В гостьовій книзі 1083 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 » |
V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Jan 6 15:51:41 2008
Надійшла партія анекдотів про БУЛ. У мене враження що знову певертаємося у брежнєвські часи. Вони по нашим картинам бульдозером, а ми про них анекдотом. Радянська екзистенція!
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------------------------
1
З’ясувалося що Наталя Шаріна походить від літературного персонажа Шарікова.
Одного дня московський кореспондент запитує Шаріну:
- Как Вам удается в темном подвале библиотеки находить связки с украинскими газетами?
- А я их нутром чую, - відповідає Шаріна.
2
Наказала Шаріна Безпальку просити у Золотої рибки щоб не було Кононенка у Бібліотеці.
Повертається Безпалько – немає Кононенка у бібліотеці.
Наказала Шаріна Безпальку просити у Золотої рибки щоб з Бібліотеки пропали усі газети.
Повертається Безпалько – немає жодної газети.
Наказала Шаріна Безпальку просити у Золотої рибки щоб пропала вивіска з Бібліотеки.
Повертається Безпалько – немає вивіски.
Наказала Шаріна Безпальку просити у Золотої рибки щоб з Бібліотеки пропали усі книги.
Нічого не сказала Золота рибка... тільки хвостиком махнула.
Повертається Безпалько – немає ні Шаріної ні її духу. В Бібліотеці директором Кононенко. Сидить читає українські газети. І сам Лужков йому із самовару чайку наливає і розпитує про справи літературні українські.
3
Питання: За яким курсом Безпалько продав 20 пачок українських газет?
Відповідь: Півтора срібняка за пачку.
4
Лежить Безпалько із дружиною високого московського посадовця у ліжку. Тут приходить додому сам господар і знімає кепку у вітальні. Безпалько закрутився вужом, думає куди тікати.
- Ну, не хвилюйся, любчику, - заспокоює його кохана. – Ми ж не українські газети читаємо.
|   | | | Просвіта Україна | Додано: Wed Jan 2 12:38:54 2008
http://www.slovoprosvity.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=5307
У 2008 році в Україні будуть святкувати 140 років з дня створення "Просвіти". Чи зможе Росія створити свою "Просвіту"? Де б російські українці мали можливість приєднатися до матірної України? | | | | Наша історія | Додано: Wed Jan 2 12:14:52 2008
Сьогодні - 99-а річниця з дня народження Степана Бандери
Сьогодні на Івано-Франківщині відзначили 99-у річницю з дня народження провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери.
Як передає кореспондент УНІАН, сьогодні на родинному обійсті С.Бандери у селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області відбулися панахида та урочисте віче з цієї нагоди. На віче прибули ветерани Української Повстанської Армії, народні депутати України, керівники області і Калуського району, лідери політичних партій та громадських організацій, жителі села, які поклали вінки і квіти до пам’ятника ”лицареві духу й звитяги”.
Промовці називали С.Бандеру “героєм нашої нації, великим сином України”, ставили його ім’я в один ряд з такими синами українського народу як Симон Петлюра, Євген Коновалець, Роман Шухевич та сотнями інших героїв, між якими існує найтісніший ідейний зв’язок” та ініціювали у своїх виступах прохання до Президента України присвоїти провідникку ОУН звання Героя України посмертно.
За словами голови Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотія ВОЛОДИМИРСЬКОГО, “із сучасного покоління українців, вихованих на прикладах боротьби і життєвого шляху Степана Бандери та його побратимів, з’явиться нарешті провідник, котрий виведе наш народ на дорогу свободи і щастя”.
Учасники віча також ознайомилися з новою експозицією із життя С.Бандери в меморіальному комплексі його імені, а учні Староугринівської загальноосвітньої школи поклали до пам’ятника гірлянду Слави. По закінчені віча відбувся концерт.
Сьогодні вінки і квіти до барельєфа С.Бандері від громадськості було також покладено на однойменній вулиці в Івано-Франківську. А завтра, 2 січня, в Івано-Франківському Народному домі №1 відбудеться святковий концерт з нагоди 99-річчя від дня народження С.Бандери.
Довідка УНІАН. Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів Калуського повіту в сім’ї священика. Був убитий агентом КДБ Богданом Сташинським у Мюнхені (Німеччина) 15 жовтня 1959 року. На Івано-Франківщині обласна рада 2008 рік проголосила Роком Степана Бандери.
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-229196.html | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Jan 1 18:29:07 2008
Стаття з аналізом можливої кризи в українській економіці. Здається цей матеріал надійшов із аналітичних джерел БЮТ.
Цікаво зрозуміти приоритети нового уряду. Виглядає що жити будемо по Маргарет Тетчер.
http://epravda.com.ua/news/2007/12/28/58826.htm
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Dec 26 16:38:53 2007
Дискусія з приводу російських підручників історії.
http://www.lenta.ru/articles/2007/12/26/history/
Пишуть те що і так зрозуміло: при Путіні намагаються замовчувати злочини сталінізму і подавати Сталіна, Брежнєва і Путіна позитивно, а Хрущева, Горбачова і Єльцина негативно. Все це іде під тезою "держава на першому місці".
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Dec 25 03:44:04 2007
Шановний пане Думо!
Оскільки у РФ існує стаття Карного кодексу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, деякі частини Вашої заяви виглядають прямо як донос у прокуратуру:
"Деструктивна діяльність низки лідерів, передусім московських організацій, спрямована на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, призвела до того..."
Ви і бажали такого ефекту, чи так необережно сформулювали?
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Dec 24 03:52:37 2007
В матеріалі УП про БУЛ стверджується що відповідь Президента Путіна (http://kobza.com.ua/content/view/2165/1/)
скоріше передвиборного характеру - штучно для електорату створюється образ віртуального ворога. Скоріше всього так і є, але БУЛ це не допоможе, Шаріну із погромним мандатом мабуть залишать.
Також в матеріалі іде мова про те що в Москві існує українська школа. Я про школу у Москві не знаю. В одному із Ліцеїв є класи, а школи точно немає. Напевне неточність.
Також, там де Президент Путін говорить про зразковий заклад культури у Москві, мова іде про БУЛ, а не про КЦУ на Арбаті. Знову неточність.
На УП не згадано про Заяву Ради ОУР з приводу відповіді Президента Путіна. Там багато конкретних зауважень по темі.
http://kobza.com.ua/content/view/2190/1/
Василь Коломацький
КОБЗА
http://www2.pravda.com.ua/news/2007/12/19/68677.htm | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Dec 23 05:53:55 2007
Вже виникла дискусія між Радою ОУР і головою Координаційної Ради Василем Думою з приводу оцінки подій навколо БУЛ у Москві.
Василь Дума у своїй Заяві закликає організацію вирішувати спірні питання в рамках статутів організацій (ОУР і ФНКА) і не підключати Україну до наших проблем. Мовляв, не треба загострювати міждержавні стосунки, самі все вирішимо місцевими силами.
Пане Думо, а як можна вирішити проблему руйнування Бібліотеки в рамках Статуту ОУР і власними силами? Закон про НКА у Росії ж не діє? Ви ж від вирішення питання БУЛ ухилилися, і навіть стверджували у теле-мості Київ-Москва, що проблем в Бібліотеці немає. Вашої допомоги по БУЛ громада не бачила. Тим часом, з весни Бібліотеку руйнували як могли. Спочатку зняли директора. Потім новий директор вимагав щоб усі писали заяви за власним бажанням, тому що Бібліотеку закривають. Потім 7 працівників пішли з Бібліотеки. Хто уточнив чому? Потім звільнили засновника Бібліотеки (не продовжили контракт), потім знищили унікальний газетний фонд. Потім об"явили догану працівнику бібліотеки Віталію Крикуненку. Далі прийняли на роботу одіозного персіонера Сокурова, замазаного в анти-українських писаннях, який сам себе називає "хохлом" (в чому я щиро сумніваюся, очевидно товариш відпрацьовує псевдо).
