1. Наші тато й мама
1. Наші тато й мама

Розповідь про українців Підмосков'я

У Пушкінському районі Підмосков’я живе у мирі й злагоді велика родина українців з Полісся. Це справжнє українське диво на російській землі! Познайомитись особисто з членами української громади підмосковного Пушкіна я мріяв давно. І учора така нагода, нарешті, трапилася. Сталося це під час роботи Асамблеї народів Підмосков’я. А перед тим, за кілька тижнів, я попрохав лідера національно-культурної автономії українців «Криниця» Тетяну Миколаївну Ключникову написати про свою велику рідню, про батьків, про творчі справи, якими славляться на всю округу пушкінські українці. До речі, на вчорашній Асамблеї Тетяна Миколаївна отримала з рук губернатора Московської області Бориса Громова Почесну грамоту за плідну діяльність і великий внесок у справу збереження суспільно-політичної стабільності і міжнаціональної злагоди на території Московської області. Отже, регіональна влада теж високо цінує діяльність НКОУ «Криниця» і особисто голову цього активного громадського об’єднання – Тетяну Ключникову.

Вразило й зворушило тепло, з яким пані Тетяна у своєму дописі розповідає про своїх рідних і близьких - розумієш: це увібрано з молоком матері, передано від люблячих батьків… А ще - це велика робота душі й серця: щирої душі й доброго серця.

Хотілося не просто опублікувати розповідь про цю унікальну родину, про товариство «Криницю», про сімейний ансамбль «Барвінок», що діє тут, а й проілюструвати все сказане достатньою кількістю цікавих знімків, що становлять своєрідний фотолітопис цієї родини і всього об’єднання.

Що з того вийшло - судити вам, шановні читачі. Будемо раді отримати відгуки на даний матеріал, а також розповіді про інші українські родини, які не втратили своєї душі, не розгубили свою неповторну українську ментальність на безкраїх російських просторах.

Віктор ГІРЖОВ,

головний редактор журналу «Український огляд»,

керівник інформаційно-аналітичного порталу УКРРОСІНФО.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Все починається з любові…  

Наша родина Шапранів нині об’єднує сім’ї Андрія Миколайовича та Ольги Іванівни Шапран, Василя Васильовича та Галини Миколаївни Дейнеків, Сергія Володимировича та Тетяни Миколаївни Ключникових, Сергія Миколайовича та Лариси Григорівни Шапранів, Сергія Володимировича та Поліни Миколаївни Поліщуків. Раніше ми проживали в селі Ужачин Новоград-Волинського району Житомирскої області - на батьківщині Лесі Українки, в співучому українському Поліссі.

Наші батьки Микола Андрійович і Катерина Савівна Шапрани були простими селянами, все життя трудилися в колгоспі. Мама працювала в полі, а тато - механіком на фермі. Але незвичайними їх робила велика любов! Скільки пам'ятаю себе, завжди бачила лагідні вогники в їхніх очах і невичерпне тепло одне до одного, яким вони завжди зігрівали нас, всіх своїх дітей! Наші батьки виросли у великих родинах. Наприклад, татова сім'я була багатодітною - 8 сестер і братів. І кожен з них був працьовитим, добрим і чесним. Старшим братам довелося воювати на фронтах Великої Вітчизняної. А після війни вони працювали вчителями, військовими, завідуючими відділень, бригадирами чи рядовими трудівниками колгоспу. І кожного з них поважали на селі.  

Розлетівшись з отчої хати, вони завжди допомагали своїм батькам і один одному. Навіть, коли вже підросли ми, їхні діти, то вважалося за честь в селі одружитися з кимось з родини Шапранів. А ще - на кожне свято в батьківській хаті збиралися всі доньки й сини разом зі своїми чоловіками й дружинами, дітьми та онуками, й співали українські пісні. Співали так, що аж хата стугоніла!

