У різниці політичних тенденцій розвитку України і Росії прихована причина багатьох міждержавних непорозумінь у російсько-українських відносинах

Коли спостерігаю інформацію в російських ЗМІ про Україну, весь час крутиться в голові російське „оголтелая правда”. Дивлюсь у словник, „оголтелый” перекладається трьома словами: «оскаженілий, шалений і знавіснілий». Прикладаю ці три слова до реальності і вибираю перше значення. Якщо колись про Україну тут, у Росії, писали „або нейтрально, або погано”, то тепер „тільки погано”.

Журналістам вже давно вказують пальцем на країну і дають команду „Ату!” Литва, Латвія, Естонія, Польща, Грузія, Україна.... Хто далі? Сьогодні на прицілі – Грузія і Україна. Грошей на дискредитацію не жаліють, а головний акцент зроблено на інформаційний тиск. Особливо гостро це відчувається в Україні, де мені недавно прийшлося побувати.

Президента Украины спасет изменение Конституции

Одному из американских политологов приписывают следующий афоризм: «Украинские политики – уникальные люди. С ними можно договориться обо всем. Но они не выполнят ничего». Думаю, что нам еще не раз придется вспомнить эту фразу. Украину в ближайшее время ждут затяжные переговоры по поводу формирования коалиции и персонального состава правительства, а затем борьба за пересмотр Конституции. А вот досрочных выборов в органы местного самоуправления, в неизбежности которых были уверены многие аналитики, скорее всего не будет. Ведь единственная политическая сила, которая имеет шансы прирастить на них свой результат, – это Блок Юлии Тимошенко.

У Львові можновладці зорали бульдозерами алею-парк імені Іоанна-Павла ІІ

Ось і відлетіло примарне львівське літо. День було сонячне і знову вічна львівська сльота. Недаремно жартують, що Львів так назвали тому, що вічно йде дощ. Погода паршива, а настрій ще паршивіший. Живу в колись живописному місці – поряд з церквою Святої Покрови, освячував яку сам Папа Римський – Iоан-Павел ІІ. Я тоді це дійство спостерігав, не виходячи з дому – з вікна спальні. На жаль, скоро з моїх вікон не те, що цієї церкви – сусідньої поліклініки не побачиш. Будують в зеленій зоні поліклініки упритул один до іншого хмарочоси. Будують біля церкви дві 25-поверхівки, поряд з якими вона виглядатиме, як будинок царської родини Романових поряд з готелем „Росія”…

Открытие самарской студенткой европейского города на Днепре

Каждый год в конце апреля - начале мая каждый пытается уехать. Для кого-то дача лучшее место для отдыха, для кого-то путешествия. Так как у меня было все три дня я решила рвануть в Киев. Бывала я там довольно часто и довольно продолжительное время, именно поэтому поездка в этом году проходила под названием «Посмотреть любимые места и найти, то что недоступно для туристов, читающих путеводитель». Кстати, о путеводителях: Не покупайте путеводитель по Киеву в Москве! В любом книжном магазине Киева продается путеводитель по Киеву, выпущенный в 2004 году про-оранжевым издательством, который является просто потрясающим и стоит 60 Гривен. (Примерно 360 рублей)

Предстоящие выборы станут очередным экзаменом не только для новой реформированной системы власти, но и для государственности, которая была продекларирована 16 лет назад

Активная фаза предстоящих досрочных парламентских выборов на Украине придется в этом году на знаковую для украинской постсоветской государственности годовщину. Шестнадцать лет тому назад, 24 августа 1991 года, исторический предшественник нынешней Верховной рады - Верховный совет Украины - принял Декларацию независимости. Менее чем через полгода, 1 декабря 1991 года, референдумом о выходе Украины из состава Советского Союза это только становящееся постсоветским государство придало августовской декларации дополнительную легитимность. Этой легитимности, например, была лишена Россия, в которой, в отличие от Украины или Армении, не было голосования за выход из Союза ССР. В этом смысле украинские лидеры поступили намного более дальновидно, убрав для оппонентов всякую возможность для апелляций к плебисциту 17 марта 1991 года о сохранении "обновленного Союза".

Слово про зустріч з сонячною батьківською землею свого дитинства

От і з’їздили ми з донькою в Україну, зігрілись під палким сонцем, наповнились рідним духом. Два тижні прожила я в батьківському домі – як затишно, тепло, надійно під його крилом. Яке то щастя, що іще можу туди приїздити...

Дуже хотілося попасти саме в цю пору початку літа – коли цвіте калина, а в палісадниках буяють мамині півонії. Вони цвітуть також і на її могилі... Почула, як кує зозуля, і вночі біля містка лунає нестямний хор жаб, а їх перекривають солов’ї... Які там вечори, які зорі в небі! І гаряче сонце, ласкавий вітерець, і м’які трави – рідна, прекрасна й щедра земля! Чи зможу ще коли поїхати?...