І після всього Ви заявляєте, що громада здатна захистити Бібліотеку, пишучи звернення до влади? Це, пане Думо, несерйозно. Оскільки влада реагувати на звернення і не думала.
Тому гадаю цілком логічно, що громада розпочала міжнародну правозахисну кампанію з метою зупинити анти-український шабаш в Бібліотеці. Так роблять усі громадські організації світу, якщо вважають що для цього є підстави. Це і є захист прав громадян у демократичній державі. Скажу чесно, відповідь Президента Путіна мене не задовольнила. Добре що відповідь була, а не мовчанка. Це важливо. Але зміст... Нічого не сказано про знищення газетного фонду. Відповідь формальна, голос української громади Росії не було почуто, реальності культурного життя громади прикрашено. Очевидно Президента невірно інформували про ситуацію.
А Ви, пане Думо, демократ? Вірите у те що громадяни можуть діяти не по вказівці місцевих чиновників типу Юрія Лужкова? А як Ви бачите свою роль в ОУР? У чому проявилося Ваше лідерство за два з половиною роки Вашого головування? Інтриги бачили, Ваші сумбурні інтерв"ю в пресі читали (невже не можна попрохати прес-секретаря вичитати тексти до публікації), а ось конструктивної організуючої роботи щось непомітно. Не видно і обіцяного спонсорства.
Гадаю усі підняті мною питання є цілком логічними, оскільки цього тижня на сайті з"явиться Ваша заява, яка не сумніваюся викликає у читачів багато запитань.
Гадаю, як керівник Ви не змогли розділити у собі політика федерального рівня і українського громадського діяча, у Вашій роботі постійно виникає конфлікт інтересів, тому і результати мінімальні, а питань до Вашої роботи багато. Як Ви можете як громадський діяч агітувати громаду, що "у цій державі існує інформаційна безпека", "що культура є потужним сегментом політики" (це Ви не у Суслова вичитали?) і тому українці мають прийняти усі затверджені зверху ідеологеми без питань! Пробачте, Глеб Павловський і Константін Затулін нашій громаді не указ, а продажні політики, що заробляють політичні очки, спотворюючи перед громадянами Росії українську історію. Мало що Чорна Сотня теж колись вважали себе патріотами Росії (я маю на увазі не Вас, а тих двох перших). Історія показала, що спрощені ідеологеми країну руйнують. Для мене, як і для кожного інтелігента, смак життя у вивченні складних етичних питань, у розумінні мотивів історії, тому прийняти Ваш заклик вишукуватися на офіційну "інформаційну безпеку" я відхиляю, як етично непривабливий. Скучно жити у Совку.
Я згідний, що громада опинилася між молотом і кувалдою у питанні оцінки радянської історії у Росії і в Україні, але все ж громада мала право на особливу точку зору, і при цьому мала право, щоб її погляд не трактувався як анти-російський. Після жертв Голодомору, хто може сказати що стосунки були безхмарними, що рахунків минулого не існує? Може все-таки чесно сказати владі, що спрощені ідеологеми примітивізують історію і принижують обидва народи? Невже слов"яни не здатні на більш точну оцінку минулого? На пам"ять про замучених предків? А якщо вести дискусію, то все-таки треба дати право висловлюватися і самим громадянам? Ми владі функцій "інформаційної безпеки" не делегували. Загляньте у Конституцію. А БУЛ цю функцію дискусійного клубу і виконувала. В чому ж проблема, пане Голово?
Василь Коломацький
КОБЗА
| | | | Valeri | Додано: Fri Dec 21 10:46:39 2007
Непрозора та імперська Росія
--------------------------------------------------------------------------------
18.12.2007
Олег ФОМУШКІН: „Росія прагне реалізувати в Криму Косівський сценарій”
„Підтвердженням інформації СБУ щодо розробки Росією сценарію міжнаціонального конфлікту в Криму, щоб напередодні 2017 р. отримати привід зберегти присутність Чорноморського флоту на півострові" назвав голова Кримської організації Української народної партії Олег ФОМУШКІН ситуацію із загостренням протиборства між кримськими татарами та слов’янським населенням щодо вирішення земельних проблем. Представник УНП прогнозує „спробу Росії реалізувати в Україні Косівський сценарій”.
„Сьогодні Росія реалізовує сценарій міжнаціонального конфлікту в Криму, де основними конфліктуючими силами виступають проросійські організації та кримські татари”, - вважає Олег ФОМУШКІН. На його думку, „таким чином керівництво Росії намагається реалізувати Косівський сценарій і „назавжди залишитися” в „завжди неспокійному Криму”.
Представник УНП прогнозує, що „наступний етап конфлікту передбачатиме заяви про небезпеку російськомовному населенню та потребу продовження перебування російського контингенту в Криму для захисту „співвітчизників”, а також про нездатність української влади гарантувати безпеку всіх мешканців півострова”.
Політик не виключає можливість "підготовки провокацій нібито з боку кримських татар, які реалізуватимуть піддані Росії, які пройшли школу Чечні”.
„Українська народна партія неодноразово заявляла про загрозу територіальній цілісності України від перебування російських військ в Севастополі”, - нагадує Олег ФОМУШКІН. Сьогодні, підкреслює він, „необхідно законодавчо визначитися щодо неприпустимості продовження терміну перебування російських військ на території України після 2017 року і зробити заяву з вимогою до Російської Федерації відпрацювати план виведення Чорноморського флоту з території України”. Такий крок, зазначив ФОМУШКІН, “зменшить деструктивний вплив Російської Федерації на кримчан щодо міжнаціональних, мовних, релігійних стосунків в Українській державі”.
--------------------------------------------------------------------------------
Матеріали сайту Української Народної Партії
| | | | Valeri | Додано: Fri Dec 21 10:42:37 2007
Доброго дня пане Василю!
Ця заява, на мій погляд, є додатком до вашого посту.
--------------------------------------------------------------------------------
20.12.2007
ЗАЯВА Української Народної Партії щодо заяви МЗС Росії
14 грудня 2007 року Міністерство закордонних справ Російської Федерації оприлюднило заяву „у зв’язку з антиросійськими проявами на Україні”. У цьому документі російські дипломати в черговий раз висловлюють обурення діями української влади у контексті відновлення історичної правди українського народну – зокрема, переіменуванням вулиць в українських містах, вшануванням на державному рівні українських національних героїв та жертв Голодомору 1932-33 рр., - кваліфікуючи їх як вияв „русофобських настроїв”.
Українська Народна Партія заявляє, що «русофобія» в Україні є витвором фантазії російського МЗС, оскільки жодного судового звернення з приводу утисків прав росіян в Україні не було зафіксовано, як і не було порушено жодної судової справи за цим фактом у Європейському суді з прав людини.
УНП також звертає увагу на те, що стан забезпечення національних, культурних та духовних потреб росіян в Україні перебуває на незрівнянно вищому рівні, ніж українців – у Росії. Підтвердженням цього є сотні шкіл з російською мовою навчання в Україні та лише одна українська школа – в Російській Федерації, а також наклади газет російською та українською мовами відповідно в Україні та РФ, національні бібліотеки та церкви.
