• Додати запис

В гостьовій книзі 868 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 »

Автор	Текст повідомлення
V.K.	Додано: Sun 14 Dec 2003 23:45:24 EET Публікуємо звернення члена ОУР Василя Коломацького (Канада) про Четвертий Конгрес українців Росії.  Нагадуємо читачам, що Редакція тимчасово публікує матеріал у Гостьовій Книзі, оскільки наш дизайнер перебуває на барикадах у Києві.     Василь Коломацький  КОБЗА  ---------------------------------------    Звернення члена ОУР Василя Коломацького до членів нашого Об’єднання у зв’язку із підготовкою до IV Конгресу українців Росії.    Дорогі колеги!    На квітень 2005 року заплановано IV Конгрес українців Росії. Хочу висловитися з цього приводу зараз, бо не впевнений, що прийматиму подальшу участь у дискусії.   Останні 3 роки були позначені болючим розколом в ОУР. На мою думку, цей розкол був викликаний авторитарним стилем керівництва з боку, перш за все, особисто самого Голови ОУР, його невмінням узгоджувати політичні позиції в ОУР, та фальшуванням виборів на III Конгресі, що було здійснене прихильниками Голови нашого громадського Об’єднання, імена яких всім нам добре відомі. Те, що пережила Україна в останні 2 місяці, ми в ОУР пережили 2,5 роки тому. Але сили демократії в Об’єднанні українців Росії не перемогли, проблеми залишились і потребують свого врегулювання.  З моєї точки зору, головна проблема нашого всеросійського громадського Об’єднання дуже персональна. Звати її Олександр Олексійович. На жаль, ця людина не має належних організаційних здібностей, потрібних для керівника організації федерального рівня, і до того ж не зовсім розуміє саму природу громадського руху. Крім того в мене таке враження, що п. Олександр Руденко-Десняк останні роки переслідує для себе особисто лише одну мету – залишатися офіційно визнаним «головним українцем Росії» і в цій якості бути членом Консультативної Ради при уряді РФ. На цьому його мандат повноважень вичерпано. Як правозахисника мене хвилює, що п. Олександр Руденко-Десняк постійно виступає політичним опонентом моїх колег, і зокрема регулярно надсилає в СКУ листи, в яких звинувачує мене у «розколі», «некомпетентності», і т.д. У свою чергу він відмовляється звернути увагу на дискримінований статус українських церков у Росії. Важко розцінити подібне невтручання з його боку інакше ніж виконання політичного замовлення певних впливових московських кіл.  Для об’єктивності нагадаю, що саме Олександр Олексійович був засновником ОУР і досить задовільно відпрацював свій перший термін начолі нашого Об’єднання в 1993-1997 роках. Він також був ініціатором і організатором кількох інформаційних проектів діаспори (по випуску загальноросійської української газети та журналу і радіопередачі в Московській області на FM-діапазоні). Але, на жаль, він просто не спроможний керувати громадським рухом українців Росії. Тобто - координувати діяльність членів Ради і Правління ОУР, направляти зусилля колективних членів ОУР в регіонах на досягнення конкретних задач, організовувати роботу та надихати людей власним прикладом. Він не виступає в цій якості ні як менеджер, ні як ідеолог чи політик. Предметом нарікань з боку деяких керівників діаспори стали публічні промови п. Руденка-Десняка, які він подає в характерному стилі «ні про що». І зараз - це моє глибоке переконання – ми повинні подякувати на Конгресі нашому 68-річному Голові ОУР за його працю і обрати нового лідера діаспори. (А Олександру Олексійовичу залишити той важливий напрямок роботи ОУР, де у нього є позитивний досвід – саме українську журналістику в Росії).  Хто може бути новим лідером діаспори? На мою думку, кандидати в лідери вже є і навіть заявили про себе конкретними справами. З моєї точки зору, таких потенціальних кандидатів загальноросійського рівня зараз три. Це - перший заступник голови ОУР Валерій Фокович Семененко (Москва), голова Уральської регіональної асоціації українців професор Стефан Григорович Паняк (Єкатеринбург), що на минулому Конгресі був обраний заступником голови Об’єднання, та ще один заступник голови ОУР Юрій Григорович Кононенко (Москва). Кожен із них добре відомий в українських громадах Росії, має свої досягнення і може чесно претендувати на «булаву з берези» (жартівлива назва влади в ОУР). Вважаю, що ці визнані лідери діаспори цілком могли б домовитися про розподіл повноважень до виборів (враховуючи і довший список голів комісій ОУР), узгодити програму дій і вийти на вибори єдиною командою.   В ОУР також назріла структурна реформа, що була пропонована опозицією ще на III Конгресі українців Росії. Необхідно повернутися до цих ідей. Я виступаю за «демократичний пакет в ОУР», але без участі в майбутньому керівництві нинішнього Голови. Вважаю, що останні події в Україні, та смілива реакція на них усіх трьох згаданих лідерів, дають нам надію на те, що такий «пакет» може реалізуватися. Нас усіх об’єднала перемога демократичних сил в Україні. Але вести переговори і узгоджувати позиції треба зараз. І домовленості оголошувати публічно. Інакше проблеми ОУР перед виборами загостряться (і на сайті знову почне поповнюватися розділ «Криза в ОУР»). Якщо ж цей «демократичний пакет» пройде, Редакція сайту готова зняти майже всі матеріали із цього розділу, щоб назовсім перегорнути сторінку конфлікту і зробити його історією. В ОУР потрібна організована робота дружної, професійної команди.  На жаль, сьогодні не можу віднести до активних громадських діячів діаспори першого космонавта-українця, 74-літнього генерала у відставці Павла Романовича Поповича, у минулому багаторічного голову московського “Славутича”, якого і зараз дехто називає можливим кандидатом на посаду голови нашого громадського Об’єднання. Такий висновок роблю тому, що за останні 3-4 роки він практично нічим себе не проявив як громадський діяч. З моєї точки зору, справжній громадський лідер, не зважаючи на його вік і заслуги у минулому, має подавати особистий приклад – і в діях, і в ідеях. І не повинен уникати персональної відповідальності.   Взагалі, не зважаючи на видимий антагонізм між пп. Олександром Руденком-Десняком та Павлом Поповичем, сьогодні ці два громадські діячі досить подібні. Я б їх поставив поруч і по рівню активності, і по ступеню залежності від влади, і по ступеню своєї “не публічності”. Та й за віком вони в одній групі. Хоча, можливо, моїм колегам із Росії видніше.  Кілька слів про вибори в Україні та про їх вплив на діаспору. В Україні відбулася мирна демократична Революція. Народ виборов право на вільні вибори. Це фантастичний успіх, який матиме далекосяжні наслідки. Україна отримала нового сучасного і динамічного лідера в особі Віктора Ющенка. Сподіваюся, що при ньому наша українська діаспора отримає справжню політичну підтримку матірної держави. Події в Україні матимуть відгук і в Росії - в плані зростання інтересу та поваги до України та українців, бажання російського народу вибороти подібні права. Хоча прямий вплив українських подій на Росію не можливий (і мова про нього не йде), але щось подібне Росія переживе років може, на мій погляд, через 10-15, і всі ці роки символ Помаранчевої революції буде надією російської демократії, як колись успіхи “Солідарності” надихали українську інтелігенцію на боротьбу за демократизацію країни.   Вірю, що через кілька років ми матимемо підстави пишатися успіхами України в усіх ділянках, що нове демократичне керівництво України надасть певного авторитету і нашій діаспорі у Росії. Я також вірю у дружні відносини нашої Батьківщини з Росією, і не думаю, що Україна форсовано вступатиме у ЄС та НАТО. Бо буде залишатися своєрідним мостом між цивілізаціями, а це теж дуже важлива, глобальна роль.   Як активіста діаспори мене турбує яким чином наша громада могла б висловити свій протест проти дій тих московських політиканів, що своїми нетактовними діями під час виборів спочатку політично ділили Україну, а потім навіть проголошували відверто сепаратистські гасла. А нині висловлюються у тому тоні, що новообраний президент буде не повністтю легітимним, а вибори в Україні можуть дестабілізувати регіон. Цей небезпечний шлях невизнання і конфронтації обрав колись Московський Патріархат у стосунках із Київським. Наслідком стала церковна війна в Україні. Гадаю, усі погодяться, що наші держави не можуть іти шляхом конфронтації. Та й не сусідам визначати що в Україні канонічне чи легітимне. Чи можемо ми відреагувати на викривлення російськими ЗМІ політичної позиції одного з кандидатів? Я адресую ці питання членам ОУР, і в першу чергу лідерам діаспори.  І останнє, що особливо турбує. На всіх трьох наших попередніх конгресах, і навіть на деяких Радах ОУР, у залі засідань великим числом були присутні невідомі особи, невідомо ким запрошені, які не мали жодного відношення до нашої організації. Але ці люди створювали атмосферу в залі і голосували нарівні з делегатами конгресу. Це був своєрідний аналог відкріпних талонів і неповних списків виборців, але в діаспорі. Я прошу членів ОУР: давайте пройдемо цей етап і будемо обирати наше керівництво чесним голосуванням, яке надасть безсумнівної легітимності керівництву. Давайте на Конгресі створимо Мандатну комісію, в яку ввійдуть і представники опозиції, давайте виготовимо нормальні мандати з печаткою і підписом голови Мандатної комісії, на кожному мандаті вкажемо ім’я делегата та регіон, і проведемо вибори відкритим голосуванням мандатами з підрахунком голосів Лічильною комісією. Адже це набагато простіше, ніж півтора роки після Конгресу з’ясовувати стосунки по судах та у ЗМІ.  Бажаю усім колегам в ОУР та їх родинам веселих Різдвяних та Новорічних свят!    Василь КОЛОМАЦЬКИЙ,  член ОУР з 1993 року    10 грудня 2004 р.  Канада
V.K.	Додано: Sun 14 Dec 2003 16:31:26 EET Публікуємо лист правозахисника Тенгіза Гудава (Прага) про реформу Радіо Свобода.  Василь Коломацький  КОБЗА  ---------------------------------------    Закавыченная свобода    Vip.Lenta.Ru публикует открытое письмо бывшего сотрудника "Радио Свобода" Тенгиза Гудава    "Радио Свобода" переживает не лучшие времена. В ее пражской редакции, вещающей на Россию, Украину, Молдавию, а также республики Кавказа и Средней Азии, началась реформа, которая, по мнению руководства радио, сделает вещание более современным и динамичным. Однако реформа также подразумевает увольнение четырех старейших сотрудников, ветеранов правозащитного и диссидентского движения - Марио Корти, Сергея Юрьенена, Тенгиза Гудава и Льва Ройтмана. Кроме того, руководство планирует отказаться от длинных тематических передач и перенести производство большей части программ из Праги в Москву. Все эти меры уже вызвали негативную реакцию московских и американских правозащитников. Vip.Lenta.Ru публикует открытое письмо Тенгиза Гудава к его бывшим сослуживцам.   Открытое письмо cотрудникам Русской службы "Радио Свобода"  Бывшие мои коллеги,   то, что произошло в Русской службе "Радио Свобода", выходит далеко за рамки отдельной человеческой судьбы, хотя и судьба каждого человека самоценна.   