«Від України могли б залишитися лише хор Верьовки та ансамбль Вірського»

Ще кілька тижнів тому відвідав концерт Кубанського козачого хору. Мій перший очний контакт з представниками цього колективу відбувся ще на початку 90-х років в Москві. Пригадую, якась достатньо літня співачка за лаштунками концертної зали "Росія" майже літературною українською мовою заперечувала свою українську національність та ідентифікувала себе "козачкою", але й вона була в явній меншості: молодші хористи давно вважають себе росіянами. Заборона природної українізації Кубані дала свій результат. Відповідь на питання про те, куди поділися ті 60% кубанців, які за переписом 1926 року визнали себе українцями, очевидна: тих, кого не замордували колективізацією та голодомором, записали росіянами.

Представник роду Грушевських з Кубані на відкритті Меморіального будинку-музею Михайла Грушевського в Києві

В жовтні минулого року в моєму житті відбулася важлива подія. Мене як одного з представників знаменитого роду Грушевських, що проживають на Кубані, запросили на відкриття Меморіального будинку-музею Михайла Грушевського в Києві. На Україні він вважається першим президентом і одним з кращих українських істориків.

Символічна передача документів відбулася на засіданні Шостої Міжнародної науково-практичної конференції «Федір Андрійович Щербина, козацтво й народи півдня Росії: історія й сучасність»

От уже кілька днів живу в стані побожного трепету, з яким перебираю копії тисяч невідомих раніше широкому науковому світу аркушів з особистого архіву кубанського козачого історика Ф. А. Щербини. Ці безцінні реліквії, за якими я полював багато років, були в середині 60-х років таємно переправлені із Чехословаччини в США їхнім охоронцем М.Х. Башмаком. Документів було так багато, що пересилання зайняло біля семи років. Лише невелика жменька оригіналів і копій потрапила пізніше в Державний архів Краснодарського краю. І от нарешті-то доставлені через океан і вручені мені для подальшого вивчення й публікації копії самих цікавих матеріалів. Такі зримі плоди дало моє давнє співробітництво із цією авторитетною науковою установою. Не останню роль зіграла також міжнародна солідарність учених з Америки, України, Кубані.

Про експонат Музею імені Дмитра Антоновича Української вільної академії наук у США

В Архіві-музею імені Дмитра Антоновича Української вільної академії наук (УВАН) у США зберігається невідомий ширшому загалові портрет Якова Кухаренка незнаного автора. Портрет виконано чорним чорнилом на звороті відірваної частини канцелярського бланку форматом in 16^o, на якому міститься напис (перші три слова друковані):

«[...]нція. [п]ослħ умершаго Пору[чика] Ага-Оглы Абдулъ».

Під портретом підпис (гатунок чорнила той самий, що й зображення): «Кошовий Яківъ Гарасимовичъ Кухаренко 1862 року, березіль».

Урочиста академія з нагоди 90-ї річниці Української Кубанської Республіки

За ініціативою Інституту національного державознавства і сприяння Української Всесвітньої Координаційної Ради 16 лютого 2008 року в Центрі ділового та культурного співробітництва „Український дім” Світовий ювілейний оргкомітет з відзначення національних дат 2008-2009 рр. провів урочисту академію з нагоди 90-ї річниці проголошення Кубанської Народної Республіки.

Про поїздку до братів-українців в столицю Кабардино-Балкарії

Закінчення минулого року стало для нас дуже приємним і пам’ятним у зв’язку з поїздкою до Нальчика, яка відбулася за домовленості тамтешньої організації української діаспори – Українського національно-культурного центру “Дніпро” на чолі з пані Світланою Харенко, і нашого Товариства українців Кубані, що очолює пан Микола Сергієнко. До столиці північнокавказької республіки Кабардино-Балкарії виїхав ансамбль бандуристів (керівник Лариса Ціхоцька) і мій дует гармоністів у складі Мотуза Михайла і Нагаюка Рустама.

