В гостьовій книзі 868 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 » |
| ОЛЕГ | Додано: Wed 04 Dec 2002 07:23:44 EET
ПРИВІТ !ГАРНА СТОРІНКА !ТАК ТРИМАЙТЕ!СЛАВА УКРАЇНІ!УКРАЇНЕЦЬ З ПОЛЬЩІ |  | | | Анатолій | Додано: Wed 25 Dec 2002 19:41:54 EET
Маєшь рацію, Василю, краще назбирати лінків, бо правозахист набагато важливіший за передруки того, що вже є в Інтернеті. Але не вистачає авторів та інформації. Я, наприклад, майже щотиждня буваю на прес-конференціях, де вихідці з Центральної Азії або чеченці скаржаться на порушення своїх прав у Росії. Втім, українці тутешні, це особлива розмова. Ті, хто приїхав давно, майже всі добре влаштовані. При праці та грошах. Отут у мене поруч живе пан зі Львова у п'ятикімнатній приватизованій московській кватирі, що працює на немалій посаді в Газпромі. Має дружину росіянку й четверо дітей, жодну з яких не навчив української. Навіть соромно, моя донька спілкується з ними російською, бо дітки навіть добре не розуміють української, якою моя донька володіє добре. Ще неподалік колишній московський міліціонер, непаганий хлопець, родом з Хмельницького, у якого діти теж не знають української. Він й сам говорить російською, хоча іноді вставляє українські фрази. Жоден з них аніяк не цікавиться українською тематикою, концентруючися на сімейних ділах, бізнесі або заробленні грошей. І так переважна більшість з наших земляків, які осілу тут міцно. Є приємні винятки, але їх одиниці. Що ж стосується заробітчан, то їх у Москві щонайменше 100 тисяч, якщо й більше, то не набагато, їхні права постійно порушуються владою, гідність принижується міліцією, але вони нікуди й нікому не скаржаться, не вбачаючі у тому сенсу. Іншими словами, не вірять ані посольству, ані українським місцевим організациям, і, кажучі відверто, правильно роблять. Ті, хто добре влаштувався, тримаються за місце, а ті, котрі на пташиних правах, побоюються кудись скаржитится, бо Україна в лиці посольства та діаспора в лиці місцевих організацій наврядчі допоможуть, а от шкоди скарга гаробить. Підріжуть "органи" оті пташині крильця й відправлять додому. Отож, вони якось самі домовляються, платять кому треба, й так живуть. Взимку зустрічався із земляком з Житомирщини, що тут працює-підробляє. Молодий, десь років 30, відмінно знає українську, інтелігентний. Підпрацьовує на будівництві. Каже, що міліція московська заїла, українців за людей не вважає, тільки доїть, добре що не ґвалтує. Але, каже він, що поробиш? Як захистисся? Скаржитися нема куди, й немає, на що, бо кожний з заробітчан так чі інакше порушує російське законодавство. А московська міліція так само оббирає й заробітчан з російських регіонів, теж не вважаючі їх за людей...
Це, Василю, я так просто, намалював загальну картинку, яку ти, напевно, й сам знаєшь, але я важко собі уявляю, як можна захистити в Росії права українців, коли Українська держава тримається осторонь, а тим українцям, що є громадянами Росії, по більшості немає, що захищати, бо вони самі тих прав не хочуть розуміти й не домагаються...
Ось я, наприклад, не відчуваю ніякого порушення тут моїх українськихї прав. Вдома й на вулиці з дружиною та донькою я вільно спілкуюся українською, й ніхто мені не заважає, маю вільний доступ до українських сайтів в Інтернеті, отож, інформації не бракує. Треба української музики, будь ласка, купую диски, або замовляю з України. Караоке для доньки списую з Інтернету. Бракує хіба що свіжої преси, радіо та телепересилань. Перше, тоб-то преса, не треба. Чому? А тому, що я й російську зрідка почитую. Треба щось, знаходжу в Інтернеті. А читати запізнілу українську пресу, отриману через передплату в Українському культурному центрі - маразм. В Інтернеті щоденно і свіжа. Єдина, на мою думку, проблема, це радіо й телепересилання. Але це проблема, що вирішується виключно на державному рівні.
Що ж стосується українських шкіл у Росії, то доти, поки Україна сама не стане українською, тут ця проблема буде залишатися. Певний, що з усієї Москви не зберешь й сотні заяв від батьків. Та й коли зберешь, де відкривати школу? Як не відкрий, більшості доведеться возити до неї дітей через пів-Москви, та й то - в кращому разі. Хто возитиме за таких умов? Ніхто! А відкривати українські школи в кожному московському окрузі - маячня, бо заради двох-трьох дітей ніхто цілу школу не відкриє.
Друга справа, що держава російська повинна б відшкодовувати гроші на потреби багатомільйонної української національної меншини, але з тієї нашої меншини, на тих багато мільйонів місцевих українців, є купка активістів чисельністю кілька десятків на всю Росію, а решта українського тутешнього люду спить... Отож, коли відповідні російські чиновники знають ту ситуацію, а вони її напевно знають, то вони й ніколи не заходяться допомагати у вирішенні українських національних проблем у Росії, оскількі самі українці по більшості того не домагаються...
