Проблема використання можливостей громадських організацій для лобіювання проектів російсько-українського економічного партнерства

Доповідь “Про використання потенціалу українських діаспорянських та земляцьких організацій Російської Федерації для просування і лобіювання проектів російсько-українського економічного партнерства у високотехнологічних та паливно-енергетичній галузях” на Першій міжнародній науковій конференції "Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті" (8-10 березня 2006 року, м. Львів, Україна)

Шановні пані і панове! Україна - молода держава, в установах якої поки що нема достатнього досвіду використання можливостей діаспорянських етнічних та земляцьких організацій для просування і лобіювання своїх політичних та економічних інтересів в закордонні. Повинен з жалем відмітити тут той факт, що навіть в керівництві державних органів, які відповідають за зв'язки з зарубіжним українством, поки що погано чи зовсім не знайомі з позитивним міжнародним досвідом використання діаспори в економічній сфері. На відміну від Росії, де вже намагаються вивчати і освоювати світовий досвід роботи з діаспорою. Наприклад, в Угорщині, Китаї, тощо.

Нині по чисельності в світі виділяються китайська (55 млн.), російська (25 млн.), єврейська та українська (по 11 млн.), вірменська, ірландська та інші діаспори. Історичний досвід єврейської, китайської, вірменської та інших діаспор свідчить про високий ступінь їхньої мотивації на активну господарську діяльність. Загальновідома роль єврейських громад у становленні лихварського і банківського капіталів у Європі. Китайська діаспора (або хуацяо) робить щорічно продукцію, порівнянну по обсязі з валовим національним продуктом Китаю (у кілька сотень мільярдів доларів США). Використання державою в КНР економічних можливостей своєї найбільшої в світі діаспори потребує до себе серйозної уваги. Достатньо сказати, що по зразковим підрахункам, сумарний річний ВВП закордонних китайців перевищує 2 трлн дол. Велика частина зареєстрованих компаній у Південно-Східній Азії належить етнічним китайцям. Так, на Філіппінах (китайське населення - 1%), хуацяо керують 67 з 100 найбільших фірм, у Таїланді (11%) їм належить 90 % приватного сектора, у Сінгапурі, де китайський етнос є переважним (90%), хуацяо контролюють всю економіку. Китайський бізнес ефективно використовує фінансові ресурси й у політичній сфері, підтримуючи місцеві владні угруповання. У тім же Таїланді уряд нерідко більш ніж на половину складався з представників китайської меншості. Наявність фінансово могутньої, керованої, здатної на погоджені дії китайської громади в Азії є важливим чинником становлення "Великого Китаю", під яким розуміється економічна єдність, скріплене етнічною спільністю. Ідея відродження величі етнічної батьківщини знаходить підтримку у всіх регіонах світу, де чисельність хуацяо значна. Так, особливо велика роль китайської громади у США. Тут нараховується близько 12 тис. комерційних підприємств, що належать обличчям китайської національності. Однієї з головних функцій хуацяо в Америці є лобіювання інтересів КНР. Активізація китайських груп тиску приходиться на 1990 рік. Китай активно використовує політичний, економічний і культурний потенціал емігрантів через свої державні установи. При Держраді КНР функціонує Канцелярія по справах китайських емігрантів, у задачі якої входить вироблення загальної концепції і практичної політики у відношенні співвітчизників, механізму залучення фінансових і матеріально-технічних засобів закордонних китайців у процеси модернізації економіки КНР. Уся практична діяльність у даній області здійснюється громадською організацією - Всекитайською асоціацією репатріантів, що діє під безпосереднім керівництвом Канцелярії. У всіх провінціях і більшості міст Китаю діють її філії. Вона захищає права й інтереси закордонних китайців, аналізує їхнє положення і доводить цю інформацію до відома виконавчої і законодавчої влади, у т.ч. з метою зміни законодавства. У 1983 році утворений Комітет з питань справ китайських емігрантів  при парламенті Китаю - ВСНП. Основні зусилля его зосереджені на удосконалюванні законодавства по даному питанню, на доданні роботі зі співвітчизниками систематичного характеру. Зважений, прагматичний підхід до взаємин із закордонними співвітчизниками приносить чималі плоди. Капітал хуацяо зайняв головне місце серед іноземних інвестицій у країні в за останні 25 років, коли на них приходилося близько 80% створюваних СП і більш 2/3 вартості капіталовкладень.

