Священный синод РПЦ в ответ на прибытие в Киев двух экзархов Вселенского патриарха, решил частично разорвать отношения с Константинополем, а по-сути – Московский патриархат объявил войну всему мировому православию

С конца августа 2018 года удельный вес церковных новостей в информационном потоке дорос до категории стихийного бедствия или социальных потрясений, как это обычно бывает после налета урагана или повышения цен на алкоголь. Мхатовские паузы патриарха Константинопольского Варфоломея в вопросе предоставления автокефалии Православной церкви на Украине чередовались с конкретными и четкими (через «о») заявлениями Легойды (Владимир Легойда – председатель Синодального отдела РПЦ по взаимоотношениям с обществом и СМИ. – Ред.) принять жесткие меры по отношению к иерарху №1 в православном мире. С момента прибытия в Украину константинопольских экзархов до созыва внеочередного заседания Священного синода РПЦ 14 сентября в воздухе витала интрига, что это будут за жесткие меры: патриарх Кирилл вызовет патриарха Варфоломея на дуэль с обещанием сделать из него телячью отбивную или, наоборот, начнет бомбить Воронеж?

Как следует из текста заявления, принятого Священным синодом, жесткие меры в первую очередь будут направлены на Воронеж. То есть, патриарх Кирилл, чей титул проблематичен просто потому, что патриаршество Москве в далеком 1589 году было учреждено обманным путем, с 15 сентября прекращает поминать патриарха Варфоломея за богослужениями. На церковном языке это можно было бы назвать расколом, но со стороны самих раскольников нет обоснования своей позиции обязательными ссылками на догматы, каноны и другие предметы религиозных споров, обычно содержащиеся в Священном писании.

Есть лишь повторение мантры о канонической территории и ее границах. Не подходит под определение раскола и половинчатость разрыва церковных отношений: теперь нельзя поминать имя патриарха Варфоломея всуе, но служить с другими представителями Константинопольского патриархата вполне возможно. Иначе тогда придется настолько отделяться от всего остального религиозного мира, что под санкции попадут все мощи и священные артефакты, исправно доставляемые с канонических территорий Константинопольского патриархата. На такой глубокий раскол князья Церкви пойти не способны.

Достаточно взглянуть на их лица: типичные владельцы шубохранилищ, выращенные в советское время типажи, для которых обычно нет никакой разницы, чем заниматься в жизни: быть завхозом в футбольном клубе «Зенит» или руководить академической филармонией; возглавлять РЖД или заниматься поставками благодатного огня спецрейсами; кататься на горных лыжах в Швейцарии или восседать на патриаршем престоле. В последнем случае и то и другое вполне можно совмещать, для этого нужна только нерефлексирующая паства, которой все равно, каким мощам поклоняться.

Церковно-территориальный конфликт при всей своей предсказуемости конечного результата интересен небольшими деталями, которые усиливают оппозицию «дипломатический протокол – подворотня» и превращают скучные разборки между странно одетыми и архаично говорящими людьми в красочный сериал.

Достаточно посмотреть на присланных патриархом Варфоломеем двух экзархов на Украину: архиепископа Памфилийского Даниила из США и епископа Эдмонтонского Илариона из Канады. Каждый из них – это молодой Папа с волевым взглядом, начитанностью, хорошим образованием и честно написанной кандидатской в стенах духовной академии. Если патриарх Варфоломей специально выбирал их по внешним критериям, то за ним необходимо признать мастерство троллинга.

Кого может противопоставить этим симпатичным экзархам Московская патриархия? Только епископов с мутными глазами, о которых классик сказал: «жандармы с епитрахилями на шеях». Достаточно взглянуть на Варсонофия Судакова, Илариона Алфеева или Питирима Волочкова (архиепископа Сыктывкарского). Все архиереи Русской православной церкви повторяют одну и ту же жизненную траекторию: сначала служат денщиками у какого-нибудь церковного князя, стирая ему носки. Затем идут на повышение, поступая в духовные заведения. Автоматом получают хорошие оценки в семинарии, защищают сворованную или написанную литературным негром кандидатскую по богословию и затем сами становятся епископами: со штатом денщиков и массажистов. Таковы, например, архиепископ Верейский Амвросий Ермаков (из обслуги патриарха Алексия II) или другой, «главный по молодежи», епископ Выборгский Игнатий Пунин (из обслуги патриарха Кирилла). Когда жандармы с епитрахилями грозятся навести кругом «Третий Рим» и «Русский мир», по их лицам сразу видно, что единственное на что они способны, это безостановочно ходить крестными ходами вокруг Курского вокзала.

Джерело

А ось оцінка рішення синоду РПЦ з точки зору Української Православної Церкви Київського патріархату

Заява Прес-центру Київської Патріархії з приводу рішення Синоду РПЦ про розрив молитовного спілкування

14 вересня 2018 р. на своєму позачерговому засіданні Синод Російської Православної Церкви ухвалив рішення припинити молитовне поминання Святійшого Патріарха Варфоломія за богослужінням, припинити співслужіння з ієрархами Константинопольського Патріархату та припинити участь у роботі всіх органів, у яких головами чи співголовами є ієрархи Константинопольського Патріархату. Причиною такого рішення оголошено призначення Вселенським Патріархатом двох Екзархів у Київ в рамках підготовки до надання автокефалії Православній Церкві в Україні.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії повідомляє наступне:

1. Київський Патріархат оцінює рішення Синоду РПЦ як безпідставне, не виправдане ані з богословської, ані з історичної, ані з канонічної точки зору.

