• Додати запис

В гостьовій книзі 892 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 »

Автор	Текст повідомлення
V.K. Місто:  Canada	Додано: Wed 04 Oct 2006 19:47:46 EEST Ще один передрук про справу Тараса Зеленяка (Росія). До цього часу немає жодної реакції ОУР-ФНКА на цю справу. Заява новосибірців - це регіональний рівень. Давайте натиснемо на керівництво, щоб прийняли Заяву на захист Тараса і проти подвійних стандартів щодо контролю за інформацією у Росії, що ясно проявились у цій справі.    Василь Коломацький  КОБЗА    -------------------------------------------    Дело Тараса Зеленяка: попытка анализа  Євген Захаров, ХПГ, для УП, 04.10.2006, 16:37     Фото АР     Фабула    36-летний житель Новосибирска Тарас Зеленяк, этнический украинец, сын известного ученого Тадея Зеленяка, выходца из Львова, обвиняется в разжигании национальной вражды.     Максимальное наказание, которое грозит Зеленяку, – лишение свободы сроком до двух лет. В отношении его избрана мера пресечения – подписка о невыезде.     Первое заседание в Советском районном суде Новосибирска состоялось 11 сентября. Второе назначено на 4 октября ввиду неявки свидетелей обвинения.     Как утверждает обвинение, Тарас Зеленяк комментировал общественно-политические события в России и Украине на форуме украинского сайта www.proua.com под ником "новосибирск2".     По мнению прокуратуры, эти комментарии пропагандируют ненависть к русским, утверждают "превосходство украинского народа над русским", к тому же они изобилуют оскорбительными словами "москаль" и "кацап".     Как говорится в обвинительном заключении, обвиняемый "использовал в своей речи слова, выражения, сравнения и оценки провокационного характера, не допускающие двоякого толкования и направленные на оскорбление чувства национального самосознания русского человека".    Какие же именно выражения инкриминировала Зеленяку прокуратура? Точно на этот вопрос ответить трудно, не видя материалов дела.     Все сообщения, цитирующие обвинительное заключение, фактически приводят цитаты из дискуссии о конфликте в Чечне на форуме украинского сайта www.proua.com.     Эта дискуссия началась 28 января 2005 года, длилась четыре дня, была динамичной, заняла на форуме шесть страниц и почти сразу же превратилась во взаимные оскорбления сторонников чеченцев и русских.     А уже 1 февраля на форуме новосибирского Академгородка пользователь, пишущий под ником ringo, возмущенный текстами Зеленяка на форуме ProUA, предлагает найти автора: "Поинтересуйтесь, пожалуйста, персонажем под ником новосибирск2".     Ringo снял IP-адрес новосибирска2 и установил, что тот же IP-адрес имеет один из пользователей новосибирского провайдера "Первая миля".     Он прямо приводит этот IP-адрес и электронный адрес новосибирска2 с сайта новосибирского провайдера. Найти обладателя компьютера по этим данным уже совсем просто. Сетевые данные новосибирска2 провисели на форуме Академгородка чуть меньше часа и были удалены модератором.Новини ТаблоID    Українка знову перемогла в конкурсі. Фото  Жести політиків: Янукович переміг президента  У Тимошенко ноги 45 розміру?  Подарунок Львову від Вакарчука  Труси депутата засліпили 100-тисячний натовп  Як запалили Львівську оперу   Свині причіпили яйця від Swarovski      Уголовное дело против Зеленяка было открыто только через год.     Согласно многочисленным публикациям, директор компании "Первая миля" якобы обратился в УФСБ Новосибирской области (sic!) с жалобой на высказывания своего клиента, и прокуратура возбудила уголовное дело по первой части статьи 282 УК РФ.     У Зеленяка был изъят системный блок из домашнего компьютера, на котором обнаружили все комментарии новосибирска2.     Филолого-лингвистическая экспертиза подтвердила, что выражения, использовавшиеся Зеленяком, содержат пренебрежительное отношение к русским, хотя нецензурных слов в них почти нет.     Кто автор?     На первом заседании суда Тарас Зеленяк отказался от авторства инкриминируемых ему текстов и заявил, что докажет свою невиновность в судебном следствии.     По мнению защиты, доказать авторство можно, лишь изъяв сервер портала proUA. Однако суд отказался удовлетворить это ходатайство.     А ведь на самом деле доказать авторство Зеленяка непросто. Никаких официальных обращений к администрации украинского сайта из России не было.     Любопытно, какие доказательства представит обвинение.     Логику обвинения можно попытаться восстановить следующим образом.     IP-адрес новосибирска2 на форуме украинского сайта и IP-адрес компьютера Зеленяка, зарегистрированный провайдером "Первая миля", совпадают. Это могут подтвердить и пользователь ringo, и представитель провайдера, вызванные в суд как свидетели.     На жестком диске компьютера Зеленяка найдены все комментарии новосибирска2, следовательно, Зеленяк и является автором комментариев.     Но эта логика хромает!     Для того, чтобы утверждать, что он является автором сообщения на форуме, надо сравнивать выходные данные его провайдера с входными данными на форуме, а следствие этого не сделало!     Сравнение открытых сетевых данных пользователя новосибирск2, показывает, что под этим ником писало как минимум три человека: Зеленяк, некто, зарегистрировавшийся под этим ником на форуме (Зеленяк еще в конце 2004 года возмущался по этому поводу), и еще один незарегистрированный пользователь, посылавший сообщения параллельно с зарегистрированным.     Как легко можно убедиться, этот, уже третий новосибирск2, был клиентом московского провайдера!    Таким образом, Тарас Зеленяк, может и не являться автором текстов, которые ему инкриминируют.     Суд мог бы убедиться в этом, обратившись к администрации сайта proUA или назначив автороведческую экспертизу, чтобы установить, принадлежат ли тексты, помещенные на форуме proUA под ником новосибирск2, одному автору.     Думаю, что ее результаты свидетельствовали бы о невиновности Зеленяка.    Применима ли в данном случае часть 1 статьи 282 УК РФ "Возбуждение национальной, расовой или религиозной вражды"?     Состав преступления – "действия, направленные на возбуждение ненависти либо вражды, а также на унижение достоинства человека либо группы лиц по признакам пола, расы, национальности, языка, происхождения, отношения к религии, а равно принадлежности к какой-либо социальной группе, совершенные публично или с использованием средств массовой информации".     В уголовном праве действия могут считаться направленными на достижение преступной цели только при наличии у субъекта прямого умысла.     Т.е. автор текстов, обозначивший себя как новосибирск2, должен был осознавать, что совершает указанные в статье 282 действия и желает этого.     Он должен был иметь цель – унизить национальное достоинство русского народа. Если же прямой умысел и осознанная цель как таковые отсутствует, то ответственность может быть связана с наступившим результатом.    Хотелось бы увидеть, как обвинение будет доказывать наличие у автора текстов, кем бы он ни был, прямого умысла и цели.     Я не вижу здесь ни цели, ни прямого умысла, ни, тем более, последствий распространения через форум вмененных обвиняемому текстов. Поэтому статья 282 УК РФ, на мой взгляд, не может быть применена.    С точки зрения прав человека    Данное дело является типичным примером коллизии между свободой выражения взглядов и борьбой государства против "речей ненависти" (hate speech). Коллизия разрешена очевидным образом в пользу борьбы с речами ненависти, да еще в виде уголовного преследования.     Такое преследование – серьезное ограничение конституционного права на свободу выражения взглядов. Является ли вмешательство государства в данном случае "необходимым в демократическом обществе" и пропорциональным?     На мой взгляд, не является, а значит, оно представляют собой нарушение 10-ой статьи Европейской конвенции защиты прав человека и основных свобод.     Ведь один из основных принципов, которые лежат в основе решений Европейского суда по этой статье Конвенции, состоит в следующем.     Свобода выражения взглядов составляет одну из неотъемлемых основ демократического общества и одно из основных условий для его прогресса и самореализации каждого лица.     Приемлемыми являются не только информация или идеи, которые воспринимаются благосклонно, или считаются безобидными, или воспринимаются нейтрально, но и те, которые оскорбляют, шокируют или раздражают.     Таковы требования плюрализма, толерантности и широты взглядов, без которых нет демократического общества.     Если все российские судебные инстанции признают вину Зеленяка, и он захочет обращаться в Европейский суд, то, на мой взгляд, его дело будет иметь хорошую перспективу.    Я уже не говорю о вольтеровском – пишу по памяти – "мне противны ваши убеждения, но я готов отдать жизнь за то, чтобы Вы могли их свободно излагать". К сожалению, в современной России об этих словах стали забывать.    Мне лично не по сердцу русофобские тексты новосибирска2, хоть я и вижу, что они написаны в запале дискуссии в ответ на не менее агрессивные и оскорбительные высказывания (обвинение этого, похоже, совершенно не учитывает).     Но я хорошо понимаю, что отвечать на злые слова уголовным преследованием нельзя.     Умудренный опытом судья Верховного Суда США Хьюго Блек однажды сказал, что "против злоупотреблений свободой слова есть только одно средство – еще большая свобода слова". И был, по-моему, прав.    Параллели    Дело Тараса Зеленяка удивительно напоминает диссидентские дела по статье 190' УК РСФСР, по которой за "распространение заведомо ложных измышлений, порочащих советский государственный и общественный строй, а равно изготовление и распространение произведений такого же содержания" давали обычно три года лишения свободы.     Измышления, порочащие строй, КГБ усматривал в самиздате и тамиздате – книгах и статьях, которые экспертиза признавала антисоветскими.     Мне не известен ни один процесс, где был бы доказан факт клеветы, т.е. намеренной лжи. В период т.н. перестройки все эти книги уже перестали быть "антисоветскими" и были опубликованы.     Если предположить, что Интернет является современным аналогом самиздата, и заменить словосочетание "русский народ" на "советский государственный и общественный строй", то получим до боли знакомое дело.     Тот же донос возмущенного антигосударственным поведением сородича, та же экспертиза, то же пренебрежение прокуратуры к деталям в доказательстве факта распространения, тот же... Хотелось бы ошибиться и не написать "тот же суд".    Чуть больше сорока лет назад писатели Андрей Синявский и Юлий Даниэль были признаны особо опасными государственными преступниками и приговорены к 7 и 5 годам лишения свободы за публикацию своих произведений на Западе под псевдонимами Абрам Терц и Николай Аржак.     Не правда ли, очень похоже на сюжет с Зеленяком и новосибирском2?     Ведь тексты на форумах сродни художественному произведению: их авторы таким образом самовыражаются и самоутверждаются, и самозабвенно играют, придумывая себе разные роли и ипостаси.     То, что в истории, происходит один раз как трагедия, – повторяется затем, как фарс.     "Глядя на рожу..."     Давайте оставим все юридические и правовые аргументы и посмотрим на дело Тараса Зеленяка с позиции простого здравого смысла. Чем больше думаешь, тем больше понимаешь, что оно шито белыми нитками и притянуто за уши. Вообще, искусственно создано.     Вспоминается гротескный сюжет фильма "О бедном гусаре замолвите слово..." – типологически та же ситуация.     Поражает избирательный характер этого дела. Российский Интернет полон ксенофобских текстов – антиукраинских, антисемитских, античеченских, антимусульманских, антигрузинских...     Зачем понадобилось выдергивать именно эти "речи ненависти", да еще с форума украинского сайта? Что, российских мало?     Антиукраинские тексты особенно участились в российском Интернете в 2005-2006 годах.     