Натомість УНП вважає вартим уваги міжнародної спільноти факт розорення поховання у Хімках загиблих захисників Москви і знищення пам’ятника українському льотчику Василю Пойденку у підмосковному місті Апрєловка та нещодавнє знищення фондів Української бібліотеки в Москві.
УНП вважає заяву російського МЗС безпрецедентним втручанням у внутрішні справи України. Спроба змусити Україну писати свою історію та творити пантеон національних героїв з дозволу Росії – це імперська традиція, від якої Російській Федерації слід відмовитися. Ми переконані, що будувати взаємовигідні і дружні стосунки наших народів можливо лише виходячи із взаємоповаги України та Російської Федерації як рівноправних суверенних держав.
--------------------------------------------------------------------------------
Матеріали сайту Української Народної Партії
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri Dec 21 06:12:25 2007
Нагадую, що 24 грудня виповнюється річниця із дня убивства Голови тульської обласної організації "Батьківська стріха", члена Ради ОУР Володимира Сенишина.
Просимо всіх, хто знав покійного, його соратників і колег по руху надіслати на сайт ваші спогади, співчуття до річниці.
Нагадую, що ні справа Наталки Ковальової, ні Володимира Сенишина не розслідувані до цього часу.
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | Українська культура | Додано: Thu Dec 20 10:37:54 2007
В Україні усе менше людей, що вважають рідною російську мову
17.12.2007 13:38___ www.ПРАВДА.com.ua
Кількість громадян України, що вважають своєю рідною мовою російську, за рік зменшилася.
Про це свідчать результати соціологічного дослідження Центру Разумкова, що представили директор політико-правових програм центру Юрій Якименко та провідний експерт центру Олександр Литвиненко, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
Відповідно до досліджень, кількість людей, що вважають рідною мовою українську, не змінилася і складає майже 52% (у 2006 році - 52%, у 2007 році - 51,4%).
Кількість тих, хто визнають рідною російську мову, зменшилася з 30,7% у 2006 році до 25,7% у 2007-му. Збільшилася кількість людей, що вважають рідними й українську, і російську мови - з 15,6% до 21,5%.
39,2% громадян вважає, що єдиною державною й офіційною мовою в Україні має бути українська мова. 31,4% респондентів вважає, що такий статус повинні мати як українська, так і російська мови.
24,3% респондентів вважають, що українська мова повинна бути державною, а російська - офіційною мовою.
Відповідно до досліджень, за рік оцінки культурної ідентичності практично не змінилися, лише небагато збільшився показник тих, хто відносить себе до радянської культурної традиції - з 16,4% до 19,4%.
Збільшилося число тих, хто вважає, що в майбутньому в різних регіонах України будуть переважати різні культурні традиції: з 21,7% у 2006 році до 24,7% у 2007-му.
Серед етнічних українців лише 43,1% вважає, що в майбутньому в Україні буде переважати українська національна культурна традиція.
У той же час 21% опитаних вважає, що в різних регіонах переважають різні культурні традиції, а 18,7% віддають перевагу загальноєвропейській традиції.
Крім того, 38,3% етнічних росіян вважають, що в різних регіонах переважають різні культурні традиції, 15,3% - віддають перевагу українським традиціям, 13,4% - загальноєвропейській і лише 11,1% - російській культурній традиції.
Перше соцдослідження було проведено з 20 квітня по 12 травня 2006 року. Було опитано 11216 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України.
Друге дослідження проводилося з 31 травня по 18 червня 2007 року - опитано 10956 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка двох вибірок складає 1%. | | | | Ти мені я тобі | Додано: Thu Dec 20 10:16:25 2007
Ось що відповідають користувачі порталу УНІАН товарищеві Путіну
: http://www.unian.net/ukr/comments/227409 | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Dec 20 03:33:50 2007
Президент Путін дав відповідь Президенту Ющенку з приводу БУЛ. Відповідь негативна і навіть повчальна. Буде опублікована завтра на сайті.
Так що Бібліотеку не закриють, але надій що повернеться старий колектив і буде стара атмосфера немає. Будуть працювати "провєрєнниє" товаріщі типа Сокурова, будуть по-троху хамити, проводити вірні ідеологічні заходи. Але фонд книжковий, сподіваюся, залишать. А значить, Бібліотека буде.
От був у росіян унікальний шанс почути український голос у самій Москві, прийти, подискусувати, про щось довідатися з перших рук. Не схотіли. Тепер слухатимуть самі себе і радітимуть що мають повне єдіномисліє. І нічого не зміниш.
Тарас сказав з цього приводу:
А що робить, не наша мати,
А довелося шанувати...
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Dec 19 02:06:04 2007
Пенсіонеру Сокурову прямо пер іде. Не встиг влаштуватися в БУЛ Головним(!) бібліотекарем (не маючи гуманітарної освіти), як про нього вже московські журналісти статті пишуть. Обговорюють його стиль і особу.
Росте наш герой прямо на дріжжах.
Оце б мені така везуха! В мене від заздрощів аж зоб сперло...
Василь Коломацький
КОБЗА
----------------------------------
Библиотека анти-украинской литературы, или
Сокуров, да не тот
Друзья мои, это безумие! Да-да, назначение Сергея Сокурова главным библиотекарем московской Библиотеки украинской литературы (БУЛ) – безумие. Я понимаю: непростые условия операции «Преемник», санация «оранжевой опасности», требование сверх-сверх-лояльности и все такое… Но всему же есть предел. Вернее – должен быть предел.
Ну, нельзя ставить на такую должность человека, у которого одна из форм представления - «я сам полу-хохол». Соответственно он считает, что украинского языка, украинской культуры, как таковой, не существует. Это все «значительная субкультура, украинский «надфольклорный пласт». Ну, спасибо, хоть за слово «значительная» (по нынешним временам уже практически комплимент). Далее – старые цветистые рассказы о высшем благе существования, точнее - растворения украинцев в «триедином народе» Империи (и это на его взгляд тоже комплимент, поскольку мы возносимся над остальными народами империи, в это триединство не входящими). И вывод: «К XXI в. созданы надежные формы взаимно удовлетворительного сосуществования языков, культур, священных алтарей самобытности под одной крышей. Бояться ее (империю, - прим. авт.) априори может только убежденный последователь австроукраинцев».
Несколько витиевато, не без красивостей, зато чувствуется, что человек не только два слова связать умеет, но и три («взаимно удовлетворительное сосуществование», «священные алтари самобытности»). Если же в суть вникнуть, то все просто и ясно, как «рассчитайсь на раз-два». Те, кто считают, что наша культура – это субкультура, а украинский язык – диалект, правильные украинцы! Все прочие – отвратительные закурсивленные австроукраинцы.
А вот и поярче высказывание: «Как нищенка-дурнушка, Галиция не хочет терять случайную попутчицу, красивую и богатую (восточную, стало быть, Украину, - прим. авт.). Если без художественной образности, Украина уже десять лет оккупирована нацистской Галичиной».
О, как сказал! Писано большим мастером художественного слова осенью этого года. Откручиваем время на десять лет назад. Что ж такое было на Украине году этак в 1997-м, что это можно назвать «галицкой оккупацией»? Да ничего особенного. Понемногу готовились к парламентским выборам в Верховную Раду (которая тогда мало что решала), до президентских было еще целых два года… Кучма уверенно прибрал к рукам все рычаги власти. Загадка… Как говорится: «Ты хоть сам понял, чё сказал?»
