В гостьовій книзі 1083 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 » |
| 555 | Додано: Tue Mar 10 16:15:36 2009
ОБСЄ вивчить ситуацію з освітою російською мовою в Україні
Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут ВОЛЛЕБЕК вивчить ситуацію з освітою українською мовою в РФ і російською в Україні.
Як повідомили УНІАН у Департаменті інформації та преси Міністерства закордонних справ РФ, К.ВОЛЛЕБЕК прибув до Москви з черговим робочим візитом 9 березня.
«Основна мета нинішнього візиту Верховного комісара ОБСЄ – проведення зустрічей із керівниками і представниками ряду федеральних виконавчих і законодавчих органів влади Російській Федерації для обговорення широкого кола питань, пов`язаних, зокрема, з підготовкою Комісаром порівняльного дослідження ситуації у сфері освіти російською мовою в Україні та українською мовою в Росії», - йдеться в повідомленні.
У рамках візиту заплановано поїздки К.ВОЛЛЕБЕКА до Республіки Башкортостан і Воронезької області для вивчення на місці ситуації у сфері освіти українською мовою, включаючи відвідання відповідних вищих і середніх навчальних закладів і зустрічі з представниками української діаспори.
Візит Комісара до Росії триватиме до 14 березня. | | | Ганна Земко
Місто: Київ, Україна | Додано: Mon Mar 9 20:57:06 2009
Доброго дня, шановній громаді!
Хочу на чудовому сайті презентувати новий україномовний журнал СЛОВО ЖІНКИ. Ми вже маємо 4-ри номери, готуємо 5-тий. Всі бажаючі можуть придбати журнал, зробивши завку телефонам (044) 569 18 20, (067) 235 49 35, або електронкою - annaz.06@mail.ru
Надішлемо всі чотири номери, коштувати це буде 60 грн з врахуванням поштових розходів.
Читайте українською про сучасних пересічних українок. Журнал унікальний за своєю концепцією!
|  | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Mar 9 04:34:49 2009
Передрук УП.
Не скоро ця Солідарність прийде до влади. Як кажуть - век воли не видать!
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
Російський опозиціонер: Москва будує відносини з Києвом за принципом реваншу
Москва будує відносини з Україною за принципом реваншу, вважає директор російського Інституту енергетичної політики Володимир Мілов.
Останні події
МВФ повернув лист Ющенка і Тимошенко, не читаючи
Ющенко знову каже, що гривню недооцінили
"На жаль, політика Росії щодо України досі не заснована на повному фактичному визнанні українського державного суверенітету. Наші керівники приховано вважають Україну "територією свого впливу", - сказав він в інтерв’ю УНІАН.
"Нещодавно один мій колега, іноземний дипломат, навів дуже гарну аналогію: політики в Лондоні де-факто визнали незалежність Ірландії лише через три чверті століття після її визнання де-юре. На жаль, і Росія (не тільки Путін, а російська політична еліта загалом) поводяться щодо України так, ніби це не повністю суверенна країна. Це погано", - додав Мілов.
Він переконаний, що основною метою російської зовнішньої політики останніми роками є не вибудовування рівноправних відносин на принципах стратегічного партнерства, а спроба тими чи іншими способами встановити контроль над тим, що відбувається в Україні.
На думку Мілова, найяскравіше це виявилося під час президентських виборів 2004 року, коли Росія відверто зробила ставку на кандидата, яки їй подобався, втручалася у внутрішні справи України, щоб привести "свого" кандидата до влади, і в результаті зіпсувала відносини з великою частиною української еліти.
Крім того, історія з тими виборами та Помаранчевою революцією, в якій імперська політика Росії зазнала поразки, залишила серйозний відбиток на подальших відносинах, додав він.
Також Мілов наголосив, що замість того, щоб зробити урок з цієї ситуації та почати сприймати Україну як рівного партнера, Москва побудувала відносини на принципах реваншу – спробах помсти, дискредитації політичної системи, яка склалася в Україні після Помаранчевої революції.
"З газового конфлікту видно, що російська влада, як і раніше, намагається впливати на внутрішню політику України. Це неправильно. Нам треба змінювати вектор політики щодо України", - вважає експерт.
"Потрібно усвідомити, що Україна – це суверенна держава, яка провадитиме самостійну політику, виходячи з власних інтересів. І в наших інтересах - досягнення довгострокових стратегічних домовленостей з цією країною через переговори та компроміси", - вважає російський експерт.
Він переконаний, що будь-які спроби впливати на те, хто буде в Україні президентом чи прем`єром, на ухвалення рішень в Україні, її зовнішню політику – усе це Росії потрібно припинити та перейти на відносини, засновані на рівноправності.
"Поки цього не станеться, у нас постійно виникатимуть проблеми", - зазначив Мілов.
Мілов є членом опозиційного руху "Солідарність".
http://www2.pravda.com.ua/news/2009/3/7/90975.htm
|  | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Mar 9 04:17:24 2009
7 березня вже минуло. Чим закінчилася історія з платежами Нафтогазу мені не відомо.
Передрук матеріалу попереднього тижня.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
Подарок кухаркам
В "Газпроме" ожидают нового конфликта с Украиной
В марте Россия и Украина могут вновь пощекотать нервы европейским потребителям газа. В случае, если "Нафтогаз Украины" к 7 марта не заплатит за поставленное в феврале 2009 года сырье, то "Газпром" 8 марта может вновь остановить поставки топлива на Украину.
По данным газеты "Коммерсант", на совете директоров российской монополии зампред правления "Газпрома" Андрей Круглов заявил, что к этому времени Украина должна выплатить 400 миллионов долларов. За январь "Нафтогаз" уже заплатил, но уже 19 февраля предупредил российских партнеров о возможных проблемах с перечислением средств за поставки топлива.
В пресс-релизе "Нафтогаза" сообщалось, что при расчетах с "Газпромом" могут возникнуть сложности из-за "катастрофического" роста задолженности украинских предприятий коммунальной энергетики. Они в общей сложности задолжали "Нафтогазу" более 550 миллионов долларов, и в заявлении "Нафтогаза" говорится, что сумма долга продолжает увеличиваться. Проблема не нова. Еще в декабре 2008 года "Нафтогаз" угрожал 87 энергетическим украинским компаниям отключением газа за долги, которые на тот момент превышали 100 миллионов долларов.
Однако в условиях экономического кризиса на Украине, "выбить" эти деньги из потребителей "Нафтогаз" не может и фактически вынужден субсидировать коммунальщиков. По подсчетам концерна, сейчас из 900 предприятий коммунальной энергетики, работающих на Украине, лишь 10 процентов чувствуют себя нормально. В "Нафтогазе" также утверждают, что регионы рассчитываются за поставленный им газ только на 40-50 процентов. При этом советник украинского премьера Александр Гудыма уже заявил, что помочь компании в ее расчетах с Россией должны украинцы.
Теперь в "Газпроме" разрабатывают план действий с учетом возможных задержек выплат. Российская монополия намерена выполнять свои обязательства перед потребителями в Европе, однако планирует сократить объем газа на входе в Украину на объем, законтрактованный "Нафтогазом". Короче говоря, дежа вю.
Последний конфликт "Газпрома" и "Нафтогаза" начался также по причине неплатежей, из-за чего стороны не смогли подписать контракт на поставки сырья Украине на 2009 год. В результате 1 января 2009 года "Газпром" прекратил поставки газа в страну, что уже через неделю привело к прекращению транзита в ЕС по территории Украины. Возобновить поставки в Европу России удалось лишь после подписания 19 января нового соглашения между "Газпромом" и "Нафтогазом" по поставкам газа в 2009-2019 годах.