І знову, Василю, це не в плані якоїсь критики, а просто загальні міркування. Колись я написав, що проблема всесвітнього українства - це проблема, якою сучасна Україна є сама. Буде (колись буде, я певний!) Україна сильною й заможньою державою, цивілізованою, європейською, з українською ж владою, й всі, навіть цілком зросійщені наші земляки згадають, що вони українці. І мова повернеться, і культурна традиція. Пам'ятаєшь, як шлунки голосували за незалежність у 91-му році? Навіть Крим? Отож, буде те саме, коли Україна підніметься з колін та відродить економіку. Єдине, що треба, то це треба в Україні українську ж владу. Без того не те, що діаспорні проблеми не вирішимо, без того й Україна продовжить занепадати, як от те останнє повідомлення з Дніпропетровська, де днями закрили аж три українські школи... | | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Wed 25 Dec 2002 05:48:13 EET
Anatoliju,
vzahali treba b zrobyty opyt jakoju movoju chytajut' Kobzu. Za mojim prypuschenniam chysto rosijs'komovnyj chytach na sajt ne zahodyt' - malo kogo cikavyt' ukr. tema. Potim, my vse-taky koncentruvalysia na pravozahysti, polityci v OUR, regiony i trohy davaly peredruky pro rosijs'ko-ukrajins'ki vidnosyny. Plan buv davaty 1/3 oryginal'nyh materialiv, 1/3 peredrukiv z ukr.ruhu Rosiji (UKC, UIK, OUR, SKU, etc.) i 1/3 usiogo inshogo (Svoboda, Lenta, UP, etc.). Prosvitnyc'ki perdruky javno zminyly b balans na koryst' peredrukiv. My i tak po vlasnym materialam ne dotiaguemo (ale e prychyna - ja zaraz praciuju nad analitychnymy tekstamy KLGP). Tobto todi ide zmina napriamku sajtu. Ce vzhe konceptual'ne pytannia - mozhna vtratyty i tyh chytachiv scho e.
Potim - resursy redakciji. Organy v Ekaterynburzi blokujut' Paniaka vid Internet, ja sam ne mozhu sche vziatysia za peregliad dodatkovyh sajtiv. Odnym slovom, jakby ty buv u Kyevi u serpni, ja b tebe zaprosyv na zasidannia Redakciji i my mogly b obgovoryty tvoji propozyciji, vrahovujuchy nash biudzhet.
Mozhe vzagali prostishe daty linky do prosvitnyc'kyh sajtiv?
V.K.
KOBZA | | | | Анатолій | Додано: Tue 24 Dec 2002 05:53:53 EET
Дякую, Василю, за можливість отримати запрошення. Але ще не знаю, чи зможу там бути. Звичайно, було б цікаво й корисно, але...
Стосовно чату я погоджуюся з твоїми міркуваннями, хоча й кортить мати щось на львівській зразок (там таких кілька, можна знайти у пошукових системах).
Пр сайти, де б російською мовою дохідливо викладалися загальні уявлення щодо української історії та культури, я не знаю. Це треба шукати на Меті або десь ще, та й то згнайдешь напевно українською. Є українські історичні сайти, можно з посиланнями брати з інших сайтів, на тій самій Голготі вже дещо є, дещо є й на Майдані. Отже, була б охота до перекладання, а матеріал знайдеться. | | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Tue 24 Dec 2002 00:37:20 EET
Anatoliju,
ja b davav material na temy kul'tury i istoriji (prosvitnyc'kyj aspekt roboty), ale ne maju normal'nogo dzherela informaciji. Jak budu u Kyevi sprobuju znajty schos' potribne, abo porad' meni, jakscho znaesh jakyh sajt. Zvychajno zh potribno ce.
U spravu z chatom ja ne viriu, ale mozhe des' u veresni u novomu dyzajni my ce zaklademo. Hocha, kazhu, nadiji scho hoch 4-5 osib vyjdut' na odnochasnyj kontakt ne pokladaju. A rozmovliaty udvoh - ce zamalo dlia chatu, e telefon.
Jak zavzhdy diakuju za propozyciju.
Chy pryjidesh na VIII Svitovyj Kongres u Kyjiv? Ja tam robytymu Sekciju KLGP. Bude cikavo. Oficijne zaproshennia vid SKU mozhu tobi nadislaty.