На "Свободе" произошел беспрецедентный скандал, ущерб от которого едва ли совместим с дальнейшей жизнью радио – во всяком случае со здоровой жизнью. Никогда еще за всю 50-летнюю историю существования, о "Свободе" так много, а главное, так позорно для нее, не писали. AFP, AP, "Washington Post", "Boston Globe" и др. выступили с критикой деятельности руководства "Радио Свобода". Правозащитная общественность России, и не только России, вошла в конфронтацию с "Радио Свобода", которое раньше считалось неотъемлемой частью правозащитного движения. Елена Боннер, Людмила Алексеева, Владимир Буковский, Сергей Ковалев, Андрей Битов, Арсений Рогинский, Юз Олешковский, Андрей Григоренко, Светлана Ганушкина, Эдуард Кузнецов, Александр Подрабинек и многие другие видные правозащитники, писатели, интеллектуалы ясно и недвусмысленно выразили свое несогласие с топорными "реформами", осуществленными преступными методами в Русской службе "Радио Свобода". Если "Свобода" больше не является радио для правозащитников, демократов и культурной элиты России, кому вы собираетесь вещать, что вещать и во имя какого ляда? С чего это американский налогоплательщик должен оплачивать такую полит-"попсу"? Пусть уж вам "Газпром" платит...   Аргументация директора Русской службы напоминает советский агитпроп, согласно которому академик Сахаров не голодает, а проходит курс лечебной диеты. Так, сидя в ГУЛАГе, я читал в газете "Правда", что "в СССР нет политзаключенных". Есть и юридическое определение сей ностальгической манеры – заведомая ложь. "Реконструкция "Радио Свобода" происходит уже больше года. Суть ее сводится только к изменению форматов. Никаких изменений содержания нет", - пишет Мария Клайн в "Московских новостях" за 3 декабря 2004 года. Назвать закрытие программ (например, программы "Центральная Азия и Кавказ" "изменением их формата" все равно, что отрубание головы определить как модную парикмахерскую стрижку. Увольнение Корти, Гудава и Юрьенена, вытеснение Льва Ройтмана, оказывается, даже не зарегистрировано на радаре "Свободы".   Сокращение кадров бравурно названо "изменением формата". А почему не "окончательным решением диссидентскогго вопроса"? И кто был сей классовый враг, злобно противящийся "изменению формата" и иным виртуальным таинствам, призванным, якобы, "спасти радио"? Неужто я, "профессиональный революционер"? Неужто Сергей Юрьенен, до сих пор являющийся апатридом со статусом политического беженца, которого начальство обвинило в "разжигании Холодной войны" (!)? Неужто Марио Корти, руководивший в свое время Архивом Самиздата и "виноватый" в том, что в "деле Бабицкого" поддержал Бабицкого, а не проститутский план, предложенный леволиберальным руководством станции?   "На сегодняшний день все наши сотрудники продолжают работу. Никто не уволен", - утверждает Мария Клайн 3 декабря, в то время как Марио Корти и Сергей Юрьенен получили уведомление об увольнении 30 ноября (я получил такое уведомление 3 декабря). "Почему вдруг началась такая паника? Наверное, потому, что мы уведомили наших сотрудников об изменениях в программной сетке", - пишет г-жа Клайн, почитая читателей "МН" и весь мир за идиотов, не способных отличить мифическую "программную сетку" от старой потрепанной сети дезинформации о миссии радио. Что за мантра такая возникла – "программная сетка"? Какой оракул ее предсказал и какие виртуозы собираются воплощать в жизнь, догнав и перегнав радио "Шансон"?   У нашего увольнения нет никакого обоснования, кроме персонального, т.е. заведомо дискриминационного. Руководство радио создало из своей лжи некий круг: если в содержании "Свободы" ничего не меняется, то в чем был смысл "перестройки" и почему изгнали Корти, Гудава, Юрьенена, Ройтмана? Мы не мешали "старой политике", мы ее творили. Если же все-таки содержание и смысл "Свободы" меняются, то почему нас изгнали? Что нового в этом смысле, с чем несовместима эта четверка? Это из-за нас падал рейтинг "Свободы"? Это мы были главной преградой для "выживания" станции? Это мы мешали "Радио Свобода"?!   Ответ прост, как выстрел из маузера товарища Дзержинского.   Марио, Сергей, Лев и я не укладывались в операцию по превращению "Свободы" в задний двор российского Министерства Любви. Вся эта процедура "revamping" была придумана для решения конкретного кадрового вопроса: изгнания нас. Мое диссидентское, антисоветское прошлое, моя критика извращений демократии в бывшем СССР, моя неподконтрольность начальской дури – вот основания для увольнения. Подобны основания для увольнения и моих коллег.   Нас "заказали". Кто? Сводный хор американской идиото-коррупции и российской гебни, что когда-то ударил по рукам и "заказал" "Радио Свобода", решив из американского радио сделать кремлевское. Вам дадут и новое бюро в Москве, и FM, и фальшивый рейтинг, но души не вернут. Но смысла у новой "Свободы" будет не больше, чем у прошлогоднего снега. Американский кретинизм – сверху - и российская гебистская инфильтрация - снизу - довершили дело: гудбай, "Свобода"!   Однако преступление требует наказания.   Я хочу напомнить вам, что "Радио Свобода" – не русская, французская, немецкая, австрийская или ООН-овская институция! Это радио АМЕРИКАНСКОЕ, это МОЕ радио как американского налогоплательщика, оплачивающего и "исследования Маршалека", и работу BBG, и каждый винтик бюро на Старопименовской. Посему базовые нормы вещания "Свободы" должны не путаться с теми, которые проплачены Кремлем или местным олигархом.   "Программная сетка", о необходимости которой так долго говорили (и думали) московские "товарищи", является мифологемой о советском "светлом будущем" с теми же, советскими, шансами на успех. С начала процесса "реформ" рейтинг "Радио Свобода" упал на 10%, и он будет падать до нуля, ибо отныне это аморальная, антиправовая и глупая станция, а рассказами о свингерах русского слушателя не удивишь. И кадровый состав не улучшится от того, что кукушка будет хвалить петуха. Безымянность – удел новой русской "свободы". Отсутствие авторитета – ближайшее завтра.   Кстати, о "товарищах".   "В ближайшее время мы обязательно соберем дорогих нам товарищей, бьющих сейчас тревогу", - пишет в той же статье шеф-корреспондент Московского бюро Сергей Корзун, которого я не знаю. Я понимаю, что "дорогие товарищи" ласкает кому-то слух, но предпочел бы именоваться по-прежнему скромно "господином". По-барски обещает Сергей Корзун нас всех, несмышленышей, собрать и построить. Спасибо, товарищ Сергей!   Однако "программной сетки" нет, а есть ее план, знаменитый "план Маршалека" - апофеоз леволиберального невежества, выдуманный мелким оформителем музыкальных кафе, не понимающим по русски "моя-твоя", зато досконально знающим о "заморских русских" и их "ненависти к России". Кто подсказал Маршалеку тексты "застойных времен" об "эмигрантском отребье" ("заморских русских" – он расскажет во время слушаний в Конгрессе США и в американском суде, где выступит в качестве ответчика.   Я не буду писать о себе, о моей биографии, профессиональном и творческом уровне. Пусть заключенные Джизака, пусть туркменские инакомыслящие, пусть казахстанские и таджикские оппозиционеры, пусть Феликс Кулов, Замира Сыдыкова, Абдурахим Пулат, Дододжон Атовулло, Авды Кулиев, Галымжан Жакиянов, пусть 80-миллионная аудитория Центральной Азии и Кавказа и все, кто знаком со "свободой слова" в регионе, оценят этот воистину царский подарок Radio Revamping местным диктаторам – закрытие программы Тенгиза Гудавы. Пусть Конгресс США согласует этот шаг с требованием собственных резолюций об увеличении вещания на Центральную Азию. Пусть чей-то ум увяжет происходящее на "Радио Свобода" с мощным регрессом демократии в России.   Cкажу одно: меня уволили по политическим мотивам, и это действие администрации ничем от моего преследования в советские времена не отличается. Меня уволили за инакомыслие, если допустить наличие мысли у авторов перемещения "Свободы" в несвободу и превращения ее в "Маяк-2". Дальше будет суд – юридический и политический.   Но я не об этом.   Худо ли бедно, я 17 лет проработал на "Свободе", а до того служил ей живым "материалом". "Свобода" для меня была больше, чем просто работа, место, где получают зарплату, делают карьеру или выполняют задание. Я высоко ценил своих коллег, я считал, что это лучший русскоязычный журналистский коллектив в мире. Я особенно ценю Андрея Бабицкого, Игоря Померанцева, Бориса Парамонова, Алексея Цветкова, Ивана Толстого, я всех уважаю до единого как профессионалов и мастеров радиодела.   Но, господа, в какое же дерьмо вас окунули!   Такого морального насилия не в силах перенести человеческая душа – вас постарались измазать, втянув в сталинскую расстрельную игру "8-4". Трудно продолжать работать, зная, что четверо ваших коллег несправедливо и преступно выброшены за борт! Какими глазами заставляют вас смотреть в тот угол, где сидели Марио, Сергей, Лев, Тенгиз? Как можно нести в мир идеалы демократии, прав человека, гуманизма и отвечать названию радио - "Свобода" - после того, как вас фактически (не всех, но большинство!) принудили молчаливым согласием одобрить казнь ваших коллег? Как вы можете отныне вещать о ценностях демократии и достоинстве человеческой личности, когда на ваших глазах попрали самые азы этих ценностей и достоинства – даже в советские времена я такого ущемления своих прав не переживал: КГБ был деликатнее RFE/RL.   Мне жалко вас, моих бывших коллег, которых олицетворили с советскими гражданами, что молчали и были свидетелями в 37 году или в хрущевско-брежневские времена, когда шли суды и расправы над диссидентами. Нас уволили, но вас опозорили.   Мне горько, что я дожил до таких времен. Были времена труднее, но не было подлее.   Впрочем, игра далеко не окончена. "Радио Свобода" создавалось не теми и не для того, кто сегодня мнит себя ее реформатором-гробовщиком. Это письмо – первое в ряду многих шагов, цель которых не ваша, закавыченная уже навеки, а подлинная Свобода.   Всех приглашаю на мой сайт www.gudsite.com, где в ближайшем будущем вы можете следить за перипетиями борьбы.   С наступающими Вас Рождеством и Новым Годом!   Сегодня – день прав человека...     http://vip.lenta.ru/doc/2004/12/09/gudava/
V.K.	Додано: Sat 13 Dec 2003 21:38:58 EET Публікуємо репліку Володимира Горбуліна про київські "успіхи" відомого читачам московського персонажа.    Василь Коломацький  КОБЗА  ---------------------------------    Морды много, глаз мало    Владимир Горбулин, для УП , 13.12.2004, 17:19        Реплика в ответ на интервью Глеба Павловского "Независимой газете" МОСКОВСКИЕ ДЕГУСТАТОРЫ УКРАИНСКОГО САЛА. "Революции вовремя не дали в морду", – считает советник главы администрации президента РФ Глеб Павловский    Что ни говорите, куме, а в московском царстве неспокойно. Иначе ничем не объяснишь, по какой причине разговорился в "Независимой газете" черный магистр всех политических магий, известный эффектолог и политоккупант Глеб Павловский.    Это ж надо! Просидеть в Украине четыре месяца, открыть "с помощью друзей" российский клуб в Киеве, рассаживать вокруг себя всю "политическую элиту власти", рассыпаться в наукоподобных комментариях, а в результате - фига, и та даже не в кармане.    Как же Вы, господин маг и чародей, так опростоволосились и прозевали революцию? Неужто потому, что по просьбе Ваших московских клиентов Вы работали без контракта, в отличие от "выгодно практиковавших российских специалистов", список которых Вы так доверительно обнародовали.    А может быть, в этом и ваше счастье, а то бы пришлось еще и денежки возвращать. А так только имидж подмочен. Но разве он чего-то стоит, если стоит на мракобесии и начетничестве? До какой степени нужно пасть – приравнять маленькие и независимые от Вашей монаршей воли европейские государства с насекомыми, а Грузию называть Ичкерией.    Да и московского мэра Вы бесстыдно охаиваите только по той причине, что подозреваете – ему не долго осталось клоуничать что в кепке, что без кепки.    