По условиям контракта, в 2009 году Украина будет получать российское топливо с 20-процентной скидкой от рыночной цены на газ, определяемой по специальной формуле. При этом договор предусматривает, что "Нафтогаз" будет выплачивать средства "Газпрому" седьмого числа месяца, следующего за месяцем поставки. Если Украина сорвет выплаты, то перейдет на стопроцентную предоплату до 2020 года.
Газета "Время новостей" отмечает, что трудности у украинского концерна могут возникнуть и с объемами потребления импортируемого топлива, что грозит Украине многомиллионными санкциями. Если "Газпром" будет придерживаться контракта, то уже по итогам первого квартала 2009 года штрафы для "Нафтогаза" могут превысить миллиард долларов.
Газовые соглашения предусматривают импорт "Нафтогазом" в первом квартале 5 миллиардов кубометров российского газа, во втором - 10,5 миллиарда кубометров, в третьем - 12 миллиардов кубометров и в четвертом - 12,5 миллиарда кубометров. Контракт с "Газпромом" предусматривает увеличение объемов закупок природного газа до 52 миллиардов кубометров с 2010 года без права его реэкспорта. При этом "Нафтогаз" обязан заплатить минимум за 80 процентов от этого объема, даже если этот газ ему не нужен.
Всего с января по март "Нафтогаз" обязался приобрести у России 5 миллиардов кубометров газа, что втрое меньше обычного уровня импорта газа в это время года. Однако в лучшем случае украинский концерн закачает лишь около 3 миллиардов кубометров, поскольку больший объем топлива ему попросту не нужен. В двустороннем договоре же предусмотрено, что "Газпром" не может значительно отклоняться от месячных объемов поставок, а без штрафных санкций "Нафтогаз" может недобрать только 6 процентов законтрактованного газа. В случае невыполнения соглашения, "Нафтогазу" придется выплатить штраф в размере 150 процентов стоимости всего объема невыбранного газа.
Понятно, что Киев пытается минимизировать закупки газа, так как цена российского газа в первом квартале (360 долларов) является самой высокой из ожидаемых в 2009 году. Однако 25 февраля стало известно, что "Нафтогаз" пытается снизить закупки газа у "Газпрома" в 2009 году еще на 20 процентов. Украина рассчитывает приобрести в течение года примерно 33 миллиарда кубометров, хотя предполагалось, что "Нафтогаз" закупит 40 миллиардов кубометров газа. Впрочем, снизить поставки российский концерн сможет не раньше 1 июля 2009 года.
В "Газпроме" пока не дали своего согласия украинской стороне, однако снижение установленных объемов поставок противоречит интересам концерна, который и так теряет деньги из-за снижения спроса на газ в Европе. По подсчетам "Коммерсанта", всего "Нафтогаз" должен перечислить "Газпрому" около 14,4 миллиарда долларов за 2009 год. Таким образом, "Газпром" поставив Украине на 20 процентов меньше газа, потеряет более 2,8 миллиарда долларов.
Пока непонятно, сможет ли "Нафтогаз" самостоятельно найти всю необходимую сумму до 7 марта. Практически единственная возможность достать деньги у компании - взять госкредит, либо кредит под госгарантии. Однако и этого "Нафтогаз" может не суметь сделать, поскольку экономическая ситуация на Украине сейчас крайне тяжелая. Правительству страны, скорее всего, придется перекраивать бюджет на 2009 год, значительно урезав его расходную часть. В противном случае Украина не получит кредиты Международного валютного фонда на 12 миллиардов долларов, что поставит под сомнение стабильность всей экономики страны. Сложившаяся ситуация уже стала поводом для агентства Standard & Poor's к понижению суверенного рейтинга Украины до уровня, который является самым низким среди стран Европы.
Нельзя сказать, что нового конфликта "Нафтогаза" и "Газпрома" никто не ожидал. В ситуации, когда украинские элиты раздирают противоречия, а экономика страны близка к коллапсу, сложно ожидать безоблачных отношений в газовой сфере, которая окончательно перешла в сферу политического торга. Не исключено, что в "Газпроме" попытаются закрыть глаза на долги "Нафтогаза", чтобы не спровоцировать новое противостояние. Но более вероятным выглядит как раз противоположное решение концерна – пойти на обострение конфликта. Что происходит в таких случаях, известно.
Ключкин Антон
http://www.lenta.ru/articles/2009/02/26/again/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Mar 9 04:12:05 2009
Передрук Лента.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------
Ющенко направил в Москву посланника для организации встречи с Медведевым
Заместитель главы секретариата президента Украины Виктора Ющенко Андрей Гончарук 6 марта отправится в Москву с неофициальным визитом. Как сообщает украинское интернет-издание "Обком", в ходе поездки Гончарук попытается организовать встречу между Виктором Ющенко и президентом России Дмитрием Медведевым.
Отметим, что за 10 месяцев пребывания Медведева в должности президента РФ он не провел ни одной персональной встречи с Ющенко. В частности, во время газового конфликта Россию и Украину на переговорах представляли премьер-министры Владимир Путин и Юлия Тимошенко. Когда пост президента занимал Владимир Путин, главы России и Украины устраивали личные встречи для обсуждения ряда вопросов, в том числе - урегулирования газового конфликта в 2006 году.
"Обком" приводит высказывания анонимного представителя украинского МИДа, который выразил уверенность, что российские власти "не желают" видеть Ющенко в Москве. Об этом, по версии украинского дипломата, свидетельствует то, что ключевые вопросы обсуждаются на уровне министров и их заместителей.
Между тем, пресс-секретарь украинского посольства в РФ Олег Волошин уверен, что Гончаруку удастся договориться о встрече Ющенко с Медведевым. "Более всего противоречий между Киевом и Москвой в политических и оборонных вопросах. В экономике у нас меньше проблем", - добавил Волошин.
Отношения между Москвой и Киевом, ставшие особенно напряженными из-за стремления украинского руководства в НАТО, заметно обострились после войны в Южной Осетии, во время которой Ющенко и его администрация оказывали активную моральную поддержку Грузии. Улучшению отношений между Украиной и Россией не способствовал и газовый конфликт, возникший из-за задолженности "Нафтогаза Украины" перед российской газовой монополией "Газпромом".
http://www.lenta.ru/news/2009/03/06/goncharuk/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Mar 7 06:08:56 2009
Класна у нас компанія на першій сторінці: Чернавін, Касатонов (махровий анти-українець), Іванов (тут і промовчати можна) і примкнувший к ним Горбачов (єдиний не замічений в анти-українстві).
А кажуть що сайт українців Росії.
(Я був категорично проти публікації про Чернавіна - Касатонова).
Василь Коломацький | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Mar 3 06:23:53 2009
Ще хотів додати з приводу іронії про "всесвітню перебудову". Іронія не до місця. Західна система теж в серйозній кризі, теж через те що розвелося багато паразитичних настроїв, та ж хвалькуватість і наівність. Десь капіталізм почав загнивати знизу.Та й зверху теж.
Перебудова потрібна і на Заході, і досвід людей типу Горбачова (досвід скоріше ідейний ніж менеджерський) дуже потрібний. Гадаю що в працях Горбачова можна знайти зерно.
Василь Коломацький | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Mar 3 06:05:59 2009
З приводу ювілейної публікації про Михаіла Горбачова.
http://kobza.com.ua/content/view/2696/1/
Добре, що не забули серед суєти добру людину, якій ми багато чим забов’язані.
Чи міг Союз розпастися чи ще міг встояти? Головною причиною кризи соціалізму було створення у массовому числі тих самих «людей соціалізму» – ледачих, паразитичних, балакучих, наівних, хвалькуватих і розхлябаних, які завжди знали – все гарантовано, а щоб добитися успіху – треба ще щось стирити із заводу. З такою ментальністю (вихованою саме зусиллями партії) жодна країна чи система не встоїть. Через соціальний паразитизм упав Рим, так само впав і Совок. Мені здається закон соціалізму – півтора покоління населення борется з ним, півтора покоління живе із ним у злагоді. І через 75 років цикл завершується чисто по причинам соціальної психології. У соціалізма криза одна, але вона остання. Маркс, зрозуміло, цих деталей побачити не міг.
