В российской столице открылась выставка художественных произведений сумских авторов
Нынешнее лето щедро на литературные юбилеи. Недавно, откликнувшись на предложение Сумского землячества г. Москвы, многие годы действовавший при Библиотеке украинской литературы историко-культурологический клуб «Родичі — Большая семья» организовал книжно-документальную выставку, представляющую творчество выдающихся уроженцев Сумщины, известных всей Украине и за её рубежами, — художника Антона Лосенко, поэтов Олексы Ющенко, Мыколы Данько, Володымыра Затулывитра.
Особенностью небольшой, однако же весьма ёмкой и по-своему экслюзивной экспозиции, открывшейся 3 августа в Большом зале на Трифоновской, 61, явилось то, что основу её составили книги из домашних библиотек наших сотрудников и читателей (ведь фактически весь книжный фонд БУЛ уже перемещён в хранилище Библиотеки иностранной литературы, продолжая оставаться недоступным для пользователей).
Интерес посетителей вызвали также подготовленные БУЛ к юбилеям земляков электронные издания, рассказывающие о жизни и творчестве основателя русской исторической живописи Антона Лосенко (на днях исполняется 280 лет со дня его рождения), композитора Максима Березовского, поэта, Василия Туманского — современника и приятеля Александра Пушкина, а также художника и поэта, родоначальника российского футуризма Давида Бурлюка.
Кстати, со всеми электронными изданиями БУЛ (а это десятки и сотни дайджестов, информ-блоков и литературных сборников, научных публикаций отдела истории украинской книги) можно ознакомиться на библиотечном сайте, который, хочется верить, останется доступным для пользователей, в течение десяти лет прибегавших к его услугам.
Представленные на выставке книги и электронные издания служат своего рода приглашением к более обстоятельному знакомству с богатым духовным миром и художественными открытиями творцов-земляков, рождённых на берегах Сейма, Псла и Ворсклы… Публикуя строки из творческого наследия поэтов Сумщины, работники библиотеки и читательский актив приглашаем к прочтению их замечательных книг.
Микола ДАНЬКО (1926-1993)
* * *
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!
Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,
Сонечком красним встаєш,
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу.
Хто ж там злічив! Як піску біля Чорного моря, —
Стільки перлин,
Слів-діамантів ясних — ніби рос красовитих
Поспіль на кулі земній, на тополях і квітах.
Більше, як зір, бо сузір'ями й діти говорять:
«Журавленятко, прилинь!»
Так лопотять й оченята — до Чорного моря.
Предків вулканний вогонь. О священне горнило,
Дух-Прометей!
Душу розжарюєш ти до крицевого гарту,
Щойно заслабне вона, — то піснями, то жартом.
Слухаєш-мовиш, здається, злітаєш на крилах,
Справді — один з надлюдей...
Предків вулканний вогонь, о священне горнило!
Слово ж яке! Перед ним упадеш на коліна,
Мов пілігрим,
Що проблукав по світах, надаремне шукавши
Святощі десь, а вони ж у серденьку, як завше,
В генах, либонь, наче кров, як червона калина...
Смійся ж, змиваючи грим!
Слово ж яке! Перед ним упадеш на коліна.
Це ж у його пелюшках то шовкових, то з тернів
Люляли, гей,
Предків твоїх достеменно — і Дана, й Дажбога,
Ратаїв, мудрих князів на цілющий нам спогад.
Ще ж Наливайко й Тарас, світочі характерні.
Ох, таж і ми з пелюшок то шовкових, то з тернів!
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Доле ж моя!
Мов на ріллю припадаю весняну, вже теплу.
«Сійся-родися!» — шепчу і скропляю сльозою,
І журавлі угорі, і запахло грозою...
З хмари Хтось в німбі сія!
Дмитро БІЛОУС (1920-2004)
СОБІНОВ СПІВАЄ
Cобінов приїхав на гастролі.
Золотий сезон. Найкращі ролі.
Собінов співає на Вкраїні
ув «Онєгіні» і в «Лоенгріні».
Собінов співає в «Майській ночі».
Тисячі послухати охочі.
Наша опера заледве набирає сили,
й раптом — світове імення в ній оголосили.
Жовтню — перший лиш десяток. Ще зіяють рани,
ті, що нашому народу завдали тирани,
як була на рідну мову люта заборона,
як жорстоко її царська тиснула корона.
А сьогодні море звуків плещеться безкрає:
в українському театрі Собінов співає.
Але що це? Ярославець, корінний волжанин,
українською співає. Знак любові й шани.
Для волжанина, напевне, нелегка то праця —
кожне виплекати слово, знати, не збиваться!
