В гостьовій книзі 1083 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 » |
| V.K. | Додано: Sun Dec 28 15:26:07 2003
Публікуємо передрук із Лента.РУ.
Невже ніхто із москвичів не засудить дії Лужкова в Україні? Валерій Семененко, Юрій Кононенко, де ваш голос? Шановний Стефане Григоровичу, де Ваш голос?
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------------------
СПС и "Яблоко" поддержали Виктора Ющенко, а коммунисты - Богдана Хмельницкого
Около 200 человек устроили в воскресенье пикет около посольства Украины в Москве. Его участники выразили свою поддержку кандидату в президенты Украины Виктору Ющенко. В пикете приняли участие представители молодежного отделения "СПС", "Яблока", московского фан-клуба украинской группы "Вопли Видоплясова", фан-клуба футбольного клуба "Динамо" (Киев), а также представители других организаций и движений. Среди оранжевых лозунгов в поддержку Ющенко выделялись грузинские и белорусские флаги.
К зданию посольства Украины прибыл также председатель партии "Яблоко" Григорий Явлинский. "Сегодня мы пришли поддержать народ Украины", - заявил он журналистам. Явлинский выступил за проведение нового тура выборов президента Украины. "Я считаю, что сейчас нужен третий тур, естественно, в присутствии международных наблюдателей", - сказал лидер "Яблока".
Через некоторое время к посольству подошла небольшая - около 20 человек - группа коммунистов во главе с Виктором Анпиловым, сообщает корреспондент Lenta.Ru. Большая часть анпиловцев, похоже, не вполне понимала, кого надо поддерживать, поэтому они выкрикивали абстрактные лозунги вроде "Советский Союз" и "Богдан Хмельницкий". В какой-то момент обе стороны хором скандировали "Фашизм не пройдет!". В конце концов коммунисты ушли, но один из них остался вместе с митингующими сторонниками Ющенко. Он привязал и своему красному флагу оранжевую ленточку и объявил: "Хорошо. Пусть будет Ющенко. Лишь бы наступил мир на всей планете". Его приветствовали радостными возгласами и аплодисментами.
Как сообщили РИА "Новости" в правоохранительных органах столицы, администрация Центрального административного округа Москвы санкционировала участие в пикете возле посольства Украины не более 30 человек.
http://www.lenta.ru/russia/2004/11/28/meeting1/
|  | | | V.K. | Додано: Sun Dec 28 05:15:36 2003
Анатолію Даценко:
Анатолію, і ти з оцим Вячеславом Ігруновим збирався створювати політологічний клуб у Москві? Подивися що він сказав на Радіо Свобода. Це ж другий Гліб Павловський - все на замовлення Кремля і підтримка одного з кандидатів. Жодної об"єктивності. Це та ж сама політика, що і на З"їзді вихідців з України, яких пізніше прозвали "вихідцями Ігрунова". Безплідний політик, інтегратор без фантазії, поширювач застарілих міфів, не інтелігент.
А ось Вадим Дубнов зовсім інша справа. Ось цього треба брати - розумний і об"єктивний. Він москвич?
Тут згаданий лінк:
http://www.svoboda.org/programs/PR/2004/pr.112304.asp |  | | | V.K. | Додано: Sun Dec 28 03:38:08 2003
Нагадуємо читачам, що у зв"язку із тим, що наш програміст-дизайнер присвятив своє серце українській революції, ми змушені публікувати наш матеріал у Гостьовику.
Публікуємо публіцистику поетеси Антоніни Листопад (Краснодон).
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------
Публіцістика
ЇДЬТЕ В СХІДНУ УКРАЇНУ!
(Замість звернення до національних лідерів)
Хто не ризикує, той не тримає скіпетра! Хто не передбачає події, ніколи не буде нею керувати. Мудрість саме тому і мудра, що вона передбачає все.
Нам нашіптують, що ми, українці не маємо свого національного лідера. Неправда! Просто наших національних лідерів вміють дуже влучно і вчасно нейтралізувати. Так свого часу зникнув із політичного обрію Костянтин Морозов, пам'ятаєте, ще того міністра оборони, який чітко сказав Єльцину : „Ні, не віддамо Севастополя!" Де він зараз ?!
І не видно, і не чути. А м іг бути на місці Кучми. І ми б уже були Європейською Україною! Як Прибалтика.
Когось - під кілерські кулі, як Вадима Гетьмана і Георгія Гонгадзе. Юлю Тимошенко - просто в тюрму. Нізащо! Хіба за те, що вернула в українську скарбницю мільйони гривень, украдених нафтово-газовою мафією, працюючи в уряді Віктора Ющенка. А самого Ющенка - в найчорніші пари! А когось, вибачайте, просто коліном під зад, як Стельмаха. Цинічно і грубо!
Терор і тоталітаризм в Україні продовжується. Духовний і фізичний терор голодного і холодного життя. Тоталітаризм скацаплення, облуди і фальсифікації! Справді, смішно об'являти в Україні рік Росії. Росії, яка ще і не збиралася виходити з України!
Знаєте, чому в американському Голівуді багато сяючих зірок?! Бо їхнє світло щодня показують людям! Зачиніть в чотирьох стінах навіть найблискучішу зірку, і ніхто не догадається, що вона - зірка. Хто буде знати, що ти - наймудріший національний герой, якщо не чути твого голосу і не видно твого променю?!
А саме це і роблять з нашими українськими провідниками!
Де це видано, щоб переможець в парламентських виборах опинився в самому кутку Парламенту і став національною меншістю?! Одні парадокси.
Але гляньмо правді в очі. „Наша Україна" програла ситуацію в парламенті. Не вловила моменту, щоб вибрати свого Голову Верховної Ради. Не втримала в національних руках ключові пости і парламентські комісії. Відчули воду в трюмах, як миші з корабля, почали втікати, найперше, бізнесмени.
Ми знаємо, що, Віктор Ющенко і Юля Тимошенко вміють робити справжнє діло.
Хіба не Ющенко створив національну гривню?! Хіба ми не відчули українську господаровитість його і Юлії Тимошенко в першому Національному Уряді?! Інша справа,
що хтось уже забув, хто йому почав виплачувати і збільшувати щомісячно пенсію і
зарплату. Треба нагадати. Нарешті, саме Віктор Ющенко об’єднав „Нашу Україну”! _
Але ми бачимо також підступність кучмо-кулака! Який не знає ні межі, ні грані, Мусимо створити ту межу в будь-якій ситуації. Бо найлегше сказати: нам не дають. Людина може зробити все, якщо дуже захоче. Тим більше, коли та людина - лідер! Але їй треба помагати.
Болить, коли вріжеш навіть мізинця. Ще дужче болить поранене тіло. Але пошматована душа болить найсильніше. Коли болить душа – треба діяти! Бо інакше біль не припинити... Зараз саме такий момент. Болить уже усе! Скипілося, з'ятрилося, скривавилося...
А нас знову заставляють, щоб ми самі поміняли шило на мило. На президентських виборах. Саме до цього нас готують державні ЗМІ - натуральні хитрі змії. Пізно буде через рік про це говорити, коли брудною брунатною рікою поллється чорна пітьма на наше світло.
Ми, люди - дивні істоти. Віримо лише тому, що бачимо і чуємо. А хто те говорить і хто те показує, чомусь вникати не хочемо. Що можна побачити і почути на приватизованих чужомовцями українських телеканалах і в телеефірі чужої ери, питати українця не треба. Очі маємо всі. І що нам підсовують читати, теж перепитувати не треба. А звідси і поголос. Щоб не перейшов нам в наступне голосіння.
Доля дає нам останній шанс. А вибір буде здійснюватися на Сході України. Так, так, на превеликий жаль. На тому зрусифікованому, обдуреному, обкраденому Сході, де найбільше виборчого, так званого електорату. І де ніхто з російськомовного населення не має правдивої української інформації.
Ющенко знов поїхав до Америки. Там і зостанеться, - чую сьогодні в черзі до поштового відділу.
Не надійтеся – не зостанеться! !
Але їхати треба зараз в Східну Україну!
Щонеділі, щосуботи, кожного Божого дня, коли нема нагальних справ в парламенті, Вікторе Андрійовичу, Юліє Володимирівно, Вам треба бути в Харкові, Дніпропетровську, Луганську, Сумах, Полтаві...
Люди повинні вас чути і бачити! Скажете, Законом ще не дозволяється передвиборча агітація. Коли дозволять - буде пізно, потонете в чорнопіарстві. Хто заборонить Вам Зараз звітувати перед своїми виборцями, які є в кожному місті і селі?! Про свою працю, про ситуацію в Парламенті, про невдачі і здобутки, люди мають чути з перших вуст. Не дадуть приміщення? Може, і не дадуть. Афіші - на вулицях. Людей - на майдани! І віч-на-віч перед людьми зі своїми звітами, зі своєю правдою, зі своїми планами. Бо найгірше. Коли за вас говорить ваш ворог. Ви знаєте, що він наговорить!
Звичайно, їхати туди, де тебе чекають друзі і добрі знайомі в Західну Україну набагато приємніше. Але найпотрібніше їхати туди, де ти повинен ще придбати і друзів, і прихильників.
Бо наступним Президентом стане Той, Хто притулить до себе серце Донбасу і хто знайде довіру у душах східняків! І не обманюйте себе надією, що буде інакше. Вибір знову - єдиний і незворотній зробить саме Східна Україна.
Я дуже люблю свою рідну Західну Україну, сумую за нею, радію за неї. Як є за що порадіти, от хоч би з того, що на моїй Волині появився новий часопис „І словом, і ділом", вітаю своїх волинян, але як би я не хотіла, а в Західній Україні лише жменька виборців порівняно з густонаселеним Сходом.
Мої східняки, серед яких я живу уже багато років - розумні люди. І зроблять розумний вибір, якщо наші українські національні лідери покажуть їм свій розум. Поки що їм показують можновладці лише фальш, обман і крутійство. У цьому наша спільна велика біда.
Бо й, справді, чому до цього часу „Наша Україна" не випустила мільйонним тиражем однойменну газету з правдивим національним голосом. І щоб в кожну сім'ю на Сході, на Півдні, безкоштовно, за паспортною адресою! При такому протистоянні, яке зараз робиться українству, газета - найголовніша зброя. Все ж таки є ще у фракціях „Наша Україна", в БЮТі якісь хоч патріоти - бізнесмени! Чому немає жодного нашоукраїнського комерційного телеканалу, бодай на території сусідньої Польщі, звідкіля би щодня в ефір виходила правдива інформація?! Врешті, решт, є ж радіо "Свобода" і Віктор Ющенко і Юля Тимошенко мають там бути найчастішими гостями.
Без попереднього політичного артобстрілу не виграється жодна політична битва. Тим більше в тоталітарній Україні ! Треба це все таки зрозуміти нашим лідерам, і поставити на кін, і слово, і діло, негайно !
Хто не ризикує, той не тримає скіпетра!
В Америку, в Японію, в Росію нехай буде їздити майбутній Президент. А національний лідер за р і к до виборів мусить іти до своєї нації! Бо тільки вона, ота нація, затуркана, запльована, заплутана, закльована, загіпнотизована, але тільки вона може посадити лідера на свій національний трон і дати йому в руки престольний скіпетр.
Якщо її не о б м а н у т ь в черговий раз...
Безсумнівно одне, лідерство повинне бути і чутне, і видиме. Попри увесь тоталітарний спротив існуючого в Україні режиму! Безсумнівно також і друге, хто завоює Схід України своєю правдою, той матиме всю Україну! І хочеться, щоб ніхто не посмів підморгувати східнякам, що українські національні лідери нерішучі, ще ніяк не визначаться, тягнуться до Америки, / бо й справді, куди ж тягнутися ? /, а Схід більше любить свою мачуху Росію.
Усі люблять добре життя. Оце і є найбільший критерій справжньої демократичної достойної влади! Влади, яка не буде красти, а буде вертати украдене у нас попередниками. Але люди мають це почути з вуст самого Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, побачити їх і запитати, що хочуть, і отримати відповідь. Щоб ніхто не ляпав знічев'я: злодійка. Так, злодійка. Бо вкрала у російського газового і електричного клану те, що той клан постійно краде в України, перекрила йому злодійське горло і вернула українцям зарплатою і виплаченими пенсіями. В уряді Віктора Ющенка!
Ми маємо зараз в Україні дуже сильних національних лідерів, навіть сильніших, ніж ми думаємо. Хто з них матиме більший імідж на Сході України, той і має йти на президентські вибори. Хотілося б, щоб не стали знову суперниками свої між своїми. Щоб не віддирався голос від голосу, серце від серця, душа від душі... Чи Віктор Ющенко, чи Юлія Тимошенко?! Це вирішить Схід. Ще до виборів. Якщо вони вчасно поїдуть в ту Східну Україну.
Потрібна тільки правильна стратегія і вірна тактика. Схід України уже стільки разів обманювали, що люди нічого іншого і не чекають. Тож правдивий стратег мусить вийти на відкриту сцену з ясним обличчям. І мудрий тактик повинен все зробити, щоб його правда стала національною правдою.
Бо хоч навіть не маєш і зерна неправди за собою, твій суперник і зерно зробить кукілем, як ту нещасну банківську стипендію Ющенкової дочки, яку отримують усі банківські працівники-студенти. Бо той, хто краде мільйони, буде робити і тебе злодієм за твою копійку, зароблену працею. Щоб заплутати нелюдську, а звірячу свою химерію в людському потоці суєти.
Мудрість мудра не тому, що сильна. Мудрість мудра тому, що розумна. І вміє вичислити чужу глупоту. На три порядки вперед! Так от, зараз в чисельнику стоїть Східна Україні. Бо має найбільше ч и с л о. І що б не знаменував знаменник Західної України, але сумарність результату буде залежати від суми національних зусиль, саме на Сході України. Український Захід був, є і буде Національним Голосом, Ідеєю, Голосником. Але Схід завжди вигравав Українське Діло, тільки українським воно і було лише раз, на Референдумі 91 року. Дай, Боже, щоб це саме сталося і в 2004 році!
