lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков'я
Друк
Розділ: Українськ­і Церкви в Україні та в діаспорі
Ікона 'Святая Трійця'
Ікона 'Святая Трійця'

Бог-Трійця - Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий

Щойно повернулася з міста Ногінськ Московської області, де побувала на святкуванні Трійці (народна назва - «Зелені Свята») у Свято-Троїцькому православному храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату (http://eparhija.com.ua/). Були разом із сином.

Як повертались додому, усе думала-міркувала: як і про що буду писати. Перед тим, як взятись за роботу, заглянула у Вікіпедію: що ж то є наші Зелені свята? а видало ще й таку роботу пана Leonа (http://narodna.pravda.com.ua/authors/47cb4e213d6a0/).

Нічого не дізналась про цю особу, тільки те, що він із Тернопільскої області, автор більш як 100 статтей у народних блогах. Його стаття повноцінна, насичена фактами, тому наводжу її повністю, а свої враження від свята в Ногінському храмі Київського Патріархату додаю у кінці.

Із блогу пана Leonа. Згідно з Євангелієм, у день, коли з небес на Ісусових апостолів зійшли вогнянні язики Духу, апостоли заговорили різними мовами, щоб надалі здійснювати покликання йти до народів і проповідувати вчення Христове
У християнській символіці зелена барва так само символізує життя. Зеленими гілками і квітами на Трійцю прикрашають храми й церковне обійстя, а священики освячують оберемки зелені, що
Цікаво, що образ Трійці українці шанують ще з дохристиянських часів. Різдвяний трисвічник, що зветься "трійця", колядки про створення світу, гаївки-веснянки, троїстий знак на писанках свідчать про духовні знання наших предків, що на сьогодні майже втрачені. І, можливо, найцікавішим відгомоном стародавніх вірувань стали громадські звичаї взаємодопомоги, які трималися в українському суспільстві аж до середини ХХ століття. Найвідомішим із таких звичаїв є толока. Коли всією громадою село - котромусь із господарів - допомагало побудуватися чи засіяти поле. Як це пов'язане з ушануванням Трійці? Бог-Трійця - Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий у своєму взаємодоповненні навчають нас практикувати духовне знання у суспільстві, серед співгромадян. Суспільство стає правдивим тільки тоді, коли відкривається на внутрішність кожної індивідуальної особи, коли служить окремим особам, щоб вони змогли розвиватися до своєї повноти.

На Зелені свята в українців є звичай упорядковувати могили героїв, які загинули, обороняючи свою громаду і народ. Особливо цього дня вшановують невідомих і невизнаних, похованих у братських могилах - січових стрільців, вояків Української Повстанської армії та невідомих бійців армії Червоної, котрі загинули, визволяючи рідну землю від загарбників...

На Трійцю,чи Зелені Свята
в теплі купається земля.
Прибралась рясно наша хата
в зелене липове гілля.

В День Трійці у часи преславні,
в землі святій у давнії літа
, із неба Дух С
зійшов на учнів Господа Христа.

Збулось Христа священне Слово,
приніс Він втіху для людей.
Пізнали учні різні мови
у той благословенний день.

Той, хто прийняв Святого Духа,
святим дитям Господнім став.
І до Ісуса, як до друга,
молюсь, щоб світлу долю дав.
Автор - Юлія (http://www.pokrova.uacity.com/index.php?newsid=412)

У зелені свята - празник Трійці Святої - Татар-зілля, чебрець і любисток в хатах. У церквах молитви, хори псалми співають, Ладан, свічок вогні,
Славим Духа Святого, свято зелені, квітів, Нероздільної Трійці, Спаса Бога-Христа. Гілка липи пахуча нам кімнату вкрашає, Образи у квітках, мило й тихо в хатах.
У Зелені Свята люди Духа вітають, Що спустивсь із небес,
Автор - Михайло Севрук

Число «3» - це число Бога, число досконалості. Воно досить часто зустрічається у природі. Існують в ній три світи: тваринний, рослинний і світ мінералів. Є три стани води: твердий, рідкий і газоподібний. Є
З коріння виростає стовбур дерева, а потім і плід. Людська родина складається з батька, матері і дитини. Пропустивши сонячний промінь через призму,
Просте зображення ? схрещені дві риски: одна пряма, друга півколом зігнута (з двох виходить трійця).
А найпоширенішим в Україні знаком трійці є, звичайно, тризуб - головний елемент Малого державного герба України і знак княжої влади й держави Володимира Великого.

Використано матеріал за посиланнями:
http://maysterni.com/publication.php?id=22560
http://io.ua/672001
http://www.pokrova.uacity.com/index.php?newsid=412
про тризуб і трійцю
P.S. під кінець статті - вірш Iвана Бунiна (1893 рiк).