Вернемся к революции. Крайне интересно знать, чем же Вы предполагали "дать ей вовремя по морде". Неужто своей мордой? Вроде бы как специалист по восточным единоборствам Вы неизвестны. А главное – уже после парламентских выборов 2002 года было ясно – выборы выиграла оппозиция, несмотря на фальсификацию, о которой тогда не говорил только ленивый.    Выиграла, но не смогла этим воспользоваться. Потому что отрицала компромиссы как таковые. И, естественно, извлекая уроки, готовилась к президентским выборам с верой в своих избирателей.    Власть тоже верила, но не в избирателя, а в административный ресурс, в политтехнологии, и в таких специалистов, как Вы, которые не знали, не понимали и не уважали страну, в которую приехали как в бывшую провинцию.    Нужно ли оппозиции, готовясь к выборам, предполагать возможность массовой фальсификации? Безусловно. И нужно ли было искать возможные формы протеста, если такая ситуация произойдет? Ясно, как в солнечный день.    Нужно ли было власти рассматривать весь спектр возможных вариантов? Не обходимо. Почему она этого не сделала? Спросите об этом себя, господин Павловский, вместо того, чтобы искать причину в тлетворном влияниии пана Валенсы.    Однако, Вам выгодно сегодня отойти в сторону и избежать ответственности. Потому что по Вашим советам три общенациональных канала день и ночь вдалбливали в сознание жителей Восточной и Юго-Восточной Украины мифы о "нашизме" Ющенко и его команды.    Под Вашим руководством закладывались долгосрочные планы возможной федерализации Украины. И какие только аргументы не выкладывались: и исторические, и этнические, и конфессионные, и, естественно, социальные и экономические. Но это делалось так, на всякий случай, потому что вы были уверены в победе провластного лидера.    И вдруг такой щелчок по носу. Вот тут Вы и проявились во всей имперской красе. Какие перлы появились – "Уровень молодых людей сегодня – в принципе, это уровень хунвейбинов". Вы вроде были на Майдане. Если бы там были хунвейбины, мы бы сегодня не читали Ваши пораноидальные выводы.    А у Ваших киевских друзей "проблемы не с деньгами, у них проблемы отчасти с головой". И здесь я с вами согласен: если они позволили Вам себя столько времени дурачить.    И теперь многие Ваши добрые знакомые на Украине, по крайней мере губернаторы, "предатель на предателе". А главный виновник произошедшего – это "главный телезритель и главный телекритик страны" – действующий президент Украины Леонид Кучма.    Это ж надо – "страшно интересный, изощреннейший политик, со вкусом к аналитике" и вдруг изменил кандидату от власти Януковичу, и все потому, что "воздух в Киеве всегда пах изменой".    Наверное, еще со времен Киевской Руси и ее великих князей. И до сих пор. Не Вы ли еще недавно подобострастно заглядывали в лицо действующему президенту и кормили будущими победами?    Действительно, Леонид Данилович – изощреннейший политик, и не раз доказывал это на протяжении десяти лет. И надо же – доверился своему окружению, которое подсунуло Вас и подобных Вам. Как тут не запричитать от обид.    Не мог знать Леонид Данилович, что Вы давно уже наукоподобный политический импотент, и что очень трудно вспоминать о каких-то Ваших достижениях.    А Украинский Народ? Он не "пил пойло из мифов оголтелой пропаганды и большевистских заклятий", а просто взял свою судьбу в свои руки. И слава Богу, потому что не Вы будете решать, кого изберут президентом Украины 26 декабря.    А потому займитесь теоретическими изысканиями области контрреволюции, вдруг кому-нибудь понадобится. Ну, безусловно, не "брюссельским идиотам", а, скорее всего, кому-то рядышком.    Давно известно, что Одесса подарила миру много талантливых людей. Оказывается, не только. Иногда в ее недрах рождаются и отъявленные...
V.K.	Додано: Thu 11 Dec 2003 04:54:42 EET Публікуємо Обіжник СКУ. Грудень.    Василь Коломацький  КОБЗА  -----------------------------    ОБІЖНИК  СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ  № 12 (16) – Грудень, 2004    145 EVANS AVENUE, SUITE 207 ● TORONTO, ON M8Z 5X8, CANADA ● TEL. (416) 323-3020 ● FAX (416) 323-3250  E-MAIL: congress@look.ca  225 E. 11th STREET, NEW YORK, NY 10003 USA ● TEL. (212) 254-2260 ● FAX (212) 979-1011       НЕДОСВІДЧЕНА ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ РОБИТЬ ВЕЛИКИЙ КРОК НАЗАД   Як було широко повідомлено, другий тур президентських виборів в Україні 21 листопада 2004 р. був визнаний недійсним в зв’язку з широко розповсюдженими і скандальними порушеннями. Президент і Генеральний Секретар СКУ, як і багато міжнародних спостерігачів з діяспори, були в Україні під час виборів. Властиво, під час цілого процесу виборів, в Україні перебувало більше 400 міжнародних спостерігачів від Українського Конґресового Комітету Америки (УККА), Конґресу Українців Канади (КУК) і Світового Конресу Українців (СКУ). В понеділок, 22 листопада 2004 р. на пресконференції в Києві, міжнародні спостерігачі від цих діяспорних організацій видали двомовну заяву, в якій відкрито засудили виборчий процес і вирішили, що фальсифікація мала великий вплив на остаточні результати виборів. Коли б не ці шахрайства, Віктор Ющенко виграв би вибори. Цього ж тижня СКУ видав звернення до української діяспори з проханням влаштувати по цілому світу мирні маніфестації перед офіційними представництвами України та організувати акції-демонстрації протесту включно з проявами громадянського обурення перед офіційними представництвами Російської Федерації по світу, вимагаючи припинення її втручання в справи України; в цьому зверненні СКУ проголосив переможцем виборів Віктора Ющенка. СКУ також приготував зразки листів до урядів держав, летючки, виклав свою позицію щодо виборів і видав заклик до дії. Всі ці документи видані двомовно і можна їх отримати з канцелярії СКУ в Торонто. Українські громади Північної і Південної Америки, Европи, Російської Федерації, Австралії і навіть Мозамбіку (в Африці) беруть активну участь в цій світовій акції.    ЗАСІДАННЯ ЕКЗЕКУТИВНОГО КОМІТЕТУ СКУ  В неділю, 5 грудня 2004 р. пройшло засідання Екзекутивного Комітету СКУ, на якому обговорено ряд важливих питань. На засіданні вирішено:  – звернутись з закликом до громадян України взяти якнайчисельнішу участь у переголосуванні другого туру виборів;  – звернутись з закликом до негромадян України та ЗМІ взяти якнайчисельнішу участь в програмі міжнародних спостерігачів на виборах в Україні і на закордонних виборчих дільницях;  – прийняти гасло СКУ на 2005 рік: “Разом нас багато – нас не подолати“;  – звернутись до українських фінансових установ діяспори і крайових центральних репрезентацій з проханням допомогти фінансово у виконанні буджету СКУ на 2004 рік;  – навесні 2005 року відвідати українські громади Піовденної Америки, а саме: Бразилію, Арґентину, Параґвай, Уруґвай і Венесуелу;  – затвердити Мирона Василика представником СКУ в Україні.  В зв’язку з переголосуванням другого туру виборів, який назначений на 26 грудня 2004 р., СКУ видав звернення такого змісту:  “В п’ятницю, 3 грудня 2004 року, Верховний Суд України визнав результати другого туру президентських виборів в Україні недійсними та подав термін повторних виборів до трьох тижнів. Наступного дня Центральна Виборча Комісія проголосила повторні вибори 26 грудня ц.р. Керуючись цією інформацією, незважаючи на остаточний склад Центральної Виборчої Комісії та нагляд над повторними виборами, Світовий Конґрес Українців закликає українців за кордоном негайно готуватись до виборів.  Згідно з Законом про Вибори Президента України, при повторних виборах, списки виборців будуть уточнюватися. Тому звертаємося до громадян України за кордоном, котрі не брали участь у першому чи другому турі виборів 31 жовтня чи 21 листопада, негайно зв’язатися з найближчою виборчою дільницею, щоб упевнитись в тому, що Ви на списку, а якщо ні, то особисто зголоситися не пізніше 18 грудня ц.р. з дійсним закордонним паспортом для включення у списки.  Також закликаємо негромадян України, котрі ще не мають акредитації міжнародних спостерігачів, а мають можливість спостерігати за виборами в Україні, чи у закордонних виборчих дільницях, зголоситися до Світового Конґресу Українців (416) 323-3020, congress@look.ca або Українського Конґресового Комітету Америки (212) 228-6841, ucca@ucca.org, або до Конґресу Українців Канади 1-866-942-4627, ucc@ucc.ca і подати таку інформацію: ім’я, прізвище, по батькові, професія, адреса, номер паспорта держави Вашого проживання (не український) і де виданий, громадянство, дата народження, місце роботи, досвід спостереження за виборами, дата прибуття в Україну і відбуття з України. Просимо зголошуватися до Світового Конґресу Українців, Українського Конґресового Комітету Америки та Конґресу Українців Канади до 13 грудня ц.р. Досі надані акредитації міжнародним спостерігачам є далі чинними.   Ще раз підкреслюємо важливість цих повторних виборів і тому ще раз закликаємо громадян України за кордоном, які вже є у списках виборців і тих, які включаться до списків, обов’язково проголосувати 26 грудня ц.р. Акредитованих міжнародних спостерігачів закликаємо ще раз посвятити свій час і поїхати в Україну, зокрема у дільниці, котрі в минулому позначились найбільшими фальсифікацями, або хоча б взяти участь як спостерігачі на закордонних виборчих дільницях. Звертаємося до наших крайових центральних репрезентацій закликати уряди своїх держав, неурядові організації та засоби масової інформації поза Україною, щоб якнайбільша кількість міжнародних спостерігачів та журналістів взяла участь у виборах незважаючи на те, що вони проходитимуть у Різдвяний час за новим календарем.   Підкреслюємо, що ми далі настоюємо на тому, що повторні вибори повинні відбутися під наглядом міжнародного співтовариства через Центральну Виборчу Комісію нового складу, без відкріпних талонів та з рівним доступом як кандидатів, так і виборців до засобів масової інформації. Також звертаємось до міжнародного співтовариства забезпечити невтручання Російської Федереції у проведення виборів в Україні.“    ПРЕМ’ЄРА НОВОГО ФІЛЬМУ УКРАЇНСЬКОЇ ДІЯСПОРИ ВІДБУДЕТЬСЯ У СХІДНІЙ ЧАСТИНІ США  Заходами СКУ і УККА в Нью-Йорку, в неділю, 12 грудня 2004 р. о 14:30 відбудеться прем’єра нового повнометражного фільму спільної продукції “Олесьфільм“ та “Юкрейн енд Борець реалті“ з Австралії “Залізна сотня“, який зображає боротьбу Української Повстанської Армії. Слідуючі покази фільму відбудуться в:  – Іст Гановер, Нью Джерсі 17 грудня 2004 р. о 19:00  – Філядельфії і Йонкерс: 18 грудня 2004 р., відповідно 13:00 і 18:00   – Нортпорт, Флорида: протягом тижня починаючи з 19 грудня 2004 р.  Показ цього фільму продовжуватимуть і далі в інших українських громадах діяспори, а також і на багатьох міжнародних кінофестивалях.    РІЗДВЯНІ ПОБАЖАННЯ  Екзекутива Світового Конґресу Українців пересилає найкращі різдвяні побажання своїм братам і сестрам в Україні та в діяспорі. Коли напередодні Нового Року робимо підсумки року, який кінчається, можемо сміливо сказати, що був це рік надзвичайний і маємо надію – переломний в демократизації України. Українці в Україні і в діяспорі об’єднались так, як ніколи перед тим. Наші побратими на Площі Незалежності, де більшість – це молоде покоління, заманіфестували свою сміливість і силу – риси характеру, які століттями були і є притаманні нашому народові. Щонебудь станеться в Україні – буде для її добра, тому що буде це виявом волі самого народу. Різдво нашого Господа Ісуса Христа – Спасителя припадає на дуже сприятливий час. Новонароджене Дитя-Ісус буде всміхатись до нас, коли ми вітатимемо один одного традиційним вітанням: Христос Родився! Славімо Його!