Саме цю велику повагу і любов один до одного передали нам наші батьки. У сім'ї нас п'ятеро, і тато завжди любив повторювати, що ми - це п'ять пальців однієї руки: коли болить один, то боляче всій руці.

З дитинства ми допомагали мамі в полі і по господарству вдома. Старші бавили менших, у кожного були свої обов’язки. В школі всі вчилися добре й відмінно. Батьки завжди пишалися нами, а ми росли щасливими, бо відчували велику любов і турботу про нас. Сім’я наша жила в невеликому достатку, але все необхідне ми мали завжди. В батьків наших були золоті руки. Мама у вільний час шила нам, трьом донькам, платтячка, спіднички, а тато шив пальтечка для нас та штанці для синів. А ще майстрував для нас санчата, лижі, ковзани. Яким же щасливим було наше дитинство! Як же хочеться повернутися туди хоч на хвилиночку!..

Пізніше, коли ми почали отримувати вищу освіту, розлетілися в різні куточки тодішнього Радянського Союзу. Старша сестра Галина і я, Тетяна, в училище і педінститут у Житомир, а коли вийшли заміж, то переїхали - одна в Полтавську область, інша - в Крим. Старший брат Андрій закінчив Житомирський деревообробний технікум і вступив до Ленінградської лісотехнічної академії. Там познайомився з майбутньою дружиною. А після закінчення академії вони разом поїхали працювати в Пушкінський район Московської області, де жили батьки дружини. Молодший брат Сергій закінчив Московську «тимирязівку» і розподілився працювати в Підмосков’я, ближче до старшого брата Андрія. Ось так наша родина потихеньку почала осідати в Росії. Але при кожній найменшій нагоді, як ті птахи, зліталися всі до батьківського гнізда.

Як же раділи мама й тато, коли зустрічали своїх діточок і внуків, і як плакала мама, коли наставав час розлуки. До цих пір не можу спокійно згадувати ті хвилини, до болю стискається серце! А коли й найменша сестра Поліна поїхала вчитися в Житомирський кооперативний технікум, вийшла заміж і переїхала жити і працювати до братів у Росію,  де закінчила Московський лісотехнічний інститут, затужили батьки. Здавалося б, тільки й радіти, що всіх дітей виростили, дали освіту, кожному справили весілля!.. Та все частіше мама дивилася на сімейні фото, і тихенько, щоб не бачив тато, плакала. Чи то роки вже брали своє, чи пусткою без дітей здавалася рідна хата - не знаю. Мама стала часто хворіти. Памятаю тільки, що одного разу на сімейній раді старший брат Андрій запропонував забрати батьків до себе в Підмосков’я. Всі підтримали цю думку і згодом наші тато й мама бавилися зі старшими внуками. Купили для батьків квартиру, створили всі умови для проживання, щодня приходили в гості, допомагали. У дні свят збиралася вся родина, як колись у дідуся, лунали українські пісні, веселились онуки! Але правду кажуть у нас у народі, що старе дерево не пересаджують… Як би добре не було на новому місці, а ночами снилася рідна хата, сусіди, село… Тато ніколи не показував туги, а мама переживала: як-то там без неї хата, город, садок?.. Часом розповідала свої сни і я відчувала, що там вона залишила часточку своєї душі.

Одного разу, коли батьки поїхали провідати рідний дім, з мамою трапився інсульт. Злетілися ми до мами, здавалося, небо пригорнули б, аби тільки допомогло… Кращі лікарі зробили все можливе. Але на все воля Божа… Тато пережив маму ненабагато, але встиг поняньчитися з першою правнучкою Іванкою. Зараз, коли вже стали дорослими наші діти, а у кожного їх по двоє, нам сняться наші тато й мама. Ми часто подумки звертаємося до них за порадою, шануємо їх пам’ять.  

Ділом доводимо, що ми - українці

Життя продовжується. Час бере своє. Одружуються наші діти, народжуються онуки. І ми, за добрим звичаєм наших дідусів і батьків, на кожне свято завжди збираємося всїєю родиною. Тут, у Росії, ми не забуваємо хто ми і звідки, де наше коріння. І гордимося тим, що ми - українці.