В пропонованій вам доповіді робиться спроба проаналізувати потенційні можливості використання наших українських "хуацяо" - діаспорянських та земляцьких організацій в Російській Федерацій для просування і лобіювання проектів російсько-українського економічного партнерства саме у високотехнологічних та паливно-енергетичній галузях. На жаль, можемо констатувати, що потенціал організацій української діаспори та земляцтв регіонів України в Російській Федерації в цій фундаментально важливій сфері державними установами та громадськими координаційними органами України мало чи майже зовсім не використовується. Хоч після "газової кризи" у міждержавних відносинах Росії з Україною це стало дуже актуальним.

Про економічну роль Росії для України

Росія зараз як і раніше залишається головним, провідним економічним партнером України. Приведу вам кілька важливих, показових цифр і фактів стосовно підсумків торгово-економічних стосунків України з Росією за минулий, 2005 рік. За словами директора департаменту економічних зв’язків з Росією і СНД міністерства економіки України Володимира Шевченка, зовнішньоторговельний оборот України з Росією за минулий рік досяг рекордного рівня 23,3 млрд. доларів США (без послуг), що більш ніж на 14,7 % перевищує показники попереднього року. Доля Росії в зовнішній торгівлі України перевищила 29,4%. Як повідомив новий торгпред Росії в Україні Генадій Щербаков, відповідно на Україну приходитья 28,8% зовнішньої торгівлі Російскої Федерації.

Найбільші обсяги експортних постачань України (7,5 млрд. USD) здійснювалися саме в Російську Федерацію - 18 % від загального обсягу експорту. (Це більше, ніж в Німеччину, Туреччину, Італію разом взяті. При цьому експорт України в США майже в 5 разів менше, ніж в Росію, і в минулому році скорочення імпорту української продукції з боку США перевищило 40%.

Найбільші імпортні надходження в Україну (12,8 млрд. USD) також здійснювалися з Російської Федерації - 40,7%. Це більше ніж з 7 країн світу разом взятих - з Німеччини, Туркменістану, Польщі, Італії, США, Великобританії та Китаю.

При цьому і найбільше негативне сальдо торгового балансу в минулому році Україна теж має саме з Росією – більше 5,3 млрд. USD. Хоча експорт українських товарів у РФ виріс,але рекордно великий за останні 4 роки імпорт при цьому ще піднявся на 6,8 %. Такий "ріст експорту в Росію й Африку не врятує нашу економіку, - вважає експерт Інституту економічного прогнозування НАН України Ірина Крючкова. - Ми не можемо постійно демпінгувати ціною, коли інші країни диверсифікують не тільки свої ринки збуту, але і товарні позиції, У цій ситуації не допоможе навіть статус країни з ринковою економікою - поки скасують квоти, пройде час, а з низкотехнологічною продукцією Україна може втратити і нинішні ринки".

У цілому в 2005 ріст інвестицій в економіку України іноземними інвесторами помітно зменшився. І хоч російським бізнесом за кордони було вивезено десятки мільярдів доларів прямих інвестицій, лише 8,7 %. з них потрапило в Украину. Що дуже мало.

Загальна характеристика українських громадських об'єднань в РФ

Тепер, шановне панство, познайомлю вас з загальними характеристиками основних видів громадських організацій в Російській Федерації, потенційні можливості яких можуть бути з більшою віддачею використані в сфері економічних відносин України і Росії, українських і російських регіонів. Як ви знаєте, Україні живе багатонаціональний народ. Серед його представників, які поселились в різні часи на терені сучасної Російській Федерації, є не тільки руси-українці. В Росії живуть ще і українські росіяни, українські білоруси, українські євреї, татари, греки тощо. Це знаходить своє віддзеркалення в формах українських громадських об'єднань в Росії. На сьогодні вони розділяються на дві основні групи: українські етнічні чи громади та поліетнічні земляцтва уродженців (або так званих "вихідців") з регіонів України.

А) Етнічні українські громади

За даними керівництва федеральних українських громадських об'єднань - Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" та Об'єднання українців Росі за станом на квітень 2005 року в 46 з 89 суб'єктів Російській Федерації діяло 105 офіційно зареєстрованих органами Міністерства юстиції РФ етнічних українських національно-культурних громад та регіональних і місцевих автономій.