Разве что личность автора, как полемиста, после этого понемногу проясняется. И обратите внимание – мерзкая, насквозь нацистская (без всякого исключения!) Галичина снова курсивом. Чтоб, значит, лучше была видна ее гадостность. Журнал «Корея», дока в такого рода дискуссиях, в подобных случаях брал слова в кавычки («Оккупанты» «думали», что «они» «сильнее» борцов за свободу, но «просчитались»). Но так, курсивом, тоже неплохо.
И, конечно же, новый главный украинский библиотекарь Москвы с удовольствием использует традиционный прием антиукраинских публицистов – русскоязычные тексты нашпигованы украинскими словами: мова, незалежнiсть (незалежность), самостiйний, вiдродження, походження. Слова эти торчат, как занозы, в русском тексте.
Так и хочется их вырвать, чтоб не муляло. Зато лучше, четче видна искусственность украинских притязаний на самобутнiсть. (Сергей Анатольевич, я правильно использовал ваши приемы или мне еще подучиться в этом направлении?)
Продолжим, однако. В своем анти-украинизме Сокуров идеологически базируется на евразийстве. Князя Трубецкого Николая Сергеевича цитирует очень часто. Что ж, теория нынче очень модная. Есть бородатый авторитет Дугин, есть талантливая евразийская молодежь, недавно на Говерле на тризубце славно потоптавшаяся. Так что и с этой стороны с Сергеем Анатольевичем все, в общем-то, ясно.
Взгляды его, как и положены истинному евразийцу, максимально широки: «Наши естественные южные рубежи (ох, люблю я эти ссылки на «естественность» державных рубежей, чувствуете запашок поздней Веймарской республики? - прим. авт.) – полоса расселения казачества: по Тереку, по линии устье Яика - предгорья Тянь-Шаня, а Сибирь вся добыта казачьей саблей и крестьянской сохой. В народном сознании закрепились, кроме того, отдельные призы разной ценности - Нарва, Измаил, Одесса, Херсон, Очаков, Рига, которые, к слову, Россия никогда не отнимала у предков нынешних их владельцев, всегда у иноземцев. Но одно приобретение без преувеличения можно назвать Золотым призом России, и русский человек, смеем предположить, никогда не смирится с его потерей, как смирился (или почти смирился) с потерей почти четвёртой части империи».
Ой, ну, как красиво сказано. Писатель никак не может без «художественной образности». Рига с Одессой – «призы». Крым – «Золотой приз». Легкость в мыслях – необыкновенная, просто геополитический Якубович – «Приз в студию!», «Слово из четырех букв – Рига, из шести – Одесса», «Хочу передать привет Стокгольму и Стамбулу!». А предгорья Тянь-Шаня (то есть, нынешние центральноазиатские государства) в качестве «наших естественных рубежей»? Какой очаровательный в своей простоте и наивности реваншизм. Повторим еще раз для ясности: «Русский человек, смеем предположить, никогда не смирится с его (Крыма) потерей». То есть, «смеем предположить», вот так прямо зудит г-ну Сокурову столкнуть Россию с Украиной из-за Крыма. То есть, «смеем предположить», примеры кровавых разборок в бывшей Югославии нашего евразийца не пугают. Ну-ну…
Это еще не все о Крыме. Вот: «Мы ни в коем случае не оправдываем сталинскую депортацию сотен тысяч крымских татар за пределы их исторической родины, но сравнение масс депортированных из Крымской АССР в 1944 году и, скажем так, «депортированных» из России в Крым в 1443 - 1783 годах невольно приводит к мысли, что историческое возмездие - явление реальное…». (Умиляет это «мы». Поскольку Сергей Анатольевич из фамилии громкой, но не императорской, смахивает то ли на мессианство, то ли на манию величия).
Тут уж не запашок, а реваншистский смрад, правда, пока под завесой псевдо-извинений. «Мы» сталинскую депортация как бы не оправдываем, но бла-бла-бла невольно само, понимаете, собой что-то как-то приводит к мысли, что, скажем так, историческое возмездие - явление реальное. То есть, если без логических завитушек: поделом татар из Крыма турнули. То есть, коллективная ответственность целого народа (всего народа, без исключения!) за события двух-, а то и пятивековой давности – нормально. Так что ли? Я вас правильно понял? А тебе, дорогой читатель, это ничего не напоминает? Так, что там у Сокурова нацистское? Галичина? Ой ли… А в свои глаза давно заглядывали, уважаемый наш реальный, исторический возмездун? (Да, и кто-нибудь из историков, пожалуйста, срочно объясните мне, что такое - «Россия в 1443 году»?).
Еще одно многообещающее качество нового назначенца – страсть к доносительству. Но замерять, скажем, лицевые пропорции не модно уже давно. Борьба с криминалитетом путем выискивания школьников на «-швили», «-дзе» и «-ия» тоже в прошлом, хотя и не таком давнем. Нет, тут метода Сокурова проста и бесхитростна (не всегда ж ему быть сложным) – в стиле милицейского патруля: «Паспорт!».
«Душа БУЛ - Ю. Г. Кононенко, москвич, сменивший российское гражданство на украинское». Припечатал! А как, кстати, насчет гражданства других неблагонадежных москвичей? Сергей Анатольевич сигнализирует: «Каковы же подпорки нашего героя… «Сладкая парочка» ОУР-ФНКА (Организация украинцев России, Федеральная национально-культурная автономия, - прим. авт.). Возглавляет эту организацию (по lenvvpu.ru) сенатор от Костромской области (!) Дума Василий Михайлович, имеющий двойное гражданство (?), российское и украинское. Он, по тому же источнику, спонсирует проведение в "Библиотеке украинской литературы" основных мероприятий. Правыми, левыми и запасными «руками» сенаторствующего россиянина украинського походження (ой, ну, как сформулировано, и кавычки, и курсив, и метафора, и причастие-неологизм, и украинизм, сатира высшей пробы, Салтыков-Щедрин отдыхает, - прим. авт.) являются, конечно же, сам украиник (а это мерзкий Кононенко так повторно к позорному столбу пришпилен, - прим. авт.), потом В. Ф. Семененко, от гражданства РФ ради неньки не отказавшийся, известный на Украине многочисленными публикациями о преследованиях и геноциде украинцев в России; также лидер «Уральской ассоциации украинцев», член президиума «Украинской всемирной координационной рады» С. Г. Паняк, и сопредседатель Национального культурного украинского центра Башкирии В. Я. Бабенко. Это в России (тут читателю, наверно, должно стать горько за Россию, в которой живут такие подонки, тем более, что автор так старался, а наряд милиции все не идет… - предполож. авт.)». (И снова не могу удержаться, чтобы не отметить красоты сокуровского стиля. Сначала сенатор Дума – одна из «подпорок нашего героя» библиотекаря Кононенко. И тут же украиник Кононенко – одна из многих рук, кажется, передняя правая, того же Думы. Господин писатель, вы уж как-то разберитесь кто-что-где, а то сюр какой-то, тут уж Сальвадор Дали отдыхает).
Плюньте мне в лицо если это не донос. Однако недоделанный. Гражданство немосквичей, Паняка и Бабенко с Урало-Башкирии Сергей Анатольевич так и не выяснил. И ведь чувствуется, что хотел. Человек дотошный, старательный, но не достал. Упущенье. Просто полномочий пока не хватает. А так работа вполне достойная.