ТРОИЦА.
Гудящий благовест к молитве призывает,
На солнечных лучах над нивами звенит;
Даль заливных лугов в лазури утопает,
И речка на лугах сверкает и горит.

А на селе с утра идет обедня в храме:
Зеленою травой усыпан весь амвон,
Алтарь, сияющий и убранный цветами,
Янтарным блеском свеч и солнца озарен.

И звонко хор поет, веселый и нестройный,
И в окна ветерок приносит аромат...
Твой нынче день настал, усталый, кроткий брат,
Весенний праздник твой, и светлый и спокойный!

Ты нынче
, с трудовых засеянных полей, Принес сюда в дары простые приношенья:
Гирлянды молодых березовых ветвей,
Печали тихий вздох, молитву - и смиренье.

Ось така світла стаття українця Leonа з Тернопільщини.

Далі продовжу я, українка Катерина із Вінничини. Якщо Вінничина, Хмельниччина і частина Тернопільщини (не знаю, з якої частини пан Leon) становлять Поділля, то сьогоднішню розповідь про Зелені Свята вам повідають подоляни.

Отже, ми із сином їдемо до храму, що в Ногінську. Вірніше, їдемо на Зелені свята до Храму Київського Патріархату.

А ще вірніше, ми їдемо до митрополита Адріана.

Про те, що приїдемо, у храмі знали, і ми більше не попереджали. У Ногінськ прибуваємо запізно, під храмом - о 23.40. На третьому поверсі, у віконці матушки Римми - світло, і ми, зраділо, кричимо на те світло: «Матушка Римма! Матушка Римма!»

Світло вимикають, і ми гадаємо, що то йдуть нам відчиняти. Проходить якийсь час, і розуміємо, що то, мабуть, світло вимкнули, вкладаючись спати. Що робити? Телефонувати Митрополиту в таку пізню годину?

А який вихід? Не ночувати ж на вулиці?!

Телефоную. Відповідь маємо одразу ж. Нам відкривають.

Ніхто ще не спить. Послушник Сергій з Дніпропетровська фарбує стіни в новій частині храму, що Митрополит якраз цієї весни взявся розбудовувати. Диякон Станіслав з Митрополитом теж працюють, і матушка Рімма тут.

Нас гостинно приймають, частують, відводять до келії. Владика по-батьківськи наставляє, мовляв, щоб на другий раз, перед приїздом, обов'язково телефонували, щоб нас зустріли як належить і наперед усе приготували для наших гостин.

2 червня - Троїцька поминальна суббота

6.30 - перша служба .

Ще минулого нашого приїзду, Владика благословив мене співати на кліросі, що я й роблю. А в п'ятницю благословив на спів і сина.

У храмі є два хори. Один непрофесійний, другий - професійний.

Ми співаємо першу службу з непрофесійним хором. Але то тільки так називається - непрофесійний, насправді ж, то є професіонали по духу. У хорі співають дві монашки, які проживають при храмі, а ще прихожанки, котрі не тільки приходять на службу, а й допомагають храму своє працею. Реґент хору в кінці служби похвалила нас із сином. І нам, які вже 8 років співають у народній хоровій капелі, похвала милої пані, яка не розуміє українську мову, але розуміє українську Душу, дуже зворушлива, аж до сліз. І не тому, що нас похвалили, а від задушевності голосу та спілкування.

9.00 - друга ранішня служба.

Співають професіонали, з реґентом Оленою. Співаємо і ми із сином. Наставником дали мені Любов Петрівну, родом із Житомирщини, і вона мене і штурмує, і допомагає, показує пальцем на текст, підшуковує та відкриває потрібні книги й сторінки.

Після служби всі прихожани запрошені на обід.

Оселедці, які вдома приготувала і принесла повар, варені яйці, розсольник і макарони. Компот. Зовсім не багатий стіл, але такий гостинний і щедрий на тепло, на слово, на посмішку, на дружню розмову.

Диякон Станіслав Скороход по-домашньому і відкрито розповів анекдот про священників, на що син тихо зауважив: «Любитиме його паства».

Звісно, любитиме, адже він - учень владики Адріана. А те, що Владику люблять прихожани, сумніву не має.

«Уж больно Владыка у нас хорош», - каже мені на кухні прихожанка Галина, в хрещенні Агафія.

16.00 - вечірня служба.

Субота на Зелені Свята - поминальна. Усі три служби віряни й священики поминають спочилих людей. Співають канони поминальні. Співають акафісти, ірмоси. Співає хор, співають і священики.

В одну із таких хвилин, коли хор священиків заспівав канон, в мене руки самі склались до аплодисментів, настільки професійно, сильно і прекрасно звучав священицький хор. Розмовляючи потім про спів батюшок, одна з прихожанок сказала, що у неї «мороз по тілу» від того святого співу.