Vasyl' Kolomatski
KOBZA | | | | ANATOLIJ | Додано: Tue 17 Dec 2002 00:20:27 EET
U sensi rozwitku kontaktiw z odnochasnoju reklamoju saitu ce bulo b ne zajwim, bo treba z polipshuwati zwjazki. ALE ochikuwati nawalu bazajuchich z ogljadu na GOSTJOWU KNIGU DIJSNO NE WARTO: ale z pid lezachij kamin woda ne teche. SHO z stosuetsja riznici w chasi - to ne problema, osobliwo dla molodi. Z RIZNICH diaspor. WARTO TAKOZ; WRACHOWUUCHI REALNIJ STAN Z UKRMOWOJU W ROSII CHAS WID CHASU DAWATI NEWELICHKI INFORMACII PO ISTORII TA KULTURNICH TRADICIJACH UKRAINI ROSIJSKOJU TA ANGLIJSKOJU MOWAMI: | | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Mon 16 Dec 2002 23:51:36 EET
Anatolijy, ty maesh na uvazi dyskusiju, de chytachi mozhut' dopysuvaty do konkretnoji temy z prodovzhenniam? Chy schos' inshe? Chy mozhe mozhlyvist' spilkuvannia v real'nomu chasi? Todi zh treba synhronno vyhodyty i Internet, a vrahovujuchy geografiju chytachiv, ce nelegko... Jakscho ty mav na uvazi ne dyskusiju a inshe, to ja tobi zatelefonuju i ty pojasnyh propozyciju. U serpni bude obgovorennia novogo dyzajnu sajtu i usi real'ni propozyciji bude vrahovano.
Ale podyvysia na aktyvnist' u Gostiovij Knyzi i vrahovujuchy, scho aktyvnist' v synhronnomu rezhymi bude sche nyzhchoju, chy e sens ce zakladaty ciu mozhlyvist' u dyzajn?
V liubomu vypadku diakuju za ideju.
Vasyl' K.
KOBZA | | | | Анатолій Доценко | Додано: Sat 14 Dec 2002 18:10:12 EET
До речі, питання до всіх, а чи є десь у мережі чат , де ми могли б оперативненько так у режимі реального часу перекинутися двома-трьома ідейками-інформушками? А якщо немає, то чи не важко при сайті створити такий чат, адже вже чимало з нас мають компи з постійним висненням в Інеті? Наскільки це важко, Василю? Бо гостьова книга потенційно надає таку можливість у дещо обмеженому обсязі, але ж зрозуміло, що то все одно не те... | | | | Vasyl' K. | Додано: Sat 14 Dec 2002 09:57:21 EET
Tak, odne pozdorovlennia e... Diakuju Anatoliju, ja znav, scho ty vidgukneshsia.
Hto sche smilyvyj i vdiachnyj - vyhod'te na scenu i berit' mikrohvona... A to zakryemo sajt!
De Kamchatke, de Timen', Oms'k?
V.K. | | | | Анатолій Доценко | Додано: Sat 14 Dec 2002 07:47:22 EET
Поздоровляю, Василю, й колег теж! Не варто закривати, кращого дійсно немає, хоча є Гюменюківська "Голгота" - теж непаганий з точки зору того, що маємо. | | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Sat 14 Dec 2002 05:46:06 EET
Gej, Slov'jany!
Chomu nihto ne pozdorovyv nash sajt z 2-ju richnyceju?!!
De sovist', de nacional'na svidomist'? Chy e kraschyj sajt po diaspori u Rosiji?! Jakscho nihto ne napyshe pozdorovlennia (vkliuchajuchy vidpovid' na pytannia Redakciji) my iz Stefanom Grygorovychem zakryemo sajt abo viddamo jogo "mos.gr". Tam e taki providni dijachi informacijnogo frontu jak Yu.Kononenko ta O.Grygorovych, to haj zrobliat' iz Kobzy cikavyj rezonansnyj sajt...
Z oburenniam i kryhtamy nadiji,
Vasyl' K.
Dyrektor KOBZy | | | | alexandr | Додано: Sat 17 May 2003 18:37:29 EEST
proponuu vam zrobyty zamovlennya tovariv z Ukrainy
ce mozhe byty vse zavgodno kino,muzika,.....
rechi
zavitaite do mene na sait http://zamov.narod.ru |  | | | AnOl | Додано: Sat 28 Dec 2002 08:50:09 EET
Шановні, у повідомленні Зорича у другому абзаці вкралась друкарська помилка. До 18.07.2003 ще треба дожити.
ЗЕМЛЯКАМ ПРО УКРАЇНЦІВ МОСКОВІЇ 2003 РОКУ
Добридень, шановні земляки! Кожна віра норовить починати Новий рік в честь своїх святих пророків. Поважаючи офіційні календарі, я б ото Новий рік починав з 9 березня. По-перше, вшановуючи річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка біля пам’ятника, якось принциповіше оцінюється прожитий рік. День перемагає ніч, весняне рівнодення, воскресає природа. Вроді оживає душа наша, убогая. Порадимось, посумуєм – виходить до Паски вже щось дозріло, щоб обговорити разом з добрими людьми.