Національно-культурні громади працюючих з Україною та її регіонами ділових структур поки майже не мають. Зате, як правило займаються пропагандою української мови та культури, а в деяких випадках - роз'ясненням зовнішньої та внутрішньої політики України.

На протязі 12 років після свого організаційного оформлення восени 1993 року на Першому Конгресі українців Росії національно-культурні українські об'єднання РФ не мали серед своїх вищих провідників представників політичної та економічної еліти. І при цьому не ставили для себе конкретної мети залучення в якості своїх впливових союзників високопоставлених потенційних лобістів з числа російських етнічних українців (що є загальновизнаною світовою практикою). Ситуація дещо змінилася лише весною 2005 року, коли головою координаційної ради ФНКА "Українці Росії" та ОУР був обраний бізнесмен і політик, член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ Василь Дума. Важливим моментом в позиції нинішнього керівника рад федеральних українських організацій РФ стали його програмні тези, які він розкрив в своєму "Зверненні" до українських громадських товариств Російської Федерації від 30 вересня 2005 року:

"На мій погляд, в минулому фактично ігнорувалася одна із найбільш важливих складових - турбота про розвиток російсько-українських торгово-економічних зв'язків. Але тільки на цій основі може розвиватися все інше - наука, культура, духовність. З цією метою нам в діаспорі потрібно шукати і залучати як своїх союзників відомих людей Росії для того, щоб приймалися і виконувалися діючі закони та державні програми, направлені на захист і розвиток плідних економічних, наукових та культурних відносин Росії і України, щоб повноцінно працював для ФНКА "Українці Росії" Закон про національно-культурну автономію" тощо.

Хотів би акцентувати вашу увагу на тому, що мету і завдання наших федеральних українських громадських об'єднань ми мусимо розглядати, перш за все, як громадяни Росії. При цьому вся наша робота має вестись на користь Росії і України, на їх зближення і взаєморозуміння. На мій погляд, ми з вами повинні виконувати роль економічного і культурного моста, який об'єднує наші держави і народи. Тому вважаю розумним і доцільним йти на контакти з іншими українськими організаціями, включаючи земляцтва регіонів України, які об'єктивно працюють на економічну співпрацю між Україною і Росією. Запрошую також до співпраці ділових людей з діаспори, які мають бізнесові стосунки з українською стороною, або хотіли б їх налагодити. Маю намір особисто очолити цей новий напрямок роботи. Ми мусимо шукати порозуміння на всіх напрямках".

Хотів би додати, що фактично пан Дума тут своїми сказав про завдання наших діаспорян, як про українських “хуацяо”, бо це китайське слово в перекладі означає саме названий їм “міст з материнською землею”.

Б) Поліетнічні регіональні земляцтва

За даними Ради земляцтв України в Російській Федерації крім того існує 22 земляцтва регіонів України, зареєстрованих в Москві, Санкт-Петербурзі та Самарі. Ці громадські організації об'єднують відносно велике коло достатньо авторитетних людей, які потенційно мають досить великі можливості впливу на центральні (федеральні) та регіональні органи виконавчої та законодавчої влади.

Особливо високий лобістський потенціл є у створених в Росії за останні 5-7 років багатонаціональних за своїм складом земляцтв регіонів України в Москві. Так, коли тут 25 січня 2004 року відбувалися установчі збори Ради земляцтв України в Російській Федерації, то голова правління цього громадського об'єднання пан Микола Челомбитько, в минулому Надзвичайний та Повноважний Посол України в країнах Скандинавії, повідомив, що "тільки серед присутніх - 12 академіків, 42 кандидата та доктори наук, 50 промисловців і підприємців, 5 надзвичайних і повноважних послів, 4 народних артиста СРСР, декілька олімпійських чемпіонів, генерали й адмірали". Він констатував, що в цілому в земляцтвах регіонів України багато авторитетних державних, політичних і громадських діячів, працівників науки, бізнесменів, які по характеру своєї професійної діяльності ефективно впливають на розвиток російсько-українських відносин. Серед членів земляцтв є також немало колишніх державних службовців найвищих рангів - керівників міністерств та державних комітетів СРСР та Російської Федерації, тобто людей, що визнані представниками державної і політичної еліти країни.