Одни только названия статей Михаила Леонтьева, Михаила Смолина, Алексея Орлова чего стоят! "Украина как была в заднице, так в ней и осталась", "Идея поиска идиотов, которые зачем-то спасут Украину, глупа сама по себе", "Украинская власть валяется на тротуаре", "Украйна – это не Россия, Украйна – это болезнь".     А вот еще статьи главного редактора группы деловых журналов "ИД Родионова" Георгия Бовта "Война с хохлами" и "Хохлы как двигатель прогресса, статья РИА "Новый регион" "Что сибиряку нипочем, для хохла – смерть".     Общественная организация "Местная национально-культурная автономия украинцев города Новосибирска" обращалась с открытыми письмами по поводу таких проявлений антиукраинского шовинизма и нарушений журналистской этики, предлагала провести кампанию общественного порицания. Да где там!     А вот стоило одному пользователю форума Академгородка возмутиться текстами новосибирска2 на форуме украинского сайта, так уже провайдер "Первая миля" пишет жалобу в ФСБ!    Поведение новосибирского провайдера выглядит странным.     Если посетители форума спорят друг с другом, и кому-то не нравятся те или иные радикальные или оскорбительные высказывания оппонентов – провайдер никогда не станет кому-то по этому поводу жаловаться, сам разберется.     Он может закрыть такому клиенту вход на форум или, в конце концов, отказать в предоставлении услуг, если на него систематически жалуются. Но чтобы писать жалобу в правоохранительные органы за высказывания на чужом форуме, да еще в ФСБ!     Это странное поведение провайдера можно объяснить, по-моему, только одним – инициативой ФСБ, заинтересованной в этом деле.     А зачем же ФСБ это дело? Какую угрозу национальной безопасности Российской Федерации создает треп на форуме, причем даже не российского, а украинского сайта?     Почему именно уголовное дело – что, нельзя было ограничиться профилактикой? И почему через год?     Почему, наконец, российские правоохранительные органы не сделали ничего, чтобы пресечь распространение текстов, якобы унижающих русский народ, – например, не обратились к администрации украинского сайта с просьбой удалить эти материалы?     Наоборот, косвенно они способствовали их распространению!    Мне представляется, что ответ на эти вопросы таков.     Во-первых, направленность этого дела целиком отвечает логике российской управляемой демократии, сужающей пространство свободы слова подобно шагреневой коже.     Во-вторых, ФСБ недвусмысленно показывает этим делом, что оно намерено контролировать российский Интернет и прекратить сегодняшнюю вольницу.     В-третьих, я усматриваю в этом деле желание усилить атмосферу взаимного недоверия в российском и украинском обществе, разогреть еще больше антироссийские и антиукраинские настроения – это целиком в духе схем российских политтехнологов, чья деятельность направлена на Украину.     Как будто нарочно, никаких контактов с proUA, а наоборот, привлечение внимания: смотрите, какие эти украинцы агрессивные ксенофобы!     Я был бы рад ошибиться, но иного непротиворечивого и логичного ответа я не вижу.    Украинский ответ    Сообщения о деле Зеленяка вызвали бурную реакцию на Украине. Дело обсуждается на форумах всех популярных сайтов, пишутся многочисленные обращения в международные и украинские правозащитные организации, к российскому омбудсману.     При этом участники дискуссий на форумах не стесняются в выражениях. На форуме proUA посетители организовали массовый флэшмоб российского провайдера "Первая миля", написавшего жалобу в ФСБ.     Всеукраинское объединение "Свобода" провело 19 сентября пикеты около российского посольства в Киеве и консульств РФ во Львове, Одессе, Симферополе и Харькове.     Пикетчики требовали освобождения Зеленяка (видимо, не знали, что он на подписке о невыезде) и передали письмо президенту РФ Путину, в котором охарактеризовали избирательный арест Зеленяка как свидетельство дискриминации по национальному признаку и грубых действий, направленных на дальнейшее разжигание ненависти в отношении украинцев.     Заканчивалось письмо такими словами: "Нечего прикидываться лекарями от "ксенофобии". Лечитесь сами! Москали! Руки прочь от Зеленяка!" Письмо написано, на мой взгляд, тем же стилем, что и российские тексты, оскорбляющие украинцев.     Не думаю, что Тарас Зеленяк и украинцы обще не нуждаются в защите в такой форме, как это делает ВО "Свобода".     Скорее наоборот - ответ на оскорбления в виде участия в спорах на том же уровне не может быть достойным. Ввязывание в дискуссии в таком тоне – только на руку провокаторам, которые все это и устроили.     Не нужно путать российское государство и русских людей, которые, все же, разные. Есть ведь и другая Россия.     Более того - такая реакция в Украине на дело Зеленяка, как пикетирование российских консульств объединением "Свобода" и оскорбления русских на форумах, – это именно то, на что и рассчитывали заказчики дела. Она на самом деле работает против другой, лучшей России.       Автор:  Евгений Захаров, сопредседатель Харьковской правозащитной группы, председатель правления Украинского Хельсинкского союза по правам человека, член правления международного общества "Мемориал"     http://www2.pravda.com.ua/news/2006/10/4/48489.htm
V.K. Місто:  Canada	Додано: Fri 22 Sep 2006 06:29:49 EEST Передрук про справу Тараса Зеленяка.     Вдалося отримати відомості, що Тарас Зеленяк не займався роботою у громаді, новосибірці про нього до цього інцинденту не знали. Нині на контакт представників громади не виходить. Також ми отримали Заяву новосибірської громади на його захист, яку опублікуємо.    Василь Коломацький  КОБЗА  ---------------    Политика     20.09.2006     Прямой путь в тюрьму  Всеукраинское объединение «Свобода» провело пикетирование Посольства Российской Федерации в Украине, требуя прекратить уголовное дело, возбужденное прокуратурой Советского района г. Новосибирска против жителя Новосибирска 36-летнего Тараса Зеленяка.         Господин Зеленяк пал жертвой доноса одного из своих российских собеседников на интернет-форуме, а начавшийся над ним в Новосибирске суд впервые в российской судебной практике к уголовной ответственности за экстремистскую информацию в сети привлек не администраторов сайта, а рядового пользователя.     На пикет у российского посольства собралось около 30 человек, держащих плакаты «Руки геть вiд Зеленяка» и «Гей, москаль, на Україну зуби не скаль». По словам члена политсовета ВО «Свобода» Руслана Кошулинского, акция протеста проводилась не только в Киеве, но и во всех городах Украины, где есть представительства посольства и консульства России в Украине, а во Львове в защиту новосибирского украинца выступило более 1000 человек. «Фактом возбуждения дела против Зеленяка Россия еще раз показала свою дурную наследственность от СССР, оставаясь империей зла. Слово «москаль» вполне нормативное в украинском языке, происходящее от слова «Москва». Я не вижу здесь никакого состава преступления. Преследованием участников интернет-форумов Россия еще раз доказывает, что в этой стране и не пахнет свободой слова»,— заявил «ЭИ» Руслан Кошулинский. Участники акции протеста вручили пресс-атташе посольства требование прекратить преследование Тараса Зеляняка. По словам Руслана Кошулинского, Тарас Зеленяк сейчас в России «находится на конспиративном положении».     А началось это уникальное дело в феврале этого года, когда новосибирская компания «Первая миля», предоставляющая провайдерские услуги, передала в правоохранительные органы материал на своего клиента. Представители компании указали, что один из ее клиентов под именем «Novosibirsk-2» периодически оставляет на сайте www.proua.com сообщения экстремистского характера, называя русских «москалями» и «кацапами» и предлагал «переселить их всех на Новую землю».     По словам одного из сотрудников «Первой мили», который попросил не называть его имени, «неуловимого хохла сдали другие пользователи форума или его модераторы». Участники интернет-форума неоднократно предупреждали человека, скрывающегося под именем «Novosibirsk-2», что им неприятно читать его послания, и закрывали ему доступ на форум («банили»), однако после того, как срок очередного «бана» истекал, он продолжал писать в том же духе. Наконец нервы у кого-то из оскорбленных россиян не выдержали, и он сообщил куда следует о виртуальном «украинском экстремизме». Учетная запись, под которой автор сообщений выходил в сеть, была зарегистрирована на жителя Академгородка Тараса Зеленяка.     На российского гражданина Зеленяка, сына ныне покойного профессора РАН Тадея Зеленяка (уроженца Львова), было заведено дело по ст. 282 УК («Возбуждение национальной, расовой и религиозной вражды»). Следователи изъяли из его квартиры системный блок компьютера. Была проведена лингвистическая экспертиза, которая признала, что записи содержат «пренебрежительное отношение к русским, пусть даже нецензурных слов в них не было». Самого Зеленяка подвергли психиатрической проверке. Эксперты отметили, что молодому человеку присуще «постоянное чувство отверженности и стремление продемонстрировать свою оригинальность».    На первом заседании Советского районного суда Новосибирска 11 сентября обвиняемый заявил, что считает себя украинцем, о чем несколько лет назад даже сообщил в местный военкомат. После этого судья Алла Гараева объявила перерыв до 4 октября, а господин Зеленяк ушел «на нелегальное положение».    По мнению новосибирской прокуратуры, собранных доказательств достаточно для того, чтобы признать его виновным. Однако, по мнению защиты, установить подлинное авторство сообщений можно будет только изъяв сервер сайта www.proua.com, находящийся на территории Украины. Если вина Тараса Зеленяка все-таки будет доказана, ему грозит до двух лет лишения свободы. Хотя если брать в расчет недавний суд над редактором кемеровского сайта Константином Строкольским, который разместил на портале статью, пропагандировавшую взгляды российских национал-большевиков, и получил за это два года условно, господин Зеленяк может получить и условный срок.      Автор: Сергей КУЗИН, Евгений ДЕНИСОВ, Москва    http://www.eizvestia.com/?a=article_review&id=16095879
V.K. Місто:  Canada	Додано: Mon 18 Sep 2006 17:32:51 EEST Виглядає, що ФСБ вирішило влаштувати показовий процес з метою залякування користувачів Інтернету. На роль показової жертви вибрали російського українця (очевидно тому, що керівництво діаспори ні разу не вело жодної правозахисної справи, отже, і на цей раз промовчать, як мабуть гадають в ФСБ). Нижче матеріал із Інтернету та лінк.   Приємно, що Інтернет-юзери подали інформацію на Форум Кобзи.     Чи зацікавить ця справа керівництво діаспори?    Василь Коломацький  КОБЗА  ----------------------------------  Дописався (оновлено)     Автор: Ігор Мартинів  Джерело: Львівська газета  Коментарі (4)   Громадянин Росії українського походження постав перед судом Новосибірська за розпалювання національної ненависті до російського народу.       Українець, син відомого вченого, на одному з інтернет-форумів закликав вивезти всіх “кацапів” на острів Нова Земля як націю “дебилов и уродов”.    Такі висловлювання віртуального новосибірця цитує російське інтернет-видання “Газета.Ру”.    В понеділок у суді Совєтского району Новосибірська почався процес у кримінальній справі за розпалювання національної ненависті в інтернеті. Підсудний – 36-річний корінний новосибірець Тарас Зеленяк, який є сином відомого вченого Сибірського відділення Російської академії наук Тадея Зеленяка (уродженця Львова). З 2005 року він почав брати активну участь у віртуальних обговореннях політичних подій в Україні та Росії. Як стверджують представники прокуратури, в коментарях Зеленяка червоною ниткою проходить думка про “перевагу українського народу над російським”, пропаганда ненависті до росіян, не кажучи вже про те, що росіян у своїх дописах він називав не інакше як “москалі” і “кацапи”.    Модератори форуму неодноразово закривали користувачу доступ до форуму, проте він щоразу змінював свій “нік” і продовжував брати участь у дискусіях. Як зазначено в обвинувальному висновку, “використовував недвозначні слова, вирази, порівняння й оцінки провокаційного характеру, скеровані на образу почуттів національної самосвідомості російської людини”.    