В гостьовій книзі 1083 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 » |
V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue May 19 20:08:32 2009
Передрук "Свободная пресса".
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------
Юрий Кононенко: Откровения запрещенного украинца
Человеку, всю жизнь прожившему в Москве, теперь въезд в Россию стал заказан. По чьему решению - неизвестно
В минувший четверг одного из лидеров объединения украинцев в России Юрия Кононенко ссадили с поезда на станции в Брянске, запретив въезд в нашу страну. Сегодня сопредседатель Объединения украинцев России Валерий Семененко направил письмо в Министерство региональной политики Российской Федерации с просьбой предоставить разъяснения о причинах запрета. Дело обернулось крупным скандалом. Тем более, что Кононенко почти всю жизнь прожил в Москве, где у него осталась семья – престарелые родители и жена с дочерью. Попытки Юрия узнать, почему его не пустили в Россию, и когда он теперь сможет приехать в Москву, чтобы увидеть близких, пока безрезультатны. Подробности своего собственного расследования Юрий Кононенко рассказал «Свободной прессе».
«СП»: - Юрий Григорьевич, как все происходило?
- Я ехал поездом из Киева в Москву на 75-летний юбилей отца. В 2 часа ночи на станции Брянск во время паспортного контроля, сотрудница погранслужбы взяла мой паспорт, сверила что-то по своим документам и сказала, что въезд в Российскую Федерацию мне запрещен. После этого меня высадили из поезда и посадили на ближайший в обратную сторону.
«СП»: - Вы как на это отреагировали?
- Я был, мягко говоря, очень удивлен. Да просто ошарашен. Есть определенная категория политиков, которым запрещен въезд в Украину или Россию. Но я даже не предполагал, что моя скромная персона стоит в этом ряду. Позвонил домой семье, все в шоке. До сих пор еще.
«СП»: - А что говорили пограничники? Как объясняли, почему вас не пускают?
- Пограничники, понятное дело, ни в чем не виноваты. У них просто есть список, где напротив моей фамилии написано – «въезд запрещен». Одновременно со мной высадили гражданина Армении, у которого стоял штамп, что ему в течение года запрещен въезд в Россию в связи с нарушением правил регистрации. Поскольку я в России ничего не нарушал, никаких формальных претензий ко мне никто не предъявлял, под следствием не состоял, административных проступков не имел, никому ничего не должен, о причинах остается только догадываться. Я спросил у пограничников, на какой же срок запрещен въезд мне? Они смеются и говорят: «Навсегда». Но, они, конечно, ничего не знают.
«СП»: - А по-вашему, в чем причина происшедшего?
- Я ехал на 75-летие отца. Что конкретно послужило поводом - остается только догадываться. Тут, вероятно, какая-то идеолого-политическая причина. Хотя я и не понимаю, какая. Закон я не нарушал. Единственное, в чем я вижу причину – скандал по поводу украинской библиотеки. Но с тех пор, как случилась эта история, прошло уже два года. Библиотеку тогда успешно разгромили, и я больше не имею к ней отношения.
«СП»: - А в чем заключался скандал с библиотекой?
- Мы 20 лет работали над созданием украинской библиотеки в Москве. Она существовала в 20-е – 30-е годы, потом во время репрессий была ликвидирована. Когда началась Перестройка, мы вернулись к этой идее. Украинские и российские власти нам помогли, и была создана библиотека с фондом в 50 тысяч книг. Все было нормально примерно до 2006 года. В коллективе работало 15 человек, которые знали язык, традиции. В основном, все украинцы или люди, которые долгое время жили в Украине. Потом оказалось, что органам культуры не очень нравятся книги, которые есть в этой библиотеке. Например, сочинения Степана Бандеры. Хотя в конституции России есть статья 8, где написано, что цензура библиотечных фондов запрещается. Тем не менее, примерно за полгода весь коллектив библиотеки разными способами заставили уйти.
«СП»: - Как?
- Многие просто не выдержали прессинга. Например, есть такое движение «Местные». Они два раза приходили к библиотеке и устраивали пикеты с лозунгами: «Украинский национализм не пройдет» и тому подобными. Мы говорим ребятам: «Да вы хоть зайдите в библиотеку». А эти дети, которым по 15-16 лет, отвечают: «Нет, мы заходить не будем. Нас привезли на автобусах, дали плакаты, домой уже хотим…» Меня официально не увольняли, дождались, когда закончится контракт в октябре 2007 года и сказали: «Спасибо, до свидания». Претензий ко мне по каким-то нарушениям не предъявили никаких. Я подал в суд, но это ни к чему не привело. Пока шел суд, я еще находился в России. А в январе 2008 года, когда понял, что доказать ничего не возможно, уехал в Украину.
«СП»: - А что сейчас с библиотекой? Она существует?
- Да, но сейчас ее возглавляют люди, которые даже не знают украинского языка и вообще, очень далеки от всего этого. Зато, наверное, они устраивают руководство. Представьте, это как если бы в Украине русским театром руководил человек, который не говорит по-русски.
«СП»: - После того, как вы уехали, вас пускали в Россию?
- Потом я еще три раза приезжал. В последний раз я был в России в апреле прошлого года на похоронах брата. Ничего я тогда не нарушал, никаких политических заявлений не делал и никто мне ничего не предъявлял. Что могло за этот год произойти – не знаю. А еще ведь я не просто так ехал, как гость. У меня имеется вид на жительство, действительный до 2012 года. До этого времени я официально прописан в Москве. То есть получается какая-то глупая ситуация: ехать мне в Россию нельзя, но вид на жительство у меня никто не отнимал. Я спрашивал пограничников: «Вы вид на жительство тоже забираете?» А они говорят: «Нет, нас никто не уполномочивал». То есть с правовой точки зрения тоже ничего не понятно.
«СП»: - Да, как-то странно…
- Возможно, списки, запрещающие въезд то вводятся, то отменяются. И, когда в прошлом году я ехал на похороны брата их, может быть, как раз отменили, а теперь вот возобновили. Я ничего другого предположить не могу. Может быть это все пройдет, когда снова примут решение, что не надо никаких списков. Мне остается только догадываться.
«СП»: - Вы куда-то обращались за разъяснениями?
- Пока только в МИД Украины и в посольство России в Киеве. Честно говоря, я не питаю иллюзий, что получу какой-то ответ. Украинский «Пятый канал» дозвонился в Российское посольство в Украине и в прямом эфире попросил объяснить, что происходит. Им ответили, что это дело сложное. И распутывать его долго. А что, собственно говоря, долго? Есть орган, который принял это решение. Надо его найти и узнать. Возможно, они ограничатся общими словами о том, что мне запрещен въезд, как лицу угрожающему национальной безопасности РФ. Какую и для кого я могу представлять угрозу, вряд ли объяснят. По-моему, это все просто глупости.
http://www.svpressa.ru/issue/news.php?id=8868 |   | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue May 19 20:01:21 2009
Передрук Главред.ру.
Зверніть увагу на той факт, що Шаріна по-троху списує фонд.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
Юрий Кононенко: «В России есть «черные списки» невъездных, и они пополняются»
Юрий Онышкив, «Главред», 18.05.09 // 18:39
Украинско-российские отношения в последнее время переживают не лучшие времена. Создается впечатления, что в России снова объявили «охоту на ведьм».