Представьте себе, какую литературу подберет для Украинской библиотеки такой главный библиотекарь (если подберет). Какие журналы и газеты подпишет (если подпишет). Ежели у кого-то остались какие-то сомнения на этот счет, то вот вам еще одно программное заявление: «В России, среди выходцев из Украины, украиноговорящие составляют небольшой процент (он убывает даже не с поколениями, а с годами). Практически отсутствует потребность в языковой подпитке учителями, периодикой, радио и телевидением, литературой, а некоторое оживление её в последнее время объясняется деятельностью «культурных миссионеров», целенаправленно засылаемых национал-радикальными объединениями Галиции в места компактного проживания украинцев».
То есть, человек прямо, черным по белому, говорит, что «потребность в языковой подпитке периодикой и литературой практически отсутствует». А «некоторое оживление» - так это происки галицких националистов! Сразу видно – истинный, а не австро- украинец.
У кого-то еще есть какие-то сомнения, вопросы по поводу того, зачем Кононенко (как справедливо замечено – «душа БУЛ») уволен, а Сокуров назначен?
Для того, чтобы библиотека стала бездушной. Для того, чтобы потребность в этой библиотеке, и сейчас «практически отсутствующая», совсем отпала. Чтобы украиноговорящие в России, и сейчас «составляющие небольшой процент», с годами, желательно – ближайшими, сошли на ноль. Согласитесь, достойная задача для работника библиотеки! Особенно национальной.
Да и про фамилию-псевдоним. Сергей Анатольевич, бывший раньше просто Сокуровым, с недавних пор – Сокуров-Величко. Знакомый переплет. Помните, когда большевикам не хватало проверенных украинских кадров, Антонов как-то вдруг стал Антоновым-Овсеенко.
Но с другой стороны, это даже и хорошо. А то Сокуров, Сокуров, фамилия громкая, знаменитая. Могли, не дай бог, перепутать. Тут же – Сокуров-Величко. И сразу все ясно. Звучит как диагноз, публицистический: Мания Со-Величко Империи.
Благодаря этому назначению, можно прогнозировать следующие кадровые изменения. Например, напрашивается кооптация в общественный совет украинской библиотеки господ Проханова, Дугина, ну и гекачеписта Бакланова. И вперед, осененные портретом князя Трубецкого, шуточками Проханова, бородой Дугина и опытом Бакланова – к полной победе евразийства!
Еще совсем недавно это выглядело бы шуткой. А сегодня все всерьез. Такие у нас времена.
Олег Кудрин,
журналист,
Москва.
| | | | Admin | Додано: Tue Dec 18 20:18:08 2007
Тимчасово доступ на МАЙДАН за адресою:
http://maidannews2.blogspot.com/ | | | | БУЛ | Додано: Mon Dec 17 14:37:17 2007
Дайош посаду провокатору!?
00:01 17.12.2007
Стало відомо, що директор-ліквідатор Бібліотеки української літератури в Москві Н. Шаріна призначила на посаду головного бібліотекаря одного з найактивніших учасників провокацій проти Бібліотеки Сергія Сокурова
--------------------------------------------------------------------------------
Донедавна цей «бывший львовянин» представляв себе як, щоправда, ніким не визнаний «представитель русских общин Украины в Москве», а останнім часом величає себе українцем Сокуровим-Величком й намагається в безчесних писаннях тепер уже як «истый» російський українець-малорос паплюжити тих, хто свого часу на громадському ентузіазмі створював бібліотеку, та представників українських громад Росії, які виступили на її захист.
Одразу ж після газетного погрому в Бібліотеці цей борзописець опублікував в Інтернеті свій черговий опус «Воображаемый разговор с Президентом Ющенко», в якому він, виправдовуючи руйнівні дії щодо Бібліотеки, намагається блюзнірські висміяти заяви керівників українських реґіональних організацій РФ та офіційне повідомлення прес-служби Президента України щодо ситуації, яка склалася навколо єдиної в Росії Бібліотеки української літератури, зокрема, як зазначено в згаданому повідомленні, пов’язаної з кадровими змінами персоналу.
Не без хизування Сокуров признається в тім, що «получается к событиям в Библиотеке украинской литературы я сам руку приложил», маючи на увазі свої провокаційні дії.
Що ж, катюзі – по заслузі? Або, як кажуть у нас в Росії, «награда находит героя», бо ж, як бачимо, «кадрові зміни», про які небезпідставно тривожаться вболівальники за долю Бібліотеки, в дії.
Один з тих, хто доблесно виконував брудну роботу нищителя українських газет та журналів (випускник Харчового інституту Безпалько), залишається правою рукою директора як її заступник «по связям с общественностью», а пасквілянт-пенсіонер 1940 року народження з геологічною освітою одержує з рук директорки посаду головного бібліотекаря. З якою метою здійснюється така кадрова політика в Бібліотеці української літератури, де вкрай потрібні фахівці саме з української літератури та культури?
Сподіваємося чесної відповіді на це запитання з боку Уряду Москви.
І наостанок. Новоспеченому головному бібліотекареві мабуть цікаво буде дізнатися, що вандали Шаріна та Безпалько у адміністративному пориві усунення протипожежних недоліків знищили чимало комплектів газет, що видавалися в Україні російською мовою, зокрема газети російського товариства у Львові кінця 1980-х – початку 1990-х років, до видання яких, здається, С. Сокуров мав пряме відношення. Бо засновники Бібліотеки, яких він дуже не любить, збирали фонд не за політичною ознакою в категоріях «свій – чужий», а саме з метою збереження культурної спадщини українців та інших народів, що мешкають в Україні.
Прес-служба регіональної громадської організації «Українці Москви»
16 грудня 2007 р.
Контакти:
E-mail: ukr-oum@yandex.ru
Тел. +7 495 730-4022, +7 499 767-8643
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Mon Dec 17 03:43:46 2007
Інтерв"ю із Олександром Солженіциним. Виходять друком доповнені версії "Архіпелага ГУЛАГ" і "Червоного колеса". І ще чотири нових книги. Невтомний Солж!
Хто не бачив десяти-серійний серіал "В круге первом" дуже рекомендую подивитися.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------
Александр Солженицын: я мечтал о другой России
09.12.2007 Андрей Кондрашов
Писатель, лауреат Нобелевской премии Александр Солженицын рассказал в интервью программе "Вести недели" о России, национальной идее и уроках прошлого. В его жизни, как он говорит, произошло большое событие: ровно ко дню рождения - а Александру Исаевичу 11 декабря исполняется 89 лет - в свет выходит новое, дополненное, издание его книги "Архипелаг ГУЛАГ". Удивительно, но судьба книги повторилась дважды. Сначала автор 16 лет ждал, пока она выйдет в Советском Союзе. И вот теперь, уже в новой России, ее не издавали те же 16 лет - уже, конечно, не по политическим причинам, а по рыночным. Просто в 90-е годы "Архипелаг" печатали все, кому не лень, и как ни попадя, - книг и обрывков было слишком много.
- Александр Исаевич, мы поздравляем вас с новым изданием "Архипелага", замечательным изданием. Как известно, новое оно не потому, что просто новое, а потому, что здесь есть и список свидетелей, и новый именной индекс. Как много времени ушло у вас на это и почему это так важно? Потому что вы обещали в свое время? Или это надо для истории?