Вже на установчих зборах цього громадського об'єднання було задекларовано, що метою організації Ради земляцтв України в Російській Федерації є створення координуючого органу "земляцтв, українських товариств, центрів, асоціацій, культурно-національних об'єднань" для "послідовного та наполегливого використання позитивного досвіду в духовній, інтелектуальній та промисловій сферах для таких відносин Росії та України, які відповідали б викликам нашого часу". Активісти земляцтв представляють в Росії інтереси українських регіональних еліт. Їх неформальні лідери декларують свою прихильність процесу економічного та політичного зближення України та Росії.

Історично склалося так, що земляцтва створювалися в великих містах і столиці РФ - в безпосередньої близькості до джерел влади. На відміну від національно-культурних громад, регіональні земляцтва часто формують структури, орієнтовані на адміністративні та ділові контакти з російською владою та бізнес-об'єднаннями.

Перш за все, це - офіційні представництва регіонів і міст України у Москві:

-міста Києва,

-Автономної Республіки Крим,

-Донецької області,

-Луганської області,

-Одеської області,

-міста Донецька,

-міста Харкова.

Хочу звернути вашу увагу на той момент, що серед регіонів України найбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами приходилися саме на місто Київ, Донецьку, Луганську та Одеську області, які мають в Москві свої названі тут офіційні представництва. Та ще в лідерах по товарообміну з Росією знаходяться Дніпропетровська, Запорізька та Полтавська області, у яких у Москві вже є свої земляцтва, але вони ще не встигли разом з обласними адміністраціями цих регіонів організувати їх офіційних представництв в російській столиці.

Слід сказати, що інтереси ділового, економічного співробітництва між регіонами та Російською Федерацією підштовхують до створення регіональних земляцтв у Москві, які можуть об'єднати серед своїх земляків достатньо впливових москвичів різного рангу. Так, згідно з офіційною заявою голови правління Регіональної громадської організації "Земляцтво киян міста Москви" Івана Іщенка, воно було створено саме по ініціативі Координаційної ради ділового співробітництва Москви і Києва.

До речі, деякі керівники і члени земляцтв ввійшли до складу чи безпосередньо очолили такі представництва регіонів України в столиці Росії. Наприклад, голова Ради земляцтв України в Російській Федерації Микола Челомбитько став керівником постійного представництва Луганської області, а член правління Земляцтва донбасівців міста Москви і генеральний директор "РУТЕК" ("Російсько-український паливно-енергетичний комплекс") Володимир Луньов очолив офіційне представництво Донецької області у Москві).

Кілька слів про керівників земляцтв і можливість якоїсь співпраці з ними на користь України і її народу. Перш за все хотів підкреслити, що більшість з них представляють регіони російськомовної індустріальної України. Як і вся наша країна, ідеологічно розколота на дві частини, що дуже об'єктивно було видно по підсумкам голосування на виборах Президента України, коли означилось ідеологічне розмежування на інтернаціональний, більш російськомовний Південь та Схід і на більш національно свідомі Центр, Північ та Захід України, так політично розколотий і український громадський рух в Росії. Серед членів регіональних земляцтв України в РФ багато так званих "юніоністів", тобто прихильників державного союзу Росії і України. Але водночас немало серед них і державників, патріотів України і її народу.

Так, на мою точку зору, голова правління Ради земляцтв регіонів України в РФ Микола Челомбитько це - дуже солідна, розумна і зважена людина, патріот України. Прочитайте уважно на сайті "Кобза-українці Росії" про той захід до 14-річниці Незалежності України, що він організував разом з Союзом письменників Росії. Вважаю, що це - державний рівень, якого зараз не мають навіть деякі керівники ОУР та ФНКА "Українці Росії".