На подобные мысли наводит инцидент, произошедший недавно с заместителем председателя Объединения украинцев России Юрием Кононенко. На днях ему отказали во въезде на территорию Россию, где он, несмотря на наличие у него украинского паспорта, имеет вид на жительство.
Это уже не первый подобный шаг российской власти против украинской диаспоры в России. Так, в апреле прошлого года, после десяти лет работы, помещение Украинского образовательного центра под предлогом отсутствия разрешений было опечатано и закрыто. За несколько месяцев до закрытия центра печальным предвестником этого стал резонансный разгром активистами Евразийского союза молодежи выставки «Голодомор в Украине», проходившей тогда в центре.
Кроме того, уже притчей во языцех стала в России ситуация со школами с украинским языком обучения. Как известно, у северного соседа, вопреки жалобам украинской диаспоры, пока не появилось ни одной такой школы. Между тем в Украине на количество школ с русским языком обучения жаловаться не приходится.
Об этом и других проблемах жизни украинцев в Росии в интервью «Главреду» рассказал сам Юрий Кононенко.
У вас есть какие-то предположения на предмет того, почему вас не пустили в Россию?
Предположения, конечно, есть. Это продолжение истории с Украинской библиотекой, длящейся еще с 2007 года. В 1988 году мы в Москве инициировали ее создание. Это был большой проект, который осуществлялся все эти 20 лет с помощью, конечно, Украины, других библиотек, издательств, частных лиц и органов государственной власти России. В 20-30-х годах в Москве уже была Украинская библиотека, но в 1938 году ее ликвидировали. В 2006 году мэр Москвы Юрий Лужков выделил для библиотеки новое помещение. Открывали ее очень помпезно, звучали слова об очень серьезной дружбе и тому подобное. Однако буквально через несколько месяцев после этого начались странные события. Они (местная власть Москвы. – Ред.) фактически «разгромили» библиотеку. Они не закрыли ее. Просто почти всех украинцев, создававших ее и работавших там, «выбросили». Это было не одномоментно, но очень хитро. Сначала уволили директора. На его место назначили человека, который вообще не знает украинский язык. То есть директором украинской библиотеки стал человек, не знающий украинского языка. С новым директором пришли и новые сотрудники, которые тоже не знают украинского. Я работал там завотделом. Тогда был большой резонанс в прессе, к которому подключились даже наше посольство, МИД и министерство культуры, но это ничего не дало. Фактически, этот «разгром» учинили.
Говорят, в России есть некие «черные списки», в которые заносят людей, «наносящих ущерб» России. Вам об этом что-то известно?
Конечно, они есть. Но я ведь не могу говорить о существовании каких-то списков. Я могу говорить только о фактах. Факт заключается в том, что мне запрещен въезд в Россию. А я же не могу знать, кому еще запрещен. Очевидно, что эти списки существуют. Думаю, эти списки пополняются. Вы ведь знаете, как это бывает. Сначала вместе отказываются от них, а потом они снова появляются.
Как вы вообще планируете возвращаться домой в Москву?
Я вообще не собираюсь туда возвращаться. Когда все это в 2007 году произошло с библиотекой, то я встал, собрал вещи и приехал в Украину. И я там уже год не был. У меня там жена работает и дочь, а недавно отцу исполнилось 75 лет. То есть туда я ехал просто на несколько дней на отцовский день рождения. Все, что можно было там сделать, мы за 20 лет сделали. После того, как кардинально изменился режим и другими стали приоритеты, смысла в этом нет. Мне, понятно, легче, потому что я гражданин Украины. А наша диаспора, конечно, в очень сложном положении, потому что по всем позициям оказывается определенный пресс. Поэтому возвращаться туда я не собираюсь, но это никак не значит, что я не должен иметь права туда поехать вообще.
Как планируете решать проблему?
А что я могу решить? Я обратился в наш МИД и в посольство РФ в Киеве. Поскольку я прожил в России 40 лет, то мне хорошо известна вся эта система, особенно то, что происходит сейчас. Поэтому я не питаю каких-то иллюзий. Скорее всего, не будет никакого ответа или будет общий ответ, мол, согласно такому-то закону въезд вам запрещен. Разве что что-то изменится, произойдет потепление украинско-российских отношений, и они (российская власть. – Ред.) откажутся от этих списков. Потому что это было сделано сознательно. Но это глупость несусветная. Я просто, так сказать, «тащусь» от своей значимости для их безопасности. Потому что это неадекватные действия.
Чем Украинская библиотека в Москве так достала российскую власть? Не тем ли, что там была литература, в частности, об ОУН-УПА?
Там была разная литература. В России в статье 8 закона о библиотечном деле сказано, что цензура библиотечных фондов запрещена. И когда эта библиотека создавалась, то до определенного времени на это вообще никто не обращал внимания – УПА, так УПА. Мазепа, так Мазепа. Так же безразличны были к литературе о Петлюре и Бандере. Поскольку в законе сказано, что цензура запрещена, то официально сказать об этом нельзя. Нельзя прийти и сказать, что, к примеру, какая-то книга не нужна. Но по нашей информации (в этой библиотеке еще осталось два украинца) эти книги постепенно исчезают.
Как это «исчезают»?
Их просто списывают. То есть списывают как старую, обветшалую литературу. А под это можно подвести все что угодно. У нас был уникальный газетный фонд. В конце 2007 года новый директор полностью его уничтожил. То есть человек не понимает, зачем нужны эти старые газеты.
Как, по вашим наблюдениям, изменилось положение украинцев в России в последние годы?
Приблизительно до 2002-2003 годов все было более-менее нормально, то есть было так, как и раньше. В России совсем другие подходы к нацменьшинствам. Не такие, как у нас. Скажем, в Украине существуют российские школы, государство готовит для них учителей и печатает книги. Здесь в Украине также есть российские театры. В России в свое время также были украинские театры и школы. Все они были ликвидированы еще в 30-х годах. Поэтому, дабы все это восстановить, необходимо не просто желание человека. В России отсутствие украинских школ объясняют тем, что украинцы не хотят в них учиться. С одной стороны, это правильно. А с другой – как они захотят там учиться, если их там нет вообще?
Есть ли спрос на такие школы со стороны диаспоры?
Существует система воскресных школ, в 9 школах в Башкортостане изучается украинский язык. То есть спрос есть. Но здесь неадекватные подходы. Само государство должно предпринимать определенные шаги, чтобы восстановить эту систему. Конечно, при нынешних условиях они не хотят и не будут этого делать. То есть поддержка государства минимальная. Дают какие-то деньги на фестивали и конкурсы, да и то очень редко и только на местном уровне. Российская власть не заинтересована в открытии украинских школ. Им это стремление вообще непонятно. Им, например, понятно, что скажем, есть Республика Татарстан. Поэтому там есть начальные школы с татарским языком обучения, потому что это отдельная автономная республика. Теперь из-за перманентного кризиса в украинско-российских отношениях российские СМИ по большей части негативно подают информацию об Украине и, соответственно, это оказывает влияние на людей.
Преследуются ли сейчас украинцы в России?
Тут как сказать. Чтобы утверждать это, нужно располагать фактами. С 2002 года убили троих наших активистов. Но подвести под это национальную подоплеку сложно.
А как в отношении закрытия Украинского центра в Москве?
Его закрыли под предлогом неправильно оформленных документов и малого количества посетителей. Но все это вилами по воде писано. То есть российская власть поступает таким образом. Они (российская власть. – Ред.) фактически не дают работать.
