Дорогі читачі!

Публікуємо останні частини дослідження “Інформаційний простір діаспори у Росії” – “Основні висновки”. “Використана література, публікації”, “Використана література, публікації”.

Дана публікація виходить від імені сайту «Кобза» - українці Росії».

Прохаємо читачів прийняти участь в доопрацюванні і завершенні цього матеріалу.

Ваші зауваження просимо надсилати на електронні адреси:

vassilik@hotmail.com – Василь Коломацький
sloboda@samaramail.ru – Андрій Бондаренко

Редакція незалежного сайту діаспори «Кобза» - українці Росії»

Завершимо дане дослідження українського інформаційного простору Росії і засобів масової інформація української діаспори Росії наступними висновками:

1.       Федеральний Закон РФ № 74-ФЗ від 17 червня 1996 року "Про національно-культурну автономію", що передбачає право національних громад на отримання державної підтримки діаспорних інформаційних проектів, на федеральному рівні не виконується. Фактично влада Росії тримає курс байдужості і зневаги. Не виконуються закони «Про освіту в РФ», «Про мови в РФ», гуманітарні аспекти так званого “Великого Договору” між Україною та Росією. Вже 8 років продовжує діяти дискримінаційний закон «Про свободу совісті». Існує явна неадекватність в інформаційному забезпеченні українців Росії в порівнянні з росіянами в Україні, і при цьому Державна Дума РФ прийняла кілька заяв «на захист співвітчизників», у яких стверджувався протилежний стан речей. Уряд України та федеральні українські громадські об’єднання аргументовано спростували ці політичні фальшивки. Але українські громадські об’єднання Росії не мають кола впливових лоббістів своїх інтересів у вищих органах законодавчої і виконавчої влади Росії і не вміють використовувати ці можливості.

2.       Забутий і не використовується досвід роботи в Російській імперії з українськими депутатськими фракціями в Державних Думах (І-го, ІІ-го і ІV-го скликання) і організації випуску українських часописів, як друкованих органів цих українських фракцій. І це не зважаючи на той факт, що серед депутатів Державної Думи та членів Ради Федерації РФ досить велике число етнічних українців. (Наприклад, тільки від Самарської області українці - 2 із 5 депутатів Державної Думи і обидва “сенатори”). Це у свою чергу негативно впливає на шанси регіональних українських громад захистити свої національні права через засоби масової інформації і подолати негативні тенденції у різних сферах національного життя.

3.       Всі реально діючі на сьогодні в Росії регіональні україномовні пресові видання (“Батьківщина”, “Вісник Товариства української культури Кубані”, “Голос України в Західному Сибіру”, “Промінь”) виходять з деякими труднощами, оскільки не мають постійних надійних джерел фінасування. Хоча “Батьківщина”, “Голос України в Західному Сибіру” і “Промінь” підтримуються з регіональних бюджетів, а “Батьківщина”, “Голос України в Західному Сибіру” отримували також фінансову підтримку від Держкомнацміграції України. Відмічається дефіцит місцевої інформації в регіональних ЗМІ, який постійно діючі українські редакції вже не можуть самостійно заповнити через недостатню кількість заходів і людей в українських громадах (це - проблема  радіопрограм "Кобзар" в Оренбурзі та "Веселки" в Самарі, щомісячної газети "Батьківщина" в Петропавловську-Камчатському).

4.       Можна стверджувати, що українська преса Росії не може подолати ринковий бар’єр, тобто виходити за рахунок підписки. Спонсорські внески нерегулярні, ФНКА “Українці Росії” і ОУР неспроможні виділити помітну суму на загальноросійське українське пресове видання. СКУ та УВКР навіть не ставлять такої мети. Тому без систематичної підтримки урядів Росії та України налагодити стабільний випуск загальноросійської газети (журналу) неможливо. На жаль такої підтримки на сьогодні немає. Певну пасивнісь діаспори у сфері інформації можна пояснити кількома факторами: атмосферою відчуття непевності в сфері громадянських прав, завжди притаманне російському суспільству; недовірою до національних  меншин з боку влади та етнічних росіян; непростими економічними умовами; пасивністтю уряду України у захисті співвітчизників, браком кваліфікованих україномовних журналістів та редакторів у Росії.

