В гостьовій книзі 892 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 » |
| Мухаммад Миначев | Додано: Sat 31 Mar 2007 19:10:41 EEST
По поводу отклонения Советом Федерации Договора между РТ и РФ.
Совет Федерации отклонил Договор по разграничению полномочий между Федеральным Центром и Татарстаном. Вообще - то, этого можно было ожидать, поскольку председатель Совета Федерации РФ, господин С.Миронов, на страницах СМИ еще в январе выступил против подписания этого Договора. Мотивируя тем, что данный Договор противоречит создавшейся политической обстановке в стране, где курс взят на укрепление Вертикали Власти, а тут этот Договор, по его мнению, подрывает эту Вертикаль. После этого недоброжелательного демарша Совета Федерации, отказавшегося подписать Договор разграничения полномочий между субъектом и Федеральным Центром, который предусмотрен Конституцией РФ. Что мы получаем? Вместо федеративного устройства страны – Империю? У нас вроде бы государственное устройство является ещё федеративным, а что значит в таком государстве усиление вертикали власти и отказ от подписания Договора между субъектом и федеральным центром? Означает ли это ликвидацию основы нашего государства, т.е. федеративное образование и отмены Конституции страны и объявление ее Империей? Возможно, но это будет началом конца РФ как государства. Этого добивается С. Миронов со своими сторонниками? Вряд ли это разумно для чиновника столь высокого ранга. Но они сделали свой ход.
Опираясь на эту пресловутую вертикаль, создать другое государство, в корне меняя все то, что было достигнуто за последние сто лет. Здесь явно что-то не так, или вертикаль лишняя деталь в государственном устройстве, которая предполагает большей концентрации полномочий Центра в ущерб регионам (это уже было в недавнем прошлом и едва ли мы все этого хотим?). В таком случае, нужно просто отменить эту вертикаль как излишнюю надстройку, и на этом поставить точку. Не успели отвыкнуть от тоталитарной системы коммунистов, теперь будем создавать новую тоталитарно-клановую систему? Это ли предел мечтаний граждан многонациональной страны? Пусть не пытаются обмануть народы и, в первую очередь русский, лживыми утверждениями, что подписание Договора о разделе полномочий между федеральным центром и РТ (кстати, предусмотренное Конституцией РФ) противоречит интересам русского народа. Это явная дезинформация наших граждан, подписание Договора о разделе полномочий ни как не может угрожать ни целостности страны, ни русскому, либо какому другому народу в РФ, чем пытаются спекулировать некоторые члены Совета Федерации. Хотят столкнуть лбами русских и татар на этой почве.
Еще к этому, была предпринята попытка откровенного давления на РТ и его руководителя, осуществленное «своими» СМИ. Начали атаку на Шаймиева, и распустили слухи в СМИ, что в марте месяце Шаймиев уйдет в отставку и вместо него будет министр МВД РФ Р.Нургалиев, или К. Исхаков, представитель президента Путина в Дальневосточном округе, или Р. Алтынбаев, соратник С. Миронова. Можно этот список продолжит неожиданно оказался безработным Вешняков А.А, бывший председатель ЦИК, Путин может и его направить руководителем в республику Татарстан. Какая разница, в таком случае, кто будет назначен президентом в РТ, полурусский Вешняков, или манкурт татарин? Таким образом, было предпринято не прикрытое давление на Шаймиева с целью вынудить его добровольно уйти в отставку.
Это мы расцениваем, во-первых, как провокацию и как насмешку над татарским народом. Во-вторых, но и как циничное отношение к русскому народу. Все же видят, как некоторые политологи демонстративно радуются с экранов телевизора тому, что им удалось отодвинуть от выборов национально ориентированные русские организации. В то же время делать вид, что подписание Договора о разделе полномочий РТ и РФ, ущемляет интересы русских, как государствообразующего народа. Все это показывает, какие политические силы были заинтересованы в неподписании этого Договора.
Ну, понятно, какой может быть федеральный Договор с Татарстаном при таком раскладе? Поскольку Шаймиев не захотел оставаться избранным президентом РТ (у него срок истекал к концу 2007 года), то, разумеется, кто его ставил, тот может и снять. Вот и верь после всего этого словам высокопоставленных руководителей страны, включая и президента РФ? Значить, слова их не искренние, а преследуют лишь политические цели. Подумать только, это внутри страны, где все народы являются гражданами РФ? Или что, РТ считают в Московском Кремле соседней страной, как например, Польша или Грузия, которых не грех и обмануть?
Все логично, если так было задумано. Ну, если не так, то В.В. Путин просто обязан вернуть в Госдуму этот Договор, для повторного голосования. Если он, конечно, и в самом деле хочет сохранить федерацию. Ну, есть и сомнения на этот счет, что В.В.Путин обратно вернет этот закон в Госдуму. Очевидно же, что и в Совете Федерации, также превалируют прокремлевские политические силы, тот же ЕР, или новая партия С. Миронова «Справедливая Россия», которую создает все тот же Кремль? Неужели С. Миронов мог осмелиться поступить самостоятельно вопреки желанию Кремля? Не очень верится этому. Так что подождем, время все расставит на свои места.
Ну, если сценарий примет такой оборот, тогда будет означать, что мы стоим на пороге упразднения федеративного устройства РФ, и, вето Света Федерации является тем предвестником? Хватит ли В.В. Путину времени до 2008 года, чтобы объявить Империю вместо федерации?
А, кто будет Императором? В.В.Путин? Возможно, он обдумывает такие планы втихаря, говоря, что он не будет выдвигаться на третий срок президентства, но в то же время останется у власти? Но, будет ли легитимна такая власть? Признают ли эту власть народы РФ? Или предполагается на это не обращать внимания, надеются на силу, которая всегда выручала власти в России, как например, в Чечне?
Признают ли другие страны такие метаморфозы в РФ? Ведь однозначно, что Российская Империя – это угроза многим соседним странам, не только недавно освободившимся от влияния советской империи – СССР, но и тем странам, с которыми Российская Империя имела много конфликтов в прошлом.
Согласен, произошли немалые перемены во время президентства В.В.Путина, это правда. Страна вроде как, стала оправляться после экономических потрясений 90-х, произошедших, после прихватизации ловкачами задарма государственной собственности, но, тем не менее, основы федеративного устройства страны остались незыблемы. Хотя и тут кое-что было изменено, кое-что отменено, типа упрощения Совета Федерации, откуда были изгнаны президенты республик и губернаторы областей, вместе со своими главами законодательных органов. Так же были упразднение выборы глав субъектов и тому подобные новшества. Но, тем не менее, федеративная основа государства сохранялась и казалось, это незыблемая основа, трогать которую нельзя.
Вот, теперь под эту незыблемость и подложил свинью С. Миронов, председатель Совета Федерации РФ. Вообще-то С.Миронов уже однажды отличился, в тот раз на международной арене, кажется, в 2005 году. Совершил поездку, как председатель СФ, государственным визитом на Ближний Восток, который закончился международным скандалом. Он должен был посетить Израиль и Палестину. С. Миронов посетил государственным визитом Израиль, встретился там с Ариэлем Шароном, но на встречу с Ясиром Арафатом демонстративно не поехал, а там его ждали, поскольку все заранее было согласовано. Случись такое с государственным деятелем в другой стране, потребовали бы немедленно уйти в отставку, а у нас ничего, все сошло ему с рук, даже извиняться, не пришлось. Так по большому счету, после вето СФ на Договор между РТ и РФ, президент должен был потребовать отставки председателя Совета Федерации, но, увы, этого не случилось. Значит Путин знал заранее, что СФ не пропустит Договор о разделении полномочий между федеральным центром и РТ?
Договор между РТ и РФ, по существу, Татарстану не так и нужен, поскольку там ничего не осталось от тех завоеваний татарского народа в 90-х годах (Шаймиев все отдал на откуп Федеральному Центру), он более нужен Федеральному Центру, чтобы сохранить свое лицо как федеративное государство. Нам, татарам, как говорится, есть такой Договор - хорошо, нет - и не надо, который нам ничего не дает. Это даже лучше, что не подписал господин Миронов, можно будет на него сослаться, при необходимости. У нас осталось моральное право не признавать РФ своим государством, поскольку юридически взаимоотношения РТ и РФ не регулированы и нет взаимного признания. Скажут, что Татарстан является субъектом РФ, и законы РФ действуют на территории РТ! Ну и что, пусть говорят! Это же оккупационная власть, весь мир знает, с какого времени мы, татары находимся под оккупацией. Оккупанты узурпировали все татарское общество, подмяли под себя государственные структуры в РТ. Всюду расставили своих марионеток, силой навязали нам свои законы и порядки и т.д. Они могут говорить все, что им вздумается, но кто им поверит? А наше право не признавать власть оккупантов остается.
Отныне мы больше не позволим Федеральному Центру игнорировать наши национальные интересы, ликвидировать наш язык, нашу культуру и историю, чтобы нас зачеркнули из страниц истории!
Москва, Мухаммад Миначев, председатель НДП «Ватан».