Втім він міг би й досі займатися тим же, якби не його інтернет-провайдер, який звернувся до силовиків із заявою з приводу висловлювань свого клієнта. За матеріалами ФСБ прокуратура Совєтского району порушила кримінальну справу й затримала Тараса Зеленяка, вилучивши його домашній комп’ютер. Щоправда, залишається загадкою, хто “накапав” на новосибірця його провайдерові. Адміністрація сайту proUA.com заперечує свою причетність до цього.    На першому судовому засіданні Зеленяк відмовився визнавати себе громадянином Росії, хоча ніякого паспорта, крім російського, в нього немає. Він пояснив, що 1999 року був змушений виробити російський паспорт, оскільки старий – радянський – остаточно втратив чинність.    Максимальне покарання, яке загрожує підсудному, – це позбавлення волі на термін до двох років. Щодо висловлювань на форумі, то Зеленяк заявив, що писав їх не він. І, схоже, довести авторство дійсно буде непросто, принаймні якщо не долучити до судового слідства власників українського сайту proUA.com.    Технічний директор інформаційного порталу proUA.com, один із засновників ініціативи “Чистий інтернет” Олег Хаврук у коментарі “Газеті” зазначив, що наразі жодна установа офіційно не зверталася до адміністрації сайту стосовно цієї історії. І цей факт, на його думку, свідчить про те, що процес не має нічого спільного із плановою діяльністю правоохоронних органів, а більше нагадує “судилище”. “Адже, за твердженнями прокуратури, Тарас Зеленяк писав свої “антиросійські звернення” саме на нашому форумі. Тож логічно було б чекати витребування копій файлів бази даних, в якій залишилися сліди його “творчості”, для доказової бази процесу, – каже Олег Хаврук. – Натомість ми бачимо, що ні прокуратурі, ні ФСБ не потрібні фактичні підтвердження, головне – PR. Саме цим я схильний пояснювати такий розголос, якого набула ця справа”.    За словами Олега Хаврука, ні прокуратура, ні ФСБ не звернули уваги на повідомлення відверто антиукраїнського характеру, які доволі часто розміщають на цьому форумі користувачі з Росії.      --------------------------------------------------------------------------------      Закликаємо приєднатися до кампанiї з захисту українця Тараса Зеленяка вiд переслiдування Федеральною Службою Безпеки Росiйської Федерацiї за вiльне висловлювання своєї думки на українському форумi ProUA.com.    Просимо скопiювати нижченаведений текст звернення до українського вiддiлення органiзацiї "Amnesty International" та Української Гельсинської спiлки з прав людини i переслати його електронною поштою на адреси office@amnesty.org.ua та office@helsinki.org.ua , вказавши внизу свої iм'я та прiзвище. Також, по можливостi, надати цiй справi широкого резонансу.     Шановне керiвництво українського вiддiлення "Amnesty International" / Української Гельсинської спiлки з прав людини!   Звертаюся до Вас з проханням розпочати кампанiю з захисту жителя Росiйської Федерацiї (публiчно вiдмовився вiд громадянства РФ в 1999 роцi), українця за нацiональнiстю, Тараса Зеленяка вiд необгрунтованого переслiдування з боку Федеральної Служби Безпеки Росiйської Федерацiї. Тарас Зеленяк, уродженець мiста Новосибiрськ, звинувачується в начебто "розпалюваннi мiжнацiональної ворожнечi" на українському (!) форумi www.proua.com. Беручи до уваги те, що компанiя-власник даного форуму, ВАТ "Еволюшин Медiа", зараєстрована i веде свою дiяльнiсть на територiї України та не пiдпадає пiд компетенцiю ФСБ РФ, а також те, що звинувачення, висунутi проти Тараса Зеленяка є необгрунтованi по сутi (вiдсутнiсть вагомих аргументiв для визнання повiдомлень автора такими, що розпалюють мiжнацiональну ворожнечу) та базуються на грубому порушеннi Статтi 23 п. 2 Конституцiї Росiйської Федерацiї ("Кожен має право на таємницю листування, телефонних переговорiв, поштових, телеграфних та iнших повiдомлень. Обмеження цього права допускається лише на пiдставi судового рiшення") та Статтi 29 п. 1 Конституцiї Росiйської Федерацiї ("Кожному гарантується свобода думки i слова"), ЗАКЛИКАЮ Вас розпочати кампанiю з захисту прав та свобод Тараса Зеленяка, якi гарантуються йому Основним Законом держави, на територiї якої вiн проживає, та Конвенцiєю Ради Європи з захисту прав людини та основних свобод вiд 4 листопада 1950 року (Ст.Ст. 1, 5, 6, 7, 8, 10).   З повагою та надiєю,  (Пiдпис)    Ініціатива - Олег Задорецький     http://www.vox.com.ua/data/publ/2006/09/15/dopysavsya.html
V.K. Місто:  Canada	Додано: Mon 18 Sep 2006 17:09:54 EEST Сайт Національних бщин (Росія). Прокоментувати зміст не можу, оскільки щойно на нього натрапив. Про українців Росії інформація є. Можливо зацікавить читачів.    http://www.etnosite.ru/    Василь Коломацький  КОБЗА
V.K. Місто:  Canada	Додано: Sat 16 Sep 2006 06:34:23 EEST Звіт Госдепа США про свободу релігій у Росії. Вказано, що на грудень 2005 року в РФ було зареєстровано 11 парафій УПЦ КП та 4 парафії УГКЦ.    У додатку відповідний параграф тексту і лінк до документа. Джерело - сайт Госдепа.    Василь Коломацький  КОБЗА  --------------    According to Human Rights Ombudsman Lukin's annual report, the Ministry of Justice (MOJ) had registered 22,513 religious organizations as of December 2005, approximately 500 more than January 2005 (22,092), an increase of approximately 1,500 registered organizations since 2002 and more than 5,500 since 1997. As of December 2005, the Federal Registration Service recorded the number of registered religious groups as follows: Russian Orthodox Church--12,214 groups, Russian Orthodox Autonomous Church--43, Russian Orthodox Church Abroad--30, True Orthodox Church--42, Russian Orthodox Free Church--10, Ukrainian Orthodox Church (Kiev Patriarchate)--11, Old Believers--285 (representing 4 different Old Believer denominations), Roman Catholic--251, Greek Catholic--4, Armenian Apostolic--68, Muslim--3,668, Buddhist--197, Jewish--284 (divided among Orthodox and Reform groups), Evangelical Christians -740, Baptist--965, Pentecostal--1,486, Seventh-day Adventist--652, other evangelical and charismatic groups--72, Lutheran--228 (divided among 4 groups), New Apostolic--80, Methodist--115, Reformist--5, Presbyterian--187, Anglican--1, Jehovah's Witnesses--408, Mennonite--10, Salvation Army--10, Church of Jesus Christ of Latter-day Saints (LDS)(Mormon) Church--53, Unification Church--9, Church of the "Sovereign" Icon of the Mother of God--27, Molokane--27, Dukhobor--0, Church of the Last Covenant--7, Church of Christ--19, Judeo-Christians--2, nondenominational Christian--12, Scientologist--1, Hindu--1, Krishna--78, Baha'i--19, Tantric--2, Taoist--5, Assyrian--2, Sikh--1, Shamanist--14, Karaite--1, Zoroastrian--1, Spiritual Unity (Tolstoyan)--1, Living Ethic (Rerikhian)--1, pagan--8, other confessions--155.     http://www.state.gov/g/drl/rls/irf/2006/71403.htm
Nur	Додано: Wed 13 Sep 2006 06:24:11 EEST Шаймиева в президенты!      «Новые Известия» ОПРОС:  За кого из возможных кандидатов на пост президента России вы проголосовали бы, если бы выборы состоялись в ближайшее воскресенье? Список состоит из известных политиков России: Глазьев Сергей, Громов Борис, Грызлов Борис, Жириновский Владимир, Жуков Александр, Зюганов Геннадий, Иванов Сергей, Каспаров Гарри, Касьянов Михаил, Козак Дмитрий, Лужков Юрий, Матвиенко Валентина, Медведев Дмитрий, Онищенко Геннадий, Рогозин Дмитрий, Рыжков Владимир, Собянин Сергей, Ткачев Александр, Хакамада Ирина, Хлопонин Александр, Чубайс Анатолий, Шойгу Сергей, Явлинский Григорий, Якунин Владимир. В этом списке пока лидирует Явлинский Григорий.   Ознакомившись с данным опросом, я как гражданин Татарстана, считаю своим долгом, высказать своё мнение. Основываясь на то, что татары занимают второе место в России по численности и учитывая огромный вклад в историю, культуру, экономику, политику среди народов Евразии , хочу предложить добавить в этот опрос Минтимера Шайимева, нынешнего президента Республики Татарстан. В масштабах России и СНГ довольно сильно известны 4 татарина: Минтимер Шаймиев - президент Республики Татарстан, Рафгат Алтынбаев - член СФ от Рязанской области, Рашид Нургалиев - Министр внутренних дел Российской Федерации, Камиль Исхаков - Полпред в ДФО. В нынешние дни активно обсуждается тема «кто займет пост президента Татарстана?». Одни говорят, что пост президента займет молодой и энергичный Рафгат Алтынбаев. Другие говорят, что президентом будет Камиль Исхаков, Рашид Нургалиев, Ильсур Метшин. При нынешнем президенте РТ ситуация в многонациональной республике благополучна. «Каждый народ, каким бы малым он не был, должен чувствовать себя комфортно, быть уверенным, что власть надежно защищает его интересы. Только такое государство может выжить.» Под этим лозунгом действует правительство Татарстана. К счастью в Татарстане, нет таких лозунгов, как «Татарстан для татар», «Создадим Волжскую империю!» и под этими лозунгами по республике не совершаются избиения и убийства людей других национальностей. А хрупкость межнациональных отношений в России можно увидеть на примере Кондапоги. В Татарстане же такие случае исключены, все национальности на равных правах. Все граждане одобрили решение президента, связанное с отменой уроков «история православия» в школах Татарстана. С демографическим уровнем по сравнению с другими субъектами России довольно хорошо. Более удачно решаются социальные, экономические проблемы, хотя все зависит от Москвы. Вернемся во времена «Золотой Орды» и поправим нынешние ошибки: Могущество и благосостояние Золотой Орды держалось не на сборах дани, а на международной торговле. Впервые на такой огромной территории была создана устойчивая государственная система, преемницей которой, кстати, стала Россия. Нынче об этом молчат русские историки, политики, промышленники как возродилась Россия на примере Золотой Орды. Многие приезжие иностранцы делают вывод, то что Татарстан стоит почти на ровне с демократическими развивающимися старании. По моему мнению, если приемником Путина станет Шаймиев, то возможно многие катастрофические проблемы разрешатся: урегулируется конфликты на Кавказе, улучшатся межрелигиозные, межнациональные отношения, станет еще ближе к странам Азии, на примере Татарстана станут решенными социально-экономические проблемы.     Татарстан, г. Набережные Челны, Кашапов Рафис.  Tatar-center@yandex.ru
V.K. Місто:  Canada	Додано: Sun 10 Sep 2006 01:48:55 EEST Дорогой Андрей!    С нетерпением ждем Вас в России, о которой у нас, ее граждан, также лишь самые теплые чувства.   Не забудьте также захватить своих детей призывного возраста, так как у нас проблемы с призывом в Чечню (может быть слыхали о таком регионе России).  Ожидаем Вас с нетерпением!  Советую, захватите с собой немного продукта про запас, так как по статистике в России некачественной водкой отравляется 40 тыс человек в год (для сравнения 10 лет назад цифра была меньше - 30 тис в год). Было бы жаль потерять такого патриота и интеллектуала как Вы.    Я также подумал, что поскольку по теме сайта Вы разбираетесь лучше членов Редакции, то возможно Вам не стоит тратить время попусту, делая записи в наш Гостевик. Думаю Вас лучше услышат и поймут на сайте у Кости Затулина.    Кстати, от этнических русских читателей жалоб на содержание сайта не поступало. Так что Ваша тревога по поводу ухудшения иммиджа украинцев преувеличена.    Сообщите нам дату Вашего прибытия. Ждем-с!    С уважением,  Василий Коломацкий  КОБЗА
Андрей	Додано: Sat 09 Sep 2006 20:40:08 EEST Какова хрена вы делаете в России? Еддте в хохляндию и там умничайте. Из-за таких ДНБИЛОВ как вы о нас Украинцах складывается плохое впечатление у россиян. Я часто бываю в России и вообще хочу туда уехать и у меня только самые лучшие впечатления от России и русских.  А больше всего убивает вашу "умствования" по поводу церкви и Мишка Денисенка. Чья корова мычала, а его (ТАК!) точно молчала!!!
