В гостьовій книзі 1083 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 » |
Ната
Місто: Тула | Додано: Mon Dec 12 12:37:46 2005
Уважаемый Василий!
Во-первых, позвольте выразить огромную благодарность за Вашу работу на благо украинской диаспоры - замечательный сайт, один из немногих, из которого мы почерпнули немало информации в дни выборов в Украине и перед четвертым конгрессом ОУР.
Во-вторых, моя ирония направлена не на то, что Украина выделяет деньги украинским организациям в России, так как мы, отделение ОУР в Туле, знаем проблемы украинцев России и нуждаемся в поддержке со стороны Украины. Мы новенькая организация, и понимаем почему наши проекты, предложенные для финансирования, не нашли понимания в руководстве ОУР.
Я согласна с Вами, что:"Українська діаспора Росії потребує інвестицій в інформацію, освіту, художню самодіяльність, науково-дослідницьку роботу.", но в перечне проектов очень мало места занимает именно просвещение, образование и научно-исследовательская работа. Поэтому и ирония. Но, может, именно сегодня проведение фестиваля украинской культуры в Биробиджане важнее, чем программы для русскоязычных украинцев, изучающих свой родной язык и историю. Важнее, чем организация украинского информационного пространства в России. Гораздо более привычнее списывать деньги на самодеятельность, тем более что понятия "финансовая отчетность" и "ОУР", на мой взгляд, вообще несовместные. А деткам мамы костюмы сами сошьют, детки и артисты бесплатно попоют, и еще "спасибо скажут, что их на фестиваль привезли". Отсюда и ирония. Так что потанцуем!
В-третьих и самое главное - а где все-таки Устав? И если ОУР - самая представительная организация - в среде украинской диаспоры России, то в каком же нелигитимном д...ме (извините) мы и Вы, ее члены сидим?
Только Вы - в Канаде, а мы - в Туле. И дискутируем здесь, на КОБЗЕ, а не на официальном сайте украинской диаспоры.
Так где Устав?
Одним из результатов оранжевой революции в Украине стало то, что чиновников заставили соблюдать закон о выборах.
А то, что происходит сейчас в объединениях украинской диаспоры России, с подачи нынешнего руководства ОУР и ФНКА, - прямая дискредитация украинского движения и обреченность на новый скандал. К сожалению, чем дольше будет длится молчание руководителей о состоянии дел в ОУР и ФНКА, тем громче он будет. Не-ли-ги-тим-ность!
Зам. председателя Тульского отделения ОУР "Батьківська стріха" Наталья Ковалева
Шановний пане Василю!
На жаль, Ви не маєте ясної уяви про те, що робиться зараз в ОУР та взагалі в Росії. Останні поправки до російських законів якраз і не дають можливості працювати без реєстрації громадської організації, особливо в регіонах.
Звичайно, що Ваше зауваження про те, що організація сильна не статутом, а діяльністью, цілком слушне. І дозволю собі в підтримку Вашої думки привести ще один приклад такої організації - це славна УПА. ЇЇ, як не дивно, не реєстрували ні поляки, ні німці, ні совєти, а діяла вона надзвичайно ефективно. Може, з Вашого високого дозвілу, і нам, як нашим батькам, в ліси податись?
Питання про фінансування Украіною діаспори в Росії стоіть дуже гостро, бо ці невелички гроші, які отримуються невідомо ким, розподілюються невідомо як і без всяких звітів.
Бабенко почав рухатися у напрямку фінансової чистоти і прозорої роботи, так його не просто зняли, а зжерли, обпакостили, а Ви пропонуєте йому все забути на благо діла. Якого?
Що ж торкається недоречності гумору, то нам тільки і лишається, що відноситись до всього цього з гумором.
Ваша ж позиція нагадує ленінські "советы издалека".
Вам щиро дякуємо за сайт, який нам допомагає.
З пошаною,
Володимир Сенишин, голова "Батьківської стріхі" |  | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Dec 12 03:03:11 2005
Відповідь НАТІ.
В ОУР із Статутом існує проблема - керівництво його не видає не лише простим членам ОУР, але навіть і член Ради ОУР професор Стефан Паняк Статуту ОУР не має. Це відома проблема, про яку ми вже писали.
З приводу того що ОУР отримує гроші від України на свою діяльність, і Вашого гумористичного тону з цього приводу, я не розумію гумору. Українська діаспора Росії потребує інвестицій в інформацію, освіту, художню самодіяльність, науково-дослідницьку роботу. Потрібні значні фінанси щоб оживити нашу роботу. Уряд РФ грошей українцям практично не дає. Це всім давно відомо. ОУР - сама презентативна оганізація українців Росії. Чому ж її членам не отримати гранти від України на конкретно вказані проекти (при тому що більшість грантів іде не в Москву а в регіони, що дуже вірно)? Де тут невідповідність реальності і потребам?
Той факт, що Статуту немає не означає, що немає організації. Організація оцінюється своєю роботою, а робота ця є (читайте наш сайт). В історії громадського руху була маса незареєстрованих організацій, які залишили яскравий слід в історії (УГС наприклад).
Тому вважаю Вашу репліку недоречною.
Василь Коломацький
КОБЗА |  | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Dec 12 02:51:03 2005
ProUA не є достовірним джерелом, але робимо передрук, оскільки тема цін на газ продовжує мусуватися ЗМІ РФ.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------
Украинцы будут платить за электричество в полтора раза больше
Министерство топлива и энергетики Украины готовится поднять цены на газ и электричество. Как сообщает ProUA, ведомство считает необходимым повысить цены для населения на электроэнергию и газ соответственно на 20 и 25 процентов уже в первом квартале 2006 года.
В дальнейшем установленные тарифы будут увеличиваться на 10 процентов ежеквартально до конца года, следовательно, за 12 месяцев электричество подорожает в общей сложности на 50 процентов.
Кроме того, согласно утвержденному графику, уже с апреля 2006 года цена природного газа для промышленных предприятий вырастет в полтора раза.
Как известно, вопрос о поставках российского газа на Украину в следующем году до сих пор не решен. Украинская сторона готова закупить 17 миллиардов кубометров газа по 50 долларов за тысячу кубометров, а 8 миллиардов кубометров - по 80-82 доллара за тысячу кубометров, а также готова сохранить стоимость транзита российского газа на уровне 1,09 доллара за тысячу кубометров на 100 километров.
"Газпром", представляющий российскую сторону, по-прежнему настаивает на том, чтобы Украина начала закупать газ в 2006 году по рыночной цене в 160 долларов за кубометр. При этом россияне готовы повысить стоимость транзита.
Накануне президент России Владимир Путин отметил, что Украина способна обеспечить своих граждан газом без экспортных поставок. "Собственная добыча Украины составляет 18 миллиардов кубометров газа в год, что полностью закрывает потребности бытовых потребителей - граждан Украины, которые используют газ в своих домах и квартирах" - заявил президент.
http://www.lenta.ru/news/2005/12/09/power/
| | | | Ната | Додано: Sat Dec 10 22:55:54 2005
За что может отвечать ОУР, если это есть ДУТАЯ организация, прямо нарушающая Закон об общественных организациях, так как не может представить свой действующий Устав по первому требованию? И ведь называет себя ОБЩЕСТВЕННОЙ организацией, обращается в различные инстанции.
Если все-таки существует в природе действующий Устав ОУР, очень прошу тех украинцев России, кто видел этот документ, откликнуться.
| | | | Ната | Додано: Sat Dec 10 22:35:00 2005
Потанцуем? | | | | Ната | Додано: Sat Dec 10 22:33:37 2005
План заходів
МЗС України на 2005 р.
з виконання бюджетної програми 1401150 „Заходи щодо встановлення зв’язків з українцями, які проживають за межами України”
№ п/п Країна/назва і зміст заходу Відповідальні за проведення заходу Вартість, грн.*
Російська Федерація
1 Підготовка, проведення та участь у Фестивалі української культури у Далекосхідному федеральному окрузі Росії (Хабаровськ, Біробіджан, Владивосток).
