Юрій Мазур
Юрій Мазур

Розповідь про мої козацькі і селянські корені, якими я пишаюсь

Моя прабабуся Жук Ганна прожила 113 років, мала дивовижну пам'ять і добре знала свій родовід. Ось вона і розповідала моїй мамі, а моя мама мені. Почну з батьківської гілки, яку досконало знав мій прадід.

В народному повстанні в 1653 року на річці Буг був і мій прапрадід Мазур Семен, який родився 1613 році.

Після ліквідації козацтва Катериною II в 1775 році частина козаків утворила Задунайську січ, а частина козаків переселились в західну частину Київської губернії. Там в Звенигородському повіті в селі Вільшани в родині переселених козаків родився мій прадід Мазур Микола Йосипович (1795). А через декілька років вся сім’я Мазур  переселилися в с. Тростянець Київської губернії, де пізніше Мазур Микола одружився з козачкою Уляною. У них було троє дітей: Феодосій, Софія і Марія.

Після смерті мого прадіда Мазура Миколая в 1925 році Мазур Феодосій Миколайович, разом з моєю прабабусею Уляною та своїми сестрами Софією і Марією переїхали до центральної України в село Шарикове Сталінського району Дніпропетровської області. Ось там він і одружився з моєю бабусею Параскою із Огороднівського роду, що були переселені з острова Хортиця в 1738 році в село Олександрівка Широківського повіту Катеринославська губернії. В сім’ї мого дідуся Феодосія і бабусі Уляни Мазурів було десятеро дітей. Жили вони не бідно. Мали коней, волів, косарку молотарку. В роки колективізації здали все в колгосп і самі стали членами господарства кооперативної праці ім. Сталіна.

В роки Великої Вітчизняної війни мій дід Мазур Феодосій Миколайович воював на фронті. Має нагороди. Серед них і орден Суворова.

Після повернення з фронту по 1955 рік сім’я Мазур жили в селі Хлібопраця Сталінського району Дніпропетровської області, де в 1941 році і народився мій батько Мазур Василь Феодосійович. А в 1955 році сім’я Мазур переїхала в селище Водяне Широківського району Дніпропетровської області. В школу мій тато ходив  в село Олександрівку де і зустрів свою долю - Побережну Клавдію Іванівну. Він дуже закохався в мою маму і боявся її втратити, то вже в 1957 році вони одружилися. Мамі на той час було 18 років, а ось татові всього 16. Дивіться світлину з їхнього весілля. Мій тато статний і гарний козак. Вже в свої 16 він виглядає старшим свого віку, бо багато працював. І так все життя, без праці ні хвилини.

Далі розповім родовід маминої гілки

Мій прапрадід Іван Бережний народився в 1738 році в козацькому курені на правому березі острова Хортиця, був одружений з дівчиною козацького роду по імені Марія. В них було тринадцятеро діточок і один із них мій прадід Андрій.

В 1768 році Бережний Іван разом з Чорноморським козацьким повстанським військом воював проти війська Катерини II. Коли повстання було розгромлено разом з полоненими козаками Іван Бережний був відправлений на довічну каторгу до Сибіру.

Після повалення козацтва по наказу Катерини II весь козацький курінь, а разом з ними і Бережну Марію і двоюрідних братів і сестер  прапрадіда Івана було виселено з острова Хортиця. Їх по річці Дніпро доправили до гирла річки Інгул. По річці Інгул вони допливли до села Широке Катеринославської губернії і там весь курінь було висаджено на Інгулецьке лівобережжя. При переписі переселенців сім’я прапрабабусі Ганни стала Побережною, як і зареєстровано в книзі прибулих козаків. Пізніше весь курінь розселили по всьому Широківському повіті. Прізвище Побережні є і в селах: Широке, Радушне, Солдатське в селищі Долгінцево – це всі люди одного роду – козацького. В село Олександрівка були переселені сім’ї: Огородніх, Проценків, Прохоренків, Проходьків, Жук. Всі ці люди одного коша, тобто двоюрідні брати і сестри мого прапрадіда Івана. Моя прапрабабуся Ганна зі своїми дітьми поселилась в мазанці, яку збудувала. Сьогодні це будинок сім’ї Проходько по вул. Лікарняній № 1.

Мій прадід Побережний Андрій Іванович взяв собі за дружину Жук Ганну, уродженку села Олександрівки з переселенців з острова Хортиця – дочку козака Жука Трохима. Вони мали велике господарство: корови, воли, коні, грабарку, молотарку і велике гумно (тік). Прабабуся Ганна була першим гончарем в селі. Мала свого гончарного круга, свій ткацький верстат і прядку. Вона пряла і ткала на всю Побережнівську родину: килими, ліжники, домашні ходники.