V.K. Місто:  Canada	Додано: Sat 02 Sep 2006 05:09:23 EEST Звіт про Конференцію Комісії Людських та Громадянських Прав СКУ (Харків, 2005). Передрук із сайта СКУ.    Василь Коломацький  КОБЗА  --------------------- ----------------    Повідомлення  про Конференцію Комісії Людських та Громадянських Прав СКУ    16 серпня 2005 р.( м. Харків)  Конференція відбулась в приміщенні Харківського Університету, Майдан Свободи,  4 , аудиторія 5-48 (метро Університет).  Метою Конференції були такі питання:  Стан людських та громадянських прав українців в країнах, що межують з  Україною і діяльність місцевих українських правозахисних організацій (чи  потреба створення таких).  Торгівля українцями.  Проблеми українських заробітчан (леґальних і нелеґальних).  09:00 – 09:30  Реєстрація.  09:30 – 09:40  Відкриття і привітальне слово від КЛГП, Максим Маслей, Торонто.  Керуючий ранішньою сесією Максим Маслей, Голова Комітету КЛГП у Справах  Українців в Словаччині, Торонто.  09:40 – 12:00  Сесія про стан людських та громадянських прав українців в Росії, Білорусі,  Польщі та потреба і діяльність українських правозахисних організацій в цих  країнах (з перервою на каву 11:00 – 11:15).  Виступи учасників із названих країн (10 хв.), і питання (8 хв.) по кожному  виступі, відтак загальна дискусія та прийняття рекомендацій щодо дальшої  діяльності.  Доповідачі:  Юрій Кононенко (Член КЛГП, Москва)  Стефан Паняк (член КЛГП, Єкатеринбурґ, за Василя Коломацького, КЛГП,  Торонто)  Мирон Кертичак (Голова Об’єднання Українців у Польщі, Варшава)  Михайло Петрукович (Голова правління Брестського обласного  громадського об’єднання “Просвіта” імені Т. Шевченка, Берестя, Білорусь)  Сесіями у другій половині дня керував Олександр Басмат з Торонто, Голова  Комітету КЛГП у справах українців у Білорусі.  02:00 – 04:00  Сесія про торгівлю українцями.  Виступи доповідачів (12 хв.) і запитання(8 хв.), відтак загальна дискусія та  прийняття рекомендацій щодо дальшої діяльності.  Доповідачі:  Ганна Войнич (Громадська організація “Жіночий інформаційно-  координаційний центр”, Дніпропетровськ)  Наталка Самолевська (Голова Всеукраїнської громадської організації  “Жіночий консорціум України”, Київ)  Ірина Таргулова (Радник Уповноваженої Верховної Ради України з Прав  Людини, Київ)  Оксана Горбунова (Міжнародна Організація Міґрації, Київ)  Тетяна Кузик (Асоціація українських жінок-робітниць Італії)  Габрієль Ратіні ( газета “Форум”, Італія)  04:00 – 04:15  Перерва на каву.  04:15 – 06:15  Сесія про українських (леґальних і нелеґальних) заробітчан. Виступи  доповідачів (10 хв.) і питання (8 хв.), дискусія та прийняття рекомендацій.  Доповідачі:  Валерій Семененко, Співголова Об’єднання Українців в Росії  Олександра Фарима, Італія  Василь Борсук, Іспанія  Марія Дец, Португалія  Олеся Юрченко, Представник Міністерства Закордонних Справ України  07:00 – 09:30  Товариська зустріч    ------------------------ ------------------------    Короткий зміст доповідей учасників конференції    Сесія про стан людських та громадянських прав українців в Росії, Білорусі  та Польщі  Юрій Кононенко, член КЛГП з Москви, перший заступник Об’єднання  українців Росії у своїй доповіді детально охарактеризував стан національно-  культурних прав українців в Росії. Доповідач розпочав із статистики. В Росії  проживає 2 млн. 900 тис. українців, і це на 1 млн. 500 тис. менше, ніж у 1980 році.  На думку пана Кононенка, така ситуація відображає процес асиміляції українців у  Росії, що набула особливо масового характеру після здобуття Україною  незалежності. Українську мову як рідну вважає третина українців Росії, ситуація  така ж, якою вона була і в 1969 році. Питання полягає лише в значному зменшенні  кількості українців, що проживають на території Росії.  Далі доповідач наголосив, що в Російській Федерації існує система  незадоволення прав і національно-культурних запитів українців, що пов’язано з  економічними, соціальними і політичними причинами. Особливо політична  ситуація не сприяє забезпеченню національно-культурних прав української  меншини. Відношення до українців Росії залежить від стану російсько-українських  відносин. Процес охолодження цих відносин після останніх президентських  виборів в Україні склав значні труднощі для роботи українських організацій.  Пан Кононенко звернув увагу на протиріччя, що існує між непоганою  законодавчою базою задоволення національно-культурних прав меншин і  виконанням цих законів, а точніше їх невиконанням. Цікавою була в доповіді  інформація про інфраструктуру української спільноти на території Росії. Доповідач  зазначив, що після розпаду СРСР інфраструктура українських громад практично  створювалась з нуля. Все почалось лише з єдиного магазину української книги на  території Росії, а на сьогоднішній день у 7 школах викладається українська мова і  література, в 60 з 78 регіонів Росії створені суботні і недільні українські школи, в  дев’яти вищих навчальних закладах викладається українська мова і література як  курси для студентів. В Росії також створено 3 культурні центри – в Сочі,  Новосибірську і Сургуті. Українська громада стоїть на порозі великої події – на  вересень планується відкриття бібліотеки української літератури в Москві.  З великою тривогою доповідач розповів про незадовільний стан релігійних потреб  українців. Громади УПЦ-КП і УГКЦ не мають нормальнмх умов для богослужіння.  Непростою є ситуація в інформаційній сфері. Через брак фінансування на території  Російської Федерації видається лише три українські часописи. Тільки в трьох  регіонах Росії ведуться передачі українською мовою. Доповідач зауважив, що хоча  за законом дозволяється українське мовлення, однак реальне здійснення цього  права пов’язане з великою тяганиною з державними адміністраціями, які на ділі  бойкотують це питання. Зокрема під час президентських виборів на Україні, на  території Росії була розгорнута антиукраїнська істерія і на пропаганду  антиукраїнських настроїв було кинуто значні кошти (приклад з газетою”Час  України”).  В Росії існують дві федеральні українські організації: Об’єднання українців  Росії, створене в 1992 р. і Федерально-Національна культурна автономія українців  Росії, створена в 1998 р. Загалом в Росії нараховується 105 українських організацій  в понад 60 регіонах країни. Доповідач повідомив, що українські організації  перебувають у складній ситуації в Росії. З одного боку, існують закиди в ЗМІ,  особливо в Інтернет виданнях щодо сумнівних джерел фінансування роботи в  українських громадах, а з другого боку ведеться пропаганда, що самі українці Росії  є неактивними і недостатньо відстоюють свої національно-культурні права на  державному рівні. Тому найважливішим завданням українських організацій Росії є  виховання самосвідомості українців Російської Федерації, які були б здатні  протистояти тиску і зберегтися в умовах, що склалися в Росії.    Запитання: Чи не вважаєте Ви комп’ютерну гру для дітей Росії “Вбий галичанина”  порушенням прав людини?  Відповідь: Так, ми вважаємо це порушенням прав людини. Ми робили заяву  протесту до Російського уряду, але уряд вважає, що він не має до цього ніякого  відношення, оскільки комп’ютерні ігри поставлені на комерційну основу. І таких  ситуацій дуже багато, так наприклад з Бібліотекою української літератури.  Скорочується фінансування з російського державного бюджету україномовних  газет і журналів для бібліотеки, оскільки, за словами одного високопоставленого  чиновника, чим більше буде газет і журналів з України, тим більше Росії загрожує  “помаранчева революція”. Виходом з такої ситуації ми бачимо в подачі до  Російського уряду заяв протесту, вимог змінити ситуацію, а також можливо,  створення в Росії спеціальних програм толерантності і порозуміння, щоб виховати  у молоді повагу і терпимість до національних меншин, в тому числі до української.    Запитання: Як в Росії зорганізована українська молодь і чи ви взагалі займаєтеся  цим питанням?    Відповідь: Дуже погано. І лише тепер в Москві і Татарстані завдяки тому, що  встановлені контакти з Пластом і діти та молодь виїздять до таборів на Захід,  закладені перші передумови для створення молодіжних українських організацій.  Така ж ситуація з жіночими організаціями, які створені лише в деяких регіонах  Росії. Але ми розуміємо, якщо не створимо такі організації, то не буде майбутнього  для українців в Росії.    Запитання: 1) Чи законодавство Росії відповідає загальним критеріям щодо  охорони людських прав меншин? 2) Чи за останні 5 років стан забезпечення прав  українців покращився чи погіршився? 3) Чи Ви, як член Об’єднання Українців  Росії, маєте задокументовані на письмі всі порушення прав українців, щоб в разі  необхідності їх можна було б представити до міжнародних організацій?    Відповідь: 1) В цілому закони Росії щодо національних меншин відповідають  вимогам світового досвіду. Проблема в тому, що ці закони не виконуються. 2) За  рахунок більш активної діяльності української організації є позитивні зміни, так 18  років боротьби з російськими державними органами пішло на те, щоб відкрити  Українську бібліотеку в Москві, яка була ліквідована в 1939 році і яка  відкривається в цьому році. Але в зв’язку з політикою Росії щодо України, з  коливанням громадської думки під час виборів Президента України, особливо чим  далі від центру, тим ситуація невтішніша. 3) Резолюція IV Конгресу українців Росії  в квітні цього року містить факти такого порушення. Але в Росії треба говорити не  про факти окремого порушення, а про те, що на системному рівні не існує  механізму задоволення прав українців Росії. Так, багато років ми ставимо питання  про створення федеральної програми підтримки української культури в Росії,  оскільки після татар українці є другою національною меншиною в Росії. Остання  офіційна відповідь, яку ми отримали напередодні цієї конференції, полягає в тому,  що існує Федеральна Програма етно-регіональної політики і тому всі питання  потрібно вирішувати на регіональному рівні, а не на федеральному.    Тему становища українців в Росії розвинув пан Паняк, однак він наголосив,  на відміну від попереднього доповідача пана Кононенка, що оцінює становище  українців в Російській Федерації більш песимістичніше. Його доповідь  „Інформаційний простір української діаспори в Росії”, що базується на 50  сторінках дослідження на цю тему, констатує на самому початку, що такого  простору фактично не існує. Доповідач наголосив, що можна говорити про  паростки такого простору, яким так і не вдалось розростися, тому що їх стрижуть  російські чиновники як англійський газон. Зазначивши вирішальну роль ЗМІ в  розбудові української громади в Росії, пан Паняк констатував інформаційний голод  в Росії, повну ізоляцію українців Росії від життя їх вітчизни – України.  Російський уряд байдужий до національно-культурнмх прав українців.  Український національно-культурний рух в Росії багатьма розглядається як вірус,  як небезпечний рух, як небезпечна зброя боротьби з єдністю „великої російської  нації”. Було б бажанням для російських можновладців бачити українські  організації, як гуртки гопака, а не фактор політичного життя Росії. Доповідач  розповів про Костянтина Затуліна, директора Інституту країн СНД, який  запропонував нову форму боротьби з українцями Росії – обмежити просування  українців в структурах влади, бо вони формують п’яту колону у владних установах.  