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue 27 Mar 2007 06:44:12 EEST
Статистика по вбивствам на національному грунті у Росії. Не вказана статистика нападів на активістів діаспорних організацій. Очевидно загальні цифри були б більшими.
Не вказано також що міліція такі справи не розслідує (або просто імітує слідство). Справи українців ясно свідчать про це.
Передрук із Лента.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
С начала года в России совершено более 100 нападений на национальной почве
17 человек погибли, а 92 получили ранения в результате нападений на почве национальной ненависти, совершенных в России с начала года. Об этом свидетельствуют данные аналитического центра "Сова", которые приводит "Интерфакс".
По словам заместителя директора "Совы" Галины Кожевниковой, нападения, за которыми, как правило, стоят скинхеды, были зафиксированы в 11 российских регионах. При этом лидируют по количеству таких преступлений Москва и Санкт-Петербург.
Для сравнения, в 2006 году в России было совершенно более 500 нападений на национальной почве, в которых пострадали 539 человек, а 54 - погибли. В "Сове" говорят, что уровень преступности на национальной почве в 2006 году оказался на 17 процентов выше показателя 2005 года. Кроме того, произошли качественные изменения - нападавшие стали чаще использовать огнестрельное оружие, взрывчатку, а сами нападения все чаще носят демонстративный характер.
Как следует из ежегодного доклада "Совы" по проблемам расизма, преступлений на почве ненависти, представленного журналистам на пресс-конференции в понедельник, в России участились и случаи вандализма на религиозной почве. Так, в 2006 году было зафиксировано не менее 70 подобных случаев. При этом чаще всего целью вандалов становились иудейские (36 случаев), православные (12) и мусульманские (11) религиозные организации.
Среди положительных сдвигов авторы доклада отметили консолидацию антифашистских общественных сил, более активное, чем раньше, преследование радикально-националистических группировок. Однако "достижения... довольно слабы, а главное - не стали систематическими, так что не способны не только переломить, но даже и замедлить стремительно развивающиеся проявления ксенофобии", резюмируют авторы доклада.
http://www.lenta.ru/news/2007/03/26/national/ |   | | grigor
Місто: Украина | Додано: Wed 21 Mar 2007 10:20:59 EET
Думаю,що українці в Росії не так "бачать", як малюють у газетах.Попоную:Сьогоні, як відображено в цій книзі,: "Багато охочих носити колоду,з якої кучмизму зладнати труну..."I має на це моральне право, адже книга політичної сатири "Україна сміеться i плаче" Григіра Вишневого у комп'ютерному вapiaнті з'явилася задовго до помаранчевої революції. TОДІ, на жаль, не знайшлося охочих звалити coбi на шию сатиричну колоду. Бо за це при тому режимові недалеко було й до колодок.Та навіть нині цінність книги,створенної на рівні високого і мужнього таланту, не менша, а то навіть i більша. Бона - попередження нинішнім лідерам держави: Україна, її самобутній, життерадісний i трудолюбивий народ, спочатку сміється до гикавки, а потім крізь сміх i сльози виходить на майдан своєї долі. I тоді гикавка напосідається на тих, хто зневажив його довір'ям, святою сльозою. У з6ipцi вipшiв знайшли відображения події сучасності та ставлення до них народу.Детальніше-на сайті:http://grigor.by.ru/ | | | RUN
Місто: RF | Додано: Wed 14 Mar 2007 22:24:44 EET
Останні невеселі новини про Бібліотеку української літератури в Москві.
Подаю передрук з
http://oglyadach.com/news/2007/3/14/138385.htm
----------------------------------------
14.03.2007 | 14:13
Російський Сенатор радить Януковичу захистити бібліотеку
Российский Сенатор советует Януковичу защитить библиотеку
Член Совета Федерации РФ, председатель Совета Объединения украинцев
России и Федеральной национальной культурной автономии «Украинцы
России», заместитель председателя Украинского всемирного
координационного Совета Василий Дума выразил возмущение решением
о фактическом закрытии единственной в России Библиотеки украинской
литературы. Комментируя действия управления культуры Центрального
административного округа Москвы по «реорганизации» библиотеки,
сенатор заявил журналистам, что он чрезвычайно обеспокоен
репрессивным стилем и непубличными методами работы московских
чиновников».
Василий Дума пояснил, что такие действия могут привести к обострению
российско-украинских межгосударственных отношений, породить
враждебное отношение к России, ее лидерам и проводимой политике со
стороны не только украинской диаспоры, но также представителей
других народов, проживающих на территории РФ; создать ложную
видимость нарушения гарантированных Конституцией РФ прав граждан
на сохранение родного языка и создание условий для его изучения и
развития. По мнению влиятельного политика, непродуманные и
скоропалительные действия отдельных московских чиновников могут
нанести существенный вред государственной политике и национальным
интересам России в целом.
Василий Дума предполагает, что решение чиновников Центрального
административного округа Москвы вызовет «адекватную ответную
реакцию» со стороны официального Киева. Он напомнил журналистам,
что требование свободного культурного развития национальных
меньшинств в России не следует смешивать с политикой. «Создается
впечатление, что «реорганизация» деятельности Библиотеки украинской
литературы специально начата к запланированному на следующую
неделю рабочему визиту президента Украины Виктора Ющенко в
Москву» - заявил сенатор.
Василий Дума напомнил: «Библиотеку украинской литературы в Москве
создавал не начальник управления культуры Центрального
административного округа Москвы господин Рамуальд Крылов-Иодко,
который взял на себя смелость негативно оценить работу
высокопрофессионального коллектива и единолично принял решение о
«перепрофилировании» Библиотеки». Сенатор подчеркнул, что
Библиотека украинской литературы создавалась при непосредственном
участии президентов России и Украины, при поддержке исполнительной
и законодательной властей двух государств, лично мэра Москвы Юрия
Лужкова, при помощи выдающихся представителей российской и
украинской интеллигенции. Он заявил, что «любые намерения
страдающих недомыслием чиновников препятствовать культурной жизни
этнических меньшинств РФ (в том числе и в первую очередь – в сфере
языковой политики и литературы) вполне естественно вызовут
негативную реакцию со стороны многомиллионной украинской
диаспоры, которая считает Россию своей Родиной». «Ведь тысячи
этнических украинцев являются гражданами РФ, они занимают высокие
государственные посты, являются известными политиками и
бизнесменами, деятелями культуры и науки. Это - законопослушные
граждане своей страны, нашей общей великой Родины. Они ждут от
власти уважительного к себе отношения и могут рассчитывать на него», -
пояснил сенатор.
В то же время, Василий Дума особо подчеркнул, что он считает «вполне
уместным публичное обсуждение деятельности коллектива Библиотеки
украинской литературы, качества его работы, которая должна быть
направлена на укрепление дружбы российского и украинского народов,
популяризации и пропаганды лучших произведений украинский
писателей, поэтов, драматургов».
У Москві звільнено колектив єдиної української бібліотеки
Як стало відомо Оглядачу, єдину державну українську бібліотеку Росії
закривають. На посаду її директора призначений інший керівник, який не
мав раніше ні до Бібліотеки, ні до української літератури ніякого
відношення.
У зв'язку із цим від сьогодні бібліотека «зачиняється для перевірки
фондів» і працюватиме «тільки на прийом книг», всі співробітники
виводяться за штатний розклад, їм запропоновано йти у відпустку з
наступним звільненням.
Таким чином закривають урочисто відкриту менше року тому з
пафосними заявами офіційних представників у славу дружби російського
та українського народів Бібліотеку української літератури.
Закриття бібліотеки пояснюють її реорганізацією і перетворенням на
бібліотеку неросійських культур Росії. Але залишається не зрозумілим,
чому створення нової бібліотеки відбувається за рахунок вже
організованої, унікальної, єдиної на всю Російську Федерацію державної
установи культури, покликаної за численними зверненнями культурних
об’єднань українців Москви створювати умови для організації вільного
доступу до інформації … українською мовою? Про це зазначено у
Постанові Уряду, підписаній самим Лужковим.
«Навіщо демонструвати неповагу до підписаних російсько-українських
угод, де сторони зобов'язалися проявляти турботу про задоволення
національно-культурних запитів українців у Росії та росіян в Україні, -
підкреслюють українці в Росії, у зверненні, надісланому Обозревателю: -
Хіба в Україні хто-небудь подумує про перетворення Музею російського
мистецтва або Театру російської драми в музей і театр відповідно
національних мистецтв і театрів?»
Федеральна національно-культурна автономія українців Росії, Об'єднання
українців Росії, реґіональна громадська організація «Українці Москви»
звертаються до московської влади, до керівництва Росії із проханням і
вимогою припинити почате недальновидними чиновниками руйнування
Бібліотеки української літератури.
Українці Росії закликають московських чиновників одуматися: "Не
вподібнюйтеся ченцеві Чудовського монастиря Євфімію, що вимагав у
1687 році заборони українських книг і відповідної реорганізації тодішніх
книгосховищ. Та й 1938 рік не до добра згаданий... Адже ХХІ століття
надворі!", - наголошено у зверненні.
Перед цим Центральна Українська бібліотека Москви з декількома її
філіями була ліквідована у 1938 році.
