Огляд Державного комітету України у справах національностей та міграції.

Різні причини політичного та соціально-економічного характеру зумовили міграцію мільйонів українців за межі України, зокрема в Росію. Це передусім масові міграційні хвилі наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., пов'язані з аграрними переселеннями з українських губерній до районів Південного Сибіру та Далекого Сходу. Згодом, у ХХ ст. їх причиною стали насильницька колективізація, втеча від голодомору, політичні репресії у 30-ті роки і післявоєнний час, депортації, евакуація підприємств і людей у роки Другої світової війни, переселення за оргнабором.

Місцями компактного проживання українців у Російській Федерації (РФ) в останні десятиріччя стали нинішні промислові центри, де видобувають нафту, газ, золото, срібло, алмази, вугілля, де ведуться лісорозробки, розвивається сільське господарство.

За даними перепису 1989 р., в РФ кількість українців сягала 4,3 млн., але останній перепис населення РФ, проведений у 2002 р., дав інші данні, відповідно до яких в Росії проживає 2, 943,471 українець. За неофіційними ж оцінками, в РФ мешкає від 10 до 20 млн. українців. Майже 5% українського населення РФ становлять автохтонні українці, які споконвіку проживали або були першими поселенцями на територіях Курської області, Воронізької області, Кубані, Ставропольського краю, Поволжя, Сибіру і Далекого Сходу.

У 20-х і на початку 30-х років ХХ ст. для забезпечення потреб українців у Росії існувала майже повна культурно-освітня інфраструктура. Проте у 30-ті роки ХХ ст. ці здобутки українства були ліквідовані, розпочався процес примусової асиміляції.

Нова політична ситуація, що склалася в колишньому СРСР наприкінці 80-х років ХХ ст., спричинила піднесення національної самосвідомості багатьох етносів, у т.ч. українців. В результаті чого вже к середині 90-х років минулого століття на території РФ у 40 республіках, краях і областях діяли 73 українські громадські об'єднання, з яких 32 (у 26 регіонах) були зареєстровані у встановленому законодавством РФ порядку. Процес реєстрації та діяльності українських об'єднань є динамічним: періодично створюються нові, діяльність інших припиняється. Нині в РФ налічується понад 60 українських об'єднань. Проте проблеми, що поставали перед українськими громадами на початку 90-х років, не втратили своєї актуальності й дотепер. Мало чим відрізняється і зміст звернень українських об'єднань до державних інституцій з пропозиціями та проханнями щодо забезпечення культурно-освітніх та інформаційних потреб української діаспори в РФ.

Сьогодні українці повністю інтегровані в суспільне життя Росії. Вони широко представлені в усіх сферах соціальної діяльності - на виробництві, у сфері обслуговування, в науці, освіті, управлінні тощо. Вищий за середній по країні рівень освітньої та професійної підготовки забезпечує їм досить високі соціальну мобільність і соціальний статус у суспільстві. Особи українського походження становлять помітний відсоток серед культурно-мистецької, політичної та управлінської еліти Росії, обіймають відповідальні пости в уряді, представлені в парламентському корпусі.

Громадське життя етнічних спільнот у РФ регламентується Законом РФ "Про національно-культурну автономію" та Законом РФ "Про громадські об'єднання". Кожен з цих законодавчих актів має свої переваги і недоліки. Так, зокрема, Закон РФ "Про національно-культурну автономію" передбачає надання державної підтримки організаціям, зареєстрованим відповідно до його норм, забороняючи водночас будь-яку їхню політичну активність. У свою чергу, Закон РФ "Про громадські об'єднання" надає можливість громадським організаціям брати участь у виборчих кампаніях, але не забезпечує їх державною підтримкою.

Відповідно до чинного законодавства, нині в РФ на федеральному рівні діють дві українські організації: Об'єднання українців в Росії (ОУР) та Федеральна національно-культурна автономія (ФНКА) "Українці Росії".

Установча конференція ОУР - найпотужнішої української громадської організації в РФ - відбулася у травні 1992 р. за ініціативою 11 українських товариств, зокрема Республіканського раціонально-культурного центру українців Башкортостану "Кобзар", Українського молодіжного клубу у Москві, Українського громадсько-культурного об'єднання ім. Т.Г.Шевченка (Санкт-Петербург), Уральської регіональної асоціації українців (Свердловська область), Українського земляцтва на Північному Сході Росії "Славутич-Колима" (Магаданська область), Уральського культурного центру (Омська область), Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка "Громада" (Новосибірськ), Іркутського товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка "Клекіт" (Іркутська обл.), Слов'янської асоціації "Зов" (Республіки Калмикія-Хальмг Тангч), Об'єднання українців Москви та Нижегородського товариства української культури (Нижегородська область). Пізніше ще 26 товариств виявили бажання приєднатися до ОУР. В 16 республіках, краях і областях Росії створені його регіональні відділення.