На побутовому рівні „хохол” розглядається як доброзичлива людина, щоправда  дивакувата, яка їсть сало і п’є горілку. Якщо ж заявити, що це не «хохол» а  українець, тоді це вже «мазепинець», «бандерівець» та «ющенківець».  В силу історичних особливостей формування інформаційного простору на  території СРСР склалася ситуація, що Росія експортує 2600 назв російськомовних  видань в Україну, а Україна відповідно лише 360 назв.  Доповідач заявив, що значні претензії треба пред’являти до Українського  уряду, який, на його думку, не цікавиться життям українців в Росії.  Аналізуючи українську пресу в Росії, пан Паняк виділив три хвилі в її розвитку:  перша – характерна численими українськими виданнями на території Росії в 19  столітті, і яка закінчилась повним їх «викоріненям» після російської революції  1917 р., друга хвиля – в 20-ті роки 20 століття, що характеризувалася значним  пожвавленням в українській пресі і яка закінчилася сталінськими репресіями в 1932  р., третя – з 1989 р., яка почалася з 84 українських видань, які були створені на  підйомі ентузіазму. Однак через відсутність фінансової допомоги з боку як Росії  так і України, уже сьогодні існує лише 3 маленькі газети, що виходять 1 раз на  місяць.  Пан Паняк заявив, що радіо- і телетрансляції фактично блокуються і його  японський приймач не може сприймати хвилі з українськими передачами в  Єкатеринбурзі. Тому він зазначив, що єдиним діючим засобом масової інформації  для українців Росії може бути на сьогодні лише Інтернет. Доповідач навів приклади  веб-сторінок, які швидко реагують на шовіністичні випади російської влади.    На закінчення пан Паняк зробив два висновки:  1) Державний закон Російської Федерації 1996 р. „Про національно-культурну  автономію” не виконується. Немає абсолютно ніякої фінансової підтримки з  боку російської влади.  2) Інформаційний вплив України в Росії перебуває на надзвичайно низькому  рівні. Державні програми Українського уряду по підтримці діаспори в Росії,  на погляд доповідача, були неефективними, їх результату українці Росії не  побачили.    Запитання. Чи Росія, як держава допомагає фінансовому розвитку українських  газет чи ні? І чи молодь і жінки бажають вступати до українських організацій  (можливо їм вигідніше перебувати в російськомовному середовищі) і яка  проводиться робота по їх залученню? Адже якщо це тільки порушення з боку  російських властей, то це питання можна порушити на міжнародному рівні.    Відповідь. Дійсно, сьогодні російська влада робить дуже хитро, вимагаючи від нас  спочатку знайти необхідну кількість дітей, а потім уже виділити гроші на  створення школи, те ж саме з газетами. Ми тричі відкривали українську школу, де  вчителі три зими працювали без оплати, а гроші державою не були виділені. Якби  російська влада дала б гроші, ми б відкрили школи, і ми впевнені, що дітей в  школах було б багато.    Запитання. Чи таке ж саме відношення з боку російських властей до інших  національних меншин?    Відповідь. На офіційному рівні нас не відрізняють від інших, але іде тотальне  несприйняття України російськими чиновниками, часто доводиться чути від них,  що України для них немає, є лише Росія, забудьте про зарплату вчителя української  мови.    Запитання. Чи багато українців Росії мають змогу користуватися Інтернетом і чи  можна сказати, скільки українців Росії відвідало сайт ”Кобза” за останній рік?    Відповідь. Влітку біля 100 осіб на день, взимку 200. Але в цілому Інтернет ще не  дуже розповсюджений в Росії, тому не більше кількох тисяч осіб мають доступ до  Інтернету і можуть нас читати.    Голова Об’єднання українців у Польщі пан Мирон Кертичак прозвітував  про суттєві питання виконання прав людини в Польщі. Найважливішими  питаннями об’єднання в ділянці прав людини є питання наслідків Акції “Вісла”,  питання переселення українців зі своїх споконвічних земель і місця національної  пам’яті.  Найважливішим напрямком діяльності української громади в Польщі, як  зазначив доповідач, є питання історичного контексту – наслідки депортаційної  операції “Вісла”. Велика частина українського етнічного населення була  депортована в південно-західні німецькі землі та на Україну. Українська громада  всі роки також активно займалася різними аспектами державної політики, як  національно-культурного розвитку українців Польщі, навчанням української мови  в школах, організацією радіо, телебачення та газет.  Доповідач зазначив, що дуже складно на території Польщі розв’язувати  питання історичного характеру. Лише після 15 років боротьби було вибито  відшкодування для в’язнів табору Явожне, де біля 4 тис. осіб було ув’язнено без  суду і слідства. На жаль, в момент, коли почалася ця робота, на території Польщі їх  жило біля 600 осіб, а через 15 років лише 150 осіб дожило до того, щоб отримати  відшкодування, а особливо моральне відшкодування, якого вони чекали все життя.  Організація також виборювала права на майнову компенсацію переселених,  більшість з яких її не отримали.  Досить безболісно іде процес передачі церковного майна Українській  Православній та Греко-Католицькій церквам з боку держави і Римо-Католицької  церкви. Однак ще попереду велика робота по розподілу майна між Православною і  Греко-Католицькою церквами. Адже після ліквідації УГКЦ більшість майна  перейшлa до православних церков з метою зберегти українську культуру. Це дуже  делікатне питання, тому проводиться роз’яснювальна робота в ЗМІ, щоб не  викликати негативних наслідків серед українців різних віросповідань.  Значну роботу ведуть українські організації по встановленню пам’ятника в  Явожні, де і на сьогодні стоїть лише дерев’яний хрест, а через бюрократію ще не  вдалося узгодити проект монументального пам’ятника, оскільки зараз це питання  належить до вирішення на міждержавному рівні між Україною і Польщею.  Зараз дуже гостро стоїть питання повернення українській громаді  Українського Народного Дому в Перемишлі, який знаходиться тепер в польській  комунальній власності і так легко, виглядає, не буде повернутим. Українська  громада змушена рентувати майно з високою платою, що ставить українську  організацію на грань банкрутства. Доповідач зазначив, що у квітні цього року  Президент В. Ющенко у рамках державного візиту відвідав Український Народний  Дім у Перемишлі, де зустрівся з 400 представниками української громади і в  присутності ЗМІ звернувся з проханням до польських властей повернути цей Дім  українцям протягом року.  Після 15 років клопотань з боку української громади нарешті прийнято  закон Польщі про національні меншини, саме на Українське Різдво, 7 січня 2005  року. Адже питання національно-культурного розвитку меншин були розкидані по  різних відомствах, що значно ускладнювало роботу українських організацій. Зараз  це питання поставлено на державному рівні Польщі.  Доповідач відмітив, що в Польщі утворюється спільна комісія Уряду і  національних меншин, до складу якої входять представники державних установ та  представники національних меншин. По квоті, до цієї комісії входять 2  представники від українських громадських організацій і 2 представники від  лемківських організацій. Це дає можливість постійно ставити питання від  української громади.  Окреме питання – це співпраця українських організацій Польщі з Комісією  Прав Людини в Раді Європи. Остання виконує моніторинг виконання прав  національних меншин на території європейських держав. Об’єднання українців у  Польщі, як неурядова організація, зголошує свої звернення з тих чи інших питань.  Зокрема, було направлене звернення до цієї Комісії з приводу в’язнів Явожні, і  Рада Європи рекомендувала Уряду Польщі вирішити це питання як виконання прав  української національної меншини на території Польщі.  Нове питання, яким зараз займається Об’єднання українців у Польщі, – це  співпраця з хвилею імміграції з України, а саме заробітчан, яка нараховує у Польщі  біля 400-500 тис. З ними було створено коаліцію “Вільна Україна” напередодні  виборів Президента України. Паралельно з тим створилася неформальна  громадська організація українців – громадян України “Наш вибір - Україна”, яка  продовжує діяти, щоб виборювати права українців в процесі працевлаштування чи  юридичної допомоги у складних життєвих ситуаціях.  На закінчення доповідач підвів підсумок, що в Польщі, як демократичній  державі, немає дискримінації національних меншин. Правда, існують ще деякі  недопрацьовані питання, але українські організації шукають шляхи їх вирішення,  адже в демократичній державі існують механізми забезпечення прав національних  меншин. Хоча за даними останнього перепису населення Польщі, українців  офіційно нараховується 30 тис., але, як зазначив доповідач, українців – громадян  Польщі - насправді біля 100 тис., які гордяться тим, що вони є члени  Європейського Союзу і можуть відстоювати свої права як українці.  Перефразовуючи відомий лозунг, пан Кертичак зауважив “Разом нас небагато, але  нас не подолати”.    Запитання. 1) Чи українська громада Польщі відчуває більш позитивне  відношення до себе з боку польського суспільства і держави? 2) Чи співпрацює  українська громада з іншими національними меншинами Польщі?    Відповідь. Так, дуже відчувається зміна на позитивне ставлення до українців у  Польщі. 21 листопада 2004 р. в день фальсифікації результату виборів Президента  України, всі польські засоби масової інформації в немислимому раніше масштабі  писали про українів, чим надавали велику підтримку українському народові. Різні  демонстрації в Польщі, мітинги на підтримку демократії в Україні сформували  новий погляд на Україну і український народ. Щодо співпраці з іншими  національними меншинами, то якщо є така потреба, скликаємо спільні конференції,  пишемо спільні заяви і узгоджуємо свої дії.    Запитання. Скільки національних меншин є в Польші? Чи книжка “Віра, Надія,  Любов” про Акцію “Вісла”, якщо б вона була перекладена на польську мову,  змогла б допомогти поставити на відповідний рівень питання про Акцію “Вісла” в  польському суспільстві?    Відповідь. 1.5% - 2% населення Польщі складають національні меншини. Отже,  для держави Польщі це абсолютно комфортна ситуація. Щодо книжки, то кожну  добру книжку варто перекласти на різні мови і пропагувати її ідеї. Спогади є  завжди суб’єктивні, але зараз дуже добрий момент, щоб оприлюднити  документальні джерела про цю подію (архіви служби безпеки, доноси агентів,  тощо.) Бо ми хочемо чесно розмовляти про історію, не тільки базуючись на  персональних спогадах, але і документально підтверджених фактах, тоді це  вибудує повноцінну картину нашого минулого.      Голова правління Брестського обласного об’єднання „Просвіта” пан  Михайло Петрукович у своїй доповіді детально зупинився на філософській  концепції прав людини. На його погляд, суть прав людини є свого роду показником  гуманізму суспільства, соціального ладу, національної культури. В структурі прав  людини центральне місце займає право на достойність. Достойність, з одного боку,  - це моральна самооцінка людиною свого зв’язку із суспільством, свого значення,  прав на повагу з боку інших членів суспільства. З іншого боку достойність – це  визнання суспільством соціальної цінності індивіда. Достойність людини –  джерело його прав і свобод. Найбільш безпосереднім способом права людини  сприяють забезпеченню поваги і захисту культурної різноманітності і самобутності  шляхом встановлення культурних прав. Останні включають в себе право на участь  в культурному житті, право користуватися досягненнями мистецтва, право на  збереження, розвиток і розповсюдження культури, право на охорону культурної  спадщини, свободу творчості, захист осіб, що належать до етнічних, релігійних та  мовних меншин. Саме таке філософське трактування прав людини закладено в  Статуті громадського оюєднання ”Просвіта ім. Т.