Митрополит Адріан
Митрополит Адріан

Поздоровлення від редакції «Кобзи» та регіональної громадської організації «Українці Москви»

Від редакції: Преосвященний Владико! Дозвольте щиро по-християнські привітати Вас з нагоди 70-річчя і побажати міцного здоров'я, радості, бадьорого духу і активної роботи на церковній ниві. Ви великий зачинатель української церковної справи у Росії. Вам уклін і подяка! Ми в редакції знаємо Вас багато років як провідного церковного діяча, високодуховну людину, патріота України, як болільника за кращу долю обох народів - українського і російського. Ви також маєте чудовий сайт «Єпархія», який багато розповідає християнам про завіти Христа, подвижників Церкви і про діяльність Свято-Троїцької парафії - зразкової християнської парафії у Росії, місця де і українцю і росіянину можна прихилити коліна і зігріти душу. В Церкві Ви приклад в усьому, і в розбудові стін храму і піднесенні душ парафіян до Бога. Ваша робота на «Кобзі» також покращила наш сайт, адже Ви завжди за мир і лад, проти інформаційних конфліктів, за єдність. Ваш авторитет незаперечний! Зрозуміти напрямок Вашої думки часто непросто, адже у Ваших словах є вища мудрість. В цьому і цінність Ваших порад, що часто виводять на питання: для чого живемо? Якщо немає любові і ладу, то навіщо все інше? А від основного питання і менші питання знаходять свою розв'язку. Ви знаєте, в українців непроста історія, нас ділили, вчили на чужий лад, переселяли, змінювали наш суспільний лад, тому відчувати єдність нам непросто. Ми в редакції вдячні Вам за науку бути єдиним народом. Пригадую, зустрівши Вас в аеропорту Торонто, я спитав у Вас, чи не боїтеся Ви бути у новій країні. Вашу відповідь я запам'ятав: боятися потрібно тільки Бога! Ось заповідь для всіх і на всі часи. Ще раз дозвольте Вас привітати від імені редакції! Многая літа!!!

Василь КОЛОМАЦЬКИЙ, раб у Христі, і вся редакція «Кобзи»

Преосвященний Владико Адріане!

Українці Москви щиро вітають Вас із ювілеєм, зичать здоров'я, натхнення, всіляких гараздів.

Владико, ще зовсім молодим Ви відчули своє покликання служити Богові й Людям. Ваше служіння набувало різних форм: від молитви до мулярської кельми, від сповідання віруючих до підняття дзвіниці, встановлення даху над церквою. Ви як вправний будівельник відбудували Свято-Миколаївський храм в с.Миколо-Яровня, Богоявленський собор у м.Ногінську. Як душ пастир заснували Православну гімназію, ліцей мистецтв, бібліотеку, безкоштовний медичний пункт, безкоштовні благодійницькі їдальні, в яких мали трапезу духовенство, хористи, прислужники, парафіяни, а також особливо бідні й знедолені люди. Парафіянам, які були позбавлені можливості самостійно пересуватися, возили гарячу їжу додому. Преосвященний Владико, Ви народилися в Україні, все життя пронесли любов до українських цінностей. Як цілком закономірний факт сприймається те, що в 1994 р.у Володимирському соборі м. Києва Ви були висвячені Патріархом Київським на єпископа Дніпропетровського і Запорізького, а затим призначені правлячим архієреєм Дніпропетровським і правлячим архієреєм Московським і Богородським. Від 1995 р. Ви є членом Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, з 2002 р. маєте сан митрополита. Ви удостоєні вищих церковних нагород УПЦ Київського Патріархату: ордена Святого Архістратига Божого Михаїла (1999 р.), ордена святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІІ ступеня (2004 р.), ордена Юрія Переможця (2006 р.), Святителя Миколая та інших церковних, а також державних і громадських нагород: ордена ІІІ і ІІ-го ступеня «За заслуги» перед Українською Вітчизною та ордена Українського Реєстрового Козацтва І-го ступеня «Кошового Запорозької Січі, Івана Сірка».Владико, Ви проводите активну громадську діяльність.

Ваше самовіддане служіння людям доповнювалося роботою в Московській обласній, Ногінській міській радах, депутатом яких Ви були. З 1998 р. Ви є членом Комісії людських і громадянських прав Світового Конгресу Українців. Ви представляєте українців Росії на Всесвітніх форумах, Світових Конгресах. Ваша активна, і в той же час виважена, громадянська позиція добре поєднується з талантом бути доброзичливою скромною людиною.

Дорогий Владико, бажаємо Вам на довгі роки зберегти наснагу для подвижницької роботи. Хай Господь тримає Вас у своїй опіці! Хай Вам щастить, Пане Отче!

За дорученням Ради Регіональної громадської організації «Українці Москви»

Співголова РГОУМ В.ГІРЖОВ,

Співголова РГОУМ В.СКОПЕНКО.