Схід України - вічний індикатор наших негараздів. Бо східні окупанти дуже дорожать своєю окупацією. Тому сюди їдуть тисячі ешелонів з Московщини. Зі своєю брехнею, зі своїми артистами, священиками, бізнесменами і усяким політичним бомондом.
А ми вернімось у рік 91, з нашими надіями і сподіваннями. Наш референдум! Національні наші західні рейди на схід, потяги, автобуси, люди... Хіба ми не виграли тоді?! Вкраїно - акцент на схід! Зі своїм українським словом, зі своїм Українським Ділом! З українською піснею, з українською правдою. Мій Краснодон до цих пір пам'ятає Євгенію Лукасевич зі Львова, Галину Кажан з Луцька, українців із Сокалю і Станіславщини, які приїжджали до них в 1991 році. Але на цей раз ніхто не простелить м'якенької доріжки, якої і тоді не було. Але тоді не було і того спротиву, який буде чинитися тепер. Здрейфимо - програємо. Витримаємо - виборемо! Зараз в кожному східному місті, селищі мають працювати західні бригади. Концертні, письменницькі, просвітянські, політичні.
Пам'ятайте, без сходу, нічого не доб'ємося і не виборемо. Обмануть Схід –обманутим залишиться і захід! А нинішня система зробить усе, щоб обманути! І Схід, І Захід. І знову залишитися при своїй страшній владі...
Хто не ризикує, той не тримає скіпетра! Зараз - час для найголовнішого ризику. В нашому житті. В ім’я життя України!
Антоніна ЛИСТОПАД,
Лауреат премії імені Василя Стуса,
м. Краснодон
| | | | V.K. | Додано: Sun Dec 28 03:24:07 2003
Публікуємо репортаж 2003 року про подорож поетеси Антоніни Листопад (Донецька обл.) на Соловки (Росія).
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------------
Стежками суму і пам’яті
5.09.2003 © Наталя Литвиненко-Орлова
Цього літа до північного російського Мурманська приїхала відома українська письменниця, член Спілки письменників України, лауреат премій імені Василя Стуса та Олени Пчілки, дипломант шевченківського конкурсу за твір “Лицарська Голгота”, автор книг “Сльоза любистку”, “Біла Молитва Братика”, “Євшан - Провидіння”, “Покрова”, “Свячена вода” Антоніна Листопад.
На пароплаві “Клавдія Єланська” пані Антоніна разом з головою Національно-культурною автономії українців обалсті Наталею Литвиненко-Орловою та юним членом мурманської української громади Сашком Шумлянським відвідала Соловецькі острови.
З особливою увагою делегація оглянула експозицію-пам’ятку Соловецького табору особливого призначення (“СЛОН”) і розшукала кам’яну брилу, що колись покоїлась над прахом останнього кошового Запорізької Січі (Нової) Петра КАЛНИШЕВСЬКОГО – людини, котра об’єднала три століття української історії: народилася в XVII, жила у XVIII та померла у ХІХ століттях.
Нажаль, тепер ця унікальна пам’ятна брила є лише оглядовим експонатом на терені невеличкого музейного некрополя, а сам прах легендарного кошового покоїться на старому монастирському цвинтарі, який у 1938 році був зруйнований більшовиками. Щоправда, на місці старого цвинтаря і досі помітні рештки стародавньої церкви, а також вціліло декілька аналогічних надгробних брил.
Учасники поїздки побували біля башти “Сушило”, під муром якої знаходиться холодна келія, в якій відбував покарання наш легендарний кошовий. З зовнішнього боку башти при самій землі було чітко видно три таких келії. Певно, що якась із них – і є та сама…
Українською калиною та землею, що пані Антоніна привезла з України, освятили брилу та всі три келії через маленькі загратовані (але без скла) віконця. Розвіяли землю і на старому цвинтарі.
Під час Служби Божої в одній із церков Соловецького монастиря були запалені скоботні поминальні свічі: і по нашому легендарному Калнишу, і по невинно убієнним і закатованним нашим землякам. (В музейній експозиції “СЛОНа” нажаль відшукали тільки чотири світлини: Є. Плужника, В. Підмогильного, М. Зерова та Л. Курбаса). Але знаємо, що їх, невинно убієнних і закатованних, було дуже і дуже багато… Вічна їм пам’ять!
У Мурманську відбулася творча зустріч Антоніни Листопад з українцями міста. Пані Антоніна поділилася враженнями про поїздку, прочитала свої поезії, а також – тільки-но написані віршовані нотатки.
Після Мурманська пані Антоніна відбула в місто Петрозаводськ, щоб вклонитись могилам в сумнозвісному урочищі Сандормох.
Антоніна Листопад
“МОЯ СВІЧКА”
Дорога – дололит.
Дорога – горловина.
Ми всі – одна роса.
Ми всі – єдина Пам’ять.
Везу на Соловки лиш гілочку калини.
І ще – свою сльозу, яка розтопить камінь.
Дорога – через яр.
Дорога – через крівцю.
Тут - єднокровність спить.
Тут – оживає глина.
Везу на Соловки насіння чорнобривців.
Засію острів весь.
Хай пахне Україна!
Дорога полину.
Дорога – синьольону.
Є вишитий рушник.
На хрест і на сторожу.
Везу на Соловки Почаївську Ікону.
Початок і кінець, і середину Божу.
Дорога ця – печаль.
Дорога ця – і пісня.
Ми всі серед вогню.
Ми всі посеред льоду.
Ще свічку запалю
Душі своєї, звісно, -
На вічне на життя
Негаснучого Роду.
| | | | V.K. | Додано: Sun Dec 28 03:13:45 2003
Публікуємо Звіт спостерігача від СКУ москвича Руслана Нестеренка, який прийняв участь у першому турі виборів. Звіт надано Редакції Першим замісником голови ОУР Валерієм Семененко. Велика подяка обом москвичам за їх роботу.
Якщо інші спостерігачі мають щось додати про свої враження просимо надсилайте звіти в редакцію на мейл vassilik@hotmail.com
Василь Коломацький
КОБЗА
----------------------------
З В І Т
Офіційного спостерігача від Світового Конгресу Українців
на виборах Президента України 31 жовтня 2004 року
Нестеренко Руслана Юрійовича. Посвідчення № 0370,
видане 28 вересня 2004 року
Спостереження за перебігом виборів відбулося на виборчих дільницях № 61 та 62 виборчого територіального округу № 55 міста Маріуполя Донецької області.
Прибув до міста 29 жовтня вдень. В районі „Черьомушки”, де розташовані дільниці, саме не було світла, протягом кількох годин. За словами мешканців округи, те саме було 28-го, може півдня або більше. Зателефонував у Київ до штабу ЦВК, в групу сприяння спостерігачам, Войцеховській – що передбачено Законом у разі вимкнення світла під час голосування або підрахунку голосів? – обіцяла уточнити. За якийсь час вдруге черговий дав мені номер телефону Донецького регіонального штабу групи сприяння...
На другий день, 30 жовтня, поїхав до територіальної окружної комісії виборчого округу № 55, але застав лише 2 дівчини - комп’ютерних операторів, які нічого не знали про заходи при перерві електропостачання. Довелося передчасно завітати до дільниці. Там запевнили, що попередні негаразди були пов’язані з профілактикою електрообладнання в переддень виборів, що все буде гаразд, а про всяк випадок є достатньо ліхтарів та свічок.
31 жовтня о 7-й ранку був на дільницях 61-й та 62-й, які розмістилися у двох крилах першого поверху середньої школи № 60. Офіційно зареєструвався на обох дільницях. Одночасно зі мною зареєструвався офіційний спостерігач від „Партії регіонів” Рассолов Борис Григорович. Іще на дільницях були зареєстровані спостерігачі від різних кандидатів, політичних партій та громадських організацій. Наводжу загальний склад спостерігачів, наданий мені в дільничній комісії № 61:
1. Третякова Яна - Волга
2. Нестеренко Руслан - СКУ
3. Рассолов Борис - Партія Регіонів
4. Абакуменко Оксана - Симоненко
5. Віткова Ірина - Волга
6. Кочелабова Оксана - Збітнєв
7. Залепа Ганна - Бродський
8. Крохмальова Олена - Янукович
9. Грабовська Наталя - Янукович
10.Салькова Олена - Базилюк
11.Василенко Людмила - Бродський
12.Бондаренко Галина - СНД (РФ, Ростов на Дону)
13.Третяк Олександр - СНД (РФ, Ростов на Дону)
14.Доля Ганна - Базилюк
15.Шмачков Петро - Ющенко
(Прізвище останнього відсутнє на моєму примірнику підсумкового протоколу з „мокрою” печаткою, копія якого додається. По уважному розгляданню наданий мені примірник протоколу виявися призначеним для СПЕЦІАЛЬНОЇ виборчої дільниці. Таким чином, або цей примірник не ідентичний тим, які надані іншим особам, присутнім при підрахунку голосів, включно з членами виборчої комісії, що є порушенням статті 79 п.8 Закону, або до територіальної виборчої комісії відправлено протокол невідповідної форми. Ще питання – як бланки протоколів спеціальної виборчої дільниці опинилися на звичайній виборчій дільниці, та чи не було факту зловживання?).
Далі – перевірка опечатування сейфа з бюлетенями – все ціле, оголошення кількості отриманих бюлетенів (як у протоколі, перерахунку протоколів не було), далі все порядком з відкріпними посвідченнями, погашення невикористаних та інше, але деякі дії, такі, як підрахунки та порівняння, підписи тощо проводяться не послідовно, а синхронно-паралельно, тому перевірити чинність усіх дій та актів неможливо для одного спостерігача, та ще й на 2-х дільницях одночасно. Все порядком зі скриньками, всі з підписаними контрольними листами – чотири великі – в залі голосування, три маленькі, з яких одна виноситься за межі приміщення дільниці, три інші ставляться догори дном на видному місці в залі голосування.
О 8-й починається голосування. Контингент виборців переважно пенсійного віку, оскільки район міста старий, ”спальний”. О 10-й годині, після оголошення голови відбуває пересувна скринька з трьома членами комісії формально представленими від різних партій. Формально, бо насправді незаангажованими та законослухняними є менше третині від складу комісій та офіційних спостерігачів. Решта з головами включно представляють адмінресурс. Так, голова 61-ї дільниці Безхлєбний О.Г., зазначений, як представник Бродського, насправді виявився ревним функціонером партії Януковича. Це показало голосування членів комісії по визначенню „сумнівних” бюлетенів при підрахунку голосів.
Обладнання приміщення та розташування скриньок, кабін в цілому задовольняє вимогам Закону. Незначне порушення пов’язане з кількістю інформаційних матеріалів, яка на два перевищує число кандидатів, тобто два плакати продубльовані. Агітації або тиску на виборців не помітно. При кожній дільниці існують „таємничі” кімнати, до яких заходять окремі члени виборчих комісій. Але мене туди не пускають на тій підставі, ніби це службові приміщення школи. Окрім того, кожне крило школи (та дільниці) має окремий „чорний” вихід на вулицю.
З’являються перші скарги виборців про неправильність та відсутність записів у списках виборців, яких до 20-ї години набралося більше десяти, принаймні на 62-й дільниці. Звіт по скаргах обіцяли надати в кінці голосування, але не виконали „за браком часу”.
По 11-й годині з’явилися дві кореспондентки з тернопільської газети, Ірина та Тетяна? з телекамерою. Більш детальні дані про себе, про газету та матеріал про вибори обіцяли надіслати мені електронною поштою.
По обіді надворі коло входу до школи з’явились двоє дівчат з єкзит-полом. Звідки? – питаю. – З „Нового проекту”. Опитують, нотують. До них підходить чоловік, командним тоном питає (російською, звичайно) „Від кого?” – Від Збітнева. – „Скільки Симоненко?” – Чотири. – „Скільки Ющенко?” – П’ять. – Сів на авто, поїхав. Кажу дівчатам, що не мають права за Законом оголошувати результати опитування до 20-ї години, хто б не питав. Але і сам не знаю, чи то було завдання – „чотири, п’ять” – чи миттєвий поточний підрахунок? Дівчата, як їм наказано, мляво опитують до шостої, по тому зникають.
По якомусь часі підходжу до тернопільських дівчат – вигляд засмучений, переляк в очах – кажуть члени комісії чи ще хтось відібрали камеру, посилаючись на Закон, який начебто дозволяє знімати лише 15 хвилин (?!). Розповідають, що „сивий чоловік в окулярах” погрожував відвести куди слід... З’ясовую, що це був офіційний спостерігач від „Партії Регіонів”, вже згадуваний Рассолов Б.Г. Після короткої дискусії з головою виборчої комісії про порівняльні права журналістів та офіційних спостерігачів на користування камерою під час голосування приїздять голова місцевого осередку „Нашої України” Петро Шмачков, ще один „нашоукраїнець” Едуард та жінка з посвідченням офіційного спостерігача від Ющенка. Їй віддають камеру і двоє з місцевого штабу Ющенка відбувають. Далі вже не знімають нічого. Принаймні в моїй присутності цього не було. Таким чином, конфлікт улагоджено. Дівчата казали, що до камери попали кадри, на яких зафіксовані порушення в кабінах та коло скриньок. Збереглися ті кадри чи ні після тимчасової конфіскації – не знаю. Я, правду кажучи, не був свідком якихось значних порушень під час голосування, окрім виходу з кабінки діда з онукою. Але наші журналістки та Оксана Абакуменко, офіційна спостерігачка від Симоненка, стверджували, що бачили і вкидання по два бюлетені однією особою до скриньок, і по двоє в кабінці, і порушення при видачі бюлетенів. Правда, письмових свідчень не залишили.
Один чоловік прийшов з ксерокопією паспорта, його відіслали до голови. Чим скінчилось – не знаю. Десь о пів на восьму прийшла стара жінка, яка скаржилася на те, що її нема в списках виборців, хоча протягом місяця перед тим неодноразово приходили додому агітатори, які взнали про її негативне ставлення до кандидатури Януковича. Так от, її чоловік в списках залишився, а її вилучили. Я їй пораяв, що треба б було зайти вчора, а сьогодні, по закону можна улагодити лише в територіальній комісії, куди вона вже не встигає (їхати не менш півгодини). Порадив звернутись до голови дільничої виборчої комісії (ДВК) № 62. Пізніше на моє запитання про долю цієї скарги працівники ДВК запевняли, що їй дозволено було проголосувати (порушення? – по Закону – так).