Сотні слухать Лоенгріна, й Ленського охочі,
і Левка у «Майській ночі» слухать до півночі...
Грім овацій. Свіжі квіти. Захват по виставі.
Коло нього і артисти, й глядачі цікаві.
— Ви пробачте нам, — аж сяють молоді дівчата, —
а по-українськи важко ролі вам вивчати?
Він, симпатію відчувши в їхньому нестримі,
лиш очима усміхнувся, ще в костюмі й гримі:
— Може, декому і важко, та признатись мушу,
легко все мені красиве западає в душу.
У Москві я Заньковецьку бачив на гастролях,
українських корифеїв у найкращих ролях.
В юні роки з ними навіть виступав укупі,
у Садовського Миколи в українській трупі...
В нашім мовнім багатоголоссі
Собінов хвилює нас і досі.
Золота сторінка не зів'яне.
То хіба ж могли тоді кияни,
як і харків'яни, й одесити,
на руках артиста не носити!
Олекса ЮЩЕНКО (1917-2008)
СЕРЦЕ МАТЕРІ
Я не забуду і на мить
Про ніжність сонячного серця.
В дитини пальчик заболить,
А в серці матері озветься.
І доброта, і теплота
Поєднані у серці тому.
Пролинули грімкі літа,
А пам'ять поверта додому,
Де твій дитячий милий світ,
Де вчила слову рідна мати,
Де на сторожі ваших літ
Було найважче їй стояти.
РОМЕН-ЦВІТ
(Пісня мого дитинства)
Я народився в тім краю,
Де пахнуть роси,
Де юні подруги в маю
Ромен вплітають в коси.
Там, серед гомону дібров,
Де юність казку ткала,
В чарівних снах я бачу знов
Вогні у ніч Купала,
В ромені радощі й жалі,
Весняні грози,
Мої співаночки малі,
Мої малечі сльози.
Я не одну в житті здолав
І нелегку дорогу,
А цвіт-ромен п'янив і звав
До отчого порога.
А цвіт-ромен мене п'янив і звав
До отчого порога.
Миліший він за всі квітки
У цілім світі,
Бо на землі росте віки,
Де люди у привіті.
І в'ється жайвір степовий
В ранковій синій висі,
І пахне цвіт роменський мій
В краю, де народився.
Володимир ЗАТУЛИВІТЕР (1944-2003)
ТЕОРІЯ КРИЛА
Вставайте, батьку: вже летять плуги!
Як птаство з вирію, на лан вертають.
Розкрилює вже Ворскла береги,
виводить зграї вод на перші трави.
Вставайте, батьку! В тупоті шляхів
такий над Слобожанщиною клекіт!
В печі доспів, як сонце, чесний хліб,
доспіло сонце в білопінних глеках.
Вставайте, батьку! І старих прикмет
навчіть мене – дорога ж не близенька:
у квітні пахне дощ – на щедрий мед,
парує лан – наллються, значить, зерна
важкі й тужаві – наче ваш кулак,
такий ще молодий, ще молодецький…
Є віщий у простих прикметах знак:
майбутнє із нічого не почнеться!
Всього навчіть, нічого не втаїть –
ростити криниці і класти хату,
бо жити нам ще безліку століть,
наш хліборобський рід ще не втомився, тату!
Дзвінка зірката юнь птахів, пильнує лет –
й новітній зміст у давнім відкрива,
щоб завтра із язичницьких прикмет
почати строгу формулу крила!
Наш кор.
Додатково:
http://kobza.com.ua/kultura/1997-30-godyn-na-neokupovanij-terytoriji.html
- Презентація видань сумських авторів. Презентація видань сумських авторів.
- Частий гість БУЛ - співак, заслужений артист України, член Ради РГО «Українці Москви» Руслан Кадіров (Брагар). Частий гість БУЛ - співак, заслужений артист України, член Ради РГО «Українці Москви» Руслан Кадіров (Брагар).
- Поет Микола Данько. Поет Микола Данько.
- Поет Дмитро Білоус. Поет Дмитро Білоус.
- Поет Олекса Ющенко. Поет Олекса Ющенко.
- Поет Володимир Затуливітер. Поет Володимир Затуливітер.
https://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/5528-poklon-talantam-zemli-sumskoj.html#sigProGalleria55d9d13e8d
На світлинах:
Герб Сумської області. Презентація видань сумських авторів. Частий гість БУЛ - співак, заслужений артист України, член Ради РГО «Українці Москви» Руслан Кадіров (Брагар). Поет Микола Данько. Поет Дмитро Білоус. Поет Олекса Ющенко. Поет Володимир Затуливітер.