Сприяння у проведенні інших заходів українських громад Далекосхідного федерального округу Росії Посольство України в РФ, ГК України у Владивостоці,
Об’єднання українців Росії (ОУР), Федеральна національно-культурна автономія „Українці Росії” (ФНКАУР), Українська національнокультурна автономія м. Владивосток 400 000
2 Сприяння у підготовці та проведенні семінарів Експериментальної лабораторії традиційної культури українців Росії (на базі Центру української культури Лазаревського р-ну м.Сочі, Краснодарський край) Посольство України в РФ, ГК України в Ростові-на-Дону, ОУР, ФНКАУР 75 000
3 Сприяння у підготовці та проведенні Всеросійського фестивалю-конкурсу імені О.Кошиця українських хорових колективів і вокальних ансамблів Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР 100 000
4 Участь у підготовці та проведенні конференцій Російської асоціації українознавців Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР 50 000
5 Участь у підготовці та проведенні Фестивалю української молоді Росії Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР 100 000
6 Сприяння у підготовці та проведенні Фестивалю української народної творчості молоді та дітей Північно-Західного регіону Росії (Карелія, Санкт-Петербург, Вологда, Мурманськ, Комі) Посольство України в РФ, ГК України у Санкт-Петербурзі, Товариство української культури „Калина” 50 000
7 Сприяння у підготовці та проведенні Фестивалю українців Татарстану Посольство України в РФ, українська громада Татарстану 70 000
8 Виготовлення ескізу меморіальної дошки на честь першого Президента України М.Грушевського у м. Казань, проведення семінарів, ін. заходів для ознайомлення з історією України, з місцем у ній М.Грушевського Посольство України в РФ, українська громада Татарстану 50 000
9 Сприяння у підготовці та проведенні на базі художнього училища ім. Штіглиця виставки українських художників, які проживають на Північному Заході Росії Посольство України в РФ, ГК України у Санкт-Петербурзі 30 000
10 Виготовлення ескізу меморіальної дошки на честь українського поета С. Руданського у Військово-медичній академії у Санкт-Петербурзі, яку він закінчив, проведення конференції, ін. заходів для ознайомлення з історією та літературою України, у т.ч. з творчістю Руданського Посольство України в РФ, ГК України у Санкт-Петербурзі 50 000
11 Сприяння у здійсненні Програми заходів Кемеровської обласної громадської організації українців „Явір”, спрямованої на ознайомлення місцевої української молоді з традиціями та історією України Посольство України в РФ, ГК України в Тюмені 70 000
12 Виготовлення ескізів: пам’ятного знаку жертвам репресій в м. Санкт-Петербург та Козацького Хреста „Убієнним синам України” в Карелії; проведення семінарів, інших заходів, у т.ч. жалобних, з метою ознайомлення української громади Росії, включаючи молодь, з українською історією
Посольство України в РФ, ГК України у Санкт-Петербурзі, Карельське республіканське „Товариство української культури „Калина” 150 000
13 Сприяння проведенню регіонального фестивалю української народної творчості в Республіці Карелія Посольство України в РФ, ГК України у Санкт-Петербурзі, Карельське республіканське „Товариство української культури „Калина” 70 000
14 Сприяння у реалізації гуманітарної програми „Книга пам’яті українців на Уралі” з метою ознайомлення української молоді Росії з українською історією Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР 70 000
15 Сприяння проведенню гастрольного турне Нижегородського народного ансамблю „Калинове гроно” по українських населених пунктах Поволжя Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР 70 000
16 Сприяння в організації фестивалю української слобідської культури (м.Россош Воронезької області) Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР 35 000
17 Сприяння в організації Форуму української громади Північної Осетії - Аланії з виступами художніх колективів, проведенням виставок, вікторин тощо Посольство України в РФ, ГК України у Ростові-на-Дону, ОУР, ФНКАУР, Українська громада Північної Осетії - Аланії 50 000
18
Надання допомоги й сприяння культурно-освітній діяльності української громади Ставропольського краю, у т.ч. громадській організації „Дніпро”, спрямованої на ознайомлення з українськими традиціями, вивчення української мови, літератури й історії Посольство України в РФ, ГК України у Ростові-на-Дону, ОУР, ФНКАУР, українська громадська організація Ставропольського краю „Дніпро” 50 000
19 Сприяння і участь у фестивалі Українських Товариств Кубані „Всі ми діти твої, Україно” Посольство України в РФ, ГК України у Ростові-на-Дону, ФНКАУР
60 000
20 Сприяння творчій поїздці Народного ансамблю козачої пісні „Воля” (Сахалінська область) в Україну (до АРК з нагоди підписання угоди про співробітництво між Кримом та Сахаліном) Посольство України в РФ, ГК України у Владивостоці, ОУР, ФНКАУР
120 000
Замовлення друку циклів матеріалів в україномовних виданнях Росії:
21
у часописі “Український огляд”
Посольство України в РФ, ОУР, ФНКАУР
175 000
22 у часописі „Українці та Петербург” Посольство України в РФ, ГК України у Санкт-Петербурзі 50 000
23 у часописі „Голос України в Західному Сибіру” Посольство України в РФ, ГК України у Тюмені 100 000
24 у газеті Національно-культурної автономії українців Камчатки „Батьківщина” Посольство України в РФ, ГК України у Владивостоці 55 000
25 у часописі „Вісник Товариства української культури Кубані” Посольство України в РФ, ГК України у Ростові-на-Дону 50 000
Всього
2 150 000
Даешь украинский фестиваль на Чукотке! побольше 400 000 гривен будет стоить!!!
| | | | Олексій | Додано: Wed Dec 7 12:32:08 2005
Знайшов дуже цікавий сайт
http://www.inshi.info/ | | | Іван
Місто: Київ | Додано: Sat Dec 3 23:28:49 2005
Запрацював оновлений сайт Національної спілки письменників України. В доменному імені тепер немає отого пархатого "kiev", а просто:
http://nspu.org.ua
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Nov 30 05:58:22 2005
Василь Коломацький: Тези «Зупинимо незрозумілий конфлікт!»
27/11/2005
Після 4 Конгресу українців Росії і обрання колегіального керівництва ОУР-ФНКА я сподівався що нарешті не буде потреби висловлюватись на теми розстановки політичних сил в керівництві ОУР чи критики керівництва. До влади в квітні прийшли перевірені часом діячі, що поклялися працювати єдиною командою. На жаль останні події змушують мене до публічного виступу.
Учора я отримав повідомлення про те, що спів-голова ОУР-ФНКА Василь Якович Бабенко написав заяву про відставку із своєї посади. До цього не долучено ні офіційної заяви Василя Яковича, ні хоч якихось зрозумілих пояснень того що ж трапилось. З кулуарних чуток вдалося отримати інформацію, що у спів-голови Василя Бабенка виникли напруження у стосунках із сенатором Василем Михайловичем Думою, що і стало причиною відставки.
Пропоную наступні тези:
1) Примірно з 1998 року в ОУР мала місце довга позиційна боротьба між керівництвом ОУР (переважно москвичами) і регіональними керівниками з приводу установчих принципів діяльності нашої організації. У зв»язку з чим ми мали дуже напружений ІІІ Конгрес українців Росії, який виплеснув на поверхню глибокі протиріччя між верхами і низами. Неприємно згадувати як справа дійшла до суду, до спроб реєстрації нової регіональної організації... На щастя в ОУР вистачило розуму примиритися на IV Конгресі, домовтитися про принципи колегіального керівництва і обрати це саме колегіальне керівництво, що представляло б обидва крила нашого руху. До останнього моменту керівництво ОУР було єдиним і всі питання восновному вирішувалися у робочому порядку. Принаймні в досить поінформовану Редакцію нашого сайту не надходило жодних документів чи заяв що свідчили б про протилежне.
2) В організації було відомо, що Василь Якович не має доступу до печатки ОУР і деякі заяви ОУР не узгоджуються з ним і виходять за підписом лише одного спів-голови.
3) Сенатор Василь Дума з’явився в ОУР на IV Конгресі, запропонував свої послуги організації і був обраний головою Об’єднаної Ради ОУР-ФНКА (позастатутної структури). В своїх офіційній, опублікованій нашим сайтом, заяві Василь Михайлович заявив про необхідність консолідації руху та його професіоналізації. В нашій організації Василя Михайловича сприйняли перш за все як потенційного спонсора організації і лобіста її інтересів серед політичної еліти у Москві (а можливо і в Києві). Всім імпонувало що 10 років тому Василь Михайлович щедро фінансував українську самодіяльність у Тюмені, а також те що він не був учасником попередніх фракційних конфліктів в ОУР, тобто виглядав сильною нейтральною фігурою в центрі політичного спектру. Тому його фігура виглядала привабливою і давала надію на новий поштовх в діяльності організації.
4) Через 8 місяців після IV Конгресу спів-голова ОУР-ФНКА Василь Бабенко пише заяву про відставку через конфлікт із сенатором. Питання до сенатора Василя Думи: як цей факт зтикується із Вашими попередніми заявами про єдність ОУР? Це питання не від одного члена, а від всієї організації. На момент написання Тез до нього вже приєдналися Наталя Литвиненко-Орлова із Мурманська і Мирослава Філіпова із Омська.
5) Як повідомив мені спів-голова ОУР-ФНКА Валерій Семененко заяву Василя Бабенка отримано і по ній буде прийнято рішення (із інформації виглядає що цю відставку приймуть). Керівництво обіцяло дати офіційні пояснення.
6) У випадку відходу Василя Бабенка з своєї посади, ОУР з великою вирогідністю знову опуститься в стан конфлікту, подібного до того, що мав місце до IV Конгресу, оскільки основоположний принцип колегіальності порушено і одна із сторін справедливо вважатиме себе покривдженою. З відходом Василя Бабенка мало хто в організації повірить у те, що керівництво ОУР-ФНКА звітуватиме перед організацією за політику, фінанси і внутрішні справи. Оскільки саме Василь Якович сприймався усіма членами як совість організації і гарант порядності. Виштовхування цього провідного діяча із керівництва ОУР-ФНКА – злочин проти всієї організації.
Пропоную наступні кроки, що знімуть небезпечне напруження в ОУР:
1) Василь Якович знімає свою заяву про відставку. Вважаємо що заяви не було, і Василь Якович обіймає посаду, на яку його було обрано IV Конгресом.
2) Василь Якович офіційно роз’яснює організації причину своїх дій (тобто суть конфлікту).
3) У випадку, якщо протиріччя спів-голови із сенатором носять політичний характер, організація проводить публічну дискусію, а пізніше позачергова Рада ОУР приймає рішення і розв’язує конфлікт. У випадку особистого конфлікту, обидва політики простягають один одному руки і конфлікт вважається вичерпаним.
4) Буде корисним щоб через 8 місяців після Конгресу керівництво ОУР повідомило організації про проміжні результати своєї роботи (зібрані фінанси, проведені заходи, контакти з відповідальними чиновниками як у Москві, так і у Києві, діяльність комісій ОУР і т.д.) Все це можна зробити у формі проміжного річного звіту, над підготовкою якого треба почати працювати вже нині. Можливо настав час, коли і сенатор Василь Дума міг би поділитися з організацією своїми конкретними планами роботи (як найближчими, так і на перспективу), адже ознайомчий період з організацією можна вважати завершеним.