Близько 8-ї години, перед закриттям зали для голосування біля „чорного виходу-входу” дільниці № 62 пожвавлення, знадвору чути звуки авта, кличуть голову, він виходить на вулицю. Але вже 8-ма, маю повертатись до 61-ї дільниці, де буду присутнім при підрахунку голосів. Оголошено про закінчення голосування.
Нас четверо. Я з Іриною залишаємось на 61-й дільниці, а спостерігачка від Ющенка з камерою та друга кореспондентка – на 62-й. Було хоча б по троє - мали б одного заявника та два свідки, а так, не вистачає. Двері з центрального входу зачиняються (а „чорні”, певно що ні, бо всюдисущий Борис Григорович („ПР”) протягом двох годин з’являється то там, то сям).
Засідання починається вчасно і в кімнаті для голосування.
Звернення та скарги виборців не розглядалися.
Столи розставляються літерою Т з дуже довгою ногою на 4-5 столів.
Список виборців (на 37 листах) підписується, ставиться печать.
Кількість виборців не рахується ( бо вже підрахована), оголошується.
Нас з Іриною силою відсувають до самого низу літери Т, метрів десять або й більше від верху літери та „чорного входу”, біля якого стоять скриньки, сейф з порожніми бюлетенями, службова кімната ДВК.
Вносять сейф з невикористаними бюлетенями, висипають їх на два верхні столи (літери Т). Коло столів цілий натовп чоловіків. Якусь мить здається, що хтось метким рухом вихоплює з купи бюлетенів пачку на 150 чи коло того бюлетенів, і та пачка зникає в натовпі. За головами, що схилились над столом, нічого до путя не видно.
Оголошується (не рахується) кількість невикористаних бюлетенів. Бюлетені погашаються.
Оголошується (без підрахунку) кількість виборці, які отримали бюлетені - вона дорівнює оголошеній кількості контрольних талонів.
Запаковуються в окремі пакети, підписуються списки виборців та контрольні талони. Не перевіряються належно відповідність сум бюлетенів, контрольних талонів та числа виборців, бо все вже пораховано та збігається заздалегідь.
Тепер вже мене підпускають до скриньок – перевіряємо – все ціле. Відкривають спершу пересувну, висипають, рахують – в ній 54 бюлетені. Потім великі скриньки. Одна велика не відкривалася, чи що, її частково розламали. Вміст скриньок висипають на столи.
Починається підрахунок бюлетенів по кандидатах. Підрахунок загальної кількості бюлетенів не проводиться. (А навіщо? – вона ж повинна дорівнювати кількості виданнх бюлетенів та числу виборців, взявших участь у голосуванні, як за недавніх часів – за це відповідає головою голова комісії (даруйте збіг) перед владою області). Оголошується потрібне число виборців, взявших участь у голосуванні. Бюлетені дружно розкладаються на двадцять шість купок, відповідних 24-м кандидатам у алфавітному порядку, проголосувавшим проти всіх та „сумнівних”. Далі йде також паралельний підрахунок по перших п’яти за алфавітом купках, одночасно найбільша остання з 24-х купа розкладаєтся на купки по 50. Після оголошення результату по перших п’яти кандидатах переходять до найбільшої купи, яку рахують пачками по 50. Далі розглядають купу „сумнівних” бюлетенів. Більшість з них схожі одне на одного, як брати – близнюки (усі клітини заповненим хрестами в діагональ, а проти Януковича стоїть галочка). Голосуванням членів комісії та волею голови такі бюлетені зараховуються на користь Януковича – щось з 12 бюлетенів. 9 з купи визнано недійсними. Далі підраховують голоси за Ющенка, Симоненка, Мороза, ще когось… Рахують голоси против усіх. Далі голова підбиває проміжну суму, та звіряє її з шпаргалкою, яку виймає з кишені. По тому решті, кому не вистачило голосів оголошують та записують зеро! Усі двадцять шість купок запаковується окремо. Складається остаточний протокол, та необхідна кількість копій, підписується належно, роздається. Усе оголошується та вивішується на стіні. Finita la comedia!
Уся процедура підрахунку аж до клонування протоколів включно зайняла рівно дві години та закінчилася о десятій вечора. Результат, гідний книги Гіннеса. Без паралельного підрахунку досягти такого результату було б фізично неможливо! Ось чому перші результати прийшли з дільниць сходу та півдня України (де все було пораховано ще до виборів!), а решта лише під ранок та згодом – там рахували ретельніше, за Законом.
Треба зауважити, що момент вірогідного підкидання сфальсифікованих бюлетенів до купи був абсолютно не застережений. Воно й не диво – двоє проти добре підготованої команди, переважно чоловіків військового гарту. Попри все, за Януковича проголосувала безсумнівна більшість виборців по дільниці, у Ющенка, Симоненка та Мороза нічого не відібрали (по цій дільниці). А якщо й підкинули, то десь порядку десяти відсотків (плюс – мінус п’ять).
Ще до закінчення підрахунків на нас чекали з машиною двоє вже знайомих з місцевого штабу Ющенка. Супроводжувати „валізи” з бюлетенями та протоколами до територіальної комісії не стали, а забрали дівчат, та й мене „підкинули” до мого тимчасового помешкання.
Наступний день, 1 листопада, до територіальної комісії не поїхав, бо заяв, скарг та актів не складав – надто перо папір шкребе – без документальних доказів та свідоцтв. По тому зібрав валізу, та поїхав до Києва.
У Києві завітав до штабу Ющенка на Подолі. Розповів усе дуже чемній дівчині-юристу. Обмінялися телефонами, адресами й по тому.
А оце склав З В І Т.
| | | | V.K. | Додано: Sat Dec 27 18:02:54 2003
Дорогі читачі!
Публікуємо матеріал УВКР від 27 листопада. Перепрошуємо за незручне форматування.
Просимо звернути увагу на заяви регіональних керівників ОУР (від керівництва ОУР заяви немає, але є звіт голови групи спостерігачів на виборах Валерія Семененка). Звіт Семененка також буде опублікований.
----------------
Повідомляємо, що у Канаді відбулося три демонстрації протесту діаспори коло дипломатичних представництв. У вівторок пікетувався консулат України у Торонто, у четверг посольства Росії (і можливо України?) у Отаві, у п"ятницю - консулат Росії у Торонто. У п"ятницю було коло 2 тис учасників, пікет тривав 3 години (це довго порівняно із прийнятою нормою, яку визначає місцева поліція).
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------
ЗАЯВА
УКРАЇНСЬКОЇ ЧАСТИНИ
УКРАЇНСЬКОЇ ВСЕСВІТНЬОЇ КООРДИНАЦІЙНОЇ РАДИ
В умовах госторої суспільно-політичної кризи, спровокованої грубими порушеннями Конституції України і виборчого законодавства з боку нинішньої влади, Українська Всесвітня Координаційна Рада заявляє про свою підтримку дій Комітету національного порятунку і готовність виконувати його рішення.
Українська Всесвітня Координаційна Рада констатує, що вибори Президента України 2004 року пройшли з грубими порушеннями законодавства, норм демократії, а їхні результати, затвердженні Центральною виборчою комісією, суперечать елементарним поняттям про честь і справедливість. Відтак Українська Всесвітня Координаційна Рада оцінює листопадову ситуацію в Україні як повстання українського народу, а передусім молоді проти фальсифікації, за демократичні вибори і за повалення стіни між народом і владою.
Українська Всесвітня Координаційна Рада висловлює своє обурення діями правлячого режиму, що спрямовані на розкол нації і здатні призвести до часткової втрати державного суверенітету. Українська Всесвітня Координаційна Рада вважає такі дії державною зрадою і нагадує чільним посадовцям про відповідальність перед законом і власним народом. Адже спадкоємці старого імперського режиму зневажили волевияв народу і своїми діями поставили під загрозу авторитет України у всьому світі, що може надалі призвести до міжнародної ізоляції нашої держави. Тому для нас, українців, дуже важливо, що світ побачив справжнє лице українського народу, яке досі було представлене обличчям Кучми.
У зв’язку з цим, Українська Всесвітня Координаційна Рада звертається до громадян України і українців світу із закликом:
– не визнавати результати голосування у другому турі президентських виборів, затверджені на засіданні ЦВК 24 листопада 2004 року;
– підтримати всенародно обраного Президента України Віктора Ющенка;
– утверджувати добре ім’я українського народу і української демократії у всьому світі всіма доступними засобами.
НАС НЕ ПОДОЛАТИ!
Від Української Всесвітньої Координаційної Ради: Михайло Горинь, Павло Мовчан, Ярослав Яцків, Петро Кононенко, Михайло Батіг, Микола Дробноход, Лілія Григорович, Борис Кожин, Євген Сверстюк, Максим Розумний
МЕМОРАНДУМ
ГРУПИ МІЖНАРОДНИХ СПОСТЕРІГАЧІВ НА ВИБОРАХ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ – ЧЛЕНІВ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ
(У СКЛАДІ ГРУПИ СПОСТЕРІГАЧІВ ВІД СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ)
Представники Об’єднання українців Росії – взяли участь у спостереженні за виборами президента України: проведенням передвиборчої кампанії, голосуванням 31 жовтня 2004 р. та повторним голосуванням 21 листопада 2004 р.
Група спостерігачів у кількості 18 громадян Російської Федерації з Москви, Санкт-Петербурга, Республіки Татарстан та ряду інших регіонів країни відзначає, що передвиборча кампанія з боку кандидата від влади була далекою від демократичних норм. Владні і підвладні структури на місцях, використовуючи адміністративний ресурс, чинили шалений тиск на виборців. Від керівників організацій, підприємств під загрозою втрати посади вимагали заяв трудових колективів на підтримку В. Януковича. Керівники вищих учбових закладів примушували студентів підписуватись, що вони проголосують за того ж кандидата. Мали місце опитування і перепис населення з позначкою, за кого буде голосувати виборець. Всі державні засоби масової інформації працювали виключно на кандидата від влади. Перед виборами проводився підкуп виборців, зокрема пенсіонерів.
Під час виборів, особливо при повторному голосуванні, різними методами проводилась масова фальсифікація результатів. Наприклад, у деяких регіонах, зокрема Донецькій, Луганській областях, у порівнянні з першим туром явка виборців зросла на 10-20 відсотків, на деяких дільницях проголосувало навіть 103-105
відсотків виборців за рахунок неконтрольованого та багаторазового використання відкріпних посвідчень. Практично стовідсотковим голосуванням за В. Януковича відзначились спеціальні виборчі дільниці; є дільниці, де 10-15 відсотків виборців проголосувало на дому. На багатьох дільницях спостерігачі кандидата від опозиції не були допущені до контролю за проведенням виборів та підрахунку голосів.
У Російській Федерації переважна більшість громадян України не змогла проголосувати через відсутність виборчих дільниць у місцях компактного проживання, зокрема у Західному Сибіру, на Далекому Сході, Крайній Півночі. Натомість стараннями Посольства України в РФ та Міністерства закордонних справ України було здійснено спробу створення значної кількості додаткових дільниць для явної підтасовки результатів голосування, яка лише в останній момент була відкинута Верховним Судом України. У приміщенні Посольства України в Російській Федерації безперешкодно розповсюджувалась створена спеціально для агітації за кандидата В. Януковича газета “Час України”. Вельми показовим фактом поведінки високопоставлених урядовців було те, що під час проведення одного з заходів у Посольстві глава Дніпропетровської облдержадміністрації В. Яцуба дозволив собі грубі випади проти опозиційного кандидата. Посольство крізь пальці дивилось на участь у передвиборчій кампанії В. Януковича іноземних громадян. Все це, як відомо, категорично забороняється українським законодавством.
Аналіз результатів спостережень за виборами Президента України дає незаперечні підстави заявити, що виборча кампанія та самі вибори проведені із значними порушеннями законодавства України, загальноприйнятих демократичних норм, а їхні результати не можуть бути визнані такими, що відповідають реальному волевиявленню громадян України.
Валерій Семененко – перший заступник голови ОУР, член Ради директорів Світового Конгресу Українців, керівник групи спостерігачів
ЗАЯВА
СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ
Світовий Конгрес українців та його складові організації у тридцяти країнах світу активно спостерігали процес виборів президента України 21 листопада 2004 року. Наші
висновки обґрунтовані спостереженнями близько 250 міжнародних спостерігачів, які були акредитовані ЦВК від СКУ та нашої складової організації Українського конгресового комітету Америки та Конгресу українців Канади.
Незважаючи на остаточний результат виборів, який подає ЦВК, на сьогоднішній день ясно, що навіть при підрахунках ЦВК кількість голосів для обох кандидатів надзвичайно подібна і тому, ми вважаємо, що порушення, котрі відбулися на користь кандидата Віктора Януковича, вплинула на результат, поданий ЦВК. Тому, після того, як ЦВК проголосила президентом Віктора Януковича, його не можна вважати обраним народом. У випадку, коли б ЦВК проголосила президентом Віктора Ющенка, треба констатувати, що Віктор Ющенко переміг попри перепони та порушення не на його користь.
Серед порушень можна виділити такі примітивні приклади як: неособисте голосування; надання виборцеві більше одного бюлетеня; намагання вкидати жменю бюлетенів у виборчу урну, навіть представниками дільничних виборчих комісій, або їхніми друзями, т. зв. карусель; відкритий підкуп виборців тощо. Ще більший вплив мали такі події як направлення виборців голосувати за кандидата Януковича самою дільничною комісією, шляхом висилки запрошення на голосування з памфлетом про Януковича, вказівки за кого голосувати особисто надані виборцям членами дільничних виборчих комісій, керівниками заводів тощо. З найбільшими наслідками використовувалися на користь кандидата Януковича ресурси держави України та навіть чужих держав недемократичного устрою, наприклад Росії та невизнаного Придністров’я. Також треба згадати про затримування та намагання залякувати спостерігачів кандидата В. Ющенка.
Українська діаспора, діяльність якої координує СКУ, вітає Віктора Ющенка з перемогою та пропонує йому наші послуги на користь нашого народу та на благо незалежної, демократичної Української держави.