Зберегти Бібліотеку української літератури в Москві - це значить і виявити
повагу до почуттів мільйонів українців, що мешкають у Москві та Росії,
відстояти все хороше у відносинах між людьми різних національностей і
наших народів. Зробити це потрібно не в ім'я кимось помилково
зрозумілої сьогоднішньої політичної кон'юнктури, але в ім'я
майбутнього, наголошено у зверненні.
Нагадаємо, про намір закрити бібліотеку в Москві стало відомо кілька днів
тому.
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun 11 Mar 2007 05:53:09 EET
Публікуємо лист Дмитра Рибакова із Києва.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------ -------
Панове,
випадково натрапив на Ваш сайт. Гідну справу робите. Нехай Бог помагає!
Лишень не бачу на Вашій сторінці доброго історичного висвітлення питання
російських українців, а надто історії України в російському контексті, що,
як на мене — професійного історика, чимало б посприяло розвиткові
самосвідомості українців. Можу допомогти, якщо маєте таке бажання. На
початку запропонував би пару-трійку власний статей, у різні часи
опублікованих в українській пресі (рос. та укр. мовами). У майбутньому не
зайве було б поміркувати щодо розширення на Вашому порталі історичної
просвіти.
Чекаю на відгук.
З братньою любов’ю,
Дмитро Рибаков
Національна академія наук, Київ
bursak_bursak@ukr.net
| | | | Ян | Додано: Sat 24 Feb 2007 17:02:07 EET
Здравствуйте. Я Web-мастер. Решил посмотреть сайты сделанные на движке Mambo.
Принимайте критику!
Ваш сайт обновляется регулярно – похвально!
Хороший шаблон. А вот полезных модулей маловато!
В целом сайт понравился.
| | | | Didko | Додано: Wed 21 Feb 2007 15:26:45 EET
ЗВЕРНЕННЯ ДО КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ
Ксенофобія в Росії набирає обертів.
Прокотилась жахна антигрузинська хвиля. Антисемітизм і антикавказькі погроми.
Кондапога в Карелії і вбивство таджицької дівчинки в Санкт-Петербурзі. Марші новітнього фашизму в столиці федерації — це більш ніж загрозливе явище. Після вихідців з Африки, Азії та Кавказу і ми, українці, вже на черзі. Вже. Пора прийшла...
Згадаймо розправу над віруючими Української Православної Церкви Київського патріархату в підмосковному Ногінську. Сто п’яних озвірілих молодчиків з ОМОНу знущалися над вісімдесятилітніми бабусями і дванадцятилітніми дівчатками. Поглумились над архієпископом Адріаном.
П’яні омоновці кричали українським віруючим громадянам Росії: “Хохли! Забирайтеся геть!” А відтоді вже скоро мине десять літ. Українська суверенна держава ковтнула цю образу. Українське громадянство і в Росії, і в Україні теж не дуже напружилося.
І ось протягом останніх літ убивство за вбивством. Розстріл заступника голови Товариства української культури “Мрія” з міста Іваново: 32-річного бізнесмена й мецената Володимира Побурінного 19 листопада 2002 року застрелили на порозі власної хати. Отож збагачуйся, хохол, та не опікуйся українською недільною школою і Товариством української культури “Мрія”. Та й твоя фірма “Заповіт” для міста Тейково звучить як суцільна русофобія.
На той світ, Володимире Побурінний!
А 68-річний лікар Анатолій Криль у місті Владивосток керував українським хором “Горлиця” та ще й був членом реєстраційної “двадцятки” парафії УПЦ КП на честь Миколая Чудотворця, за що і був по-звірячому побитий, звичайно ж, невідомими, і помер у лікарні. Свідків нема. Кінці у воду.
На той світ, Анатолій Криль!
Там собі керуй хорами, хормейстер із Хохляндії!
А ось перед самим Новим 2007 роком чергове вбивство — 24 грудня 2006 року в Тулі вбито Володимира Сенишина, голову української організації “Батьківська стріха” Тульської області й Тульського Об’єднання українців Росії, генерального директора ТОВ “Gobza”. Двоє невідомих ударили “бітами” по голові… Перед тим було жахливе побиття його дружини Наталки Ковальової. Аби знали. Аби боялись. Адже на об’єктивне розслідування — жодних надій.
Усю цю інформацію взято з сайту “Кобза” — Українці Росії” із звернення “Ні — убивствам і розправам”, підписаного Василем Коломацьким і Стефаном Паняком. Вони просять підтримки:
“Після подій 2006 року ми вважаємо, що саме зараз потрібно підтримати кампанію захисту, бити у дзвони. Треба організовано писати до уряду Росії, в міжнародні організації, в ЗМІ, шукати підтримки російської преси, правозахисників, політиків. Адже тема репресій у Росії — тема національної совісті, вічно болюча рана… Комітет у Справах Української Громади у Росії Комісії Людських і Громадянських прав при Світовому Конґресі Українців закликає підтримати правозахисну кампанію “Ні — убивствам і розправам!”, спрямовану на захист активістів українських громадських і релігійних організацій Росії”.
Товариство “Україна-Світ”, Конґрес української інтелігенції, Українська Федерація товариств зв’язків із зарубіжними країнами тяжко переживає останні події, зв’язані з трагедіями наших земляків. Автори сайту “Кобза” недарма узагальнили на початку повідомлення: “За переписом населення 2002 року в Росії проживає 2,94 млн. українців (2,0 % населення РФ). Для порівняння: За переписом 1989 року на території тодішньої РРФСР проживало 4,36 млн. українців (3,0 % населення республіки). Тобто офіційно кількість російських українців зменшилася за 13 років на 32,5 %…”
У пору морального терору українці стають росіянами, євреями, поляками — тільки не українцями…
Наші земляки зневірились у зверненнях до президентів, до прем’єрів, до сановних людей. Вони звертаються до кожного з нас, у кого болить душа. Почуймо їх. Адже у кожного з нас — багато родичів і приятелів, знайомих і друзів і в Росії, і вдома, в Україні. Адже від кожного з нас залежить, щоб це не стало сніговою лавиною терору. Адже все дуже крихке і небезпечне.
Почуймо їх — почуймо себе!
З надією
Іван Федорович ДРАЧ,
Герой України,
голова Товариства “Україна-Світ”, голова Конґресу
української інтелігенції
29 січня 2007 року,
м. Київ | | | freeukraine
Місто: Україна | Додано: Tue 20 Feb 2007 23:15:04 EET
www.freeukraine.com - найбільш популярні новини України! | | | | Рафис Кашапов | Додано: Tue 20 Feb 2007 16:34:27 EET
Особенности национальной политики России
В России под прикрытием национал - патриотических лозунгов власти от авторитаризма взяли курс к тоталитаризму! Всем уже ясно, что лозунг кремля «Россия – для русских!» – является гибельным для российской империи! Мы, активисты татарского общественного центра (ТОЦ) считаем своим долгом, бороться против набирающего обороты русско-фашистского движения и национал-экстремизма. Нам следует консолидировать все силы на борьбу против наступления в Россию черной чумы. Основываясь на конкретных фактах, хотим изложить свои мнения.
Аксакал тюменской городской мусульманской организации "Городская мечеть № 2", ветеран Второй Мировой войны Хабибулла Якин подтвердил информацию о сносе с 2003 года трех мечетей XIX столетия, конфискованных властями у верующих во время советского периода, несмотря на многочисленные просьбы мусульман вернуть их мусульманской общине. "Для нас, тюменских мусульман, снос этой мечети - оскорбление, осквернение; для моего поколения – это хуже чем фашистские бомбы и ракеты", - заявил Якин в своем обращении 2003 года после сноса первой мечети. Похожая ситуация с первой половины 2006 года складывается в Астрахани, где власти, принявшие решение о сносе мечети № 34, пока не предпринимают дальнейших шагов, а оказывают давление на мусульман с тем, чтобы те «своими руками ликвидировали дом Аллаха». Европейский суд по правам человека в Страсбурге начнет разбирательство по этому делу. "Пока ничего не происходит, но угроза сохраняется – ситуация не разрешена, и они могут снести мечеть в любое время", сообщает председатель приходского совета астраханской мечети № 34 Асия Махмутова.
Недавние события в республике Башкортстан нас тревожат. В начале февраля этого года в городе Уфе была разрушена татарская гимназия имени «Габдуллы Тукая». Отчаявшись, люди провели многочисленные акции протеста, митинги, пикеты, голодовки. Общественные организации русских, татар, марийцев, чувашей, башкир неоднократно обращались к Президенту РФ Путину В.В., Президенту РБ Рахимову М.Г., в Минобразования РФ, Государственную Думу РФ, Совет Федерации РФ с просьбой о недопущении сноса здания татарской гимназии. Но никакого ответа так никто от них не получил.
Также памятна многим и перепись населения 2002 года, когда численность татар в Башкортстане «вдруг» уменьшилась на 320 тысяч человек и на столько же увеличилась численность башкир.