Земляки українського правозахисника облили мазутом пам'ятну дошку йому, установлену на фасаді міської бібліотеки - художнього музею

Неприятные известия пришли из соседней Дружковки. Перед Днем Свободы, в ночь с 21 на 22-е ноября там была облита мазутом памятная доска Олексе Тихому, установленная на фасаде Дружковской городской библиотеки - художественном музее.

Кто смог поднять руку на память об уроженце Константиновского района, отмеченного недавно орденом "За мужество" посмертно, кто осквернил знак того, что этот борец, отдавший жизнь за свободу и независимость Украины, жил и работал в Дружковке? Мало надежд на то, что следствие ответит на эти вопросы.

По суті, сьогодні в Україні немає боротьби проросійських і прозахідних сил, «Нашої України» і Партії Регіонів

Украинский премьер-министр Виктор Янукович отправился в Соединенные Штаты после настоящего внутриполитического скандала, сопровождавшегося попытками президентского секретариата и Министерства иностранных дел перенести сроки визита, а то и отменить его вовсе, и завершившегося решением Верховной Рады отправить в отставку министра иностранных дел Бориса Тарасюка - одного из двух министров, назначаемых по конституционной президентской квоте.

Хай же ті зустрічі живуть ще довго в наших спогадах, бо було так тепло!

Казав Хайям: «Життя – це тільки мить».  

А як в ту мить мені весь шлях вмістить?!

Леонід Закордонець.

Як давно я мріяла заїхати до цього містечка, дружба з яким мене вже зв’язує більше десятка років. Та як завше: то часу немає, а то грошей…І ось я приїхала на IV Всесвітній форум українців на 2 дні раніше не одна, а з донькою Ганною Єфремовою та Оксаною  Думинець з Львівського Центру творчості дітей та юнацтва, які також приїхали на Форум українців, і мчусь на електричці до Ірпіня, любимого місця великого поета Максима Рильського, 110-річчя від дня народження якого відзначили в цьому році, де мене чекає колишня камчадалка поетеса Ніла Висоцька.

Думки вголос російського українця

В кінці  липня, коли почалася моя відпустка в Україні, на київському політичному Олімпі вже кипіли пристрасті, йшли переговори в рамках нової антикризової коаліції. Ситуація спокійного відпочинку не обіцяла, вже кипіло незадоволення розбратом в стані “помаранчевих”. Вони, на жаль, не змогли побороти власних амбіцій, поділити портфелів. Наростала  тревога, адже перехід фракції Олександра Мороза в табір недавніх противників різко змінював політичну ситуацію в державі: тепер Партія регіонів стала диктувати свою волю. Ще трохи раніше, з відомих міркувань, мені здавалося можливим включення до складу нового уряду представників Партії регіонів. Але тоді правила гри диктували б “помаранчеві”, а тепер ситуація повернулася кардинально.

Про “самміт без галстуків” Віктора Ющенка з представниками світової української діаспори

Зустріч  Президента України з частиною Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради відбулася напередодні VI-го Всесвітнього Форуму Українців 17-го серпня 2006 року. Мені пощастило побувати на цьому зібранні, яке відбулося на дачі Президента Віктора Ющенка недалеко від Києва і проходила в неофіційній  атмосфері, як кажуть, «без галстуків». Пробую поділитися свіжими враженнями.

Думки вголос делегата IV Всесвітнього форуму українців

“Несли й несемо Справжні Хоругви.

Народність є серед мого Народу!” 

Антоніна Листопад

Наближається Свято світового українства, наближаються життєдайні і бажані миті зустрічей з старими друзями і наявна можливість нових цікавих знайомств.

Заява групи офіційних спостерігачів від українських організацій Росії в складі спостерігачів Світового Конґресу Українців на виборах до Верховної Ради України 26 березня 2006 р.

Понад 150 офіційних спостерігачів в складі групи спостерігачів від Світового Конґресу Українців направили українські організації Росії  в Україну під час виборів до Верховної Ради України. Географія спостережень була досить широкою: Харків, Луганськ, Донецьк, Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь, Сімферополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Чернігів, Суми, Полтава та інші міста. Спостереження також здійснювалось на виборчій дільниці, створеній при Посольстві України в Російській Федерації.

Сприйняття України в сьогоднішній Росії міняється і стає більш прагматичним

Вибори Верховної Ради в Україні, які принесли немало хвилювань, стають історією. Напруження поволі спадає, приходить заспокоєння:  виборці підтвердили довіру до нового курсу сьогоднішньої влади. Реваншу старих сил не сталося, а помаранчева коаліція фактично зміцнила свої позиції.

За підсумками виборів в українському парламенті буде створено коаліцію помаранчевих, вважає член Ради Федерації Василь Дума, який входив до складу групи спостерігачів за виборами в Україні від Федеральних зборів Росії.

"Незважаючи на скандали і розкол у стані помаранчевих, перші підсумки парламентських виборів показали, що виборці в Україні продовжують їм вірити. Виходячи з підсумків виборів, можна з очевидністю сказати, що у Верховній Раді буде створено коаліцію помаранчевих", - сказав Василь Дума "Інтерфакс-Україна" у понеділок.