Во время газовой войны между Киевом и Москвой в январе нынешнего года в российских СМИ проскочила информация о том, что в одной из московских школ якобы избили сына украинского дипломата именно потому, что его страна, мол, воровала российский газ. Скажите, изменилось ли в последнее время в России отношение к украинцам на неформальном уровне?
Украинца воспринимают не так, как, скажем, армян или азербайджанцев. Эти люди вообще в страшном положении. А у украинцев явных признаков происхождения нет. Тем более, наши люди, к сожалению, склонны к интеграции вплоть до полного отказа от своей идентичности. На национальной почве в бытовом плане враждебности по отношению к украинцам не наблюдалось и, думаю, не наблюдается. Но общая атмосфера ненормальная.
http://glavred.info/archive/2009/05/18/183902-0.html
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue May 19 19:21:30 2009
Надійшла чергова партія анекдотів про БУЛ.
Крім гумору у українців здається не лишилося жодних козирів у боротьбі за БУЛ.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------
№1
Дружина Кононенка довгий час не бачила чоловіка через заборону на його в’їзд у Росію.
Прийшла вона в БУЛ до Шаріної.
- Я знаю Ви людина впливова. Чи можете посприяти в об’єднанні нашої родини?
Шаріна категорично:
- Ні!
- Чому?
- Він завозить у Росію націоналістичну літературу.
- Та де? Які докази?
Шаріна мотнула головою навкруг, вказуючи на полиці з книгами:
- Бачите? Тут 50 тисяч доказів! Вам мало?
№3
Кононенку заборонили в’їзд до Росії.
Шаріна сидить в БУЛ і «мріє»: «Ось першому заборонили. Скільки їх у Москві? Тисяч 100? Може 200? Ось як усіх заборонять, тоді бібліотеку і закриємо.»
№4
- Що робить Шаріна в БУЛ?
-Тримає 50 тис. "вєщ. доків" до відкритого процесу над Кононенко.
- А що буде з БУЛ після процесу?
- БУЛ здадуть в архів Лубянки.
- Куди відправлять Кононенка відсиджувати термін покарання?
- На примусові роботи в ройонну службу «Вторсырья», в яку Шаріна здасть усі газети БУЛ.
- А що скаже Лужков після процесу?
- В нашем городе постоянно гармонизируется сфера межнациональных отношений.
- А що скаже Кононенко після процесу?
- Прошу вибрати мені місцем покарання камеру на Соловках, де карався Отаман Калнишевський.
- А що скаже суд?
- В связи с потерей ведомственного архива XVIII века выполнение Вашей просьбы не представляется возможным.
- А що скаже Кононенко?
- Кафка! Треба передати в бібліотеку роман Кафки «Процес»!
№7
Кононенка не пустили у Росію. Наступної ночі Шаріній уві сні з’явилася тінь отця Гамлета.
- Де мій син Гамлет? – спитала тінь.
- Ану убирайся отсюда националист проклятый, а то вызову участкового и он отправит тебя на Киевский вокзал к твоему Гамлету!
№8
Офелія з квітами в руках пропливає мимо вікон БУЛ.
Шаріна дає команду:
- Офелия. Вычеркнуть из списка читателей!
№9
Приходить Семененко до Шаріної і питає:
- ОУР бажає знати в чому вина Кононенка?
Шаріна красномовно кладе на стіл Каталог бібліотеки:
- Вина Кононенко полностью доказана!
№10
- Звідки беруться анекдоти про БУЛ?
- Вихідні дані дає Прикордонна служба РФ.
№11
- Що робить Шаріна в БУЛ?
- Збирає анекдоти про саму себе.
- І скільки назбирала?
- Та з пів-вагона нев'їздних набереться.
№12
Кононенко буквально доводив Шаріну до сліз, постійно насвистуючи українських пісень, пританцьовуючи гопак і жуючи сало.
- О, малороси!, - казала Шаріна в серцях і надовго закривалася у своєму кабінеті.
№13
У Шаріної було три методи покарання підлеглих. Перший – позбавлення премії. Другий – звільнення з роботи. Але цим не закінчувалося. «Самым строптивым» заборонявся в'їзд у країну.
№14
Шаріну спитали чи слід очікувати нового етапу бібліотечної війни.
- Ні, нового етапу не буде. Але буде така боротьба за гармонізацію міжнаціональних відносин що книги на книзі не лишиться!
№15
В українських дипломатів спитали коли можна очікувати нормалізації ситуації навколо БУЛ.
- Коли рак на горі свисне, коли навтогін Одеса-Броди гнатиме нафту в прямому і реверсному напрямку одночасно.
№16
В українських дипломатів спитали чи є шанс на відродження БУЛ.
- Так, шанс є. Після повернення Юрія Кононенка із Соловків у 2034 році є перспектива на відродження бібліотеки. Адже бібліотеку у 1937 році вже закривали.
№17
Після того як Шаріна грубо нахамила Кононенку він стояв заШАРІлий.
- А куди поділася діаспора у Росії?
- Вона асимілювалася, будучи оШАРашеною.
№18
У Шаріної в кабінеті висів портрет Аракчеєва. «Монархия, Православие, народность – вон цели истинной интеллигенции!», - не втомлювалася повторювати Шаріна. Кононенко при цьому завжди виходив у іншу кімнату.
№19
Кононенко в Бібліотеці за одну зарплату виконував три функції: Гамлета, отця Гамлета і самого Шекспіра. Але тут прийшла Шаріна...
№20
Шаріна казала про себе:
- Так, я - комісарша. Але комісарша ВИЩОЇ культури!
№21
Одного разу Шаріна сказала:
- Как жаль, что дерево Анчар, описанное Пушкиным, не существует! Я бы посадила его в вазон и поставила у входа в библиотеку. Анчар символизирует силу и мощь нашего Управления по культуре!
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue May 19 18:30:32 2009
На Ідеологічному фронті створено нову комісію, очолювану інженер-механіком. "Броня крепка и танки наши быстры!"
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------
Борьбой с фальсификацией истории займется глава администрации президента
Комиссию по противодействию попыткам фальсификации истории в ущерб интересам России, созданную при президенте РФ 19 мая, возглавит руководитель администрации главы государства Сергей Нарышкин.
Это следует из текста указа, подписанного Дмитрием Медведевым и размещенного на официальном сайте Кремля. На момент опубликования данной заметки, однако, указ с сайта президента был убран.
Отметим, что у Нарышкина нет исторического образования. По первой своей специальности он инженер-механик, по второй – экономист.
Всего в состав комиссии вошли 28 человек, среди них – представители министерства образования и науки, министерства культуры, Росархива, Роснауки, Институтов российской и всеобщей истории РАН, а также Госдумы, Совета Федерации, МИДа, СВР, ФСБ и Генштаба Вооруженных сил РФ.
Ответственным секретарем комиссии стал бывший телеведущий, а ныне руководитель одного из департаментов управления внутренней политики президента РФ Иван Демидов. Также в состав комиссии вошел известный журналист Николай Сванидзе.
В записи, оставленной в президентском видеоблоге 7 мая, Медведев заявил, что за последнее время появилось большое количество трактовок событий Великой Отечественной войны, которые подвергают сомнению подвиг советского народа. По его словам, сейчас необходимо заново доказывать те факты, которые еще совсем недавно казались абсолютно очевидными.
http://www.lenta.ru/news/2009/05/19/head/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun May 17 20:19:57 2009
У Європі знайшли, де взяти газ в обхід Росії та України
17.05.2009 www.ПРАВДА.com.ua
Версія для друку
Група європейських та арабських компаній оприлюднила план ціною в $8 млрд з освоєння газових родовищ іракського Курдістана.