Возмущенные татарские общественно – политические организации обратились во всевозможные инстанции вплоть до Страсбургского суда, предоставляя факты грубых нарушений переписи населения, но их проблемы до сих пор не были услышаны.
Во время правления Ельцина прокуратура, суд, МВД, ФСБ в какой-то мере были подчинены местным республиканским властям. О разрушении татарской гимназии в Башкортстане знали все. Остается нераскрытым, возможно и надолго, вопрос: кто жонглирует всем этим и кто нагло «плюнул» в лицо полутора миллионам татарам Башкортстана?
Фото: http://img403.imageshack.us/img403/8060/russiaop7.jpg
За прошедшие 450 лет в мире умирали империи и рождались новые государства, но неизменной остается только трагическая ситуация для всех нерусских народов России. Чтобы нерусские народы стали порабощенными в русской империи, надо уничтожить их историю, культуру, религию, язык и образование, что и продолжается в эти годы. Неизменными остаются непоколебимость и мужественное стремление народов Поволжья и Кавказа к свободе и независимости.
Кто же на самом деле разжигает межнациональную рознь в России?
В прошлом году антигрузинская истерика, раздутая Кремлем дошло до того, что грузинским детям запретили учиться в школах, которые подконтрольны России. Так же под удар попали и грузинские учителя, которые преподавали в этих школах. В самой же России до сих пор продолжаются проверки заведений, которые принадлежат предпринимателям - грузинам. Среди грузин были не только депортированные, но и погибшие. Раздутая антигрузинская кампания не обошла стороной и Татарстан, в котором межнациональные отношения стоят на уровень выше чем в Санкт – Петербурге, в Москве. Защищая грузин, общественность Татарстана вышла с протестом против силовых структур. Но, несмотря на это, часть грузин покинула Татарстан, называя Россию «преемником фашисткой Германии». Не ожидает ли в будущем такая же участь любого другого народа из бывшего СССР?
1 октября 2005 года в Свердловской области пятнадцать скинхедов 12-17 лет забили до смерти 21-летнего Андрея Дзюбу. Подростки притащили жертву на Михайловское кладбище и, выкрикивая экстремистские лозунги, стали избивать. Затем ребята, среди которых была 17-летняя девушка, взяли металлический могильный крест и добили жертву. Русские фашисты теперь более изощренно убивают азиат, африканцев и кавказцев с выкриками: «Россия для русских», «Бей жидов!», «Бей черно… и косоглазых», « Мочи чурок».
Ни один православный священник не осудил эти регулярно происходящие душераздирающие преступления, погромы в мечетях, синагогах и на кладбищах.
Нас удивляет, почему издаются православные книги в типографиях, разжигающие ксенофобские и антитатарские настроения. В издательстве Сретенского монастыря издана книга "Жития святителей Митрофана Воронежского и Тихона Задонского". - М.: Изд - во Сретенского монастыря, 2007 г. - 288 с.: ил. из "Жития святых". В книгу вошли жития двух глубокочтимых Русской Православной Церковью Воронежских святителей - Митрофана, в схиме Макария, и Тихона, Задонского затворника.
В Книге опубликовано "Духовное завещание святого Митрофана, епископа воронежского". Некоторые абзацы из этого "завещания":
«Еще завещаю всякому чину своей епархии: православным христианам с еретиками и иноверцами, с католиками и лютеранами, кальвинистами и злобожными татарами (которых гнушается Господь и Церковь Божья с богомерзкими идолами их проклинает) в общение и содружество не входить, но как от врагов Божьих и ругателей церковных от тех удалятся, совсем с иноверцами содружества не иметь и во укоризну о вере не разговаривать ни с кем и обычаев их иностранных по традициям еретическим на соблазн христианам от них не слушать и это им запрещать накрепко.
Татары — зловерные еретики, отступники Святой Церкви, и все они прокляты, ведь и святой апостол Павел заповедал и от братий по общей христианской вере, пьянствующих и бесчинствующих, отлучаться и не примешиваться к ним, — насколько больше подобает всячески отлучаться от тех еретиков, развратников и хулителей святой нашей веры! Еретики, такие как лютеране, кальвинисты и католики, не советуют и не говорят церковной правды, но то, что человеческое, новообретенное и чуждое истинного благочестия.
Татары — проклятые злобожники, в них никакого добра не находится, их подобает всячески приводить в благочестивую веру, и апостольское завещанное слово, так говорит: Но я писал вам, братие, не сообщаться с тем, кто, называясь братом (иноверец же больше того), остается блудником, или лихоимцем, или идолослужителем, или злоречивым, или пьяницею, или хищником; с таким даже и не есть вместе (1 Кор 5, 11), а в иноверцах все эти страсти господствуют, но многие верные люди и честные с ними ядят, не стыдясь, и не боятся греха. Уклоняющиеся от этой заповеди и презирающие завещания Святой Церкви и творящие сами себе закон по гордыне как избежать клятвы, псалмопевцем всегда возвещаемой? Проклятии все уклоняющиеся от заповедей Твоих (Пс 118, 21), чего всех христиан избави Боже! И в другом месте говорит: извергните развращенного из среды вас (1 Кор 5, 13). Так явственно Сам Бог завещал, как с иноверными, еретиками и злобными водиться и общаться кому и какую дружбу подобает иметь с ними и пребывать в угождении Богу, когда все люди стоят в истине, о добрых делах прилежат и содержат благие и постоянные нравы.»
Данное ксенофобское "завещание" этого православного святителя противоречит божественной мудрости, изложенной в Библии, как и труды многих других православных святителей. Но дело не в том, что написал этот старец, а в том, зачем издается подобная литература? Кто-то может ответить, что, мол, "жили они давно и с тех пор многое изменилось", но почему эта книга издается именно сейчас? Не означает ли это то, что Русская Православная Церковь покровительствует тем, кто разжигает межнациональную и межконфессиональную рознь? Не означает ли это то, что публикация литературы с такими высказываниями является скрытыми призывами к действию скинхедам и прочим профашистским элементам с православным уклоном на территории Российской империи, Украины, Кавказа, Крыма, Белоруссии и прибалтийских республик?
63-летие сталинской депортации чеченцев и ингушей
В середине XX века были тотально депортированы народы СССР (корейцы, немцы, финны - ингерманландцы, карачаевцы, калмыки, чеченцы, ингуши, балкарцы, крымские татары и ахалцихские (месхетинские) турки). Были выселены со своих родных мест, будучи обвиненными в пособничестве фашистам. 23 февраля 63 года назад произошло одно из тех преступлений, о которых трудно говорить спокойно и последствия которых и сейчас ощутимы. До сих пор тысячи чеченцев не могут вернуться на Родину из-за последствий русско-чеченской войны.
В душе каждого чеченца хранится кровавая память о Хайбахе. В этом красивейшем древнем высокогорном селении 27 февраля 1944 г., в дни выселения, было сожжено в сельской конюшне более 700 жителей из Хайбаха и окрестных селений, в большинстве своем это были женщины, дети, старики, калеки и больные. Очевидцы рассказывали, что в тот день одна из этих жертв, молодая красивая женщина, родила двух мальчиков-близнецов прямо под открытым небом, у быстрой горной речушки. Новорожденным успели дать имена - Хасан и Хусейн. Им суждено было прожить всего пару часов. В Хайбахе чекисты зверски уничтожили людей только потому, что не хотели себя утруждать их транспортировкой до железной дороги. Продолжением этой политики стал геноцид 250 тысяч чеченцев, среди которых 40 тысяч детей, и этому не видно конца…
До сих пор слышны высказывания русских шовинистов, что уже тогда надо было полностью истребить чеченцев, ингушей и крымских татар. Но хотелось бы им напомнить, что генерал Андрей Власов, который в годы Второй Мировой войны перешел на сторону немцев и основал под флагом триколора «Русскую освободительную армию», которая была создана русскими.
Человеконенавистническая политика властей России продолжается. Если более 60 лет тому назад неугодные народы были депортированы, то в настоящее время неугодные властям мусульмане подвергаются репрессиям.
23 февраля в городах Татарстана будут проведены мероприятия общественно-политическими организациями, посвященные к этой трагической дате. В мечетях и в медресе пятничные намазы будут посвящены погибшим в результате геноцида. Будет потребовано официальное признание от властей геноцида над чеченцами, ингушами и прекращение разжигания вражды на межнациональной и межрелигиозной почве между народами.
Настоящее обращение принято на еженедельном общегородском собрании Набережночелнинского отделения (НЧО) ТОЦ.
Член правления НЧО ТОЦ Гамиль Камалетдинов
Председатель НЧО ТОЦ Рафис Кашапов
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat 17 Feb 2007 01:08:59 EET
Знову неприємні новини. На цей раз і Пітера.
Василь Коломацький
КОБЗА
----------------------- ---------------
В массовой драке под Петербургом убиты два узбека
В пятницу вечером в городе Пушкине Ленинградской области произошла массовая драка, жертвами которой стали двое граждан Узбекистана.