- Список участников, тех, кто дали свидетельство, - это мой долг. Я его обязан был выполнить просто потому, что книжка не издавалась, не было случая в последние годы. А именной указатель многие читатели очень просили, даже приносили свои варианты нашим сотрудникам - вот, мол, я сам составлял, посмотрите. Беда была в том, что я мог использовать только официальные советские издания о лагерях. Они все ложью проникнуты, искажениями, и я в "Архипелаге" использовал их только как материал для высмеивания их и опровержения. Ну а теперь, чтобы это не путалось, точные научные данные есть о каждом.
- Удивительная судьба у книги, правда? Шестнадцать лет она не печаталась.
- Да, удивительно. Два раза по шестнадцать лет.
В новом "Архипелаге" теперь полный список тех, о ком в издании 1973 года автор часто писал: "По понятным причинам я не могу раскрыть настоящего имени этого человека". Теперь о том, как создавалась эта великая книга, французы даже снимают отдельный фильм.
Николай Милетич, этнический серб, родившийся в Париже, удивлен аскетичностью нобелевского лауреата. Дом, где по-деревенски скрипят деревянные полы, действительно похож, скорее, на библиотеку: несколько письменных нелакированных столов, никаких золотых перьев - простые ручки в простой кружке, сегодняшние заметки. Александр Исаевич продолжает работать каждый день.
К изданию готовится еще пять книг, среди них - те, которые никогда не печатались, как, например, "Иное время - иное бремя" - книга о новой России, написанная уже по возвращении.
- Александр Исаевич, глядя с высоты вашего сегодняшнего возраста на ту страну, с которой вы прожили вместе несколько эпох, какой вам представляется сегодняшняя Россия? Насколько она далека от той, с которой вы боролись, и насколько может быть близка к той, о которой вы мечтали?
- Очень интересный вопрос: насколько она близка к той России, о которой я мечтал... Весьма и весьма далека. И по государственному устройству, и по общественному состоянию, и по экономическому состоянию весьма далека от того, о чем я мечтал. А нынешний строй заметно отличается от того, который был. Совершенно зря его смешивают - это совсем не то. Это нечто другое, заметно другое. Конечно, к сожалению, со своими недостатками и со своим обязанностями к развитию.
- Какие главные обязанности к развитию у России, по-вашему, есть сейчас?
- Главное в международном отношении достигнуто - возвращено влияние России и место России в мире. Но на внутреннем плане мы далеки по нравственному состоянию от того, как хотелось бы, как нам органически нужно. Органического родства с тем, что нужно, еще нет. Это трудное духовное развитие, которого одними государственными приемами, стандартными приемами парламентаризма не выполнишь, - перешагнуть их нельзя. Это очень сложный духовный процесс.
Все меняется. Дети мужают на глазах, говорит Наталья Солженицына. В гостях у родителей - сын Степан. Но есть то, что не меняется. На подоконнике все та же "подруга" Александра Исаевича - так он называет старую немецкую печатную машинку. Примерно на такой печаталась первая копия с рукописи "Архипелага", которую показывает французам литературный редактор - любимая супруга.
Кто мог знать, что ту самую рукопись через годы переведут на 34 языка. Архипелаг можно прочесть даже на языке суахили. Есть карманные французские издания - очень хороши были для конспирации, ведь за чтение такой книги в Советском Союзе можно было получить 8 лет. Есть самиздат в веселенький цветочек - чтобы никто не догадался снять с полки.
Абсолютно уникальный экземпляр - то, что теперь называется "ксерокопия". Но в 1974-м слово "ксерокс" еще никто не знал. Были огромные советские копировальные машины. И назывались они "Эра". На ночь их пломбировали, чтобы никто не имел доступа. Но грузинские интеллигенты такой доступ как-то нашли. И тогда это называлось "тайно отэрить Солженицына".
Такие слова на французский язык перевести будет, конечно, сложно. Съемочная группа вообще подолгу думает, когда слышит, что за первые рукописи Солженицын был арестован в 27, а теперь так ждет свои книги, когда ему 89.
У Александра Исаевича есть одна любимая - французская, кстати, - пословица: "Ничто не приходит слишком поздно для того, кто умеет ждать". Так что обновленного "Архипелага" он по привычке дождался.
"Дело в том, что "Архипелаг" не выходил давно, а нам кажется, что прочесть эту книгу - прививка от повторения прошлого. Это может помочь нащупыванию верного будущего для нашей страны. Это очень важно для нас не только в личном плане, но и как для граждан этой страны. Книга одновременно выходит в трех издательствах. В скором времени еще и в четвертом выйдет. Это дает надежду, что "Архипелаг" прочитают не сгоряча", - отметила Наталья Солженицына.
Самого Солженицына, по словам супруги, в сегодняшней России беспокоит главное - разрыв между бедными и богатыми и государство, которое как-то слабо с этим борется.
- Вы по-прежнему считаете, что сбережение народа - это единственно приемлемая сегодня национальная идея?
- Не единственная, но доступная. Когда стали носиться с этой национальной идеей, тошно стало. Ну куда лезете?! Что вы лезете?! Вы до нее не доросли. Я вечно говорю: кроме сбережений, много надо, например, душевное развитие. Но сбережение - это как первый шаг.
- Александр Исаевич, о каком подарке вы бы мечтали в свой день рождения?
- Подарок готовится - очередные тома "Красного колеса", которые помогли бы лучше понять ход Февральской революции. У меня все факты настолько подобраны, что не упущено ничего важного, все показано. Судите сами, какова была Февральская революция. Мне нужно, чтобы это люди скорее увидели и узнали.
http://www.vesti.ru/doc.html?id=151340&cid=9
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Dec 16 06:32:05 2007
Шановні читачі!
Сьогодні, 15 грудня, виповнюється 75 років з початку організованого погрому української освіти у РРФСР, організованої Сталіним і його клевретами Молотовим і Бубновим.
Хто у Росії чи Україні згадав цю дату?
Особисто я звернувся в цьому році до квітневої Ради ОУР із відкритим листом з пропозицією відзначення цієї події. Жодної реакції. Пізніше телефонував Юрію Кононенку. Його це теж не зацікавило.
Кажуть що Голодомор не мав етнічної асиметрії. Всі, мовляв, голодували. Але чому ж в цей же час як вимирали українські села в Україні і на Кубані, владою секретно було організовано закриття українських шкіл і українських бібліотек у Росії? В той же час було погромлено українську пресу в РРФСР? Виходить що несиметрія все-таки була. Не згадуючи про заградітєльні отряди, які відділили голодаючу Сумщину він неголодаючого Курська. І селян українських виселяли чомусь у Росію. І хліб, відібраний у українських селян, рухався у тому ж напрямку на північ. Знову ж несиметрія. А тих голодних українських селян, яким чудом вдалося прорватися через кордон у Росію, НКВДисти знімали з поїздів і заганяли у спеціально виділені огорожені території коло вокзалів (фактично гетто), де вони повільно помирали від голоду. Про це є у спогадах писменника Володимира Тендрякова. Виходить не мали українські селяни на території РРФСР тих же прав що громадяни усієї країни. Знову ж несиметрія.
Хочу подякувати Володимиру Васильовичу Бондаренку, який єдиний у Росії підняв тему директив Сталіна-Молотова-Бубнова, написавши свого часу статтю у самарський "Промінь". Ну а керівництво ОУР - хотіли як краще, а вийшло як завжди.
Нижче додано скорочений передрук згаданої статті.
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------
Национальный «холокост» нашей диаспоры. Почему при советской власти самарские украинцы забыли родной
.......
