Про Різдвяні вакації у Львові дітей з Недільної української школи з Нижнєкамська

Товариство "Вербиченька" (м. Нижнєкамськ, Татарстан) багато уваги приділяє українському вихованню підростаючого покоління. Ми навчаємо дітей українській мові, знайомимо з літературою, історією й культурою українського народу в недільній школі, але українське виховання вважаємо головним у нашій роботі. Прищепити любов до батьківської землі дітям, народженим і зростаючим у подвійному іншомовному оточенні не легко, а ще важчим для дітей є використання української мови у повсякденному житті. Хоч не часто, але нам вдається влаштувати дітям вакації в Україні. Цього разу ми одержали запрошення від Міжнародного інституту освіти, культури і зв'язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”.

Готувалися діти до вакацій ретельно, адже мали представляти в Україні наше товариство, школу, молодіжний гурток "Лелеки". Багато говорили ми з дітьми про Різдвяне свято, традиції, вчили колядки і віншування. Слухати, звичайно, цікаво, але ж побачити все на власні очі і почути колядки у самому Львові - справа зовсім інша. На початку січня діти вирушили в дорогу. Нажаль фінансові обставини не у всіх родинах наших дітей дозволяють подорожувати, поїхали лише троє хлопчиків і заступник голови товариства Галина Миколаївна Артем'єва.

Віктор Савенко (15 років): “Я навчаюсь в українській школі від самого її початку, вже майже 10 років. Тут я навчився говорити, читати, писати українською, багато дістав знань про Україну. Я дуже вдячний школі за це. Але не можна знати українську мову, ні разу не побувавши в Україні. Керівництво "Вербиченьки" і нашого об'єднання приділяє багато уваги дитячому відпочинку в Україні. Ми вже побували в Києві, Львові, Чернігові, Ніжині і в селі Ядути. Цього разу на Різдвяні свята ми були запрошені до Львова. Зустрічали нас на львівському вокзалі начальник відділу освіти МІОК Львівської політехніки пані Марія Галік і заступник директора школи № 80 пані Наталя Гавриляк. Розташували нас по родинах учнів школи. Я жив у сім'ї учня 10-Б класу Андрія Сороки.

Зустріли нас тепло, повели до школи, де вже чекали вчителі. Нам показали чудову школу з поглибленим вивчанням іспанської мови. (Мене так здивувало, що в іспанській мові знак оклику ставиться і на початку речення і в кінці, причому спершу крапкою донизу, а потім крапкою догори). А ще в школі є справжній козацький курінь, дівоче товариство "Галичанка", музей школи і чудовий етнографічний музей Галичини. Є у школі гурток «львовознавства», де діти вчать історію Львова, досліджують її, готують доповіді і займають перші місця в історичних конкурсах.

Ввечері ми відвідали Львівський театр ім. Марії Заньковецької, дивилися чудовий спектакль "Візит літньої пані". Після театру ми розійшлися по родинах, у яких зупинилися. Я ночував у бабусі Андрія по матері Ганни Іванівни.

Вранці знову зустрілися у школі. Пані Наталя і пані Ірина повезли нас дивитися численні музеї, якими так багатий Львів. Відвідали Національний та Етнографічний музеї, бачили площу Ринок, ратушу, Домініканський та Кафедральний собори, Вірменську церкву. Особливо мені сподобався пам'ятник Усмішці. Такого цікавого пам'ятника я ще ніколи не бачив.

Ввечері ми дивилися оперету "Циганський барон" в оперному театрі ім. Соломії Крушельницької. Це було так яскраво! У пам'яті залишиться назавжди. Особливо сподобалась дзеркальна зала театру, де ми були під час антракту.

Наступного дня ми відправилися на екскурсію по середньовічному Львову. Дуже запам’ятався Михайлівський храм, пам'ятник першому друкарю Івану Федорову, міський Арсенал.

Ввечері я знайомився з численною родиною Андрія Сороки, яка зібралася на Святий вечір. Мама, тато, дідусь, бабуся, дядько, двоюрідні сестри Андрія, його братик Данилко і я. Мені було дуже приємно приймати участь у готуванні Святої вечері, допомагати готувати страви (їх повинно бути 12), накривати стіл. Дочекавшись Першої зірки, помолившись, ми сіли за стіл. Я скуштував кожну страву, все було надзвичайно смачно! Ми багато говорили про Різдвяні традиції і звичаї, про життя у сучасній Україні, львів'янам було цікаво розпитати мене про життя в Татарстані.

Відвідали ми і родину Андрієвої бабусі пані Євгенії та пана Романа, де нас теж гостинно зустріли і посадили за святковий стіл, там теж було 12 страв, але інших. Спілкувалися ми майже до 12 години ночі, а вранці довго спали. Була субота, вихідний день, спішити нікуди не треба було. Ми погуляли по місту, накупили цікавих подарунків для родини, дивилися біля Домініканського собору на вулиці справжній український вертеп, разом з численними перехожими запалили Різдвяні свічки і співали Різдвяних пісень. Це мені дуже сподобалось і запам'яталось!