Как сообщили агентству "Интерфакс" в ГУВД Петербурга и Ленобласти, драка с участием более десяти человек началась около 20:30 на улице Железноводской. По предварительным данным, ее причиной стал конфликт между группой нетрезвых молодых людей и двумя 27-летними выходцами из Узбекистана. По сведениям прокуратуры Санкт-Петербурга, в драке принимали участие более двадцати человек, большинство из которых - подростки.
Получив множественные ножевые ранения, один из молодых людей погиб на месте от потери крови и поражения жизненно важных органов, второй был увезен машиной "скорой помощи", однако спустя полчаса скончался в больнице. Смерть наступила вследствие ножевых ранений и черепно-мозговой травмы, не совместимой с жизнью.
Прибывшие на место происшествия сотрудники милиции провели рейд по его окрестностям, задерживая всех находившихся на улице молодых людей. По словам собеседника агентства, в ОВД Пушкинского района доставлено несколько десятков молодых людей и подростков. По неподтвержденным данным, также из своих домов в отделение были доставлены подростки из числа состоящих на учете в милиции.
Как сообщает интернет-издание "Фонтанка.Ру", в качестве приоритетной В ГУВД рассматривается версия бытового конфликта, так как инцидент произошел в одном из неблагополучных районов города
http://www.lenta.ru/news/2007/02/17/two/ | | | | Сергій | Додано: Thu 15 Feb 2007 04:51:37 EET
Давно тут не був. З моменту останнього візиту сайт став кращий, матеріалу побільшало і грузитися став набагато швидше.
Натхнення Вам і всього найкращого. Добре діло робите!
З Повагою, Сергій | | | ілля
Місто: Kyiv | Додано: Wed 14 Feb 2007 00:23:47 EET
голодомор серед українського населення в Україні, на Кубані , Воронежчині та Білгородщині був організований російськими більшовиками у 1920-як відповідь на спротив російській окупації, 1930-х -як відповідь на масовий збройний опір політиці коликтивізації. у1946-додали ще один голодомор, щоб не підтримали УПА, як в Західній Україні. | | | олександр
Місто: київ | Додано: Thu 01 Feb 2007 17:04:11 EET
you.can.fly@i.ua | | | олександр
Місто: київ | Додано: Thu 01 Feb 2007 17:02:42 EET
всім хто має реальні контакти з українцями в усіх країнах світу та організаціями, які об"єднують українців за кордоном! всім, кому не байдужа доля України і українського народу! всім, хто розуміє важливість консолідації усіх українців! пропоную вам свою електронну адресу для розробки різноманітних проетків, пов"язаних із допомогою діаспорі. пишить і будемо творити! | | | | Кость | Додано: Wed 31 Jan 2007 15:51:33 EET
Зараз ведется робота по створенню російської "Просвіти". Але чогось немає ніякого матеріалу чи є вже вона? Може хтось відповісти мені? Ця просвітянська організація повинна зробити широкий український загал у Росії більш волелюбним та національно-свідомим. А як до цього питання ставиться великий пан ДУМА? Ще одне питання до нього: Як ви пан Дума захищаєте права російських українців? Чи взагалі ви їх захищаєте? | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed 17 Jan 2007 06:50:38 EET
Виявляється що кілерські структури спецслужб існували і у Владивостоці.
http://www.newsru.com/russia/11jan2007/ng.html
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | Didko | Додано: Tue 16 Jan 2007 06:50:28 EET
Генофонд України
Джерело: "Слово Просвіти", "Хата"
Декілька років тому мені вдалося витягти велику душевну, майже, сердешну занозу – жело: я реабілітував своїх батьків.
Ось історія моїх предків.
Мій прадід (по батьку), Петро, більше століття тому приїхав із Таврії на Донеччину з п’ятьма синами, чотири з котрих були вже одружені. Ця родина купила біля станції Сіль 100 га землі і, хліборобствуя на ній, почала обживатися.
Щоб читач зрозумів, яка була ця родина, як і що вона будувала, приведу своєрідну фізіологічну довідку представника генофонду: мій зріст 190 см., спірометрія легенів 6500см3, вага більше 0,1 тонни. Такими ж є мої діти, онуки, такими були і мої батьки та діди. Я не хвалюся, Що є, то є. Редактор газети «СП» бачив мене.
Продовжимо. Працювали мої родичи і вдень і вночі. У діда Романа було 12 дітей, у мого діда Кирила «лише» дев’ятеро. Своїми руками дід зробив невеличку цегельню (обжигову піч) і послідовно на протязі декілька років побудував кожному з синів по садибі. Доречі, на кожній цеглині було клеймо «БС» – брати Стешенки. Якими були ті житлові приміщення, наприклад, спальня на 10-15 осіб, або їдальня, можна тільки здогадуватися. У мого діда (з розповіді сестри) будинок «виходив» на вулицю 5-ма вікнами, у двір садиби він збільшувався сільхозприбудовами, такими як клуня, конюшня та інше. Згідно архівної довідки у хуторі Стешенків у 1926 році проживало 58 українців, з них 29 чоловіків. Вперше я побував на хуторі десь наприкінці 60-х років. Там ще жив «останній з магікан» Сашко Романівський в одній із кімнат розореного дома. Вразили мене тоді дві речі: висота кімнати та… величезне поле перед будинком вщент заросле колючками.
Трохи про землю. Хутір розташований на схилі долини, де протікає річка Бахмутка. На протязі багатьох років, мабуть, тисячоліть земля сповзала на городи хутора. Тобто, то було головне багатство мого роду – відомі на увесь світ українські чорноземи. Казали родичи, що на тих землях можна було нагодувати пів-Артемівська. А під землею – найбільше у світі родовище кам’яної солі.
Моя мати з родини Пісоцьких, хутір яких був розташований за декілька кілометрів, на протилежному східному схилі бахмутської долини. Корені цієї родини походять з Наддніпрянщини, бабця була козацького роду. (Ті корені затопив Дніпрогес). Якщо у діда по батьку було «лише» дев’ятеро, то у діда по матері «тільки» п’ятеро. Про стан їхнього господарства у минулому свідчать два приклади: учні агрономічної школи з сусідньої станції Яма (перейменоване у Сіверськ, доречі, тут жив автор знаменитого вірша «Любіть Україну» В.Сосюра) проходили пізнавальну практику на тому зразковому господарстві і німці- колоністи пропонували дідові поїхати до Німеччини для розповсюдження українського досвіду та давали йому свої рекомендації.
У 30-х роках ціх хуторян було розкуркулено, заслано у Сибір на кордон Красноярського краю, господарство пограбовано, хутір знищено, землі занедбано. Материного брата вислали до м.Архангельск. І, люди добрі, ви не повірите, але це факт: дядько отсидів 10 років, почалася війна і його…, як порядного працьовитого фахівця, засудили… ще на 10 років!!! Він відсидів 20 років, повернувся на Україну у 1951 році. Його жінка, глибоковіруюча чемна людина, добровільно поїхала за дядьком і майже чверть століття несла тавро дружини «ворога народу». Після смерті "людожера" Сталіна дядько звернувся до прокуратури з питанням, за що його було засуджено. Я бачив ті піваркуша відповіді, яку він отримав, де було всього п’ять рядків - і в кінці - «…реабилитирован из-за отсутствия состава преступления». І ніяких, хоча б, вибачень! У дяді Шури були золоті руки, він переробляв збиті німецькі літаки «месершмідти» на … морські катери, ремонтував будь-які автомашини. Пам’ятаю, як він, працюючи механіком в гаражі, приладнав двигун від американського "форда" до старенького колгоспного трактора, котрий потім очищав м.Сніжне від сніжних заносів. Привчив дядько і мене до слюсарства. Ну, хіба це не золотий фонд нашої нації?! На його честь я назвав свого сина Олександром.
Але ж, повернемося до історії батьківського хутора. Майже усіх хуторян було розкулачено. Мати розповідала, що, при виселенні їх подружжя, чекісти стягали з неї кожуха, яким вона обгортала свою дитину (мою старшу сестру 1928 року народження). Донька починала плакати, потім знов стягали, плакала сестра. І так декілька разів. Трирічне дівчисько відвоювало таки кожуха від… Я не знаю, як назвати тих істот, що відсилали родину до північного кола і стягали з дитини єдиного кожуха.
Хоча б одна довідка з Росії, де передостаннім рядком зафіксовано «…дочь – Валентина, 3г. (На момент применения репрессии) » !! Вдумайтеся, люди, 3 (три) роки!!! «На момєнт прімєнєнія рєпрєсії». Як не судити той, вибачте, цей ще, існуючий й досі злочинний режим! Зверніть увагу на бланк довідки з Пермі: «комсомольський проспект, Свердловське відділення» ! А який тон: «…глава кулацкого хозяйства»!!! А тім молодятам було 23 і 27 років. І хоча б краплинка, не вибачення, (де вже там), а співчуття «старшого брата».