Про Урочисту академію в Українському домі 16 лютого

16 лютого з 12.00 до 13.40 в Українському домі відбудеться урочиста академія з нагоди проголошення 90-ї річниці Кубанської народної республіки (16 лютого 1918р). В урочистій академії візьмуть участь Дмитро Павличко, історик, професор Володимир Сергійчук, голова Київського Меморіалу ім. Василя Стуса, директора музею радянської окупації Роман Круцик, представник Українського козацтва п. Євген Петренко, делегація від української громади Кубані на чолі з Миколою Сергієнком та інші чільні діячі громадського руху.

Про нові видання з поля кубанської україники

Коли я прошу своїх київських друзів надіслати що-небудь з книг, що вийшли на Україні і у яких є хоч щось про Кубань, вони безнадійно махають руками, запевняючи, що таких видань у них немає й не передбачається. Але це правда лише почасти.

Відгук на публікацію в “Українській правді” Оксани ЗАБУЖКО: “In memoriam-1933: Цитата в тему”

Цитата (див. нижче) – це прецікавий спогад російського філософа Григорія Соломоновича Померанца з часів його вчителювання на Кубані. Вирішила поділитися після того, як потрясла мене "до основанья" вістка, що голодомор – то явище "общесоюзне", позаяк був він "не тільки в Україні, а й на Кубані" (!). Тобто, темно було "не тільки в домі, а й у кімнаті". Древні софісти відпочивають. Чи й справді, при наших суцільних провалах пам'яті, Кубань уже сьогодні настільки не сприймається українською?

Спогади про те, як готувався Перший Міжнародний Фестиваль українського мистецва "Роде наш красний" пам’яті Василя Скуратівського - творча лабораторію традиційної культури українців Росії в Лазаревському Центрі національних культур міста Сочі

І таки направду не море привабило саме оцих тридцять людей в прекрасне приморське містечко. Вони приїхали сюди на своєрідну підзарядку: зачерпнути духу, підживитись оточенням, посилити свою впевненість у правильності напрямку роботи і свого життєвого кредо. Якщо ж це все підсумувати, то можна говорити і про таке: творча лабораторія традиційної культури українців Росії, що проходила на базі Українського центру культури і мистецтва Лазаревського Центру національних культур федерального курорту м. Сочі дала змогу учасникам заходу припасти до життєдайного прабатьківського джерела рідної української культури і набратися патріотизму настільки, наскільки це тільки можливо, дійсно, на нашій, але не своїй рідній землі.

Про деякі підсумки 12-річної роботи редакції єдиної на Півдні Росії української газети

От і відбулося те, у що часом не вірилося: всупереч всім напастям вийшов друком 50-й номер нашого «Вісника», найстаршої в Росії і єдиної на Півдні Росії української газети. 12 років тому вона народилася на світло малюсіньким тиражем в 20 примірників. Сьогодні він рідко перевищує 300. Мало, і все-таки 15-кратний ріст. Можна було б, зрозуміло, і більше, адже інтерес на Кубані до України й власної української духовної спадщини величезний, але цю стелю ми визначили собі самі в умовах, коли єдиній газеті корінного населення Кубані ніколи не надавалась допомога з боку офіційної влади. Ні російської, ні української.

В городе Славянске-на-Кубани завершился Международный фестиваль культуры

Международный фестиваль культуры "Славянск-2007" завершился в Славянском районе Краснодарского края. В течении 4 дней свое искусство на концертных площадках Славянска-на-Кубани, станиц Анастасиевская и Петровская, хуторов Прикубанском, Коржевском, Галицын демонстрировали творческие коллективы из Сербии, Украины, Беларуси, многих регионов России и районов Краснодарского края.

До 15-річчя Волинського товариства «Друзі Кубані»

Приїзд до Луцька голови Товариства української культури Кубані Миколи Сергієнка видався значущим не лише для нього та українців на Кубані, але й для жителів Волині. Адже лучани мали змогу відчути, яких зусиль докладають представники діаспори задля процвітання та розвитку українських традицій і культури серед громади Кубані, побувавши на конкурсі бандуристів, у якому взяли участь і кубанські кобзарі-бандуристи.

Жителі Кубані, розповів Микола Сергієнко, свідомі того, щовони є нащадками запорізьких козаків, але молодь потроху починає забувати і українську мову, і культуру нащадків.