Горбачов прийшов в кінці циклу. В принципі ситуація з соціалізмом була безнадійна. Але кризова система часто шукає виходу у війні, в мобілізації, в репресіях і т.д. Тобто стрес генерує агресію. Щось подібне робили Брежнєв (Афганістан), Андропов (облави в кінотеартах). Горбі цим шляхом не пішов. Думав трошки підбадьорити соціалізм альтернативними кандидатами на виборах, дискусіями на З’їзді народних депутатів, приватними перукарнями у Прибалтиці і рухами тупу Руха і Саюдіса. Але соціалізм врятувати ніщо не могло. Роль Горбачова в історії – у мирному завершенні тієї системи. Він підсвідомо заклав мирний кінець, хоча думав мабуть про мирне продовження. Умовно кажучи, порівнюючи із Німеччиною - 1918 році німецька еліта змогла визнати поразку у війні, а у 1944 році – не змогла. Горбачов був із тих хто не йшов до кінця, а вмів вчасно визнати празку і підготувати плацдарм для відступу. Я гадаю, що ці є стратеги мудріші. А Варєннікови із Макашовими – дурніші, гравці азартні. Були б Макашови – був би югославський сценарій. Михайло Горбачов переміг радикалів. За це йому вдячність сучасників. Все-таки слов’янський світ зберігся в єдності.
Матеріал «Кобзи» занадто іронічний, як на мене, для такої постаті як Горбачов. Він в одному ряду із Олександром ІІ, Сахаровим. Більше в російській історії поставити поруч нікого. Були крупні діячі консервативного толку (Столипін, Олександр ІІІ), але лібералів всього три. Навіть Хрущов занадто довго був сталіністом щоб бути у списку. Тому, слава Богу, що ми є сучасниками легендарного Горбі! Що ми жили із ним поруч і не розуміли його значення в історії, гадали що він меншого росту, що він ховає від нас Свободу, що він хитрує... А він відчиняв тюрми, виводив війска із Азії і Європи, дав свободу Прибалтам, пустив Сахарова у парламент. А ми все йому не вірили... І слава Богу що дожив і ми тепер можемо йому із щирим серцем сказати спасибі!
Спасибі, Михайле Сергійовичу за Мир і Свободу! Ми як сучасники не в повній мірі використали те, що Ви принесли нам...
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | | Сергей Юрьевич | Додано: Sat Feb 28 21:48:10 2009
Вы что же, Vikenti, считаете, что за стремительно развивающиеся ассимиляционные процессы несет личную ответственность Бабенко? | | | Vikenti
Місто: russia | Додано: Sat Feb 28 12:02:48 2009
Дуже цікаво подивитися на вік так званих "українців башкортостану"! Взагалі більше ніж 60 років кожному (маю на увазі на світлинах). А де ж МОЛОДЬ пан БАБЕНКО В.Я.??? | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Feb 28 07:01:37 2009
Опит "Левада-Центру".
Не зарахували українцям в плюс вигідний російській стороні контракт, підписаний прем"єром Тимошенко у Москві.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------
Большинство россиян отказались объединяться с Украиной
Доля жителей Украины, желающих объединиться в одно государство с Россией (23 процента), почти вдвое превышает относительное число россиян, испытывающих аналогичные чувства (14 процентов). Такие данные содержатся в результатах социологического исследования, опубликованного 25 февраля "Левада-Центром".
Согласно результатам опроса, почти треть жителей России (29 процентов) склонны видеть в Украине не более, чем соседнюю страну. Из вариантов ответа на вопрос, какими должны быть отношения России и Украины, они выбрали ответ "Такими же как с другими государствами – с закрытыми границами, визами, таможнями". На Украине "изоляционистских" по отношению к России взглядов придерживаются лишь 8 процентов населения.
Но больше всего сторонников в обеих странах получила другая позиция: "Россия и Украина должны быть независимыми, но дружественными государствами – с открытыми границами, без виз и таможен". Так думают 68 процентов украинцев и 51 процент россиян. Не определившихся с ответом жителей России - 8 процентов. На Украине таких только процент.
Вместе с этим "Левада-Центр" приводит данные, согласно которым россияне значительно хуже относятся к Украине, чем украинцы к России. Так, хорошо и очень хорошо о соседней стране думают 29 процентов россиян. Плохо и очень плохо - 62 процента. На Украине эти показатели составили 91 и 5 процентов соответственно. Остальные затруднились ответить. Надо отметить, что в России опрос проводился в январе - сразу после "газовой войны", а на Украине - в начале февраля.
В опросе приняли участие 1600 россиян и 2038 жителей Украины. Статистическая погрешность не превышает 3,4 процента.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/25/ruukr/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Feb 28 06:55:03 2009
По-троху проясняється якого типу контракт прем"єр Тимошенко підписала у Москві. Лише один пункт: у випадку скорочення обсягів споживання газу Україна платить 150% ціни за неспожитий (!) газ. Чи в світі є ще хоч один такий пункт в комерційному контракті? При цьому зайвий газ Україна перепродавати не може. Чудеса!
Василь Коломацький
КОБЗА
----------------------------------
Подарок кухаркам
В "Газпроме" ожидают нового конфликта с Украиной
В марте Россия и Украина могут вновь пощекотать нервы европейским потребителям газа. В случае, если "Нафтогаз Украины" к 7 марта не заплатит за поставленное в феврале 2009 года сырье, то "Газпром" 8 марта может вновь остановить поставки топлива на Украину.
По данным газеты "Коммерсант", на совете директоров российской монополии зампред правления "Газпрома" Андрей Круглов заявил, что к этому времени Украина должна выплатить 400 миллионов долларов. За январь "Нафтогаз" уже заплатил, но уже 19 февраля предупредил российских партнеров о возможных проблемах с перечислением средств за поставки топлива.
В пресс-релизе "Нафтогаза" сообщалось, что при расчетах с "Газпромом" могут возникнуть сложности из-за "катастрофического" роста задолженности украинских предприятий коммунальной энергетики. Они в общей сложности задолжали "Нафтогазу" более 550 миллионов долларов, и в заявлении "Нафтогаза" говорится, что сумма долга продолжает увеличиваться. Проблема не нова. Еще в декабре 2008 года "Нафтогаз" угрожал 87 энергетическим украинским компаниям отключением газа за долги, которые на тот момент превышали 100 миллионов долларов.
Однако в условиях экономического кризиса на Украине, "выбить" эти деньги из потребителей "Нафтогаз" не может и фактически вынужден субсидировать коммунальщиков. По подсчетам концерна, сейчас из 900 предприятий коммунальной энергетики, работающих на Украине, лишь 10 процентов чувствуют себя нормально. В "Нафтогазе" также утверждают, что регионы рассчитываются за поставленный им газ только на 40-50 процентов. При этом советник украинского премьера Александр Гудыма уже заявил, что помочь компании в ее расчетах с Россией должны украинцы.
Теперь в "Газпроме" разрабатывают план действий с учетом возможных задержек выплат. Российская монополия намерена выполнять свои обязательства перед потребителями в Европе, однако планирует сократить объем газа на входе в Украину на объем, законтрактованный "Нафтогазом". Короче говоря, дежа вю.
Последний конфликт "Газпрома" и "Нафтогаза" начался также по причине неплатежей, из-за чего стороны не смогли подписать контракт на поставки сырья Украине на 2009 год. В результате 1 января 2009 года "Газпром" прекратил поставки газа в страну, что уже через неделю привело к прекращению транзита в ЕС по территории Украины. Возобновить поставки в Европу России удалось лишь после подписания 19 января нового соглашения между "Газпромом" и "Нафтогазом" по поставкам газа в 2009-2019 годах.