Після розкуркулення, заслання та знищення хуторян сюди завезли з Росії та Донеччини російську бідноту. Проголосили організацію комуни. Назвали її незвичайною для селян назвою «Сакко та Ванцетті». Ця назва є свідком живучості системи, є й до цих пір на мапах Донбасу. Комуна проіснувала приблизно 1,5 року, розпалася, майно та сільськогосподарче обладнання розтягли, будівлі по цеглині розібрали. Частково цеглу використовували для побудови маленьких хаток. Залишилось від дідів зараз 3 добрячих погреби, та 2 колодязі. Всі викладені знаменитою іменною цеглою. Дещо використовують сьогоднішні дачники. Під час відвідин-оглядин нашою родиною залишків хутора до нас вийшла з холупки представниця «нових господарів», вдягнена у куфайчину, на якій було безліч різнокольорових латок, як на тій російській ковдрі з клаптиків. Мати, пам’ятаю, промовила: «Які вони приїхали, такими і залишилися», а сестра, мешканка Росії, додала «Такими были бы и мы тут. Спасибо товарищу Сталину, что освободил нас от этой земли!». Який відвертий, але ж страшний вислів! Відірвав всеж від землі «товарищ», закинув на чужину, лишив рідної мови, віри, ще й замість прокляття заробив подяку!
Мою родину вислали майже під полярний круг - «милуватися північним сяйвом». Через деякий час вони втікли звідти. Мовчки, щоб не видати себе, дісталися до м.Горький, де потайки, тимчасово перебували у однієї теж репресованої раніш людини. Батько з картоплини вирізав печатку, «виправив» собі документ і через якусь сільську артіль влаштувався на станко-будівельний завод «Фрезер», де працював слюсарем, а потім виріс до механіка цеху. Про здібності молодого хуторянина–хлібороба досить навести один факт. У 1945 році йому дають звання офіцера, на допомогу дають півтора десятки слюсарів-солдатів, і відряджають на заводи Німеччини для вивчення, демонтажу та відправлення до Союзу нової німецької станко-техніки. Зберігаю його лист-трикутник, в якому він пише з Берліну про передачу їхньої зони американцям. Не втік, ховаючись, від енкаведістів мій батько, повернувся до своєї родини. Хіба це не відмінний генофонд українства. Нажаль, раптово батько захворів, через відсутність ліків помер і був похований не «в рідній стороні».
Я народився у «Горькому» місті (зараз повернута назва Ніжній Новгород), добре що не в «Саках». Горьке місто запам’яталось нашій родині ще й голодом. Щоб я не вмер від нього, мати вимушена віддати мене у так званий "дєтдом", де я пройшов добрячу життєву школу. Вперше я наївся хліба 20 травня 1947 року. Сестра на іспитах у школі падала від виснаження. Мати тяжко захворіла від праці у ливарному цеху. І врешті-решт ми, майже, попхалися на Україну. Єзуїтські закони того часу забороняли «ворогам народу» повертатися у рідні міста, навіть області. Розпорошені родини Стешенко – Пісоцьких зачепилися на самому краєчку України, тобто обрізаної України, та що була, як співається у нашому гімні: «…від Сяну до Дону». У Сніжному я став шахтарем. Вивчився. Потім у м.Торез виріс до керівника шахти. Мені, як представнику генофонду не соромно доповісти, що шахта стала зразковою у комбінаті, у мене не загинула жодна людина на протязі, майже, десятиліття, не було жодного вибуху газу, хоча й працювали як у пороховій діжці.
Десь я чув або читав, що у людини на генетичному рівні викарбовується родинна пам’ять. Ця пам’ять ледь-ледь жевріє у якійсь клітинці мозку, а потім всеж-таки, просинається і стає провідним стимулом, напрямком у поведінці людини. Прийшов і мій час. Народжений у Росії, мешканець зросійщиного Сходу (не так склалося історично, а зроблено злочинним режимом), вирішив оволодіти рідною мовою. Користуючись нагодою перебування на лікуванні, в Західній Україні, я переходив на спілкування українською мовою. Я такий вдячний нашим західним братам за те , що вони зберегли та примножили те мовне та духовне багатство, з якого я черпаю й до сих пір творчу наснагу. Працюючи на виборах 1999, 2002 роках у територіальних комісіях, я був єдиний (!) з 25 членів міст Сніжне, Торез та Шахтарського району, хто спілкувався українською мовою.
Доречі, коли я вдруге (першого разу мене «отфутболили») взявся за реабілітацію батьків, то написав запити до архівів, судів, СБУ, адміністрацій міст, районів тільки державною мовою. І від кожної (!) сучасної чиновницької худоби я одержував відповіді чорномирдінською. Приходять конверти з листами. Адреси – українською, штамп на листах – українською, герб – тризуб, а відповідь – іноземною! Засідання реабілітаційної комісії я зобов’язав проводити державною мовоюі. Перед комісією я поставив 4 питання: реабілітацію батьків та сестри, назвати чи адміністративну, чи партійну структуру, винну у злочині, повернути історичну назву хуторів, сплатити спадкоємцеві куркуля грошову компенсацію. Комісія навіть не розглядала питання «хто винен», відмовила у поверненні історичної назви хутору (є архівна довідка, я демонстрував речовий доказ – цеглину «БС» засновників хутора), посилаючись на необхідність проведення законного референдуму. Який абсурд! Чи був референдум у 30-му році? Хіба можна зібрати розпорошений, розвіяний по просторах імперії родовід? Чи потрібен завезеним чужинцям цей референдум? Це питання дуже нагадує сучасне становище з народним майном олігархів – грабіжників: повернення награбованого! Тільки демократичним шляхом?!, по закону!, через суд! Який там ваучер?! За незбережене, розграбоване майно, я , спадкоємець куркуля, одержав образливу компенсацію у сміхотворному розмірі… 112 грн 50коп!!! На ці гроші – гроші я вирішив справити Божу службу по майже знищеному українському роду у Українській Церкві, обійшов міста Сніжне, Торез, Шахтарськ і … ніде не знайшов української церкви! Вимушено пом’янув родичів у одній з російських церков московського патріархату.
Хіба це не геноцид нації у якої відрубані основні корені і викрадено майно, переселення, відрив від рідної землі, заборона рідної мови, винищення релігії?! Цей геноцид продовжується.
При розвалі імперії зла пограбовані всі, навіть діти, вкладники так званого державного ощадбанку.
Ще одна древньо-сучасна історія садиби мого діда. Мати розповідала, що поруч з городами у них стояла скіфська баба. Місцеві сучасні мешканці хутора свідчили мені, що недавно на хуторі були розриті 2 скіфських кургани. Я звернувся до місцевого Артемівського краєзнавчого музею за поясненням. Але ж, кріпка радянська влада! Музей мовчав. Вдруге звернувся. Знову мовчання. Тільки після 3-го звернення, у якому я попередив, що подам до суду (вказав статтю Закону про звернення громадян) і зафіксував юридично дату звернення і відповіді, музей, нарешті, «розколовся». Виявилося, що тут були поховання наших предків майже 3-х тисячолітньої давнини. Після експедиції під керівництвом бувшого директора музею залишилися величезні ями. Ніяких табличок, схем, макетів! Це ж, майже, ровесники єгипетських пірамід!!! Тут би музей, туристичний бізнес! Знищено! Яка там баба! Якщо нема господарів землі, кому вона потрібна, хто буде знати, де воно поділося. Нічого святого! За копію матеріалів розриття на наших городах, мені… запропонували сплатити! Вандали!
Занедбано і кладовище біля хутора. Залишилися тільки холмики від могил моїх предків та бур’ян. Бур’ян, бур’ян. Філософський бур’ян!
Для увічнення усіх «і мертвих і живих та…» вирішив посадити на теренах хутора 5-ть дубів. Звернувся до Артемівського філіалу Інституту садівництва (пос.Опитноє) на замовлення дубів, написав для чого, поклав навіть зворотній конверт. Але ж і тут кріпка радянська влада! Відповіді не одержав.
Діди. Дуби. Пригадалися вірши нашої геніальної поетеси Ліни Костенко:
І тільки при людях, мабуть,
Дерева дубіють від жаху,
Бо кращих із них повезуть
Ні за що, ні про що на плаху.
Звернувся до Бога. Бог милостивий.
Відпочиваючи у Святогіррі, я по сумісництву, у вільний від процедур час, як трудник, будував у монастирі (зараз Лавра) церкву. У її фундаменті на третьому ряду, пам’ятаючи християнську Трійцю, змонтував під вівтарем у напрямі на хутір (кут східної частини фундаменту) родову цеглину «БС». Цеглина як символ відродження. Наріжна. Все це зроблено з благословення керівництва монастиря. Оригінальна, як на мене, назва цієї церкви – «Всіх святих в землє російськой просіявших».
Я пишу цю статтю під впливом свого виступу на мітингу при відкритті меморіальної дошки у Донецьку на честь репресованих та жертв голодомору. Пишу при запаленому недогарку свічки, яка там горіла. Вважаю, що вогонь її не дозволить забрудненню статті кривдою та злом, а полум’я висвітлить шлях злагоди та порозуміння між людьми.