Ще за життя тата наша невістка Лариса, дружина молодшого брата, яка працює директором місцевого сільського Будинку культури, запропонувала нам створити свій сімейний ансамбль. Ідея сподобалася всім, бо жодне свято в родині не обходиться без народної української пісні. Подумали і вирішили, що будемо називатися «Барвінком». До складу квартету увійшли три сестри: Галина, Тетяна, Поліна та невістка Лариса. Допомагає нам у цьому професійний керівник Юлія Федіна. З великим задоволенням ми співаємо українські народні пісні й пісні сучасних українських авторів. Наш колектив аматорський, тож співаємо більше душею, як чули від наших дідусів та бабусь.

Чотири роки тому ми дізналися, що в Пушкінському районі Московської області вже багато років працює Національно-культурне об’єднання українців «Криниця». Там збираються земляки-українці, росіяни, білоруси, євреї, грузини - всі, кому подобається українська культура, українські народні звичаї та обряди, щоб поговорити рідною мовою, поспівати душевних українських пісень, поздоровити зі святом один одного. Наш «Барвінок», а далі й наші чоловіки стали членами українського земляцтва. Ми щомісяця проводимо свій літературно-музичний салон «Мрія», який присвячуємо видатним подіям, чи видатним українським поетам, письменникам, композиторам. Організовуємо концерти, виставки українських вишиванок, дитячих малюнків та картин художників. Дітки Сергія та Поліни Поліщуків - Володимир та Сашко, племінниці Лариси Шапран Діана Зублевська та Юля Петрова, донька близьких друзів з України - Алевтина Атаманенко - це наш «Барвінковий віночок», який вже третій рік поспіль займає перші місця на Всеросійському конкурсі на краще читання творів Тараса Григоровича Шевченка в Москві.

Наш сімейний ансамбль «Барвінок» започаткував нову форму роботи: літературно-музичну «Барвінкову світлицю». До неї ми запрошуємо наших гостей та земляків з «Криниці». Вперше вона відкрила свої двері на річницю створення «Барвінка» програмою «Весна іде - красу несе», де Сашко Поліщук та Юля Петрова читали вірші українських авторів, а Володимир Поліщук, Діана Зублевська та Лариса Шапран показали уривок з казки-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

«Барвінок» звеселяв присутніх душевними українськими піснями, які дружно підхоплювалися всіма гостями. А потім гості з «Криниці» у відповідь вітали своїм співом, дарунками та калиновими пирогами. Все це проводилося за багатими столами виключно зі стравами української кухні.

Вдруге « Барвінкова світлиця запросила гостей на українське Різдво, де юні учасники з "Барвінкового віночка" разом з гостями вечора та господарями колядували, виконували фрагменти з різдвяного вертепу та пригощалися кутею і різними українськими стравами.

А втретє «Барвінкова світлиця» відзначила 200-річчя з дня народження Миколи Васильовича Гоголя сімейною виставою за мотивами «Ночі перед Різдвом». На сцені були всі члени нашої великої родини Шапранів: брати, сестри, дружини, діти, навіть закохані друзі дітей. З великою насолодою ми відтворили колорит рідної України, показали любов до дотепного Гоголівського слова. А після вистави всі сімейні артисти та запрошені гості продовжили вечір з українськими варениками, вергунами, смаженою ковбасою та українським салом. Дуже доречно «Барвінок» розпочав саме цю частину вечора словами пісні:

Зеленеє листя, зелене,  

Хорошії гості у мене,  

А вже тая хата всім мала,  

Бо уся родинонька прийшла!..