По условиям контракта, в 2009 году Украина будет получать российское топливо с 20-процентной скидкой от рыночной цены на газ, определяемой по специальной формуле. При этом договор предусматривает, что "Нафтогаз" будет выплачивать средства "Газпрому" седьмого числа месяца, следующего за месяцем поставки. Если Украина сорвет выплаты, то перейдет на стопроцентную предоплату до 2020 года.
Газета "Время новостей" отмечает, что трудности у украинского концерна могут возникнуть и с объемами потребления импортируемого топлива, что грозит Украине многомиллионными санкциями. Если "Газпром" будет придерживаться контракта, то уже по итогам первого квартала 2009 года штрафы для "Нафтогаза" могут превысить миллиард долларов.
Газовые соглашения предусматривают импорт "Нафтогазом" в первом квартале 5 миллиардов кубометров российского газа, во втором - 10,5 миллиарда кубометров, в третьем - 12 миллиардов кубометров и в четвертом - 12,5 миллиарда кубометров. Контракт с "Газпромом" предусматривает увеличение объемов закупок природного газа до 52 миллиардов кубометров с 2010 года без права его реэкспорта. При этом "Нафтогаз" обязан заплатить минимум за 80 процентов от этого объема, даже если этот газ ему не нужен.
Всего с января по март "Нафтогаз" обязался приобрести у России 5 миллиардов кубометров газа, что втрое меньше обычного уровня импорта газа в это время года. Однако в лучшем случае украинский концерн закачает лишь около 3 миллиардов кубометров, поскольку больший объем топлива ему попросту не нужен. В двустороннем договоре же предусмотрено, что "Газпром" не может значительно отклоняться от месячных объемов поставок, а без штрафных санкций "Нафтогаз" может недобрать только 6 процентов законтрактованного газа. В случае невыполнения соглашения, "Нафтогазу" придется выплатить штраф в размере 150 процентов стоимости всего объема невыбранного газа.
Понятно, что Киев пытается минимизировать закупки газа, так как цена российского газа в первом квартале (360 долларов) является самой высокой из ожидаемых в 2009 году. Однако 25 февраля стало известно, что "Нафтогаз" пытается снизить закупки газа у "Газпрома" в 2009 году еще на 20 процентов. Украина рассчитывает приобрести в течение года примерно 33 миллиарда кубометров, хотя предполагалось, что "Нафтогаз" закупит 40 миллиардов кубометров газа. Впрочем, снизить поставки российский концерн сможет не раньше 1 июля 2009 года.
В "Газпроме" пока не дали своего согласия украинской стороне, однако снижение установленных объемов поставок противоречит интересам концерна, который и так теряет деньги из-за снижения спроса на газ в Европе. По подсчетам "Коммерсанта", всего "Нафтогаз" должен перечислить "Газпрому" около 14,4 миллиарда долларов за 2009 год. Таким образом, "Газпром" поставив Украине на 20 процентов меньше газа, потеряет более 2,8 миллиарда долларов.
Пока непонятно, сможет ли "Нафтогаз" самостоятельно найти всю необходимую сумму до 7 марта. Практически единственная возможность достать деньги у компании - взять госкредит, либо кредит под госгарантии. Однако и этого "Нафтогаз" может не суметь сделать, поскольку экономическая ситуация на Украине сейчас крайне тяжелая. Правительству страны, скорее всего, придется перекраивать бюджет на 2009 год, значительно урезав его расходную часть. В противном случае Украина не получит кредиты Международного валютного фонда на 12 миллиардов долларов, что поставит под сомнение стабильность всей экономики страны. Сложившаяся ситуация уже стала поводом для агентства Standard & Poor's к понижению суверенного рейтинга Украины до уровня, который является самым низким среди стран Европы.
Нельзя сказать, что нового конфликта "Нафтогаза" и "Газпрома" никто не ожидал. В ситуации, когда украинские элиты раздирают противоречия, а экономика страны близка к коллапсу, сложно ожидать безоблачных отношений в газовой сфере, которая окончательно перешла в сферу политического торга. Не исключено, что в "Газпроме" попытаются закрыть глаза на долги "Нафтогаза", чтобы не спровоцировать новое противостояние. Но более вероятным выглядит как раз противоположное решение концерна – пойти на обострение конфликта. Что происходит в таких случаях, известно.
Ключкин Антон
http://www.lenta.ru/articles/2009/02/26/again/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 23 04:59:59 2009
Надіслано в Редакцію КМО СУМ (Київ).
Василь Коломацький
----------------------------------
20 лютого в книгарні "Є" відбулась презентація книжки Елен Блан "Родом із КГБ. Система Путіна", яка вийшла у видавництві "Темпора", переклад з французької Петра Таращука.
Елен Блан є доктором східних мов, політології і кримінології в Національному центрі наукових досліджень Франції (CNRS). Мовою оригіналу книжку вперше видано в 2004 році. Авторка намагається відкрити завісу з процесів, які відбувалися наприкінці існування СРСР і в сучасній Росії. Вона пропонує відповіді на питання, які замовчуються західною спільнотою або вважаються розв'язаними. Зокрема, про роль КГБ і Андропова в плануванні "перебудови"; про загадки путчу 1991 року; загибель таких діячів як Александр Лебедь і Александр Собчак; прихід до влади Путіна і розпалювання етнічних конфліктів; проникнення агентів російських спецслужб у європейські країни; чи можливе зближення Заходу з сучасною Росією; про Путіна як архетип чекіста, для якого прозахідний ухил тільки маска.
Авторка застерігає західну суспільну думку про небезпеку, яка від Росії виходить.
На презентації, яку вела Юлія Олійник, директор видавництва "Темпора", виступив філософ Ігор Лосєв, який наголосив, що КГБ не можна порівнювати зі спецслужбами демократичних країн. Принципова відмінність полягає в тому, хто кого контролює: суспільство спецслужби чи навпаки. В Росії склалася унікальна система, де спецслужба сама прийшла до влади і нема над нею навіть партії, як було в СРСР. Добре, що книжка вийшла в Західній Європі, де не дуже бачать небезпеки і де є високопоставлені діячі, наприклад Шрьодер, які ймовірно були підкуплені Росією. Демократія, сказав Ігор Лосєв, вимагає сильних спецслужб, щоб захищатися, і біда України, що в нас вони ще слабкі.
Сергій Кокін, заступник директора архіва СБУ, покритикував книжку за дещо спрощений підхід. Зокрема, спецслужби не монолітні, тому формули кшталту "в надрах КГБ" звучать занадто неконкретно. Керівники КГБ часів Андропова могли розробляти плани перебудови, але документи йому не траплялися. А наступні керівники були меншого калібру і не могли, наприклад, спрогнозувати розпад Союзу. Спецслужби пострадянських країн, зокрема СБУ, уже сильно відрізняються від ФСБ, тому висловлювання, які їх об'єднують, неправильні. Взагалі, професійна історія радянських і пострадянських спецслужб досліджена погано, на відміну від історії репресій, яка в Україні вивчена краще. Відповідаючи на питання з залу, чому "Україна не Росія", висунув припущення, що важливу роль зіграли домовленості 1991 року між комуністами і Рухом про входження рухівців у владу, зокрема і в республіканське КДБ.
Професор Вячеслав Брюховецький, почесний президент НаУКМА, згадував про свої стосунки з КГБ. Відповідаючи на запитання з залу про історію з неприсвоєнням Донецькому університету імені Василя Стуса, сказав, що багато що пояснюється українофобними настроями серед керівництва університету.