5) У випадку, якщо події підуть за гіршим сценарієм – виключенням Василя Бабенка і вирогідним початком конфлікту, хочу висловитися з приводу ідеї реєстрації незалежної регіональної організації, що обговорювалая ще після ІІІ Конгресу. Я не підтримую цю ідею. У випадку двох незалежних структур, ми матимемо наступну конфігурацію: корумпована відірвана від регіонів верхівка у Москві, без жодного демократичного конторолю знизу; і працююча знизу в регіонах організація, що не матиме жодного представництва ні в Москві, ні в Києві, позбавлена фінансів, юридичної підтримки і можливості проводити форуми. Чи потрібна нам така перспектива? Вважаю збереження єдності ОУР ключовим фактором, хоч як би не було важко будувати стосунки всередині. Згадаємо як всього рік тому ми всі разом в унісон працювали і боролися проти відкриття сотень виборчих дільниць на території Росії. Чому не працювати разом і сьогодні над розбудовою ОУР?
6) Громадський проект сайт «КОБЗА – українці Росії» має залишитися незалежним сайтом діаспори. Ми залишаємся про-ОУРівським сайтом, але при цьому є незалежними від керівництва ОУР і не приймаємо участі у фракційній боротьбі. Ми не представляємо жодного конкретного діаспорного політика і слідуємо духу рішень IV Конгресу, що визначили приоритетом єдність організації на демократичних засадах плюралізму, професіоналізацію діяльності ОУР. Тому Редакція і надалі надаватиме трибуну усім керівникам ОУР, одночасно задаючи питання тим із них, що відходять від проголошених Конгресом принципів. Саме в такому інтелектуальному і демократичному інформаційному балансі редакція і вбачає свою стабілізуючу творчу роль в житті нашої організації.
Висловлюю сподівання що Тези послужать припиненню несподіваного і незрозумілого конфлікту, який ставить під загрозу єдність і спокій в ОУР.
Всіх бажаючих приєднатися до них, прошу надіслати свою підтримку на мій мейл, і я додам ваше ім’я до списку підтримки.
Василь Коломацький
член ОУР,
редактор сайту «КОБЗА – українці Росії»
хат. 1-(905)-841-7980
vassilik@hotmail.com | | | Наталья
Місто: Тула | Додано: Mon Nov 28 23:19:13 2005
А кто такой В. Дума - новый собиратель украинцев России?
Прошу откликнуться тех, кто видел документы, подтверждающие его право подписываться таким образом:
"Голова Рад ОУР та ФНКА “Українці Росії”
В. Дума"?
И вообще, существует ли действующий Устав ОУР и ФНКА?
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Nov 26 04:03:17 2005
Звіт ОУР за 2004 рік, опублікований сайтом СКУ. Зробити передрук неможливо через pdf формат.
Василь Коломацький
КОБЗА
http://www.ukrainianworldcongress.org/Richni_Zahalni_Zbory/Kharkiv/Zvity/Centrali/Russia.pdf | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri Nov 4 03:53:40 2005
Інтерв"ю з працівником посольства України у Москві на теми: списків на вибори, трудових мігрантів, визнання УПА, віз з ЄС, Тузли і т.д.
Досить цікаво. В часи посла Фьодорова (який українською ледве володів) дипломати на такі теми не разсуждали.
Шкода ніхто не спитав про діаспору у Росії.
http://www.svoboda.org/programs/vg/2005/vg.110205.asp
Василь Коломацький
КОБЗА | | | Олексій
Місто: Харків | Додано: Tue Nov 1 13:37:53 2005
Дуже цікавий сайт | | | | Хрестоносець | Додано: Sat Oct 29 21:57:29 2005
Перш ніж публікувати матеріали про УАПЦ, варто було би розібратись, що за інформація надходить і від кого.
Стаття Євгена Сверстюка:
http://www.uaoc.kiev.ua/bratstvo/statut.php?File=statti/statti/120720080205.txt
http://www.uaoc.kiev.ua/bratstvo/
http://uaoc.org.ua/innews/union_u.htm
http://national.org.ua/content/view/76/78/
http://national.org.ua/content/view/31/78/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Oct 22 15:58:09 2005
Два цікавих матеріали Радіо Свобода.
1) Про моральний стан суспільства. Коментарі до статті \"Механика общественного распада\".
http://www.svoboda.org/programs/PR/2005/pr.102105.asp
2) На смерть Олександра Яковлєва. Можливо не всі пам\"ятають що саме він включив Олександра Руденка-Десняка (як представника КНОР) в чільну шістку списку передвиборного блоку на вибори в Державну Думу влітку 1995 року. Здається блок називався \"Об\"єднані демократи\". На жаль блок Яковлєва не подолав прохідний бар"єр передбачений тодішнім законом, не вистачило десь пів-відсотка.
Яковлєв був своєрідним Сахаровим серед чиновників. Воював з корупцією, захищав ідеал відданого служіння Батьківщині, продвигав свободу слова і публікував списки громадян знищених радянською владою. Ще при Союзі був одним із перших чиновників що відмовився від державної дачі. Сам вийшов із Політбюро. В своїй роботі він завжди мав моральний імператив - служив Вітчизні, думав про грядуще.
Працював до останнього дня.
Я бачив Олександра Якоалєва лише один раз саме на зборах того блоку 1995-го року. Він справив враження спокійної мудрої людини демократичних поглядів. Вже тоді відчувалося що в нього проблеми із здоров\"ям - він кульгав на одну ногу, рухався повільно. Але енергія політика в ньому відчувалась. Був дух.
Дивлячись на життєвий шлях Олександра Яковлєва стає зрозуміло яким має бути політик Росії і громадський діяч.
http://www.svoboda.org/programs/vg/2005/vg.101905.asp
Панове, прохання - пишіть по-більше в Гостьовик щоб наша трибуна громадської думки не пустувала.
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Oct 16 02:33:37 2005
Публікую матеріал надісланий із Одеси.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------
Вірні УАПЦ в Україні очікують зміни ставлення нової влади до своїх потреб.
Про це сказавВікарій Київської єпархії, Єпископ Житомирський Української Автокефальної Православної Церкви, Його Преосвященство, Владика Богдан. Розмова була проведена у дні коли православні українці святкували свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Ігор Столяров: Владика, як святкували свято Покрови Пресвятої Богородиці вірні УАПЦ в
Україні, і зокрема, у Києві?
Владика Богдан: У Києві митрополит Мефодій, Предстоятель УАПЦ, очолив Божественну Літургію у Андріївському Соборі.
Я святкував це свято у Фастові, де зібралися усі священики Благочиння. У місцевій церкві названої на честь Святої Покрови усі відчували український дух. Поруч з духівництвом молилися і багато віруючих.
Після Служби Божої відбулося святкування. Співали церковні пісні, українські народні пісні.
Власне, урочисто святкували цей день у храмах УАПЦ у цілій Україні...
Ігор Столяров: У Києві сталася спровокована антиукраїнськими політичними силами сутичка. "Ліві" протестували проти святкування 63 річниці УПА. Як Ви, духовна особа, ставитеся до ідеї визнання ветеранів УПА "воюючою стороною за волю України"?
Владика Богдан: Українська Повстанська Армія воювала за свободу України, проти більшовицького поневолення. Мене дивує той факт, що дотепер не засуджена у нашій країні ідеологія ленінізму, сталінізму, компартії.
Чому так легко пробачили і забули усі злодіяння комунізму в Україні? Чому так швидко забули знищення церков і репресії проти духівництва? Чому забули ліквідацію Українських церков? У 1937 році Українська Автокефальна Православна Церква була знищена атеїстичним режимом.
Невже геноцид в Україні 1932-33 років не шокує людей? Саме ці події викривають звіряче обличчя згаданих вище ідеологій.
Сьогодні противники УПА знову піднімають червоні знамена, прикриваються іконами і Російською церквою.
Останні події на Хрещатику ще раз засвідчили, що прихильники більшовицької ідеології не лише не бажають каятися за злодіяння, але знову піднімають голови з метою знищення України і всього українського.
Нам, українцям, необхідно єднатися.
Якби ідеологію комунізму засудили ще на початках відновлення незалежності України ми б не бачили цих сутичок.
Вояки УПА заслужили офіційного визнання і одержання пільг. На відміну від військових, які виборювали СРСР, повстанці боролися за вільну Україну. Це моя думка. Мені болить за це і сумно, що червоні прапори знову з”являються містами України...
Ігор Столяров: Як Ви ставитеся до факту участі УПЦ Московського Патріархату у політичній рекламній кампанії? Ми бачимо це на прикладі Прогресивних соціалістів та партії „Союз” ... Українськими містами з”явилися бігборди з агітацією на користь Олексія Костусєва з надписами „Бог і Росія разом”...
Владика Богдан: Це звичайний піар крок перед наступними виборами до парламенту. Політики нині прагнуть експлуатувати ім.”я православ”я, церкву, віруючих людей, представити себе захисниками православ”я.
Але, це не правда...
Ігор Столяров: Наскільки важлива справа відкриття в Україні подвір"я Константинопольського Патріархату?
Владика Богдан: Відкриття подвір”я Вселенської Патріархії в Україні дуже важливий крок на шляху визнання Української Церкви.
РПЦ прагне цього не допустити за жодних умов.
Подвір”я Вселенської Патріархії в Україні дасть можливість вести постійний діялог зі Вселенським Патріархом.
Нинішні спроби об”єднання УАПЦ та УПЦ КП мають сенс лише у тому разі, якщо об”єднання церков буде визнане Вселенською Патріархією.
У іншому разі, якщо це об”єднання станеться, але визнання не буде, його доля буде такою ж як і попередніх кількох єднань УАПЦ та УПЦ КП.
