На питання редакції незалежного сайту діаспори “Кобза – українці Росії” відповідає Державний секретар України Олександр ЗІНЧЕНКО

Як ми вже вам повідомляли, 12-16 серпня Державний секретар України Олександр Зінченко відвідав з робочим візитом Російську Федерацію. В Самарі він на чолі української делегації прийняв участь в офіційній презентації і демонстраційному польоті першого зібраного тут серійного російсько-українського літака Ан-140. Користуючись представленою можливістю, редакція нашого сайту звернулася напередодні Дня незалежності України до нього - одного з п’ятірки вищих керівників української держави, ідеолога “Помаранчевої революції” в Україні і найближчого помічника і соратника Президента України Віктора Ющенка - з питаннями стосовно ставлення і політики нового керівництва України до української діаспори Росії.

-          Пане Олександре, я - виконуючий обов’язки директора – редактор незалежного  сайту діаспори “Кобза – українці Росії” і автор і ведучий української радіопрограми “Веселка”, яка вже 12 років веде свої радіопередачі для українців Поволжя . Нас зараз дуже цікавить, чи не змінилося к гіршому ставлення нового вищого керівництва України до української діаспори і перш за все - в Росії. Прокоментуйте, будь ласка, один факт. Наприкінці квітня цього року в Культурному центрі України в Москві відбулися форуми двох федеральних громадських організацій російських українців – IV Конгрес українців Росії та III З’їзд Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”. І вперше за весь час свого існування ці провідні громадські об’єднання українців Росії не отримали ні вітального, ні напутнього слова від вищого провідника українського народу і держави, хоча раніше Президенти України надсилали таким форумам представників української діаспори Росії свої телеграми. Скажіть, будь ласка, це просто якась недоробка апарату чи в цьому прояв якоїсь зміни ставлення до української діаспори?

-          Я думаю, що справа абсолютно в іншому. Якщо ви спробуєте осягнути кількість серйозних національних завдань, які лягли на плечі сьогоднішньої влади, то зрозумієте, що побудова моделі нового державного управління безумовно базується на пріоритетах. Ці пріоритети – це нова державна політика, в тому числі політика щодо співробітництва з діаспорою. Але вона має бути, скажімо так, “оброблена”, і зосередитись в руках професіоналів. Це нові люди, які ще не прийшли в багато кабінетів. Або навіть, якщо ці кабінети запрацювали, то багато із тих, хто сьогодні працює в цих кабінетах, ще не знають, як ті двері відчиняються. Тобто це питання часу і питання стабілізації цієї політики. Я думаю, що протягом одного року все буде стабільне, ввійде в нормальний загальний ритм. І такі речі, як привітання – вони стануть абсолютно зрозумілою не просто мотивацією державної політики, а зрозумілим жестом гідності, який визнає величезну роль діаспори, в тому числі української діаспори в Російській Федерації, в майбутньому етнічних українців.

-          Іще одне уточнююче питання стосовно оцінки вами ролі і можливостей нашої діаспори. Тут, поряд з вами на презентації першого російсько-українського літака стояв самарський сенатор-українець Іщук Андрій Георгійович, відомий підприємець, який має свій бізнес в багатьох містах Росії і України. Він разом зі своїми колегами по верхній палаті російського парламенту – з другим сенатором від Самарської області і теж українцем, земляком свого батька з Житомирщини Леоном Йосиповичем Ковальським – багаторічним головою Самарської губернської Думи, з головою Координаційної ради федеральних українських громадських організацій Росії, відомим в Україні і Росії підприємцем і меценатом Думою Василем Михайловичем та іншими сенаторами-українцями працює в комітетах Ради Федерації, і перш за все в комітеті по справам СНД. Скажіть, як ви, представник вищого керівництва України, бачите в нашій діаспорі саме таких людей, що ввійшли в російську і міжнародну політику, що якісь рішення приймають на законодавчому та виконавчому рівнях, і перш за все - в Федеральних Зборах та в інших установах державної влади Росії?