Аскольд Лозинський – Президент СКУ; Віктор Педенко – Генеральний Секретар СКУ; Михайло Савків – Президент УККА; Остап Скрипник – Екзекутивний директор КУК
ЗАЯВА
КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ КАНАДИ
Від імені Голови Конгресу українців Канади ми хочемо висловити свою глибоку стурбованість щодо втручання Російського уряду у вибір Президента України, здійснений українським народом.
Протягом виборчої кампанії пан Путін відкрито підтримував одного з кандидатів, зробивши декілька візитів в Україну. Серед цих візитів мала місце присутність російського президента на військовому параді поряд із кандидатом, який є фаворитом для влади, паном Януковичем. Окрім того, багаточисельні заяви пана Януковича були підтримкою політики саме Російського уряду, який у свою чергу видав наказ про матеріальне забезпечення виборчої кампанії пана Януковича. Згодом, задовго до надання ЦВК офіційних результатів виборів, які на думку безпристрасних спостерігачів вважаються сфальсифікованими, пан Путін надіслав привітання пану Януковичу.
Не дивлячись на твердження Євросоюзу, ООН та Канадських спостерігачів про невідповідність виборів демократичним стандартам та грубі порушення на виборчих дільницях, пан Путін знову ж таки надав перевагу пану Януковичу. На основі цих дій Російський уряд показав повну байдужість до бажань українського народу.
Поряд із тим більший відсоток голосів було віддано пану Ющенкові, як це було вказано в результатах екзит-полів та паралельних підрахунків голосів. Сьогодні, попри те, що сотні тисяч людей в Україні мітингують проти фальсифікації ЦВК і вимагають визнання пана Ющенка президентом, Російський уряд продовжує ігнорувати вільний вибір українського народу. Гірше того, є свідчення, що команди російського спецназу прибувають в Україну, щоб захистити запроданий режим, який Росія підтримує. Як стурбовані громадяни Канади ми вимагаємо, щоб наша держава засудила дії Російського уряду в Україні, щоб Росія утрималась від подальшого втручання.
Представники Конгресу українців Канади, Торонто
ЗВЕРНЕННЯ
УКРАЇНЦІВ АРГЕНТИНИ
Українська Центральна Репрезентація в Арґентині, як складова частина Світового Конгресу Українців і Всесвітьної Координаційної Ради, долучається до звернень цих установ і засуджує процес вибору президента України, який відбувся з
надзвичайними порушеннями демократичних норм, в наслідок того є загроза вкрадення влади у народу.
Теперішня криза стала наслідком зловживання адмінресурсом українськими владними структурами для агітації за провладного кандидата Віктора Януковича, а також втручання у виборчий процес президента Російської Федерації і Московського патріархату. Українці Аргентини не можуть залишитися байдужими до подій на рідних землях і тому заявляють підтримку Віктору Ющенку і всім, хто бореться за встановлення дійсно Незалежної демократичної европейської держави.
Юрій Іваник – голова; Наталка Гоцуляк – секретар; Дмитро Грабар – голова Ради; Петро Маслюк – голова Товариства „Просвіта”; Іван Реґей – Голова Товариства „Відродження”
ЗВЕРНЕННЯ
РЕДАКТОРІВ ЖУРНАЛУ „ОБРАЗ” (АНГЛІЯ)
Дорогі Сестри й Брати, Українці! Ми, журналісти журналу „ОБРАЗ”, підтримуємо вашу героїчну боротьбу за свободу й демократію в Україні. Ми від самого початку стежимо за перебігом президентських виборів в Україні. Переглядаємо повідомлення обсерваторів із Західного світу. На основі зібраних відомостей, ми солідарні із вами у тому, що президентські вибори в Україні були підроблені московсько-комуняцькою мафією з оточення президента Кучми. Для угрупування Віктора Ющенка не було рівноправних можливостей досягнення перемоги. Всі обсерватори західного світу погоджуються в цьому. Очевидно, лише московські обсерватори заперечують такі факти.
Дорогі Друзі, Українці! Ми віримо, що ваше змагання є продовженням змагань українського народу за відновлення української держави, де українці могли б жити вільним життям без опіки старшого московського брата. Дружньо домагайтеся своїх прав! Ваша боротьба вже записана в історії України! Своїм змаганням ви намагаєтесь запобігти цьому лиху! Весь вільний світ слідкує за вашим змаганням! Солідаризується з Вами! Ми звертаємось із проханням до української міліції та збройних сил України вчинити згідно з покликом їхніх українських сердець: іти за покликом народу, а не „кучмівської мафії”! Ви ж діти українського
народу! Не будьте прикриттям для службовців російських військ, котрі у ваших українських одностроях-уніформах ховаються за вашими плечима, нелегально перебуваючи в Україні.
Запевняємо вас, що ми – українці на чужині – будемо стукати в усі двері, де тільки зможемо, щоб не залишити вас на поталу ворогам демократичної України! Ми звертаємося до урядів всіх країн, у яких живемо на чужині, допомогти вам! І маємо радісну вістку для вас, що нам обіцяють, допомога буде надана! Кінцева перемога, віримо, буде за вами, якщо в дружніх рядах ваша витривалість буде сильніша за витривалість „кучмівської мафії”!
Ми закликаємо в наших писаннях читачів і людей доброї волі підтримувати вас у змаганні за волю та демократію в Україні! Ще не було такого в історії України, щоб так багато мільйонів людей у світі спостерігали за змаганнями українського народу й були солідарні з українцями. Нарешті, Захід зрозумів, що московський президент Путін прагне до диктатури й продовження „холодної війни” у світі. Зрозумів, що „Російська Федерація” не стане скоріше демократичною, аж поки не стане Україна першою! Слава Україні! Слава вам, друзі!
Роман Ревкнів – Головний Редактор журналу „Образ”, Англія; Джан Дійн – редактор сторінки „Друзі за кордоном”, Англія; Наталка Таранець – редактор розділу „Українська Культура”, Австралія; Отець Джефрі Стефанюк – редактор з питань релігії, Канада; Ігор Столяров – український кореспондент з Одеси; Роман Сухий – редактор, Англія
ЗАЯВА
КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ ЕСТОНІЇ
Конгрес українців Естонії висловлює стурбованість процесами, що відбуваються в Україні у зв’язку з виборами президента. На основі заяв міжнародних спостерігачів від ОБСЄ, Ради Європи та інших структур, які вказують на допущені в ході виборів чисельні порушення, Конгрес українців Естонії вважає вибори, що відбулись, недемократичними, а їх результати нелегітимними і такими, що не відображають волевиявлення народу України. Члени Конгресу також вважають, що в ході передвиборчої кампанії кандидати в президенти були поставлені в нерівні умови, був задіяний адміністративний ресурс, що працював на користь кандидата від влади. Зокрема, переважна більшість українських засобів
масової інформації висвітлювали хід передвиборчої кампанії тенденційно. Це стосується і українських телеканалів, що транслюються в нашій країні; вони значною мірою вплинули на формування думки виборців, що проживають в Естонії. Виходячи із сказаного, Конгрес українців Естонії висловлює недовіру Центральній виборчій комісії і закликає владні органи переглянути результати виборів.
Конгрес українців Естонії також дякує уряду Естонської держави, який виразив підтримку демократичним силам в Україні.
Віра Коник – Конгрес українців Естонії i Українське земляцтво Естонії; Лілія Чикальска – Союз українок Естонії; Галина Малярова – Українське земляцтво м. Нарва; Леонід Чуприна – Українське культурно-просвітнє товариство м. Маарду; Ніна Дяченко – Українське земляцтво Іда-Вірумаа; Анатолій Лютюк – Центр української культури; Анна Лоовілі – Українське земляцтво Ойзу; Тетяна Ліндберг – Українське земляцтво г. Раквере; Ліліана Черепаха – Українське земляцтво г. Пилва; Богдан Лютюк – Скаутська організація “Пласт”; Сергій Іщенко – Спортивний клуб „Дніпро”
ПЕТИЦІЯ
ГРОМАДЯН ЛИТВИ –
УКРАЇНЦІВ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ
Ми, українці Литви, в цей доленосний для України і всій Європи час, звертаємось до українського народу з відчуттям солідарності в відстоюванні права голосу, боротьбі за демократію і майбутнє.
Ми категорично протестуємо проти всіх видів фальсифікації виборів. Висловлюємо свою недовіру існуючій владі і ЦВК, які вкрали голоси українців. Ми не визнаємо пана Януковича за президента України. Вимагаємо негайного перерахування голосів або повторних виборів на дільницях, на яких за повідомленням офіційних спостерігачів були зафіксовані порушення. Кажемо разом з українським народом: Ми разом, нас багато і нас не подолати! Ющенко – так!!! Слава Україні!!!
Віктор Чернишук – голова Громади Українців Литви; Наталія Шертвітєнє – голова Громади Українців Вільнюса; Ірина Кузнецова – голова Товариства Українців Вісагінаса; Павло Петро Яхімець – парох Вільнюської української греко-католицької церкви; Ігор Іванець – заступник голови ГУВ; Юрій Паньків – керівник української радіопрограми на Литовському радіо
УКРАЇНЦІ СИБІРСЬКОГО ЦЕНТРУ
УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
„СІРИЙ КЛИН” ОМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Висловлюємо свою підтримку Віктору Ющенку як новому Президенту України.
Ми дуже надіємося, що Верховна Рада України викаже свою недовіру ЦВК і підтримає рішення міських рад Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Києва про визнання Віктора Ющенка законнообраним президентом України.
Українці Омської області надіються, що голос діаспори буде якимось чином враховано. Бажаємо опозиції перемоги в боротьбі за кращу долю нашої Батьківщини – України.
Борімось – поборемо!
С. Винник – голова СЦУК „Сірий клин”; В. Мендзів – Президент фонду імені Т.Г. Шевченка
ЗВЕРНЕННЯ
АСОЦІАЦІЇ “УКРАЇНЦІ КАЗАХСТАНУ”
Члени Ради Асоціації, до складу якої входить 12 обласних українських громад Республіки Казахстан, надзвичайно стурбовані віроломним порушенням Закону “Про вибори Президента України” на теренах нашої історичної Батьківщини. Ми цілком поділяємо позицію блоку “Наша Україна”, особисто В.А. Ющенка та його прихильників.
Знаменно, що в дні виборів Президента Української держави проявила себе як ніколи справжня консолідація сформованої української нації – волелюбний, прагнучий до волі, свободи та правди український народ! Пишаємося зрілим патріотизмом та мудрістю української молоді! Вимагаємо не допустити людської крові та розбрату українського народу.
Запорукою цьому безперечно і неодмінно повинні стати правдиві, прозорі та не скривджені підсумки голосування виборців.
Україні потрібен Президент народної довіри, людина честі й правди.
Слава Україні!
Михайло Парипса – голова Асоціації “Українці Казахстану” (м. Павлодар); Члени ради Асоціації “Українці Казахстану”: Тарас Чернега (м. Астана); Микола Осипенко (м. Алмати); Мирослав Зеленяк (м. Караганда); Роман Бурда (м. Сатпаєв)
СВІТОВІ ПОДІЇ
УКРАЇНЦІ МУРМАНСЬКА
27 листопада, о 15 годині вийдуть до посольства Норвегії з державним прапором України і гаслами. Вони висловлять протест проти фальсифікації результатів виборів в україні і нагле втручання Москви у політичні справи незалежної України. Шануймося! Станьмо великою рікою! Станьмо Україною! Скрізь!
Наталя Литвиненко-Орлова – голова Національно-культурної автономії українців Мурманської області
ДЕМОНСТРАЦІЯ У СТОКГОЛЬМІ
24 листопада 2004р. з 10:00 до 13:00 близько 100 українців зібралися на демонстрацію на майдані біля Шведського Парламенту з протестом проти фальсифікацій та на підтримку Віктора Андрійовича Ющенка!
Протягом усього часу акції до демонстрантів підходили представники соціал-демократичної партії, партії модераторів та офіційний міжнародний спостерігач від Швеції на виборах Президента України. У коротких розмовах вони виявляли розуміння ситуації та підтримку!
Пересічні мешканці Стокгольму та туристи також цікавилися тим, що відбувається на площі, отримували інформацію та брали участь у дискусіях.
На 27 листопада заплановано проведення більш масштабної демонстрації.
МАНІФЕСТАЦІЯ В ЛОНДОНІ
Повідомляємо, що в неділю 28 листопада ц. р. відбудеться маніфестація в Лондоні в підтримку права українського народу та громадян України вільно користуватись українським виборчим процесом у відповідності до чинного законодавства. Маніфестація відбудеться біля пам'ятника св. Володимирові Великому, що знаходиться зараз перед будинком Товариства "Св. Софія" 79 Holland Park, London W11 3SW. Початок о 15:00 годині.
Всіх запрошуємо брати участь, визначитися та, будь ласка, передавати цю інформацію Вашим друзям та колегам, які, можливо, бажали б знати, що такий захід організується і хотіли бути його учасником.
Секретаріат Союзу Українців у Великій Британії
ДЕМОНСТРАЦІЯ В ХЕЛЬСІНКІ
Товариство Українців у Фінляндії запрошує усіх чесних людей на демонстрацію, яка розпочнеться у суботу 27 листопада 2004 року об 11.00 навпроти Посольства України за адресою Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki.
"Україно! Ми з тобою!" "Ми за чесні вибори!"
Для тих, хто прибуде громадським транспортом, зустріч біля метро "Kulosaari" об 10.30.
Захід зареєстрований у поліції.
* * *
ДО КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ
Короткий шлях, а не дорога дальня.
Не спинить ні пугач нас, ні палач.
І знову в бій, на цей раз вирішальний!
Не спи і не сиди. Не скигли і не плач.
Ні плач, ні сміх до тебе не озветься.
Труба гучна потрібна. І трубіж!
І кожен з нас – боєць. Із болем в серці.
І кожен мусить вийти на Рубіж.
Ти бачиш, що зробили герострати.
Гераклом стань! В годину пресвяту.
Ми мусим ворога в цей час здолати.
Поквапся швидше до свого гурту.
Бо найстрашніша – наша неприсутність.
Вдягаймо добру збрую й кунтуші.
Цей бій – за все минуле й за майбутнє!