V.K.	Додано: Wed 10 Dec 2003 17:59:17 EET Публікуємо матеріал голови Нижнєкамського Українського товариства "Вербиченька" (Республіка Татарстан) Євгена Савенка. Матеріал отримано із ОУР.    Василь Коломацький  КОБЗА  -------------------------------    Вибори і навколо.    24 листопада, невдовзі після другого туру голосування, до мене зателефонували кореспонденти з Нижнєкамської місцевої телерадіокомпанії "Ефір". Запитали за кого я голосував. Я пояснив, що для участі у виборах Президента України треба бути по-перше, громадянином України і мати український паспорт, а по-друге, мати чималу калитку грошей, бо найближча да нас виборча дільниця знаходиться у Москві (від нас біля 1000 км., і 600 карбованців найдешевший квиток у один бік) і їздити туди треба було як мінімум тричі: 1-й - щоб подати заяву про включення до списків (до 23 жовтня), 2-й - на перший тур голосування (31 жовтня), і 3-й - на другий тур (21 листопада). Одним словом "було зроблено все, щоб голосувати громадянам України в Росії було зручно…". Звичайно, мало змогу проголосувати в Росії лише обмежене коло українців, які проживають недалеко від чотирьох влаштованих дільниць (Москва, Петербург, Тюмень та Ростов-на-Дону). Я є громадян Росії і участі у виборах не приймав.   Мене спитали за кого б я хотів проголосувати, коли б міг? Я відповів, що за Ющенка, і аж ніяк не за Януковича. Кореспонденти були відверто здивовані, адже так висловитися в Росії відважуються далеко не всі. Зацікавившись, вони приїхали до мене прямо на роботу в лікарню (я працюю лікарем).   Під час інтерв’ю я пояснив свої погляди на ситуацію, яка може скластися, коли Україну на найвищому рівні буде презентувати людина, що має кримінальне минуле (за паном Януковичем розтрата великих коштів, крадіжка жіночих шапок. Щоправда такий пройдоха вдало від усіх звинувачень "відмивався". Але ж факти - вперта річ).   Здивування кореспондентки, молоденької дівчинки, було ще більшим, адже факти про минуле пана Януковича в російських ЗМІ ретельно замовчуються. Лише одного разу, коли кореспондентка з Києва торкнулася цієї теми, диктор перебив її напівслові і сказав: "Ми знаем, о чем пойдет речь…" Це я бачив на власні очі. Це не є передвиборчий "чорний піар", коли кандидати викопують один про одного казна що, це давно відомі у світі факти. Я про це чув ще два роки тому. Що б там не говорилось, людина може бути з прекрасними організаторськими і керівничими здібностями, серед кримінальних "авторитетів" їх немало, але ж у Президенти таку людину висувати просто не можна. У всьому світі не можна, а в Україні виходить - будь ласка! Дуже дивує позиція президентів Путіна, Лукашенка, Алієва з цього приводу, адже вони про минуле Януковича знають прекрасно, їм же потім доведеться спілкуватися.     В Росії всі виборча кампанія подається дуже ангажовано. Янукович - однозначно гарний, Ющенко - однозначно поганий. Янукович стриманий, вічливий, вишукано вдягнутий, говорить мало але по-діловому, обіцяє багато (на те, що кандидат у президенти України говорить виключно російської мовою взагалі ніхто не звертає уваги). Юлія Тимошенко на його фоні взагалі має вигляд психопатичної невростенічки.   Ющенка показують виключно крупними планами, спухлого і пом’ятого, звичайно це не додає йому симпатиків (особливо серед жіночої половини), але я лікар за фахом, людські хвороби - це моя професія, від них, як ви знаєте, ніхто ще не застрахований, нічого страшного в цьому нема. Причиною хвороби є черезмірна нервова напруга. Наприклад, відомий і всіма шанований артист російського кіно Олександр Абдулов теж страждає такою хворобою, вона тимчасова і жити не дуже заважає. Інша річ, що дивитися на все треба об’єктивно. Головне не у зовнішньому вигляді людини, а у його намаганнях, але саме голосу Ющенка, його звернень до народу не було показано ще ні разу.    Кореспонденти чули, що люди в Україні, які стали на бік Ющенка, цілком підкуплені на гроші Америки. Я з цього приводу думаю, що ніхто не заважав і Росії підкупити тих самих людей, щоб вони стали на бік Януковича. Чим відрізняються гроші, які, за висловом, не пахнуть? Підкупити стільки народу просто не можливо. Справа тут далеко не в грошах! У житті є набагато важливіші цінності, аніж гроші. За них люди і йдуть на площі.  І взагалі, допоки проблеми і справи України будуть вирішуватися кимось ще, окрім українців? Вони і самі прекрасно можуть розібратися у своїй власній державі. Головне - не треба заважати.    Потім мене запитали чому взагалі Україна так розкололася на дві протилежні частини. Я нагадав, що у 1932-1933 роках було винищено саме зі східних земель України близько 10 мільонів етнічних українців, а на спустошені землі оселювалися вихідці з російських земель (і навіть багато татар), які і донині не вважають ті краї українськими і принципово вживають там лише російську мову. У цьому і полягає основна проблема: населення України має різні етнічні корені.     Моє інтерв’ю було показано по місцевому телебаченню тричі на півтори доби. Я гадав, що не покажуть взагалі, або половину виріжуть, - ні, показали все.   Почалися телефонні дзвінки від громадян міста, знайомих і незнайомих, просто на вулиці до мене підходили люди, зверталися у коридорах колеги по роботі і мої пацієнти. Одні щиро дякували за відвертість, інші лаяли і обіцяли більше не подавати руки, дехто перестерігав від КДБ і пропонував стерегтися. Зараз навіть дружина чекає, яка мені буде розплата. Кажучи відверто, чекаю і сам. Але я не боюсь. Моїх предків за українську свідомість поляки палили на багаттях, татари тягли на аркані аж до Чорного моря… Якщо треба постраждати за Україну - я готовий. Заодно і побачимо чи є в Росії демократія, чи немає.    Голова Нижнєкамського Українського товариства "Вербиченька",  Республіка Татарстан, Російська Федерація    Євген Савенко
V.K.	Додано: Wed 10 Dec 2003 17:42:32 EET Публікуємо передрук із "Тихоокеанской звезды" (Хабаровск). Матеріал надіслано ОУР.    Василь Коломацький  КОБЗА  ---------------------    Шановні п. Левку Хмельковський і Юрію Кононенко. Направляю Вам одну цікаву статю хабаровського кореспондента Г. Гапонова, опубліковану в Хабаровській крайовій газеті. Якщо вона Вас зацікавить, то прошу її передрукувати та розіслати. В Росії не всі думають однаково.  З пошаною, М. Прокопович, голова Хабаровського товариства української культури "Зелений клин"    Далеко от Киева  Мятеж не может кончиться удачей?    Все-таки интересно, как спустя много лет будут называть нынешние события в Украине? Я к тому, что удавшиеся пере¬вороты именуют революцией, а неудавшиеся - мятежом.    Впрочем, об этом нашим потом¬кам расскажут историки. Я же по¬рассуждаю о том, что вижу сейчас на телеэкранах и читаю в российс¬ких газетах сам.  Скажу честно: когда после вто¬рого тура президентских выборов увидел по телевизору бушующую толпу «оранжевых» на центральной площади Киева, подумал, что повод для проявления эмоций в таком виде должен быть более чем серьезным. Российские гссканалы, между тем, с видимым удовольствием сообщали о победе Виктора Януковича, за ко¬торого «болел», как можно было понять по двум «случайным» визи¬там в Украину накануне выборов, «сам» президент России Владимир Путин.  Хотелось, однако, услышать и ар¬гументы другой стороны. Не верить же на слово одиозному Михаилу Леонтьеву и его, простите за неволь¬ный каламбур, программе «Однако». Нет-нет, комментарий Леонтьева я тоже посмотрел, за что ему очень благодарен. Как будто в юность вер¬нулся! Пропагандистские клише про «руку Запада» и «мировую закули-су» напомнили даже не 80-е, а 70-е годы прошлого столетия, когда в силу житейских обстоятельств мне прихо¬дилось исправно посещать универ¬ситет марксизма-ленинизма.  Аргументы же самого Ющенко удалось услышать лишь на RenTV. Вопреки рисуемому другими кана¬лами образу злодея и марионетки в руках Запада проигравший, по вер¬сии ЦИК Украины, кандидат в пре¬зиденты показался мне человеком вполне адекватным. Но прежде все¬го поразили вещи, о которых он го¬ворил. В Донецкой области, оказы¬вается, проголосовало 104 (!) про¬цента избирателей. В той же про¬грамме «Неделя с Марианной Мак-симовской» прозвучала и другая ци-фирка - 3 миллиона голосов (тут уж не знаю, сколько восклицательных знаков ставить), которые, по мнению проигравшего кандидата, сфальсифи¬цированы в пользу его соперника. Ну ладно, по части подтасовок, как можно догадаться, и сторонники Ющенко - не ангелы. Но каков мас¬штаб, а! А мы удивляемся, почему на киевской площади оказалось так много народу...  Примечателен момент интервью Максимовской на RenTV, когда жур¬налистка спросила Ющенко о роли России в сложившейся послевыбор-ной ситуации в Украине. «Вам при¬ятные вещи говорить или как оно есть?» - живо отреагировал собесед¬ник, как будто этот человек баллоти¬ровался вовсе не на президентский пост в Украине, а, скажем, в израиль¬ский кнессет. - «Конечно, как есть», -улыбнулась ведущая. Но даже пос¬ле этого «разрешения» Ющенко не сказал в адрес моей родины ни од¬ного худого слова! Напротив, смысл его высказывания был в том, что надо быть очень недальновидным чело¬веком, если на посту президента Украины не выстраивать с Россией вза¬имовыгодных отношений.  Дипломатическая увертка? Может быть. Но как раз подобного такта, на мой взгляд, не хватило уже нашему президенту, когда он в ходе предвы¬борной кампании в соседней стране почти неприкрыто «агитировал» за одного из двух основных кандида¬тов.  Согласен, России кто-то может быть более выгодным партнером в будущем, но убежден, что симпатии к такому кандидату следовало проявлять более тонко, а не с изяще¬ством слона в посудной лавке. В итоге наша держава, как явно сим¬патизирующая одной стороне, по¬теряла моральное право быть по¬средником в урегулировании это¬го политического кризиса.  Понятно, что Владимир Путин в своих действиях ориентировался на придворных советников. Утвержда¬ют, что в этот круг входит и небезыз¬вестный политтехнолог Глеб Павлов¬ский. Тот самый, про которого Вита¬лий Коротич на страницах «Коммер¬санта» сказал: «За то, что Павловс¬кий сотворил в Украине, его надо под¬весить за одно место».  Так вот, Павловский тоже ком¬ментировал противостояние в Укра¬ине на нашем телевидении: в «Апельсиновом соке» у Владимира Соловьева. Говорят, в этой програм¬ме он позволял себе называть того же Ющенко «фашизоидным челове¬ком», а его сторонников - «фашис¬тами и зверями». Не знаю, сам это не слышал, поскольку включил про¬грамму, когда она уже шла. Меня на¬сторожила другая фраза Павловско¬го, сказанная по ходу передачи: «Как говорил капитан Блад, кто предупреж¬ден, тот вооружен».  