І, дійсно, тут була вся родина, гість із Москви - співголова Об’єднання українців Росії Валерій Фокович Семененко, начальник Управління культури Пушкінського муніципального району Ніна Василівна Воронова зі своєю сестрою з Житомира, односельчани - російський хор «Зорька алая», гості з Пушкінської «Криниці» - вокальний ансамбль «Чиста водиця», друзі й близькі нашої родини. До глибини душі зворушили слова гості з рідного Житомира про виставу і про вечір: «Я приїду додому і обов’язково всім буду розповідати, як же тут в Росії люблять і бережуть нашу рідну українську мову, наші звичаї та традиції. Добре, що є фото на доказ, щоб мені повірили…» «Барвінкова світлиця» співала, танцювала та веселилась аж до самої ночі…

Але родина пізнається не тільки в радощах, а ще більше - коли настає тяжка година... Подумки повертаюсь у ті часи, коли ми ще жили в Керчі. Коли мій чоловік Сергій Ключников потрапив у жахливу автокатастрофу і був довгий час у комі, всі мої брати і сестри поспішили на допомогу, але найбільше дісталося старшому братові Андрію. Ніколи не забуду, як він по всій Москві шукав ліки, стукав у кожні двері, піднімав на ноги всі аптеки, і як мчав у сніжну ніч з сестрою Поліною, щоб встигнути посадити її на Керченський поїзд, і щоб та відвезла їх найшвидше, бо дорога була кожна хвилина. Думаю, що тільки завдяки їх підтримці мої доньки мають живого тата і ми зараз всі разом. Саме брати вирішили перевезти нас до себе, коли нам було тяжко. А пізніше і старшу сестру забрали у Підмосков’я, бо разом можна пережити все, коли відчуваєш підтримку рідних люблячих людей, коли знаєш, що ти не один зі своїм горем. Ми живемо всі поруч, зустрічаємося щодня, бачимо, як ростуть наші діти, радіємо успіхам один одного. І це не просто слова. Так ми живемо…

Щороку наш сімейний ансамбль «Барвінок» виступає з українськими піснями на сцені Асамблеї народів Підмосков’я. Нещодавно в Москві, в Обласному центрі мистецтв, відбулася чергова Асамблея. Щоправда, цього разу участі в концерті ми не брали, але у фойє влаштували свій український куточок з вишитими рушниками й сорочками, короваєм і молитвою. А вся наша делегація була в українському вбранні, чим вигідно вирізнялася з поміж решти учасників Асамблеї.

В рік 65-ї річниці Великої Перемоги, ми із задоволенням вивчили пісню «Перемога». І саме 9 травня прем’єрою цієї пісні у нашому виконанні ми розпочинали свої виступи на сценах місцевого Будинку культури села Єльдігіно та на площі біля кінотеатру «Перемога» у місті Пушкіно. А на зустрічі з нашими ветеранами у центрі «Дружба», що відбулася 15 травня разом з членами «Криниці», ми влаштували святковий концерт та вечір спогадів.  

На превеликий жаль, з кожним роком ветеранів стає все менше і менше. Ось і в січні цього року не стало нашого найактивнішого ветерана війни, члена українського земляцтва, заслуженого художника Росії й Почесного громадянина міста Пушкіно, автора емблеми нашого національно-культурного об’єднання - Володимира Ілліча Андрушкевича. Він під час війни був тяжко поранений при звільненні рідної України. Зараз ми знімаємо любительський відеофільм-пам’ять про Володимира Ілліча. Згадуючи про цю чуйну і привітну людину, хочется низько вклонитися всім ветеранам, які відстояли мир і свободу для нас і наших дітей та онуків.

А зовсім недавно, 19 травня, ми провели на службу в армію новобранця Миколу Шапрана, сина нашого брата Сергія. Проводжати хлопця прийшли всі родичі. Звичайно, всім було сумно… Бо сльози рідної мами Лариси та коханої дівчини Олі тривожили душу. Сльози наверталися й на татові очі, але він сказав впевнено, що кожен син має виконати свій почесний обов’язок перед державою, а, перш за все - перед своєю ріднею. Бо члени нашої родини - повноправні громадяни Росії, але душею - ми щирі українці!  