Актуальною, злободенною проблемою для українців знову стає: “знать”, “старшина”, “пани”, “номенклатура”, “еліта”. Знову ми наступаємо на історичну коцюбу, вона б’є нас в лоб, щоб таки вирішили, що робити з ненаситними злодюгами, що збагачення ради грабують братів, навіть рідну маму продають. Що, і далі “філософськи” міркуючи, читатимемо, як глисти смокчуть в уряді, брехуни законодавчо кучкуються, бізнесмени п’ють кров? Чи будемо брати дуку за чуб, за руку? Як гайдамаки, пустимо червоного півня? Чи, як Григорій Савович Сковорода, не дамось світу спіймати себе? Чи, по заповіту Тараса Григоровича будемо: Громадою обух сталить, та вражою злою кров’ю волю ...? Проблема складна... Поки будете думати, шановні, дозвольте дещо повідомити вас, чому цю проблему неспроможна вирішити громада українців Московії.
У цьому 2003 році “сметана” (скоріш – її кінцеве “добриво”) української громади у Москві чіткіше відокремилось від “сироватки”. Бо воно ж тепер така мавп’яча мода, щоб саме “еліта” уособлювала пихату “волю” та аж “державну” незалежність (від громадського розуму). Хіба за сваволю нинішніх, тільки 6% українців (жадібних грабіжників з прихвоснями) боролись і вмирали патріоти України? Вірно написав Тарас Григорович: “Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої ... її розпинають”. Отож У Москві пани і підпанки 09.03.03, на годину раніше “народу”, з’їхались до пам’ятника Тарасу Григоровичу біля готелю “Україна”. При самій землі, під цоколь пам’ятника поставили кошики квітів, (за казенний посольський кошт?). Головні діячі “чемно” мовчали, то хлопчик Роман прочитав їм “Заповіт”. І пішли вони собі мовчки, поставивши хрестика про виконання заходу. І вийшло у них малолюдно, тихо, покірно, без “провокацій тероризму-націоналізму” в великій, православній... І богу свічка, і дідьку коцюба.
А сіромахи придибали о 12 годині. Підняли квіти до ніг Кобзаря. Це, щоб московські алкоголіки так зовсім легко квіти не вкрали (через годину-дві в минулі роки покладених біля пам’ятника квітів - вже не було). А головне, щоб було видно аж з того мосту, де танк розстрілював російський парламент. Розклали на підніжжя гвоздики (здалеку, як каплі крові), прочитали вірші.... Трохи прониклись духом великого бунтаря за правду... і трішки, тут-таки, випили, пом’янули. (У Миколи Харенка також день народження був – то він і вгощав, і сало було, спасибі йому!) Погомоніли...
Культурний Центр України в Москві в неділю завжди закритий – культурно щирому українцю піти нікуди. Але в цей день до нас прибився ще один Тарас, то пішли до його офісу, там в складчину продовжили свято. Між іншим, вирішували – до кого ближче опинився Микола Гоголь – до Байрона, чи до Шевченка. Була думка, що ревно православний Гоголь схилився до світової печалі Байрона, та воювати не зміг. А от в молодості Микола Васильович написав Тараса Бульбу таки в дусі Тараса Григоровича. От тільки дідько в рясі на хуторах поблизу Диканьки трохи йому Русь з Росією попутав. А якби Гоголь цю різницю усвідомив, душевно говорив та співав би на мові дитинства, то в депресію не впадав би. Бо мова неньки – велика сила - душу лікує! Та, якби Гоголь побратався з Шевченком, – ото б духовне братство було! Наступники взяли б приклад, таку козацьку республіку створили – світ гордився б українцями. А так от - “Мертві душі” - як з нас списав. Ех, сказано ж: “... свого не цурайтесь”.
“Оглухли, не чують! Кайданами міняються, правдою торгують... Раби, підножки...” От було у Москві товариство шанувальників української культури “Славутич”. Спочатку в 1991 році до 600 чоловік приходило на україномовні заходи (наприклад, в Інституті Сталі). Газетка “Український кур’єр” і хатка на Леонтієвському провулку була. Тепер цієї газетки нема і хатку у начальства нізащо (як саме - скажу потім) забрали. Є декілька номерів майже порівну двомовного, панегірики пописуючого, декоративного журнальця під редакцією О. Руденка-Десняка: “Український огляд”. Якісь спонсорські грошики на нього, вроді через фірму “Кімос”, якось там “патріотично” капають, а про гідну пресу – тільки розмови-заклики. Правда, за сприяння Тараса Дудко вийшов № 1 альманаху “Пролісок”.