5.       В регіональних українських громадах правліннями Федеральних українських громадських об’єднань Росіїне не узагальнюється і не і не поширються досвід налагодження за державний кошт українського державного радіомовлення (Оренбург, Самара), як найбільш доступного і найбільш ефективного в російских умовах ЗМІ, а також отримання необхідних коштів з регіональних і місцевих бюджетів на підтримку друкованих національних засобів масової інформації. Хоча, наприклад, лише в Самарській області на їх випуск із обласного бюджету регіональній українській громадській організації виділяються щорічно по 125 тисяч руб. (100 тисяч руб. – на підтримку української радіопрограми “Веселка”на ДТРК “Росія-Самара”: 24-28 передачі на рік, 6-7 чистих годин ефірного часу, або до 5 тисяч рублів на кожну 15-хвилинну радіопередачу; та 25 тисяч - на видання українського щоквартальника “Промінь” - 4 числа на рік по 999 примірників офіційного тиражу, тобто більш ніж по 6-12 рублів на кожен одинарний (сдвоєний) екземпляр газети).

6.       Інформаційний вплив України у Росії перебуває на стабільно низькому рівні (можливо навіть є тенденція до його зниження). Україна не виконала Державну програму "Діаспора до 2000 року", ситуація з аналогічною програмою “Зарубіжне українство до 2005 року” – подібна. При цьому за період після ІІІ Конгресу українців Росії знизився авторитет і вплив федеральних українських об»єднань Росії на дяльність урядових відомств України.

7.       Українська діаспора Росії поки неспроможна самостійно забезпечити стабільні інформаційні проекти (навіть на рівні щомісячної газети накладом 1 тисячу примірників). Видання ОУР не мали ідейної новизни, не відзеркалювали полеміку про шляхи розвитку українства (хоча в діаспорі така полеміка велася), не публікували звітів керівництва, звернень голови ОУР до Президентів Росії та уряду Росії (хоча такі звернення були),  і зводилися восновному до репортажів про концерти та ювілеї. Була помітна орієнтація редакції газети ОУР на регіональні організації, що підтримували діючого голову ОУР. Таке звуження тематики та спроби уникнути гострих тем знижували читацький попит до видань ОУР. (Маємо на увазі «Український Вибір» та «Український огляд»(Москва). Хоча з точки зору поліграфії та мовної редакції видання були зразковими, і питання про підтримку газети ОУР членами організації ставилося на всіх Конгресах українців Росії, але без успіху. За останні 2 роки «УО» не виходив.

До того ж, крім 2-х регіональних видань (“Батьківщина” та “Голос України в Західному Сибіру”) всі інші розповсюджуються безкоштовно. Не використовується  практика передплати і продажі газет серед читачів-українців в регіонах.

8.       Інформаційні проекти в регіонах успішно здійснюються лише там і тоді, коли на чолі українських громад находяться авторитетні у місцевої влади керівники (Петропавловськ-Камчатский, Оренбург, Самара, Уфа), є постійна фінансова підтримка з боку місцевих українських комерційних структур (Тюмень-Новий Уренгой-Сургут, Петропавловськ-Камчатський, Тольятті), коли до випуску радіопрограм і друкованих видань залучені професійні журналісти-українці (Москва, Самара, Оренбург, Петропавловськ-Камчатский).