Наші крила - це Росія й Україна,  

Дві любові, дві надії, дві жаги,  

Дві руки, що обіймають доньку й сина,  

Дві ріки, що позмикали береги.  

Тетяна КЛЮЧНИКОВА,  

голова Ради «Національно-культурного об’єднання українців «Криниця»,

м. Пушкіно, Московська область

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

2. 
Впродовж чотирьох років наша велика родина входить в об’єднання 
«Криниця»
2. Впродовж чотирьох років наша велика родина входить в об’єднання «Криниця»
3. 
Наш сімейний ансамбль «Барвінок» (рідні сестри Галина, Поліна, Тетяна і 
невістка Лариса)
3. Наш сімейний ансамбль «Барвінок» (рідні сестри Галина, Поліна, Тетяна і невістка Лариса)
4. 
Тетяна Ключникова – голова Ради НКОУ «Криниця»
4. Тетяна Ключникова – голова Ради НКОУ «Криниця»
5.«Барвінок» біля монумента Слави, присвяченого загиблим воїнам
5.«Барвінок» біля монумента Слави, присвяченого загиблим воїнам
6.…і
на площі Перемоги в м. Пушкіно.9 травня 2010 р
6.…і на площі Перемоги в м. Пушкіно.9 травня 2010 р
7.«Барвінок» на сцені Будинку культури села Єльдигіно. 9 травня 
ц.р
7.«Барвінок» на сцені Будинку культури села Єльдигіно. 9 травня ц.р
8. 
Криничани вітають ветеранів Великої Вітчизняної в міжнаціональному 
Центрі «Дружба». 2010 р
8. Криничани вітають ветеранів Великої Вітчизняної в міжнаціональному Центрі «Дружба». 2010 р
9.…А
жінки-ветерани згадують війну
9.…А жінки-ветерани згадують війну
10. 
Ансамбль «Барвінок» на концерті, присвяченому дню Перемоги. Пушкіно, 
2009 р
10. Ансамбль «Барвінок» на концерті, присвяченому дню Перемоги. Пушкіно, 2009 р
11. 
Мітинг біля пам’ятника загиблим воїнам ведуть сестри Поліна і Тетяна
11. Мітинг біля пам’ятника загиблим воїнам ведуть сестри Поліна і Тетяна
12. У
день Перемоги зі своїми дітьми. 2008 р
12. У день Перемоги зі своїми дітьми. 2008 р
13. 
Перший зліва Андрій Шапран, четвертий праворуч – Володимир Поліщук
13. Перший зліва Андрій Шапран, четвертий праворуч – Володимир Поліщук
14. 
Ах, если бы моя Оксана надела такие черевички… Вакула – Володимир 
Поліщук, цариця – Катерина Ключникова, придворна дама – Людмила 
Ключникова
14. Ах, если бы моя Оксана надела такие черевички… Вакула – Володимир Поліщук, цариця – Катерина Ключникова, придворна дама – Людмила Ключникова
15.Бий, батьку, скільки душа бажає… Сам віддаюсь на милість твою… 
Чуб – Сергій Поліщук, Вакула – Володимир Поліщук, Кум – Василь 
Атаманенко. Листопад 2009
15.Бий, батьку, скільки душа бажає… Сам віддаюсь на милість твою… Чуб – Сергій Поліщук, Вакула – Володимир Поліщук, Кум – Василь Атаманенко. Листопад 2009
16. 
Відзначаємо ювілей Гоголя сімейною виставою (Оксана і Вакула)
16. Відзначаємо ювілей Гоголя сімейною виставою (Оксана і Вакула)
17. З
членом журі конкурсу на краще читання творів Шевченка Василем Антонівим
володарі двох перших місць - Сашко і Добриня
17. З членом журі конкурсу на краще читання творів Шевченка Василем Антонівим володарі двох перших місць - Сашко і Добриня
18. 
«Лісова пісня» за п’єсою Лесі Українки (Мавка – Діана Зублевська, Лукаш –
Володимир Поліщук). Весна 2008 р.