4. Чому приходу Вселенського Патріархату в Україну так боїться Москва та її прихильники на українських теренах? Ваша точка зору...
Владика Богдан: Переляк Москви легко поянити тим, що в Україні буде Помісна Українська Православна Церква.
Митрополія РПЦ в Україні, яка взяла собі назву „УПЦ”, але такою насправді не є, бо підкоряється центру у іншій країні, не може претендувати на звання Української Помісної Православної Церкви.
Один мудрий політик сказав, що якщо частина громадян однієї держави підкоряється центру у іншій державі – їй ніколи не бути сильною державою. Не хотілося б ображати братів греко-католиків, але це їх так само стосується.
Українська Автокефальна Православна Церква завжди стояла на державницьких засадах, за що постійно була переслідувана. Не є виключенням і сучасна історія. Несправедливість до УАПЦ з боку влади, з часів проголошення незалежності України, має місце.
Ігор Столяров: Про що йдеться?
Владика Богдан: Дуже легко громади РПЦ в Україні одержують земельні ділянки для будівництва храмів. Їх легко реєструють. Їм допомагають. Подекуди сама держава будує церкви для РПЦ в Україні.
До УАПЦ ставлення є протилежним. Приміром, у Києві є кілька громад, які вже вісім років прохають виділити їм земельну ділянку, але це питання не вирішується позитивно. У цьому є несправедливість.
Мушу сказати і про ситуацію навколо Андріївського Кафедрального Собору. Його передали церкві, але потім підпорядкували музею. І ми фактично нині не можемо повноцінно проводити церковне життя у Кафедральному Соборі.
Маємо приклади, коли приміщення храмів, які забрали за комуністичних часів саме у УАПЦ, нині повертають не їхнім колишнім власникам, а громадам РПЦ та УПЦ КП...
Така сумна ситуація з несправедливим ставленням до вірних УАПЦ є і у східних та центральних областях України.
Маємо надію, що ставлення до потреб вірних Української Автокефальної Православної Церкви зміниться після перемоги на виборах Президента України Віктора Ющенка і зміни влади у регіонах.
http://hram.od.ua/news.php
| | | | А.Б. | Додано: Thu Oct 13 20:57:47 2005
Думки вголос московського українця
у відгук на деякі вислови і пропозиції провідника російського українства пана Василя Думи
"Думи мої, думи мої, лихо мені з вами"
Т.Г. Шевченко
За останній час новообраний голова рад Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії” та Об’єднання українців Росії пан Василь Михайлович Дума виступив із своїм концептуальним баченням проблем українського громадського руху в Росії в кількох засобах масової інформації. Він висловив, сформулював свої думки, своє бачення ситуації як у “Зверненні” до українських громад на сайті “Кобза-українці Росії”, так і в центральних російських газетах – “Известиях” та “Российской газете”.
В "Российской газете" про нього написано: "человек, который не один год в силу своих корней, связей, бизнеса вовлечен в российско-украинский диалог". Василь Дума думає "Сделать что-то и "для души". А именно - помочь российским украинцам сохранять культурную самобытность и способствовать упрочнению настоящей дружбы между нашими странами". З такими благородними цілями, звичайно, давно пора погодитись, та по-можливості допомогти добрій людині.
Однак, пан Дума вважає, що Об'єднанню українців Росії "Политику и религиозные споры необходимо оставить за порогом - иначе нам никогда не договориться". Цього я розумію. Значить: хай в Ногінську б'ють українського попа, забороняють релігійну діяльність вірним церкви Київського Патріархату? Або, може, як було в минулому році - зарані в Москві “обирають” українського президента? І що: невже при цьому наша діаспорна “бізнесово-культурна хата” хай залишається з краю? І ні думки своєї, ні позиції навіть виказати не можна, бо все потрібно залишити “за порогом”?
Ми в своїх громадських національно-культурних організаціях не займаємося політичною діяльністю. Але, я думаю, все ж маємо право висловлювати своє ставлення до того чи іншого громадсько-значимого явища в житті Росії чи України. Бо це право слова - наше конституційне право висловлювати свої думки, обмінюватися ними і разом шукати якісь оптимальні рішення...
Пан Василь Дума заявив в “РГ”: "Я, например, настоял на том, чтобы заседания Совета проводились на русском языке... Чтобы не ставить в неудобное положение тех, кто не знает "мову" или подзабыл ее". На мою думку, це більш ніж дивна пропозиція головного провідника російського українства. От тому і хочеться безпосередньо звернутися до автора цієї досить дивної пропозиції для керівника федеральних українських громадських організацій: якби Ви, пане Дума, наполягали перед колегами на тому, щоб засідання Рад ОУР і ФНКА “Українці Росії” проводились на двох взаємно шанованих мовах – українській і російській - я б Вас зрозумів. А цю Вашу пропозицію не розумію. Бо у мене, знаєте, як і у Вас, теж серце "йокає", коли я чую рідну розмову не тільки на вулиці, але і на важливих нарадах.
Дуже шаную Людей, котрі "мучаться, караються, але не каються". Згадують, підбирають слова, та наполегливо практикуються розмовляти на материнській мові. І нічого не соромляться. З повагою, приємно-весело чути патріотичний суржик повернення "блудного сина". А коли через деякий час від цієї Людини чую досить вільну рідну мову - з щирою насолодою тиснемо руку, як рідні! З такими я "пішов би у розвідку" і голосувати за таких буду.
Ви при цьому згадуєте, що бачили і чули в Москві київську групу "Воплі Відоплясова", яка співала “исключительно на украинском языке" і їх слухала російська молодь... Звичайно, це добре. Але може Ви ще похвалите "Верку Сердючку", "Братів Гадюкіних", чи захопитесь хором бабусь-колядниць та інших "шутов в шароварах"? Вони "ужас как умиляют" гордих собою шовіністів... Але невже це справжня культура українського народу?
Українській культурі в Росії, на мою думку, потрібно - за допомогою розумної державної політики та розумних спонсорів-патріотів - показувати зразок наполегливого, прогресивного розвитку. От, якби Ви, як дійсний патріот українського народу, наприклад, допомогли організувати український вокальний ансамбль в Культурному центрі України в Москви під керівництвом Олександра Івановича Семаки та запросили на концерт усіх, хто говорить по-українськи (такий пароль замість квитка), я б Вам порадив ще дещо корисне...
Ви заявили: "нельзя забывать, что практически все мы - граждане России. А, значит, это наша страна, которую необходимо любить не меньше, чем Украину". Згоден, що Росію необхідно шанувати всім, особливо її громадянам. І вести себе: культурно і патріотично, з взаємною повагою до розумних традицій кожного етносу. І не "любить-иметь, чтоб нефть качать". "Не унижать жалостью. Уважать надо!" (і далі все прямо по Максиму Горькому із його хрестоматійної драми "На дне").
Але, Василю Михайловичу, люблять батьків, дітей, жінок. А Мама і Батьківщина - одна, на все життя. І про відношення до них - слів мало. Про святе, коли важко - краще помовчати. Ви говорите: "надо интегрироваться в Россию, сохраняя свою культурную самобытность, но не обособляться от страны, в которой живем и которой многим обязаны". Так уже ж більше 350 років "не обособляемся". І в Україні наступної зими, навіть без опалення газом, старі та малі "не обособляться". А будуть збагачувати чиновників "Газпрому".
Правду кажете: "В Украине нет сколько-либо влиятельных сил, желающих ухудшения отношений с нашей страной. Скорее, ведется борьба за то, кто станет к России ближе. Если мы сумеем максимально объединить наши экономики, то станем гораздо сильнее, быстрее начнем развиваться". Тут одне зауваження. Куди вже "максимальнее" було об’єднання економік радянських республік РРСФР і УСРС у складі СРСР. А де він, наш Радянський Союз зараз і де його економічна сила була на початку 90-х років?
Як ув'язати Ваші сентенції: "Сильных уважают и разговаривают с ними на равных" і "...остатки иллюзий, что где-то кто-то, из "более развитых", поделится своим местом под солнцем и пустит в давно закрытый на засов "клуб избранных"? Таки так: "Все права можно только заработать".
Але, щоб "підняти на новий рівень роботу в федеральному центрі" Ви пропонуєте "об'єднання навколо керівного проводу федеральних українських організацій". Якось виходить по-комуністичному - немов одностайна єдність мас навколо Політбюро ЦК КПРС? А на мою думку, "керівний провід" - це ті ж пани, які 8-10 квітня цього року на IV "Конгресі" ОУР та III З'їзді ФНКА в УКЦ ховались від людей, з малокультурними охоронцями не пускали статечних українців, щоб разом, прозоро обміркувати проблеми; спровокували мордобій! Пробачте, Василю Михайловичу, але особисто я таких начальничків в гробу бачив...
Вірно кажете: "мусимо визнати, що за майже півроку, які минули після цих двох всеросійських українських форумів, ми не можемо сказати про якісь серйозні принципові зрушення в налагодженні ефективної, планової громадської роботи". А Ви хочете все це численне начальство - на "ковёр", поодинці виговоряти. Бажаю успіху Вам, хоча боюсь, що таке індивідуальне виховання не допоможе...
І ще одне зауваження. На мою думку, не тільки на основі грошей може розвиватися наука, культура, духовність. Гроші - воші. П'ють людську кров, паразити. От раніше розумні були меценати! Доктор Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, наприклад, з побратимами "Просвіту" та " Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка" організували!..
Всього Вам доброго!
Анатолій ВИШНЕВСЬКИЙ
член Об'єднання українців Росії, Москва
An Vish aov04@mail.ru
P.S. В “Гостьовій книзі” сайту V.K. завалив "інформаційною половою" актуальні думки. Глибоко внизу лежить досить якісна аналітична замітка п. Анатолія Даценка на агітацію п. Андрія Бондаренка за доктора економічних наук, члена Ради Федерації п. Василя Думу. Раджу почитати. У нього думки пересікаються з тими, що я тут висловив...