9.       Український Інтернет робить лише перші кроки у Росії. Його розвиток поки стримується відносно невисоким рівнем комп’ютерізації в РФ. Найактивніший сайт діаспори нині вийшов на рівень 90-160 кликів на день, але при цьому його річний бюджет ледве перевищує 1000 доларів США (враховуючи що члени редакції не отримують жодної винагороди за роботу). Більшість українських web-сайтів десь через рік після створення припиняють свою роботу. Очевидно було б більш ефективним сконцентруватися на 1-2 веб проектах, які мали б статус всеросійських (наприклад – незалежний сайт діаспори «Кобза» - українці Росії») і інвестувати інтелектуальні та фінансові ресурси саме в них. Розділити інформаційний матеріал на два сайти можна за тематикою: “політика” – “культура”.

10.   Федеральними українськими громадськими об’єднаннями не налагоджена цілеспрямована робота з українцями-журналістами і українськими ЗМІ в регіонах. Фактично лише завдяки ентузіазму  Юрія Кононенка діє Об'єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві. Прес-служба готує коло 12 повідомлень на рік, частина із них є передруками регіональних кореспондентів.

Під час “Померанчевої революції” в Україні деяка інформація прес-служби Об'єднаної прес-служби Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві була використана  сайтом «Українська Правда», що є найбільш рейтинговим у сфері новин. Ця інформація стосувалася ставлення керівництва федеральних українських об’єднань до т. з. передвиборчого «З’їзду українців за Януковича» та підготовки до відкриття сотень додаткових дільниць у Росії. Ці публікації ствердили незалежну позицію діаспори в очах читачів «УП».

Активну кампанію в боротьбі за чесні вибори в Україні провів сайт «Кобза» - українці Росії», який публікував інтерв’ю з учасниками виборної кампанії у Росії, репортажі із регіонів, звіти спостерігачів, заклики та заяви. Події недавньої революції засвідчили мобілізаційний інформаційний потенціал діаспори. Серед тих, чиї виступи були найбільш помітні, виділяються Юрій Кононенко, Олег Медведєв, Валерій Семененко, Андрій Бондаренко, Анатолій Даценко, Стефан Паняк, Наталя Ливиненко-Орлова, Василь Коломацький, Дмитро Денисенко, Андрій Окара та інші. Колишній голова ФНКА”Українці Росії” - ОУР, редактор журналу “Український огляд” і радіопрограми “Українська хвиля” Олександр Руденко-Десняк можливо через стан свого здоров’я чи за других обставин активної участі у цій роботі майже не приймав. Відповідальний секретар ОУР – ФНКА “Українці Росії”(1997-2005), генеральний директор Інформаційного агентства "Укроінформ" (Москва) Олексій Григорович разом зі спіробітниками Генерального консульства України в Ростові-на-Дону приймав участь в передвиборному заході газети «Час України» - інформаційному проекті відомого російського політтехнолога Гліба Павловського.

11.   В РФ діють досить потужні антиукраїнські інформаційні структури, що спотворюють в очах російського суспільства образ України та української громади у Росії. Українська діаспора поки не має змоги протистояти цим негативним силам, оскільки практично не представлена в ЗМІ РФ. Відзначимо, що після “Померанчевої революції” в Україні російські ЗМІ дещо змінили тон публікацій про Україну на більш поважливий та зацікавлений, хоча тема української діаспори майже ніяк не представлена.

12.   Помітну роль у пожвавленні теми української діаспори Росії в українських ЗМІ відіграли подорожі УВКР по суміжним з Україною областям. В делегацію УВКР були включені відомі київські журналісти, які підготували серію матеріалів про стан діаспори у Росії. Ці статті передруковувалися сайтом «Кобза-українці Росії», що підслило резонансний інформаційний ефект. Подібні інформаційні десанти були б бажані і в майбутньому. Певний інформаційний відгук мали також і подорожі курівництва СКУ у Росії, зокрема у Карелію. Репортажі про це також передруковувалися «Кобзою».

13.   Потрібно відмітити вдалі спроби конкретної фінансової і методичної допомоги Держкомнацміграції України в випуску українських пресових видань в Росії і багаторічну позитивну практику щоквартальної розсилки по українським громадам діаспори підбірок відео- і аудіозаписів Національними теле- і радіокомпаніями України. Крім того, в 2004 році існувала добра практика забезпечення офіційною інформацією - циркулярною розсилкою по електронній пошті новин від адміністрації Президента України, що, на жаль, так і не оновлена після останніх президентських виборів в Україні.