На сьогодні, поки не зпало напруження під час чергової виборчої кампанії в Україні, важко навіть говорити про спроби налагодити контакт з деякими окремими особами в земляцькому сегменті українського громадського руху в РФ, які є прихильниками радикальних поглядів чи займалися політичною діяльністю. До речі, такі прояви засуджено керівництвом Ради земляцтв України в РФ. Наприклад, голова Миколаївського земляцтва Володимир Христенко, відомий своїми політичними заявами під час виборів Президента України, був звільнений з посади заступника голови правління Ради земляцтв регіонів України в РФ і навіть виключений із складу членів правління цієї організації. Негативну оцінку від своїх колег за участь в політичних акціях отримав і президент Земляцтва донбасівців міста Москви, професор Академії безпеки Російської Федерації Микола Луньов. Не зважаючи на його досить високий авторитет в українському русі Росії і серед керівників земляцтв регіонів України в РФ. Достатньо сказати, що на ІІІ Конгресі Об'єднання українців Росії та ІІ З'їзді Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" пан Микола Луньов разом з колишнім головою цих федеральних українських об'єднань Олександром Руденком-Десняком та першим українцем - космонавтом двічі Героєм Радянського Союзу Павлом Поповичем був обраний членом першого складу Координаційного ради українських організацій Росії.

Таким чином, сьогодні навіть за оцінками деяких провідників федеральних українських об'єднань Росії, діючий склад правління Ради земляцтв регіонів України в РФ займає врівноважену позицію, виступа за рівноправні, взаємовигідні, добросусідські відносини України і Росії . І тому потенціал земляцтв може бути з плідною користю використаний для просування і лобіювання проектів російсько-українського економічного партнерства.

Про високу мету, як стимул до активізації української громадськості в Росії

Громадська робота в діаспорі, яка не стимулюється з боку материкової України високою метою, не підтримується відчуттям її необхідності для батьківської землі та народу, не спирається на патріотичні почуття та відповідальні завдання, отримані від української держави, через деякий час втрачає своє значення і зміст навіть для активних представників української діаспори.

Щоб підтвердити цю тезу, приведу лише один приклад втрат, які за останні роки переніс український громадський рух лише в одному великому місті Російської Федерації - її північній столиці Санкт-Петербурзі. Тут тільки за 2000-2004 роки відійшли від активної громадської роботи в українській діаспорі редактор українського дайджесту "Забута країна" Олександр Стащак, письменник, кандидат філософських наук Тетяна Лебединська, поет Олександр Дорошенко, журналіст, поет Олена Захарченко, художник Микола Коваленко, поет, співачка, режисер Галина Красиліч-Кролевець, юрист Валентина Коваленко, композитор Ігор Мацієвський та інші відомі в нашій "Північній Пальмірі", талановиті люди з діаспори. За цей час розпались, саморозпустились: Товариство імені Т. Г. Шевченка; Фонд української культури Санкт-Петербургу і Ленінградської області; Організація українського національного руху, український клас школи № 595, український хор м. Санкт-Петербургу...

Саме робота на користь України і її народу може бути великим стимулом для його синів і дочок в діаспорі. Вважаю, що саме таку високу мотивацію потрібно підтримувати в громадській роботі серед діаспорянських етнічних та земляцьких організацій.

Про можливості депутатської підтримки в Федеральних Зборах РФ

До 1917 року в російському парламенті - Державній Думі Російської імперії існувала і активно діяла ціла українська фракція (секція). Вона мала перед собою високу мету захисту інтересів українського народу старої Росії і тому відчувала всенародну підтримку.

На жаль, в парламенті нової Росії - Федеральних Зборах РФ (Державній Думі та Раді Федерації) раніше навіть не ставилась мета по створенню якихось проукраїнських депутатських груп підтримки спільних російсько-українських економічних проектів. Не використовувалася офіційна позиція Президентів РФ Бориса Єльцина та Володимира Путіна про підтримку державного співробітництва Росії з Україною. А реальні можливості по формуванню таких депутатських груп підтримки є.

Ось приклад тільки по представникам в Федеральних Зборах РФ лише з однієї Самарської області. Так, разом з головою Ради федеральних українських громадських організацій Росії сенатором Василем Думою в комітеті по справам СНД співпрацює самарський сенатор-українець Андрій Іщук, відомий регіональний політик і підприємець, який має свій бізнес в багатьох містах Росії і України. Його батько з міста Бердичів Житомирської області. До останнього часу в палаті Ради Федерації працював земляк його батька українець Леон Ковальський, що родом з житомирського села Монастирок. Його в січні цього року змінив міністр обласного уряду, відомий підприємець Олексій Ушамірський, що коренями з Дніпропетровщини (м. Кривий Ріг). А в Державній Думі РФ є ще 2 самарських депутати-українця Володимир Мокрий та Віктор Казаков (чиї батьки та матері з Донецької (міста Войкове та Амвросіївка) та з села Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області України).