18. «Лісова пісня» за п’єсою Лесі Українки (Мавка – Діана Зублевська, Лукаш – Володимир Поліщук). Весна 2008 р.
19. 
«Мені тринадцятий минало…» Сашко Поліщук – переможець конкурсу на краще 
читання творів Шевченка. БУЛ, 2008 р
19. «Мені тринадцятий минало…» Сашко Поліщук – переможець конкурсу на краще читання творів Шевченка. БУЛ, 2008 р
20. 
Наша племінниця Діана Зублевська на сцені НКЦУ в Москві, дівчинка втретє
перемогла в конкурсі на краще читання творів Шевченка
20. Наша племінниця Діана Зублевська на сцені НКЦУ в Москві, дівчинка втретє перемогла в конкурсі на краще читання творів Шевченка
21. 
Презентація Товариства «Криниця» і сімейного ансамблю «Барвінок» у 
Бібліотеці української літератури в Москві. 2008 р
21. Презентація Товариства «Криниця» і сімейного ансамблю «Барвінок» у Бібліотеці української літератури в Москві. 2008 р
22. 
Переможці конкурсу на краще читання творів Шевченка Діана Зублевська, 
Юля Петрова, Алевтина Атаманенко, Сашко Поліщук. 2010 р
22. Переможці конкурсу на краще читання творів Шевченка Діана Зублевська, Юля Петрова, Алевтина Атаманенко, Сашко Поліщук. 2010 р
23. 
На сцені НКЦУ в Москві учасники конкурсу на краще читання творів 
Шевченка. 2009 р
23. На сцені НКЦУ в Москві учасники конкурсу на краще читання творів Шевченка. 2009 р
24. 
Похвальною грамотою нагороджується син Поліни і Сергія Поліщуків - 
Володимир
24. Похвальною грамотою нагороджується син Поліни і Сергія Поліщуків - Володимир
25. 
Поради перед військовою службою; тато Сергій Шапран і син-новобранець 
Микола
25. Поради перед військовою службою; тато Сергій Шапран і син-новобранець Микола
26. 
На сцені вся родина Шапранів після спектаклю за мотивами творів Гоголя. 
2009 р
26. На сцені вся родина Шапранів після спектаклю за мотивами творів Гоголя. 2009 р
27. 
Наша родина на Асамблеї народів Підмосков’я (у вишиванках сестри Поліна,
Тетяна, Галина, племінниця Діаночка та невістка Лариса). Поряд - Юлія 
Федіна
27. Наша родина на Асамблеї народів Підмосков’я (у вишиванках сестри Поліна, Тетяна, Галина, племінниця Діаночка та невістка Лариса). Поряд - Юлія Федіна
28. З
короваєм і вишитими рушниками на Асамблеї народів Підмоскв’я. 2010 р
28. З короваєм і вишитими рушниками на Асамблеї народів Підмоскв’я. 2010 р
29. 
Зфотографуватися з криничанами на Асамблеї було багато бажаючих
29. Зфотографуватися з криничанами на Асамблеї було багато бажаючих
30. 
Губернатор Московської області Борис Громов вручає Тетяні Ключниковій 
Почесну грамоту
30. Губернатор Московської області Борис Громов вручає Тетяні Ключниковій Почесну грамоту
31. 
Фото на згадку після завершення Асамблеї народів Підмоскв’я
31. Фото на згадку після завершення Асамблеї народів Підмоскв’я
32. 
Так ми святкували ювілей старшої сестри Галини. Вересень 2009 р
32. Так ми святкували ювілей старшої сестри Галини. Вересень 2009 р
33. 
Родинне свято; на чолі столу – старший брат Андрій, до якого ми завжди 
йдемо за порадою, як колись до тата
33. Родинне свято; на чолі столу – старший брат Андрій, до якого ми завжди йдемо за порадою, як колись до тата