Сумна історія про завершення 12-літньої біографії унікального українського видання в Краснодарі, яке не отримало ніякої підтримки з боку матірної України

Майже 3 роки редакція незалежного сайту діаспори “Кобза - Українці Росії” веде листування з редактором українського видання “Вісник Товариства українців Кубані”, Заслуженим працівником культури України і Кубані професором Віктором Кириловичем ЧУМАЧЕНКОМ. Вважаємо, що для представників державних установ України та керівників українських громад Росії буде цікаво і цінно познайомитись з конкретними оцінками цього подвижника українського громадського руху Росії, який вже багато років активно і плідно працює в самому українському історично, а реально “антиукраїнському” регіоні Російської Федерації. Професор Віктор Чумаченко народився 26 квітня 1965 року в кубанській станиці і живе в Росії, а тому природно, що він користується при листуванні переважно російською мовою. Ось фрагменти з деяких його листів в редакцію сайту, що досить ясно характеризують його бачення ситуації з українством на Кубані та в Росії і дають досить песимістичну оцінку реального ставлення керівництва України до української діаспори в Росії.

Вечір на честь славного гетьмана України в місті Прохладному Республіки Кабардіно-Балкарія

У міському Палаці культури міста Прохладного 11 лютого 2006 року відбувся вечір, присвячений Українським громадсько-культурним центром "Промінь" 410-ї річниці від дня народження славного сина України Богдана Хмельницького.

Вперше за всю історію цього закладу культури зі сцени звучав незвичайний для народів Північного Кавказу інструмент – бандура. Її звуки, то дзвінкі, як весняні крапельки, то мелодійно тужливі, зачарували слухачів. Налаштували зал на ліричний лад учні Краснодарської краєвої дитячої експериментальної школи-ліцею народного мистецтва Кубанського козачого хору і студенти Краснодарського університету культури і мистецтва піснею "Добрий вечір". Зачарувала не лише манера триматися на сцені, але і трепетне ставлення до інструменту, оригінальні костюми молодих артистів.

26 лютого в Краснодарі проходила міжнародна науково-практична конференція «Федір Андрійович Щербина й народи Півдня Росії: історія й сучасність». У четвертий раз учені регіону вшановували пам’ять видатного історика кубанського козацтва, засновника російської бюджетної статистики й ректора Українського вільного університету в 157-й день його народження.  Учасників наукового форуму гостинно приймала  у своїх стінах Академія маркетингу й соціально-інформаційних технологій. На пленарному засіданні виступили отаман Кубанського козачого війська В.П. Громов, письменник В.І. Лихоносов, президент академії доктор історичних наук, професор С. Н. Якаєв.

До 150-річчя від дня народження Великого Каменяра 

Творчість Івана Яковича Франка (1856-1916) наприкінці ХІХ- на початку ХХ століть стала справжнім вибухом українського спадкоємного універсалізму і склала цілу духовну епоху у вітчизняній і світовій історії. В особі І. Франка український універсалізм розгорнувся на всю могутність і широчінь, науково і художньо охопивши найважливіші сфери людської діяльності в масштабах мало не усього європейського континенту.

Про дослідження українки з міста Алберти Лізи Грекул

У 2005 році Університет Алберта (Канада) опублікував книгу канадської авторки українського походження Лізи Ґрекул. У центрі книги "Виходячи з тіні: англійська література канадських українців" (Lisa Grekul. Leaving Shadows. Literature in English by Canada's Ukrainians. - Edmonton, 2005) - проблеми історії канадської англомовної української літератури. Ліза Ґрекул захистила дисертацію, спробувала свої сили в літературі. У 2003 році вона опублікувала роман "Пісня Калини" (Kalyna's Song). Вона признається, що має лише "рудиментарні знання української мови". Це не стало для неї перешкодою для написання рецензуємої книги, яка ґрунтується на аналізі більш ніж ста праць з історії української діаспори і літературного життя канадської української громади.

Невдячні нащадки, а точніше варвари, зняли з могили і постаменту Марко Вовчок плити чорного граніту, привезені з України

Недавно я поза Уралом

Блукав і Господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав.

Ось таку оцінку геніальний Тарас Шевченко дав творчості Марка Вовчка, одночасно висловивши надію на продовження боротьби за утвердження українського слова, гнобленого в Російський імперії. Крім цієї конкретної посвяти, Марку Вовчку славетний Кобзар присвятив і свій вірш "Сон", відомий кожному українцеві з шкільної програми "На панщині пшеницю жала..."