Ввечері храм прикрашали зіллям. Підлогу посипали різнотрав'я.

Ікони, вікна, двері уклечали березовими гілочками.

3 червня - Свята Трійця

6.00 - ранішня служба.

Пахне травами, пахне вічним і живим.

У Храмі повно людей. Є з дуже маленькими діточками, молоденькі люди, діти. У руках людей - пучечки березових гілочок.

«Величаем Тя, Живодавче Христе и чтем Всесвятаго Духа Твоего, Егоже от Отца, послал еси Божественным учеником Твоим», - лунає і наповнює храм.

9.30 - друга ранішня служба.

Люди стали на обидва боки, живим коридором, чекають на Владику. Тихо. Діточки на руках тихесенько туляться до маминого плеча. Не чутно навіть шепоту. Тихо.

Входить владика Адріан. Вітає прихожан, всі вклоняються Йому.

До кожного, до кожного, хто був у Храмі, Владика підійшов і поблагословив.

«Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша», - співають батюшки. Владика непомітно диригує.

Хор звучить, як звучить Всесвіт, як звучить Земля, коли зустрічається з літечком. Торжественно і святково, гармонійно і мелодійно.

Я стою на кліросі, бачу зверху, як метеликом майорить рука Владики, як уважно дивляться на оту руку священики.

Слухаю. Плачу. Я щаслива, що в моєму житті сталась така мить. Мить пізнання нового, такого близького, такого рідного, але такого незвіданого.

Думаю, так звучав хор монахів, отих монахів, які при потребі брали до рук меча, щоби відборонитись; або лопату, щоб виростити собі хліб; або Біблію, щоб помолитись і попросити за тих, хто геть далекий від Творця і блуждає в темноті.

А правдивіше, вони, оті перші праведники православні, вміло орудували і лопатою, і мечем, і Словом Божим.

У цей день російський офіцер - родом десь із далеку, далі за Московську область - прийняв сан в Українській Православній Церкві.

Невеличка перерва і…

14.00 - вечірня служба з колінопреклонінням, з Архієрейським Собором.

«Благословен еси, Христе Боже наш, Иже премудры ловцы явлей, низпослав им Духа Святаго, и теми уловлей вселенную, Человеколюбче, слава Тебе».

Хресний хід

Мого сина, котрий співає тут, поряд, гукнув диякон Станіслав Скороход.

«Чого покликали?» - думаю собі.

Аж дивлюсь, виходить процесія: з хоругвами, з іконами, з великим хрестом…

Подібний хрест принесли українці на землю Соловецьку, на Сандормох, щоб воздвигнути його там в пам'ять по замученим та убієнним дітям України.

… У березні наш Український молодіжний театр поставив спектакль «Відлуння десятиліть. Погляд із 2012 року». Піднята тема виявилася «заважкою» для деяких акторів. І вони «поставили питання», щоб «пригладити» сценарій, викинути біду… Їх умови не були прийняті, і робота над спектаклем гальмувала… аж колектив, який зостався, прийняв рішення йти до кінця…

«Розстріляне відродження» ще звучить у моїй душі, ще гостро болить, ще квилить, ще вечорами проказую собі, як молитву, вірші розстріляних поетів, що звучали у нашій п'єсі.

Ключову роль виконував син. Ми разом із ним проживали трагедію, разом із ним відчували радість і біль, словом, моменти життя наших незабутніх, неповторимих митців. Еліти українського народу. Я бачила, як сина бентежило і брало за серце те, що він читав:

Я бачив сон. Важенних перел град
На груди сипали мені, старому,
Вдягали в довгу чорну паполому,
Давали пити не вино, а чад.

Я зір будив - обводив кругогляд
І відчував крізь димку нерухому,
Як обсипався дах княжого дому,
Як крякав крук і як клубочивсь гад.

О, що за туга,
Яка крізь серце потекла Каяла,
Що за чуття на серце налягло!

Ніч місячна кругом, така студена,
Антена гнеться, як струнке стебло,
І чорний день десь дзвонить у стремена.

Микола Зеров,

«Сон Святослава», 23.04.1931.

… Виносять хрест…

Син мій несе його. Важкий чорний хрест.

…Там золоті Софії дзвони

пливуть над містом монотонно,

Івана кличуть і гудуть:

- Залізним будь, залізним будь!

Умій боротись до загину

й свою нещасну Україну на чужині ти не забудь!

- Ні, не забуду! Я іду

до тебе, краю мій убогий!..

- Я так люблю твої дороги,

моя Україно сумна!

Ти на груді моїй, мов рана...

О, як залізно вірю я,

що час визволення настане,

і шабля золота моя, Мазепи,

гетьмана Івана,

над трупом ката засія!