На світлинах: 1. Наші тато й мама. 1956 р. 2. Впродовж чотирьох років наша велика родина входить в об’єднання «Криниця». 3. Наш сімейний ансамбль «Барвінок» (рідні сестри Галина, Поліна, Тетяна і невістка Лариса). 4. Тетяна Ключникова – голова Ради НКОУ «Криниця». 5. «Барвінок» біля монумента Слави, присвяченого загиблим воїнам. 6. …і на площі Перемоги в м. Пушкіно. 9 травня 2010 р. 7. «Барвінок» на сцені Будинку культури села Єльдигіно. 9 травня ц.р. 8. Криничани вітають ветеранів Великої Вітчизняної в міжнаціональному Центрі «Дружба». 2010 р. 9. …А ветерани згадують війну. 10. Ансамбль «Барвінок» на концерті, присвяченому дню Перемоги. Пушкіно, 2009 р. 11. Мітинг біля пам’ятника загиблим воїнам ведуть сестри Поліна і Тетяна. 12. У день Перемоги зі своїми дітьми. 2008 р. 13. Перший зліва Андрій Шапран, четвертий праворуч – Володимир Поліщук. 14. "Ах, если бы моя Оксана надела такие черевички…" Вакула – Володимир Поліщук, цариця – Катерина Ключникова, придворна дама – Людмила Ключникова, козаки – Андрій Шапран, Денис Карпинський та Костя Турченков. 15. Бий, батьку, скільки душа бажає… Сам віддаюсь на милість твою… Чуб – Сергій Поліщук, Вакула – Володимир Поліщук, Кум – Василь Атаманенко. Листопад 2009 р. 16. Відзначаємо ювілей Гоголя сімейною виставою (Оксана і Вакула). 17. З членом журі конкурсу на краще читання творів Шевченка Василем Антонівим володарі двох перших місць - Сашко і Добриня. Москва, 2009 р. 18. «Лісова пісня» за п’єсою Лесі Українки (Мавка – Діана Зублевська, Лукаш – Володимир Поліщук). Весна 2008 р. 19. «Мені тринадцятий минало…» Сашко Поліщук – переможець конкурсу на краще читання творів Шевченка. БУЛ, 2008 р. 20. Наша племінниця Діана Зублевська на сцені НКЦУ в Москві, дівчинка втретє перемогла в конкурсі на краще читання творів Шевченка. 21. Презентація Товариства «Криниця» і сімейного ансамблю «Барвінок» у Бібліотеці української літератури в Москві. 2008 р. 22. Переможці конкурсу на краще читання творів Шевченка Діана Зублевська, Юля Петрова, Алевтина Атаманенко, Сашко Поліщук. 2010 р. 23. На сцені НКЦУ в Москві учасники конкурсу на краще читання творів Шевченка. 2009 р. 24. Похвальною грамотою нагороджується син Поліни і Сергія Поліщуків - Володимир. 25. Поради перед військовою службою; тато Сергій Шапран і син-новобранець Микола. 26. На сцені вся родина Шапранів після спектаклю за мотивами творів Гоголя. 2009 р. 27. Наша родина на Асамблеї народів Підмосков’я (у вишиванках сестри Поліна, Тетяна, Галина, племінниця Діаночка та невістка Лариса). Поряд - Юлія Федіна і старший брат Андрій. 28. З короваєм і вишитими рушниками на Асамблеї народів Підмоскв’я. 2010 р. 29. Сфотографуватися з криничанами на Асамблеї було багато бажаючих. 2010 р. 30. Губернатор Московської області Борис Громов вручає Тетяні Ключниковій Почесну грамоту. 31. Фото на згадку після завершення Асамблеї народів Підмоскв’я. 20 травня 2010 р. 32. Так ми святкували ювілей старшої сестри Галини. Вересень 2009 р. 33. Родинне свято; на чолі столу – старший брат Андрій, до якого ми завжди йдемо за порадою, як колись до тата.

http://www.ukrros.info/news/index.php?ELEMENT_ID=2524

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s