-          Це тонка сфера політики. Вона не вимагає лінійності - вона вимагає мудрості, зваженості і часу. Я думаю, що багато з цих людей відвідують Україну. Вони будуть уявляти не з шпальт газет ті процеси, які сьогодні відбиваються в Україні, а самі ввійдуть в ці процеси в Україні, ввійдуть в саму тканину, мережу цих процесів... І до цього поступово буде залучатись все більше і більше людей. Це природній процес. Його не можна штучно прискорювати. Я ще раз підкреслюю це слово - “штучно”. Це природній процес, який треба стимулювати, залучати цих людей в активне двостороннє співробітництво. Бо безумовно - етнічна складова значно підсилює всі такі двосторонні зв’язки. Тому можу ще раз сказати про те, що стосується діаспори: політика української держави в цій сфері набуває набагато більш серйозного і пріоритетного значення і нових ознак взагалі в цій сфері. Постільки вона мала раніше односторонній характер, а зараз вона має стати активним двостороннім процесом в області співробітництва. Це стосується бібліотек, закладів культури, освітянських обмінів, закінчуючи навіть мережею Інтернет, спілкуванням і електронним спілкуванням, тому що це надзвичайно великий проект...

-          Хотів би в зв’язку з цими вашими словами передати вам одне побажання від своїх колег – редакторів українських засобів масової інформації в діаспорі. В минулому році, після травневих зборів в Києві редакторів українських ЗМІ діаспори, проведених урядом української держави, прес-службою Президента України було організовано циркулярне розповсюдження офіційної інформації електронною поштою через мережу Інтернет по українським громадам і редакціям українських ЗМІ в Росії та інших країнах світу. Але після “Помаранчевої революції” ця програма чомусь була звернута... Чи не можна її відновити?

-          Не можливо все охопити. Я думаю, що ми абсолютно природно повернемось до цих процесів. Але не робіть із цього далекоглядних висновків. Це - етапна річ. І думаю, що на цьому етапі просто пріоритети держави знаходяться на іншому напрямку. Зараз треба будувати нову модель управління. І на цьому сконцентровані всі зусилля людей, які може частково, коли це в більш сталій ситуації абсолютно приділяли цьому іншу увагу. Вона повернеться. І обов’язково найближчим часом ви будете свідками цього.

-          В серпні повинен був пройти в Києві черговий, четвертий Всесвітній Форум українців...

-          Він відбудеться в листопаді. І вже почалася його підготовка...

-          І на закінчення нашої бесіди, пане Олександре, – Ваші побажання, як представника української держави, для радіослухачів-українців Поволжя і читачів незалежного сайту діаспори “Кобза – українці Росі”. Саме тим в українській діаспорі Росії, хто тут прочитає і почує ваші слова про ваше ставлення до тієї події, що тут відбулась напередодні Дня незалежності України...

-          Я думаю, що це безумовно свято. Свято мудрості, далекоглядності, терпіння, витримки тих людей, які поставили на співробітництво, на дружбу, а не на розбрат. І я просто поздоровляю всіх, хто залучався до сьогоднішнього свята. Це - співробітники заводу, це люди, які змогли акумулювати фінансові ресурси, це політичні діячі, які подолали велику кількість перешкод на цьому шляху. Саме тому я в цей день великої перемоги, коли на крило піднята машина класна, з великою перспективою, хочу поздоровити і привітати всіх українців, які сьогодні живуть в Поволжі. І не тільки тих, які не тільки знають мову, але і тих, які відносять себе до етнічних українців. Приїздіть в Україну: ви побачите нову країну, значно оновлену, з новими перспективами, з новими поглядами на життя. Воно значно змінилося. І я безумовно, вітаючи всіх з святом, знову запрошую – відвідайте свою рідну землю, відчуйте, що у вас там корені, що там не тільки прах ваших пращурів, але і земля для ваших нащадків. Божого вам благословення! Україна – ненька, матінка ваша завжди буде з вами. Приїжджайте, спілкуйтеся, давайте відчути, що ви пуповиною своєю прив’язані до цієї землі! Все складеться гаразд.

-          Дякую вам, пане Олександре, за цю бесіду від імені наших українських читачів і слухачів в Росії.

Бесіду вів Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України.