Концерни Crescent Petroleum і Dana Gas з ОАЕ, а також австрійська компанія OMV і угорська MOL вважають, що в цьому північному іракському регіоні буде достатньо газу, щоб заповнити трубопровід Набукко і зменшити залежність Європи від російського "Газпрому", повідомляє Gazeta.ru з посиланням на Reuters.
http://www2.pravda.com.ua/news/2009/5/17/94851.htm | | | | Олег | Додано: Sun May 17 19:31:33 2009
Читайте відповіді Олега Тягнибока російському виданню Lenta.ru
http://www.tiahnybok.info/diyalnist_podiya/dokument006857.html | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun May 17 17:45:09 2009
Передрук Лента.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------------
Ющенко призвал уничтожить оставшиеся советские памятники
Президент Украины Виктор Ющенко призвал уничтожить все памятники коммунистического режима на территории страны. Такое заявление Ющенко сделал на митинге памяти жертв политических репрессий в воскресенье, передает "Интерфакс".
По мнению Ющенко, история коммунистической системы напоминает о миллионах невинных жертв среди украинцев, а потому не может оставаться в памяти украинского народа. Глава Украины напомнил, что за 2007-2008 годы на Украине было демонтировано более 400 памятников советского периода.
Митинг прошел в историко-мемориальном заповеднике "Быковнянские могилы" в лесу под Киевом. Там, напоминает агентство РИА Новости, похоронены по разным оценкам, от 10 до 100-150 тысяч украинцев и поляков, по разным сведениям, расстрелянных немецкими войсками в ходе Великой Отечественной войны, или являющихся жертвами сталинских репрессий 1930-х годов.
На митинге президент Украины объявил "обреченными" людей, оправдывающих Сталина и отрицающих Голодомор" - голод 1933 года, считающийся на Украине геноцидом против населения Украинской ССР.
http://www.lenta.ru/news/2009/05/17/destroy/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun May 17 17:39:53 2009
Всім хто помилково вважає Москву "некультурною". Кожний двадцятий прийшов у музей.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------
Полмиллиона москвичей провели ночь в музееузеев
Полмиллиона человек приняли участие в акции "Ночь в музее", которая прошла в ночь с субботы на воскресенье в московских музеях. Такие данные привел глава департамента культуры столичного правительства Сергей Худяков, сообщает "Интерфакс".
По его словам, множество посетителей приняли музей-заповедник "Царицыно", недавно открытый Музей космонавтики, Пушкинский музей на Пречистенке, Дарвиновский, Тимирязевский музеи, новый музей Гоголя. Очереди стояли у Государственного музея изобразительных искусств имени Пушкина, музея Маяковского на Лубянке, Политехнического и других музеев столицы.
Аналогичная акция прошла в ночь с 16 на 17 мая и в музеях Петербурга, однако данных по их посещаемости пока не приводится.
В 2008 году в московской "Ночи музеев" приняло участие около 400 тысяч человек. В ходе акции вход в музеи-участники в ночное время делается бесплатным. Мероприятие приурочено к Международному дню музеев, проводится в Европе с 2001 года, Москва же приняла участие в акции в третий раз.
http://www.lenta.ru/news/2009/05/17/museums/
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat May 16 22:02:05 2009
Чудовий виступ Євгена Сверстюка.
http://www2.pravda.com.ua/news/2009/5/14/94661.htm
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu May 14 15:50:42 2009
Заява ОУР.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------
З А Я В А
ПРАВЛІННЯ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ ТА
ПРАВЛІННЯ ФЕДЕРАЛЬНОЇ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ
АВТОНОМІЇ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ
Як стало відомо, 10 травня 2009 р. представники прикордонної служби ФСБ Росії не дозволили в’їзд на територію Російської Федерації першому заступнику голови Об’єднання українців Росії громадянину України Юрію Кононенку, який повертався до місця постійного проживання в Москві.
Юрій Кононенко мешкає в Росії з 1961 року, має виданий в установленому порядку дозвіл на постійне проживання та посвідку на проживання. У Москві також мешкають його дружина, донька та батьки.
Представники прикордонної служби ніяк не мотивували свої дії, а лише повідомили, що «компетентними органами РФ в’їзд на територію Росії Ю.Г. Кононенку заборонено». Будь-якої попередньої інформації про наявність такої заборони не було.
Правління Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії розглядають такі дії державних органів РФ як політичне переслідування активістів українських організацій Росії та висловлюють рішучий протест.
Правління ОУР та ФНКАУР вимагають від державних органів РФ чітких і зрозумілих роз’яснень щодо заборони в’їзду Юрію Кононенку на територію РФ і негайного скасування цієї заборони.
Правління Об’єднання українців Росії
Правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії
м. Москва, 14 травня 2009 р.
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu May 14 15:47:45 2009
Ось це так так! Кононенка не пускають у Росію!
Ще один доказ ганебного тиску путінського режиму на діаспору у Росії. Кому ж міг заважати вже давно звільнений з бібліотеки Юрій Кононенко? Бояться самих себе. Ганьба режиму!
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
Лидера российских украинцев не пустили в Россию
Пограничная служба РФ не позволила пересечь украинско-российскую границу первому заместителю главы Объединения украинцев России (ОУР) гражданину Украины Юрию Кононенко, который возвращался домой - в Москву.
Как пишет "Украинская правда" со ссылкой на заявление ОУР, пограничники сказали, что действуют в соответствии с решением неких "компетентных органов", которые запретили въезд Кононенко на территорию РФ.
"Правление Объединения украинцев России и Федеральной национально-культурной автономии украинцев России рассматривают такие действия государственных органов РФ как политическое преследование активистов украинских организаций России и высказывают решительный протест", - сказано в заявлении украинской организации.
ОУР также потребовала от российских властей четких разъяснений относительно этого решения и немедленной отмены запрета на въезд Кононенко в Россию.
Как пишет "Украинская правда", Кононенко постоянно проживает в Москве с 1961 года, у него есть выданное в установленном порядке разрешение на постоянное проживание и вид на жительство.
В Москве также живут его жена, дочь и родители.
Ранее сообщалось, что в ответ на высылку ряда российских политических и общественных деятелей из Украины в Москве был составлен некий "черный список" украинцев, которым запрещен въезд в Россию. Ограничения коснулись тех людей, которые своими действиями и высказываниями "наносят ущерб" России.
http://www.lenta.ru/news/2009/05/14/noway/
В Россию не пустили главу российских украинцев
14.05.2009
Пограничная служба России не разрешила въезд первому заместителю главы Объединения украинцев России гражданину Украины Юрию Кононенко, который возвращался в место постоянного проживания в Москве.
Об этом в четверг сообщает правление Объединения украинцев России и правление Федеральной национально-культурной автономии украинцев России.
"Представители пограничной службы никак не мотивировали свои действия, а лишь сообщили, что "компетентными органами РФ въезд на территорию России Кононенко запрещен". Какой либо предварительной информации о наличии такого запрета не было", - сказано в сообщении.
"Правление Объединения украинцев России и Федеральной национально-культурной автономии украинцев России рассматривают такие действия государственных органов РФ как политическое преследование активистов украинских организаций России и высказывают решительный протест", - подчеркивается в заявлении.