Имелось в виду, что даже он, Пав¬ловский, не ожидал, что оппозиции удастся организовать столь много¬численные и мощные митинги в свою поддержку. Именно это политтехно¬лог посчитал предупреждением для себя и, надо полагать, для того, на кого он работает. Стало быть, эти ребята теперь будут вырабатывать и контр¬меры, случись подобное противосто¬яние в нашей стране. Одно из таких действенных средств могу предло¬жить господину Павловскому и его коллегам прямо сейчас: назначать пре¬зидентские и думские выборы в Рос¬сии на январь. Уж в рождественские или крещенские морозы охотников митинговать на площадях у нас най¬дется немного. А, скорее всего, не най¬дется и вовсе - в результате комплек¬са профилактических мер против «яростных и непокорных».  При всем уважении к лидерам собственной державы, посчитавшим, что ранее судимый кандидат в президен¬ты Украины для нас, россиян, более подходящий, не покидают сомнения, что результаты выборов там все-таки под¬тасованы (благо, кроме Российского телевидения есть еще и Интернет). Поэтому еще больше зауважал брать¬ев-славян, которые не сглотнули эту «липу» молча, а выразили к ней свое отношение. Здесь я согласен с быв¬шим министром печати России Миха¬илом Федотовым. «Ясно, чтобы мно¬гие сотни тысяч человек ежедневно, в мороз и в снегопад, выходили на май¬дан, нужна мотивация посильнее гро¬шей и административного ресурса», -написал он в «Новых известиях». И дальше: «Украинское общество в от¬личие от российского сумело сохра¬нить (или вырастить?) в себе чувство собственного достоинства и способ¬ность к цивилизованной политичес¬кой конкуренции».  Вот именно - «цивилизованной». Характерная деталь: когда противо¬стояние в соседней стране достигло наивысшего накала, один из россий¬ских государственных (!) каналов поставил в программу телепередачу под названием «Бандеровцы. Война без правил», посмотреть которую на¬полненным драматизмом голосом (ну вы же знаете эти рекламные хитрос¬ти на ТВ) несколько дней призывал не видимый телезрителю диктор. Впрочем, слона и посудную лавку мы уже упоминали...  «Мятеж не может кончиться уда¬чей, иначе назовут его иначе», - ка¬жется, Наум Коржавин вот так пере¬иначил известный в политических кругах афоризм, с которого я начал эти заметки. Так как же все-таки на¬зовут то, что творится сейчас в самой дружественной для нас стране, где у многих есть если не родственники, то близкие приятели?    Геннадий ГАПОНОВ
V.K.	Додано: Wed 10 Dec 2003 17:39:00 EET Публікуємо Заяву Ради ОУР. (А чи Раду ОУР було скликано?).    Василь Коломацький  КОБЗА  ----------------------------------    ЗАЯВА  РАДИ ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ    Ситуація, що склалася в Україні і навколо України в ході президентських виборів, викликає тривогу і стурбованість українців, громадян Російської Федерації.  Сьогодні особливо важливо, щоб нове голосування, що відбудеться в грудні нинішнього року, пройшло в повній відповідності з загальноприйнятими демократичними нормами, без якого б то ні було втручання ззовні. Тільки в цьому випадку українським народом буде зроблений вільний вибір, який не викликає сумнівів ні в самій Україні, ні за її межами. Тільки в цьому випадку вдасться уникнути подальшої політичної конфронтації в країні, що може мати непередбачені і небезпечні наслідки не тільки для України, але і для всього пострадянського простору, усієї сучасної Європи.  Природно, нас насамперед цікавлять відносини України з Росією, російського й українського народів, відносини, що мають багатовікову історію. Події останніх тижнів показали, що втручання російської сторони в хід президентських виборів в Україні, здійснюване політтехнологами, які погано знають внутрішньополітичну ситуацію, і окремими безвідповідальними політиками, призвело до негативних наслідків саме з погляду російсько-українських відносин. Цих наслідків можна уникнути в майбутньому, якщо нове голосування в другому турі виборів українського президента позбудеться від некомпетентного і відвертого втручання політичних сил, що не представляють і не можуть представляти сучасну демократичну Росію.  Президент Російської Федерації В.В.Путін на останній зустрічі з президентом України Л.Д.Кучмою підкреслив, що Росія, у кінцевому рахунку, готова обмежитися роллю посередника у розв’язанні політичної кризи в Україні, а остаточний вибір належить українському народу. Саме такий підхід до подій в Україні дає надію на подальше зміцнення і розвиток російсько-українських зв'язків у всіх областях життя, на стратегічне партнерство двох держав, на збереження і збільшення всього того доброго, що належить двом великим слов'янським народам.    Рада Об'єднання українців Росії       10 грудня 2004 р.
V.K.	Додано: Tue 09 Dec 2003 16:23:50 EET Передрук із УП із роз"ясненнями реформи перерозподілу повноважень Пезидента та терміни набуття чинності тих чи інших положень.    КОБЗА вітає досягнуті домовленості і вважає, що українська Революція перемогла, змінивши свідомість людей і затвердивши свободу виборів, як основного інструмента демократії.  Все інше - справа політики.    Василь Коломацький  КОБЗА  -----------------------      Політреформа з "пакету": хто що отримає і коли    www.ПРАВДА.com.ua , 8.12.2004, оновлено        Багатоденне протистояння у парламенті закінчилося перемогою демократії.     Верховна Рада внесла зміни до Конституції, затвердила проект змін до Конституції по місцевому самоврядування й внесла зміни до закону про вибори президента.     Перед цим Кучма погодився на умови "Нашої України" і прийняв відставку Генерального прокурора Геннадія Васильєва. А відразу після цього депутати ганебно вигнали із Центвиборчкому Сергія Ківалова й Валерія Бондика.     Не набрала необхідної кількості голосів адвокат Олена Лукаш, що прославилася на всю країну відстоюванням інтересів Януковича у Верховному суді.    За багатостраждальний "пакет" проголосувало 402 народних депутати, з них 78 депутатів "Нашої України", 1 - депутат БЮТ. Сам Ющенко за "пакет" з політреформою не голосував, хоча й був у залі. Як сказала Тимошенко в коментарях журналістам, це єдине її досягнення    Серед найближчого оточення Ющенка "за" пакет були Зінченко, Порошенко, Рибачук, Пинзеник.    В блоці Тимошенко єдиним "відкольником" виявився Анатолій Матвієнко, який є автором двох з пакетних законопроектів, а тому голосував "за".    Одноголосно голосували за політрефлорму СПУ, КПУ, "Демініціативи" Гавриша, НАПУ Литвина, СДПУ(о), НДП-ППУ, "Центр", "Єдина Україна", "Регіони" без двох голосів, "Союз" Гапочки, рештки "трудовиків", 38 позафракційних з 40.    Після голосування проекти підписали спікер Литвин та президент Кучма, продемонструвавши рішення залу.    Литвин назвав рішення парламенту "актом консолідації та примирення".     Перед ухваленням рішення перед депутатами виступив президент Кучма, який зазначив, що в Україні "не раз виникали кризові явища, але завжди вистачало волі і розуму, щоб знайти єдино правильне рішення, яке було підтримано спочатку цим залом, а потім підтверджене суспільством".    "Ми не раз чули слова, що не повинно бути переможців і переможених, а виграла Україна. Хочу додати, що потрібно, щоб також не було принижених", - зазначив він.    "Багато пам'ятають, як приймалась Конституція. По деяких питання, здавалося, що ніколи не знайдемо конституційну більшість, ми постатейно голосували питання про мову, герб, прапор. І парламент був тоді трошки інший, але Конституція була прийнята", - зазначив Кучма, висловивши сподівання, що так буде і цього разу.    "Я тоді прийшов з таким розумінням і сьогодні. Це рішення потрібне Україні", - наголосив він.    ***    Відповідно до змін до конституції, після обрання нового парламенту в 2006 році строк повноважень Верховної Ради складе 5 років. Чергові вибори у Верховну Раду проходять в останню неділю березня 5-го року повноважень парламенту.     Обраний нардеп не може мати іншого представницького мандата, займати інші оплачувані посади (крім викладацької, наукової й творчої).     Він також не може поєднувати мандат народного депутата з посадою члена Кабінету міністрів.     У випадку виникнення обставин, які порушують вимоги про несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України в 20-денний строк від дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складання із себе депутатських повноважень.     Повноваження народного депутата припиняються достроково у випадку складання повноважень за особистою заявою, набуття законної сили обвинувального рішення суду, визнання депутата судом недієздатним або без вісти зниклим, припинення його громадянства чи виїзду на постійне проживання за межі України, а також "сумісництва" протягом більше 20 днів.     Повноваження нардепа припиняються достроково також у випадку дострокового припинення повноважень Верховної Ради відповідно до Конституції.    Повноваження народного депутата з 2006 року припиняються у випадку невходження або виходу депутата із фракції партії або блоку партій, від яких він обраний, за рішенням керівного органу партії.     У таких випадках його повноваження припиняються достроково за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку) від дня прийняття такого рішення.     З обранням нового складу парламенту рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата у випадку особистої заяви, припинення громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України буде прийматися Верховною Радою, а у випадку неусунення протягом 20 днів обставин, що порушують вимогу про несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності - судом.     Верховная Рада є повноважною за умови обрання не менш ніж 2/3 від її конституційного складу. У парламенті за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту.     Коаліція депутатських фракцій формується протягом одного місяця від дня відкриття першого засідання Верховної Ради.     Коаліція депутатських фракцій відповідно до Конституції вносить пропозицію президентові про кандидатуру прем'єр-міністра, а також пропозиції про кандидатури до складу уряду.     Депутатська фракція, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту, має права коаліції депутатських фракцій, передбачені Конституцією.     До повноважень Верховної Ради відносяться, зокрема, внесення змін у Конституцію, призначення всеукраїнського референдуму, схвалення рішення президента про використання Збройних сил України й інших військових формувань у випадку збройної агресії проти країни, відсторонення президента України з посади в порядку імпічменту, розгляд і прийняття рішень про схвалення програми діяльності Кабміну.     