Біографія Митрополита Адріана

Митрополит Московсько-Богородський АДРІАН (Старина Валентин Єгорович) - народився у м. Дніпропетровську 13-го грудня 1943-го року.

З 1961 до 1963-го років він перебував на військовій службі у Ярославській області.

Повертаючись з армії, він заїхав до Свято-Троїцької-Сергієвої Лаври, що у Загорську і пробув там декілька днів. Познайомився з головним регентом Лаври і Академії, ігуменом Матфеєм (Мормильом), де брав участь у співах, а також з викладачем Духовної Академії, ігуменом Марком, який дав йому програму для вступу до духовних учбових закладів.

Але перші навчальні роки відбулись не в Росії, під Москвою, а у себе на Батьківщині, в Україні, у Дніпропетровську, в якому у 1967 році він закінчив Дніпропетровське музично-педагогічне училище. У 1973 році закінчив Київський державний педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет), нині це Київський Педагогічний Університет ім. М.Драгоманова.

І ось, з благословення Митрополита Київського і всієї України Філарета, зимою, у січні 1974-го року, він все ж таки поїхав навчатися до Загорська, але поступити на навчання йому одразу не вдалося, бо це були роки особливого атеїзму. Випускників ВУЗів в той час уповноважені у справах релігій Московської області контролювали і забороняли Канцелярії Духовної семінарії і академії приймати документи на навчання. Тому, за рекомендацією архімандрита о. Матфея, керівника двох хорів та Ректора Духовної академії Архієпископа Володимира (Сабодана, нині Предстоятель УПЦ МП) Валентин Старина відбув до Смоленської єпархії, де за декілька днів отримав дияконський сан, а через день і пресвітерський (ієрейський), Єпископом Смоленським і В'яземським Феодосієм (Процюком).Через три роки, коли він відбудував Свято-Миколаївський храм в селі Миколо-Яровня, де ним та за допомогою Владики Феодосія йому довелось провести електрику від ближнього села (3 км.), водяне опалення під дрова та вугіль, перекрити дах, підняти дзвіницю, заново поштукатурити і провести малярку стін, оскільки з-за течії даху від дощу стіни почали розсипатися. Також ним був привезений з м.Чехова Московської області древній іконостас, а також були побудовані кухня з їдальнею, невелика готель на 10 кімнат та підсобне господарство, яке складалось з декількох корів, кіз, овець та курей.

Ось чому Владика Феодосій прибував до цього храму протягом 1974-го - 1977-го років з високими гостями із-за кордону, які відвідували Руську Православну Церкву Московського Патріархату з Японії, на чолі з Митрополитом Феодосієм, делегацію яку супроводжував єпископ Австрійський Герман (нині Митрополит Волгоградський), Архієпископом Василієм Брюссельським і Бельгійським, велика делегація православного духовенства та паломників із Парижу, десятки професорів, доцентів та викладачів із Ленінградської духовної академії та багато інших.

У 1982 році, будучи ієреєм, він закінчив Ленінградську Духовну Семінарію, а в 1988-му ювілейному році, на честь 1000-ліття Хрещення Русі закінчив Московську Духовну Академію та захистив кандидатську дисертацію на тему: "Церковний хоровий спів в Руській Православній Церкві за тисячолітній період її існування Х-ХХ ст.".

Під час навчання на останньому курсі, по благословенню Святійшого Патріарха Московського Пимена (Ізвєкова), намісником Свято-Троїцької Сергієвої Лаври (м. Загорськ) архімандритом Алексієм (Кутєповим, нині Митрополит Тульський і Белєвський) він прийняв чернечий постриг з іменем Адріан (8-ме вересня 1987-го року).

Після Духовної академії у 1989 році ієромонах Адріан Патріархом Московським Пименом (Ізвєковим) на прохання Митрополита Крутицького і Коломенського Ювеналія був призначений настоятелем Богоявленського собору міста Ногінська Московської області із возведенням у сан ігумена, а влітку 1990 року - піднесений до сану архимандрита. Тут, у Ногінську архімандрит Адріан ще більше потрудився, як це було на Смоленщині або на інших парафіях Московської єпархії РПЦ МП, бо м.Ногінськ, тобто колишній Богородськ, був рідним містом Святійшого Патріарха Московського Пимена (+1990 р.).

Одночасно з відбудовуванням Богоявленського собору на його території було побудовано десять великих двох і трьох поверхових будівель, в яких були сформовані Православна, середня, загальноосвітня Гімназія, Ліцей мистецтв, бібліотека з читальним залом (50 тис. примірників), безкоштовний медичний пункт, дві безкоштовні благодійницькі їдальні, в яких щоденно годувалися до 1000 осіб. Окрім гімназистів - 360 осіб та викладачів - 80-т, в них постійно приймали страву духовенство, хористи, прислужники, бажаючі парафіяни, а також, особливо, бідні і нещасні люди, серед яких були й не рухомі. Тому для них був виділений спеціальний автомобіль при соборі, щоб до них на дім розвозити гарячу їжу с трьох і чотирьох страв. В них не питали, якої національності і яку віру вони сповідують, головна мета була - нагодувати немічних, інвалідів і сиріт, бо в цьому полягає Заповідь Христова.