Хто повинен бути в команді Президента України?

Добігла кінця Перша Всесвітня конференція “Діаспора, як чинник утвердження Держави Україна у міжнародній спільноті”, яка відбулася у Львові з 8 – 10 березня 2006 року. В потягу “Львів – Москва”, це вже по дорозі додому, приємно було пожвавитися розмовою з давно знайомими українцями, що своєю жертовною працею репрезентують нашу українську Державу на всіх світових теренах. Відтак, нам було не байдуже про що говорити і чим журитися.

О прошедшем годе и его уроках рассуждает член Совета Федерации Василий Дума 

Прошел год после «оранжевой» революции в Украине. Нет такой страны, где бы уроки «Оранжевой революции» ни обсуждались так тщательно и досконально. Не все идеи, утверждения и положения «авторов» этой революции приняты безоговорочно и народом Украины, и Россией, и странами Европейского сообщества. Но при всех ошибках и перегибах ее значимость заключается в том, что она, спустя год, до сих пор будоражит мысли и чувства не только политиков и народа Украины, но и многих других стран, заставляя еще раз анализировать многие проблемы. Каковы итоги «Оранжевой революции», каковы достижения и потери, находки и ошибки на нелегком пути строительства демократии? Какие уроки следует извлечь из этого весьма неоднозначного для Украины и всего мира события? Где истоки тех трудностей, с которыми сталкиваются процессы демократизации, обновления, развернувшиеся по всей стране? Был ли другой путь? Полный ответ на эти очень важные и далеко не академические вопросы даст время. Дорога длиною в год была не гладкая и не простая. Есть над чем поразмыслить, критически проанализировать события уходящего года. А пока о прошедшем годе и его уроках рассуждает член Совета Федерации Василий ДУМА.

Размышления вслух профессора-украинца с Урала о том, как и кому сегодня нужно учиться по библейски собирать камни», а не разбрасывать их

Правительственный кризис в Украине постепенно угасает, хотя еще недавно вызывал здесь, в России, непропорционально большой резонанс. Отставка правительства - обычное явление для государств с не устоявшимися демократиями. В Киеве, на мой взгляд, утверждается курс прагматичного либерала президента Виктор Ющенко, который не мог быть реализован бывшим  премьер-министром Юлии Тимошенко, исповедующим скорее лейбористские, привлекательные для бедного населения, ценности. Проводившийся ранее курс, по всей вероятности, имеет полное право на реализацию в Украине. Но не на сегодняшнем этапе, не в нынешней экономической ситуации. Можно было бы приветствовать такое состояние в Украине, когда в стране противостояли бы две крупные оппозиционные политические силы,  возглавляемые упомянутыми лидерами либерального и лейбористского толка. Именно такая ситуация характерна для стран со зрелыми демократиями.

Думки вголос про день нинішній нашої Батьківщини і долю рідного народу, навіяні віршованими рядками любимої української поетеси-сучасниці Антоніни Листопад

Кожен з нас є свідком історії, - є свідком дихання того часу, яким наділило нас життя, залежно від пори народження і від якості сприйняття тих політичних подій в епіцентрі яких ми опинилися. Відтак, в кожного з нас своє особисте бачення і свій вимір тих, чи інших історичних сторінок і реалій.

Ще і сьогодні поруч з нами живуть нащадки тих, хто "во імя родной партіі",- цілився безжальною рукою в молоде українське відродження в Сандармоху, в "нєісходімому" Сибіру, Мордовії, Магадані, або  ще в якійсь імперській прірві…. поруч з нами нащадки тих, хто живив свою родину спецпайками і ласкою привілеїв. Отже, одні з нас міряють історичний набуток нашої Вітчизни шматком гнилої ковбаси, а інші, ті, які вдивляються в історичну минувшину очима свого скривдженого роду, беруть до уваги вимір сльози, вимір поневірянь і біль непоправних втрат. І так відбувається не тому, що ми запрограмували себе на помсту, або повсякчасний гнів,- то є природна живиця пам'яті і органічна потреба засівати  правдою, аби правдою і вродило.

Помітки з щоденника із своїми враженнями про місяць незабутньої подорожі через всю Україну в етнографічну експедицію до української Гуцулії студентів з Росії

Початок

13 липня, 8:40. Відправлення поїзду “Свердловськ-Сімферополь”. Маю плацкартний квиток до Запоріжжя. Бокова полиця. Десь біля опівночі, вже після перетину держкордону дзвонить Леся Гіленко, студентка старшого, 4-го курсу музичного училища з міста Електросталі. Вона членкиня Московської української хорової капели, лідер Української молодіжної організації в Москві. Саме Леся зорганізувала нас в етнографічну експедицію в чудовий край України - Гуцульщину. Вона телефонує і питає, чи я вже їду. Кажу, що так, вранці буду у Запоріжжі, а ще за добу – в Києві...