У кожного граната – у душі.
Щаблі круті. Іще крутіший ступінь.
Великих крутять ниці і малі.
Цей бій уже іде. Тримаймось вкупі.
Ми ж на своїй, на рідній, на землі!
Як битись – не миритись! Знає кожен.
І висновок між висівок простий.
Тоді всіх супостатів переможем,
Як дуже хочеться перемогти!
Ти зможеш все. У цьому і розгадка.
І більше не ховайсь в ніякий схрон.
Як будеш битись справно без оглядки,
Тоді і ти зійдеш на власний трон!
Зійдем! І буде все у нас інакше.
З тобою-меч. З тобою – аналой.
А зараз йди у бій! Іди безстрашно.
Хто не боїться-переможе той!
І не чекай, щоб хтось за тебе – в звитяж.
Добути мусиш сам своє руно!
А зараз ти – боєць!
І мусиш битись.
Бо іншого тобі вже не дано.
ПІДНІМАЙСЯ, ВКРАЇНО!
Зупинився над нами Небесний пором.
Замість весел летять в нашу душу підкови.
Піднімайся, Вкраїно!
Легка на підйом.
Піднімайся, щоб ми не спізнилися знову.
І не стій же прип’ята до кучмокілка.
Вже і так закрижинилась в попіл крамоли.
Піднімайся, Вкраїно!
Звитяга тяжка.
Треба сильними бути в цей час, як ніколи.
Треба йти напролом. Через весь крутояр!
Ми престол струсонути в достойній спромозі.
Піднімайся, Вкраїно!
Повсюди – алярм!
Бо не можна спинятися на півдорозі.
Бо не можна, щоб пліднилися яничарі.
В кожній рідноколисці – роз’ятрені рани.
Піднімайся, Вкраїно!
На першій зорі.
Не чекай, доки сонце заходити стане.
Через трем, через труни і через терни
Кличе пращур. І правнуки голосно кличуть.
Піднімайся, Вкраїно!
У дзвони дзвони!
Піднімайся за правду на праведне віче!
Антоніна Листопад
| | | | Ан. Ви. | Додано: Wed Dec 24 22:34:19 2003
ДІАСПОРА ЗА РОЗУМ
Возвеличу малих отих, рабів німих,
І на сторожі коло них поставлю слово.
Т. Г. Шевченко
В діаспорі ми часто в думках повертаємось на Батьківщину. «Порадимось, посумуєм, поки сонце встане». Так от «малі діти» нашої Батьківщини - студенти вже «на ворога стали», бо пора тяжка настала. «Пора» то настала, а сонце за хмарами. Може встане сонце, коли українці всього світу об’єднають розумні зусилля. Далі, вибачте, доведеться дещо міркувати з гірким гумором та сарказмом, але щирі земляки надіюсь зрозуміють. Хоч (по собі знаю) з такими напоями та харчами (без доброго сала), та з такою екологією, з такою інформіцією та з таким способом життя - боюсь ми ще довго до тями повністю не дійдемо.
Раніш, коли траплялась якась невідома хвороба, то люди йшли на перехрестя доріг і питали, що воно за лихо таке? То можливо і нам потрібно гуртом порадитись. Очевидно наступив черговий кульмінаційний момент, коли Україні вкрай необхідні добре організовані, розумні громадські зусилля. Взаємна допомога значно більшої, ніж дотепер, кількості громадян потрібна не тільки для перемоги конкретного кандидата в президенти. Сучасна “гуманна” цивілізація спонукає держави та нації: Або прогресивно розвивайтесь на користь усього світу, або – зникайте, як шумери. От і у сучасних нащадків шумерів обікрали музеї, довбуть бомбами, викачують нафту, та випалюють з рідної хати.
А що чекає Україну? Мусить вирувати, кипіти, вибухати? Чи є серед українців в достатній кількості досить доброякісні, міцні кристали, щоб стимулювати суспільну реакцію безпечної розумової кристалізації? Момент кристалізації наступив, але очевидно є проблеми. Чи не здається вам, шановні добродії, що на цих виборах нас купують зовсім задешево? Бо або слабоумні ті, що купують, або ті, що продаються, або того- іншого, ганебного потроху?
От перед виборами знайшли ж чим людей якось чуть задобрити. Пенсійку підкинули. А раніш чого знущались? Державні рекетири, так заїлись, що не пам’ятали, не тямили, що прийде коза до воза, та сіна не буде? Схаменулись перед самим „вотумом”. Ну, це ж явно, може й з хитрої, але зовсім не з розумної голови! Чи може перенадіялись ЗМІями так голову зас…, щоб на очманілу гарбузу і так ковтнули все, що „Цетрвиборчком” видасть після запору?
Результати проведених виборів багатьма претендентами на президентство усвідомлені не досить самокритично. Трясуть чуже сміття, а в своєму оці сучків не бачать. Прикро читати, мовляв: „Такі ліниві, затуркані оці мої земляки-хохли. Не можуть злидні зрозуміти великої величі моїх думок, грандіозності моєї програми. Знать, ще не визрів той геройський час”. Або, маємо „те”, що маємо і „оце його” прийдеться 40 років водити по голодній пустелі навколо мого пальця. Ой, хоч би та не забути по дорозі що-небудь та собі вкрасти! Бо світом правлять такі ненажери. Крадуть з коліна в покоління. Перехрещу но я моїх президетів (уже не Леонідів, а Вікторів), щоб їм туди-сюди перекинутих шісток в процентах дещо випало.
Так от: Винуваті не бідні, бо дурні. Дурні ті, що задурюють.. Якби терплячі, мовчазно-вперті українці генетично не врятувались, не було б кого агітувати за вільну та незалежну Україну. Жахливо багато людей загинуло в панських міжусобицях. Вижили ті, котрі давно розчарувались в брехливо балакучих панах. Дуже поволі, як на волах, обережно, дещо вірили тільки таким, як самі. (Біда, що часто вірили тільки самі-собі і рахували булаву особисто своєю довбешкою). Ну, хіба що розпікали - тоді з кілкамии гонились і косили!! “Було колись на Вкраїні…вміли панувати!”
Егоїстичні ненажери-глитаї чомусь у бога ніяк не виздихають, заново заїдаються, смердять, але керують. Історично до цих пір - нічого нового. А пора конкурувати по-новому, більш прогресивно сповідувати досконалішу етику. Дозвольте пояснити цю думку трохи зі сторони, зупиняючись на більш загальних та злободенних проблемах, ніж вибори конкретного президента. Президентом хай буде той, кого чесно обрали, щоб світ не зневажав українців, як “совків”, обовязково дурніших за саоїх великих вождів.
”В лиху годину... недавно довелось мені заїхать в Україну” поклонитись могилам родичів. Хто ходить на цвинтар, мабуть переконались, як багато нових могил з’явилось за останні роки. В Броварах під Києвом це також дуже сумне видовище. Прийшли думки про вічне. Подивився, послухав, почитав, що публікують в ЗМІях. Стало сумно. Прикро. Я часто міркую словами Тараса Григоровича: „А скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли пани лукаві... Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, а препоганії пани... останні продають штани”. Влучніше не скажеш.
Мені політикою займатись - зась. „Та не однаково мені, якщо лихії, злії люди присплять Україну й в вогні її окраденую збудять!” Приходиться „вити совою”. Підло використовувати кандидатів в президенти, як провокаторів пожежі. Люди вимирають, а шість відсотків прихвоснів знущаються і насміхаються над „незалежною” Україною? Паразити хитрують-приватизують, крутить виборами, як чорт димом, брешуть, бояться правди і помсти. Це вже не психопатія або аморальна дебільність окремих керівників; це вже щось на зразок шизофренічного роздвоєння соціального стилю керівництва. Кажуть одне, думають друге, третє „хочуть, як ліпше”, по-четверте, відхрещуються, бо ”вийшло, як завжди”. „Сільниє міра сєго” безнадійно гниють і, (не маючи доброї поради, бо дуже вже нахабно смердять), намагаються черговий раз „поімєть” народ, „штоб всьо равно бидло любіло і голосовало „за”.
Мільярди гривен з „латаної торбини” втирають виборчому псу під хвіст. Такі президентохтиві страсті-мордасті! (На скільки все-таки розумніша за багатьох мужиків-політиканів виявилась Юля Тимошенко!) На одне місце аж дві чортові дюжини „претендентів” спочатку було кинулись обиратись в пани-президенти. Ну, можна хотіть, та не треба ж „передіть”. Треба ж пам’ятати народні прислів’я та приказки. Не сунься туди, куди твоя голова не лізе. Бо всунеш голову, а витягнеш „сгаку”. Заплюють ... .
Що, шановні земляки, ви маєте внаслідок попередніх виборів? Обіцяне „відчули на своїй шкурі”? Вам ще не зрозуміло, що з дюжини чортів одну сатану не вибереш, бо ж воно – нечиста сила! Так, для шику між собою, наші чорти з відьмами в вибори, як в карти, граються, дивуючи такою дешевою „демократією” закордонну нечисть. Всенародний спектакль „Вибори” потрібен, щоб показати західним банкірам і східним банкуючим, як так наші нові українські багатії людей псують, „своїх, не негрів, а таких... таки хрещених, но... простих”. Землячків, слабеньких на голову, так морочать, що не то голос - душу віддаси. А по суті – нічого наша убога душа та поодиноко боягузливий голос не варті. Остаточно ж підраховує голоси все те ж безбожне кодло, що залюбки у дідькового діда цицьку ссе.
Тут нюанс: „цивілізовані” капіталісти вважають (совєцькі) виборні методи насильства грубими, соціально вибухонебезпечними. На Заході своїх виборців також дурять, але з це - яке шоу! З’їзд величезної партії рекомендує. І то вибори закінчуються дегенеративно, з використанням новітніх науково-технологічних досягнень. А у нас кожний, зовні не зовсім божевільний нахаба, може сам себе просувати за грошики, бо папузі дозволяють каркати, щоб хоч 1 голос у противника вкрав. Давно пора великі гроші законодавчо закувати, як чуму (можливо за винятком благодійних грошей Сороса)! Може тих, хто сліпий на перспективу, будемо висміювати, а впертих пустобрехів виганяти з хати?
І взагалі, ми - нащадки могутньої трипільської культури, в котрих ще не вмерла козацька воля - в систему виборів маємо внести самі новітні суттєві та високотехнологічні вдосконалення. В бюлетенях потрібно б не гачки малювати, а акуратно вписати прізвище, кого вибираєш. Написане довше підробляти, та й по почерку легше виявляти шахрайство. Тепер машини вміють читати і сортувати миттю. А, якщо комусь дуже трудно писати, то май совість - лікуйся собі спокійно. Кого не оберуть, за хворого турбуватись повинні. Нема пального, щоб орати, так навіщо ж цинічно і лицемірно возити бумажки-бюлетені (з вгодованими бабами та дядьками)? Щоб фальшувати голосами тимчасово хворих та калік? Нічого „голосувати” на хвору, недозрілу або перезрілу голову. Україну чекають перевибори. А поки що, надрукував би хтось табличку: як проголосували по бюлетеням, по відкріпним талонам, без присутніх представників опозиції, з якою кількістю виявлених порушень…
Демагогія, психологічне навіювання – також сучасні засоби фальсифікації. Розумній, спокійній людині брехня не страшна. Але де той спокій, як діти їсти просять, цілий день потрібно гнути спину, начальству годити. На небо ніколи глянути. Але навіщо душу за кульок гречки продавати? За гречку треба говорити „Спасибі” та знати, що це крихітка для мух зі стола мироїдів. Тож голосувати треба так, як розум каже. На то воно поки-що „таємні, вільні вибори”. (Швидко, як в Росії, можуть за безпосередню владу голосувати не дозволити). Порадитись було б корисно. Знати потрібно, що кажуть люди, з котрими кандидат працював.
Охороні потрібно законодавчо заборонити приховувати ганебні вчинки державних керівників. Охоронці повинні бути „оком та вухом народу”, служити правді. По конституції народ має право знати правду. Отож і майора Мельниченка в наш брехливий час (до вияснення всіх мотивів) тактично корисно було б прославити, як національного героя. Щоб усі охоронці з нього брали приклад!
Історія часто повторюється в вигляді химер (не тільки на Банковій вулиці). Знову, вслід за М. Грушевським минулого століття пропонують заощадити на ліквідації армії, проголосити принципово український мир у всьому світі.. В армії таки чимало дармоїдів. Модернізувати, скорочуючи, треба. Але без власного захисту приходиться годувати чужу армію. Та й хто ж більш одностайно, ніж олов’яні солдатики, буде „голосувати” за головнокомандуючого, чи за те, що товариш генерал накаже? А де депутати та непідкупна громадськість на несекретних військових об’єктах виборчих дільниць?
Рекомендують використати на Україні методи президента Путіна. Будьте, абсолютно впевнені, заздрі товариші: і без ваших запрошень путні і распутні методи ще довго „не заржавіють” в Україні, Білорусі, Чечні, Катарі і на всьому ЄЕПі... А якщо хтось легковажно посміявся, мовляв: „от простачок-горбачок на нашому курорті пробайдикував владу”, то ці наївні дуже засиділись в дитинстві, все ще вірять в казочку про солом’яного бичка Борька та сірого Вовка.
А що: піп Гапон так не рахує: що електорат комуністів вимирає, ідеологія потребує вдосконалення? Чи комуністи тільки тоді будуть їсти, як соціалісти, коли побудують комунізм в окремо взятій країні? Хто його знає: можливо б пора допустити комуністів до влади років на 5, щоб „експропріювали” назад „собі у державу” награбоване „демократами” (знову ж таки тільки собі)? Було б справедливо? Так хіба ж комуністи, прийшовши до влади та програвши повторні вибори, передадуть владу „всяким” розумно поміркованим. Мабуть теперішні комуністи погано пам’ятають працю В.І. Леніна: „Шаг назад і два вперьод”. То б на виборах, не втрачаючи часу, принципово об’єднувались би з соціалістами для значно більшого спільного рейтингу. От той клятий рейтинг, який вже ніякою віагрою не піднімеш, а піднімати треба. Ой же ж чуємо ми несамовитий, істерично страждальний котячий спів в листопаді, як в березні! Дитячого крику та зітхань хворих калік-пенсіонерів не чути.