До повноважень парламенту належить також призначення за поданням президента прем'єр-міністра України, міністра оборони, міністра закордонних справ, призначення за поданням прем'єр-міністра інших членів уряду, голови Антимонопольного комітету, глави Держкомітету телебачення й радіомовлення, глави Фонду держмайна, а також звільнення цих осіб від посад, рішення питання про відставку прем'єр-міністра й членів уряду, контроль за діяльністю уряду.     Крім того, до повноважень Верховної Ради відносяться призначення й звільнення за поданням президента голови СБУ, голови Нацбанку, членів ЦВК, надання згоди на призначення й звільнення президентом генпрокурора, висловлення недовіри генпрокурору, наслідком чого є його відставка.     Парламент також призначає й звільняє голову й інших членів Рахункової палати, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, половину складу Ради НБУ, половину складу Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, половину складу Конституційного суду, призначає суддів безстроково.     Парламент також повноважний затверджувати загальну структуру, чисельність, визначати функції Збройних сил, Служби безпеки, інших створених відповідно до законів військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ.     Верховная Рада за пропозицією президента або не менш ніж 1/3 народних депутатів може розглянути питання про відповідальність Кабінету міністрів і прийняти резолюцію недовіри уряду більшістю від конституційного складу парламенту.     При цьому питання про відповідальність Кабінету міністрів не може розглядатися Верховною Радою більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення програми діяльності Кабінету міністрів або протягом останньої сесії Верховної Ради.     Президент може достроково припинити повноваження парламенту, якщо протягом 60 днів після відставки Кабміну не сформовано персональний склад уряду, або якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.     Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради приймається президентом України після консультацій з головою парламенту, його заступниками й лідерами депутатських фракцій. Разом з тим глава держави не може достроково розпустити парламент в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради й президента.     Президент України також може достроково припинити повноваження парламенту у випадку, якщо протягом місяця у Верховній Раді не сформована коаліція депутатських фракцій.     У випадку дострокового припинення повноважень президента виконання його обов'язків на період до обрання й вступу на посаду нового глави держави покладається на голову Верховної Ради.     Згідно з законопроектом, Кабінет міністрів відповідальний перед президентом України й Верховною Радою, є підконтрольним і підзвітним парламенту в межах, передбачених Конституцією. До складу Кабміну входять прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр, віце-прем'єри, міністри.     Прем'єр-міністр призначається Верховною Радою за поданням президента. Кандидатуру для призначення на посаду прем'єра вносить президент за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді або депутатських фракцій, до складу яких входить більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту.     Міністр оборони, міністр закордонних справ призначаються парламентом за поданням президента. Інші члени Кабінету міністрів призначаються Верховною Радою за поданням прем'єра.     Кабінет міністрів складає повноваження перед новообраною Верховною Радою. Прем'єр й інші члени уряду мають право заявити парламенту про свою відставку. Відставка прем'єра, прийняття парламентом резолюції недовіри Кабінету міністрів спричиняють відставку всього складу уряду.     У цих випадках Верховна Рада формує новий склад уряду в строки й у порядку, передбаченому Конституцією. Кабмін, який склав повноваження, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи нового складу уряду.     Члени Кабміну, керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади не мають права поєднувати свою службову діяльність із іншою роботою (крім викладацької, наукової й творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства або організації, що має метою одержання прибутку.     Чергові вибори президента України проводяться в останню неділю останнього місяця 5-го року повноважень глави держави. У випадку дострокового припинення повноважень президента вибори проводяться в період 90 днів від дня припинення повноважень.     Президент України припиняє повноваження парламенту у випадках, передбачених Конституцією. За пропозицією коаліції депутатських фракцій у парламенті президент вносить подання про призначення Верховною Радою прем'єр-міністра України не пізніше, ніж на 15-й день після одержання такої пропозиції.     Президент також вносить у Верховну Раду подання про призначення міністра оборони, міністра закордонних справ України, призначає на посаду й звільняє з посади за згодою Верховної Ради генпрокурора, вносить у парламент подання про призначення глави Служби безпеки, призначає й звільняє половину складу Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, половину складу Конституційного суду, половину складу Ради Нацбанку.    Прокуратуру України очолює генпрокурор, який призначається й звільняється за згодою Верховної Ради президентом України. Верховна Рада може висловити недовіру генеральному прокуророві, що спричиняє його відставку.     Судді в Україні перебувають на своїй посаді безстроково, крім суддів Конституційного суду й суддів, які призначаються на цю посаду вперше. Суддя звільняється з посади органом, що обрав його або призначили, у випадку досягнення 65 років. До складу Конституційного суду входить 18 суддів, президент і Верховна Рада призначають по 9 суддів КС.    Генеральній прокуратурі надаються повноваження нагляду за дотриманням прав і свобод людини й громадянина.    Відповідно до законопроекту, до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району й області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.     Відповідно до заключних і перехідних положень законопроекту, закон набуває чинності з 1 вересня 2005 року у випадку, якщо до цього часу будуть прийняті зміни в Конституцію, що стосуються реформування системи місцевого самоврядування (законопроект 3207-1 - ІФ). Якщо до 1 січня 2006 року ці зміни не будуть прийняті, закон набуває чинності самостійно з 1 січня 2006 року.    Конституційний склад парламенту в кількості 450 народних депутатів обирається в 2006 році на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування за пропорційною системою з обранням народних депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій. Із цих виборів строк повноважень Верховної Ради становить 5 років.    Кабінет міністрів, сформований до дня вступу на пост президента України, обраного на чергових виборах в 2004 році, продовжує здійснювати конституційні повноваження після вступу в чинність цього закону.     При відставці уряду у випадках, передбачених Конституцією, формування нового складу Кабміну здійснюється протягом 60 днів, починаючи від дня відставки.     Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді або депутатській фракції в парламенті, що має права коаліції, повинна бути створена протягом 1 місяця від дня початку повноважень Верховної Ради, обраної на пропорційній основі в 2006 році.     У випадку відставки Кабінету міністрів, сформованого до дня вступу на посаду президента України, обраного в 2004 році, до дня знаходження повноважень Верховною Радою, обраної в 2006 році, новий склад уряду формується за пропозицією депутатських фракцій (груп), до складу яких входить більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту.     Судді Конституційного суду, призначені з'їздом суддів України, продовжують здійснювати свої повноваження до призначення Верховною Радою й президентом нових суддів КС, повідомляє Інтерфакс-Україна.    Зміни до Конституції вступають в силу з 1 вересня 2005 року, якщо на той час ухвалять зміни Конституції про місцеве самоврядування. Якщо це зроблено не буде - то зміни вступлять в дію з 1 січня 2006.    ***    Зміни до закону про вибори покликані знизити рівень можливих фальсифікацій і зловживань під час очікуваної і майбутніх виборчих кампаній.    Зокрема, у цьому законі йдеться про новий принцип формування дільничних виборчих комісій. Зменшується також число відкріпних посвідчень до 0,5% (було 4% від числа виборців).     При одержанні відкріпного посвідчення виборцю в паспорті або іншому документі, що засвідчує його особу, буде ставитися відповідна відмітка, що повинна погашатися на дільниці, коли він проголосує за таким посвідченням.    Крім того, голосування вдома дозволяється тільки інвалідам 1-ї групи, нездатним пересуватися самостійно, за наявності відповідної заяви і документа, що підтверджує інвалідність.    Коментарі     Екс-радник Кучми Олександр Волков вважає події в парламенті "перемогою Ющенка".     "Сьогодні деморалізований основний інструмент фальсифікацій Януковича. Всі чиновники на місцях розуміють, що за це доведеться відповідати, і це головне, чого вони бояться. І притягнути їх до відповідальності може новий генпрокурор", - сказав він.    Волков не згодний з думкою, що зміни до Конституції, які вступають у дію через вісім місяців або рік, заберуть повноваження у президента Ющенка.    "Щоб владу не втратити, її достатньо отримати не на вісім місяців, а на один день. Якщо клямка в голові є, то цього вистачить, щоб втримати владу 10 років. Якщо клямки в голові немає, то навіщо взагалі брати владу?", - сказав Волков.    Керівник офісу Ющенка нардеп Олег Рибачук також вважає події середи перемогою Ющенка. "Ющенко добився головного – консолідував націю. А Янукович тепер – це регіональний лідер".    "Після вступу в дію змін до Конституції, на парламентських виборах 2006 партія, створена на базі "Нашої України", переможе і буде інструментом реалізації програми Ющенка-президента", - додав Рибачук.    "Після 2006 Ющенко як президент матиме підтримку парламенту і зможе робити таке, що не снилося Кучмі, бо він спиратиметься на Конституцію".    Керівник фракції "Демократичні ініціативи" Дмитро Сандлер вважає, що "перемогли великі партії". "Думаю, варто очікувати змін до закону про парламентські вибори – буде підвищено бар’єр проходження до 8"%.    Також, за словами Сандлера, "має місце сварка Ющенка з Тимошенко, але думаю, що це – тимчасово".    Людмила Кириченко з "Регіонів України" вважає, що "переміг здоровий глузд людей у оточенні Ющенка".    "Я бачила, як Тимошенко говорила по "Новому каналу": нам треба сильна влада. Це небезпечно". За словами Кириченко, "якби ми ухвалили зміни до Конституції у квітні, якби нам вистачило шість голосів – не було всього цього протистояння, як на виборах".    Кириченко також не згодна, що зміни до закону про вибори підвищують шанси Ющенка – "вони ставлять його і Януковича у рівні умови".