"Правления ОУР и ФНКАУР требуют от государственных органов РФ четких и понятных разъяснений относительно запрета въезда Юрию Кононенко на территорию РФ и немедленной отмены этого запрета", - подчеркивается в сообщении.
Кононенко живет в России с 1961 года, у него есть выданное в установленном порядке разрешение на постоянное проживание и вид на жительство.
В Москве также живут его жена, дочь и родители.
Кононенко является одним из основателей Библиотеки украинской литературы в Москве, однако в 2008 году был уволен.
http://www.pravda.com.ua/ru/news/2009/5/14/92727.htm | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon May 11 22:09:41 2009
Інтерв"ю з Олександром Прохановим.
http://echo.msk.ru/programs/personalno/590130-echo/
А гарна річ Свобода. Можна у сучасній Росії вийти на радіо, сказати "я - сталініст", нинішня влада мені не подобається, а "Єдина Росія" - це зденаціоналізована еліта, і, взагалі, скоро Америка Росію "накриє". Тобто заїхати усім політичним таборам у пику публічно. І при цьому зробити це без всякого напруження - просто по фєнє. Мені це виглядає дуже симпатично. Гламурний погляд збоку.
Єдине що хотілося б зауважити шановному редактору: при Сталіні - герої Проханова - так пацякати язиком не дозволялося. Так що і при "гнилій еліті" теж є свої бонуси.
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun May 10 22:45:46 2009
Який цікавий матеріал!
Цікаво, що Євген Грицак живе в нинішній Україні і ніхто про нього не знає. Це ж герой України!
Ідея з музеями Спротиву позитивна.
http://kobza.com.ua/content/view/2778/1/
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri May 8 15:43:42 2009
Чергова "демократична" реформа Президента Медведєва.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------
Медведев предложил отменить выборы главы Конституционного суда
Президент РФ Дмитрий Медведев предложил Госдуме поменять порядок назначения председателя Конституционного суда, сообщает 8 мая РИА Новости.
Согласно законопроекту, который президент внес в парламент, председатель Конституционного суда и его заместители должны будут назначаться Советом Федерации по представлению главы государства. В настоящее время председателя и зампредов избирают судьи.
"Интерфакс" уточняет, что, если законопроект будет принят, изменению подвергнутся федеральные законы "Об органах судейского сообщества в РФ" и "О Конституционном суде РФ".
В настоящее время председателем Конституционного суда РФ является Валерий Зорькин. Зорькин возглавлял Конституционный суд с 1991 года и до расстрела Белого дома в 1993 году, а затем избирался председателем суда в 2003, 2006 и 2009 годах. Очередной срок его полномочий истечет в 2012 году.
http://www.lenta.ru/news/2009/05/08/court/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu May 7 16:48:16 2009
Філософський діалог про долю російської інтелігенції Генадія Хазанова.
http://www.svobodanews.ru/content/article/1623352.html
Мовляв, не потрібна інтелігенція у правовій державі. На Заході, мовляв, немає і в Росії буде атавізмом (треба розуміти що вже скоро).
Я не згідний. Я живу на Заході, інтелігенції справді тут майже немає. Жити скучно, дітей учать якійсь пошлості, по телевізору маскультура, життя зводиться до заробляння грошей і розваг. Скрізь бізнес-план, економія зусиль, оптимізація. Суспільство таке загниває без свіжих ідей, без діонісійського імпульсу. Немає твердрого чоловічого ліктя у цій драглистій масі "милих людей". Немає шпильки, поета, Гамлета. Сірість в усьому, хоча професійно все на рівні. Ідеологія на заході теж є, і це ідеологія продукування сірості (Шекспіра у школі не вивчають, а вивчають Гаррі Потера). Усе вчить - будьте милими, слухняними, умійте бути дружніми і розважатися. Якщо з"являється дисидент, існують методи відсунути його на край (Гамлета об"являють безумцем).
Так що Хазанову б приїхати до нас і подивитися спочатку.
Мені здається інтелігенція - феномен багатогранний, але відмічу одну із причин його появи - в СРСР люди менше втомлювалися на роботі, був час на читання книг, була стабільність. І комусь здавалося, що стабільність - сама страшна річ на світі. Хотілося бурі, змін. З приходом капіталізму і конкуренції цей фактор "вільного часу" зникає. І це об"єктивно. І тут інтелігенція втрачає свій "стратегічний ресурс". Тут їй підрубано корінь.
Хоча і прагнення людей до пізнання істини теж об"єктивне, антропологічне в основі. Гамлен і Гюго як соціонічні типи не зникають і бажають етичної самореалізації. Тому трохи інтелігенції на Заході завжди буде. І в Росії теж.
А Хазанов мабуть по соц. типу Штірліц і в усьому вбачає торжество бізнес-логіки. Але ж скучно!
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue May 5 21:22:39 2009
Депутат Степан Хмара коментує газовий контракт, підписаний Україною у січні (з подачі Тимошенко). Контракт кабальний. Як з таким "досягненням" Юлія Володимирівна піде на вибори не зрозуміло.
http://www2.pravda.com.ua/news/2009/4/30/94111.htm
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon May 4 16:30:19 2009
Конфлікт подібний до Ногінського, але в середовищі російських православних. Помітно як російська держава (уряд) захищає інтереси саме РПЦ.
http://www.lenta.ru/articles/2009/05/04/church/
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri May 1 17:42:47 2009
Продовження теми політичного вандалізму в Україні.
Прес-реліз СУМ (Київ).
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------
Київській міській раді
Святошинській районній раді м. Києва
НА ЗАХИСТ СКВЕРУ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА
Злочини здебільшого вчиняються під покровом ночі або коли люди втрачають пильність: українці справляли 195-річчя Тараса Шевченка, а Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЕТРЕКС" по-злодійському вночі з 9 на 10 березня вирізало 140 дерев у сквері імені Василя Стуса, що в Святошинському районі Києва. Понад столітні дуби та "святошинські високогорлі сосни, що рурами гудуть, вгорнувши в небо крони величаві", – вони вже лежать повержені. Цей сквер становив екологічну та культурну цінність. Знищення його завдало непоправної шкоди місту і його мешканцям.
Назва ця, «Сквер імені Василя Стуса», не встигла стати офіційною.
Два роки тому, 21 квітня 2007 року, в Міжнародний день Землі, громадськість з участю учнів сусідніх шкіл № 140 і № 200 провела тут суботник, прибрала це місце і прикріпила на дубі саморобну табличку, аби застерегти зазіхальників на ласий для них шмат київської землі.
Але, за повідомленням газети «Хрещатик» від 13 липня 2007 р., ця «земельна ділянка площею 1,08 га на проспекті Перемоги, 119 (Святошинський район) продана ТОВ «Компанія Етрекс» для будівництва офісно-торговельно-розважального комплексу». Відповідно до рішення Київської міської ради від 14 червня 2007 року № 811/1472, яка знехтувала думкою киян.
Отже, місце, де жив і творив поет у 1965 – 1972 рр., буде затоптане. Де мав би бути храм – буде дім торгівлі і розпусти...
Передбачаючи цю біду, група колишніх політв`язнів 8 жовтня 2007 року звернулася до Президента з проханням напередодні відзначення 70-річчя від дня народження поета допомогти заснувати сквер його імені в цьому рідному йому і нам кутку святошинської землі.