Вам би, шановні громадяни України, голосувати тільки за тих, хто на здорову голову вміє прогнозувати ситуацію, дешевого авторитету не канючить. „Легше верблюду пройти у вушко голки, чим багатому в рай”, написано в Євангелії. Ви добре знаєте, завдяки яким законам, та як розбагатіли наші „морди в законі”?
Хай багатенькі кандидати під гарантію відшкодування моральних збитків виборців підписують юридично завірений у нотаріуса конкретний договір: Наприклад:1- Створити справедливу систему реєстрації, винагороди та реалізації усіх розумних пропозицій; 2 - Хабарі законодавчо кваліфікувати тяжким злочином, що карається конфіскацією майна усіх, хто скористався злочином; 3 - Встановити (до такого то терміну) рівень зарплати і пенсій достатньо для нормального утримання сім’ї; 4 - Нагороджувати сім’ї, котрі забезпечили нормальне здоров’я та розумний розвиток дітей; 5 - Законодавчо затвердити необхідність вивчення здоров’я в школі так, як вивчають граматику і математику; 6 - Забезпечити кожному громадянину професійну освіту, відповідно його здібностям; 7 - Законодавчо узаконити економічну політику так, щоб кінцеві ціни продажу побутових товарів не перевищували собівартості у вітчизняних виробників; 8 – Індивідуальну (та колективну) довічну оренду землі дозволити тільки вітчизняним селянам, котрі забезпечують її доцільний обробіток та догляд, з виконанням екологічних та соціальних потреб; 9 - Створити систему заохочення добровільної служби в армії; 10 - Закордонних українців, які допомагають Батьківщині, прирівняти в основних правах з громадянами України; ...
Хто знає навіщо бідній Україні годувати два уряди: президентський та прем’єрський? Можливо, як у США, не погано обійтись однією федеральною адміністрацією. Верховна Рада також потребує реформ. Було б корисніше (та й усьому світу приклад), щоб не тільки продажні, поверхові політичні вискочки потурали країною. Можливо розумнішим був би парламент, що складається з: 1- Палати Фахівців; 2- Сенату Земель. Стиль і методи праці законодавців (та й керівництва взагалі) реально можливо значно вдосконалити. Звичайно, виконувати вище мовлене потрібно з достатнім, багатостраждальним розумом. Та ж, Господи-Боже, скільки всього корисного і нового можна б зробити у прогресивній державі. Та хіба ж глисти, що присмоктались до влади, дозволять?! В нещасній країні егоїстично та політично зациклені „пупи” усе, що не можуть зрозуміти (на жадну, слабку, п’яну та похмільну голову), мають звичай „тянуть і не пущать”. От якби з багатьох застарілих „...ізмів” статечні українці, з добрим, тверезим селянсиким розумом від рідної землі, створили прогресивно організовану „Партію Тверезої Політики”!!!
Ми встанемо! Кайдани порвемо! Керуватимемось совістю та розумом. Житимемо в сім’ї вільній, новій тільки тоді, коли дійсно розумні Люди України прогресивно усвідомлять наш стародавній девіз: ЛЮДИНА З ЛЮДИНОЮ РАЗОМ.
24.11.2004р А. Вишневський
.
| | | | V.K. | Додано: Wed Dec 24 05:40:25 2003
Шановні читачі!
Публікуємо публіцистику Наталі Литвиненко-Орлової (Мурманськ). Матеріал надійшов у Редакцію приблизно за 10 днів до другого туру виборів. Вітаємо пані Наталю з черговим творчим і громадським звершенням!
Василь Коломацький
КОБЗА, директор
---------------------------------
Публіцистика
Станьмо Україною!
“Самі Україною станьте. Скрізь!”
Антоніна Листопад
Присвячую моїм однокласникам, 10-В класу, Макіївської СШ №86, випуск 1968 р. - класній керівниці - А.К. Гутник, моїм вчителям української мови Н.П. Кибкало та В.Є. Сабіно. Присвячую всім сущим землякам моїм на землі Донецькій.
“Что ты знаешь о солнце, если в шахте ты не был?”
В шахті дійсно побувати мені не довелося, хоча моя дитинна пам’ять пестить ті часи, коли навіть жінки були задіяні на підземних роботах, бо свідоме дитинство і низка добрих юних літ моїх пройшли в місті Макіївка Донецької обл. Пам’ятаю, як траплялись нещасні випадки на шахті “Пролетарська -Глибока”, або “Пролетарська- Крута”... Тужливі похорони недомитих до ладу від вугільного намулу тіл загиблих гірняків,(“с них шахтерский не смыт уголек…”), сльози вдов, всеохоплюючий смуток і гострий дотик болю сполучений з наляканим дитячим сердечком. Та ще покидані по дорозі квіти, аж до самого кладовища… Тому, певною мірою, я таки знаю ціну сонцю і життю, ціну Донбасу.
Людська пам’ять - це саме те почуття, яке тяжко стерти, заплямувати, або знищити. Бо на те вона і “Пам’ять”, щоб зберегти і пронести через усе життя той вузлик недоторканих спогадів. То є куточок внутрішньої схованки, і все інше, що відбувається в житті потім, то є повільним, або й стрімким додатком до підмурку перших душевних вражень. Відтак, моя глибинна скарбничка рясніє згадками про терикони, зайняті острівцями незгасимого полум’я. Пам’ятаю і посаджену мною черемху на землі Донецькій, яку так і назвали – “Наталчиною”. Все частіше сниться мені ця чепурненька деревинка, що тепер і зацвітає і відцвітає без мене, а я в невпинному плині часу доцвітаю без неї, тут, на Крайній Півночі, сивим пасмом рідіючої коси.
Один “квартал” з другим сполучавсь навпростецькою стежкою прямо через шахтний терен, де в фляговій, без зайвого клопоту, можна було пригоститись газованою водичкою, або й спостерегти, як “табакотрус” (в ті часи був на шахті такий робітник) обмацував шахтарські кишені в пошуку махорки, щоби боронь Боже, хтось не прихопив з собою в забій. Отож відводили душу цигаркою вже на поверхні, - після “підйому”. Тільки очі й блищать з-під обтяженого каскою чола та ще білі посміхливі зуби і цигарка важить за цигаркою… А вже потім - геть, “шахтьорки”, і довгоочікувана животворча водичка лазні. А як добре співалось вечорами, просто неба, біля під’їзду нашої чотирьохповерхівки!
З тими піснями-згадкаами живу і дотепер і несу почуту від вас, мої земляки, тоді ще таку несміливу правду, про те, що Україна - це Держава в державі, про те, що з нашим українським вугіллям, з нашим хліборобським хистом, - нам би самим господарювати на своїй землі, без імперського посіпаки-супостата. Маленькою жменькою відважую з самого донця пам’яті своєї ті ваші перлинні роздуми про життя і гірку історичну спадщину нашого народу, сію ту правду не придуману. Щоби пам‘ятали, щоби шанувались ми поміж собою і були вшановані Світом, щоб навіть недруги наші поважали нас за нашу вольову вдачу...
Ніколи, жодним подихом, я не відхилилась, не зрадила своїй Батьківщині, не завинила вам, мої Донбасівці, не вдушила в собі жодного паростка, що запліднивсь в душі моїй ще на землі Донецькій. І коли ще за часів правління панів Щербаня чи Януковича на Донецькому терені ви влаштовували наметові містечка і гримали касками об асфальт біля Верховної Ради в знак протесту на беззаконня і владне шахрайство, я всім своїм енергетичним струмом і думкою була з вами. Тут, в Мурманську, біля телевізора, я разом з вами оплакувала тих нещасних шахтарів, що знайшли вічний спочинок в підземному штреці. Я і сьогодні думкою, душею, великим сподіванням на Донбасі, але чомусь не не одному з вами полі…Чому? Як могло так статися, що ми опинилися на різних берегах однієї ріки? Як могло статися так, що ви присягнулися своєю довірою людині, яка не шанувала вас, а ні тоді, коли він був Донецьким урядовцем, а ні в недавньому часі, коли став прем’єром?!
У української письменниці з Луганщини Антоніни Листопад є такі рядки: “…куди ідеш, Народе мій, кого підводиш до Престолу?! Куди ідеш, Народе мій, на кого міряєш корону?!” На христопродавця?! На вашого ж мародера-перевертня?!
До вас застосували, нині дуже модний в Росії, засіб шокової терапії.
Невже ви забули, як ще зовсім недавно бідували, по півроку без зарплати, а скільки вас не вийшло з забоя? І чи зазнавали ви щирого милосердя, або слів розради, коли ще не йшлося про вибори, від того ж таки Януковича?! То ж був суцільний шок по – януковичськи! А що ж тепер? Терапія по-іудськи?!
“Розщедрився”, - зарплатою наперед та ще кілограмом гречки на добру згадку?!
Та чи надовго вистачить тієї згадки? Чи пак, гречки? Гречку напевно вже з’їли, та і гроші мають примху колись закінчуватись, особливо коли їм передував нещадний “шок від Януковича”, коли ці гроші є тимчасовий засіб загравання з народом у вигляді кістки для зголоднілої собаки а не стабільний достаток, забезпечений законом і порядною владою.
І не варто тішити себе думкою, що пан Янукович, який не є, а таки ж українець, або тим, що якось воно буде…. Ми, українці, як ніякий інший народ, маємо свій переконливий історичний досвід:- “…історії ж бо пишуть на столі, - ми ж пишемо кров’ю по своїй землі!” (Ліна Костенко) Хіба мало траплялось серед нас нерідності? Скільки яничарів роїлось колись навіть серед козацької старшини?! Хто, як не “свої”, зрадили Івана Мазепу, Івана Виговського?!… Хоч хтось, коли не будь порахував, скільки було тих зрад і запроданств?! Скільки було братньої нелюбові?!
Зрештою, все старе, як Світ, бо і Сина Божого зрадили не інопланетяни. З первовіку історія людства зазнала понтіїв пілатів, іуд і брудну силу тих срібняків. То, невже не досить Україні годувати зрадників та перевертнів? Та ще, аби ж то тільки своїх!…До українського буханця з маслом припав і ласий на чужий коровай спецзагінчик “русскіх украінцев” з Москви…
Всю Росію закидали, буцімто українською, газетною продукцією. І назва промовиста: “Час України”. Ото хіба що назва і українська, все ж інше суцільний кольоровий бруд. Що і говорити, - дорогенька газетка. Грубенька за числом сторінок, відповідно розфарбована і надсилають її пачками і тачками в усі Російські “глубінки”. Надходить пакунок за пакунком цих газет і сюди в Мурманськ. На кожній сторінці “канонізований”, (після двох судових покарань), пан Янукович. Одна тільки вартість пересилки кожного такого пакунка коливається від 65 до72 російських рублів. І все це відбувається в той самий час, коли шахтарі Донбасу з запорошеними вугільною курявою легенями, з нестерпно-болючим бурситом ніг, з ледь загоєними тяжкими травмами та повсякчасним гострим радикулітом, плазують під землею, часом навпілзалитою підземними водами, не завжди своєчасно укріпленою такелажем темною лавою?! Та ще й напівголодні!!!
Та краще б ці гроші пішли на підвищення зарплати саме оцим шахтарям, які ще й так пильно проголосували за свого землячка - Януковича. Чи мають добрі харчі на той підземний “тормозок” мої земляки в Макіївці, або Донецьку? Вірогідно, що ні! Гадаю, тяженько їм доводиться, тому душа мені, аж тліє од болю, коли ті кіпи продажньо-ганебних газет виношу до смітника. Однак, втішаю себе думкою, що гроші на видання цієї паскудливої газети, соромлячу мою древню українську націю, надходять, особисто для “братка” - Януковича, з тюремного “общака”, і, як то кажуть, звідкіля прийшли, туди й пішли...
І як сприйматиме нас Світ, або хоч одна нормальна людина, коли зголосимось до такого вибору ? Та ж Москва смакуватиме наш глум над собою! Увесь Cвіт перейметься питанням: - “Що то за народ, який ввірив своє майбутнє зеку?!” Чи могли б припуститись такого вибору в Америці, або в тій таки КГБістській Росії???
350-літня бездержавність та безладдя вичавили з нас родинний поклик до шанування самих себе. Бо “…наш табір між чагарниками…і звідусіль чужі ідуть женці…” (Олег Ольжич)
Зрозумілою аксиомою, а не припущенням є той непересічний факт, що будувати добросусідські відносини з сусідньою Росією доведеться будь якому обранцю в Президенти. Інша справа, на яких умовах?! Маємо гіркий досвід нещодавнього підписання ЄЕПу, то невже і надалі отак і будемо плазувати в московських покоях, та на ролі 12-відсоткового “партнера” чекати на “цінні” поради “старшого брата”?! Історія доводить, що підлабузу і запроданця не шанують навіть в ворожому таборі, тим паче в цивілізованому світі. То ж не допустіть, земляки мої, щоби один посіпака заплямував усе наше Родинне Древо.
Новітня політика України, особливо Державний статус України, не може, не має морального права нехтувати повагою Європи, а зрештою і усього Світу. Бо ж Україна не тільки географічний пуп Європи, а ще й країна волелюбних працьовитих громадян, то ж мусить стати містком, а не прірвою. Так, ми певною мірою заангажовані, залякані, але повинні підводити Україну до рівня цивілізованих держав.
На мить уявіть собі, якою б то була Україна сьогодні, якби урвалася того ординського союзу ще за повоєнних часів. Певна, що моя Батьківщина тепер би посідала чільне місце серед найпередовіших держав світу, таких, як Німеччина, Бельгія, Франція, Фінляндія, Швеція…А скільки б то українських хлопців огорнуло дівочих плечей, народило б дітей, зорало б жнива, аби не московський войовничо-імперський апетит, аби не афганські втрати…А на черзі Чечня! І “тато - Янукович” слухняно сплатить податок “старшому братові” гарматним м’ясом синів України.