V.K.	Додано: Tue 09 Dec 2003 16:13:58 EET Хроніки української Революції. IV.  (Сльоза революціонера)    Коли тебе травили  Ти не впав.  Коли тебе давили  Не стогнав.    Коли брехали  Мужність зберігав.  Коли нафальшували  Ти повстав.      Ти Україну наче море  В бурі підійняв.  Усе живе з тобою  В унісон жило.    І кожна воля,  Кожен нерв живий  До тебе прагнув.  Бо ти нами жив.      І ось настала сама світла мить.  Ти вийшов на цю площу і сказав:  - Герої ви! Ми будем вільно жить!  І голос задрижав. Ти заридав.    І ця сльоза – Вкраїни вища мить.      Юрко Кровний  8 грудня (сімнадцятий день Революції)
V.K.	Додано: Sun 07 Dec 2003 20:17:39 EET Прохання терміново підібрати бажаючих виїхати для спостереження за виборами в Україні. Анкету надіслати Валерію Семененку на адресу: oooavisen@mail.ru, тел. для довідок 095 409-86-43.    Василь Коломацький  КОБЗА  -----------------------------    ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ  26 ГРУДНЯ 2004 РОКУ      Анкета офіційного спостерігача від іноземної держави,  міжнародної організації      Прізвище __ _______________________________________________________    Ім’я________________________ По батькові __________________    Професія, рід занять ____________________    Номер паспорта виданий       Громадянство _Росія___________ Дата народження ____________________    Держава/організація, яку Ви представляєте ___Світовий Конгрес Українців_________    ______________________________________________________________________________    Місце роботи ______________________________________    Досвід спостереження за виборами (країна, рік)_________________________    ______________________________________________________________________________    Контактна адреса __    Телефон/факс/електронна пошта ______    Дата прибуття в Україну ________________________________________    Дата відбуття із України _____________________________________________
V.K.	Додано: Sun 07 Dec 2003 16:21:21 EET Публікуємо інформацію про мітинг у Москві. Вперше за свою історію ОУР прийняло участь в акції протесту.     Василь Коломацький  КОБЗА  -----------------------------------      Акція протесту російських українців, представників демократичних сил Росії проти втручання у внутрішні справи України  В неділю, 5 грудня 2004 г., біля будинку МЗС Росії відбулась акція протесту проти втручання у внутрішні справи України. Акція орґанізована Об’єднанням українців Росії, Об’єднанням «Українці Москви», політичною партією «Союз правих сил». Підтримали акцію кримсько-татарська і грузинська громади Москви. Присутні тримали гасла: «Лужков, Жириновский - руки прочь от Украины», «Украина сама выберет Президента», «ОРТ –Обман Российского Телезрителя», «Кучма! Путин! Украина – не Россия», «Демократии – да, сепаратизму – нет!» та ін. Українські орґанізації, “Союз правих сил” за свідченнями їхніх представників виступають передусім за чесні, справедливі вибори, проти втручання у внутрішні справи України. Велика кількість присутніх підтримала опозиційного кандидата Ющенка.  В МЗС Росії від учасників акції передано вимоги:  - повага до суверенітету, незалежності і територіальної цілісності України”;  - припинення підтримки кандидатів та представників орґанів державної влади України, які дискредитували себе масовими фальсифікаціями на виборах Президента України;  - офіційне відмежування від заяв Лужкова та інших державних діячів Росії, які виступили на підтримку сепаратистських сил в Україні;  - невтручання силових орґанів Росії у вирішення політичної кризи в Україні.  В акції взяли участь понад 200 чоловік, переважно молодь. Панував піднесений настрій, лунали українські пісні (це стає традицією).   Уже вдруге, як на замовлення, поруч з’явились марґінальні представники “Трудової Росії” на чолі з Анпіловим з червоними прапорами, наспіх написаними провокаційними гаслами, в тому числі і безграмотною українською мовою. Гасла були написані на тему виборів в Україні, помаранчевого шабашу (згадайте Лужкова), “навіки разом”, “Богдан – з нами”. Виникає враження, що хтось настирливо хоче провести знак тотожності між російськими українцями, представниками демократичних сил Росії і бутафорською (але комусь вкрай потрібною) так званою “Трудовою Росією”.     Голова Об’єднання “Українці Москви”  Заступник Голови Об’єднання українців Росії   Валерій Семененко
V.K.	Додано: Sat 06 Dec 2003 17:04:02 EET Публікуємо лист КЛГП до Президента Володимира Путіна у справі вбивства лікаря Анатолія Криля (Владивосток).   Нагадаємо, що з боку ОУР реакції на цю трагічну подію не було, не рахуючи телефонної розмови між замісником голови ОУР Юрієм Кононенко (Москва) з паном В.Чорномазом (Владивосток), що не привела до практичних кроків. Перший замісник голови ОУР Валерій Семененко вперше довідався про цю справу від КЛГП (навіть не мав відомостей про парафію у Владивостоку), тому коментарів дати не зміг, але обіцяв ознайомитися із справою.  У свою чергу у телефонній розмові з Василем Коломацьким (КЛГП) пан Юрій Кононенко висловився у тому тоні, що ОУР ця справа не цікавить (аргументацію з»ясувати не вдалося).  Просимо наших читачів висловити свою думку у Гостьовику по проблемі гонінь на українські конфесії у Росії. Невже нашу діаспору не цікавлять подібні випадки?    Василь Коломацький  КОБЗА  -------------------------------------    Уважаемому Господину Владимиру Путину  Президенту Российской Федерации  Кремль, Москва 9 ноября 2004    Глубокоуважаемый Господин Президент,    мы обращаемся к Вам в связи с убийством активиста украинской общины доктора Анатолия Ульяновича Крыля, которое произошло в апреле 2004 года во Владивостоке. Из информации полученной от членов украинской общины Владивостока мы установили следующие факты:  1) 19 ноября 2003 года во Владивостоке была зарегистрирована религиозная община Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата в честь Николая Чудотворца. Доктор Анатолий Крыль был членом регистрационной двадцатки.    2) 1 апреля 2004 года состоялась репетиция украинского хора под руководством Анатолия Крыля. Члены хора попрощались со своим руководителем на автобусной остановке.    3) По дороге домой Анатолий Крыль был жестоко избит неизвестными. Нападавшим (нападавшими?) были изьяты его удастоверения личности, в то же время деньги потерпевшего остались в сохранности, что указывает на то, что избиение не было простым ограблением.    4) 3 апреля доктор Анатолий Крыль скончался в больнице в результате полученных травм.    5) 12 апреля обеспокоенные члены украинской общины Владивостока написали коллективное письмо следователю прокуратуры, с требованием расследовать это убийство.    6) До этого момента преступление не раскрыто, и согласно заявлениям прокуратуры «мало шансов на раскрытие преступления из-за отсутствия свидетелей.»     Прокуратура Первореченского района г.Владивосток на протяжении долгого времени отказывалась открыть следствие по делу об убийстве Анатолия Крыля. Лишь после официального обращения Министерства иностранных дел Украины к российской стороне, прокуратура Первореченского района г. Владивосток пересмотрела своё первоначальное решение и открыла уголовное дело по факту убийства Анатолия Крыля, в соответствии со статьей 105 ч. 1 Криминального Кодекса Российской Федерации (убийство). Как нам известно, в отношении служащих Первореченского районного управления внутренних дел проводилась служебная проверка.     Возникает вопрос: что повлияло на первоначальное решение прокуратуры Первореченского района г. Владивосток отказать в возбуждении уголовного дела по факту убийства Анатолия Крыля? Украинская диаспора желает получить ответ на этот вопрос.    Ми считаем, что это дело может быть связяно с затяжным и часто острым конфликтом между Русской Православной Церковью Московского Патриархата и Украинской Православной Церковью Киевского Патриархата. По нашим сведеньям в России существует всего три зарегистрированных прихода УПЦ КП (в г.Ногинске, Мос. обл., в Москве и г.Владивостоке). Это ничтожная цифра, принимая во внимание, что в России проживают миллионы украинцев. В других городах, например в Ст.-Петербурге и Челябинске, местные власти годами отказываются регистрировать украинские приходы. В то же время уже зарегистрированные приходы ощущают неослабевающее давление со стороны РПЦ и местных властей.    Мы напоминаем, что мы несколько раз обращались к Вам относительно прихода УПЦ КП в г. Ногинске. Мы также напоминаем, что в январе 1998 года была предпринята попытка покушения на архиепископа УПЦ КП Адриана (Старина), и по словам архиепископа, власти не проводили расследование по этому факту. В декабре 2003 года Администрация Ногинского района предприняла очередную попытку выселить приход УПЦ КП из Свято-Троицкого храма. Митрополит Адриан (Старина) обращался к Вам по этому поводу но не получил ответа.     С подобными проблемами стыкаются и прихожане прихода в честь Николая Чудотворца во Владивостоке, несколько раз получившие отказ от бывшего председателя Администрации города Юрия Копылова в просьбе о выделении земелього участка под строительство типового храма.    Ситуация с нераскрытым убийством Анатолия Крыля и давлением на приход УПЦ КП во Владивостоке оставляет много открытых вопросов и вызывает тревогу диасопры во всем мире. Мы обращаемся к Вам с просьбой повлиять на то, чтобы расследование этого убийства было завершено в реальные сроки, виновные понесли наказание, а российские граждане верные УПЦ КП ощутили, что государство гарантирует их безопасность.    Мы также выражаем надежду, что вопрос о выделении приходу УПЦ КП в честь Николая Чудотворца земельного участка во Владивостоке под строительство типового храма будет решён положительно. Это будет актом справедливости, учитывая хотя бы тот факт, что в начале XX века подавляющее большинство населения нынешнего Приморского края состояло из переселенцев из Полтавской, Черниговской и Харьковской губерний, которые ныне являются частью Украины.    К нашему письму по традиции мы прилагаем два документа, касающихся прихода УПЦ КП в г.Ногинске («Ногинский Документ» и «Свидетельства прихожан»). Мы ожидаем ответа и желаем Вам успехов в Вашем служении на благо всех народов России.    Искренне Ваши,    Юрий Даревич,  Председатель КЛГП СКУ    Василий Коломацкий,  Председатель Комитета по делам   украинской диаспоры в России    Копии: Комиссару ОБСЕ по делам национальных меньшинств.  Совет Европы, Секретариат Рамочной Конвенции о Защите национальных  меньшинств.  Комиссару ООН по правам человека.  Министру иностранных дел Украины.   Перевод: Василий Коломацкий д. 1-(905)-841-7980
V.K.	Додано: Fri 05 Dec 2003 19:51:55 EET Звернення до активістів української громади у Росії:  Шановні панове!  Є можливість прийняти участь у третьому турі виборів Прездента як спостерігачі від СКУ. Діаспора має кошти на відрядження, люди потрібні. Усіх хто відчуває сили і бажання прошу терміново зголоситися на два мейли:  oooavisen@mail.ru (Валерій Семененко, Москва)  vassilik@hotmail.com (Василь Коломацький, Канада).  Очевидно потрібна буде мінімальна рекомендація із ОУР щоб потрапити у список СКУ.  Спостерігачі мають прибути в Україну за кілька днів перед виборами щоб пройти трейнінг (навчання).    Василь Коломацький  КОБЗА