Представник українського генофонду Стешенко Р.Г.
| | | | Валерий99 | Додано: Tue 16 Jan 2007 06:25:56 EET
Я вважаю що треба обмінюватися посиланнями на україномовні сайти, та поширювати їхню авдиторію. Будь ласка завітайте до сайту ХАТА. http://hata-nm.org.ua/index.php
Там йдеться про долю українців Донеччини у самій Донеччині. | | | | freeukraine | Додано: Sun 14 Jan 2007 20:55:34 EET
www.freeukraine.com - стрічка новин нового формату! | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat 13 Jan 2007 07:36:19 EET
Цілком можлива версія хто і чому убиває українських активістів у Росії. Спочатку преса пише антиукраїнські наклепи, а потім з"являються "месіанські" друз'я із спецслужб, які "рятують" Росію. Передрук сайту "Свобода".
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------------------
«Эскадроны смерти»: существует ли лицензия на убийство
Автор "Новой газеты" полагает, что нашел ключ к разгадке громких нераскрытых преступлений постсоветского периода. Фото с официального сайта общества «Мемориал» Олег Кусов
12.01.07
В «Новой газете» опубликована статья под заголовком «Запасные органы», в которой утверждается, что к совершению громких терактов и убийств последних 15 лет причастны бывшие и действующие сотрудники российских спецслужб, армии и милиции. Автор статьи журналист Игорь Корольков ссылается на имеющийся в распоряжении редакции документ, который, по утверждению издания, является секретной инструкцией спецслужб России, санкционирующей убийства «в интересах государства».
Российские спецслужбы создали структуры для исполнения внесудебных приговоров, утверждает в своей статье обозреватель «Новой газеты» Игорь Корольков . В газете приводятся выдержки из документа, который, по мнению его автора, позволяет объяснить десятки терактов и убийств, совершенных на протяжении последних 15 лет на территории России и в других странах. На документе нет подписей и иных идентификационных признаков его составителей.
Принявший сегодня участие в программе Радио Свобода «Час прессы» автор материала в «Новой газете» рассказал нам о том, как документ попал в его руки:
- Я могу сказать только, что эта инструкция попала, видимо, от человека, который имел доступ к обладанию такой инструкцией. Насколько она секретна, я могу судить по такому факту. Однажды ко мне обратился один из сотрудников спецслужб, который обладает достаточно высокой степенью допуска, который слышал о существовании такой инструкции и пытался ее получить, но ее ему не дали. Поэтому он обратился ко мне с просьбой ознакомить его с этой инструкцией.
- Это говорит о том, что даже те, кто имеет доступ к секретным документам, далеко не все имеют возможность ознакомиться с ней. Человек, который передал, видимо, [ происходит ] из каких-то достаточно высоких инстанций, не смог смириться с тем, что происходит, прекрасно понимает, к чему ведет существование такой инструкции и существование структур, которые созданы во исполнение этой инструкции.
- Те фразы (в тексте «документа» – РС), в которых говорится о том, что [ можно ] осуществлять внесудебные расправы на основании законодательства Российской Федерации - это чистое лукавство. Нет в законодательстве ничего такого, что позволяло бы приводить приговор в исполнение вне суда. По конституции только суд может установить вину человека и определить его наказание. А вне суда кто это делает? Начальник отдела? Начальник управления? Начальник службы? На каком уровне принимаются решения убить? И каких доказательств, каких аргументов достаточно для того, чтобы принять такое решение? Это произвол.
Бывший руководитель подразделения по борьбе с терроризмом центрального аппарата ФСБ Владимир Луценко считает статью в «Новой газете» наивной:
- Тут полный набор такой вот детской непосредственности, попытка создать сумасшедшую страшилку, чтобы мы все вздрогнули, испугались, неизвестно куда побежали. Смесь происшедших трагических событий на территории нашей страны - и Холодов, и взрывы домов, и Литвиненко, и Политковская, и все это вокруг спецслужб. А вот на фига сейчас офицерам бывшим или теперешним заниматься вот этой мурой?!
- Было сталинское время. Вколотили идеологию в головы людей, страх был. Было судоплатовское подразделение с безграничными возможностями. Оно совершило, по-моему, всего три операции, потратив огромные деньги - убили по указанию Сталина Троцкого, Бандеру и еще там кого-то. А сейчас ребятам, офицерам, куда и зачем? тем более отставникам. Какой мотив должен быть? Деньги? Я что-то не вижу, чтобы так уж разжились. Или может быть за идею какую-нибудь? Может быть, за этого придурка в Куршевеле, который пропивает с девками наше народное достояние (имеется в виду задержанный французской полицией владелец «Норильского Никеля» Михаил Прохоров – РС)? За него надо голову класть? Не знаю. Очень трудно поверить про тайные организации каких-то непонятных людей, подставляющих свою голову, бегающих с пистолетами, убивающих кого попало. Вы можете себе это представить? Поэтому, конечно, наивная смесь всякой муры. Что ее обсуждать…
Лидер движения «За права человека» Лев Пономарев, напротив, убежден, что выход статьи Королькова является для российской прессы событием. По мнению Пономарева, у сотрудников спецслужб сегодня остаются мотивы для внесудебных расправ:
- Все начиналось с того, что были созданы, условно говоря, эскадроны смерти, которые убивали криминальных авторитетов. Я знаю, что так было. У меня тоже были свои источники информации. Мне с разных сторон говорили: да, отстреливали криминальных авторитетов. Это было все. Вот вам мотив.
- Сначала «в интересах государства» уничтожали так называемых криминальных авторитетов. Я не буду говорить о том, что это незаконно, внесудебно - все это понятно. Кроме того, и здесь могли ошибаться (убивать людей, ошибочно принятых за представителей организованной преступности – РС).
- Очевидно, что чем дальше, тем больше ошибались. Появлялись просто экономические заказы. Под видом криминальных авторитетов убивали предпринимателей, которых просто заказывали другие предприниматели. Вот вам второй мотив - устранение конкурента с экономического поля. Но при этом делали это, конечно, за деньги.
- Потом есть идеологический мотив, бесспорно. Была убита Галина Старовойтова. Более или менее [ ее дело ] расследовано. Исполнители найдены. Так сами исполнители (заказчик не найден) были идеологически настроены на убийство Галины, это было видно. По многим ремаркам в ходе судебного расследования и по другим материалам, с которыми я был знаком по прессе, видно, что они ее ненавидели. Когда люди ненавидят, для них убийство не является событием, они позволяют себе выполнить и такую работу, которую «требует душа». Вот вам, пожалуйста, третий мотив - идеология.
- Четвертый мотив тоже идеологический, но немножко другой. Это мотив «наведения порядка». Когда люди думают, что надо «навести порядок в стране», они [ представляют себе, что ] обладают неким мессианским духом: либо они наведут порядок в стране, либо никто. Убивать они привыкли и умеют ; они убивают тех, кого считают врагом страны, врагом нации и так далее. Можно предположить, что такого рода убийства могли совершаться в отношении политических оппонентов этой власти.
http://www.svobodanews.ru/Article/2007/01/12/20070112180042787.html
| | | Віктор
Місто: Черкаси | Додано: Fri 12 Jan 2007 23:33:34 EET
Випадково знайшов ваш сайт. Приємно здивований, особливо українською мовою.
Вітаю земляків зі Старим Новим роком!
Хай вам щастить! | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri 12 Jan 2007 05:32:03 EET
Президент Путін зустрівся із правозахисниками і обговорив закон про НКО. Питання: що таке НКО? Неправітєльствєнниє ... Організиции, а що означає К?
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------
Наталья Меликова
«Вас ввели в заблуждение, господин президент»
Путин узнал много нового о неэффективности закона об НКО
Элла Памфилова попросила президента защитить российские НКО от ретивых бюрократов.
Фото Александра Шалгина (НГ-фото)Вчерашнее заседание собственного Совета по правам человека президент начал очень уверенно. «По той информации, которой я располагаю, не оправдались опасения, связанные с возможным наступлением власти на неправительственные организации. Жизнь расставила все по своим местам. У меня нет данных, что какие-то организации столкнулись с неоправданной бюрократией», – обратился к членам совета Владимир Путин. Информация главы государства была далека от истины. В Екатерининском зале Кремля правозащитники объяснили Путину, что нарушаются права прежде всего маленьких некоммерческих организаций в регионах и сколько стоит российская НКО на черном рынке.
