lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Щоб давнє слово на чатах стало (укр.)
Друк
Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)
Далеко від землі своїх предків, серед вулканів Камчатки живе нащадок Тараса Григоровича Шевченка - Андрій Віталійович Лисенко. Він належить до п'ятого покоління славетного роду Шевченків.

Нащадок Кобзаря на на святкуванні 190-річного ювілею великого сина України.

 

Далеко від землі своїх предків, серед вулканів Камчатки живе нащадок Тараса Григоровича ШевченкаАндрій Віталійович Лисенко. Він належить до пятого покоління славетного роду Шевченків.

Андрій та його дружина Людмила стали почесними гостями на святкуванні 190-річного ювілею великого сина України, що відбулося 10 березня 2004 року в обласній бібліотеці імені Крашеніннікова при сприянні клубу української культури. Молодий, симпатичний хлопчина із добрим, відкритим поглядом і привітною усмішкою одразу викликав симпатію і повагу. Андрій став малою іскоркою, що несе те полумя, те живе світло, ту чистоту, які ніс своєму народові Тарас Шевченко.

І ось над переповненою залою линуть слова Ніли Висоцької у виконанні Василя Познякова, звернені до портрета високочолого велетня, що стояв на чільному місці, оповитий вишиваними рушниками:

Ти – наше більше, ніж усе:
Підніжжя наше і узвишшя,
Стихія духу і затишшя..
.”

Учениця українського класу Катя Федорова виносить пишний коровай, що спекла її бабуся Олена Макарова – за українським звичаєм так стрічають дуже поважних гостей.

Про творчість великого сина землі української говорили члени клубу Марія Сидорик, Ольга Гаврилова, Юлія Єременко, Павло Бондар. Проникливо звучала поезія Т.Г.Шевченка у виконанні Заслуженого працівника культури Росії Галини Скрябіної.

Наче музикою, впивались вдячні слухачі безсмертною поемою “Слепая”, яку майстерно прочитала Гульнара Шкотіна.

В народному строї, у вишиванках виступили учасники фольклорного ансамблю “Українська душа”, під керівництвом Олени Сьомкіної, заспівали Шевченкові “Думи мої, думи мої, лихо мені з вами, нащо стали на папері сумними рядами?” так, що зал принишк, зачарований піснею.

А коли голос С. Котова переплівся з голосом скрипки, злившись у багатовідтінкову гаму і витворили диво, витворили таку гармонію, що наче струмом ударила “Тризна” в кожне серце.

Немовби загіпнотизовані дивилися присутні виступ Ядвіги Гребенюк, що “летіла зигзицею, тією чайкою-вдовицею” за князем Святославом та “сумувала, квилила” “ в Путивлі-граді на валу” разом з Ярославною.

Надовго запам’яталися шанувальникам творчості великого Кобзаря пісні у виконанні гітариста Святослава Поліщука“ Все йде, все минає”, “Немає гірше, як в неволі”. Це були пісні, що їх ніколи досі ніхто не чув і кожен питав сам себе, як міг жити без них, адже не знати їх, не співати - однаково, що з окраденою душею світом нудити. У словах цих пісень звучить любов до милої, матері, отчого краю, туга і журбота від розлуки з ними.

Особливо зворушливо прозвучала на святкуванні пісня Святослава Поліщука на слова камчатського поета Валерія Сергєєва “Виконаємо Заповіт”:

А буде згода – й лихо згине,
І ще здивуєм білий світ...
Дніпро реве, і Слово лине,
І виконаєм “Заповіт”!

І вся громада у єдиному пориві підхопила  “Реве та стогне Дніпр широкий”...

Повчально змістовним і незабутньо-яскравим стало святкування 190-річного ювілею великого сина України під керівництвом режисера-постановника та сценариста Едіти Познякової. Бездоганним було музичне оформлення вечора. Прозвучали твори П.І. Чайковського, О. Скрябіна, Х. Глюка, Т. Альбіноні у виконанні заслуженого артиста Росії Валерія Кравченка (фортепіано) і заслуженого працівника культури Росії Льва Зіневича (скрипка).

Любов до славного сина України не вмирає. Її, як найбільшу святиню, передають батьки своїм дітям. Підтвердженням цього став виступ учнів українського недільного класу, в якому були виконані вірші: “Село” Юля Сидорик, “На панщині пшеницю жала...” Оля Левчук, “Світає...” Христина Придатко, “По діброві вітер виє...” Дарія Шишкіна, “Реве та стогне Дніпр широкий”, Тимур Кучеров, “І золотої, й дорогої...” Володя Копистко, „Думи мої, думи мої” Серафима Дерендяєва.

З огненних рядків “Кобзаря” прийшло до нас усвідомлення до якого многостраждального і гордого народу ми належимо. І сьогодні кожна мисляча людина, незалежно від того, як склалася її доля, вже вдячна їй за щастя народитися після Шевченка.

Світлана КРИВУЦА

P.V.A   Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

“Батьківщина”, №4-2004

Виступає пані Ядвіга Гребенюк

Гітарист Станіслав Поліщук

Автограф від камчатського поета Валерія Сергєєва

Нащадок Кобзаря і учні українського недільного класу

Хліб-сіль гостю за українським звичаєм

Співає

Співає