Професор Володимир Панченко розповів про свої враження від книжки і що найсильніший там розділ про першу чеченську війну як спецоперацію по приходу Путіна до влади. Не погодився з тезою Ігоря Лосєва про теперішню російську владу як унікальну, бо це скоріше реставрація. Існує мережа шпигунів і агентів впливу, і, мабуть, реакція багатьох українських політиків на історію з Черномирдіном і заявою МЗС пояснюєтся не тільки партійною боротьбою. Важливо, що книжка вийшла в Європі як нагадування про різні традиції і цінності Заходу і Росії. Авторку у Франції не люблять за це нагадування.
Виступили також журналіст Юрій Макаров, перекладач книжки Петро Таращук і журналіст Тарас Марусик, який ініціював переклад. Тарас Марусик зокрема розповів, що Елен Блан не приїхала на презентацію, бо їй рекомендують з міркувань безпеки не їздити в колишній Радянський Союз, і навіть у Франції вона намагається не дуже "світитися", наприклад, важко знайти її фотографії.
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:28:57 2009
Оригінально - з версією Києва не згідні, а архіви засекречені. Цілком в дусі радянських часів - Пастернака не читав, але засуджую!
Цікаво, що голодоморні архіви були засекречені і при Єльцині. Тобто Москва завжди надавала значення темі, навіть коли Києв питання й не підіймав. Те ж саме і з архівами по УПА.
Господа, спочатку відкрийте архіви, а вже потім висувайте тлумачення історії.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------------
Росархив опроверг версию Украины о Голодоморе
В России есть документы, доказывающие, что Голодомор 1930-х годов не был направленной против Украины акцией, заявил глава Росархива Владимир Козлов, которого цитирует ИТАР-ТАСС.
По словам Козлова, эти документы датируются 1932-1933 годами. Вместе с тем он заявил, что пока Росархив не может их опубликовать, поскольку они засекречены.
На Украине массовый голод в СССР 1932-1933 годов считают геноцидом украинского народа. По подсчетам местных специалистов, на Украине за это время от голода погибли 3,5 миллиона человек.
В России отвергают версию Киева о геноциде украинцев, регулярно подчеркивая, что жертвами голода стали представители различных национальностей. Москва считает позицию Украины конъюнктурной и заявляет о недопустимости вольной трактовки истории.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/12/hunger/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:21:30 2009
Пригадую цей мітинг на Манєжній площі.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------
Президент Литвы посмертно наградил Галину Старовойтову
Президент Литвы Валдас Адамкус посмертно наградил российского политика Галину Старовойтову орденом Креста Витиса третьей степени (Командорским крестом), сообщает Delfi.lt. Старовойтова награждена за поддержку восстановления независимости Литвы.
Награждение приурочено к 16 февраля - Дню восстановления независимости Литвы.
Литовские власти объявили о выходе из Советского Союза в 1990 году. Спустя год республике удалось добиться независимости, несмотря на противодействие со стороны советской власти.
В России в 1991 году проходили акции в поддержку Литвы. Старовойтова, как отмечает агентство, организовала в Москве подобный митинг, в котором приняли участие тысячи людей.
Галина Старовойтова в конце 1980-х годов была избрана народным депутатом СССР, позднее она стала депутатом Государственной думы. В 1996 году ее выдвинули кандидатом на президентских выборах, однако она не прошла регистрацию. В 1998 году она возглавила партию "Демократическая Россия".
Старовойтова была убита в ноябре 1998 года. По делу об убийстве были осуждены несколько человек.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/12/reward/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:17:49 2009
Нарешті справа образи національної гідності у суді.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------
Азербайджанцы подали в суд на Жириновского
Ассоциация российских азербайджанцев подала в суд на лидера ЛДПР Владимира Жириновского из-за его книги "Последний бросок на юг", сообщает РИА Новости во вторник, 17 февраля.
Судебное заседание по иску Федеральной национально-культурной автономии азербайджанцев России (ФНКА АЗЕРРОС) к вице-спикеру Госдумы Владимиру Жириновскому назначено на 2 марта и состоится в Мещанском районном суде Москвы.
Сообщается, что ФНКА АЗЕРРОС подала иск о защите чести и достоинства в связи с очередным переизданием его книги "Последний бросок на юг". Истец, как пояснила пресс-служба ЛДПР, усмотрел в книге сведения, якобы не соответствующие действительности и порочащие честь и достоинство этой организации.
Адвокат Жириновского Сергей Беляк рассказал РИА Новости, что эта книга выдержала целый ряд переизданий и "содержит лишь субъективные оценочные суждения и личное мнение ее автора" по тем или иным событиям истории, "в том числе по трагическим событиям в Турции и Армении в начале XX века, а также по событиям в Нагорном Карабахе, имевшим место в 1988 году".
Адвокат также напомнил, что по поводу содержания данной книги к ее автору ранее судебные претензии не предъявлялись.
Отметим, что впервые книга Жириновского "Последний бросок на юг" была издана в 1993 году.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/17/book/
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:13:27 2009
Головний російський острослов знову в центрі скандалу. "Язик до Києва доведе", - як кажуть.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------------
МИД Украины пригрозил объявить Черномырдина персоной нон грата
Продолжение: МИД Украины возмутило интервью Черномырдина "Комсомольской правде"
Посол РФ на Украине Виктор Черномырдин был вызван в министерство иностранных дел страны, где его предупредили, что могут объявить его персоной нон грата. Об этом сообщает "Интерфакс" со ссылкой на заявление, размещенное на сайте ведомства.
Министр иностранных дел Украины Владимир Огрызко выразил протест относительно "недружественных и крайне недипломатичных оценок, комментариев и высказываний" российского посла в адрес Украины и ее руководства. Какие конкретно высказывания Черномырдина вызвали недовольство ведомства, не уточняется.
По мнению министра, действия Черномырдина противоречат положениям Венской конвенции о дипломатических сношениях, грубо нарушают нормы дипломатической этики и международного права и несовместимы со статусом руководителя дипломатического представительства.
МИД заявил, что из-за этого Украина может применить положения 9-й статьи Венской конвенции о дипломатических сношениях. Эта статья и предусматривает объявление дипломата персоной нон грата в стране пребывания.
Огрызко отметил, что положения конвенции также нарушают консулы РФ в Харькове и Одессе, а также некоторые дипломаты российского посольства на Украине.
По данным источников "Интерфакса", резкие заявления, сделанные Черномырдиным, стали одним из предметов разговора между Огрызко и его российским коллегой Сергеем Лавровым, состоявшегося 12 февраля. В телефонной беседе украинский министр заявил, что российский посол стал все чаще позволять себе критические и некорректные высказывание в адрес Украины, и назвал это "провокацией".
МИД Украины уже выступал с критикой "циничных и вызывающих выражений" Черномырдина 20 января 2009 года, в разгар так называемого "газового конфликта" между Россией и Украиной. Тогда возмущение министерства вызвали слова посла о том, что в будущем экспорт российского газа может осуществляться в обход украинской территории.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/17/chernomyrdin/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:08:11 2009
Передрук лента.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------
Языце, супостате
Как ЮНЕСКО оценивает жизнеспособность языков
Согласно новому атласу ЮНЕСКО, из 6000 существующих в мире языков 2500 стремятся к исчезновению или уже прекратили свое существование. Не менее 3000 языков с каждым годом безвозвратно теряют носителей. При этом 97 процентов населения планеты являются носителями всего 4 процентов языков. Вероятнее всего, к концу XXI века доминирующие языки вытеснят 90 процентов всех существующих.
Все эти цифры свидетельствуют о глобализации, усилении коммуникаций и средств массовой информации. ЮНЕСКО озабочено отнюдь не устранением причин этих явлений, а возможностью поддержать малые языки и вместе с ними культурное разнообразие планеты.
В докладе ЮНЕСКО о жизнеспособности языков мира не дается собственно определений языка, диалектов и наречий. Там говорится только о методике отнесения языков в те или иные категории. Она весьма интересна, и мы хотели бы на ней остановиться, чтобы пояснить, как, например, государственные языки республик РФ попали в список языков, которым в той или иной степени грозит исчезновение.