Формально є Український Культурний Центр у Москві. Хтось там трохи годується, та користі з нього для пересічних українців Москви в суботу та неділю, як з козла молока. Є у вас знайомі у Москві, телефонуйте, запитайте: “Хто там у вас в УКЦ керує?”. І не дивуйтесь, як почуєте: “Якісь козли”. Якщо ви запитаєте керівників: “Хто вас критикує?”, то у відповідь також - “Козли”. УКЦ перетворився, ніби у філіал музею ім. Леніна (директора звідти взяли). Вроді, великий вождь в УКЦ, як у Смольному, по будням оживає, дуже активно щось симулює, хоче науково-дослідний інститут з культурного центру витворити (з філіалом у Лазаревському, поблизу Сочі). А по вихідним дням мумія лежить у мавзолеї. В неділю в УКЦ глухо, як у темному лісовому болоті. Так, часом водомірка хвильку зробить. Бувають виставки обласних та міських фото-малярів (Міні-Лувр колгоспний, але аматори - молодці). Рідко непогані артисти з України приїздять (бува - днів через 10 після дати вшанування – концерт вшанування Т.Г.Шевченка перенесли на 20.03.03). Часом (таки добре!) співає хор під керівництвом О.Сьомаки (що правда, то не гріх, по великим святам – то й зал повний). Телефільми з України раз-два в місяць, буває, у бібліотечці показують. А от оригінальної, привабливої для українців Московії, системи розвитку української національної культури в УКЦ - навіть “не ночувало”. Керівники вочевидь самовпевнені, що це: танці в шароварах, пісеньки фольклорні, книжечки, київські авторитети в салі, та й більше, бачиться, нічого. Сучасні корисні програми (наприклад, “Культура здоров’я”) - “уставом не передбачені”. Як тільки щось путнє передбачається, то “вхід по запрошенням”.
Порівняно, наприклад, з архітектурно біднішим Польським Культурним Центром, за змістом роботи – на Арбаті лінива шарашка якась. Відвідувачів мало - то зі стелі приписали, що більше сотні кожний день приходило. Програмки заходів зовні поліграфічно високоякісні, дорогі, але банальні за змістом, часто запізно, під кінець місяця в кошику при вході в книжковий ларьок гамузом лежать. Програмка все запрошує в гуртки при школі № 124. Приміщення в лівому крилі 1-го поверху УКЦ, в центрі Москви, - пустує! Бо начальство 12-й рік “книгарнею вагітне”, канючить спонсорів. Щось не чути, щоб останній час хтось про роботу приміщень в УКЦ доповідав, з громадою радився, мовляв: “ А що б ви хотіли, шановні, порадьте?”
Начальство в УКЦ, “воно від бога”, його ж з Києва назначають, аборигенів не питаючи. Раніш було, його трохи соромили (ото вони тепер з принциповими українцями навіть по-українськи заговорили). Тепер і виборне начальство українських громад, що не при центральній владі, мабуть втамовуючи тиск знизу, щоб показати роботу - посварилось з “владним”. Бо останнє О. Руденка-Десняка, в порушення статуту, на 3-й термін президентом ОУР та НКАУ “обрало”. (Як “більшовики” Леніна в 1917 році?) По суті наївних на 3-му конгресі “опустили” і “караул втомився”. Знать диктатура хоче ще пару років нічого корисного не робити, а лишень іноді потрусити шароварами, горло трішки профестивалити та балакати-писати-дзвонити нісенітницю. Це втіха “своїм старим товарищам”, 100-літнього “інтернаціонального” ґатунку. Щоб дим в очі пускати 50-100 “штиків” старої агентурної гвардії, пару склеротиків та декілька молодих дегенеративних шакалів під ногами мобілізують. Аби толку не було, та інтелігенти плювались, вже обрали, кому закордонна діаспора на СКУ в серпні може руку і мошну потрясе.
Давно потрібно розібратись (та вже ж пора щось робити), бо з начальством на Русі, взагалі, 1000-літня пошесть якась - гниють страшно. Навіть емоційно інфантильні поводирі ОУН Руху (Організації українського національного руху) в Москві посварені зі своїми рядовими радикалами. Активні написали листа Ющенку, щоб не шельмував Українського Президента – то він і йому щось приємне зробить. Рядові обурились: “То що – хай верхівка гниє, аж весь світ носа верне, а ми мусимо терпіти, бо головне - “Імідж”? Начальство – воно, вроді, зовсім - і не все дурне. Це так система їх морально калічить, “робе” покірними. А надійно гнилих в голову стада “внєдряє”. По одноманітно підлому сценарію вертеп конає, що в Москві, то і в Києві. (А за кордоном хіба усі покаялись?). Дух випускають, крутять народом, як чорт димом. “Нацьковані лідери”, поставлені на основні громадські течії, так каверзно блокують справу, мов собака на сіні: “І сам - не гам, і на других – гав!”. Ой, “кидають” нас (“мас”) пани-комуністи точно, як ленінська теорія учить і звірячий капіталізм норовить. Як у поемі “Сон” - “А братія мовчить собі, витріщивши очі! Як ягнята: “Нехай,- каже,- може так і треба”. Так і треба!?