Про позицію керівники регіонів - представників української діаспори

Слід додати, що крім депутатів Державної Думи та членів Ради Федерації РФ з діаспори та уродженців чи батьківськими коренями з України є губернатори і мери великих міст Росії з числа етнічних українців. Наприклад, Микола Максюта та Євген Савченко (Волгоградська та Білгородська області), Олександр Філіпенко (Ханти-Мансійський автономний округ), Валентина Матвієнко (Санкт-Петербург) тощо.

Ще на ІІ Конгресі українців Росії колишній міністр у справах національностей і федеративних відношень Росії В'ячеслав Михайлов повідомив в своєму виступі присутніх делегатів Конгресу ОУР, що "половина членів російського уряду і майже одна третина губернаторів і глав адміністрацій регіонів -- або українці, або мають корені на Україні".

Цікаво подивитись, яку позицію займають ці регіональні можновладці Російської Федерації стосовно України та просування і підтримки проектів російсько-українського економічного партнерства. Ось приклади стосовно вже названих вище осіб.

20 липня 2004 року в столиці України проходило засідання "круглого столу" по темі "Про хід реалізації Угоди про формування Єдиного економічного простору", на якому обговорювалися питання, зв'язані з розширенням торгово-економічного співробітництва між двома країнами. Тоді офіційну делегацію, до складу якої ввійшли, крім представників федеральних структур і керівники 7 регіонів Росії очолював керівник Адміністрації Президента РФ Дмитро Медведєв. Губернатор, голова уряду Ханти-Мансійського автономного округу Олександр Филипенко виступив на цьому засіданні "круглого столу" з короткою доповіддю "Досвід взаємодії регіонів Росії й України". Він відмітив, що в Ханти-Мансійському автономному окрузі проживає близько 150 тисяч українців. Найбільш великі діаспори сформувалися в Сургуті, Нижнєвартовську, Нафтоюганську. У нафтовидобувній, будівельній, лісовій галузях господарства, у сфері торгівлі ХМАО працює 12 підприємств спільних підприємств за участю капіталу з України. З родовищ Югри надходить нафта на переробні заводи України, більш 30 % імпорту з України складають медичні й оптичні інструменти й апарати, будівельні конструкції (27 %), устаткування і механічні пристосування (20 %), а також фрукти, овочі, баштанні культури, каучукові і гумові вироби. Губернатор Югри розповів про соціально-економічний розвиток Ханти-Мансійського автономного округу, його ролі в економіці Росії, співробітництві і взаємодії бізнес - структур Югри й України. На закінчення свого виступу Олександр Филипенко призвав українську сторону більш активно співробітничати безпосередньо з російськими регіонами, просувати свої товари і продукцію промислових підприємств, брати безпосередню участь у реалізації соціальних і економічних програм.

Під час розгортання "газової кризи" між нашими країнами, свою позицію виказав губернатор Білгородської області Євгеній Савченко. Він заявив, що керівництво області багато робить для зміцнення співробітництва між регіоном і Харківською і Сумською областями. "Зміцнюються торгово-економічні зв'язки, розвивається культурне співробітництво. У цьому плані багато чого досягнуто. І дуже не хотілося б, щоб наші зв'язки були порушені. А адже саме це і може відбутися, якщо збережеться "газовий конфлікт". На його думку, "є принципи господарювання - це ринкові принципи. І з обліком их і повинні будуватися економічні отношения двох країн. У тому числі й в області постачань газу". "Я сам українець, - сказав губернатор Євген Савченко. - В Білгородській області багато проживає осіб українського походження. І ми кровно зацікавлені в тому, щоб наші сусіди не постраждали. Ми сподіваємося, що українська сторона уживе заходів назустріч пропозиціям Росії і конфлікт буде дозволений".

Тут мабуть треба обов'язково додати про зрозумілу та ще й традиційну обережність наших земляків, які відкрито бояться Кремля в нинішній атмосфері російської добре керованої демократії, і про імперський світогляд багатьох українських "нацменів" з числа сьогоднішніх російських високопоставлених можновладців, бо як сказав один з недавніх керівників української держави - це "тонка сфера"... Але потрібно сказати, й про те, що цей шлях пошуку та використання  в Росії лобістів інтересів українського народу з боку українських “хуацяо” нам можна і треба намагатись використовувати.