Не хочу чути дурного доказу, мовляв, і росіяни ж гинули, і росіяни були в ГУЛАГах …Не хочу! Бо хочу важити на своє розуміння. Все доводиться на переконливому прикладі. Хіба то розумово благополучні батьки віддали би рідну дочку в сім’ю безладного сусіда-пияку, дикуна і гультіпаку, заспокоївши себе тим дуркуватим аргументом, що той сусіда ї своїх нащадків несамовито лупцює? Зрозуміло, що це такий собі дрібний побутовий приклад. Але він добре співвідноситься з політичним барометром, коли мова йде про нашу спільну долю, про нашу Україну. Коли до нашої Держави залицяються порядні сусіди, - країни з високим рівнем достатку і культури, то є сенс добренько подумати над нашим вибором. І вибір має відбутись на користь усього нашого народу, на користь України, а значить Президентом нашої Держави повинен стати Віктор Ющенко!
А недоброзичливому сусідчику тай винести гарбуза. Зрештою, винести гарбуза-то не в пику дати, а усього на всього, за нашим українським звичаєм дати зрозуміти, що будемо дипломатично вітатись через тин.
Вірю. Надіюсь. Люблю.
Завжди з Вами - Голова проводу Національно-культурної Автономії українців Мурманського Проводу Росії –
Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
м. Мурманськ-Росія.
11.11.2004 р.
E-mail:talochka3-htz@yandex.ru
| | | | V.K. | Додано: Wed Dec 24 05:35:12 2003
Шановні читачі!
Публікуємо інтерв"ю з Першим замісником голови ОУР Семененко Валерієм Фоковичем (Москва) про перший тур виборів. Інтерв"ю було взяте за тиждень до другого туру.
Василь Коломацький
КОБЗА, директор
--------------------------------------
Валерій Семененко (Москва): Спостерігачі від ОУР були на всіх дільницях.
Семененко Валерій Фокович два терміни обіймав посаду секретаря Об’єднання українців Росії - ОУР (1993-2002 рр.), на ІІІ Конгресі українців Росії (квітень 2002 р.) був обраний Першим заступником голови ОУР. Наша бесіда про хід виборів в Україні та про участь діаспори Росії у цій важливій політичній події.
Василь КОЛОМАЦЬКИЙ:
Пане Валерію, розкажіть будь ласка про Вашу роботу по організації спостерігачів на виборах? Як було прийнято рішення в ОУР з цього питання і хто з керівництва працював у цьому напрямку?
- ОУР не мало наміру встрявати в політичні передвиборні баталії. Коли ж у Москві з’явилась брудна газетка “Час України”, а потім при підтримці і допомозі російської влади окремі громадяни Росії (в тому числі свіжозпечене донецьке земляцтво) провели у Москві так званий “З’їзд українських громадських організацій Росії”, ОУР було змушене заявити про несприйняття таких методів передвиборчої боротьби, про невідповідність гасла “Українці Росії - за Януковича” реальному стану речей. ОУР заявило, що не має жодного відношення до “з’їзду”, який невідомо кого представляє.
Ще мало знаючи про програми кандидатів на Президента України, зокрема про Віктора Федоровича Януковича, ми побачили, хто є рупором Януковича в Росії. Учасник серпневого путчу 1991 року Олег Бакланов, який виконував роль верховоди на “з’їзді”, колишня радянська номенклатура, яка осіла в Москві, самозваний син “матушки России і неньки України” Йосип Кобзон, “великий друг” України, який не може або не хоче на протязі 14 років надати нормальні умови для функціонування єдиної в Росії Бібліотеки української літератури мер Юрій Лужков. Ми побачили, що російській владі не потрібна Україна як рівноправний партнер, як країна демократії, а потрібна як попихач, що випрошує ярлик на царювання, при цьому нехтуючи своєю гідністю. І саме головне, ми відчули, що чесні прозорі демократичні вибори під загрозою. Тому ОУР відгукнулось на ініціативу Світового Конгресу Українців надіслати спостерігачів на вибори. Але офіційно ми не підтримували жодного з кандидатів. Неполітичний характер Об’єднання прописаний у нашому Статуті. Хоча я не думаю що у читачів виникають сумніви щодо симпатій більшості російських українців.
Як активісти ОУР сприйняли повідомлення про можливе спішне відкриття 420 виборчих дільниць на території РФ? Прокоментуйте заяву ОУР з цього приводу.
- Ще на початку вересня Рада ОУР звернулась до Посольства України в Росії з ініціативою про створення в Росії додаткових виборчих дільниць в місцях компактного проживання громадян України. У відповідь в Посольстві обмежились загальними заявами, а фактично ухилилися від відповіді. В той же час, як засвідчили наступні події, потай від громадськості готувалася нота Посольства до уряду Росії про сприяння відкриттю у Росії… 650 (!) додаткових дільниць. Як відомо, МЗС подало заявку на 420 дільниць (шкода працівників МЗС, які не спромоглися протидіяти апаратному тиску і виконували чужі вказівки). ЦВК у Києві затвердила лише 41 додаткову дільницю. Такий цифропад свідчить про нахабну безцеремонність підпільних авторів заявок, які не змогла затвердити навіть догідлива ЦВК, аби не зганьбитися перед усім світом. При ознайомленні з географією додаткових дільниць склалося враження, що автори заявок думали не про задоволення права громадян України проголосувати, а про щось інше. В багатьох місцях, де повинні були відкритися дільниці – Башкортостані, Мордовії, Калмикії, Орловській, Івановській, Липецькій, Костромській областях та деяких інших реґіонах – немає великих груп громадян України (натомість вони є у реґіонах Західного Сибіру, Далекого Сходу, Півночі Росії тощо). За цікавим збігом у списку регіонів, де мали відкрити ці 41-у дільницю, практично не було регіонів де існують відділення ОУР, хоча регіональні об’єднання ОУР діють у 80-ти регіонах Росії. Дивна обставина.
Наш сайт також прийняв заяву з приводу спішного відкриття цих дільниць. Чи на прес-конференціях за Вашою участю у Москві поширювався текст заяви нашої редакції?
- Ми говорили про ставлення світового українства до передвиборних маневрів ляльководів і їхніх маріонеток.
Розкажіть як виглядала виборна кампанія основних кандидатів у Москві. Хто оплачував біг-боарди кандидата Віктора Януковича, як реагували москвичі на цю рекламу?
- Нас особливо не цікавило, хто формально оплачував біг-боарди Віктора Януковича. Хай це зробила якась фірма “Столица”. Але без дозволу російської і московської влади цього б ніхто не зробив.
В неділю, 31 жовтня, мене запросили на круглий стіл до Фонду Гліба Павловського. Після деяких вагань я туди поїхав, і Сергій Марков, який там головував, навіть надав мені слово. Основний зміст виступу: нам, зокрема Об’єднанню українців Росії, тут в Росії здається, що Президента України вибирає Росія. Після цього зчинилась справжня веремія. Прив’язний політолог Михаіл Леонт’єв намагався буквально розтоптати мене, мовляв, громадяни України, що живуть у Росії, мають право вішати портрети милих їхньому серцю кандидатів. На мою репліку, а якби інші громадяни захотіли б вивісити у Москві портрети Віктора Ющенка, як би на це відреагувала влада, він не відповів, а продовжував наводити незграбні емоційні аргументи, тому головуючий був змушений його зупинити. У перерві до мене підійшли кілька кореспондентів і в цей же час якась керівна дама попросила мене залишити Александр-хауз (так називається будинок фонду Гліба Павловського). Так що спілкування з кореспондентами я закінчував вже на вулиці.
На москвичів реклама Януковича не справила помітного враження. Зрозуміло, все це робилося для тиску на Україну, щоб показати виборцю на материку ніби Янукович тут дуже популярний. Гадаю, що це була марна витрата грошей. Краще б потурбувалися про нашу бібліотеку і освітній центр.
Яка на Вашу думку оптимальна кількість виборчих дільниць на території РФ, адже у Росії працює до мільйона громадян України (восновному заробітчани-нелегали)?
- Оптимальна кількість виборчих дільниць у Росії – 20-30 дільниць, але саме у згаданих мною регіонах. І відкривати дільниці треба не за тиждень до виборів.
Чи були спостерігачі від ОУР на всіх 4-х дільницях у Росії? Хто від громади приймав участь як спостерігач?
- Спостерігачі від ОУР були на всіх дільницях. Повноваження вони мали як представники преси. В Москі спостерігачами були Христина Кашуба, Олександр Усинський, активісти партії СПС та ін. В Петербурзі Микола Баранюк, Василь Соха, Віталій Якось, Олександр Войнаровський. В Тюмені Степан Верес.
Ви щойно повернулися з України. Які Ваші враження від першого туру виборів?
- Був просто вражений, що владі не вдалося притиснути і обдурити народ. І також був вражений зацикленістю виборців Донеччини і Луганщини.
Кілька днів тому Президент Росії Володимир Путін дав вказівку Державній Думі Росії розглянути питання про подвійне громадянство між Україною та Росією. Це було досить несподівано, оскільки ні уряд України, ні Президент, ні Верховна Рада це питання не піднімали. Якою є позиція керівництва ОУР з цього питання?
- Позиція ОУР в цьому питанні не приймалась. Моя особиста позиція: явний популістський хід, зроблений поспішно. Звичайно, на когось це справить враження, але не принесе Віктору Януковичу очікуваного успіху на виборах.
Дозвольте від імені колективу нашого сайту побажати Вам та Вашим колегам успіху у цій важливій роботі.
При передруці посилання на сайт «Кобза» - українці Росії» обов’язкове.
| | | | V.K. | Додано: Wed Dec 24 05:30:00 2003
Шановні читачі!
У зв"язку із великою затримкою із виставленням матеріалу я буду публікувати найцікавіші матеріали у гостьовику. Пізніше виставимо і на сайті. Також найцікавіші матеріали розсилаються по списку розсилки КОБЗИ. Так що сайт працює, але у трохи скороченому форматі.
Публікуємо Заяву професора Стефана Паняка. Заява вийшла примірно за тиждень до другого туру.
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------------------------------------
Відкритий лист Міністру Закордонних Справ України
достойному Констянтину Грищенко
Вельмишановний пане Міністре!
Звертаюся до Вас, як один із керівників російського українства, у зв’язку з виборами президента України. Ми спостерігаємо тут, в Росії, м’яко кажучи, дуже дивні події, які викликають у мене і моїх друзів здивування і протест.
Буду конкретним і лаконічним.
Я був в Україні в кінці літа, коли виборча кампанія набирала оберти, тиск з боку одного із кандидатів (якого - здогадуєтесь) був тотальним. Селян лякали відключенням газу, робітників - втратою роботи, а не лояльні до цього претендента керівники підприємств, вже тоді мали справу з контрольними фінансовими органами з Києва. Для ЗМІ України на вибори ніби йшов один кандидат… Деякі з них, намагаючись догодити одному із кандидатів, перевершили в пропаганді мабуть самого Геббельса. “Аргументы и факты в Украине”, наприклад, залякували українців необхідністю повертати Росії борг в “сотни миллиардов долларов”(!). Це якщо, не дай боже, не за того проголосуєте!
А що ж тут, в Росії? Так званий “З’їзд українців за Януковича” зібрав таких “українофілів” як мер Москви Юрій Лужков, Михаїл Жванецький, Йосип Кобзон. Про працівників культури не кажу, вони люди емоційні і можуть мати свої пристрасті. А от мер Москви мав і має до тепер територіальні претензії до України!? Чому він був шанованим гостем на заході за участю української дипломатії? Адже вибори є внутрішньою справою суверенної держави.
Чому організатори “З’їзду” проігнорували думку більшості російських українців, об’єднаних в дві діючі масові структури федерального рівня – ОУР (Об’єднання українців Росії) і УНКА РФ (Українська національно-культурна автономія РФ)? А хто фінансує “жовту” газету “Час України”? Її надсилають нам безкоштовно в необмеженій кількості, хоч вже від першої сторінки нормального об’єктивного читача починає нудити.
А тепер про авантюру, ідея якої виникла, мабуть, на тому самому “З’їзді”, але не вдалася її організаторам. Мова йде про спробу вкинути фальшиві голоси від російських українців на користь одного із кандидатів. Із жовтої преси було навіть відомо про приблизну кількість цих бюлетенів. Організація сотень виборчих дільниць у Росії в останні дні перед виборами, коли вже не було можливості організувати спостерігачів, могла переслідувати лише одну ціль, яка очевидна кожній неангажованій людині.
На мій великий жаль, все це проходить з участю українських дипломатів. Багатьох із них я знаю як дуже компетентних і порядних людей, яким висловлюю своє співчуття. Уявляю собі дискомфорт, який вони відчувають останнім часом.
Мушу визнати, що взятися за перо мене спонукали не стільки “викривлення” виборчої кампанії, скільки та зневага, яку проявляє останнім часом українська влада до своєї діаспори. Згадаймо, як минулого року проходив (вперше у Києві!) Світовий Конгрес українців, а українська влада в останній момент відмовилала діаспорі в аренді вже частково оплаченого приміщення. Згадаємо як київські урядовці у своїй більшості проігнорували запрошення на Конгрес.
Хочеться щоб в Україні знали, що ми не байдужі до всього, що відбувається у Вітчизні. Нам не все одно, де буде проходити кордон між Азією і Європою: як сьогодні по Уралу, чи, як хотіли б учасники московського “З’їзду українців за Януковича”, поза Карпатами. Нам не все одно, чи буде і надалі витіснятися українська мова (українська культура взагалі) в Україні, як обіцяє зробити один із претендентів на вищу посаду в державі. Нам не байдуже чи піде Україна шляхом демократії, чи її чекає незавидна доля братньої Білорусі, де вибори фактично відмінили. Згадаймо вислів першого президента України Леоніда Кравчука про те, що «немає невірних кроків у напрямку демократії». Тож і бажаємо втілення цього гасла.
І, нарешті, ще одне запитання, на яке не можу відповісти. Під час параду в Києві в 2003 році над трибуною президії на Хрещатику висів головний святковий плакат. Пам’ятаю його зміст: “Слава борцям, що ціною свого життя вибороли незалежність і суверенитет України!” Це про кого йшла мова? Поясніть невігласу. І чому сценарій майбутнього українського суверенитету один із претендентів пише у Москві?