В конце того же 1932 и в 1933 году сталинское руководство нанесло жестокие удары по украинским школам и печати в России и Самарской губернии, в частности. Начало украинскому национальному холокосту в РСФСР и других республиках бывшего Союза положили 2 совместных директивы коммунистической партии и советского правительства. Как и большинство подобных документов - тайно изданные и циркулярно разосланные во все руководящие органы страны. В декабре 1932 года, в то самое время, когда в селах Украины, Краснодарского края и Ростовской области была начата секретная государственная операция воспитания «реакционных» украинцев и кубанцев искусственно организованным голодом. Беспрецедентный для мировой истории сталинский голод в Украине сопровождался политическим вытравливанием украинского национализма - «петлюровщины» в России и других республиках СССР.
14 декабря 1932 года закрытым Постановлением ЦК ВКП (б) и Совета Народных Комиссаров СССР, который лично подписали секретарь ЦК Иосиф Сталин и председатель Совнаркома Вячеслав Молотов, было предписано прекратить украинизацию на Северном Кавказе. И «немедленно перевести …делопроизводство советских и кооперативных органов украинских районов, а также все существующие газеты и журналы с украинского языка на русский, как более понятный для кубанцев, подготовить и до осени перевести преподавание в школах на русский язык». («Украинское слово». –1994.-29 сентября). Кроме того, крайком и крайисполком обязывались «срочно проверить и улучшить состав школ в «украинских» районах».
А на следующий день Сталин и Молотов подписали новую директиву, которая прекращала украинизацию в Дальневосточном крае, Центрально-Черноземной области, Казахской АССР, других регионах СССР. Этот документ служебного пользования поступил в Харьков, бывший до 1934 года столицей УССР.
Харьков, ЦК КП (б) У
Нац. ЦК, крайкомам и обкомам, председателям СНК, Край и Облисполкомов
Сообщается постановление ЦК ВКП (б) и СНК СССР от 15 декабря 1932 года:
«ЦК ВКП (б) и СНК СССР решительно осуждают выступления и предложения, исходящие от отдельных украинских товарищей, (об) обязательной украинизации целого ряда районов СССР (например, в ДВК, Казакстане, Средней Азии, ЦЧО и т.д.). Подобные выступления могут только играть на руку тем буржуазно-националистическим элементам, которые, будучи изгнаны из Украины как вредные элементы, проникают во вновь украинизированные районы и ведут там разлагающую работу.
Поручить крайкому и Крайисполкому ДВК, обкому и Облисполкому ЦЧО. Казакстанскому Крайкому и СНК немедленно приостановить дальнейшую украинизацию в районах, перевести все украинизированные газеты, печать и издания на русский языки к осени 1933 года подготовить переход школ и преподавания на русский язык. Секретарь ЦК ВКП б) СТАЛИН
Председатель СНК СССР МОЛОТОВ.
Похоже, это постановление ЦК ВКП (б) и Совнаркома СССР затронуло весь культурно-образовательный комплекс, направленный на «коренизацию» нацменьшинств. Закрытые партийно-правительственные директивы, направленные на русификацию 7 млн. российских украинцев, были подкреплены частными решениями партийных и государственных органов. Например, Постановлением Совета Народных Комиссаров РСФСР от 26 марта 1933 года, выпуск учебников на украинском языке уже не предусматривался ни на местах, ни в Москве. Наркоматом просвещения, который возглавлял поставленный строго блюсти партийную линию в стратегически важных для партии Сталина органах народного образования член ЦК ВКП (б) Андрей Бубнов. Этот секретный документ сохранился в Государственном архиве Республики Крым, входившей до 1954 года в состав РСФСР.
Секретно
Постановление Коллегии Народного Комиссариата по Просвещению РСФСР от 9 июля 1933 года
Слушали: О мероприятиях по выполнению постановления директивных органов в связи с украинизацией учреждений Народного Образования.
Постановили:
1. Вследствие имеющихся запросов с мест, подтвердить ранее данную директиву НКП о том, что все украинизированные школы на территории РСФСР к осени 1933 года переходят на русский язык.
2. Предложить Зав. Книгоцентром ОГИЗа т. Шварцу обеспечить все бывшие украинизированные школы по РСФСР русскими учебниками на одинаковых основаниях с русскими школами.
3. Предложить Книгоценру ОГИЗАа в отношении снабжения русскими учебниками бывших украинских школ районов Кубани исходить из норм 1 букварь н каждого учащегося и 1 учебник на каждых 2-х учащихся для остальных учебников I ступени. Для II ступени сохранить обычные нормы НКП, за исключением грамматики для 5 года обучения, которую дать по норме на каждых двух учащихся.
Нарком по Просвещению РСФСР (БУБНОВ)
Мы теперь знаем, как в 1932-1932 в украинских и южнорусских областях разворачивалась в селах величайшая трагедия тайного уничтожения искусственным голодом многих миллионов, говоря словами Молотова, «реакционных украинских мужичков и реакционных кубанских казачков». Но одновременно, в ходе того страшного голодомора, в России и других республиках бывшего Советского Союза сталинские и молотовские опричники так же тайно уничтожали основы национальной жизни украинской диаспоры. «На Украине еще недавно уклон к украинскому национализму.. когда с ним перестали бороться и дали ему разрастись то того, что он сомкнулся с интервенционистами...стал главной опасностью», пояснил вождь в 1934 году в докладе на XVII съезде ВКП (б) и предложил бить не «разоружившихся врагов» - украинских националистов.
Волна политических репрессий окончательно сняла с повестки дня вопросы национального развития и просвещения украинской диаспоры в СССР. В последующем ассимиляционные процессы и проводимая в русле указаний Сталина политика денационализации неумолимо накладывали свой отпечаток на жизнь украинского населения. К концу советской власти в нашей области не было не то что ни одной украинской школы, но и ни одной книги на украинском языке в библиотеках. Так, даже в Самарской областной научной библиотеке все имевшиеся здесь украинские книги после Великой Отечественной войны собрали из запасников, погрузили в вагоны и отправили на Украину. Где Сталиным еще разрешалось читать и писать по-украински…
Иначе как национальным холокостом, политическим голодомором назвать это тайное преступление коммунистической партии и ее вождей против украинцев России и других бывших советских республик нельзя. И простить его также.
Андрей БОНДАРЕНКО.
“Промінь”, № 26-27-2003.
sloboda@samaramail.ru
http://kobza.com.ua/content/view/790/49/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Dec 16 04:42:30 2007
Іще один передрук іудушки Христенка.
http://www.russian.kiev.ua/material.php?id=11603611
ВАсиль Коломацький
КОБЗА | | | | V.K. | Додано: Fri Dec 14 05:25:43 2007
Повідомлення прес-служби «Українці Москви»
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
ЗУСТРІЧ В УРЯДІ МОСКВИ
ЩОДО СИТУАЦІЇ З БІБЛІОТЕКОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Відбулася зустріч співголови Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерія Семененка та голови реґіональної громадської організації «Українці Москви» Вікторії Скопенко з головою Комітету міжреґіональних зв’язків та національної політики Москви Олексієм Александровим. У зустрічі взяли також участь директор Бібліотеки української літератури Наталія Шаріна, працівники Комітету та Московського Дому національностей.