З цим же проханням до Президента, Прем`єр-міністра і Міністра культури зверталася ціла низка громадських організацій. Президент Віктор Ющенко 30 січня 2008 року підписав Указ № 67/2008 «Про вшанування пам'яті Василя Стуса», де записано:
«Кабінету Міністрів України, Київській міській державній адміністрації забезпечити створення у місті Києві за участю громадської організації «Музей шістдесятництва» музею Василя Стуса, а також спорудження пам'ятника цьому активному учасникові визвольного та правозахисного руху, видатному українському поетові».
Але нічого для цього не зроблено.
Хіба що хтось завбачливо набив цвяхів у живі стовбури – кажуть, нічні розбійники потемки зламали дві пилки, тому решту дерев позрізали на рівні 2– 3-х метрів – ті пеньки волають до неба…
Тут до 1979 року стояв двоповерховий будиночок – тоді це була вулиця Львівська, 62. На його місці тепер пролягає гілка Кільцевої дороги з півдня на проспект Перемоги (колись Брест-Литовський проспект). Це тут була Четверта просіка, яку Стус згадує у віршах. В одній із двох квартир Василь Стус мешкав після одруження з Валентиною Попелюх 10 грудня 1965 року. Тут написано найбільшу частину його творчого доробку, тут народився і ходив до 140-ї школи їхній син Дмитро. Тут побувало багато Василевих друзів, ба, в кагебістських анналах записано, що тут після арештів і судів 1965 – 1966 рр. відбулася «нарада у верхах» – зустріч чільних шістдесятників, на якій обговорювалися становище нашого народу:
«Не один із нас розпачливо думав, що саме духовне існування рідного народу сьогодні поставлене під загрозу. І не один відчував: коли якийсь порятунок ще є, то тільки сьогодні. Бо завтра вже буде пізно. І ми, свідки цього потаємного затоплення нашого національного суходолу, змушені були заговорити про явища геноциду». (В.Стус. З таборового зошита).
Попри цю спільну біду, попри виключення з аспірантури, фактичну заборону на публікації й утрату друзів Стус прожив тут, мабуть, найщасливіші свої дні – до арешту 12 січня 1972 року. Творчість поета повна «спогадувань святошинських пречистих»:
...Ось ґанок наш. Ти вже перед дверима.
Натисла на дзвінок і легко так
Важезну прочинила райську браму.
Озвався син наш. Крикнути б. Але
подати голосу не стало сили.
По восьми роках розлуки він у серпні 1979 року повернувся до дружини і сина вже на вулицю Чорнобильську, 13-А, що неподалік, через проспект. Жив там до другого арешту 14 травня 1980 року. Під час перепоховання 19 листопада 1989 року ми привозили його сюди в домовині на останній поклін. Там живе вдова Валентина.
Поруч, на проспекті Вернадського, 61, від 25 травня 1995 року висить меморіальна таблиця роботи Бориса Довганя, що сповіщає: “В цьому будинку у 1963 – 1965 рр. жив поет Василь Стус”. Це був гуртожиток аспірантів АН УРСР.
А 21 травня 2003 року на сусідній вулиці Радгоспній відбулися урочистості з нагоди перейменування її на вулицю Стуса.
Де, як не у Святошинському районі, має бути найбільше пошановане ім`я Стуса – видатного поета, правозахисника, Героя України? Це ім`я зробило б честь кожному місту, кожній цивілізованій нації.
Тепер, коли дуби і сосни, що пам`ятали Стуса, уже зрізані і скоро тут може розпочатися будівництво «офісно-торговельно-розважального комплексу», ми, лауреати премії імені Василя Стуса, закликаємо владу міста Києва скасувати як неправильне своє рішення продати цю ділянку землі на проспекті Перемоги, 119, закликаємо офіційно найменувати її Сквером імені Василя Стуса і постановити розпочати тут будівництво Музею Василя Стуса. Ми допоможемо в цій добрій справі.
Влада Києва покликана плекати історичну пам`ять українського народу, примножувати його культурну спадщину, зрештою, оберігати життєве середовище киян. Чинячи навпаки, вона стає, кажучи словами Стуса, учасником потаємного затоплення українського національного суходолу і протиставляє себе культурі українського народу.
18 березня 2009 року.
Лауреати премії імені Василя СТУСА:
Василь ОВСІЄНКО
Олена ГОЛУБ
Микола ГОРБАЛЬ
Михайло ТКАЧУК
Леся МАТВІЙЧУК
Раїса ЛИША
Ігор ЖУК
Галина СТЕФАНОВА
Микола МАЛИШКО
Анатолій РУСНАЧЕНКО
Президент Українського ПЕН-Клубу Євген СВЕРСТЮК
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri May 1 17:32:58 2009
Із редакційної пошти.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------
Добрий день!
Вас турбують з Міжнародної федерації Бойового Гопака, бойового мистецтвакозаків.Запрошуємо вас до інформаційного обміну на тему історії України, історіїкозацтва, культури та здоров’я і інші теми. Якщо у вас є молоді люди чистарші прихильники, що цікавляться темою козацтва, бойових мистецтв,самовдосконалення, древньою історією світу, дайте будь ласка нам їхелектронні адреси щоб ми з ними зв’язалися.Наша організація займається відродженням козацьких традицій, та життя.Створюємо січі де проживають козаки. У нас заборонено пити і палити.Проводимо не менше трьох раз на тиждень тренування з козацькогоєдиноборства (загартування, фізична підготовка, самозахист), організовуємолітні козацькі табори для дітей та дорослих.Цікавимося усім новим, хочемо знати як живуть люди за кордоном, запрошуємодо себе пожити козацьким життям на декілька днів.Терпляче чекаємо на вашу відповідь.
Якщо українською мовою не можете нам відповісти, пишіть тою мовою, щознаєте ми все рівно зрозуміємо. Адже козаки це люди які знали декількамов, були освіченими людьми, ми теж стараємося не відставати від нашихпращурів.Обов’язково вказуйте чи розумієте українську письмову мову.З повагою Кобзар Ігор Володимирович представник Міжнародної федераціїБойового Гопака.Живу на землі, де зародилося та набуло найбільшої слави козацтво України.
Деякі наші сайти:
Міжнародна федерація Бойового Гопака - http://hopala.org
Дніпропетровська обласна федерація Бойового Гопака -
http://www.hopak-sich.org.ua
Дніпропетровська міська федерація Бойового Гопака -
http://www.dniprohopak.org.ua
Інші сайти знайдете на цих сайтах.
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri May 1 17:24:23 2009
Із редакційної пошти.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------
Добрий день шановні українці Росії !
До Вас пише керівник тріо бандуристок Оріана з м. Тернополя. Нещодавно з,явилась інтернет сторінка нашого тріо. Отож ми працюємо над розповсюдженням інформації про тріо "Оріана". З Вашого дозволу висилаємо адресу і Вам ( ми не впевнені що ця інформація Вам потрібна та сподіваємось що хоча б в якійсь мірі буде цікавою ). Для українців за кордоном ми ще приктично не грали ( не враховуючи нещодавні виступи в Італії ), тому десь сподіваємось на запрошення від росіян чи українців в Росії.