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Sep 29 14:48:17 2005
Передрук із УП.
Я згідний із думкою автора, що Ющенко правив через оточення, а не через легальні інституції. Це створило кризу управління. Денщики-ад"ютанти стали вище генералів. А Президент став трохи схожий на барина - чего левая пятка ізволіт (російський вислів).
Я б все це розцінив як брак політичної культури. І перший сигнал для Президента Ющенка. Як в політика у нього ще все попереду, але так помилятися надалі не можна.
Ідеї Майдану живуть, а ось хто буде їх уособленням побачимо. Сподіваємося що Президент.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------
Все тільки починається, або Чи можливий другий етап синьо-жовтої революції?
Микола Томенко , для УП, 29.09.2005, 12:29
Вісім місяців після Помаранчевої революції стали "часом Х", що дозволив осмислити події осені-зими 2004-го як окремим лідерам революції, так і народним масам, які, власне, забезпечили їй успіх.
Загалом ці події розвивалися за законами добре скомпонованого літературного твору. Зав'язкою стало призначення всіх структур нової влади, куди президент пересадив польових командирів, комендантів та фінансових донорів Майдану. Єдиною недоречністю цього великого переселення було лише те, що глава держави не поцікавився думкою прем'єра з приводу її нової команди.
Далі була бурхлива і неоднозначна діяльність нової владної команди. Загострення протиріч між першими особами уряду, секретаріату президента та РНБОУ стало кульмінацією постреволюційного дійства.
І, зрештою, настала розв'язка, коли президент розігнав Кабінет Міністрів, збалансувавши цим кроком звільнення Петра Порошенка та Олександра Третьякова, обвинувачених у корупції. Крапку у цих батальних сценах поставив сам Віктор Андрійович, розповівши про свої 12 найважчих днів, протягом яких він вагався між інтересами України і власних друзів.
Президент потрапив в оточення: своє, Кучми та Януковича
Тепер, коли діяльність влади знову починається з чистого аркуша, можна більш глибоко проаналізувати події постреволюційного часу.
Головний висновок невтішний. На жаль, декларовані цінності Майдану не знайшли втілення у діях лідерів країни, на яких покладалися надії людей. Більшість владної команди, яка піднялася на хвилі революції, не усвідомила, кому вона має завдячувати за свій успіх.
Бізнесмени, які зайняли крісла на Грушевського та Банковій, досі свято вірять, що туди їх привели мільйони доларів, витрачених на революцію, а не мільйони українців, що вийшли на вулицю. Більше того, колишні штабні апологети щиро вважають свою роль у проведенні революції основною, віддаючи людям другорядну роль вдячної, але керованої масовки.
Відтак вони вважають за непотрібне зважати на думку людей, скажімо, з приводу співпраці з Леонідом Кучмою і Віктором Януковичем, що стало очевидним після підписання політичного Меморандуму.
Публічне освячення Кучмою відставки уряду Юлії Тимошенко та наступного призначення Юрія Єханурова остаточно легітимізувало союз нового та старого режимів. Адже якщо перші сім місяців владна команда хоча б частково намагалися керуватися запитами суспільства, то нині президент остаточно потрапив в оточення: своє, Леоніда Кучми, яке представляє у Верховній Раді його зять Віктор Пінчук, та Віктора Януковича. Саме ці сили сьогодні визначають політику нової влади.
Перший серед рівних став вищим за всіх
Помилка президента, яка може стати його трагедією, полягає у тому, що для побудови демократичного суспільства він залучив занадто багато людей, яким цінності свободи та демократії не властиві.
Його найближчі соратники свого часу стояли пліч-о-пліч з Леонідом Кучмою, фінансували сімейний фонд його дружини, захищали його під час касетного скандалу, разом з ним політично знищували прем'єра Ющенка. Їм зрозуміла атмосфера постійної інтриги, недовіри, недомовленості.
І сьогодні оточення президента намагається вибудовувати перевірену на Кучмі схему, коли окремі бізнесмени-міністри беруть на себе відповідальність за добробут президентської родини, за прикраси його дружини, квартири, автомобілі та телефони сина, за зведення сімейного будинку під Яремчею.
За таких умов новий президент стає заручником старої системи. З першого серед рівних він перетворився на вищого за всіх інших. В існуючій системі відсутній принцип відповідальності згідно з субординацією, що є ключовим в управлінні. Як наслідок, президент керує не інституційно, а інтуїтивно – згідно власних симпатій чи антипатій.
За таким же принципом у державі здійснюється кадрова політика. Президент досі покладався на друзів Червоненка та Порошенка, з якими бачився регулярно, а не на керівника вищого органу виконавчої влади – прем'єр-міністра, з яким вимушено спілкувався лише під час святкувань чи з телеекранів.
Чесна влада чи консервація кучмізму?
Очевидно, що в Україні відбувається світоглядний конфлікт цінностей між владою та народом. Мільйони людей боролися за чесну владу, за рівність всіх перед законом, за справедливі суди.
Спочатку у багатьох була ілюзія, що у своїх прагненнях "народ і партія єдині". Однак ця ілюзія швидко розвіялася. Ті, хто, зрештою, став владою, відчули її смак і нині всіма силами продовжують консервувати кучмізм. Влада і суспільство живуть за різними морально-етичними принципами, правилами й поняттями.
Замість справедливої оцінки минулого і зрозумілої та чесної політики сьогодення, у громадській думці створюють міфи про хороших та поганих олігархів.
Перші отримали свій статус, фінансово підтримавши команду майбутнього президента на останньому етапі революції. Натомість другі вирішили не витрачатися і прорахувалися.
Тепер ставлення влади до них відповідне. Скажімо, олігарху П. обіцяють НЗФ, за що той гарантує новій владі повну медійну підтримку її дій на своїх телеканалах.
В той же час принцип нашого уряду був докорінно іншим: всі олігархи правильні, якщо вони вчасно і повністю сплачують податки і не порушують закони. Ми виступали за вирішення питань несправедливої приватизації через участь всіх зацікавлених структур у відкритих аукціонах. Натомість нині перемогла концепція мирової угоди як засобу цивілізованої корупції, а слово аукціон вважається ідеологічно шкідливим.
Інший приклад подвійних стандартів – ситуація навколо ФК "Динамо". Мій підхід полягає у перетворенні народного клубу на відкрите товариство, що означає можливість для простих вболівальників хоча б символічно, (тисячною долею акції), впливати на його долю. Натомість для окремих членів команди президента така ідея полягає у тому, щоб відібрати клуб у мільйонера С., віддати його мільйонеру Г, а отримані за посередництво гроші покласти у каси мільйонерів П. і М.
Якщо перший етап революції не очистить країну, то другий – буде неминучим
Президент частково правий, коли говорить про девальвацію цінностей Майдану. Але не треба приховувати, що разом з девальвацією відбулася ще й підміна понять. Розуміння філософії Майдану неоднакове серед його "генералів" та "рядових". Для народу ідеали Майдану полягають у тому, що Закон нарешті має діяти однаково для всіх, що зло завжди має бути покарано, а причетні до корупції діячі мають бути усунуті з політики.
Натомість для нової влади прийнятною є співпраця з Януковичем, який уособлює всі найгірші риси попереднього режиму, і персона якого стала каталізатором Помаранчевої революції. Це ж стосується ідеї амністії фальсифікаторам виборів на чолі з Ківаловим чи надання гарантій так званим "в'язням сумління", які ще під час Помаранчевої революції вважалися бандитами.
Втім, проблема влади полягає і у тому, що, на відміну від неї самої, суспільство вже змінилося і не сприймає як неминучу даність будь-які дії влади проти себе та держави. В Україні склалися унікальні обставини, коли не політики, а суспільство починає впливати на прийняття стратегічних рішень. Відставки Порошенка з Третьяковим та міністрів-бізнесменів не відбулися б без сили громадської думки.
Але попри це ці дії не можна вважати ані кроком, ані півкроком до запровадження принципів прозорої і чесної влади. Адже всі дискусії щодо необхідності замінити політиків на прагматиків виявилися неспроможними. До думки суспільства дослухалися щодо відставок кількох одіозних фігур, але в результаті сталося ще гірше.
Тепер в Кабінеті Міністрів сконцентровано весь передвиборчий штаб партії влади на чолі з головою Ради партії, керівником виконкому "Народного Союзу Наша Україна" та його заступником.
Владі не варто заспокоюватися, що суспільство випустить пару внаслідок кількох ефектних відставок. Без системних змін ситуація трансформується у відому революційну формулу, коли верхи не можуть, а низи – не хочуть. І тоді новий етап революції стане неминучим. Причому вже не сині будуть гуртуватися проти оранжевих, а синьо-оранжеві – проти зрощення та подальшої олігархізації старого та нового режиму.
Тож, якщо перший етап революції не дозволить країні очиститися, то другий – стає справою ближчого часу. Сьогодні, користуючись економічними термінами, надзвичайно актуальною виглядає ревальвація цінностей Майдану. Адже Україна і її громадяни довели своє право на чесну політику, порядну владу, справедливе життя.
Автор: Микола Томенко, колишній віце-прем'єр в уряді Юлії Тимошенко
http://www2.pravda.com.ua/news/2005/9/29/33966.htm
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Sep 21 15:49:37 2005
Передрук Лента.Ру.
Хрущев звільнив із таборів мільйони, і це перший пам"ятник йому (перед цим усі пригадують тяганину із відкриттям надгробку роботи Нєізвєсного). І цей пам"ятник відкриють вже після увіковічення Андропова, якому бюст вже пару років стоїть у Карелії, і Брежнєва, якому в Новоросійську поставили пам"ятник вже років 7 тому. Все-таки невдячна реакція нащадків (я маю на увазі щодо Хрущева).