Остаточне організаційне оформлення ОУР, головою якого став О.Руденко-Десняк, відбулося на Першому Конгресі українців РФ у жовтні 1993 р. Реєстрація статуту ОУР згідно з чинним законодавством РФ відбулась у березні 1994 р. У квітні 1999 р. була затверджена нова редакція статуту ОУР. За ініціативою керівництва ОУР було підготовлено чотири варіанти Закону РФ, який отримав назву "Про національно-культурну автономію". Керівництво ОУР брало активну участь у роботі Громадської палати при Президенті РФ, зокрема її Комісії з прав людини. Визнанням авторитету ОУР з боку інших національних громад Росії стало обрання О.Руденка-Десняка у 1995 р. головою Конгресу національних громад Росії (КНОР).

Другий Конгрес українців РФ, що відбувся в жовтні 1997 р., проголосив створення Національно-культурної автономії українців (НКА) у цій державі на основі прийнятого в червні 1996 р. Федерального Закону РФ "Про національно-культурну автономію", який "визначає правові основи національно-культурної автономії в РФ, створює правової умови взаємодії держави та суспільства для захисту національних інтересів громадян РФ в процесі вибору ними шляхів та форм свого національно-культурного розвитку" (з преамбули). Статут автономії було затверджено установчим з'їздом делегатів регіональних українських національно-культурних автономій Росії 27 березня 1998 р. За підсумками роботи Конгресу було прийнято резолюцію та звернення до президентів Росії та України, Федеральних зборів РФ, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Під час роботи Конгресу було укладено Угоду про співробітництво між Держкомнацміграції України і Міністерством РФ у справах національностей та федеративних відносин, для реалізації положень якої були створені робочі групи.

Третій Конгрес українців Росії, що проходив 19-20 квітня 2002 р. в приміщенні Культурного центру України в Москві, відбувся за фінансової (20 000 грн.) та організаційної підтримки Держкомнацміграції України. Фактично це було зібрання двох структур: загальноросійської громадської організації ОУР (понад 30 осередків) та ФНКА "Українці Росії" (16 організацій).

Високий рівень розпорошеності місць компактного проживання українців по всій території РФ створював труднощі в справі координації українських товариств з боку ОУР. Водночас діяльність керівництва цієї організації знайшла розуміння і підтримку органів державної влади Москви та РФ. За їхньої безпосередньої участі було розроблено та в червні 1996 р. прийнято вже згаданий Закон РФ "Про національно культурну автономію", підготовлено проект Федеральної програми розвитку української культури в РФ. Відповідно до зазначеного закону розпочався процес створення регіональних національно-культурних автономій, які об'єдналися у ФНКА "Україні Росії". Її головою було обрано голову ОУР О.Руденка-Десняка.

Четвертий конгрес українців РФ та ІІІ З'їзд ФНКА "Українці Росії" мають відбутися у Москві 9-10 квітня 2005 р. В заходах планується участь делегатів від українських організацій з 60 регіонів Росії. У цьому зв'язку керівництво ОУР та ФНКА "Українці Росії" звернулося до Держкомнацміграції України з проханням про часткове покриття витрат на проведення цих заходів (питання про виділення зазначених коштів включено до пропозицій Комітету щодо вирішення питання забезпечення культурно-освітніх прав українців в Російській Федерації).

Сьогодні спостерігається тенденція більш ефективної діяльності українських громад у республіках Башкортостан, Комі, Саха (Якутія), Карелія у порівнянні з іншими місцями проживання українців. Це пояснюється передусім авторитетом керівників громад, які, як правило, безпосередньо працюють в органах державної влади, яка з розумінням ставиться до національних проблем. Окремі українські організації стають ініціаторами розробки угод про співробітництво регіонів РФ з Україною, регіональних програм розвитку української культури і освіти.

Основні напрями і форми роботи українських національно-культурних товариств у порівнянні з 90-ми роками минулого століття, в цілому залишилися усталеними і якихось змін не зазнавали. Водночас в системі українських об'єднань і поза ними спостерігається формування нових, більш локальних громадських структур за інтересами. Так, наприклад, у Москві успішно діють Салон української музики, Український історичний клуб, Українська народна капела.

На початку 90-х років ХХ ст. зусиллями українських громад видавалися газети українською мовою: "Український вибір", "Український кур'єр" (Москва), "Криниця" (Уфа), "Рідне слово" (Челябінськ), "Українець на Зеленому Клині" (Владивосток) тощо - всього близько 20 видань. Деякі газети видавались в Україні за сприяння нашої держави: "Український вісник", "Промінь" (для українців Республіки Комі). Проте, через відсутність жодної підтримки з боку відповідних органів влади РФ ці видання практично припинили своє існування. Тому надання державного сприяння розвитку україномовних періодичних видань в РФ, в т.ч. заснування і підтримка загальноросійської української газети, одна з основних проблем забезпечення інформаційних потреб українців Росії. Крім того, обмежена можливість прийому радіо - і телевізійних передач України на території РФ. Необхідна державна участь й у вирішенні цієї проблеми (питання включено до пропозицій Комітету щодо вирішення питання забезпечення культурно-освітніх прав українців в Російській Федерації).