Після революції в роки колективізації сім’ю Побережного Андрія, визнали середняком і прадід все своє господарство віддав добровільно в колективне господарство «Труд селянина», а сам пішов в місто Кривий Ріг, де працював на шахті коногоном, жив в гуртожитку, в землянці на ХХ руднику. В 1927 році, повертаючись з роботи дід загинув від рук бандитів.

У Андрія та Ганни було п’ятеро дітей два хлопці і три дівчини. Одним з тих хлопців козаків був і мій дід Іван Андрійович, що народився в 1908 році. По розповідям моєї прабабусі Ганни Трохимівни, яка прожила 113 років, мій дід Іван був здоровим, фізично розвинутим, любив грати в хокей, їздив верхом на конях, дуже любив техніку. Після смерті батька він лишився в сім’ї старшим. Закінчив курси тракториста і працював трактористом в Олександрівській МТС (машино-тракторна станція).

В 1936 році він одружився з Симірних Анютою з села Велика Кострома Апостолівського району Дніпропетровської області. В 1938 році по призову воєнного комісаріату Широківського району був направлений на курси ковочних ковалів Кавалерійської школи. На світлині він в першому ряду справа. Велику Вітчизняну війну воював на 3-му Українському фронті розвідником. Був три рази поранений, переніс дві контузії, два рази був відправлений на лікування в місто Дербент. З війни дід Іван повернувся інвалідом. Має нагороди, медалі і ордени. Після закінчення війни працював в колективному господарстві імені Кірова ковалем. На світлині мій дід біля кузні справа на ліво другий в фартусі. Кузня згоріла під час бомбардування при відступі німців з села.

Мій дід Іван любив і вмів танцювати і співати. Як заспіває в однім кінці села, то луна роздається на другім кінці. На світлині дід Іван Побережній проводить свого племінника хресника Побережного Дмитра до лав Радянської Армії.

Моя бабуся Анюта - дочка козака Симерні Івана Тимофійовича, його батько і брати були Запорізькими козаками переселеними з Запорізьких земель. Мій прадід Іван Симірня мав велику дружню і працьовиту сім’ю що складалася з чотирнадцяти дітей. Під час Непу мали велике господарство, багато землі і старанно працювали на ній. Та в роки колективізації і господарство і землю забрали, а сім’ю виселили на глинище. Прадід помер, а діти розбрелися хто куди. А моя бабуся Анюта (1917 року) пішла служити до євреїв в село Роза Люксембург Широківського району Дніпропетровської області. А одружившись з моїм дідом Іваном Побережнім переїхала в село Олександрівку. Де народилась дівчинка Віра в 1937 році, а в 1939 році родилась моя мама Клавдія.

Трошки про мою маму Клавдію Іванівну Побережну–Мазур

В 1957 році закінчила Олександрівську середню школу, а вже в 1958 році, як я писав раніше, одружилася з Мазуром Василем Феодосійовичем. Вона дуже гарно вчилася, а тому за своє життя закінчила і технікум і інститут.

Я ж родився в 1965 році. Вісім класів закінчив в місті Кривому Розі школу № 92. Зараз проживаю в Петропавловську-Камчатському.

Юрій МАЗУР.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Василь Мазур
Василь Мазур
Клавдія Мазур
Клавдія Мазур
Весілля Клавдії та Василя Мазурів
Весілля Клавдії та Василя Мазурів
Тетяна, Юрій, Андрій, Клавдія Мазури
Тетяна, Юрій, Андрій, Клавдія Мазури
Побережний Іван - 1-й ряд, справа
Побережний Іван - 1-й ряд, справа
Побережний Іван Андрійович
Побережний Іван Андрійович
Побережний Іван та племінник Дмитро
Побережний Іван та племінник Дмитро
Побережна Ганна Іванівна
Побережна Ганна Іванівна
Побережна Клавдія Іванівна
Побережна Клавдія Іванівна
Камчатські українці Володимир Бондаренко Едіта Познякова, Юрій Мазур
Камчатські українці Володимир Бондаренко Едіта Познякова, Юрій Мазур

На світлинах: Юрій Мазур. Василь Мазур. Клавдія Мазур. Весілля Клавдії та Василя Мазурів. Тетяна, Юрій, Андрій, Клавдія Мазури. Побережний Іван - 1-й ряд, праворуч. Побережний Іван Андрійович. Побережний Іван та племінник Дмитро. Побережна Ганна Іванівна. Побережна Клавдія Іванівна. Камчатські українці Володимир Бондаренко, Едіта Познякова, Юрій Мазур.

Коментар:

Едіта Познякова-Мочевус: Мазур Юрій і його дружина Мазур Ольга - активні члени нашого камчатського Клубу українськї культури імені Івана Франка.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s