На зустрічі обговорено ситуацію навколо Бібліотеки української літератури в Москві. В. Семененко, В. Скопенко висловили своє занепокоєння з приводу зниження якості роботи Бібліотеки, розвалу трудового колективу, кричущих фактів знищення газетного фонду, розмивання українського національного компоненту Бібліотеки, про що свідчать плани роботи бібліотеки за останні місяці, поява в них відверто антиукраїнських заходів тощо. Все це, на думку керівників українських організацій, є наслідком непрофесійності, некомпетентності людей, що прийшли на зміну кваліфікованим спеціалістам, і веде до поступової руйнації Бібліотеки, створення напруги в міжнаціональних відносинах.
Також наголос було зроблено на тому, що владні структури Москви ухиляються від прямого діалогу з представниками української громадськості, користуються фальшивими доносами провокаторів, роблячи бібліотеку заручником ситуації в російсько-українських відносинах.
На жаль, під час обговорення не вдалося провести розмову по суті викладених проблем. Щодо фактів, викладених В. Семененком та В. Скопенко, не було одержано чітких роз’яснень, окрім загальних слів про врахування побажань читачів. Такі побажання вже майже місяць тому висловлені і чітко сформульовані в рішенні Читацької та Громадської рад Бібліотеки, направленому меру Москви Ю. Лужкову. На жаль, ніякої відповіді, рівно як і письмової відповіді від О. Александрова, досі немає.
Позитивним моментом зустрічі стала лише домовленість про якнайшвидше скликання засідання Громадської ради Бібліотеки.
Українська громадськість Москви розраховує на те, що урядові структури Москви все ж таки зрозуміють необхідність вжиття термінових заходів щодо нормалізації ситуації з єдиною в Російській Федерації українською бібліотекою.
Прес-служба реґіональної
громадської організації «Українці Москви»
12 грудня 2007 р.
Контакти:
E-mail: ukr-oum@yandex.ru
Тел. +7 495 730-4022, +7 499 767-8643
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri Dec 14 05:23:06 2007
Борис Акунін про Театр під керівництвом Карабаса Барабаса. (Це на тему російської екзистенції, не політики).
http://www.newsru.com/cinema/12dec2007/akynin.html
Василь Коломацький
КОБЗА | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri Dec 14 04:54:13 2007
Передрук Радио Свобода.
Василь Коломацький
-----------------
Томский «Мемориал» публикует списки жертв политических репрессий
В деревнях, где раньше жили ссыльные, в школах открыли музеи, а на местах массовой казни установили поклонные кресты
Мелани Бачина (Томск)
13.12.07
Общество «Мемориал» презентует сегодня в Томске проект «Жертвы политического террора в СССР». Важная его составная часть - списки жертв репрессий, составленные с помощью органов государственной власти и общественных организаций, в частности Фонда Лихачева. Почти три миллиона имен репрессированных опубликованы в сборнике проекта - но это, как говорят правозащитники, лишь малая часть от реального числа пострадавших.
«Жертвы политического террора. 2 миллиона 600 тысяч имен» - называется проект, который представляет общество «Мемориал».
Эта цифра - только маленькая часть списка репрессированных в советские годы - рассказывает председатель томского отделения «Мемориала» Борис Тренин: «У нас самые большие цифры - это ссыльные, спецпереселенцы. Не менее 500 тысяч в нашу Томскую область в разные годы было выслано и раскулаченных крестьян, и представителей депортированных народов, и административная ссылка, и по судебным приговорам, и так далее. Потихонечку собирается материал со всего бывшего Советского Союза. Источники - это прежде всего Книги памяти. Я думаю, еще много лет нужно. Тут три с небольшим миллиона, а вообще список уже порядка 12 миллионов. Прошло 20 лет - 3,5 миллиона опубликовано. Сколько еще надо лет, чтобы хотя бы эти 12 миллионов было?»
Томская область долгие годы была местом ссылки. Здесь до сих живут сотни тысяч детей репрессированных. Для многих проект «Мемориала» - это возможность найти в миллионных списках имена близких людей и узнать, что с ними произошло. На презентацию пришли многие из семей жертв политрепрессий.
Светлана Ольгович-Доменко многие годы просто не знала, что случилось с ее отцом: «Летом 1937 года, в августе, когда мы вернулись из отпуска, его забрали прямо на пристани, и все. Мы не знали тогда, что 10 лет без права переписки - это расстрел, мы его ждали, все время ждали. Реабилитировали его сразу же, в 1956 году, в документах, но документы о реабилитации я сумела получить только в 1962 году. И когда разрешили смотреть дела, в 1992 году, я посмотрела дело и увидела вот такой кусочек бумажки, на котором было написано: "Приговор приведен в исполнение 4-5 ноября 1937 года". Когда я у следователя еще смотрела дело, спросила: "Как же так, почему два числа стоят?" - он на меня так посмотрел горько и говорит: "Знаете, они, перед праздником революции чтобы отрапортовать, столько расстреливали, что не помнили, когда кого».
Восстановить правду о жизни и смерти миллионов репрессированных «Мемориалу» помогают многие: и общественные организации, и политические деятели, и ФСБ России.
Хотя, говорит сопредседатель международного общества «Мемориал» Ян Рачинский, в последние годы становится все труднее работать. Настораживает и позиция государственной власти: «Как раз на днях государство будет отмечать странный праздник - День чекиста, 90 лет со дня создания ВЧК, то есть самой кровавой, по крайней мере, в истории Европы из тайных полиций. К сожалению, если поговорить с большинством, многие не знают даже, как звали дедов, не говоря уже о прадедах, и что было с семьей каждого человека при советской власти. И это проблема не только для людей, это проблема для государства в целом. Если люди не знают своих корней, то, в общем, им не на чем строить будущее».
Тема репрессий - почти запрещенная - замечает Борис Тренин - руководитель томского «Мемориала»: «То, что называется историей репрессий, она как-то так по-прежнему остается маргинальной темой. И новый учебник готовится, единый опять для всех, один такой вот хороший. Сейчас мощная кампания проходит по работе с учителями, это новое пособие изготовлено. Происходит то, что в нынешнее достаточно циничное время устами своих златоустов они вновь, что называется, вытаптывают память».
2007 годы был объявлен годом памяти жертв политических репрессий. В Томской области, куда были сосланы миллионы и расстреляны десятки тысяч человек, особых мероприятий не проводилось. В День памяти жертв политрепрессий к камню скорби не пришел никто из нынешнего руководства города и области. Но в местном отделении «Мемориала» говорят: это не так важно, намного важнее то, что начали проявлять интерес и помогать в работе школьники. Осенью этого года в деревне Итатка Томского района они открыли памятник расстрелянному здесь писателю Виктору Савину. В других деревнях, где раньше жили ссыльные, в школах открыли музеи, а на местах массовой казни установили поклонные кресты.
http://www.svobodanews.ru/Article/2007/12/13/20071213182037967.html
| | | | Admin | Додано: Tue Dec 11 20:14:42 2007
Через хакерську атаку доступ на сайт МАЙДАН
можливий за адресами:
https://maidanua.org/
http://maidan.org.ua:8080/
http://maidanua.org:8080/
Відповідно форум доступний
https://www2.maidanua.org/go/free
http://www2.maidan.org.ua:8080/go/free | | | | V.K. | Додано: Tue Dec 11 02:40:45 2007
Дорогі друзі!
У грудні дві дати - річниця убивства члена Ради ОУР Володимира Сенишина і 75-та річниця директив Сталіна-Молотова-Бубнова про закриття українських шкіл у РРФСР. Хтоб написав грамотно на ці дві теми? Хто б підняв ці питання в пресі обох країн?
Василь Коломацький
КОБЗА | | |
|
Гостьова книга 