Г. Шевченка” з Берестейщини.  „Просвіта” існує вже 10 років і була створена як продовжувач традицій  громадського об’єднання ”Просвіта” в 20-х роках минулого століття. „Просвіта” на  Берестейщині почала діяти з 1 грудня 1918 року. Під час своєї роботи це  громадське об’єднання організовувало Шевченківські вечори, літературні зібрання,  читальні, газети. В 30 роки польська влада припинила діяльність цієї організації і  тільки в 1995 р. було відтворено громадське об’єднання”Просвіта Берестейщини  ім. Т. Г. Шевченка”. На Берестейщині плідно працюють дві філії „Просвіти” – в м.  Кобрин і м. Малорита.  Далі доповідач наголосив, що притягальною силою українського населення  Берестейщини є Україна і світове українство. Делегація „Просвіти” приймала  участь у роботі І та ІІ Всесвітніх форумів українців. „Просвіта” постійно запрошує  до Білорусії українських артистів, танцювальні колективи, щорічно організовує  Шевченківські свята, проводить наукові конференції з проблеми української  культури, виставки української вишиванки, фестивалі української пісні. По  місцевому телебаченню було організовано показ українських програм і фільмів,  виступи активістів „Просвіти”. „Просвіта” зіграла вирішальну роль у зборі коштів і  відкриттю пам’ятника Т. Г. Шевченку в Бресті. З 1996 р. значною подією в житті  Білоруського Полісся є випуск просвітянської газети – тижневика „Берестейський  край”. Газета є джерелом спілкування, обміну думками, підтримки добрих  стосунків між українцями всієї Білорусії.  Далі доповідач наголосив, що саме газета „Берестейський край”  розглядається ним та іншими активістами „Просвіти” як головний засіб розвитку  українських організацій в Білорусії. На його думку, саме газета може прискорити  об’єднання всіх українців Білорусії, лобіювати інтереси української громади в  Білоруському уряді (адже етнічних українців є багато серед лідерів партій, на  різних рівнях державного управління, в армії, серед діячів мистецтва тощо).  Спілкування з ними можливе, як правило, через інтерв’ю в газеті. Газета відіграє  велику освітню роль на Берестейщині, доносячи читачам інформацію про життя  українців в інших країнах світу, правдиві події політичного життя України,  матеріали з української історії, літературні твори, особливо твори українських  письменників, які народилися на Берестейщині.  Однак доповідач повідомив, що у газети і у самої організації „Просвіта  Берестейщини” немає можливості утримувати журналістські кадри, оскільки  випуск фінансується за рахунок коштів ентузіастів-передплатників. Пан  Петрукевич повідомив, що для того, щоб запустити комп’ютерну та організаційну  техніку і налагодити широкий випуск цієї важливої газети потрібно 23 тис. дол.  Доповідач висловив надію, що Україна таки почує своїх братів в Білорусії і  допоможе профінансувати „Берестейський край”, адже українці Білорусії живуть у  державі, де права і свободи не забезпечені Білоруською владою. Документи на  перереєстрацію організації вже 5 місяців лежать без руху у Міністерстві юстиції у  Мінську. Нерідко діяльність „Просвіти Берестейщини” розцінюється на території  Білорусії як політична акція або правопорушення.  Пан Петрукович наголосив, що українці Берестейшини люблять свою другу  батьківщину – Білорусь, але як етнічні українці не мають права забувати про своє  походження, свої корені. І тому обов’язок і право – пам’ятати про них, зберігати і  розвивати свою культуру.    Запитання. 1) Наскільки реальна свобода діяльності неурядових організацій на  території Білорусі та наскільки правдивими є ті закиди на адресу білоруської влади,  що вона втручається в діяльність українських організацій і не дозволяє вільно  діяти? 2) Чи Ви можете розраховувати на підтримку державних установ в своїх  програмах культурно-освітнього розвитку української громади Білорусії?    Відповідь. В Білорусії дуже складна ситуація з захистом громадських прав усіх  українських організацій. За тиждень до цієї конференції у Мінську всі громадські  організації, різні церковні конфесії збиралися і створили громадську ініціативу по  захисту громадських прав усіх громадських організацій. Практично, більшість  громадських організацій існує як незареєстровані, і зовсім небагато з них є  офіційно зареєстрованими. Лише дві українські організації зареєстровано в  Білорусії: це “Берегиня” в Бресті і “Ватра” в Мінську, інші знаходяться в стані  перереєстрації уже більше півроку. Під час зустрічі у Мінську про цю проблему  говорили представники татарської, єврейської та польської громад. Представники  польської громади були навіть заарештовані. Тому більше робота ведеться  підпільно і організатори української громади навіть свої зустрічі проводять  підпільно.      Сесія про торгівлю українцями    Велику зацікавленість в учасників конференції викликала доповідь Голови  Громадської організації ”Жіночий інформаційно-координаційний центр” пані  Ганни Войнич на тему ”Шляхи підвищення ефективності кримінального  переслідування торгівців людьми в Україні”. Доповідач зазначила, що українська  громадськість не відразу усвідомила масштаби торгівлі людьми в Україні і ту  небезпеку, яку вона становить для суспільства. Зростаюче занепокоєння  української громадськості проблемою торгівлі людьми стало результатом  численних кампаній, спрямованих проти цього явища. Поява сотень статей у  місцевій і центральній пресі, конференції, семінари і круглі столи на цю тему,  організовані українськими та міжнародними організаціями, тиск на владні  структури, кампанії громадського представництва – всі ці заходи підняли на  належний рівень тривоги в українському суспільстві питання торгівлі людьми.  Українське суспільство, законодавча і виконавча влада, правоохоронні  органи поступово усвідомили, яку шкоду приносить Україні торгівля людьми. У  1998 році Верховна Рада України внесла до Кримінального кодексу України нову  статтю 124-1, яка передбачала кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У  зв’язку з прийняттям у 2001 р. нового Кримінального кодексу України набула  чинності стаття 149 ”Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі  людини”. Також було прийнято ряд указів Президента України щодо заходів по  запобіганню зникненню людей, покращання методів їх розшуку. Доповідач  зазначила, що українська влада без опору йшла назустріч громадськості і приймала  необхідні рішення, оскільки це не вимагало істотних бюджетних асигнувань і не  зачіпало інтересів олігархів. Однак, як зазначила пані Войнич, існують значні  проблеми в застосуванні прийнятого законодавства.  Доповідач зупинилась на декількох причинах низької ефективності роботи  правоохоронних органів в тому, що стосується розслідування злочинів за статтею  149. Першою причиною пані Войнич зазначила нечітке формулювання самої статті,  оскільки й досі не закінчились суперечки, як її розуміти. Так, досі ще незрозуміло,  чи перетин кордону є обов’язковою умовою торгівлі людьми. Дуже часто знайти  прямі докази продажу людини практично неможливо, хоча слідчі наводять непрямі  докази цього факту. Існує проблема чесності, порядності і хабарництва в  правоохоронних органах.  Захист потерпілих і свідків у процесі справ, пов’язаних з торгівлею людьми  теж є недосконалим. По суто психологічних причинах, через страх морального  осуду з боку суспільства, постраждалі ухиляються від співпраці з  правоохоронними органами. Дуже важливою проблемою відмови від свідчень є  страх постраждалих перед злочинцями, а також намагання обвинувачуваних  вплинути на свідків. Вирішенням цієї проблеми могло б стати утримання під  вартою, як запобіжний захід. Ще одним фактором, який негативно впливає на  співпрацю з правоохоронними органами постраждалих від торгівлі людьми є  криміналізація проституції. До кримінального кодексу, прийнятого у 2001 р. була  включена стаття 303 (проституція або примушення чи втягнення до занять  проституцією), частина перша якої передбачає покарання за систематичне заняття  проституцією. На думку доповідача, прийняття цієї статті мало численні негативні  наслідки. Європейські експерти оцінили цю статтю як негуманну. Ця стаття  ускладнює роботу оперативного розшуку та слідчих з постраждалими, оскільки у  свідків торгівлі людьми виникає страх, що їх самих можуть звинуватити у зайнятті  проституцією. На погляд доповідача, відміна 303 статті сприяла б розкриттю  злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми і зробила б гуманнішим українське  законодавство. Також відсутня практика, коли б у судовому процесі по справах,  пов’язаних з торгівлею людьми, використовувалась би заміна прізвища на  псевдонім.  Далі доповідач окреслила кілька напрямків посилення боротьби з торгівлею  людьми. По-перше, важливим є встановлення горизонтальних, можливо  неофіційних, зв’язків між працівниками правоохороннмх органів країн –  експортерів ”живого товару” та країн призначення. По-друге, важливим напрямком  боротьби з торгівлею людьми є посилення державного контролю за діяльністю  посередницьких фірм, які мають ліцензію на працевлаштування українських  громадян за кордоном. Такий контроль могло б взяти на себе Міністерство праці та  соціальної політики. По-третє, загальна боротьба з корупцією в Україні є однією з  необхідних умов подолання торгівлі людьми.  На завершення пані Войнич сказала, що широка розповсюдженість  ганебного явища торгівлі людьми кидає виклик світовому співтовариству,  брутально порушує закони і права людини, ображає норми моралі. Боротьба з цим  явищем вимагає об’єднання зусиль уряду і громадськості як тих країн, звідки  вивозять жінок, так і тих країн, куди їх доставляють і де експлуатують.    Запитання. Щодо недосконалості законодавства, то чи не варто звертатися до  Верховної Ради?    Відповідь. Так, закони України приймає Верховна Рада. Але з подання міністерств,  громадських організацій. Ми радимося з людьми, виступаємо на конференціях,  щоб почути точку зору інших, щоб наше подання до Верховної Ради було  якнайкраще відпрацьованим.    Запитання. Що робиться на захист немовлят-сиріт і покинутих в пологових  будинках дітей, яких продають на Захід? Чи треба це передбачувати в Законах  України?    Відповідь. Так, безумовно ми працюємо і над цим питанням. Це питання більш  детально буде розглянуте пані Оксаною Горбуновою.    Запитання. Чи ви співпрацюєте з правоохоронними органами і чим громадські  організації США, Канади та Росії могли б вам допомогти?    Відповідь. Щодо співпраці з правоохоронними органами, то пані Оксана  Горбунова – експерт в цьому питанні. Щодо досвіду Росії – в Росії ситуація є  невтішною. Були б дуже вдячні за досвід боротьбв з хабарництвом з боку  правоохоронних органів в Канаді та США.    Запитання. З якими єпархіями ваша організація спілкується в своїй роботі і чому  ви тільки спілкуєтеся з Московським Патріархатом?    Відповідь. Якщо ми влаштовуємо зустрічі, конференції, то запрошуємо  представників різних конфесій, але до нас приходили представники тільки  Московського Патріархату. Можливо треба чіткіше відслідковувати систему  запрошень і оголошень, але ми готові співпрацювати з різними конфесіями.        