З повагою,
професор Стефан Паняк
член УВКР,
голова УНКА м. Єкатеринбург,
головний редактор сайту «Кобза» - українці Росії»
panjaks@rambler.ru
| | | | OLEH | Додано: Tue Dec 23 17:53:52 2003
"ЛАНЦЮГ СВІТЛА" СЬОГОДНІ ВЕЧЕРОМ ОБВЕДЕ ПАМ"ЯТНИК МІЦКЕВИЧУ КРАКІВСЬКІЙ ПЛОЩІ РИНОК. ЦЕ ПРОЯВ СОЛІДАРНОСТІ З ПРОТЕСТУЮЧОЮ УКРАЇНСЬКОЮ ОПОЗИЦІЄЮ, ПРОТИ СФАЛЬШУВАННІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ. ВІЦЕ ОРГАНІЗУЮТЬ УКРАЇНЦІ ЖИВУЧІ В ПОЛЬЩІ, ТА МОЛОДІЖНИЙ ОРГАН УНІЇ СВОБОДИ. ЦИМ СПОСОБОМ, ХОЧУТЬ ЗВЕРНУТИ УВАГУ ПОЛЬСЬКИХ ПОЛІТИКІВ, НА ЦЕ, ЩО ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА Є ПІЛЬНОЮ СПРАВОЮ ЦІЛОЇ ЄВРОПИ.
В ВІЦЕ УЧАСТЬ МОЖУТЬ ВЗЯТИ ВСІ ОХОЧІ.
ОРГАНІЗАТОРИ ЗВЕРТАЮТЬСЯ З ПРОХАННЯМ, ЩОБИ ЗАБРАТИ З СОБОЮ СВІЧІ.
СПІД ПАМ"ЯТНИКА МІЦКЕВИЧУ, КОЛОНА МАЄ ПЕРЕЙТИ ПІД УКРАЇНСЬКЕ КОНСУЛЬСТВО У КРАКОВІ, НА ВУЛИЦІ КРАКІВСЬКІЙ.
ПОЧАТОК В 18 ГОДИНІ 30 ХВИЛИН.
ХТО МОЖЕ І НЕ БАЙДУЖА ЙЬМУ СПРАВА УКРАЇНИ ПРИХОДІТЬ!!!!!!!
| | | | Ан. До | Додано: Mon Dec 22 19:46:20 2003
Міжнародні новини 22.11.2004
Російські роботодавці примушували українських заробітчан голосувати за Януковича
МОСКВА. Російські роботодавці на автобусах власних фірм підвозили українських заробітчан до виборчої дільниці при посольстві України в російській столиці і під страхом звільнення примушували їх голосувати за Януковича. Про це свідчить Валерій Семенко перший заступник голови Об"єднання українців Росії. Детальніше – в репортажі Анатолія Доценка:
За словами Семенка, російські підприємці організовано доставляли сотні українських заробітчан до виборчої дільниці. Вони навіть не приховували, що привозили своїх підлеглих голосувати за Януковича. “Це були десятки автобусів”, - свідчить Семенко. “Дивна річ, - додає він, - російські бізнесмени винаймають робочу силу з України переважно нелегально, а тут просто якійсь прилюдний спектакль”. Внаслідок таких дій Янукович нібито набрав у Москві 74 відсотки голосів українських виборців. На московській виборчій дільниці проголосували 4 з половиною тисячі осіб, що вдвічі менше числа громадян України, які попередньо були при ній зареєстровані. Майстер одного з московських автосервісів Олег К., прихильник Віктора Ющенка, зізнається, що він подав необхідні документи для голосування заздалегідь, але йому було заявлено, що він забарився. “Таких як я – сотні, якщо не тисячі!”, - підкреслює він.
http://www2.dw-world.de/ukrainian/int_nachrichten/2.75179.1.html
| | | | V.K. | Додано: Mon Dec 22 19:02:05 2003
Шановні москвичі та пітерці, чи можете пояснити такий високий відсоток голосів за Януковича у другому турі у Москві та Ст.-Петербурзі? Там спостерігачі були? Також що там у Ростові-на-Дону та Тюмені? Я не зною навіть відсотків.
Прошу напишіть у гостьовик або на мій мейл.
Я також не сподіваюся що у наступні 3-4 дні мій дизайнер виставить надісланий матеріал. Прошу вибачення за затримку.
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | V.K. | Додано: Mon Dec 22 00:13:58 2003
Ні, матеріал не виставляється через те, що наш дизайнер сам молодий політик і зайнятий виборами. Редакція надіслала вже більше 10 матеріалів, що чекають читача, в тому числі інтерв"ю з Першим замісником голови ОУР, чергову публіцистику Литвиненко-Орлової, лист професора Паняка міністру Грищенку, і т.д.
Почекаймо трохи. До того ж основні події відбуваються в Україні, а не у діаспорі.
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | Ан | Додано: Sun Dec 21 23:11:40 2003
В такий кульмінацйний період на титульній сторінці висвітлена застаріла інформація. Мабуть тому, що V.K. по латині. Або пани директори-редактори ігнорують не поверхові думки та не зрозумілих (для них) дописувачів? Чи спонсори розчарувались? А.В. | | | | Юра | Додано: Sat Dec 20 10:32:51 2003
Дорога діаспора! Ви можете дізнатись більше про Україну завітавши на сайт інформаційно-розважального журналу CITY LIFE(http://citylife.com.ua)
Цей журнал видається в Західній Україні і в ньому ви знайдете дуже багато цікавого. | | | | V.K. | Додано: Sat Dec 20 04:15:49 2003
Дорогі друзі,
поки не розпочалися вибори хотів висловити кілька думок.
По-перше, головний політичний мотив Ющенка не в геополітиці, не в мовному питанні. Головний мотив – боротьба з корупцією, з непідконтрольністю влади. Серед 145 країн у списку Україна на 122-а по корумпованості. Тут головна проблема нашої держави і це розуміють усі. Піде вирішення цієї проблеми і буде у суспільстві консенсус і з інших питань. Янукович же цієї теми не чіпає, бо його нинішній стан влаштовує.
По-друге, Росія на виборах боїться не Ющенка-«націоналіста», а ідеї того, що традиція престолонаслідування дасть збій. Лідер приходить до влади в результаті боротьби і підрахунку голосів. Для Путіна це загроза його режиму влади. Але це проблеми Путіна а не Росії. Якраз у Росії проблеми з моделлю авторитарної влади, обраної Путіним.
Третє, Ющенко не є політиком ідеологічного плану. І це добре. Він виступає у двох іпостасях: технократ і батько нації. Такого зараз нам і треба для об»єднання нації на цьому етапі. Потрібен спокійний реформатор без особистих історичних амбіцій, але професійний і чесний. Особиста чесність і чистота Ющенка не викликають сумнівів. Той факт, що Ющенко провів кампанію на підвищення ставок (за принципом - переможець отримує все) не повинна вводити в оману в плані того що він максималіст і доктринер. Це не вірно. Просто лише ця тактика могла дозволити мобілізувати електорат (за принципом – я іду до кінця і ви ідіть до кінця). Як політик Ющенко буде поміркованим і зваженим. Але реформатором. От від кого можна було б чекати істерик, так від Януковича. Ця його фраза під час дебатів «я буду молится за Вашу душу» свідчить про щось подібне.
Четверте. При Ющенку в Україні втратять свої позиції лише дві сили: правляча церква Московського патріархату і мафіозні тіньові структури (бритоголові в шкірянках). Всі інші залишаться на своїх місцях, але гратимуть по іншим, більш цивілізаваним правилам. Ніякої кадрової революції не передбачається – в силу всіх обставин. Звичайно втратять свої позиції і російські телеканали (але це вже не частина українського суспільства).
П»яте. Доля виборів вирішиться на вулиці. Для менталітету Кучми та його оточення програти вибори по голосам це значить вчинити «не як мужики». Політична культура цих людей вимагатиме фальсифікацій і «продавлення» до кінця. Вони вірять в грубу силу і в те що закон – це вони. Звичайно виборець не прийме цих дій і, зважаючи на недовіру сторін, все це виплеснеться на вулиці. Оскільки Кучма закон про відкріпні не підписав, то вина за все що трапиться буде його. Він затвердив механізм фальсифікацій. Мій прогноз – тиждень демонстрацій у Києві (десь по 150 тис.) і страйки на 20% підприємств України і режим піде. Вуличних битв не буде, силовики збережуть нейтралітет. На жаль колишня соц номенклатура щоб погодитьсь із поразкою має побачити, що вулиця проти них. Така ментальність.
Шосте. Я не вірю, що після поразки Янукович поїде працювати у Росію, як повідомляла преса. В українській еліті домовляться і все буде без вендети. Просто цей сам факт принизив би Україну, та і Путіну робити із Януковича дисидента у вигнанні ні до чого. Ну не Курбський же він, чи який Буковський.
І останнє. При Ющенку Росія і Україна матимуть нормальні дружні стосунки. Співпраця в усіх напрямках розвиватиметься, як і було за його прем»єрства. Україна ні на який Захід чи в НАТО в наступні 10 років не піде (окрема тема, але аргументація не по Андрію Окарі). Просто Україна цивілізуватиметься швидше, і даватиме Росії позитивний приклад у цьому. І в Росії це оцінять і подякують. Останній прогноз десь на 5-7 років наперед.
Може хтось із читачів теж дасть свій прогноз? Чомусь наш гостьовик не дуже активний. Пишіть.
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | | V.K. | Додано: Wed Dec 17 19:39:13 2003
Дорогі читачі,
видалено ще один фальшивий запис від імені московського журналіста Анатолія Даценка. Пан Анатолій не мав до цього відношення.
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | V.K. | Додано: Tue Dec 16 16:51:23 2003
Дорогі друзі!
Я прослухав теледебати по телефону. Добре враження. Доказ демократичного поступу у країні, початок нової традиції
Ющенко виглядав переконливіше бо говорив про майбутнє по всіх блоках. А Янукович по внутрішній політиці взагалі нічого не сказав бо замість цього критикував опонента.
Особливо комічно виглядало коли Янукович об"явив як він отримав благословення на президентство, а якби не отримав то не балатувався б. Посилання на особисті гарантії сприяння Бога у його справі - дивна річ. Принаймні для політика. Це при тому що агресії у його виступі було немало. Це і далі він так буде правити: як є благословення урожай збираємо, а немає то ні? Політик має мати власну візію. Ющенко це показав.
Мені не сподобалось що заключну частину Янукович говорив російською. Ми вже звикли до того що президент України розмовляє українською і цю прийняту норму міняти не треба. Ту є певний консенсус.
За моїм враженням Ющенко переміг 5 : 3.5.
А які ваші враження?
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | | Ipa | Додано: Sun Dec 14 06:28:36 2003
Дзвінок на Схід
Ми - одна країна!
Розпочинаемо акцію Дзвінок на Схід! - Всім кому не байдуже! Помаранчевий час триває!!
Звертаємось до прихильників Ю.
Помаранчевий час триває!
Розпочинаемо акцію Дзвінок на Схід!
Почепи на помітне місце наклейку, стрічку, хусточку з відповідною
символікою! Нехай люди бачать підтвердження твоєї позиції! Зараз це ще важливіше!
Візьми в штабі Ющенка, Пори чи Чистої України агітінформацію і розповсіджуй
її по можливості! Бажано - в сільській місцевості, або на Півдні та Сході
України, там, де люди не мають правдивої інформації.
Будь активним! Тепер кожна свідома людина повинна стати агітатором.
Дзвінок на Схід
Ми - одна країна!
Позвоніть, напишіть мейла, вишліть повідомлення до родичів, друзів, знайомих
на Схід і Південь Украіни, щоб у 2 гому турі підримали Ющенка, адже там
виборці дуже непереконані,часто зазомбовані або залякані страшилками про
націоналізм, але в довірливій розмові легко можуть змінити свою думку, бо,
ну, не залежить ім особисто на Янику.
Звертаймось до них кожен особисто! Розбудіть у кожному серці гордість, віру та надію.
Треба дати їм зрозуміти як це важливо для нас і нашого майбутнього!
ПРИЕДНУЙТЕСЬ!
Ініціатива громадян України.
PS Приєднуйтесь і передайте далі.
Для пересилки, скопіюйте теск в новий лист і перешліть знайомим та друзям.
Докажемо, що нам не байдуже!
| | | | Дмитро | Додано: Sat Dec 13 10:18:40 2003
Люди, я ж на народі сайт зробив. Диво - дивиться! | | | | Stinger | Додано: Tue Dec 9 03:23:56 2003
СЕГОДНЯ УКРАИНА - ЗАВТРА РОССИЯ
читайте здесь http://www.nnpr.org/stat/dr/ukr2.htm | | | | V.K. | Додано: Sat Dec 6 16:14:06 2003
А співвітчизники з Кобзи між іншим мешкають у Росії (я сподіваюся що Ви привітали саме нашу редакцію).
Наші адреси у Єкатеринбурзі, Самарі, Петропавловську-Камчатському, Краснодарі, Мурманську, Тюмені, Владивостоку, Ст.-Петербурзі, Уфі... Всі крім директора-"отщепєнца" мешкають у Росії, тому і сайт наш - російський.
А для прикладу типовими канадськими сайтами є Інфоукес або сайт ЛУКа. Ось ці з Канади, з Торонто.
Василь Коломацький
КОБЗА
директор | | | | Єфрем | Додано: Sat Dec 6 04:13:51 2003
Вітаю моїх співвітчизників з далекої Канади! | | | | V.K. | Додано: Wed Dec 31 06:44:32 2003
Панове, вдумайтесь!
В нашій СНДовії існує країна, де на виборах президента невідомо хто переможе. Іде боротьба!
І ця країна - Україна. Через пів-години починається голосування. Доля України на терезах. Яка висока історична мить! Ви відчуваєте нерв історії, катарсис боротьби, вирування надій? І ми сучасники і співучасники цього процесу. Колись згадуватимемо цей історичний день...
Так і виринає у пам"яті Олесеве 17-го року:
Воля! Воля!
Сниться може!
Друже-брате,
Говори!
.....
.....
Хіба зможе хтось зламати поступ нашого народу до волі? Ніхто. Це наш день!
Василь Коломацький
КОБЗА
| | |
|
Гостьова книга 