Сразу скажем, что методики подсчета у ЮНЕСКО и у наших ведомств - например, Росстата - отличаются. Например, атлас ЮНЕСКО учитывает четыре мансийских языка, а в свободной таблице по переписи населения 2002 года все они считаются как один. Судя по цифре - 2746 носителей, которая встречается и в атласе, и в переписи - у нас учитывались только люди, говорящие на северо-мансийском языке, включающем четыре диалекта. В то же время один из малых западносибирских языков - барабинский или барабинских татар - в атласе ЮНЕСКО квалифицирован как мертвый, в то же время в переписи 2002 года 8 человек указали себя его носителями. Примеры можно множить.
Эксперты ЮНЕСКО, составляя атлас исчезающих языков, ранжируют их жизнеспособность, учитывая шесть групп факторов.
Передача языка от поколения к поколению
Абсолютное число носителей
Доля носителей языка в населении
Области употребления языка
Употребление языка в новой среде
Наличие учебных материалов
Внутри каждой такой группы состояние языка оценивается по шкале от 0 до 5 (0 - мертвый язык, 5 - полностью жизнеспособный язык, которому ничего не угрожает).
Например, в первой группе факторов (передача языка от поколения к поколению) высший балл получает язык, на котором говорят все представители всех возрастов без исключения. Опасность регистрируется в том случае, когда родной язык используется в ограниченной области - только дома, но, например, не в школе (оценка "4"). "3" - это ситуация, в которой дети уже не учат родной язык дома, следовательно, основными носителями языка являются их родители, и разрыв в передаче языковых навыков уже существует. Оценка "2", соответственно, выставляется тогда, когда на языке говорят только бабушки и дедушки нынешних детей. Критическое положение ("1") регистрируется в том случае, когда носителями языка остались только старики, доводящиеся детям прабабушками и прадедушками.
Стоит обратить внимание на четвертую группу - "Области употребления языка" (вторая и третья - абсолютное число носителей и доля носителей - очевидны). С оценками "0" и "5" все понятно, интересное начинается потом. "4" выставляется тогда, когда родной язык широко применяется в религиозных учреждениях, на рынках и т.д. А доминирующий язык (или языки) используются в госучреждениях, органах власти и в учебных заведениях. Это - хорошо известный феномен, некоторые его частные случаи называются диглоссией.
Балл "3" эксперты ЮНЕСКО дают в том случае, когда дети превращаются в "рецептивных билингвов", то есть они еще понимают родной язык, но пользуются доминирующим, и родители дома с ними говорят на доминирующем. В то же время родители в равной мере владеют и родным, и доминирующим. Соответственно, оценка "2" присваивается в том случае, когда язык используется с какой-то одной целью - например, в ритуалах. В этой ситуации многие люди еще понимают язык, но уже не говорят на нем. Последняя стадия жизни языка ("1") наблюдается тогда, когда им пользуются единицы носителей старшего поколения, причем в очень узкой области.
Довольно плохо поддается оценке использование языка в новых коммуникационных средах и в СМИ. Так, по идее, наличие передач на радио и ТВ - ободряющий признак, но если в сумме они длятся полчаса в неделю - то это уже не очень хорошо. Точно также, язык может преподаваться в школе, но, например, не во всех ступенях и ограниченное число часов. Хороший пример тому - ирландский в Ирландии. По подсчетам ЮНЕСКО, он является основным языком только для 44 тысяч человек. В атласе исчезающих языков ирландскому языку выставили оценку "3".
При оценке жизнеспособности языков учитываются также отношение к нему государства и самого общества. Государство может поддерживать или игнорировать языки, поощрять или не поощрять их изучение, стимулировать ассимиляцию, принуждать к ней, запрещать использование недоминирующих языков.
Наконец, существует еще один интересный аспект: отношение к языку в среде его носителей. Изучение родного языка может поощряться всем обществом (высший балл); другая крайность здесь - полное равнодушие общества к родному языку и всеобщий переход на доминирующий (оценка "0").
К сожалению, в электронной версии атласа исчезающих языков не разъясняется, по каким данным оценивалось состояние того или иного языка (в частности, уровни отношения к нему общества и государства). Возможно, подробная информация об этом будет изложена в еще не опубликованной бумажной версии. Однако разбор параметров оценок несколько проясняет, каким образом в атласе оказались не только языки малых народов, но и государственные языки республик РФ: адыгейский, башкирский, бурятский, ингушский, чеченский, чувашский, осетинский, удмуртский, коми, якутский и другие, хотя на них говорят и пишут сотни тысяч человек. Очевидно, в ЮНЕСКО полагают, что в текущей политической и культурной ситуации число носителей этих языков расти не будет.
Страны с наибольшим числом исчезающих языков
Индия: 196
США: 191
Индонезия: 147
КНР: 144
РФ: 136
Австралия: 108
Папуа - Новая Гвинея: 98
Канада: 80
Языки РФ с минимальным числом носителей
барабинский: 8
язык алабугатских татар: 10
керекский: 15
язык юртовских татар: 22
крымчакский: 29
алюторский: 40
шугнанский: 52
язык астраханских ногайцев-карагашей: 55
багулальский: 57
лазский: 62
(по данным переписи 2002 года)
Юлия Штутина
http://www.lenta.ru/articles/2009/02/21/languages/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Feb 21 16:47:55 2009
Тут якраз на часі писати нову поему "Проростання нової імперії із попелу попередньої". Після подій в Осетії цілком актуально.
Василь Коломацький | | | Сергей Юрьевич
Місто: Россия | Додано: Tue Feb 17 16:44:10 2009
Очень нужен текст поэмы Юрiя Клена "Попiл iмперiй" (в электронном или бумажном виде). Возможен книгообмен (есть украинская классика и книги по истории). | | | | Федір | Додано: Tue Feb 17 12:46:02 2009
Народ, хто знає координати пітерської української організації? Підкажіть будь ласка! Дуже потрібно! Бажано мило керівника або телефони чи сайт якщо є | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Feb 11 02:12:39 2009
Хотілося б знати чи був би цей нігілізм, якщо не було б анти-історичного погляду, продукованого сучасною Москвою. Там-то і прагнуть усіх забути і усе забути...
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------------
Зупиніть осквернителів слобожанських могил!