З Кубанської шевченкіани

У Краснодарському художньому музеї імені Луначарського увагу відвідувачів привертає бюст Тараса Григоровича Шевченка.

Зберігач фондів музею в одному з листів писав: "В нашому музеї дійсно є бюст Тараса Григоровича Шевченка роботи Федора Федоровича Каменського. До нас у музей бюст надійшов у І959 році. Це не оригінальний твір, а гіпсова копія, тонована під бронзу. Оригінал в Російському музеї в Ленінграді".

Про кубанського поета Івана Варавву 

Історія української літератури складна і непроста. Ми знаємо й читаємо українських письменників, які писали українською мовою й багато зробили для її розвитку. З другого боку, українці ніколи не жили в ізоляції, вони розвивалися в оточенні своїх сусідів. Контакти з ними, багатовікова історія сусідства привела до того, що українці втратили незалежність й Україна перестала існувати як незалежна держава. Українські політики і діячі культури були вимушені жити в Росії, Польщі, Австро-Угорськый імперії. Більшість українських письменників відчувала свій зв'язок з рідною культурою і писала українською мовою. Інші писали польською, російською чи німецькою мовою. Гоголь - найвідоміший російськомовний український письменник і зберіг зв'язок з українською землею. Багато й інших російських письменників мали українське коріння.

Про кубанського козака –живописця з села Крапивни Курмановичської волості, який став кандидатом на премію імені Кобзаря

Дотепер у науковій літературі ніколи не згадувалося про те, що в 1914 р. на Кубані планувалося заснувати Шевченківську стипендію. Ця інформація була виявлена нами в Державному архіві Краснодарського краю серед інших документів школи живопису й малювання Катеринодарського художнього гуртка. У зв'язку з нею називається прізвище учня цього навчального закладу Василя Ковалевського.

Звернення кубанського Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка

Шановні земляки в Україні і діаспорі! От уже 3 роки на Кубані діє відділення Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Поки в ньому тільки 6 членів, приписаних до Донецького територіального відділення НТШ-Україна. Ще з десяток заяв від кубанських учених, потенційних україністів, перебуває в стадії розгляду.

Розповідь про участь в Міжнародному семінарі хореографів у Києві

З 20 листопада по 2 грудня 2005 року в Києві проходив міжнародний семінар "Українська народна хореографія - невід'ємна частина української національної культури", організатора­ми якого стали Міністерство культури і туризму України та український культурно-просвітницький центр "Дружба".

Погляд українця Північного Кавазу на російськко-українські відносини

Розглядати газову проблему, що настала у відносинах між Україною і Росією, як суто паливну чи навіть і економічну в стосунках двох господарюючих субєктів "Нафтогазу України" і "Газпрому" просто недоречно. Абсолютно зрозумілим є те, що це продовження президентських виборів в Україні. Вірніше реакція на іх результат. Цікаво було спостерігати здивування президента Росії Володимира Путіна, коли його ук­раїнський "колега" Віктор Ющенко запропонував "не політизувати проблему". Видною була розгубленість В. Путіна який очевидно не міг і запідозрити такого подарунка від В. Ющенка і якому треба було шукати якісь пояснення дій російської сторони.

Потрібно мати чесність навіть на рівні діяльності громадських організацій

Кажуть, що українська діаспора Російської Федерації є якщо і не найбільшою, то однією з таких у світі. Після розпаду Радянського Союзу багато людей повернулося на рідну землю, а ще більше з різних причин залишилось в країні проживання. Та й в результаті невдалого керівництва в уже незалежній Україні мільйони людей кинулись в пошуках заробітку в різні боки, в тому числі і в Росію. Дехто прийняв її громадянство, багатьом відмовили, а більшість знаходиться тут на заробітках. Представники різних хвиль переселень, а тепер уже еміграції з України утворили у Федерації таки чимало громадських об'єднань, до яких входять представники різного віку тих, хто пам'ятає про рідну землю, або кому розумні батьки втокмачили, якого вони роду-племені і виховали дітей в повазі до себе і своїх пращурів. До українських громад природно входять і громадяни України, які проживають в Росії.

