Дорогі читачі!

Публікуємо сьому частину дослідження “Інформаційний простір діаспори у Росії” – “Про ЗМІ українських регіональних земляцтв”. Дана публікація виходить від імені сайту «Кобза» - українці Росії».

Прохаємо читачів прийняти участь в доопрацюванні і завершенні цього матеріалу.

Ваші зауваження просимо надсилати на електронні адреси:

vassilik@hotmail.com – Василь Коломацький
sloboda@samaramail.ru – Андрій Бондаренко

Редакція незалежного сайту діаспори «Кобза» - українці Росії»

В середині 90х років зявився новий сегмент українського громадського руху в Росії – земляцтва вихідців з окремих регіонів України. У січні 2004 року в Москві відбулися установчі збори “Ради Земляцтв України в Російській Федерації”. Їх учасниками стали представники 15 реґіональних земляцтв, у першу чергу московських, які об’єднують вихідців переважно з областей Східної України, а також окремі особи.

Раду земляцтв, українських товариств, центрів, асоціацій, культурно-національних об’єднань” для “послідовного та наполегливого використання позитивного досвіду в духовній, інтелектуальній та промисловій сферах для таких відносин Росії та України, які відповідали б викликам нашого часу”, очолив керівник постпредства Луганської області в Москві Микола Челомбітько, за дипломатичним рангом - надзвичайний і повноважний посол Украини.

Українські земляцтва на відміну від національно-культурних товариств мало уваги приділяють проблемам національно-культурного розвитку українців Росії, задоволенню їх природних потреб спілкуватися рідною мовою, вивчати її, розвивати українську культуру. Та не зважаючи на достатнь малий термін свого існування вже організували випуск своїх засобів масової інформації. Майже всі свої матеріали вони публікують російською і лише окремі передруки – українською мовою.

Найбільш відомі видання українських земляцтв:

1.     «Украинские вести» - газета Общественного Совета при Посольстве Украины в Российской Федерации Ії засновники НП “Общество содействия развитию Луганщині”, комерційні фірми ООО “ИНИРПП” та ООО “Интеллект-С”. Головний редактор Ольга Леонардовна Клімашевская.  Ця щомісячна колорьова газета офіційно зареєстрована в Міністерстві РФ у справах друку і засобів масових комунікацій 31 жовтня 2003 року. Загальний тираж її – 10 тисяч примірників. Це найбільш тиражне діюче видання з усіх друкованих українських видань в Росії..  Адреса редакції: 119049, г. Москва, ул. Донская, д.15, тел. (095) 933-19-96. E-mail: inipp@aspnet.ru. На середину літа 2005 року в світ вийшло 20 чисел газети.

2.     “Землячество донбассовцев”. Тираж – 999 примірників. Адрес редакції: 127006, Москва, Каретний ряд, 10/18. Межрегиональная организация “Шахтер”. Тел. 299-18-73. Головний редактор – Борис Тимофійович Пономаренко, професор Російської академії державної служби при Президенті РФ. Підготовлено 3 спеціальних випуска.

Цікаво, що шеф-редактором обох пресових видань земляцтв є одна і та ж людина – професійний журналіст Вадим Миколайович Раскін.

Сайт в світовій мережі має Регіональна громадська організація «Земляцво киян» м. Москви (голова земляцва – Іщенко Іван Сергійович, керівник Об’єднання адміністративно-технічних інспекцій м. Москви), http://www.zem-kiev.ru/press1.html.

Свою web-сторінку в Інтернеті відкрила Регіональна громадська організація "Севастопольское землячество" (г. Москва). Голова правління Земляцтва - Кириленко Іван Іванович, перший заступник директора державного унітарного комплексу «Манеж», http://www.ipclub.ru/crimea/zeml/sevastopol/index.html.

Є в світовій мережі інформація і про Регіональну громадську організацію "Керченское молодёжное землячество" (г. Москва). Адреса сайту - http://kerch-v-moskve.narod.ru/Index0.htm 

Українськими підприємцями “північної столиці” нещодавно відкрито сайт “Украинский деловой клуб” (Санкт-Петербург) http://www.ukr-club.ru.

Свої особисті сайти мають деякі відомі члени українських земляцтв. Наприклад, член Чернігівського земляцтва м. Москви Віктор Іванович Міроненко, кандидат історичних наук - http://www.vimironenko.narod.ru/news_history.htm.

На жаль, ні українські національні громади. ні українські земляцтва Росії поки не виробили каналів розповсюдження інформації про свою діяльність, тому великий масив інформації з регіонів залишається поза увагою преси та дослідників.

--------------------------------------------------

Особливе місце у інформаційному просторі діаспори зайняв невдалий політичний передвиборчий інформаційний проект радника адміністрації Росії - «делателя президентів» Гліба Олеговича Павловського "Час України" (редактор – московський журналіст Максим Леонардович Шевченко). Всього вийшло 12 номерів цього “щотижневика”, накладом 20 тисяч екземплярів.

Газета позиціонірувала себе, як орган української діаспори в РФ, але від неї офіційно відмовились українські федеральні громадскі обєднання і неофіційно – українські земляцтва м. Москви, а пізніше дуже активно – і Посольство України в Російській Федерації, що спочатку помилково вітало вихід першого числа цієї “українсько-російської” газети. Газета не була зареєстрована Мін'юстом РФ.

Соратники М. Шевченка попали до редакції “ЧУ” з журналу «Зміст»: вони не знали людей, розміщення сил, їм не були роз'яснені стратегічні і тактичні цілі (див.:http://www.livejournal.com/users/borko/51642.html). В “ЧУ” не було жодного члена редколегії, що володів би українською мовою. В результаті склалася анекдотична ситуація: при вході в редакцію висив текст гімну України українською мовою з помилками. В редакції не було жодного громадянина України, що легально проживав на території РФ. Газету робили росіяни, чи «гастарбайтери» від журналістики.