Наша адреса в інтернеті www.oriana-bandura.com.ua
З повагою,
тріо бандуристок "Оріана" | | | | Аналітик | Додано: Fri Apr 24 12:23:04 2009
Про користь ненависті до України
Якщо судити за справами, то Путін ненавидить Україну. Людина поверхових знань, до того ж викривлених школою КДБ, він не розуміє національних прагнень України, Естонії, Грузії, тому й не зумів побудувати спокійних ділових відносин з усіма колишніми республіками Союзу. Як свідчить коротка історія безнадійного визнання Абхазії та Південної Осетії, політику Путіна не поділяють усі без винятку держави на теренах колишнього СРСР. Це дивний провал, рівного якому я не можу знайти у глибинах історії. Навіть у Гітлера, який безнадійно борсався на самому краю безодні та якого добивала могутня світова коаліція, до кінця 1944 року ще залишалися союзники. В Путіна після десяти років безроздільного правління їх немає.
Можливо, вони Росії не потрібні? Якось незручно серйозно відповідати на це запитання. Віщий Олег ще не збирався вражати нерозумних хазар, а банальністю вже вважалося перше правило стародавньої дипломатії: зібрати довкола себе якнайбільше друзів, зруйнувати якнайшвидше коаліцію ворогів.
Якщо стосовно Китаю, Білорусі та Казахстану ще можуть бути якісь сумніви, то решта країн, що межують із нами, до нас явно не прихильні. Заперечувати це безглуздо. Тому влада каже, що так воно і має бути. Ніби іншого й не можна очікувати від природних конкурентів, стривожених і розлючених дедалі більшим упливом путінської Росії. Такий собі дипломатичний варіант сталінської максими, відповідно до якої класова боротьба загострюється в міру просування до соціалізму.
Навіть якби такий погляд був правильним, усе одно дипломатія країни, що залишилася наодинці, заслуговує на найнижчу оцінку. Протягом останнього десятиліття зовнішньою політикою керує особисто Путін. Нас оточують дуже різні країни, і щоб посваритися з кожною з них, потрібні сталева воля і гнучка уява. Кожен із сусідів у чомусь особливий і вимагає особливого підходу. Відносини з Естонією (блокує «Північний потік») – це не те, що з Литвою (єдине сухопуття до Калінінграда). Для справ з Україною (Помаранчева революція плюс Севастополь) не застосовний грузинський варіант (Революція троянд чимось нагадує помаранчевий Майдан, але додаються Абхазія, кордон із Чечнею і яйця Саакашвілі).
Сусід по селу, в якому я мешкаю, випивши, засмучується: «Ех, просрали ми нашу Україну!» Якщо не сердити його запереченнями, а потихеньку розпитувати, то з’я¬со¬вується, що у «нашій Україні» ні друзів, ні маєтків він не мав і не має. Проте слово «Крим» при сусідові промовляти не можна – починає буянити. Твердо переконаний, що української мови немає – є наша, але зіпсована поляками. Прізвища українського президента не па¬м’ятає, але не сумнівається, що він американський шпигун. Цей самий агент душить російську мову. Хохли над росіянами знущаються. Ну й так далі.
Цілком упевнений, що рівнозначний аналог моєму сусідові неважко знайти десь на Подолі або в Коломиї. Темнота і пиха не є чиїмось національним привілеєм. І мова, близька до рідної, а все ж нерідна, часто звучить якось пародійно. Мій сусід страшенно обурився, дізнавшись від ме¬не, що українці кажуть «злий собака». Це ж треба, каже, як знущаються з тварини! А селяни у п’єсах класика української літератури Івана Микитенка від душі сміються з безглуздого російського слова «заяв¬ле¬нiє»: ні, щоб по-людськи сказати: «заява». Таких прикладів безліч.
Тому я не розглядаю тут побутових проявів міжнаціональної ворожнечі. Йдеться лише про дії урядів. Понад те, голів урядів. Тобто про найвищу політику.
Чи відомі вам випадки безпосереднього втручання перших осіб України у вибори президентів Росії? Мені – ні. Але всі знають, що Путін особисто диригував президентськими виборами в Україні. Спроба ганебно провалилася, але він щедро винагородив своїх бездарних підручних – депутатством у Думі, членством у Суспільній палаті, присутністю на ТБ.
У Бухаресті Путін палко втовкмачував Джорджеві Бушу, що українська держава – це непорозуміння. Не його провина, що американський президент залишився глухим до аргументів кремлівського експерта. Нічого подібного не лунало з вуст високого київського начальства.
Тисячі нафтовиків і газовиків із Дрогобича і Борислава переселялися освоювати Самотлор і Ямал. Досі на бурових нерідко звучить українська мова. Але не було прикладу, щоб українська влада наполягала на спільному володінні сибірськими родовищами. Путін же рветься до українських газотранспортних мереж напролом.
Ну нехай би рвався і прорвався. Так ні, обрив за обривом. З кожної чергової сутички з Україною Росія виходить із моральним і фінансовим збитком. Остання газова війна коштувала їй $2,5 млрд миттєвого збитку. Ганьба, яку витончено називають втратами репутації, обійдеться значно дорожче. Найсвіжіша угода України з Європейським співтовариством у зв’язку з модернізацією газотранспортних мереж є переконливим підтвердженням цього.
З Москви тече антиукраїнська жовч, часто нічим не обґрунтована. Яка причина? Чи не банківська непрозорість Газпрому і «Роснефти»? Особистий інтерес Путіна до вуглеводнів? Сталінська маячня радянської шкільної історії, де все вкрай спотворено? Бездарність путінських спецслужб, які навіть брешуть якось понуро, по-ра¬дянсь¬кому? Особливо виразно все це видно на прикладі Голодомору.
Важко вигадати щось образливіше для будь-якої нації, ніж ставлення офіційної Москви до цього найбільшого з нещасть роду людського. Якби шість мільйонів українських солдатів загинули внаслідок ядерного вибуху, хімічної атаки або під мечами завойовників, це, пере прошую за цинізм, ще якось терпимо. Але ці шість мільйонів померли найстрашнішою, найповільнішою і най¬нестерпнішою смертю – від ¬голоду. Вони померли не в окопах, а в себе вдома. Вони вмирали разом із дітьми на руках. Вони вмирали на своїх кухнях, на очах у каструль і казанів, тисячі разів вилизаних, що знали і наваристий борщ зі старим (саме старим, у цьому весь смак!) салом, і вареники з вишнями та сметаною, і запашний український хлiб, який хоч і через тиждень нарізай скибками, а він все свіжий і так пахне!..
Тисячі, десятки тисяч жінок, дітей, людей похилого віку, перш ніж померти, божеволіли. Коли настала річниця цього космічного нещастя, Дмітрій Мєдвєдєв відмовився приїхати до Києва. У листі до Ющенка він засудив політиканство та іншу негідну метушню. Певна річ, був би він обранцем Росії, а не злого прем’єр-міністра, він пішки пришкандибав би під Дніпровські кручі, і не до Ющенка, а до шести мільйонів пам’ятних свічок, якими мала осяятися того дня Україна. Залишивши осторонь і спірний газ, і замусолену, тричі оббрехану Совітами Переяславську раду, і слиняве слов’янське братерство, і те, що Україна – найбільша європейська країна. Не до Ющенка, не в Раду, а просто до нещасних жертв був зобов’язаний прибути російський президент. Просто до шести українських мільйонів.
Після цієї ганебної неявки жорстка атака проти Голодомору набула рис чітко організованої кампанії. Особливий гнів офіційної Москви викликала та обставина, що українці вважають Голодомор геноцидом. Кіль¬ка недавніх сюжетів у «Вестях», яким відведена провідна роль у викритті київських підступів, оголюють скелет нашої пропаганди. Українців звинувачують у нагнітанні антиросійського психозу на таких підставах.