14. Використана література, публікації:

1.       Безкровний Юрій. Український часопис на Кубані. Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві libukr@online.ru 14 жовтня 2003 р. 

2.       Бондаренко Андрій. Самарские украинцы в медиа-пространстве: история, состояние и перспективы (Отражение жизни и проблем украинской диаспоры Самарской области в печати, радио- и телепередачах, сети Интернет. На основе выступления на Первой областной научно-практической конференции «История и духовная культура украинцев Самарской области: состояние и перспективы», 28 апреля 2004 года). www.kobza.com.ua

3.       Бондаренко Андрій. Поджигатели, убийцы, спидоносцы... Именно такой образ трудовых мигрантов из Украины за последние годы формируется в средствах массовой информации России. www.kobza.com.ua

4.       Даценко Анатолій „Украинские Вести", або дещо про підміну понять. Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві dacenko_a@mail.ru 19 січня 2004 р.

5.       Єгорова Ірина. "Голос України в Західному Сибіру" звучить "День", 20.08.2003 http://russia.org.ua/ukr/reviews/3f435f0ac1e91/

6.       Завальний Олександр. Ювілей самарської “Веселки”. Вже 10 років в радіоефірі над Середньою Волгою звучить українське слово і лунає українська пісня. Об'єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві E-mail: libukr@online.ru 24 жовтня 2003 р. 

7.       Ідзьо Віктор. Українські газети та журнали в Росії в ХІХ-ХХ століттях, “Українська діаспора в Росії. Українсько-російські відносини: історія, наука, релігія”, Наукове видання. Львів, 2002.  

8.       Ідзьо Віктор Українська діаспора та її преса в Росії (1989-1999) Український Історичний Клуб. Москва

9.       Ідзьо Віктор. “Украинский Вестник» (Санкт-Петербург, 1906),  - як орган для з’ясування українського питання  в Росії на початку ХХ століття. “Українська діаспора в Росії. Українсбко-російські відносини: історія, наука, релігія”, Наукове видання. Львів, 2002.

10.   Ідзьо Віктор. “Украинская жизнь” – культурний, науково-просвітницький, політичний орган українців Москви та Росії на початку 1912-1917 років. “Українська діаспора в Росії. Українсько-російські відносини: історія, наука, релігія”, Наукове видання. Львів, 2002.

11.   Коломацький Василь Інтерв’ю із директором сайту “Кобза”. 2002 р. http://kobza.com.ua/content/view/978/61

12.   Кононенко Юрій. Українська радіохвиля в Москві Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві libukr@online.ru 2003

13.   Мазурін Михайло. Український сигнал у Росії: перешкоди і шанси. "День" 05.10.2001

14.   Манєкін Роман. «Чес» Украины. GazetaSNG. http://www.gazetasng.ru 30.09.2004

15.   Москаль Генадій Підтримка  українських виданнь в Росії і Східній діаспорі. Державний комітет України у справах національностей та міграції 2004. http://www.scnm.gov.ua/ua/a?diasp_upr

16.   Настечко Олексій. Український сайт з берегів Волги. Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві http://srrc.seun.ru/ukrvolga. 2004

17.   Паняк Стефан. Запрошення до пастки для мишей. www.kobza.com.ua. 12-2001. 

18.   Паняк Стефан. Українці в правовому полі Росії (виступ на VIII Світовому Конгресі Українців. Київ, 20.08.2003)/ www.kobza.com.ua, 6-2003

19.   Паняк Стефан. “ЧУ! А в огороде бузина”. «Урядовий кур’єр”, # 72, 2004

20.   Паняк Стефан. Снова об „украинском вопросе” в российской политике. www.kobza.com.ua,  4-2005

21.   Познякова Едіта З історії нашої газети. До WEB-сторінки “Батьківщини” від її першого редактора. www.kobza.com.ua 

22.   Попок Андрій  Україномовна преса в Російській Федерації: реалії та перспективи Визвольний шлях. - Лондон, 2002. - Кн. 8. - С. 33-37.