Ввечері дивилися телевізор. Так цікаво було дивитися звичні програми, а чути не російську, а українську мову! От би такий канал, тільки навпаки, був в Росії!

Вранці ми відправилися до Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою, зустрілися зі старими знайомими пані Марією Галік та пані Іриною Ключковською. До нас приїхали кореспонденти місцевої преси і українського радіо "Свобода" з Праги (Чехія). Нас докладно розпитали звідки ми приїхали, що за місто Нижнєкамськ, про нашу українську школу, товариство, про враження від Львова.

А ще нам трапилась дуже цікава зустріч. Під час служби у храмі Святого Юра я помітив знайоме обличчя пані Лесі Корнат, яка у 2003 році була нашим гідом і опікувалася нашим перебуванням у мовному таборі Львова. Дуже було несподівано і приємно зустрітися! Такі гарні люди не забуваються!

В родині Андрія мені влаштували прощальну вечерю, подарували на згадку монетку, величезний коробок цукерок, приготували цілий пакет продуктів у дорогу, а о 5 годині ранку наступного дня ми виїхали до вокзалу.

Мені дуже сподобалася наша Різдвяна подорож! Це згадка на все життя! Я дуже сподіваюсь, що доведеться побувати у Львові ще раз, і я впевнений, мене приймуть там, як рідного. Я хочу висловити свою щиру подяку організаторам нашого відпочинку, директору Інституту пані Ірині Ключковській і начальнику відділу освіти пані Марія Галік, співробітникам школи № 80 і всій родині Андрія Сороки. Дай Боже щасті всім і доброго здоров'я”.

Нагорнов Ігор (10 років): “Я ходжу до української школи вже третій рік. 2 січня 2006 року ми поїхали до Львова. Там нас зустріли пані Наталя Гавриляк і пані Марія Галік. Нам показали школу і багато кабінетів, у яких нас зустрічали вчителі, знайомили нас з кабінетами і розповідали про свої проблеми. Було цікаво! Потім нас познайомили з родинами, в яких нас розташували. Я жив в сім'ї Володимирових. Подружився з Володимиром та Іваном, ми багато говорили, грали в ігри. Ввечері були в театрі Заньковецької. Дивилися виставу "Візит літньої пані", в якому йшлося про помсту літньої пані за сплюндровану молодість.

Ходили ми в музеї. Дуже запам'яталися ікони галицьких іконописців "Св. Параскева-П'ятниця" ХVст., "Апостол Павло" 1 пол. ХVІст., "Апостол Осинський", "Фігура Святого", а також чудова ікона невизначеного галицького іконописця "Юрій-Змієборець". Ввечері ми дивилися оперету "Циганський барон".

Наступного дня ми ходили по старовинному Львову, а ввечері я поїхав з родиною Володимира у село. Ми ходили в церкву, стояли службу. Потім повернулися додому, стали готувати Святу вечерю. Помолившись вся сім'я сіла за стіл. Дуже сподобалась кутя. Я такої в Татарстані ніколи не їв.

Вранці ми пішли з друзями гуляти, але дорогу нам заступили "ряджені", мені пояснили, що то був вертеп. Було цікаво і незвичайно!

В інституті освіти нам подарували багато книжок для  школи і бібліотеки. Ми зустрічалися з репортерами української преси і радіо "Свобода", давали інтерв'ю.

Поверталися додому ми через Москву. Там є чудовий Український культурний центр, де ми відпочили, потім нас повели в ресторан і смачно нагодували. Я дуже вдячний нашій недільній школі і українському товариству, що маю змогу бувати в таких цікавих місцях і стараюсь говорити українською мовою краще.

Бомштейн Станіслав (13 років): “Я ходжу до недільної школи лише перший рік, але мені тут подобається. Мені багато про Україну розповідав тато, він там народився. Тепер я вчу українську мову і хочу знати про Україну більше. На Різдво ми їздили до Львова. Там було дуже цікаво”.

*   *   *

Від усього керівництва товариства і української школи хочу висловити щиру подяку організаторам дитячих вакацій в Україні: керівництву Львівської політехніки, директору МІОК п. Ірині Ключковській, п. Марії Галік, п. Наталі Гавриляк, вчителям школи № 80 та всім родинам, які приймали у себе дітей з Татарстану. Особиста подяка українцям м. Москви - Людмилі Мельник, Володимиру Юхимовичу Мельниченку, Тарасу Миколайовичу Дудку.

На світлинах: Молоді обличчя наших “Лелек”. Ірина Ключковська, Євген Савенко та Марія Галік. Ірина Ключковська та Марія Галік в Нижнєкамську. 

Людмила НАЙДЕНКО,

керівник об'єднання по вивчанню української культури.

verbichenka@list.ru 

Вербиченька