1. Голодомор не можна вважати геноцидом, оскільки такий самий голод і в ті самі часи лютував і в інших частинах СРСР: на Дону, в Казахстані, на Поволжі. Тобто річ не в Україні.
2. Голодомор не можна вважати геноцидом, оскільки постраждали переважно українські селяни, а не просто українці. Тобто тут був класовий підхід, а не національний.
3. Голодомор не можна вважати геноцидом, оскільки його жертвами стали не лише українці, а й етнічні росіяни, німці, греки, євреї.
4. Голодомор не можна вважати геноцидом, оскільки в його практичній реалізації значною мірою брали участь представники українського етносу.
5. З метою політичних спекуляцій українці явно перебільшують суворість Голодомору і чисельність жертв. Вони використовують сумнівні аргументи, охоче вдаються до фальсифікацій документів і фотографій, щоб виставити Голодомор як навмисний захід, спланований у Москві.
Маю із сумом визнати, що ці п’ять пунктів на дуже багатьох росіян діють. Зловтішаються лише безнадійні ідіоти. Але навіть розсудливі громадяни сумніваються щодо Голодомору. Мовляв, так, люди страждали. Так, умирали. Але називати це геноцидом, як в Освенцимі? Ні, ось тут ми проти.
Особисто я, побувавши (на щастя, не тоді, а значно пізніше) і під Краковом, і на Колимі, дійшов висновку, що Освенцим був би своїм у дружній сім’ї Гулагу. Але залишмо цю тему іншим. Зараз важливо зрозуміти, що таке геноцид.
Це слово у його нинішньому сприйнятті вперше з’явилося в документах ООН 1949 року. Хоча поголовне знищення етносів фізично, біологічно, культурно старе як світ. Біблейський Мойсей ретельно про¬водив етнічні чистки, що не заважало йому стати пророком. Позбавляти життя не лише цілі народи, а й їхню худобу, волів та кіз – це було спеціалізацією Ісуса Навіна. Трагедію початку ХХ століття вірмени називали різаниною, а турки – втихомиренням бунту. Тепер вірмени перекваліфікували різанину в геноцид, а турки запевняють, що боролися проти сепаратистів. Отже, наполягати на термінологічній чистоті цього слова – значить проявляти неповагу до історії.
Але українське нещастя якраз відповідає терміну. Міркуйте самі. Три століття українська культура витіснялася на задвірки суспільного життя. Село залишалося не лише колискою «холопської мови», а й хранителем національної культури. Ставши городянами, люди часто перетікали в іншу мову і звичаї. Відтворення української національної свідомості залишалося за селом. Його знищення означало перелом культурного хребта українського етносу. Тобто, згідно з ООН, типовий геноцид.
Страшний голод на Дону і в Казахстані ніяк не позбавляє Голодомор властивостей геноциду. Гітлерівці методично знищували циган, але ніхто на цій підставі не заперечував геноциду проти євреїв. Геноцид проти калмиків не може слугувати спростуванням паралельного геноциду чеченців та інгушів. Поміж жертв Бабиного Яру були українці та росіяни, але це не позбавило трагедію мученицького єврейського вінця...
Довгі роки в Радянському Союзі заперечували той всесвітньо відомий факт, що головною жертвою Бабиного Яру були київські євреї. Цензура пропускала лише один варіант: «Загинули радянські громадяни». Я ніколи не розумів, у чому була краса цековського варіанта. Тим більше не розумію нинішніх. Ну хочуть самі українці вважати своїх земляків жертвами українського Голокосту – нам-то що? Навіщо нам ловити їх за руку? Для чого тикати в ніс, мовляв, не брешіть, не шість мільйонів вас із голоду перемерло, а лише п’ять із половиною? Для чого докоряти українцям: про своїх, мовляв, горюючи, чому не голосите ви за мільйонами жертв розкозачування. Чи вони не люди?
Я не пам’ятаю, щоб Мєдвєдєв і на ювілеї розкозачування приїжджав, та не в ньому річ. Наш мстивий і злопам’ятний лідер вже кого не злюбить, то не злюбить. А не злюбить усіх підряд, так і нам із ними нічого чоломкатися. Ненависть загострює погляд, і відразу бачиш: ось хохол, ось газ, а ось хохол наш газ цупить. Звісно, це хохол, а ви подумали, що хтось іще? | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Apr 23 17:57:08 2009
Костя Затулін вирішив учрєдіть трибунал власного імені і "посадіть всєх". Для початку на три роки (потім буде видно).
http://www.svobodanews.ru/content/article/1614667.html
Між іншим, статті на Свободі можна коментувати. Під цим матеріалом поки жодного коментаря.
Цікаво, держави що підписали пакт Ріббентропа-Молотова, під закон потрапляють чи ні?
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Apr 23 17:13:01 2009
Між іншим, Петро Барановський був українцем, родом із Чернігова. Похований у Донському монастирі.
Василь Коломацький
Археолог Валентин Янин стал "Хранителем наследия"
Академик Валентин Янин, заведующий кафедрой археологии исторического факультета МГУ, стал лауреатом первой всероссийской премии "Хранители наследия". Янин, более 50 лет работающий на раскопках в Новгороде, отмечен наградой в категории "Открытие". Ректор МГУ Виктор Садовничий также стал "Хранителем", но в номинации "Слово", пишет "Время новостей".
В числе награжденных также оказались Савва Ямщиков, председатель Ассоциации реставраторов, Анатолий Кирпичников, заведующий отделом славяно-финской археологии Института истории материальной культуры РАН, председатель Рязанского отделения Всероссийского общества охраны памятников истории и культуры (ВООПИК) Вера Чернышева, руководитель отдела охраны памятников министерства культуры Южной Осетии Нелли Табуева.
Устроители церемонии, состоявшейся в доме Пашкова 21 апреля, почтили специальной премией память Петра Барановского (1892-1984), крупнейшего реставратора, человека, спасшего от сноса собор Василия Блаженного.
http://www.lenta.ru/news/2009/04/23/heritage/ | | | | Крутько | Додано: Sun Apr 19 04:43:05 2009
— Як на мене, в дослідженні відображено нелюбов росіян до держави Україна, а не до самих українців, — вважає директор Інституту філософії імені Г.Сковороди НАНУ Мирослав Попович. — Соціологам варто було б попрацювати з респондентами у фокус-групах, щоб побачити мотивацію до таких відповідей.
Що більшим є гніт і тиск влади в країні, то більшою є потреба в самореалізації деінде. Російські обивателі завжди жили в імперії в пригнобленому стані. Відчуття своєї ущербності, неповноцінності реалізовувалося в ненависті до турка, єврея та інтелігента. Я боюся, що щось подібне ми зараз переживаємо у стосунках із Росією. Цей патріотичний порив, котрий об’єднує росіян навколо «єдиної Росії», деформує її самосвідомість, і середня людина компенсує свій неповноцінний статус у державі більш-менш агресивною нелюбов’ю до так званих зрадників. Потрібно змінювати ситуацію через вищі кола інтелігенції. | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Apr 18 19:35:40 2009
Продовження дискусії на "Свободі" по фільму "Тарас Бульба". Приймає участь режисер Володимир Бортко. Теж цікаво.
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/1610037.html
Василь Коломацький
КОБЗА | | |
|
Гостьова книга 