Припинення молитовного поминання одним Предстоятелем Церкви іншого Предстоятеля Церкви та розрив євхаристійного спілкування між ієрархами може бути виправданий серйозними порушеннями богословського характеру (проповідь та поширення єресі чи іншого лжевчення). Питання церковно-адміністративного характеру (призначення представників Вселенського Патріарха), навіть при наявності заперечень від іншої Церкви, повинно вирішуватися на церковно-адміністративному рівні, а не через розрив єднання у Таїнстві Святої Євхаристії.

Вчинивши так, Московський Патріархат фактично прирівняв зовнішню, мирську сторону життя Церкви, до сутнісної, таємничої сторони, прирівняв питання керівних прав та влади ієрархів - до єдності у Христі. Цим самим було ще раз доведено те, про що наша Церква свідчить багато років: у нинішнього керівництва Московського Патріархату «закрадається, під виглядом священнодійства, пихатість світської влади» (8 правило ІІІ Вселенського собору).

2. Хоча у Московському Патріархаті вважають Україну «своєю канонічною територією», насправді це не так. Вселенський Патріарх ніколи нікому не передавав своїх канонічних прав щодо Київської Митрополії. Привласнення у XVII ст. Російською Православною Церквою влади над Церквою в Україні відбулося не за приписом канонічних правил та є не дійсним, на що вказує згадане вище правило: «...Аби ніхто із богоулюблених єпископів не поширював своєї влади на іншу єпархію, котра раніше ВІД САМОГО ПОЧАТКУ не була під рукою його або його попередників, але якщо хто посягнув і насильно підпорядкував собі якусь єпархію, нехай її поверне, аби не порушувалися правила святих отців: нехай не закрадається, під виглядом священнодійства, пихатість світської влади. І щоб поступово, непомітно, не втратили тієї свободи, котру дарував нам кров’ю Своєю Господь наш Ісус Христос, Визволитель усіх людей.»

Відомо і очевидно, що від часу Оскольдового (середина IX ст.) та Володимирового (кін. Х ст.) хрещення, Русь-Україна мала канонічний та ієрархічний зв’язок зі Вселенським Константинопольським Патріаршим престолом, як зі своєю Церквою-Матір’ю. Відомо і очевидно також, що перший канонічно визнаний Вселенським Православ’ям Предстоятель Московського Патріархату був поставлений Константинопольським Патріархом Єремією ІІ наприкінці XVI ст., тобто на понад шість століть пізніше від часу утворення Київської Митрополії. З цього простого факту ясно, що Київська Митрополія ніколи не була і не могла бути ВІД САМОГО ПОЧАТКУ «під рукою» Московських Патріархів.

Таким чином посилання очільників РПЦ на те, що призначення Екзархів Вселенського Патріархату «порушує канонічну територію» Московського Патріархату є безпідставним. Навпаки, це Московський Патріархат протягом понад 300 років грубо порушує канонічні норми, зокрема 8 правило ІІІ Вселенського собору. А тому саме його дії, а не дії Константинопольського Патріархату, підлягають канонічному осудженню.

3. Дотепер одним з головних мотивів для єпископату, духовенства, чернецтва та мирян РПЦ в Україні («УПЦ») зберігати свою підлеглість Московському Патріархату було переконання, що через цю підлеглість вони зберігають єднання з Повнотою Православ’я, з Помісними Православними Церквами. Ми не раз обґрунтовано заперечували такий погляд, однак особливо тепер всі згадані архієреї, духовенство, ченці та черниці і миряни мають усвідомити: залишаючись далі під владою Московського патріарха вони разом з ним розривають молитовне і євхаристійне єднання зі Вселенським Патріархом, а відтак не зберігають єдність Православ’я, а разом з РПЦ рухаються до повної схизми.

* * *
Висловлюючи підтримку дотеперішнім рішенням і діям Вселенського Патріарха і Константинопольської Матері-Церкви у справі надання автокефалії Православній Церкві в Україні, в тому числі призначенню для цього Екзархів Вселенського Патріарха у Київ, Київський Патріархат засуджує рішення Синоду РПЦ від 14 вересня 2018 р. Наша Церква молитовно бажає Його Святості Вселенському Патріарху Варфоломію та ієрархам Константинопольського Патріархату Божої допомоги у праці з відновлення канонічного порядку в Православ’ї, поставленого під загрозу заявами і вчинками керівництва РПЦ.

Прес-центр Київської Патріархії
14 вересня 2018 р.

Джерело


На світлинах: Предстоятель РПЦ патріарх Кирил (Гундяєв) очолив засідання Священного синоду, який ухвалив курс на церковний сепаратизм. Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Свято-Володимирський кафедральний патріарший собор УПЦ (КП) у Києві.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s