Голова Жіночого консорціуму  України пані Наталія Самолевська  у своїй доповіді „Проблеми торгівлі  людьми. Україна” детально  зупинилася на причинах  поширеності явища торгівлі  людьми. Однією з основних причин  вона вважає економічну кризу, яка  відбулася в Україні відразу після  розпаду СРСР. Ключовим фактором  торгівлі людьми є діяльність  злочинних угруповань, які мають  налагоджені міжнародні зв’язки і це значно ускладнює боротьбу з ними. Чималу  роль у поширенні торгівлі людьми відіграє корупція на різних рівнях державної  влади. Допомога корумпованих чиновників сприяла появі численних фірм, іноді  навіть при державних установах, які були прикриттям для груп торгівців людьми.  Ще однією причиною поширеності цього ганебного явища доповідач бачить у  правовому нігілізмі людей, які сформулювалися у тоталітарній державі. З одного  боку такий нігілізм не сприяв повазі до законів своєї країни, а з іншого – не  спонукав хоча б поверхово ознайомитися із законодавством тієї країни, куди вони  хотіли б виїхати у пошуках роботи.  Характеризуючи правові аспекти боротьби з торгівлею людьми, доповідач  зупинилась на недосконалості статті 149 Кримінального кодексу України „Торгівля  людьми”. Поза увагою Кримінального кодексу України залишаються такі складові  ”Торгівлі людьми”, як вербування, перевезення (в межах України), приховування,  погрози силою чи застосування сили або й інших форм примушення, шахрайства та  обману. Законодавчою прогалиною у відповідальності юридичних осіб за вчинення  злочину є відсутність правового механізму притягнення останніх до будь-якого  виду відповідальності (кримінальної, цивільно-правової або адміністративної).  У доповіді також зазначалось, що нелегальне перебування українських  громадян за кордоном є ключовим фактором торгівлі людьми. За експертними  оцінками Посольства України в Росії, тільки в Росії тимчасово працює близько 1  млн. українських громадян. А в сезонний пік цей показник сягає 3 млн. осіб,  переважна більшість яких працює нелегально.  Іншим фактором торгівлі людьми є діяльність посередницьких структур і  туристичних фірм, які часто під виглядом туристичних послуг фактично  займаються вербуванням українських громадян за кордон.  За даними різноманітних досліджень 98% потерпілих – це жінки, громадяни  України. Серед них віком 18-28 років – 72%, незаміжніх – 53% і розлучених 22%.  Привернув увагу той факт, що 46% потерпілих до виїзду за кордон взагалі не  працювали, а у 48% жінок, які працювали, грошей не вистачало навіть на  придбання продуктів харчування. Отже, основною причиною, яка штовхає жінок  до виїзду за кордон, є економічна криза, а саме безробіття або низька заробітна  плата.  Недостатнім є рівень боротьби зі злочинністю як в Україні, так і в країнах,  куди ці люди переправляються. Найбільше питань викликає стаття 149  Кримінального кодексу України, яка є недостатньо чіткою у своєму формулюванні.  Суттєвою проблемою є різниця в термінології та в процедурах різних країн, яка  могла би бути вирішена в результаті ратифікації приймаючими країнами та  країнами постачальниками живого товару Конвенції ООН проти транснаціональної  організованої злочинності та Протоколу про попередження та припинення торгівлі  людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію.  Це забезпечило б дане трактування поняття ”Торгівля людьми” та єдину  нормативну базу для захисту свідків, потерпілих і проведення розслідування цих  злочинів.  Пані Ірина Таргулова, Радник Уповноваженої Верховної Ради України з  Прав Людини, Київ, заявила, що таке ганебне явище, як торгівля людьми з початку  21 століття носить масовий характер. Саме тому з перших днів існування інституту  омбудсмена при Верховній Раді України є і буде його основним завданням  боротьба з цим ганебним явищем. Пані Карпачова, депутат Верховної Ради  України, стала ініціатором 124 статті Кримінального кодексу України. Ця стаття  пройшла складний шлях, щоб можна було скоординувати зусилля громадських  організацій, державних установ у протидії торгівлі людьми. Так, в 1999 р. було  створено Національну Координаційну Раду і інститут омбудсмена. Була створена  перша державна програма по запобіганню торгівлі людьми, особливо жінками і  дітьми. Так трапилось, що в новий Кримінальний кодекс України не попав такий  злочин, як торгівля людьми. Зусиллями Національної Координаційної Ради вдалося  мобілізувати зусилля урядових структур, щоб до нового Кримінального кодексу  України потрапила стаття 149, яка дає визначення торгівлі людьми. Національна  Координаційна Рада, що працює при омбудсмені, організувала ряд семінарів,  зустрічі з ЗМІ, була одним із упорядників збірника законів про торгівлю людьми.  Ці зусилля не пройшли марно. Якщо у 1998 р. було тільки дві справи по торгівлі  людьми, то зараз ця цифра нараховує 1086 справ, хоча до завершення доходить  значно менше справ, оскільки не всі злочини по торгівлі людьми вдається  розкрити.  Доповідач звернулася до учасників конференції з проханням надати  Національній Координаційній Раді допомогу в поверненні українських громадян на  Україну. Було висловлено побажання, щоб замість депортації потерпілих громадян  України організувати їх достойне повернення додому, а українські громадські і  державні установи повинні надати їм необхідну допомогу.  Репліка з залу. Традиційно офіційна мова СКУ є українська. Ми раді, що Ви  ведете боротьбу з торгівлею людьми, але нашим побажанням є те, щоб речники  Верховної Ради, які виступають на конференціях, виступали українською мовою,  особливо на 15 році незалежності України.  Ведучий Олександр Басмат подякував Єпископу Мефодію за участь у  конференції та за ті побажання, які він висловив під час цієї конференції.        Пані Оксана Горбунова,  представник Міжнародної  Організації Міграції, Київ, нагадала,  що історія України пов’язана з  такими поняттями як кріпацтво,  рабська праця в колгоспах. І прикро  говорити на початку 21 століття в  незалежній Україні про таку форму  рабства, як торгівля людьми. Було  наголошено, що ця проблема має  глобальний характер, її учасниками  є транснаціональні кримінальні  угрупування. Міжнародна спільнота засудила Україну за торгівлю людьми  всередині самої України.  Однією з основних проблем у процесі розкриття злочину у торгівлі людьми  є питання захисту свідків. Існує чіткий закон у судовому процесі України, який  полягає у захисті осіб, які виступають свідками, але на ділі цей закон не  виконується. Інша проблема – торгівля всередині країни, коли людину везуть  скажімо з Кіровоградщини і змушують її працювати на Київщині.  2103 особи, які кваліфіковані як жертви торгівлі людьми, звернулись до  Міжнародної Організації Міграції за допомогою. Ці люди прибули з 47 країн, що  дозволяє говорити про глобальний характер цієї проблеми. На перше місце, за  статистикою, вийшли такі країни, як Туреччина і Росія. 30% жертв, що  повертаються в Україну, є постраждалі в Росії, що є причиною турботи, оскільки  найближчий сусід є найважливішим учасником торгівлі людьми. Непокоїть  прозорість кордонів між Україною і Росією, що використовується злочинцями.  Якщо Туреччина веде боротьбу з торгівлею людьми, ввівши телефон гарячої лінії,  то цього не можна сказати про Росію.  У 2001 р. у Києві, вперше серед усіх країн колишнього СРСР, було створено  реабілітаційний центр для потерпілих від торгівлі людьми. Більше 700 осіб  отримали допомогу у цьому центрі. Найбільше страждають жінки і діти,  найчастіше в сексуальному рабстві. За даними Інтерполу, одна жінка в  сексуальному рабстві приносить сутенеру прибуток від 75 до 200 тис. дол. річно.  Страждають найбільш економічно незахищені верстви населення (одинокі матері,  безробітна молодь). За даними реабілітаційного центру, середній вік жінок, що  звернулися за допомогою, складає 26-37 років, а наймолодшою пацієнткою була  дівчинка 3-х років. 76% людей, що звернулися за допомогою, є люди з сільської  місцевості. Це говорить про те, де треба розповсюджувати інформацію. Важливим  є проведення кампаній через ЗМІ з роз’ясненням форм і наслідків торгівлі людьми.  Іде пошук нових форм роботи з населенням України – таких як театральні вистави,  рекламні ролики на цю тему.  Україна стала однією з країн, що виробила національну модель боротьби з  торгівлею людьми. На сьогодні діє 25 громадських організацій в Україні, що ведуть  боротьбу з цією проблемою. Важливою є координація роботи всіх громадських  організацій, адже саме тоді можна досягти найбільших результатів. Необхідно  відпрацювати механізм контролю агенцій з працевлаштування і туристичних  компаній, адже вони повинні нести відповідальність за людей, яким вони надали  послуги.  Умовно всіх потерпілих можна поділити на три групи (категорії):  1) ті, що відмовилися працювати з правоохоронними органами  2) ті, хто готовий лише в конфіденціальній формі, без надання імені,  розповісти, хто їх вербував, хто експлуатував і як  3) і найменша кількість жертв , - це ті, хто з перших днів готові співпрацювати  з правоохоронними органами, щоб покарати винних.  Україна зробила значний крок у боротьбі з торгівлею людьми, так в  правоохоронних органах створені окремі управління по протидії торгівлі людьми.  Питання постає, яке обладнання можна запропонувати офіцерам з цих управлінь.  Запитання. Чи є програми в школах, де пояснюють, що може трапитися з  дівчатами, якщо вони будуть шукати об’яви на стовпах подібного роду  “працедавців”, які реально можуть їх продати за кордон в будинок розпусти?  Відповідь. У нас в Дніпропетровську є Інститут освіти вчителів, де затверджено  спеціальний курс для вчителів, які повинні розказувати про це в школі. Але на  жаль, вчителям не завжди вдається переконати дітей, особливо у віці, коли  авторитет дорослих є незначним. Тому ми пішли іншим шляхом. Ми зараз  працюємо над фільмом за участю жертв, які розкажуть, що з ними трапилось. Ми з  проектом цього фільму йдемо до Міністерства освіти, щоб вони частково  профінансували цей фільм. Цей фільм повинен бути готовим до показу уже до  кінця цього року і бути обов’язковим у програмі школи.  Запитання. Яку кару несуть злочинці – торгівці людьми?  Відповідь. Згідно зі статтею 149 Кримінального кодексу України, торгівці людьми  несуть покарання – ув’язнення від 5 до 15 років. Але дуже тяжко довести цей  злочин. Також ставиться питання про відшкодування матеріального і морального  збитку потерпілим, але таке рішення не завжди виконується.  Репліка з залу. Дуже м’яка міра покарання за такий тяжкий злочин проти  українського народу.    Запитання. Чи можна привести статистику про застосування статті 149 про  покарання злочинців?.    Відповідь. Так, із дев’яти справ, порушених по Луганській області, до шести з них  була примінена стаття 75, тобто обвинувачених було випущено із залу суду. Що  стосується відношення до торгівлі людьми державних службовців, то у  Чернівецькій області минулого року 13 справ взагалі не було розглянуто, бо  прокурори не з’являлися на судові засідання, хоча це їх службові обов’язки.  Злочинці тиснуть на прокурорів.    Запитання. СФУЖО мала нагоду в Одесі спілкуватись з дівчатами, що виїзджають  за кордон. Їх відповідь була проста – нема за що жити в Україні. Чи у країнський  уряд щось робить у цьому напрямку?    Відповідь перейшла в загальну хаотичну дискусію про економічну ситуацію в  Україні.      