Крім того, в РФ з різною мірою активності діють земляцтва вихідців з України. Нещодавно ними започатковано видання "Украинская жизнь".

Російська держава сама повинна зробити перші кроки в напрямі створення мережі державних українських шкіл, класів з українською мовою навчання, кафедр україністики у вищих учбових закладах тощо. Сьогодні ж спостерігається тенденція перекладання цих обов'язків держави на українські товариства. Завдяки їм в РФ діє три сільські школи з українською мовою викладання (Санжарівська, Золотоношська і Степанівська в Республіці Башкортостан), недільні школи (в Москві, Уфі, Сиктивкарі, Нижньокамську, Новосибірську, Самарі, Єкатеринбурзі, Сургуті, Нижньовартовську, Ноябрську, Тобольську, Хабаровську). Проте, їхня діяльність періодично припиняється через відсутність належного фінансування (питання включено до пропозицій Комітету щодо вирішення питання забезпечення культурно-освітніх прав українців в Російській Федерації).

У 1997 р. створено Український інститут при Московському відкритому державному педагогічному університеті. За умови реальної організаційної та матеріально-технічної допомоги відповідних російських структур цей заклад може стати важливим осередком українського освітньо-наукового життя в Росії.

В листопаді 1997 р. відбулося урочисте відкриття Культурного центру України в Москві, який повинен стати вогнищем збереження, розвитку та популяризації української культури в РФ. Діяльність Центру потребує розширення і наповнення реальним змістом.

Залишається гострим питання створення та налагодження діяльності відділів української книги в державних бібліотеках у місцях компактного проживання українців, а також надання постійної підтримки єдиній Бібліотеці української літератури в Москві. Серед центральних завдань на даному напрямі є також питання функціонування української бібліотеки в Москві, зокрема надання їй нового приміщення. Комітет неодноразово пропонував винести це питання на обговорення з російською стороною серед пріоритетних в блоці культурного співробітництва України з РФ. В результаті роботи, проведеної Держкомнацміграції спільно з Посольством України в РФ та Об'єднанням українців в Росії, 25 січня ц.р. мером Москви Ю.М.Лужковим була підписана постанова про виділення для української бібліотеки приміщення площиною 640 м2 на першому поверсі будинку, який зводиться в центрі міста за адресою вул. Трифонівська, 61. Згаданою постановою Уряду Москви (комітетам з питань культури та з питань архітектури) доручається також передбачити витрати щодо формування інтер'єру та меблювання цього приміщення. Нове місце розташування української бібліотеки обрано за погодженням з її директором, головою Бібліотечної ради та керівництвом Об'єднання українців в Росії.

Серед інших проблемних питань, на які також варто звернути увагу російської сторони, можна назвати: полегшення умов легалізації українських заробітчан, надання державної підтримки україномовним виданням (газета "Голос України в Західному Сибіру", газети "Батьківщина. Україна, моя Україна" (Петропавловськ-Камчатский), "Вісник Товариства української культури Кубані", "Промінь" (Самара), журнал "Український огляд") та класам з вивченням української мови, сприяння в реалізації програм організацій, зареєстрованих відповідно до норм Закону РФ "Про національно-культурну автономію" (питання включені до пропозицій Комітету щодо вирішення питання забезпечення культурно-освітніх прав українців в Російській Федерації).

З огляду на необхідність посилення захисту інтересів закордонних українців, поглиблення постійного діалогу з ними та координації виконання Національної програми "Закордонне українство", а також для ознайомлення зі станом справ та проблемами української громади в РФ, делегація Держкомнацміграції України на чолі з його Головою Г.Г.Москалем 2-6 листопада 2003 р. перебувала з офіційним візитом у Москві, під час якого було встановлено контакти та налагоджено співпрацю з державними органами РФ, до компетенції яких належить, крім інших питань, захист прав національних та етнічних меншин.

Держкомнацміграції України продовжує активно співпрацювати з українськими громадськими організаціями РФ. Серед напрямків співпраці - передплата газети "Урядовий кур'єр" для громадських організацій діаспори, забезпечення навчальною та українознавчою літературою українських товариств і навчальних центрів, допомога у фінансуванні видавничої діяльності (зокрема видано енциклопедичний словник "Українці в Санкт-Петербурзі"), сприяння у виділенні путівок до МДЦ "Артек" для дитячих фольклорних колективів, фінансова підтримка науково-практичних конференцій, фінансова допомога українським виданням діаспори (друк газети "Батьківщина" Національно-культурної автономії українців Камчатки, журналу "Український огляд" ОУР).

Держкомнацміграції України продовжує підтримувати робочі стосунки з ОУР, ФНКА "Українці Росії", Бібліотекою української літератури в Москві.

Держкомнацміграції України.

http://www.scnm.gov.ua/ua/a?news_actual_022

квітень 2005 р.