Чесне Слово	Додано: Fri 05 Dec 2003 18:54:15 EET Ми, колектив молодіжного видання "Чесне Слово" (Хмельницький), як і весь наш  народ, знаходимось сьогодні у вирі бурхливих суспільно-політичних подій. Ось  вирішили поділитися своїми міркуваннями та враженнями. Адже ми одне ціле  - героїчний народ України!  Сподіваємось на відгуки та подальшу співпрацю, які можуть зацікавити й молодь  Хмельниччини.  З повагою, Олександр та Ростислав.    Можемо, братове!    Чом смутно так?..  Чом гнів бентежить кров  І чом душа тривожні марші грає?  То чорний знак:  Небесних корогов  Тони священні вкрала вовча зграя.    Чума зчманіло чавить правди плин,  Свободу нашу прагнучи сполохать.  О, їй не стане й тисячі Вкраїн –  Наситити одну правдиву похіть  І гамани набити потугіш  Наїдками із владного корита!  Народе мій, поглянь: ти ще стоїш –  Твоя могила вже давно розрита...    Чом смутно так?..  Жени осмуту злу –  Гряде, гряде землею мить жадана!  То добрий знак:  Скидаючи золу,  „Так!” – золотіють сонячно майдани.    З усіх-усюд  Іде воскреслий люд,  Зміта всі перешкоди і закови.  І ВІРИТЬ Він,  І ЗНАЄ Вітер Змін:  Ми переможем – МОЖЕМО, братове!    Ростислав Балема,  член Національної Спілки письменників України.  м. Хмельницький.    Не скорена    Забуті і знедолені  Заручники пітьми,  Знесилені, зневолені,  Мов королевські олені  Під кригою зими,  Зостались мрії-сироти  Без імені і роду  Напризволяще кинуті  В могили для народу.  Живцем!  Не винесла омани,  Земля мерцем  Не впала перед паном.  ЇЇ, поховану в кишені  Товстих, огидних Пузирів,  Теплом спрацьованої жмені  Сам Бог, як доньку, обігрів!    Олександр Грабовський,  м. Хмельницький
V.K.	Додано: Thu 04 Dec 2003 18:26:52 EET Фестиваль у Ніжині    10-13 листопада 2004 р. на базі Ніжинського педагогічного університету ім.М.Гоголя відбувся ІІ Міжнародний музичний фестиваль аматорських колективів української діаспори “Калинові грона”. Організатори цього фестивалю – Українська Всесвітня Координаційна Рада (голова – Михайло Горинь) та Центр співпраці з українською діаспорою Ніжинського університету (голова – Станіслав Пономаревський) – висловили подяку учасникам і гостям за щиру підтримку в проведенні свята. Вітаючи в стінах навчального закладу нових друзів – танцювальний колектив “Крок” (м. Свидниця, Польща), ансамбль “Водограй” (м. Сілламяе, Естонія), ансамбль “Черемшина” (м. Усть-Ілімськ, Іркутська обл.., Росія), ансамбль домристів (м. Тюмень, Росія) – Василь Яковець, ректор Ніжинського педагогічного університету, висловив надію на подальші дружні зустрічі українських земляцтв та зарубіжних гостей на гостинній ніжинській землі.  Михайло Горинь, голова УВКР, вітав учасників ІІ Міжнародного фестивалю аматорських колективів української діаспори з Естонії, Російської Федерації, гостей із Польщі та митців славного Ніжина. У своєму виступі пан Горинь підкреслив важливість такої зустрічі не лише як спілкування представників різних поколінь, але й як українців, які відвідали рідну землю, що живе у їхньому серці народною творчістю. Навіть за найнесприятливіших умов усі сили докладаються до підтримування постійного діалогу з українською діаспорою для утвердження позитивного іміджу України в сучасному світовому співтоваристві.   Від імені УВКР пан Горинь виніс щиру подяку та високе пошанування учасникам фестивалю за їх любов до рідної мови, за збереження і плекання цінностей української культури. Бо пісня, мистецтво згуртовує українців, розкиданих по всіх континентах Землі в одну велику сім’ю, яка постійно чує потребу зустрічатися, пізнаватися і консолідуватися, прагнути Високого і Благородного. Пісня – це той оберіг, про який з таким пієтизмом писав геніальний Т. Шевченко: “Наша дума, наша пісня не вмре, не загине”. Цю силу художнього слова повторив І. Франко: “Пісня і праця – великі дві сили”.   Минулого, 2003 року, на І Міжнародному фестивалі “Калинові грона”, який відбувся у тому ж Ніжинському педагогічному університеті, вітали першу фестивальну ластівку – український колектив “Вербиченька” з м. Нижнєкамська республіки Татарстан, який привіз із собою цікаву театралізовану виставу на мотиви “Сорочинського ярмарку”. З того часу зміцніли контакти між Ніжином та українською громадою Нижнє камська. Ці зв’язки сприяли тому, що в Татарстані за останній рік з’явилася перша в Республіці українська школа, почали виходити збірники українських поетів-аматорів, навіть проводитися наукові дослідження в галузі українознавства.   Дружні стосунки з Татарстаном поклали в основу Ніжинського Міжнародного фестивалю “Калинові грона” єдину та важливу для сучасної України ідею – зміцнення зв’язків із українськими земляцтвами по всьому світові.  Учасників ІІ Міжнародного фестивалю “Калинові грона” вітав також пан Пономаревський, голова Ніжинського Центру спрівпраці з діаспорою, заснованого в 1999 р. У своєму виступі він відмітив, що головні завдання, поставлені перед Центром – налагодження зв’язків із українськими національно-культурними товариствами за кордоном, вивчення їх потреб; допомога в процесах організації навчання в школах, культурницьких акціях, стосунках з місцевою владою; організація спільних конференцій, науково-практичних семінарів, зустрічей, фестивалів, стажування, навчання на базі Ніжинського університету дітей, вихідців з діаспори, у галузі української мови, літератури, історії, мистецтва; нарешті, поширювати українські цінності в діаспорі – виконуються, відповідаючи запитам не лише Міністерства освіти й науки України, але й вимогам сучасної української культури в цілому.   Пан Пономаревський наголосив на тому, що фестиваль “Калинові грона” – це спроба не стільки показати себе в Україні колективам із діаспори, скільки шанс для творчого знайомства, обговорення, порівняльних оцінок. Наприклад, на цьому фестивалі було домовлено про майбутні контакти між українською молоддю громади Сілламяє з Естонії та ніжинськими студентами, про взаємні виступи українців з Усть-Ілімська в Польщі й навпаки – польський ансамбль було запрошено до Усть-Ілімська, закріплено майбутні контакти між усіма учасниками в найрізноманітніших напрямках – освітньому, інформаційному, навіть на рівні можливості надання з нашого боку юридичних консультацій. Такою, не ситуативною, а продуманою на перспективу, на думку представників Центру, повинна бути співпраця як із українською діаспорою, так і з народами тих держав, де живуть українці.   Цього року фестиваль відкрив молодий колектив, який вже зарекомендував себе зразковим у педагогічному університеті ім. М.Гоголя, - оркестр народних інструментів під керівництвом заслуженого артиста України Миколи Шумського. Своїм виступом ніжинський колектив задав гарний тон усьому концерту, прикрасивши його всіма барвами української пісні.  Свої творчі напрацювання представив гостям фестивалю і танцювальний колектив “Крок”, який приїхав у Ніжин із воєводства Нижньої Сілезії, найзахіднішого району Польщі. Не зважаючи на юний вік учасників, гурт вже заявив про себе в багатьох країнах світу, зокрема, Німеччині, Великобританії, Італії, звідки “крокарі” нещодавно повернулись. Молода енергія та творче завзяття, що виявились у стилізованих танцях колективу, мали бурхливий відгук у всієї аудиторії, яка була присутня на фестивалі. Польські та українські національні танці, а також змішання усіх танцювальних стилів у виконанні “Кроку” не залишили байдужим жодного з гостей концерту. На думку художніх керівників танцювального колективу Марії та Войтеха Скислевичів, Божени Кузьми, виступ їх вихованців є представленням українського культурного образу, сформованого польськими талантами, а також є відгуком на запити популярності, що панують у сучасному світовому просторі.  Теплом батьківського дому огорнув гостей фестивалю виступ ансамблю української пісні “Водограй”, який приїхав до Ніжина з м. Сілламяе. Українське земляцтво “Водограй” утворилося в Естонії 1999 р. і на сьогоднішній день має вже низку власних досягнень на ниві ствердження української культури. Земляцтво придбало собі приміщення, зорганізувало музей, недільну школу, налагодило випуски інформаційного листа “Водограй”; а також стало ініціатором створення гуртка народних майстрів. Однак гордістю громади міста Сілламяе є ансамбль “Водограй”, який став популяризатором народної пісенної творчості не лише в Естонії, а й в усьому Балтійському регіоні. Пісенний колектив та українське товариство в Естонії в особі свого керівника й голови Лариси Житник вітали учасників міжнародного фестивалю, представляючи власний творчий доробок на ніжинській землі.  Візитною карткою самого Ніжина названо молодіжний фольклорно-сценічний ансамбль “Народна криниця” під керівництвом Ольги та Івана Синиць. Виплеканий Ніжинським училищем культури і мистецтв ім. М.Заньковецької, колектив став головною ініціативою міста.   Найтривалішою виявилася дорога до Ніжина для гостей із Іркутського краю, вокального ансамблю “Черемшина”. Хоча пісенний колектив із м. Усть-Ілімська й невеличкий – заступниця голови українського товариства “Черемшина” Людмила Плясун, випускники музичного факультету Ніжинського університету Лариса та Юрій Бобошко, а також найменша учасниця Юлія Плясун – все ж та відстань, яку вони подолали, та радість від участі у фестивалі засвідчили силу та міць українського духу, проявлені у виступі ансамблю.   Наймолодшими учасниками фестивалю “Калинові грона” стали ансамбль домристок “Ліра” із м. Тюмень. Його учасниці навчаються у спеціалізованій школі мистецтв “Ліра” під керівництвом Василя Хімея. Юні музикантки вже встигли стати відомими у Сибірському регіоні; їхні виступи під керівництвом викладача Ольги Техтенберг та концертмейстера Олени П’яткової стали окрасами багатьох інструментальних конкурсів і виступів; солістка ансамблю Дар’я Вахрушева є лауреатом всеросійських та міжнародних конкурсів. Виступ інструментального колективу, частина якого присвячена російському поету Сергію Єсеніну, був сповнений дівочою лірикою та поетичною зачарованістю, а також відзначений за високу майстерність виконання.  Завершував святковий концерт хор Ніжинського музичного училища. Його виступ став чудовим епілогом ІІ фестивалю “Калинові грона” та спільним сподіванням організаторів і гостей на продовження традиції у ІІІ міжнародному фестивалі, де знову збереться велика громада не лише українців, але й у сіх бажаючих долучитись до української духовності.  Кожний творчий колектив чи то український, чи то польський, чи то російський, який брав участь у фестивалі, ніби в яскраву мозаїку складав створений з любов’ю різнобарвний образ України. Тому з усією впевненістю можна стверджувати, що не зважаючи на велику відстань географічну, учасники фестивалю засвідчили відсутність відстані духовної між українцями всього світу.         Олеся Горгота,  прес-секретар УВКР
V.K.	Додано: Thu 04 Dec 2003 15:54:40 EET Хроніки української Революції. ІІІ.  (Вердикт)    Мені сказали:    Революція скінчилася судом,  Де судді перемогу віддали Народу.  І не було ні крові, ні тортур,  Ніхто знеможено не впав додолу.  Усе пройшло легально, по Вердикту.    Я слухав і не йняв своїм ву’хам...      Мені сказали:    Що Тиран зомлів, побачивши Вердикт.  І зразу здався.  Приніс ключі, печатку,  Коди, шифри банку.  І все Народу чемно передав.  (При цьому ні слівця не матюкався).    Я слухав і не йняв своїм ву’хам...      Мені сказали:    Челядь у Тирана  Ще трохи нервувала і скавчала.  І навіть хтось забрав собі життя.  Але по тім, вчитавшись у Вердикт,  Усі із каяттям прийшли на площу,  І поклялись любити свій Народ,  І Демократії молитись як іконі.    Я слухав і не йняв своїм ву’хам...      Мені сказали:    Що отой Вердикт  Європу одягнув в померанчеве,  Всі депутати їли апельсин,  Кричали дружно: Віва, Україно!  На Півночі