От вищезгадану “хатку Славутича” будівельники на знос разом з усім будинком зруйнували. Вікно виламали, сейф кайлом відкрили, розкидали папери, що хотілось винесли. Залізні двері, з середини відчинені, навстіж залишили. Кажуть: “Ми вашому начальству писали, а воно не телиться. А у нас наказ виселять, у нас комісія, протоколи, план”. Рядові, наївні славутичани - в міліцію, до прокурора - а там рік помарудили і: “Все по закону. Нема підстав щось вам компенсувати. Ваше начальство з мерією повинно було раніш домовитись”. А “наше” начальство винувато дивиться в очі, кліпає: “Нема ж грошей, дуже чавлять”, - каже. І на які злидні їх у Київ на “Українську Всесвітню Координаційну Раду” возять, за що їх там годують, толку з них за 12 років? Ми ж не єуреї, ми ...? От Семен Михайлович Гой у квітні 2002 року сфотографував автора цієї замітки у розтрощеному “Славутичі”. (Вибачте, фото тут не проявилось)
Буває і у Москві невеличка втіха. Ось 11.04.2003 року у Кремлівському палаці виступав Народний академічний хор "Кубанські Козаки” під керівництвом професора Віктора Гавриловича Захарченка. В УКЦ його не запросили (балачки: а хто заплатить, а де поселить...?). То чимало статечних земляків прийшли в Кремль. А деяких землячків, котрим я пропонував культпохід “на кубанців”, хтось “науськав”: “Там він дві українські пісні якось проспіває, а потім кацапських шовіністів втішати буде..., дорого... не піду”. Скигль точно, як був у тої куцої бабці у високих чоботях, що розвалювала “Славутич”: “Йой-йой, ці східняки - усі москалі, шпигуни і провокатори! Їх усіх треба у чорний список, та писком у ..., хай тут не плутають під ногами”. Дарма скиглять.
Напередодні у Москві вбили українського бізнесмена з “Євротрансгазу” Пономаренка – земля йому пухом! Потрібно було вшанувати. Не вмирає душа наша (поки що) у Хорі Кубанських Козаків. Тут жива українська духовна традиція, як у горнилі, кується криця, в реакторі генерується і передається в майбутнє струм високої напруги. Звичайно, на хвилі підйому тупих великодержавних амбіцій, що маскують тутешніх казнокрадів, щоб якось вижити, треба керуватись народною мудрістю: “На чийому возі їдеш, тому й пісеньку співай”. Щось говорив і співав Микита Михалков (... коня пристрелили в Чорному морі, бо плив за осавулом в Туреччину... тому дівоче кохання, тремтіння губ і Великодене Христосування... тепер не для нього...) Щось радив (“Не хвилюйтесь у свій 65-літній ювілей, Віктор Гаврилович, як щось не вийде, то почнемо спочатку”), а потім співав Йосип Кобзон.
Вщерть заповнений Кремлівський палац вболівав за розвал сільського господарства Росії. З особливою ностальгією москвичі вислухали і відаплодували пісню: “Я деревня, я село; наше поле заросло; где, деревня-матушка, твой хозяин-батюшка? Я деревня, я село; наше время отошло; снова шапку заломлю; я не плачу, я люблю”. Майже весь зал встав, аплодуючи в ритмі пісні, коли в кінці заспівали “Прощание словянки”. Зал випросив заспівати: «Ты, Кубань, ты - наша родина» на слова полкового священника. Мені прикро, коли на Батьківщину “ти-кають”, ми на Тата і Маму - “Ви” кажемо. В.Г. Захарченко, як широко ерудована Людина та освічений композитор, також шанує і оспівує талановиту російську поезію. Хор співав його пісні на слова С. Єсеніна, А. Толстого, сучасних актуальних поетів.
Але Віктор Гаврилович також сказав, що виріс на землі, яку Катерина подарувала Запорізьким Козакам, тому любить і співає українські пісні, написав пісенний цикл на вірші Т.Г. Шевченка. До самих глибин душі влилась пісня: “Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, - Збуди його...”. З глибоким почуттям співала з хором Ніна Матвієнко про те, як: стрілець-молодець голуба вбив, голубку з під поли додолу кинув, пшонця до колін насипав. А голубка не їсть і не п’є, до садочка плакати йде. “Розпрягайте хлопці коні” закликом, радісно пролунало на початку концерту. Співали з могутнім чоловічим тембром, по-козацьки звитяжно, енергійно. Чудово! Прекрасно звучить ця пісня у виконанні Кубанських Козаків!!!
Але, хто б мені пояснив, як це так енергійно - та й розпрягати коней? Ну, хіба що так крещендо в саду зеленому тую криниченьку копать, “Маруся, раз, два, три - калина чорнявая”! Тоді – нема питань. Знову ж таки, навіщо зранку другу дівчину гнівити? Може історики знають, коли більш гучні слова хтось заставив замінити на таку лірику? От, якби Хор Кубанських Козаків, або ще хтось зміг з таким же козацьким хистом та глибоким душевним змістом, заспівати, щоб не розпрягати, а запрягати коней, то пропоную слова:
Запрягайте, хлопці, коней!
Їдем ворога рубать!
Браття, волю, кращу долю
Підіймайтесь добувать!
Приспів: Ми тихо в темряві поїдем,
Та яром коників поведем,
Так хитро ворога обійдем.
Раз! Раз! І лавою зметем!
Під султаном жить не гоже!
І на шляхту кипить гнів!
Воля Божа допоможе!
Подолаємо царів!
Приспів:
Україну захищайте!
Волю, звичай бережіть!
Брату брат допомогайте!