23.   Попок Андрій Діяльність української преси на Далекому Сході // Альманах УНСоюзу на 1998 р. - Парсіппані-Нью-Йорк.

24.   Попок Андрій, Україномовна преса в регіоні. http://zeleniyklin.com.ua 

25.   Сергієнко Микола. В ефірі Кубані знову заборонили українське слово "Вісник Товариства української культури Кубані" № 40 – 2005. visnik@rambler.ru

26.   Сергійчук Володимир. “Українізація” Росії. Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923-1932 роках. Київ, 2000.

27.   Соловей Тамара “Гомін Колими” в світлі “свободи слова”, "Кримська Свiтлиця" №11 –14.03.2003 http://svitlytsia.crimea.ua.

28.   Чорномаз В'ячеслав. Українці на Далекому Сході (1883-1922). http://etno.iatp.org.ua/lib/czornomaz.html.

29.   Чумаченко Віктор. Українці Кубані: «тернистими шляхами» через сторіччя (1792-1920 рр.) (укр.). www.kobza.com.ua. 18.07.2004.

30.   Бібліотека української літератури в Москві. Газети, які видані українськими організаціями Росії або за їхньої участі. http://webcenter.ru/~libukr/diaspzeit.htm

31.   "День за днем", № 3, 2001 год  Украинцы в России. Украинскому языку и культуре в России предоставлены все возможности для укрепления и развития

32.   Міністерство культури і мистецтв України. Українці в Росії. http://mincult.gov.ua/index.php?level=5&fname=files/dia_rus.csv&templ=p21  

33.   "Народний Оглядач", “Сірий клин” в Інтернеті. http://www.siryj-klyn.narod.ru/ 2 вересня 2003 р.

34.   Товариство зв’язків з українцями зарубіжжя “Україна-Світ” Часописи – Росія. http://www.ukrsvit.kiev.ua

35.    Українська Всесвітня Координаційна Рада. Українскі ЗМІ Росії. http://www.uvkr.com.ua

36.    “Вісник УВКР” Українська преса зарубіжжя: Камчатка www.uvkr.org.ua/visnik/2003/4

10.                                                             Зміст.

“Інформаційний простір української діаспори у Росії”

1. Передмова (ст. 1)

2. ЗМІ Росії про Україну та українську діаспору (ст. 1)

3. Українська діаспорна преса Росії (ст. 5)

- Українські пресові видання в Росії (ст. 6)

- Українські регіональні газети в РРФСР в 1924-1933 роках (ст. 7)

- Регіональні пресові видання українських громад Росії в 1989-2004 роках (ст. 9)

- Існуючі сьогодні в Росії регіональні українські пресові видання (ст. 15)

4. Радіотелевізійні програми діаспори і для діаспори  (ст. 22)

5. Проект "Комп'ютерне середовище" (ст. 30)

- Деякі електронні адреси українських громад Росії (ст. 31)

 6. Розвиток українських інтернет-сайтів діаспори (ст. 32)

- Українські web-сайти в Росії (ст.37)

7. Про ЗМІ українських земляцтв (ст. 39 )

8. Основні висновки (ст. 42)

9. Використана література, публікації (ст. 42 )

10. Зміст (ст. 47 )

Учасники Дослідного проекту:

1. КОЛОМАЦЬКИЙ Василь (Торонто), менеджер проекту.

2. ПАНЯК Стефан (Єкатеринбург), науковий секретар проекту. 

3. ХАРАМБУРА Леонід (Воскресенск Моск. обл.), автор дослідження. 

4. БОНДАРЕНКО Андрій (Самара), автор дослідження.