Заява архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря з приводу знищення Гайдамацького хреста в Лозовій Якраз у ті січневі дні 2009 р., коли українська спільнота готувалася вшанувати пам’ять героїв Крут, невідомі особи знищили на Харківщині хрест пам’яти воїнів Української Народної Республіки, загиблих при обороні станції Лозова від російських інтервентів 27-28 грудня 1917 р. Цей черговий акт вандалізму нагадав нам про зловісну тенденцію, що виявилася в Харківській області протягом останніх чотирьох років: розв’язувати власні політичні проблеми, знущаючись над пам’яттю померлих. Найбільше пристрастей вирувало довкола пам’ятного знаку воїнам УПА на старому харківському цвинтарі. Але й пам’ятний знак героям Крут, і меморіяльна дошка митрополитові Йосифові Сліпому, і цей-таки скромний гайдамацький хрест у Лозовій зазнавали наруги від вандалів. І жодного разу винуватці не були покарані. Церква Христова не втручається в політичні дискусії, неминучі в демократичному суспільстві. Але обов’язком Церкви є застерегти від використання в політичних війнах знарядь, котрі суперечать християнській моралі й загрожують звироднінням суспільства. Саме такими неприпустимими й небезпечними методами виглядають наруга над пам’яттю померлих та непристойні шабаші на цвинтарях. Чим обертається безкарність бешкетування на історичному харківському цвинтарі, де встановлений пам’ятний знак воїнам УПА, маскарадного «генерала» Валерія Цюртока й групи його однодумців, у тому числі депутатів обласної ради 14 жовтня 2006 р.? Що тягне за собою відмова міської влади Харкова визнати статус меморіяльної зони за колишнім головним цвинтарем, де й нині спочивають тіла Петра Гулака-Артемовського, Марка Кропивницького, Сергія Васильківського, а біля них здіймаються пам’ятники жертвам голодомору та воїнам УПА? Все це стає прикладом морального нігілізму, відкидання традиційних цінностей, на місце яких приходять звироднілі культи. Хіба не стало шоком для Харкова два місяці тому ритуальне вбивство на 15-му міському цвинтарі 18-річного Олександра Пустовіта, кров якого пили двадцятирічні члени сатаністської секти, вже звинувачувані раніше в руйнуванні могил на харківських цвинтарях? А чи не відчувають осквернителі хреста в Лозовій і пам’ятника воїнам УПА своєї провини в жахливій трагедії загиблого юнака? Важко припустити, що металевий хрест у Лозовій зрізали зварювальним агрегатом випадкові особи. Політична позиція місцевих рад і найвпливовіших у реґіоні партій вільно чи невільно створила режим сприяння вандалізмові на могилах і пам’ятниках спочилим. Але яке криваве жниво може зійти на уламках понівечених пам’ятників і сплюндрованих могил!.. Зупинити осквернителів могил можна лише плеканням у суспільстві пошани до минулого, до пам’яти предків, до місць їхнього упокоєння – незалежно від того, як ставишся до їхніх ідеалів, «щоб нам не впасти жертвою сатани» (1 Кор. 2:11). Акції нищення пам’ятників політичним противникам рівнозначні заохоченню кривавих шабашів бузувірських сект, жертвами яких можуть стати діти й онуки тих, хто стоїть за спинами вандалів. Свята Христова Церква, молячись за вічну пам’ять спочилих, звертається до влади й політичних діячів Слобожанщини з благанням: Захистіть майбутнє ваших нащадків! Подбайте про те, щоб добрий приклад пошани до спочилих завжди був присутнім на слобожанській землі і єднав усі політичні сили нашого краю! † Ігор архиєпископ Харківський і Полтавський 2 лютого 2009 р. Вих. ч. 012-09
http://www.maidan.org.ua/static/newsvostok/1233653037.html
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Feb 11 01:56:27 2009
З редакційної пошти.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------------
Доброго дня! Мене звуть Ольга, я пишу Вам від імені господарок з села Іванівки Голопристанського району Херсонської області, які наважилися займатися сільським (зеленим) туризмом. Зкооперувалися так: хто картоплю вирощує, хто сувеніри майструє, хто екскурсії вміє вести, хто борщ варить, хто утримує помешкання для гостей і т.ін. Наше село розташоване в унікальному місці на березф Ягорлицької затоки Чорного моря. Навкруги - степ з стародавніми курганами та цілющими травами, сосновий ліс, який підходить до самого берега затоки, березові, осикові та дубові гайки, місця античного і інших древніх поселень, маловідоме помістя Фальц-Фейнів, соляний промисел і ще багато чого цікавого, а головне - тиша, свіже повітря, дружня атмосфера, натуральні продукти, сільські будиночки на різний смак (зі зручностями і без). Ми вирішили не чекати милості від "природи" (усіляких спілок, спонсорів, адміністрацій), бо вже давно впевнилися, що селянам ніхто не допомагає на ділі, усі проекти лише на папері. Ми не просимо ні у кого коштів для розбудови нашої неофіційної спілки з розвитку сільського туризму. Ми просто запрошуємо до нашого чарівного куточка на самому краєчку далекої від цивілізації землі: відпочити, навчитися народним ремеслам, провести на нашій базі семінари і тренінги, організувати табір відпочинку. Будемо залюбки сприяти Вашим змістовним і корисним проектам, головне, щоб вони приносили користь усім добрим людям. А ми мріємо заробити бодай яку суму на відбудову нашої сільської церкви Івана Богослова (минулого року спорудили новий іконостас, а тепер хочемо звести над церквою купол, збудувати огорожу; також хочемо організувати православну недільну школу для дітей нашого села). Наші краєвиди Ви можете побачити на сайті, який створили нам наші діти, що працюють у Києві - http://www.sadyba.ks.ua
З найкращими побажаннямиОльга Жукова, господарка Марійкиної садиби
From: Ольга Жукова (marijkina.sadyba@gmail.com)
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Feb 10 05:48:03 2009
Передрук УП.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
Роман Шпорлюк: "Не варто мислити п’ятирічними планами"
09.02.2009
Роман Шпорлюк — відомий американський історик і політолог українського походження, доктор історичних наук, професор (з 2005 року – професор-емерит). Народився 1933 року в Гримайлові на Тернопільщині. В 1965-1991 роках – професор історії Східної Європи Мічиганського університету. З 1991 – професор історії України на факультеті історії Гарвардського університету.
- 2009-й рік – це останній рік президентства Віктора Ющенка, зміни влади у Вашингтоні й період глобальних змін в усьому світі. Пане професоре, в цьому контексті, в якому стані, на ваш погляд, перебуває сьогодні Україна?
- Як історик, я дивлюся на світ з дистанції історичної перспективи. Як, власне, й на життя. Бо в моєму віці люди вже мислять більше суто історичними категоріями. Для мене 2009 рік цікавий не лише тими тенденціями, про які ви згадуєте: проблеми в Києві, нова влада у Вашингтоні, різні катаклізми у світі.
Для мене цікавий і той факт (я щойно прочитав про це в газеті), що за підсумками 2008 року Китай перегнав Німеччину і став третьою за економічними показниками найрозвиненішою країною в світі. Це є прикметою нового часу.
Двадцять років тому відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, в яких вже брали участь і кандидати від опозиції. Народний Рух тоді здобув доволі серйозну кількість депутатських місць, і, фактично, 20 років тому Україна розпочала нову політичну еру.
Двадцять років – це чималий термін. На сучасній суспільно-політичній сцені ми маємо нове, пострадянське покоління, яке сьогодні входить у дорослий, зрілий вік.
Крім того, Українська держава цього року святкуватиме своє 18-ліття. І хоча вона досі є "тинейджером" серед держав світу, українські підлітки, народжені в рік проголошення незалежності України, тобто в 1991 році, матимуть цього року право голосувати. Тобто, вперше робитимуть свій вибір люди, позбавлені родової радянської печатки.
- Чи не відчуваєте ви, як і більшість патріотично налаштованих українців, розчарування, що за ці роки Україна так і не стала українською?
- Можливо, я "непатріотичний українець", а, можливо, ми дивимося на час і реалії з дещо різних дистанцій.
Багато років поспіль я викладав в університеті історію Східної Європи, написав чимало про історію Чехословаччини, Польщі та інших держав. Кажу це лише для того, щоб переконати вас, що в мене є підґрунтя осмислювати шлях України в певній історичній площині…
Я часто аналізую, як ішли до своєї незалежності інші східноєвропейські народи, які проблеми мали, зокрема, Румунія, Угорщина, Болгарія, як виглядали в аналогічному "підлітковому віці" країни Європи, що здобули незалежність після Першої світової війни.
Особливо люблю нагадувати українцям, як творилася незалежна Італія в ХІХ столітті, як важко було її об’єднувати, які конфлікти й досі існують між Північчю та Півднем цієї країни.
Нещодавно я побував у Неаполі й зустрів людей, які нарікали на те, що й досі відчувають на собі рудименти упередженості й дискримінації. "Нас не беруть на добру роботу в Північній Італії, – скаржилися вони й резюмували: – Може, нам і не треба було об’єднуватися". І це попри те, що об’єднана Італійська держава існує вже понад 140 років.
Для мене, історика, позбавленого романтичного підходу до політики, гідним подиву є той факт, що Україна уникнула "югославського шляху" розвитку подій.