Словом, Богом дорожіть!
Приспів:
Бувайте здорові, шановні земляки! Будьмо!
Анатолій Олександрович. Москва. 27.04.2003
Передруковувати дозволяю всім, але без скорочень, “пояснень” та коментарів всередині тексту.
| | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Thu 26 Dec 2002 05:58:43 EET
Дорогий Анатолію,
дякую що пишеш до гостьової книги, хоч маємо відгук на нашу роботу. З приводу твоїх зауважень можу сказати наступне. Коли ми створювали 'КОБЗy' ми і не планували, що сайт матиме щоденне поновлення. Ми від самого початку уявляли свої ресурси (і фінансові , і кадри, і досвід, і потенційні джерела). Редакція обіцяла поновлення матеріалу раз на два тижні. Нині ми поновлюємо матеріал раз на тиждень. Ми виставляємо десь 13-15 матеріалів на місяць, із яких 50% - передруки з Інтернету, 25% - сканування надісланих документів і 25% - оригінальні матеріали “Кобзи”. Це все, що Редакція може зробити в цих умовах. Знайти кореспондентів у регіонах важко, документи надходять обмежено (виключення – УІК, і ми виставимо усе надіслане, але з часом). Звичайно в цих обставинах відвідувати сайт частіне ніж раз на тиждень немає сенсу. Це тобі моя порада, щоб не розчаровувати себе щоденно.
Сайт цінний не оперативністю, а скоріше тим, що з часом акумулює все більшу інформацію про життя української громади, а також своєю незалежністю від будь-якого політичного тиску. Сайт є не стільки газета, а скоріше бібліотека і вільна трибуна для дискусій.
Крім того, мене у твоєму листі зацікавила інформація про інші сайти українців Росії . Прошу надіслати мені їх лінки. Між іншим, твій контакт з Сергієм Івановичем мав позитивні наслідки - слідкуй за публікаціями. І чекаю на нові твої ідеї.
З повагою,
Василь Коломацький
“КОБЗА” | | | | Анатолій | Додано: Tue 10 Dec 2002 15:40:53 EET
Та власне, шкода Тараса. Добрий був українець, та й журналіст непаганий. Талановитий оператор. Я його пам"ятаю ще з початку 90-х у Києві, коли починало роботу бюро Ройтерз. Він працював разом з Сергієм Каразієм, з котрим ми разом приїхали до Київа з Москви. З нами ще був Олекса Степура, що став згодом оператором CNN. Всі вони були родом із Західної України, але між нами, хто зі Сходу, і ними, ніколи не було жодних непорозумінь. Ми всі почували себе свідомими українцями, всіма володіла ідея державності, і в нашій свідомості Україна завжди була неподільною, а Схід і Захід України для нас були лише географічними пойняттями. Зараз так само. Навіть тут, у Москві, ніякої різниці між нами немає - ми говоримо однією мовою і маємо щодо України однакові почуття.
Що ж до Тараса, то його дуже шкода. 35 років. Фото його я не маю, але добре пам"ятаю, якою життєрадісною людиною він був. Шкода, що нас у такому молодому віці залишають кращі патріоти України - Сергій Набока, Тарас Процюк тощо. Але кожний з них встиг зробити за своє коротке життя неабиякий внесок до нашої державності та її зміцнення.
Стосовно сайту, Василю, то я б не став ориєнтуватися на клики. Справа в тому, що я майже щоденно відвідую сайт, а отже, добрі кілька сотень з них належать мені. Те саме можна сказати ще про кілька українців Росії. В цілому у мене особисто дуже негативні враження від відвідин сайту. Це або ми, котрі один одного давно знаємо, або абсолютно випадкові люди, більшість з яких потім ніколи не з"являються. На жаль, сайт досі не став місцем, де могли б поспілкуватися українці з різних куточків Росії. Гадаю, що проблема не в тобі, Василю, і не в самому сайті, а в рекламі. Українців у Росії чимало, та й компи з Інетом зараз не проблема. Проблема в рекламі - мало хто знає, що сайт існує. Треба повідомити всі наші громади в Росії. Треба зробити сайт центром нашого спілкування. Я спостерігаю, наприклад, активність в Інеті поодиноких представників українців Кубані, Далекого Сходу, але врешті виявляється, що вони нічого не знають про сайт Кобза. Отож, справа за інформацією й за рекламою. А ще справа в потребі зробити сучасний сайт з щоденним інформаційним оновленням. Але проблема натикається на гроші, а з цим, як я розумію, проблеми. | | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Tue 10 Dec 2002 05:36:22 EET
Anatoliju, napyshy spogad abo nekrolog na smert' Tarasa, dadaj foto. Ce bulo b nashoju reakcieju na podiji v Iraku vzagali. Ja ciu vijnu ne pidtrymuju, hocha i Husejna ne spryjmaju. Ale vsezh OON mae maty vyschyj pryorytet u mizhnarodnyh spravah. Obstril dyp. kolony amerykanciamy - vzagali poza komentaramy. Da, jakscho maesh sche cikavi propozyciji po sajtam napyshy. My ciu rubryku budemo prodovzhuvaty, ale v mezhah tym tem scho vzhe vyznacheni. Hotilosia b maty schos' spravdi intelektual'ne (de buly b publikaciji Oksany Zabuzko chy Jurija Andruhovycha). Porad' nam. Zamit' takozh scho u nas uzhe bulo 5,000 klikiv! Vasyl' K. "KOBZA" | | | | Анатолій Доценко | Додано: Mon 09 Dec 2002 04:24:33 EET
В Іраку вбито нашого земляка - журналіста Ройтерз Тараса Процюка. Мого знайомого, колегу і товариша. | | | | Анатолій Доценко | Додано: Sun 08 Dec 2002 05:49:15 EET
Василю, вітання і дякую за роздул "Цікаві посиланн". Вони справді цікаві та ще й корисні. | | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Thu 05 Dec 2002 11:35:24 EET
Dorogyj pane Petre!