Через рік, 23-го липня 1991-го року в Богоявленському соборі м. Ногінська відбулась перша зупинка зі святими мощами преподобного Серафима Саровського під час їх перенесення із Москви в Дівеєво (Н.-Новгородської області). Вся відповідальність була покладена на архімандрита Адріана, який був не тільки настоятелем собору, але й благочинним Ногінського району, ректором Православної гімназії і Ліцею мистецтв та Народним депутатом Московської обласної та Ногінської міської рад. В цих урочистостях приймали участь Святійший Патріарх Московський Алексій ІІ, Митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій та ще біля 20 архієреїв РПЦ МП. Зустрічали мощі в центрі міста Ногінська за 3 кілометри духовенство, біля 200 чоловік, а також ногінчани і паломники біля 50 000 осіб.

Після розпаду Радянського Союзу та появи незалежної України і Помісної УПЦ КП, серед української діаспори в РФ появилось бажання допомагати своїй Церкві із Москви.

Тому під впливом діаспори і маючи свою національну свідомість, архімандрит Адріан 27 грудня 1993 року був прийнятий до юрисдикції Української Православної Церкви Київського Патріархату.

6 лютого 1994 року, за Божественною літургією у Володимирському соборі міста Києва, він був висвячений на єпископа Дніпропетровського і Запорізького Патріархом Київським і всієї Руси-України Володимиром (Романюком), Митрополитом Київським Філаретом та іншими архієреями УПЦ КП.

8 лютого 1994 року єпископ Адріан був призначений правлячим архієреєм Дніпропетровсько-Запорізьким та Московсько-Богородським (Москва, Московська область та регіони РФ) Української Православної Церкви Київського Патріархату.

27 жовтня 1995 року Патріархом Київським Філаретом єпископ Адріан був піднесений до сану архієпископа.

1 лютого 1996 року, Дніпропетровсько-Запорізька єпархія була розділена на дві єпархії, після чого єпископ Адріан був призначений керуючим Дніпропетровською єпархією з титулом "Архієпископ Дніпропетровський і Криворізький".

9 грудня 2002 року він підноситься до сану митрополита.

Будучи Митрополитом Московським і Богородським, владика Адріан з весни 1995-го по 2011-й роки був постійним членом Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.

21 жовтня 2009 року на прохання Митрополита Адріана, Дніпропетровська єпархія була розділена на дві єпархії. Після її розділення він був призначений керуючим Криворізькою єпархією з титулом: «Криворізький і Нікопольський» оскільки Митрополит Адріан мав послух у Москві і в Росії з титулом «Московсько-Богородський», Росія.

Митрополит Адріан удостоєний вищих церковних нагород УПЦ Київського Патріархату: Орденом Святого Архістратига Божого Михаїла (1999 р.), Орденом святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІІ ступеня (23.01.2004 р.), Орденом Юрія Переможця (14.12.2006 р.), Святителя Миколая та іншими церковними орденами, а також державними нагородами, орденами ІІІ і ІІ-го ступеня «За заслуги» перед Українською Вітчизною і орденом Українського Реєстрового Козацтва І-го ступеня «Кошового Запорозької Січі, Івана Сірка».

З 1998-го року він є членом Комісії людських і громадських прав при Світовому Конгресі Українців (Канада, м. Торонто).

На сьогоднішній день церковна і громадська діяльність Митрополита Адріана поширена у Москві, Московській області та по всій Російській Федерації, не говорячи про українську діаспору в Канаді, США, Австралії, Західній Європі та Південній Америці.

Має державну прописку за місцем проживання у м. Дніпропетровську та у Москві.

Митрополит Адріан з Митрополитом Львівським Ігорем (Возняком) (УГКЦ) під час Х Конгресу СКУ у Львові
Митрополит Адріан з Митрополитом Львівським Ігорем (Возняком) (УГКЦ) під час Х Конгресу СКУ у Львові
Митрополит Адріан з Архієпископом Австралійським Петром (УГКЦ) під час Х Конгресу СКУ у Львові
Митрополит Адріан з Архієпископом Австралійським Петром (УГКЦ) під час Х Конгресу СКУ у Львові

На світлинах: Митрополит Адріан. Митрополит Адріан з Митрополитом Львівським Ігорем (Возняком) (УГКЦ) під час Х Конгресу СКУ у Львові. Митрополит Адріан з Архієпископом Австралійським Петром (УГКЦ) під час Х Конгресу СКУ у Львові.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s