На фото:

-          Зустріч Державного секретаря України Олександра Зінченка і Надзвичайного і Повноважного посла України в Російській Федерації Миколи Білоблоцького з членом Державної Ради Росії, губернатором Самарської області Костянтином Титовим.

-          Під час презентації літака коментарі Держсекретарю України особисто дає відомий російський бізнесмен-мільярдер, хазяїн компанії “Базовий елемент” Олег Дерипаска, російський українець з Кубані.

Наша довідка:

Зінченко Олександр Олексійович

Секретаріат Президента України, Державний секретар Президента України

Біографія

Кандидат фізико-математичних наук з 1982 р., заступник голови ВР України з 28.05.2002 р., член Ради з питань інформаційної політики при Президентові України з 04.2001 р.

З січня 2005 р. Державний секретар Президента України.

Освіта вища, у 1979 р. закінчив Чернівецький державний університет, фізичний факультет, фізик, викладач фізики, у 1992 р. - Академію суспільних наук (Москва), політолог. Кандидатська дисертація "Вплив магнітного поля на екситонні спектри напівпровідникових кристалів".

З 08. по 12.1979 р. - інженер науково-дослідного сектору кафедри теоретичної фізики, з 12.1979 р. по 11.1982 р. - аспірант, з 11.1982 р. по 06.1983 р. – молодший науковий працівник науково-дослідного сектору кафедри теоретичної фізики, з 06.1983 р. по 04.1985 р. - заступник секретаря, секретар комітету комсомолу Чернівецького державного університету. З 04.1985 р. по 02.1988 р. - інструктор, завідувач відділу студентської молоді, з 02.1988 р. по 04.1989 р. - секретар з пропаганди та агітації ЦК ЛКСМУ. З 04.1989 р. по 09.1991 р. - завідувач відділу пропаганди та агітації, голова координаційного комітету у зв'язках з молодіжними організаціями СРСР, з 10.1991 р. по 07.1992 р. - голова виконкому координаційної ради ЦК ВЛКСМ. З 07. по 12.1992 р. - президент Асоціації молодіжних ініціатив. З 12.1992 р. по 10.1993 р. - директор ТОВ "Омета-Меркантайл". З 10.1993 р. по 02.1994 р. - віце-президент, з 02.1994 р. по 07.1995 р. - заступник керівника представництва АТ "Балчуг". З 08. по 12.1995 р. – генеральний директор АТЗТ ІА "Україна-Експрес". З 12.1995 р. по 04.1998 р. - генеральний директор, з 04.1998 р. по 05.2002 р. - президент, почесний президент АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (телеканал "Інтер"). Один із засновників Руху демократичних реформ у Москві (1990 р.). Співавтор публічної заяви ЦК ВЛКСМ про рішуче засудження ГКЧП як спроби державного перевороту (19.08.1991 р.). Розробив і реалізував проект в галузі електронних ЗМІ - телеканал "Інтер".

Член СДПУ(О) з 1996 р., з 10.1998 р. по 06.2003 р. - перший заступник голови СДПУ(О).

Народний депутат України 3-го скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р. від СДПУ(О), № 7 в списку. На час виборів: генеральний директор АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація". Голова підкомітету з питань електронних засобів масової інформації Комітету з питань свободи слова та інформації з 07.1998 р. по 02.2000 р., голова Комітету з питань свободи слова та інформації з 02.2000 р., член фракції СДПУ(О) з 05.1998 р., з 12.1998 р. - керівник фракції.

Народний депутат України 4-го скликання з 04.2002 р. від СДПУ(О), № 3 в списку. Уповноважений представник фракції СДПУ(О) з 05.2002 р. по 09.2003 р.

Заслужений журналіст України (10.1998 р.). Академік Телевізійної академії України (1998 р.). Нагороджений орденом "Святий князь Володимир" IV ст.

Автор, співавтор 35 наукових праць з фізики напівпровідників, 15 статей з теорії молодіжного руху, 10 праць, присвячених глобальним інформаційним системам і ролі ЗМІ в сучасних умовах.

Володіє англійською мовою.

http://www.zinchenko.openua.net