Ja radyj, scho lyst dijshov do Vas. Nastupnogo tyzhnia my zrobymo jogo publikaciju na sajti. A tym chasom mozhe napyshete nam jakyh reportazh pro zhyttia Vashoji gromady? Chy mozhe e fotografiji z koncertu chy svuatkuvannia? Takozh jakscho mozhete povidomyty vypadok porushennia prav ukrajinciv bude osoblyvo cikavo. Jakscho maete cikavyj peredruk proshu nadsylajte. U nas u ciomu roci z biudzhetom poky nevyznachenist', to dopomozhit' napovnyty sajt. Podibne prohannia i do vsih chytachiv sajtu. Mizh inshym, zavtra na sajti bude 5000 klikiv. Jakscho chytach pobachyt' ciu cyfru na lichyl'nyku, to proshu napysaty u Gostiovu Knygu svoe im"ja dlia istoriji sajtu. Ne kozhen den' vypadae taka cyfra.
Z povagoju,
Vasyl' Kolomatski
KOBZA
| | | | Петро Яремчук | Додано: Wed 04 Dec 2002 14:32:54 EET
Найкращі вітання всім українцям світу! Від української громади Ханти-Мансійського автономного округу. Щастя,здоров*я на многая літа всім нам українцям що вболівають за рідну неньку Україну!
Пане Василю дякую за листа. Получив 2квітня 2003р.
Пишить нам 628426 м.Сургут. Ханти-Мансійського А.О. Тюменської обл. абон. скринька 1123. | | | | Джміль | Додано: Wed 04 Dec 2002 00:20:25 EET
Привіт браттям-українцям у світі!
Запрошуємо відвідати новий цікавий сайт “Січеслав” http://sicheslav.50g.com
Це – єдина патріотична українська веб-сторінка міста Січеслава (Дніпропетровська) і Січеславського краю. А, можливо, і взагалі єдина подібна сторінка на Сході України.
Наше місто – Січеслав!
| | | | Kolomatski | Додано: Sun 29 Dec 2002 11:42:29 EET
test
VK | | | | Kolomatski | Додано: Mon 30 Dec 2002 00:02:07 EET
Shanovnyj pane Ivane,
ja povazhaju Vash literaturnyj talant, ale Vam potribno pidshukaty inshyj sajt dlia vyslovlennia Vashyh tonkyh estetychnyh emocij. Nasha Kobza ne mozhe vmistyty use, scho mozhe narodytysia v nadrah takoji velykoji diaspory, jak nasha u Rosiji. Ale jakscho u Vas e jakyjs' bil'sh normatyvnyj gumor proshu nadislaty u vygliadi fajl-attachment i my mozhlyvo stvorymo rozdil 'Gomor', chy 'Anekdot'. Tobto, jakscho Shtirlic perespecializuet'sia u Vojnovycha to ce mozhe pity. Bo rozumiete, u nashomu rusi u Rosiji spravy idut' takym chynom, scho htos' ce mozhe spryjnaity za gumor. Jakscho sche dodamo anekdoty Vashogo typu, to vvazhatymut', scho sajt prosto specializuet'sia na kolo literaturnomu gumori z politychnym akcentom. Nam ce ne potribno. My e dzherelo vyvazheniji, oficijnoji i zbalansovanoji informaciji.
A cikavo, chy Vy maete shanuval'nykiv svogo talantu u Rosiji?
Z povagoju,
Vasyl' Kolomatsli
KOBZA | | | | Іван | Додано: Sat 28 Dec 2002 06:05:18 EET
Паничу dyrector, не стирати дописи потрібно, а не лізти туди, куди голова не лізе, щоб сайт поважали (і штірліца терпіли) | | | | Олександр | Додано: Tue 25 Dec 2001 17:53:44 EET
Пропоную Вам придбати колекцію компакт-дисків популярних Українських виконавців,
колекція складається з п'яти CD,вартість з доставкою -$50.
Завітайте на веб-сторінку там Ви можете детальніше ознайомитись,прослухати деякі композиції,замовити CD.
| | |
|
Гостьова книга 