Про участь ансамблю з Кубані у Фестивалі українського зарубіжжя

В Києві 28 листопада 2005 року відбувся фестиваль українського зарубіжжя. На свято з'їхались представники українських діаспор ближнього і дальнього зарубіжжя. Артисти з Білорусії, Польщі, Молдови і Придністров'я, Румунії, Ізраїлю, Еквадору гідно представляли українську культуру зарубіжжя.

Про Перше свято української і козачої пісні в нашому місті

У травні 2004 року у місті Прокладний був створений український громадсько-культурний центр "Промінь", головою правління якого став Дурановський Петро Васильович - ініціатор і пропагандист відродження українського духовного спадку у цьому районному центрі Кабардино-Балкаріі. Петро Васильович вважає, що тільки через функціонуючий центр можливо здійснювати роботу по відродженню і становленню української культури серед українського прошарку населення міста і району, збереженню звичаїв, традицій, мови, народної української духовності, передачу цих духовних цінностей молодому поколінню.

Про святкування 70-річчя з дня народження та золотого весілля найбільш відомого краснодарського галичанина

Два роки підряд Василь Ілліч Матеюк відзначає величні свята. Нещодавно - своє 70-річчя. А минулого року ми були свідками рідкісного явища в історії Кубані - золотого українського весілля.

Для того, щоб було зрозуміліше, хто ж такий Василь Ілліч Матеюк для Краснодара, хочу привести кілька слів з поздоровлення, яке пролунало з вуст міського голови Володимира Лазаровича Євланова "Матеюк - це епоха у фінансовій історії нашого міста".

В Києві вперше з'явився журнал, що віддав цілий номер оповіді про історію й культуру нащадків чорноморського козацтва

Вийшов друком довгоочікуваний «кубанський» номер «Пам'яток України» (2005, № 3-4).  Засновник і видавець цього солідного наукового видання – Міністерство культури й туризму України. Здається, вперше в Києві з'явився журнал, що віддав цілий номер оповіді про історію й культуру нащадків чорноморського козацтва. Звичайно, подібна знаменна подія не залишиться непоміченою, у тому числі й на Кубані, куди, як виняток, уже надійшов десяток екземплярів, що розійшлися в основному по музеях, архівах і бібліотеках.

Бібліотека ім. Гончарові (м. Краснодар, вул. Селезньова, 102) тісно співпрацює с Товариством українців Кубані та його головою Сергієнком Миколою Григоровичем.

Дякуючи їм, книжковий фонд бібліотеки поповнюється творами українських авторів, літературою про історію, культуру українського народу, періодичними виданнями.

При Кримському державному гуманітарному інституті функціонує Музей кобзарства Криму та Кубані. 

Творцем музею та його завідувачем був відмінник народної освіти Української РСР (1971 р.), заслужений працівник культури України (1993 р.) Нирко Олексій Федорович (1926-2005).

Збір експонатів до музею було розпочато 1964 року. В основне їх число входять давні бандури кустарного виготовлення, а також найрізноманітніші документи та матеріали, причетні до кобзарства досліджуваного регіону. Тут і окремі деталі бандур, і інструменти, якими робились бандури, світлини, листування, книги, журнали з відомостями про майстрів та бандуристів, спогади сучасників тощо.  

Сьогодні сповнилося 50 років з дня народження відомого кубанського професора-українофіла Віктора Кириловича Чумаченка

Писати ювілейні статті складно, а по мені, і незрозуміло як. Втім зобов'язують не тільки ювілей, не тільки добрі людські відносини, але й розуміння того, що Віктор Кирилович Чумаченко давно став знаковою фігурою в кубанській науці й займає в ній (йому по праву належне) особливе  місце. Статтю цю потрібно, мабуть, починати обставинами біографії, згадати й перелічити вчені посади, завершити переліком нагород і почесних звань. Але не все так струнко (за жанром) виходить.

Исполняется 50 лет нашему коллеге, исследователю литературных традиций кубанского казачества, профессору Виктору Кирилловичу Чумаченко. Круглая дата предполагает и подведение итогов, и разговор о планах на будущее.