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------
В Ингушетии установят памятник Никите Хрущеву
Во вторник президент Игушетии Мурат Зязиков заявил, что в столице республики Магасе будет установлен памятник генеральному секретарю ЦК КПСС Никите Хрущеву, передает агентство "Интерфакс".
"Необходимо подчеркнуть роль Хрущева в борьбе с тоталитаризмом. Это государственный деятель, который вернул на родину ингушей и многие другие репрессированные народы. Я хочу восстановить историческую справедливость и отдать долг памяти этому на самом деле выдающемуся человеку", - подчеркнул Зязиков.
Памятник планируется открыть в первом квартале 2006 года, уточнил ингушский президент. Он напомнил, "именно благодаря Хрущеву из лагерей были освобождены миллионы репрессированных граждан, они были реабилитированы".
"Он вернул из ссылки на родину депортированных в годы сталинизма народы - ингушей, балкарцев, карачаевцев, чеченцев", - добавил Зазиков, отметив, что "сталинский произвол - ссылать целые народы, политические репрессии больше нигде не должен повториться".
Как напоминает агентство, в марте 2005 года указом главы Ингушетии одна из улиц новой столицы республики Магаса была названа именем Никиты Хрущева. Дочь Хрущева Рада Аджубей направила Зязикову телеграмму, в которой выразила благодарность за увековечение памяти отца.
http://www.lenta.ru/news/2005/09/21/monument/
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Sep 12 14:58:54 2005
Передрук УП.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------
Свободи в Україні більше, ніж у Росії, але менше, ніж у Грузії
www.ПРАВДА.com.ua, 12.09.2005, 11:33
За даними чергового випуску доповіді Economic Freedom of the World Україна посіла 103 місце в рейтингу економічної свободи, випередивши Росію на 12 позицій.
Про це пише російська редакція газети "Комерсант", відзначаючи, що доповідь щорічно готується групою дослідників під егідою канадського Fraser Institute і вважається найбільш серйозним дослідженням у сфері економічної свободи у світі.
Серед 127 країн у доповіді цього року перше місце посів Гонконг із загальним рейтингом 8,7. Друге місце цього року посів Сінгапур із загальним рейтингом 8,5 балів. Третє місце поділили Нова Зеландія, Швейцарія і США – з однаковим рейтингом 8,2 (торік американці теж були на третьому місці з таким же рейтингом). Слідом йде Великобританія з 8,1.
На 66 місці – Грузія з 6,4, на 103 – Україна з 5,5, а Росія поділила 115-і місце з Руандою і Того – у всіх загальний рейтинг 5,1 (торік вона займала 114-і місце з тим же показником).
Як відзначає видання, автори доповіді підраховують рейтинг кожної країни в п'ятьох головних галузях.
По-перше, оцінюється частка держави в економіці. Чим менше держвидатків порівняно з витратами громадян і підприємств, тим менше розподіл товарів і послуг залежить від політичної сваволі.
Чим нижче податки, тим більше громадяни можуть скористатися плодами своєї праці; чим менша частка ВВП виробляється на держпідприємствах, тим більшу роль відіграє ринковий попит простих громадян на продукцію приватних підприємств і тим більше виробництво залежить від переваг інвесторів. У країнах, де малі держвидатки, податки і частка держпідприємств, великий рейтинг економічної свободи.
По-друге, оцінюється надійність юридичної системи і захисту прав власності. Там, де громадяни не вірять, що держава забезпечить виконання контрактів і захистить чесно добуту власність, рейтинг економічної свободи буде низьким.
По-третє, оцінюється стабільність грошової системи. Там, де держвидатки і грошова маса ростуть швидко, швидко росте й інфляція – відповідно, порушується стабільність ділових контрактів; більше того, порушуються права власності: держава просто забирає собі частину накопичених грошей за допомогою інфляційного податку.
Крім того, економічна свобода опиняється під загрозою, якщо держава не дає громадянам рятувати свої гроші хоча б в іноземних банках. Якщо висока інфляція і важко рятувати від неї гроші, рейтинг країни буде низьким.
По-четверте, оцінюється свобода укладати зовнішньоекономічні угоди. Тарифи, квоти й адміністративні обмеження на зовнішню торгівлю не тільки не дають громадянам і підприємствам заробляти гроші, але і служать джерелом корупції. І низького рейтингу економічної свободи.
По-п'яте, оцінюється держрегулювання кредиту, ринку праці і повсякденної діяльності підприємств. Якщо в кредитній сфері домінують приватні банки і на ринок допущені також банки іноземні, рейтинг буде високий.
Також високий рейтинг одержить країна, де зарплату визначає ринок, недбайливого працівника все-таки можна звільнити, а безробітні не одержують настільки високу допомогу, що не зацікавлені працювати.
Нарешті, для підвищення рейтингу потрібно зробити так, щоб підприємства продавали товари за вільними ринковими цінами, могли вільно виходити на ринок і йти з нього, нарешті, щоб серед цих підприємств не було фаворитів, які користуються особливими зв'язками з чиновниками для завоювання ринків і отримання прибутку за рахунок конкурентів.
"Українська правда"
| | | Анатолій Даценко
Місто: Москва | Додано: Thu Sep 8 09:40:19 2005
Надзвичайно вразили міркування Андрія Бондаренка.
Одразу зауважу, що не маю нічого проти пана Василя Думи, бо не знаю його. До того ж, з моєї точки зору, справа не в ньому. А в оголошенні його \"лідером\" та \"трибуном\" російського українсьтва. За які такі заслуги? За російське сенаторство? За досвід керівництва кількома російськими нафтовоми компаніями? За безбідність?
Виявляється, не тільки через це. Пан Бондаренко наводить як вбивчий аргумент спроможність Василя Думи \"ногами відкривати\" двері високих українських та російських кабінетів. Утім, є й ще один аргумент! Уявляєте, сама (!) Оксана Білозір називає Думу своїм другом і навіть розміщує його світлину на своєму новітньому диску! Оце заслуга! Так може оголосити Василя Думу після цього \"лідером та трибуном\" не лише російського, але й світового українства?!
Знаєте, на мою думку, подібний підхід до поліпшення справ російського українства ставить проблему з ніг на голову. \"Вот приєдєт барін, барін нас рассудіт\".
Шановний добродію Андріє! Ніякий черговий \"весільний\" генерал не вирішить за нас наших пекучих проблем. Бо вони ховаються не у високих київських або московських кабінетах, і навіть не записані на диску Оксани Білозір. Вони в головах наших свіввітчизників і земляків, більшості з яких, на жаль, глибоко плювати на проблеми національного відродження українців Росії. Скільки в нас активістів українського національного руху в Росії? Кілька десятків на всю багатомільйонну українську діаспору! Решта навіть не знає про існування ОУР. Та й не хоче знати, бо заклопотана своїми справами. Або асимільована. І ніякий Василь Дума, скільки б меценатських коштів він не виділяв на розвиток української складової в Росії, ситуацію не змінить.
Ситуація вирішується в Україні. Буде наша земля заможною, цивілізованою, демократичною, і кожний будь-де в світі згадає свої українські корені. Буде тягнутися до рідної неньки. Навіть мову вчитиме, коли забув або взагалі не знав. А доти, доки наш люд тягнеться до Росії сотнями тисяч заробітчані, нічого на краще не зміниться. І ніякі \"весільні\" генерали ситуацію в діаспорі не врятують.
Азербайлжанцям у Москві, приміром, байдуже, чи є в них представник у Раді Федерації чи ні. Чому? А тому, що сотні тисяч азербайджанців-діаспорян тримаються одне одного, завжди готові допомогти землякам, завжди готові підтримати (є винятки, але їх мало). Спробуйте знайти таку підтримку в наших земляків! Чорта лисого! Кожний печеться за своє!
Отже, проблема не в \"локомотиві\" діаспори, не в регаліях, не у вмінні відкривати ті чи інші високі двері. Проблема в головах. А ще в тому, окрім національної байдужості значної частини російського українства та відсутності національного самоусвідомлення, що в Росії найближчим часом ніхто не дасть українській діаспорі самоорганізуватися до набуття дійсно серйозної ваги. Справа в нюансах російсько-українських відносин. Імперія досі залишається імперією, хіба протистояння ведеться тепер підкилимно, з урахуванням формальної незалежності України. Ніхто в Кремлі не зацікавлений у формуванні \"п\"ятої колони\" українства в себе під носом. А ось \"п\"ята колона\" \"російськомовних\" знаходить у Криму (зокрема) шалену підтримку з Москву. Подивіться хоча б регулярні випуски федеральних теленовин про ситуацію в Криму.
Я певний, що Василь Дума надто розумна людина аби втручатися в цю халепу. Кремль і не таких ламав.
Висновок: сподіватися можна лише на щоденну, сумлінну і свідому роботу з долини, а не шукати собі куміра з грошима та званнями, який нібито надасть поштовх до відродження нашої діаспори і сприятиме її більшому визнанню. Гадаю, пане Андрію, Ви досі, без нафтодоларів та сенаторства, зробили для діаспори не менше, якщо не більше, ніж шановний Василь Дума. То про що Ви тоді говорите?!