Не варто забувати, що 18 років тому, коли над Югославією стояла заграва громадянської війни й вона лежала в руїнах, західні коментатори не стомлювалися повторювати, що Югославія – це дитяча забава в порівнянні з тим, що незабаром відбуватиметься в Україні – різня в Донбасі, війна в Криму, сепаратизм в Галичині...
Разом з тим, я пам’ятаю й розумію людей, які в 1991 році плакали й раділи в надії, що тепер нарешті буде все – і дешеве сало, і ковбаса по 2,20, і всі ми заживемо, як кажуть, "ever after", бо житимемо в соборній незалежній Українській державі.
На жаль, незалежна Україна успадкувала бюрократичний партійно-державний апарат функціонерів, які самі й не помітили, як раптом пробудилися незалежними українцями, будучи ще вчора ввечері радянськими компартійними діячами.
На які блискавичні зміни за таких передумов можна сподіватися?! Див не буває. Потрібна щонайменше зміна поколінь.
- Ви хочете сказати, що якби останній секретар ЦК КПУ з ідеології не став би першим президентом незалежної України, ми сьогодні мали б іншу країну?
- Якби в 1991 році вибори виграв не Кравчук, а Чорновіл, то я не відкидаю, що була б громадянська війна – міжрегіональна, міжнаціональна, релігійна. Україна справді розпалася б. І далеко не мирним, як я вже сказав, шляхом.
Я не суперечу тут сам собі, як вам, можливо, здається. Просто, проблема України ранніх 90-тих – це ще й відсутність патріотично налаштованих і досвідчених кадрів з прагматичним широкомасштабним мисленням і розумінням реальної ситуації.
- У цій площині, якою є роль постійної присутності в українському геополітичному полі "російського фактора"? Мається на увазі і газовий краник, і виборчі політтехнології, і територіальні зазіхання…
- Те, про що я досі казав, не означає, що це оптимальний варіант розвитку України, що її народ і лідери не могли осягнути більшого.
Стосовно ж Росії… Для мене доконаним фактом є те, що теперішнє керівництво РФ, як державне, так і її політичні еліти, досі не сприймають самостійної України. Немає сумніву, що конфлікт довкола енергоносіїв – це не боротьба за газ чи нафту, а спроба знову підірвати засади української державності, як на рівні політиків в уряді та парламенті, так і посіяти регіональний антагонізм й загострити протиріччя.
"Російське питання" цікавило мене завжди. Ще задовго до розвалу СРСР, за років двадцять до "параду незалежностей", я надрукував кілька статей, де переконував, що найважливішим в Союзі "національним питанням" є не українське, не єврейське й не балтійське, а російське.
У 1990 Росія зробила прекрасний крок – Борис Єльцин приїхав з візитом до Києва, підписав договір, а потім завдяки "трьом сестрам" – Україні, Росії й Білорусі – було розпущено Радянський Союз.
Тоді мені здавалося, що Росія нарешті зреклася своїх імперських мрій та амбіцій. Ще тоді, до остаточного розпаду Союзу, я казав, що в радянській політиці йде боротьба між "спасителями імперії" й "будівничими нації".
Тоді я не стомлювався повторювати, що є росіяни, які хочуть, щоб Росія стала нормальною демократичною державою. Тоді, в 1990-му, мені здавалося, що перемогли саме такі росіяни й обрали курс на побудову власної держави замість реставрації сконалої імперії. Сьогодні я вже так не думаю.
Це дуже небезпечне явище – реставрація імперії. І безглузда війна з Грузією – одне з перших підтверджень тому. Бо ця війна – це російська провокація.
Думаю, що російські політики чинять недалекоглядно, перекриваючи газ, захищаючи "рускоязичноє насєлєніє", підбурюючи Донбас, "визволяючи" Крим, взагалі, шукаючи в сусідах ворогів.
Їм би варто опікуватися своїми східними кордонами і думати про те, що Китай економічно вже перевершив Німеччину. А китайська імміграція просувається на Далекий Схід, до Сибіру і Уралу. Тож є підстави прогнозувати виникнення конфлікту з Китаєм і щодо території, і щодо світових впливів.
- Як ви ставитеся до Помаранчевої революції? Сьогодні доволі поширеною є думка, що вона привела до влади людей почасти гірших, ніж кучмісти.
- Для мене Помаранчева революція – це надзвичайно позитивна подія. Не думаю, що її треба оцінювати за тим, більш чи менш корумповані політики прийшли до влади. Тому що, як на мене, це була насамперед психологічна революція.
Історики вважають, що успішні революції – це не ті, що завершилися повною перемогою, а ті, які стали компромісом. З огляду на це, наприклад, революція 1905 року в Російській імперії була більш вдалою, ніж лютнева 1917-го. Так, царизм залишився, але почалися демократичні вибори до Думи, з’явилися перші паростки громадянського суспільства.
Помаранчева революція 2004 року стала політичним продовженням 1991-го. У 1991 році Україна здобула незалежність, але без справжньої демократії. 2004-тий повернув людям почуття власної гідності й віру у власні сили. В цьому контексті Помаранчева революція – крок вперед у напрямку становлення правової держави.
- Втім Європа, незважаючи на Помаранчеву революцію, не поспішає приймати нас….
- Пам’ятаймо, що Європа різна. Це і Варшава, і Будапешт, і Париж, і Лондон, і Берлін... Деякі з європейських держав справді дуже критично дивляться на події в Україні й досить уважно прислухаються, що їм кажуть московські "товаріщі". Але, з іншого боку, є й такі сили, і тут я вважаю особливим є голос поляків, котрі кажуть, що треба розуміти Україну в контексті тих клопотів і проблем, які вона має.
У старій Європі Україну порівнюють з Чехією або Угорщиною. А треба, переконує Варшава, українську демократію порівнювати з тією, яка існує в Росії.
- Чи можна сьогодні говорити про якісь конкретні терміни щодо перспектив євроінтеграції?
- Думаю, що варто уникати мислення по-радянськи: "Побудуємо за 5 років соціалізм, до 80-го року будемо жити при комунізмі, виконаємо п’ятирічку за чотири роки, доженемо й переженемо Америку!".
Не треба мислити п’ятирічними планами. Думаймо конкретно й реалістично. Я за те, щоб Україна ставила перед собою реалістичні завдання.
Наприклад, я вважаю, що чемпіонат Європи 2012 року з футболу – це історична подія. Це – конкретне реалістичне завдання й чудова нагода для євроінтеграції.
Треба не намагатися наздоганяти Європу чи переганяти когось, а зробити все можливе, щоб в Україні були гарні стадіони, сучасні летовищі й дороги, добрі ресторани, зручні й затишні готелі, безпечні автобуси й літаки. Щоб гіди в Одесі, Львові, Донецьку чи Сімферополі знали українську й іноземні мови...
Тут є шанс показати Європі реальний результат. І якщо він буде позитивним, то для Європи не матиме значення, що колись там на якомусь етапі посварилися Ющенко з Тимошенко і деякий час не розмовляли між собою.
Європа це швидко забуде, утім довго пам’ятатиме, які в Україні дороги, лазнички, таксі і як їх зустрічали на летовищі. Не треба євроінтегровуватися деклараціями й промовами, а варто просто показати тисячам, а, може, й мільйонам туристів з усього світу, що Україна – справді європейська держава.
- Ваш прогноз на найближче майбутнє України?
- Я не оракул – майбутнє мені невідомо. Збережімо надію, почекаймо ще років двадцять – тоді й зробимо висновки.
Катерина Кіндрась, Валентин Лабунський, для УП
http://www2.pravda.com.ua/news/2009/2/2/88927.htm | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Thu Feb 5 02:12:57 2009
А що це за Заява ОУР по Ногінську? Я не знайомий із нею.
Василь Коломацький | | |
|
Гостьова книга 