- Вы ученый с громким именем. Но я теряюсь, не зная, как лучше представить вас. Ведь у Виктора Чумаченко несколько ипостасей: и в науке, и в культуре, и в журналистике...

Краснодарські українці гідно представили свою націю на традиційному фестивалі національних культур у крайовому центрі.

Хоча нещодавно проведений у Краснодарському краї фестиваль "Мир Кавказу" був масштабнішим і велелюдним, адже до його проведення були залучені найвища влада і професійні творчі колективи всього південно-федерального округу Російської Федерації, однак проведений слідом міський фестиваль "Краснодар - наш спільний дім" був теплішим і гостиннішим.

Спогади художника козацької Кубані про поїздку на Міжнародний пленер до Києва

Український культурно-просвітницький центр "Дружба" з 10-го по 23 жовтня 2005 року провів у столиці незалежної України місті-герої Києві Міжнародний пленер "Україно, моя Україно!" Це найвищого значення важливий і цікавий захід, як у професійному відношенні, так і в етнічному.

Про презентацію нової книжки «Рушничок на кілочку. Кубанські народні прислів’я”

Переднє слово

Прислів'я, що подаються у цій збірці, записані переважно в моїй станиці Саратовській. Саратовська (до 1867 р. Псекупська) була заснована й заселена у 1864 році вихідцями з таких чорноморських станиць: Пашківської, Тимошівської, Єлизаветинської, Мар'янської, Ведмедівської, Новоджереліївської, Батуринської, Канівської, Старотитарівської, Старовеличківської, Поповичівської (від 1957 р. - Калінінська), з однієї лінійної станиці - Теміжбецької, і з села Янківка Васильківського повіту Київської губернії. Отже, до останнього часу тут переважав український етнічний елемент, тому більшість прислів'їв занесено з України. Звичайно, у своєму повсякденному мовленні навіть україномовне населення часто вживає й суто російські прислів'я та приказки. Приблизно на два українських прислів'я можна почути одне російське. В мові російськомовного населення наші прислів'я теж вживаються, але зрідка У збірнику не подаються приказки та інші ідіоматичні вислови, яких записано в кілька разів більше. Автор трактує прислів'я скоріше як фольклорний жанр, що має закінчену побудову, складається, як правило, з одного речення, і яке в живій мові вживається як окреме речення, а не в складі іншого речення чи фрази. Цим вони, на наш погляд, відрізняються від приказок.

Про регіональну північнокавказьку наукову конференція «Дикарєвські читання - XI"

23 вересня в конференц-залі Краснодарського державного університету культури й мистецтв пройшла одинадцята регіональна північнокавказька наукова конференція "Дикарєвські читання - XI". У її роботі взяли участь учені із Краснодара, Ростова-на-Дону, Анапи й П'ятигорська. Віддаючи данину вченому, ім'я якого носить конференція, форум відкрито доповіддю "Етнографічні кореспонденти М.О. Дикарєва: майкопчанин П.С. Плугатирів", з яким виступив дикарєзнавець професор В. Чумаченко. Його друга доповідь, написана в співдружності з киянином В. Бурбелою (НАН України), була присвячена визначному діячеві української культури Кубані С. Ерастову і його листуванню з видатними українськими етнографами й фольклористами першої третини ХХ століття.

Завершився 5-річний цикл експериментальних лабораторій традиційної культури українців  Росії 

Щороку в кінці вересня в Лазаревський центр української культури з усіх усюд неосяжної Росії приїжджали керівники українських самодіяльних хорових колективів, майстри декоративно-прикладного мистецтва, хореографи, спеціалісти, які вивчають український культурний спадок на теренах Федерації. Географії учасників заходу можна позаздрити. Це Сибір і Урал, Поволжя і Карелія, звичайно, Північний Кавказ і Кубань. На нашу "периферію" прибували і учні з Санкт-Петербурга і Підмосков'я. От і цього року в Лазаревське прибули представники Уфи, Владикавказа, Пушкіно, Волгограда, Анапи, Омська, Краснодара, Нижнього Новгорода, Ярославля. Важливо, що багато з них буває на кубанському Причорномор'ї кожного року, а, значить, лабораторія уникає повторів, і її учасники з року в рік знаходять тут щось нове, цікаве і привабливе.