З повагою, Анатолій Даценко, журналіст, але без регаліїв
| | | | Бондаренко | Додано: Wed Sep 7 19:52:32 2005
Думки вголос
Про лідера і трибуна російського українства
Повпредом української діаспори РФ перед можновладцями Росії і України на сьогодні може бути лише голова Координаційної ради федеральних організацій, російський сенатор і відомий бізнесмен Василь Дума
На IV Конгресі Об’єднання українців Росії та ІІІ З’їзді Федерально національно-культурної автономії “Українці Росії” було досягнуто компромісне рішення про обрання співголів цих федеральних українських громадських організацій – “регіонала” Василя Яковича Бабенка та “москвича” Валерія Фоковича Семененка. Як відомо з історії, в керівництві “двовладність”, система так званих двох “консулів” досить хитлива і так чи інше прагне до більш стійкої системи одного лідера.
І на сьогодні вже стало очевидним, що на цю керівну роль лідера в українському русі Росії зараз об’єктивно може претендувати третя людина – одностайно обраний на цих же форумах головою Координаційної ради федеральних українських громадських об’єднань Василь Михайлович Дума, член Ради Федерації, відомий в Росії і Україні бізнесмен і меценат, який був спонсором і душею українського громадського руху в Західному Сибіру ще з початку 90-х років минулого сторіччя. Вважаю, що саме ця нинішня "двовладність" зараз об’єктивно підштовхує Василя Михайловича взяти на себе роль лідера російського українства і запросити у членів правління ОУР і ФНКА якісь повноваження для того, щоб можна було виступати повноцінним повпредом цих об’єднань на самому вищому рівні влади і в Росії, і в Україні. Як він на сьогодні реально виступає в сфері регулювання російсько-українських взаємин на міждержавному рівні – його визнаним теоретиком і практиком.
Хоча, якщо стан справ в ОУР і ФНКА “Українці Росії” буде залишатися без кардинальних змін - таким же аморфним, яким він був останні роки, коли фактично український громадський рух був “без керма і без вітрил” і втрачав всяку перспективу свого розвитку, то нічого міняти не треба. Тоді керівництво цих федеральних українських громадських об’єднань не мало виходу на впливових осіб в Уряді і Федеральних зборах Росії, не мало навіть якогось безпосереднього контакту і порозуміння з можновладцями столичного міста. Через що, наприклад, для величезної, багатої Москви стало якоюсь незрозумілою проблемою навіть рішення про виділення приміщення для Бібліотеки української літератури.
Так чи інакше, а крім вирішення суто національно-культурницьких питань, провідникам федеральних громадських об’єднань діаспори потрібно виказувати позицію і мати якийсь вплив на прийняття державних рішень в політичній і економічній сферах двосторонніх відносин між Росією і Україною. Діаспорі потрібна людина, що як древнєримський трибун могла би виражати її інтереси і захищати їх перед владою. На жаль, раніше це навіть не ставилося в перелік задач українського громадського руху в РФ. І ця політико-економічна “імпотентність” старого керівництва ОУР і ФНКА стала звичною для можновладців Росії і України.
Але, як мені здається, після останніх Конгресу і З’їзду стало очевидно, що вищій владі України, в якій зараз багато прагматиків, не потрібна зараз так звані керівники "діаспори" із жебраків в "національно-свідомих шароварах", які не мають ні грошей, ні ваги на державному чи хоча б регіональному рівні. На Банковій, на мою думку, приглядаються до тих, хто має і те, і інше... Вважаю, що це підтверджує і той факт, що московський співголова п. Валерій Семененко та його заступники Юрій Кононенко, Вікторія Скопенко бувають в Києві, працюють по якимось культурницьким програмам. Але до перших осіб у них доступу не має. Бо до категорії так званих "політиків" - цей термін я умовно використовую стосовно дійсно впливових осіб в українському громадському русі - ці громадські діячі не підходять. І навіть в Посольстві України в Російській Федерації, як і раніше, офіційно ніяк не відмічають зустрічі, які там проходять з Валерієм Семененком, Юрієм Кононенком та їх московськими соратниками. І, здається, якимось солідними керівниками української діаспори Росії не вважають, бо інформацію про прийоми Послом України цих осіб ні на своєму сайті, ні ніде в інших ЗМІ не подають.
А ось голова Координаційної ради Василь Дума вже без всяких умовностей цілком офіційно має саме ранг політика. Він член комітету по справам СНД Ради Федерації. І в бізнесі людина дуже високого рівня. (Нафтових компаній в Росії після 1992 року було, здається, всього сім, і президент "Славнефть" входив в цю сімку “нафтового генералітету” країни). І на відміну від панів Семененка і Кононенка він, наприклад, в Києві може вільно зайти не тільки до заступників міністра, але і до нинішнього міністра культури і мистецтв України народної артистки України Оксани Білозір. Як до своєї приятельки. Гляньте на її останній диск "Нові на найкращі" (зроблений в цьому, 2005 році) з піснями-суперхітами (його вже можна купити в "Українській книгарні" на Арбаті, 9). Пані міністр на цьому диску тричі з вдячністю називає ім'я мецената і "нашого" - тобто свого - "друга" Василя Думи (першим його, а другим пана Петра Порошенка, якого представляти тепер, здається, не треба). Чи Ви знаєте в українській діаспорі Росії, ще когось, кого б міністр культури і мистецтв України так відкрито і публічно назвала своїм другом і меценатом і чиє фото єдине, яке виставила на своєму диску з найкращими пісенними хітами?
Разом з Василем Михайловичем Думою в Раді Федерації працюють інші російські сенатори – етнічні українці. Наприклад, обидва самарських сенатора. Один - Леон Йосипович Ковальський, в минулому багаторічний голова обласної Думи, що родом з села на Житомирщині, а у другого батько - його земляк з райцентру Житомирської області міста Бердичева. Це - Андрій Георгійович Іщук, в минулому сенатор від Рязанської області, успішний самарський бізнесмен, якому лише в Україні належать підприємства в Києві, Дрогобичі Львівської області, в Росії - більше 20, в Чехії тощо. Про останнього я писав в московській пресі, що у нього саме "круте авто” в області - "Майбах" десь за 800 тисяч американських доларів. Хоча б один цей факт добре підкреслює очевидність того, що п. Іщук відноситься саме до тих українців, яким надоїло бути бідними. До речі, він поїхав на Львівщину, в Дрогобич міжнародним спостерігачем від Федеральних Зборів Росії під час президентських виборів в Україні.
В Державній Думі Росії від Самарської області ще є також 2 етнічних українця (з 5 депутатів, обраних від регіону). Обидва в минулому віце-губернатори - Володимир Семенович Мокрий (голова комітету Думи по місцевому самоврядуванню) і Віктор Олексійович Казаков (останній був у відомого магната Михайла Ходорковського віце-президентом ЮКОСу, теж досить багата людина - "рубльовий мільярдер"; матеріал про його матір - українку з дніпропетровського села, "хрещену матір" художнього керівника тріо "Маренич" ми виставили на сайті ще в 2003 році). Це все – реальні російські політики, які мають солідну вагу не тільки в регіонах, але і в Москві.
Ось таких людей, я вважаю, в інтересах української держави, нам в діаспорі потрібно шукати і залучати, як своїх союзників та лоббістів інтересів українського народу - для того, щоб приймалися і виконувалися закони, направлені на захист і розвиток економічних, наукових та культурних відносин Росії і України, щоб повноцінно працював для ФНКА "Українці Росії" Закон про національно-культурну автономію” тощо. Саме з такого рівня людьми хоче мати справи і нове керівництво України, а не з представниками громадської "гальорки". Як мені сказав в серпні цього року під час бесіди перший помічник президента Віктора Ющенка Державний секретар України Олександр Зінченко, “до цього поступово буде залучатись все більше і більше людей. Це природній процес. Його не можна штучно прискорювати. Я ще раз підкреслюю це слово - “штучно”. Це природній процес, який треба стимулювати, залучати цих людей в активне двостороннє співробітництво. Бо безумовно - етнічна складова значно підсилює всі такі двосторонні зв’язки. Тому можу ще раз сказати про те, що стосується діаспори: політика української держави в цій сфері набуває набагато більш серйозного і пріоритетного значення і нових ознак взагалі в цій сфері. Постільки вона мала раніше односторонній характер, а зараз вона має стати активним двостороннім процесом в сфері співробітництва. Це стосується бібліотек, закладів культури, освітянських обмінів, закінчуючи навіть мережею Інтернет, спілкуванням і електронним спілкуванням, тому що це надзвичайно великий проект...”
Реально сьогодні із керівників федеральних українських громадських об’єднань Росії лише Василь Дума має змогу досить вільно зайти до якогось російського чи українського міністра, до керівників Верховної Ради та Державної Думи чи Ради Федерації, Адміністрації Президентів України і Росії і безпосередньо вирішити те чи інше питання. На жаль, із обраних в квітні співголів ОУР-ФНКА “Українці Росії” ні ректор уфимського філіалу московського вузу Василь Бабенко, ні малий підприємець з Москви Валерій Семененко, цього зробити не можуть, бо не мають відповідного соціального статусу і загально визнаного авторитету у влади. Перший заступник голови ОУР громадянин України пан Юрій Кононенко, співробітник Культурного центру України в Москві, був третім секретарем Посольства України. Але за своїм соціальним статусом сьогодні він помітно вище не піднявся, бо громадська посада в ОУР йому додаткової ваги не додає. Пан Юрій Кононенко може бути прекрасним виконавцем, але як керівника його не сприймають як рівного по собі можновладці ні в Україні, ні в Росії. У першого заступника голови ФНКА “Українці Росії” Стефана Паняка соціальний статус вищий, ніж у Кононенка, бо він - професор університету, "вільний художник", інтелектуал. Але все одно для лобіювання інтересів діаспори, представництва її в вищих колах влади Росії і України цього сьогодні недостатньо, щоб успішно виступати в нинішніх умовах від імені солідної федеральної організації.