Руководитель совета Элла Памфилова, долго подбирая слова, словно боясь сказать что-то лишнее, говорила о множестве громоздких подзаконных актов и о том, что их надо существенно перерабатывать. «С этим соглашаются даже специалисты Росрегистрации», – сослалась на авторитетный источник Памфилова. Правозащитница с некоторым надрывом в голосе, но все-таки сохраняя спокойствие, стремилась сообщить президенту обо всем и обо всех – защите прав детей, журналистов и заключенных, а заодно с ними упомянула про тенденцию «по ограничению нашей властью митингов и шествий», что воочию можно было наблюдать на июльском саммите G8. И лишь к концу спича Памфилова не смогла сдержать нахлынувших эмоций. Недавние поправки в закон о выборах, запрещающие критику соперника на телеэкране, глубоко взволновали главу Президентского совета по правам человека. «Ребята, ну так же нельзя завоевывать избирателя!» – вскричала Памфилова. «Некоторые вообще выезжают за счет вашего авторитета», – посмотрела она на президента, но, похоже, не нашла поддержки. «Нет уж, нужна конкурентная среда, – подвела, наконец, черту Памфилова, а потом жалостливо произнесла: – Вот извините, вроде все сказала. Передаю слово Сан Санычу». «Сан Саныч» Аузан, президент института национального проекта «Общественный договор», говорил уже по конкретной проблеме, а именно о положении некоммерческих организаций. Президент, как говорят в таких случаях, узнал много нового. Например, что новые законодательные процедуры создали барьер прежде всего для маленьких региональных организаций, о том, что возник теневой рынок услуг по регистрации НКО и что цены на регистрацию некоммерческих организаций на черном рынке на 40% выше, чем для регистрации организаций коммерческих, а занимает эта процедура в два раза больше времени. Более того, цена вопроса возрастает по мере удаления от столицы, а рекордсменом является известная своим отношением к правозащитникам Калмыкия, где для регистрации НКО нужно выложить от 45 тыс. до 70 тыс. руб. Глава государства также вряд ли знал (иначе он не стал бы делать бравурные заявления в начале заседания), что издержки российских НКО на составление отчетности после введения в действие новых поправок составляют от 2 до 6 млрд. руб. И более трети российских НКО готовы отказаться от новых проектов, потому что не могут сломать бюрократическую машину. Внакладе оказался и госбюджет. «Создатели закона ввели вас в заблуждение, господин президент. Вас и Федеральное собрание, говоря о том, что бюджет не понесет дополнительных потерь в связи с введением нового порядка проверок некоммерческих организаций», – привел самый сильный аргумент Аузан. По его словам, только на проверки НКО государство теперь будет вынуждено потратить в 20–30 раз больше, чем распределяется в качестве грантов.
Аузан предложил президенту три варианта: ничего не делать («нет ничего хуже, чем требовать исполнения закона, который нельзя исполнить»), выделить дополнительные деньги из бюджета, в том числе на гранты для НКО («но что такое честный конкурс, непонятно») или «как можно скорее» внести поправки. В запасе у правозащитника был еще один убийственный аргумент: от того, будет ли реализован общественный контроль за выборами (читай: будет ли вынесен общественными организациями положительный вердикт), будет зависеть в том числе и «легитимность перехода, который будет происходить, и легитимность новой власти». Учитывая, что Путин в ходе совещания не скрывал, какую серьезную роль должны играть общественные организации в ходе предстоящих избирательных кампаний, заявление правозащитника можно считать ультиматумом власти.
На выступление Аузана президент, конечно, отреагировал: «Допускаю, что инструкции могут быть излишне обременительными с точки зрения отчетности. Я почти уверен, что вы правы. Когда чиновники берутся за дело, они думают, чтобы им самим было комфортно, а не потребителям услуг. Конечно, я дам поручение. Прямо сегодня. Чтобы МЭРТ и другие ведомства провели такие консультации. Я бы вас попросил сформулировать в письменном виде ваши предложения, чтобы разговор был предельно профессиональным и конкретным». – «Уже сформулировали», – с нескрываемым удовольствием ответил Аузан.
http://www.ng.ru/index1.html
| | | Сергій
Місто: м. Лебедин | Додано: Thu 11 Jan 2007 14:59:50 EET
Шукаємо земляків з міста Лебедин, Сумської області. Заходьте на наш сайт. Читайте останні новини міста на сайті: http://lebedynpress.com.ua/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat 06 Jan 2007 17:54:46 EET
Внесено зміни у закон про міграцію.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------
Владимир Путин подписал новый закон о миграции
Президент России Владимир Путин подписал в субботу, 6 января, закон, расширяющий полномочия государства в сфере миграционной политики, передает РИА Новости.
Закон восстанавливает полномочия правительства устанавливать квоты на временное проживание на территории РФ иностранных граждан, прибывших без визы, а также право аннулировать выданные разрешения на временное проживание в порядке, определяемом правительством РФ.
В законе оговаривается возможность выдачи разрешения на временное проживание без учета установленных квот в том случае, если иностранный гражданин участвует в государственной программе добровольного переселения в Россию соотечественников.
Разрешение распространяется и на членов его семьи, переселяющихся вместе с ним. При этом закон предусматривает возможность участия данной категории граждан в трудовых отношениях на льготных условиях.
Напомним, что закон "О внесении изменений в федеральный закон "О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации" и о признании утратившими силу отдельных положений федерального закона "О внесении изменений и дополнений в некоторые законодательные акты Российской Федерации" был принят Госдумой 22 декабря и одобрен Советом Федерации 27 декабря 2006 года.
http://www.lenta.ru/news/2007/ | | | RN
Місто: РФ | Додано: Fri 05 Jan 2007 18:25:58 EET
Це ж якого розміру потрібен вимірювальний прилад, щоб поміряти рівень нижче згадуваної "субстанції" в сувереннішій з демократій ?..
RN
Читайте дотепне та непафосне визначення провозахистного руху з вуст кандидата в омбудсмени України.
----------------------------------------------------
Євген Захаров: Промова з нагоди вручення нагороди „За інтелектуальну відвагу”
додано: 03-01-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1167838083.html
Промова
23 грудня в Палаці Потоцьких у Львові
з нагоди вручення нагороди незалежного культурологічного часопису „Ї”
„За інтелектуальну відвагу”
Вельмишановні пані і панове!
Отримання цієї нагороди – велика честь для мене, і я щиро дякую капітулі журналу „Ї” за їхній вибір. Вістка про це рішення спонукала мене до рефлексій – чому саме мене нагородили, і я хочу поділитися з вами своїми висновками.
Перше, що спало на думку, – відзначили мою послідовність. Усе життя, ще з дитинства, я збирав, обробляв і розповсюджував інформацію. Колись це був самвидав – я бажав знати, що справді було в нашій країні, оскільки шкільні уроки історії ХХ століття були суцільною брехнею, а я бажав читати те, що ховали. Згодом самвидав перейшов в тисячні наклади, інформації побільшало, але все одне багато що засекречувалося, і при цьому абсолютно безпідставно. Але ж без свободи інформації ніколи не буде свободи слова: непоінформованій людині просто нема що сказати. І тому я багато уваги і зусиль приділяв і приділяю збільшенню відкритості і багато воював проти незаконного засекречування. Тут діє проста презумпція: чим більш відкритою і прозорою буде влада, тим менше буде зловживань і корупції. Чим більше відкритими будуть, скажімо, місця позбавлення волі, тим менше можливостей для зловживань і незаконних дій посадовців.
Другий результат моїх рефлексій наступний. Мабуть, мої мудрі друзі з часопису „Ї” розуміють, що для постійної праці в правозахисті потрібна таки певна мужність. Бо які б локальні успіхи не були, в кінцевому рахунку ти приречений на поразку, оскільки порушення прав людини будуть завжди, вони тільки можуть змінити свій характер. Просто така природа будь-якої держави: намагаючись зберігати порядок і стабільність, піклуючись про безпеку, вона завжди вагітна порушеннями свободи людини, намагаючись надмірно регламентувати геть усе. Колись я показав Ларисі Богораз, одному з найближчих мені людей, фірмовий знак нашої організації – Харківської правозахисної групи: шлях, який ніколи не закінчується, терези, символ правосуддя, літера „Рсі” – символ души в психології... „Женя, це надто складно, усе значно простіше”, – сказала Лариса, – „згадай „Пейзаж” Олександра Галича”. І прочитала:
Все было сумрачно и серо,
и лес стоял, как неживой,
и только гиря говномера
слегка качала головой.
Не все пропало в этом мире,
хотя и хрен ему цена,
покуда существуют гири
и виден уровень говна.
І справді, говномер – це точна метафора правозахисту: спостерігати за рівнем експансії держави в зони свободи, передбачати загрози, які існують, і сповіщати про них urbi et orbi, щоб суспільство не захлинулося в цих хвилях.
І нарешті третє. Участь у правозахисному русі допомогла мені вирішити проблему власної ідентичності. За часів СРСР я не міг ототожнювати себе з жодною спільнотою. Нещодавно я подивився чудовий документальний фільм Михайла Ткачука „Загадка Норильського повстання”. Левова більшість учасників цього повстання були українцями. У фільмі дуже виразно проявився отой „вірус непокори”, спрага свободи, бажання вільно чинити власною долею, яке є таким сильним саме в українців. Цю ж спрагу я бачив у шістдесятників, вона була пружиною подій восени 2004 року. Доля подарувала мені щастя бути знайомим з Зиновієм Антонюком, Миколою Горбалем, Євгеном Грицяком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською, Мирославом Мариновичем, Євгеном Сверстюком і багатьма іншими, через них я закохався в Україну, українська мова поступово стала рідною, і я з радістю спілкуюся українською мовою – мовою свободи.
Дякую за увагу. Вітаю вас з Різдвом і Новим Роком, зичу усього самого доброго в 2007 році!
Фоторепортаж з вручення нагороди дивіться тут
http://maidan.org.ua/gallery/album44?&page=3
http://maidan.org.ua/gallery/album44?&page=4
| | |
|
Гостьова книга 