Пані Тетяна Кузик, Асоціація українських жінок-робітниць в Італії,  представила пана Габріеля Ратіні, директора і мецената італійської газети “Форум”.  Вона повідомила, що відбулась зустріч з паном Стретовичем з комітету Верховної  Ради по боротьбі з організованою злочинністю. Було домовлено, що Італія буде  країною, з якої почнеться боротьба з торгівцями людьми. Тому є прохання до всіх  громадських організацій в інших країнах передавати інформацію до комітету  Верховної Ради. В Італії жінки в основному працюють в сім’ях, дуже високий  процент сексуального домагання. Тут треба втручання юристів України, бо жінок  депортують, а винуватці залишаються без покарання.  Пан Габріель Ратіні подякував за запрошення на конференцію і заявив, що  пан Стретович уже відкрив свій офіс у Римі. Як журналіст, пан Ратіні займався  дослідженням явища проституції українських жінок в Італії. Жінки, які працюють у  сім’ях, заробляють дуже мало, 400-500 Евро на місяць. Це рівно стільки, скільки  можна заробити за вечір, займаючись проституцією. Він погодився з попередніми  доповідачами, що ця проблема повинна бути вирішена в Україні, бо це економічна  проблема України. Жінки повинні працювати в Україні і жити з сім’ями. Western  Union пересилає дуже багато грошей в Україну, і Уряд України повинен оцінити те,  що дуже багато грошей вливається в Україну. Уряд України повинен захистити цих  людей.  Треба сказати, що влада Італії не займається кримінальними угрупованнями,  що торгують людьми. Поліція повинна виконувати свою функцію, повинна бути  заборона на друк в приватних газетах неперевіреної інформації щодо найму людей.  Питання про школи: школа в Україні повинна займатися вихованням молоді, щоб  вони знали, що їх може чекати закордоном. Діти, які знаходяться в Італії з  матерями, повинні продовжувати навчання рідною мовою. Є багато напівпорожніх  шкіл в Італії, тому можна було б використовувати їх, тим більше, що в основному  до Італії приїздять учителі і лікарі. Виникла ідея про представлення проекту до  Міністерства освіти Італії, щоб профінансувати створення українських шкіл в  Італії, тому що багато дітей ввозиться до Італії, іде процес з’єднання сімей,  оскільки матері отримують офіційний статус проживання.  Сесія про українських (леґальних і нелеґальних) заробітчан  Президент Асоціації українських жінок в Італії пані Олександра Фарима  розказала, що потреба утворення українських громадських організацій виникла  давно, але українська асоціація була зареєстрована лише в 2002 році, після виходу  закону про легалізацію, оскільки всі працівники в Італії до цього часу були  нелегалами, ніхто не міг звернутися до влади з питанням реєстрації з огляду на  можливу депортацію.  Українська асоціація співпрацює з італійськими профспілками і асоціацією  домашніх працівниць. Асоціація займається формуванням банку даних про  українських людей в Італії з їх професійними даними, допомагає в пошуку житла і  праці.  Велику роботу асоціація провела під час виборів Президента України. Вона  організовувала поїздки виборців у Риму до українського посольства.  Першим великим досягненням є відкриття у Римі першої недільної  української школи. Десять українських учителів працювало в школі протягом року  безкоштовно. Було написано звернення до Міністерства освіти України за  допомогою у отриманні програми навчання та доставці підручників з України.  Асоціація разом з Інститутом української культури працює над проектом  україномовної газети. Асоціація також зробила письмовий запит до управи Риму  про відкриття першого україномовного садочка.  Закон про легалізацію не вирішив всі проблеми заробітчан. Зараз в Італії  легально знаходиться лише 180 тис. українців, але за даними профспілок, їх в Італії  біля 2 млн. Отже, решті нелегалів потрібна допомога у легалізації.  Три місяці тому італійська профспілка домашніх робітниць надала Асоціації  українських жінок в Італії безкоштовно офіс з обладнанням. Зараз готується лист  до Президента України з питанням про пенсійне забезпечення закордонних  працівників. Асоціація стурбована питанням торгівлі людьми, і часто до Асоціації  звертаються люди, яких обдурили, змусивши заплатити значну суму  посередницькій компанії за майбутню роботу в Італії. і вони залишились без  грошей та роботи.        Голова Федерації Українських  Асоціацій Іспанії пан Василь Борсук  доповів, що за офіційними даними на  території Іспанії знаходяться біля 300  тис. українців, але неофіційно ця цифра  вдвічі більша. З цієї кількості лише 150  тис. осіб мають легальний статус, решта  є нелегалами.  За словами доповідача отримати  роботу в Іспанії без наявності легалізації  стає дедалі важче. Останнім часом  іспанське законодавство стало більш жорстоким щодо „нелегалів” за рахунок  підвищення штрафів підприємцям, які мають нелегальних працівників. Ці люди  залишаються соціально незахищеними. Якщо їм і вдається знайти тимчасово будь-  яку роботу, вони часто сутикаються з питаннями довгострокової затримки, а інколи  просто невиплати зароблених грошей. Через відсутність легалізації до  правоохоронних органів вони, як правило, не звертаються і тому приходять до  громадської організації, і ми не знаємо, як їм можна допомогти. Витративши  значну суму на візу та проїзд, та й знаючи, що вдома на них знову чекає безробіття  або низькі зарплати, на які неможливо утримувати свої сім’ї, про повернення на  Україну їм думати не доводиться. Почуваючи себе майже злочинцями у іноземній  державі, неспроможність допомогти своїм сім’ям фінансово, неможливість  оплачувати орендоване житло, та страх, що в будь-який момент тебе можуть  депортувати з країни перебування, не зважаючи ні на які обставини, ці люди  терплять страшні психологічні травми. Це породжує бродяжництво, алкоголізм,  крадіжки, а інколи навіть і самогубство. В таких випадках людям необхідна  психологічна допомога, моральна підтримка, а інколи й матеріальна. Це спонукає  до думки про створення пунктів психологічної допомоги, фондів благодійного  спрямування та порушення питання про прискорення підписання трудової угоди  між Україною та Іспанією.  Доповідач наголосив, що проблемою нелегальних (та й легальних також)  заробітчан є переправлення людини на Україну у випадку смерті. У всьому  цивілізованому світі цими питаннями займаються страхові компанії, в яких  заздалегідь людина оформляє страховий поліс. Заставити всіх українців  застрахуватися немає можливості. У випадку смерті родичі з України звертаються  до офіційного представництва, консульства чи посольства України в Іспанії, які  також не мають на переправку необхідних фондів (переправка одного тіла  обходиться в 4-5 тисяч євро) та до громадських організацій. Асоціації  організовують скриньки для пожертв і таким чином вирішують ці питання.  Як зауважив доповідач, великою проблемою в місцях компактного  проживання українців в Іспанії є відсутність акредитованих перекладачів при  громадських організаціях. Коли стається який-небудь інцидент, в правоохоронні  органи на роль перекладача запрошують людину з вулиці з невідомим рівнем  знання іноземної мови. Внаслідок цього часто невинні люди несуть покарання аж  до депортації на 10 років з іноземної країни.  Доповідач висловив прохання до Комісії Людських і Громадянських Прав:  1. Звернутися до Президента України та Прем’єр-Міністра Королівства Іспанії  з проханням прискорити підписання трудової угоди між Україною та  Іспанією.  2. Надати допомогу (інформаційну, юридичну, при можливості фінансову) в  створенні „Центрів психологічної допомоги” при асоціаціях.  3. Допомогти по можливості в вирішенні питання створення юридично-  консультативних центрів при громадських об”єднаннях.  4. Висловити своє бачення у вирішенні питання переправки людини на  Україну в випадку смерті.  Пані Марія Дец, Голова Спілки українців у Португалії повідомила, що на  даний час в Спілку Українців в Португалії входить 15 осередків, з яких 5 відкритих  в 2005 році і які об’єднують понад 1150 спілчан. Під керівництвом Спілки по всіх  осередках проводяться різноманітні культурні заходи, зокрема святкування  національних та релігійних свят.  В січні 2004 року по всіх осередках проведено святкування Різдва Христового, а  в містах Лісабон та Фару відбулася демонстрація вертепів. В кінці січня на початку  лютого до нас завіталa з концертною програмою Оксана Білозір та майбутній  Президент України Віктор Ющенко.  Спілка має постійний контакт з нашим посольством. В лютому у місті Лісабоні  проведено зустріч з працівниками посольства, на якій було надано консультації для  членів Спілки. А вже в квітні місяці консульство України ставило на консульський  облік наших громадян. У березні в осередках містах Лісабону та Фару проведено  святкування Шевченківських днів та в місті Порту святкування Міжнародного  жіночого дня. Під час святкування проводились концерти, декламування віршів  великого поета. В проведенні свят брали участь не тільки дорослі, але й наше  молоде покоління – діти. Цей місяць знаменний тим, що в місті Порту 23 березня  було відкрито першу в Португалії українську недільну школу.  В травні по всіх осередках проводилось святкування дня Матері. Найбільш  масовими святкування в осередках міст Лісабон, Фару, Порту, Сінтра та Брага.  Кожного року в червні місяці скликається з’їзд Спілки, де підбиваються підсумки  роботи нашої організації та плануэться діяльність Спілки на майбутнє. В цьому ж  місяці відбулась поїздка всіх осередків спілки міст Лісабон, Сетубал, Порту, Фару,  Брага, Сінтри та Фатіми на прощу до релігійної святині Португалії – Фатіми.  Наша спільнота має налагоджені зв’язки з органами місцевої влади. В серпні  місяці мерія міста Сетубалу провела день іммігранта - участь в цьому заході взяли  осередки міста Лісабону і Сетубалу. Цього ж дня ми виставили на огляд присутніх  нашу мистецьку програму: виступами художніх колективів, піснями та танцями, а  також виставкою художньої вишивки. У цьому місяці було таког проведено  святкування дня Незалежності України.  Найважливішою подією Спілки була участь передвиборчій компанії. Спілка  делегувала в єдину виборчу комісію в Португалії 5 спілчан. Була проведена велика  робота щодо участі наших співвітчизників у виборах. Після другого туру на  підтримку демократії у нашій державі були організовані акції-протесту та мітинги  проти фальсифікації виборів. Найбільш масштабною була 5-ти денна акція біля  нашого посольства. Ці події постійно висвітлювались засобами масової інформації  Португалії. В пресі регулярно друкувались інтерв’ю наших співвітчизників. Окремі  мас-медіа посилали своїх кореспондентів на майдан Незалежності в столицю  України. В Португалії були вражені організацією мітингу, була проведена велика  робота щодо участі наших співвітчизників у виборах. В даних акціях по різних  регіонах взяло участь понад 10 тисяч громадян. Ці події висвітлювались також  каналом Євроновин.  В третьому турі виборів взяло участь 7441 громадян України з Португалії.  Наші співвітчизники прибували з усієї Португалії. Тільки з півдня Португалії  голова осередку м. Фаро організував 10 автобусів, з півночі - голова осередку м.  Порту Ольга Фіщук доклала великих зусиль, щоб у виборах взяло якнайбільше  наших громадян. А найбільша відповідальність лягла на плечі осередку м. Лісабон.  Волевиявлення наших людей настільки було великим, кожний хотів  проголосувати, щоб змінити життя в Україні на краще.  Найважливішою