Порівняйте, будь ласка, наших провідників навіть з керівництвом недавно створених російськомовних земляцтв регіонів України: на чолі цих організацій стоять люди в досить високих рангах. Хоч і в минулому. Це - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Фінляндії Микола Челомбітко, бувший міністр ракетно-космічної галузі в СРСР і секретар ЦК КПРС Олег Бакланов, перший заступник голови "Госснабу" СРСР Микола Луньов, командуючий Чорноморським флотом адмірал Михайло Хронопуло, головнокомандуючий Війсково-Повітряними Силами Росії генерал армії Петро Дейнекін, бувший перший секретар Дніпропетровського обкому КПРС Андрій Гиренко... Цим людям високої державної номенклатури і сьогодні відкриті двері кабінетів в Москві і в Києві.
В недавньому минулому я був "військовим чиновником" середнього рівня. І добре зрозумів, що така градація, таке слідування субординації відносно рангу, посади людини в нашому радянському і пострадянському суспільстві сприймається, як діюєче правило "доброго тону". Це - віковічна традиція. І ведеться вона навіть не від Петра Першого і його Табелі про ранги, а з більш давніх часів. Тому вважаю, що українській діаспорі в Росії дуже потрібен керівник і його соратники з числа етнічних українців, які мають солідну політичну і фінансову вагу. Такі люди не будуть просити на Конгресах у України копійки. Як, скажімо, один голова регіональної громади просив про підписку на українські пресові видання. Це ж сором для солідних людей! І зараз і в Кремлі, і на Банковій, я впевнений, дивляться на таких людей, як саме на надоїдливих жебраків: ви співаєте і танцюєте, то співайте і танцюйте! Можете ще випити по чарці доброї горілки, але не заважайте серйозним, солідним людям займатися справжніми державними справами...
А нащо тоді наша громадська діяльність, якщо вона нічого конкретного, відчутного не дає українській державі і українському народові? Якщо ми поки що не маємо реальних важелів впливу на державну політику Росії? Якщо в Державній Думі Росії і Раді Федерації у ФНКА нема навіть неформальної "української фракції" з етнічних українців, як це було навіть в Російській імперії до 1917 року? Якщо нема ніякої цілеспрямованої праці з російськими українцями - губернаторами регіонів, мерами великих міст. Чи може, наприклад, сказати пан Михайло Субота з Санкт-Петербургу, що губернатор-українка Валентина Матвієнко його знає і вільно приймає? Чи є така підтримка у панів Віктора Нанаки і Володимира Халимончука в Сургуті від губернатора-українця Олександра Філіпенка? Впевнений, що сьогодні вийти на таких російских можновладців-українців можуть лише солідні люди відповідного рангу і статусу... І працювати з ними надалі потрібно на досить солідному рівні...
Іще один важливий момент, що стосується нашої Координаційної ради. На мою думку, представникам одних сегментів нашого громадського руху потрібно зустрічатись, вести переговори і з повагою відноситись до представників інших сегментів. Не зважаючи на тимчасові політичні пристрасті і симпатії. Нагадаю, що до Координаційної ради першого складу на ІІІ Конгресі ОУР було обрано і професора Миколу Луньова - президента Земляцтва донбасівців. Разом з льотчиком-космонавтом Павлом Поповичем і Олександром Руденком-Десняком вони отримали один спільний офіс-кабінет в Культурному центрі України в Москві. Я був в цьому кабінеті - в ньому наприкінці минулого року іноді працював лише президент Земляцтва донбасівців Микола Луньов. Бо московських донбасівців деякі національно свідомі представники рад ФНКА-ОУР ледь не визнали ворогам України. І були навіть заклики не допускати на останній Конгрес різних “луньових” і “бакланових”, бо вони немовби виступали не тільки проти Ющенка, але і народу України. Хтось, бач, національно-свідомий, "помаранчевий", а вони - сині! Майже щось анекдотичне вийшло: немовби заклик - вбивай "синіх" і "москалів"! Такої образи ці громадяни Росії українського походження від своїх колег по громадському руху не чекали...Я спеціально дещо згустив барви. Бо з самого початку був за те, щоб не ділити в громадському русі людей на агнців Божих і козлищ смердячих.
Закінчуючи ці замітки повторю свій висновок: впевнений, що на сьогодні лише голова Координаційної ради федеральних організацій, російський сенатор і відомий бізнесмен Василь Михайлович Дума може бути повпредом української діаспори РФ перед можновладцями Росії і України. Саме він, як нова людина, може забезпечити єдність і авторитет українського громадського руху в Росії. Але для цього йому потрібно надати повноваження загальновизнаного лідера і трибуна російського українства. Для подальшого росту і розвитку нашої діаспори.
Андрій БОНДАРЕНКО,
Заслужений журналіст України.
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Sep 7 19:27:04 2005
Тимчасово з технічних причин публікуємо матеріали полоси Оновлень тут.
Нижче матеріал прес-служби ОУР-ФНКА.
Просимо висловити свою реакцію на цю подію в Гостьовику.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------
ВІДОМИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ
ТА ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ ВАСИЛЬ ДУМА ОБРАНИЙ ГОЛОВОЮ РАДИ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ ТА ФЕДЕРАЛЬНОЇ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ АВТОНОМІЇ “УКРАЇНЦІ РОСІЇ”
Ради Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії” на своєму засіданні обрали відомого російського політичного та громадського діяча Василя Думу головою Ради ОУР та ФНКА “Українці Росії”.
Василь Михайлович Дума народився у Красноярському краї Російської Федерації у 1954 році. Закінчив Львівський будівельний технікум та Тюменський індустріальний інститут. Працював на Закарпатті на інженерних та керівних посадах будівельної галузі, а з 1980 до 1994 року – на підприємствах нафтогазової промисловості Росії, в місті Сургуті, де активно допомогав роботі українських організацій.
З 1994 року живе у Москві. Працював у Міністерстві палива та енергетики РФ, очолював великі російські нафтові компанії: “Урайнафтосервіс”, “ЛУКОЙЛ-Транснафтопродукт”, “Славнафта”. У 2000-2001 рр. В. М. Дума – голова ради директорів комерційного банку “Гранд Інвест Банк”, з квітня 2001 року – віце-губернатор Костромської області, а з 13 травня 2004 року – Член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ.
Василь Дума – доктор економічних наук, дійсний член Академії гірничих наук, має почесні звання “Заслужений працівник Мінпаливенерго Росії” та “Заслужений нафтовик Росії”. Нагороджений орденами Російської Православної церкви Преподобного Сергія Радонежського ІІ і III ступеню, Святого благовірного князя Данила Московського II ступеню, Пам’ятною грамотою Патріарха Московського і Всія Русі Алексія ІІ, орденом Дружби (відзнакою Президента Російської Федерації), орденом України “За заслуги” ІІІ ступеню і Грамотою Верховної Ради України.
Василь Дума докладає значних зусиль для відродження духовності народів України і Росії, веде велику благодійну роботу. Він є меценатом багатьох творчих проектів естради і театру, надає фінансову допомогу на видання книг і підручників, дитячим будинкам, монастирям і церквам, за що у квітні 2004 року Папа Римський Іван Павло ІІ надіслав йому своє Апостольське благословення.
Посада голови Ради ОУР та ФНКА “Українці Росії” встановлена на IV Конгресі українців Росії, що відбувся у квітні нинішнього року, з метою активізації діяльності федеральних українських організацій Росії у справі відродження та розвитку української культури в Російській Федерації, здійснення низки проектів у мистецькій та інформаційній сферах.
На світлині duma.jpg – Василь Дума.
7 вересня 2005 р.
Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної
автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та
Бібліотеки української літератури в Москві
Контакти (керівник служби Юрій Кононенко):
E-mail: libukr@online.ru
Тел. +7 095 737-8834
Тел./факс +7 095 290-5114, +7 095 118-9192
| | | Nationalist
Місто: Kyiv | Додано: Sat Sep 3 16:19:57 2005
Заходьте на сайт Національного Альянсу http://national.org.ua |  | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri Sep 2 15:31:17 2005
Передрук Лента.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
----------------
Россия предложит Украине европейские цены на газ
Комментарии
Газовая атака с политической подоплекой
09.06.2005
Отношения между Москвой и Киевом накаляются по мере строительства газопроводов в обход Украины
В ходе встречи 31 августа зампреда правления "Газпрома" Александра Рязанова и главы "Нафтогаза Украины" Алексея Ивченко российская сторона заявила, что Украина в будущем году не получит дешевого газа, сообщает "Коммерсант".
Рязанов предложил поставлять газ Украине по 180 долларов за тысячу кубометров. Это примерно в четыре раза превышает нынешние тарифы. В свою очередь, представители "Нафтогаза" заявили, что в этом случае тариф за транспортировку газа тоже будет увеличен в четыре раза. По словам Рязанова, это невозможно, так как нигде в Европе транспортные тарифы не превышают 2 долларов за прокачку тысячи кубометров на 100 километров.
По словам Рязанова, сторонам в ближайшее время предстоит сформировать окончательную цену на газ и представить ее к 10 сентября в правительства России и Украины. Он добавил, что прогнозные цены на газ в 2006 году в Европе превысят 200 долларов, при этом для Украины "Газпром" предлагает установить цены на газ, аналогичные его стоимости на границе Словакии и Румынии.
Ранее российская сторона уже выдвигала предложение о повышении цен на газ до 160 долларов. В ответ Украина пригрозила увеличить стоимость прокачки тысячи кубометров газа на 100 километров до 3,5 долларов. Сейчас тариф составляет лишь 1,09 доллара. Предложение о переносе сроков повышения цен на газ было отвергнуто российской стороной.
http://www.lenta.ru/news/2005/09/01/urkgas/
| | |
|
Гостьова книга 