Про стосунки з Торговельно-економічною місією України в РФ

Важливим напрямком використання потенціалу українських діаспорянських та земляцьких організацій Російської Федерації для просування і забезпечення проектів російсько-українського економічного партнерства може стати налагодження прямих відносин цих громадських об'єднань з Торговельно-економічною місією (ТЕМ) України в складі Посольства України в РФ (керівник Місії п. Ігор Веремій). Перш за все - з представниками ТЕМ України в РФ, що безпосередньо працюють в російських регіонах, представляючи інтереси української держави в 6 федеральних округах Російської Федерації.

Слід сказати, що у всіх російських великих містах, де безпосередньо з осені 2003 року працюють на постійній основі заступники керівника Торговельно-економічної місії України в РФ, а саме - в Санкт-Петербурзі, Самарі, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі, Тюмені, Новосибірську та Владивостоці, вже багато років як створені і успішно діють українські регіональні громадські організації. Це міська громадська організація "Українська національно-культурна автономія Санкт-Петербургу" (голова Михайло Субота), Українське товариство "Нева - Дніпро" (голова Анатолій Хрипак), Самарська регіональна громадська організація "Український національно-культурний центр "Промінь" (голова Іван Каплієнко) та Українське земляцтво "Дніпро" міста Тольятті (голова Ростислав Коляда), Ростовська регіональна громадська організація "Український Національний Союз" (голова Михайло Остапенко), Громадська організація "Товариство української культури "Промінь" м. Єкатеринбургу" та Місцева громадська організація "Українська національно-культурна автономія" м. Єкатеринбургу" (голова Стефан Паняк), Громадська організація "Місцева національно-культурна автономія українців м. Новосибірська" (голова Володимир Манович) та Українська національно-культурна автономія м. Владивостока " (голова В’ячеслав Чорномаз) .

Про форми просування та захисту спільних російсько-українських проектів

Перш за все мова йде про використання потенціалу українських діаспорянських та земляцьких організацій Російської Федерації для просування і лобіювання проектів російсько-українського економічного партнерства у високотехнологічних та паливно-енергетичній галузях в місцях можливої організації міжгалузевих російсько-українських нарад (семінарів) по обговоренню напрямків та проблем співробітництва: в газовій і нафтовій, авіабудівельній та ракетно-космічній, автомобільній галузях, в будівництві газотурбінних силових агрегатів, в суднобудівництві тощо.

Акцент може бути зроблено на можливостях реального використання діаспорних організацій та регіональних земляцтв в реалізації спільних російсько-українських економічних проектів, їх лобіюванні, підтримці, захисті та просуванні в ринкових умовах. Наприклад, в авіабудівництві - це спільні проекти випуску російсько-українських літаків та комплектуючих до машин розробки Авіаційного науково-технічного комплексу імені академіка О. К. Антонова (м. Київ): Ан-140-100 (Самара), Ан-124 (Ульяновськ), Ан-148 (Вороніж), Ан-70 та Ан-74 (Омськ).

Спільні підприємства та виробництва потребують законодавчого регулювання в парламентах та вищих органах виконавчої влади обох країн багатьох проблем - митних, податкових, лізингових, використання трудових мігрантів з України тощо.

Про використання державою лобістського потенціалу діаспори та земляцтв

Колишній Державний секретар України п. Олександр Зінченко заявив 12 серпня 2005 року автору доповіді про можливість залучення до підтримки економічного співробітництва двох країн представників української діаспори при в російських владних структурах: "Це тонка сфера політики. Вона не вимагає лінійності - вона вимагає мудрості, зваженості і часу. Це природній процес. Його не можна штучно прискорювати. Це природній процес, який треба стимулювати, залучати цих людей в активне двостороннє співробітництво. Бо безумовно - етнічна складова значно підсилює всі такі двосторонні зв'язки. Тому можу сказати про те, що стосується діаспори: політика української держави в цій сфері набуває набагато більш серйозного і пріоритетного значення і нових ознак взагалі в цій сфері. Постільки вона мала раніше односторонній характер, а зараз вона має стати активним двостороннім процесом в області співробітництва".