Скоріш коня мені, коня !..

Володимир Соссюра,

Уривок з поеми «Мазепа».

У березні ми разом з сином читали вірш про Гетьмана нашого, читали так, що люди нам у залі повірили і плакали.

А зараз мій син, в українській вишиванці, несе Хрест.

Хрест Української Православної Церкви КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ. І то - на землі Московській.

Не знаю, хто вибрав і доручив йому Хреста, але знаю, що в цей святий день, на Зелені Свята, ніхто із присутніх не міг нести Його з таким болем і з такою велетенською любов'ю.

Любов'ю до нашої Вітчизни.

А ще в цей день, на Зелені Свята, я відповіла на питання, на яке довго не могла знайти відповіді: Чому в Свято-Троїцькому православному храмі так добре, так гостинно, так по-домашньому?

Знаю, така атмосфера спілкування була у катакомбних храмах перших християн.

У них було відчуття того, що вони несуть Світло. Несуть Знання. Показують Дорогу. Піднімають тих, хто впав.

Без сумніву, Вони знали про тернії й каміння, що кривавило їх босі ноги на тому Шляху. Без сумніву, вони знали, що не всі дійдуть до кінця.

Але вони йшли. Йшли і несли Віру. Йшли і несли Віру.

Вони дійшли до нас. Вони донесли і передали нам Віру.

Пройшли тисячоліття. Вже світло і ясно, вже ніхто не кидає каміння і не натравлює на православних диких звірів.

Православна Віра могутня і сильна.

Вже забули про труднощі перших, катакомбних неофітів Православ'я.

Забули, але це не означає, що їх серед нас немає.

Поряд із нами живуть наші, православні, які щодень йдуть «по гострому камінню босими ногами», які терплять нестатки, але приймають за святковим столом прихожан, годують безхатченків і не беруть за сорокоусти й свічки здирницькі гроші.

Вони, як і ті перші, стійко несуть Віру.

А істинна Віра не буває в золоті.

«Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради».

Співала на кліросі, відстояла всі служби, розмовляла з прихожанами і до сього дня співаю Троїцькі псальми, і до сього дня сниться мені служба, яку править Митрополит Адріан.

Катерина МАРІЙЧУК

українка-подолянка, мирянка УПЦ КП,

із м. Ногінськ, Московської області - спеціально для КОБЗИ.

Свічник-трійця із дерева, Гуцульщина, колекція української мистецької спадщини від Івана Гречка
Свічник-трійця із дерева, Гуцульщина, колекція української мистецької спадщини від Івана Гречка
Тризуб - головний елемент Малого державного герба України, знак княжої влади та держави Володимира Великого.
Тризуб - головний елемент Малого державного герба України, знак княжої влади та держави Володимира Великого.
2 ЧЕРВНЯ - Троїцька поминальна субота
2 ЧЕРВНЯ - Троїцька поминальна субота
Співає півча з реґентом пані Оленою. Співаємо і ми з сином
Співає півча з реґентом пані Оленою. Співаємо і ми з сином
Субота на Зелені Свята - поминальна
Субота на Зелені Свята - поминальна
Третє червня - Свята Трійця
Третє червня - Свята Трійця
До кожного, хто був в Храмі, Владика підійшов і поблагословив
До кожного, хто був в Храмі, Владика підійшов і поблагословив
Правиться святкова служба
Правиться святкова служба
Хресний хід
Хресний хід
Виносять Хрест, важкий чорний Хрест...
Виносять Хрест, важкий чорний Хрест...
Українська парафія і священництво Підмосков'я
Українська парафія і священництво Підмосков'я
Свято-Троїцькій православний храм Української православної церкви Київського патріархату в місті Ногінськ
Свято-Троїцькій православний храм Української православної церкви Київського патріархату в місті Ногінськ
А вони йшли і несли Віру
А вони йшли і несли Віру
'Пресвятая Троїце, помилуй нас...'
'Пресвятая Троїце, помилуй нас...'

На світлинах: Ікона «Святая Трійця». Свічник-трійця із дерева, Гуцульщина, колекція української мистецької спадщини від Івана Гречки. Тризуб - головний елемент Малого державного герба України, знак княжої влади та держави Володимира Великого. 2 червня - Троїцька поминальна субота. Співає півча з реґентом пані Оленою, співаємо і ми із сином. Субота на Зелені Свята - поминальна. Третє червня - Свята Трійця. До кожного, хто був у Храмі, Владика підійшов і благословив. Правиться святкова служба. Хресний хід: виносять Хрест, важкий чорний Хрест… Українська парафія і священництво Підмосков'я. Свято-Троїцькій православний храм Української православної церкви Київського патріархату в місті Ногінськ. А вони йшли і несли Віру… 'Пресвятая Троїце, помилуй нас...'