Люди при вищій державній владі в Україні змінюються, але генеральна лінія української державної політики в цій життєво важливій сфері повинна мати своє продовження та наступність.

Але, на жаль, дії урядових установ України за минулий рік викликали непорозуміння і багато питань. Бо з боку державних відомств робиться чи навпаки не робиться те, чого після Помаранчевої народно-демократичної революції в українських діаспорних організаціях та земляцтвах регіонів України в РФ зовсім не чекали від нової влади.

Наприклад, за весь 2005 рік у Москву, у Росію не виїжджав в відрядженням ні один губернатор з регіонів України! А в Росії ще за радянських часів звикли мати справу саме з першими особами в регіонах. З такими підходами, з такою роботою прориву в економічній сфері у нас не буде.

Зараз на міністерство закордонних справ України покладена вся координація роботи з діаспорними організаціями, якою раніше займалися Держкомнац та Мінкульт України. Створено в МЗС навіть управління по роботі з закордонним українством. Але навіть маленького підрозділу - сектора чи групи, яка б займалася роботою по координації діяльності достатньо впливових земляцтв регіонів України поки що створено не було. хоча необхідність в такому координуючому державному органі є. Тому на минулому тижні під час своєї зустрічі з головою кабінету міністрів України Юрієм Єхануровим я вимушений був передати йому слова голови правління Ради земляцтв регіонів України в РФ пана Миколи Челомбитька та інших своїх колег. Цитуванням голови українського уряду і закінчу цю доповідь, в якій через недолік часу лише означені основні моменти і проблеми стосовно цього важливого роботи наших українських “хуацяо”.

Я звернувся до голови українського уряду з проханням повідомити, що він зможете зробити для того, щоб губернатори України для підтримки економічних відносин почали нарешті після грудня 2004 року без побоювання їздити з України в Росію, і зокрема в Москву І друге питання було про те, що у Росії зараз у 46 регіонах Федерації діє 105 етнічних українських  національно-культурних організацій і 22 поліетнічних земляцтва уродженців чи «вихідців» з різних регіонів України, а у міністерстві закордонних справ України немає органу, який би спеціально займався координацією їхньої роботи на благо України і її народу. Хоча б на рівні групи, сектора, якогось підрозділу. На прохання розглянути можливість його створення, щоб російським українцям у МЗС України було до кого звертатися... пан Єхануров відповів: “Я щиро вдячний за таку увагу до державних проблем. Можете повідомити, що по перше, у Міністерстві закордонних справ протягом місяця буде створений орган, що буде займатися проблемами українців зарубіжжя.  Буде окремий департамент чи навіть комітет – я точно не пам'ятаю, але принципове рішення по ньому вже прийнято. Ми з Президентом України вже обговорили це питання і він буде вирішуватися. У такий спосіб буде створена окрема структура, що стане займатися програмами за кордоном. І відповідно ці теми співробітництва будуть зважуватися. Повинний підкреслити, що між Росією й Україною ведеться досить щільне міжрегіональне співробітництво. У мене є дані про те, що діє 280 угод про соціально-економічне і культурне співробітництво. В усіх 89 суб'єктах Російської Федерації тільки чи точніше – “цілих” 20 регіонів, влади яких поки ще не встигли укласти такі горизонтальні договори. Це треба зробити і це обов'язково буде зроблено. Тепер відповідаю у відношенні губернаторів. Якщо ви маєте на увазі тих губернаторів, що бігли від «Помаранчевої» революції, то це одне питання. Росія - країна велика. І в ній багато місць для тих людей, до яких є питання з боку нашого правосуддя. Але думаю, что зараз таких проблем немає. Ваші пропозиції я доведу завтра нашим губернаторам на розширеному засідання уряду України за участю Президента Віктора Андрійовича Ющенка. І я передам їм про те, що Ви висловили побажання з приводу їхньої активізації в російсько-українському співробітництві. З приводу земляцтв - ми гарантуємо допомогу. У серпні місяці в нас буде проводитися Всесвітній Український Форум. Багато земляцтв працюють тут, у Києві. І я, як член земляцтва бурятської діаспори, повинний сказати, що вони дійсно працюють”. 

Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України,

м. Самара- Львів, 8.03.06.